Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 155/1858/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 13.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2024.
Дата набрання законної сили: 04.06.2024 (частково)
Результат оскарження 04.06.2024 Волинський апеляційний суд: змінено вирок
Номер судового провадження: 1-кп/155/77/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023030600000265

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                               Справа №155/1858/23
		                               Провадження №1-кп/155/77/24
		 
		ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12.02.2024                                         місто Горохів
		Горохівський районний суд Волинської області в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030600000265 від 05.10.2023 про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Борочиче, Горохівського району, Волинської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з повною загальною середньою освітою, не працюючого,раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
		за участю: прокурора  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов`язаний, 26.09.2023 визнаний військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, та того ж дня ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримав повістку про явку на 05.10.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_2 , для подальшого проходження військової служби під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 та відправки в складі команди до військової частини НОМЕР_1 .
		Про те, 05.10.2023 ОСОБА_3 , всупереч вимог ст.65 Конституції України, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, попередженим про прибуття, та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, ухилився від призову за мобілізацією, не прибувши, без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого в АДРЕСА_2 , для відправки у військову частину НОМЕР_2 для проходження військової служби, чим ухилився від при зову на військову службу.
		Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Не заперечив, що пройшов ВЛК за наслідками якої був визнаний придатним до проходження військової служби; отримав повістку, однак до пункту збору на визначену дату не прибув, оскільки вже багато його знайомих зникли безвісти чи загинули. Вину визнав, просив його суворо не карати.
		Враховуючи те, що ОСОБА_5 в повному обсязі, беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставинами, наведеними у обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не оспорюють вказані обставини, і судом встановлено, що останні правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.
		Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.336 КК України
		Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Тобто, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати не лише дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, сукупність пом`якшуючих покарання обставин, тощо, а й особливості вчинення конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку після вчинення злочину.
		В той же час згідно зі ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
		При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, проте, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено у ст. 50 КК України.
		Суд враховує особу винного, який має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відсутність даних щодо ймовірного перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога та про те, що останній на обліку в Управлінні соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації відділенні №1 м. Горохів не перебуває та ніяких допомог не отримує.
		До обставин, що пом`якшують покарання, у відповідності до ст. 66 КК України, суд відносить активне сприяння у розкритті злочину.
		Водночас, суд не вбачає підстав для врахування пом`якшуючої обставини - щире каяття обвинуваченого.
		Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
		Під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачений визнав факт вчинення злочину, але при цьому відсутнє ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні обвинуваченого виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
		Суд звертає увагу, що обвинувачений не проявив будь-яких ознак наявності у нього осуду своєї поведінки чи якогось бажання виправити ситуацію, що склалася.
		З огляду на викладене, суд приходить до переконання про відсутність щирого каяття обвинуваченим.
		Обставин, що обтяжують покарання, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Заслухавши думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому реальну міру покарання у виді позбавлення волі, обвинуваченого, який як в судових дебатах так і в останньому слові просив суд суворо його не карати; враховуючи особу обвинуваченого, який будучи придатним до військової служби, в період воєнного стану, при оголошенні загальної мобілізації, вчинив умисний нетяжкий злочин, однак, який свідчить про підвищену суспільну небезпечність, оскільки відмова від захисту Батьківщини є недотриманням конституційного обов`язку, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій та значно впливає на захист суверенітету держави від збройної агресії рф. А тому вважає за справедливе призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті 336 КК України у виді позбавлення волі на мінімальний строк, оскільки саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме положенням ч.2 ст.65 КК України.
		На думку суду, підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням відсутні, адже це не буде достатнім для його виправлення та не відповідатиме суспільному інтересу в державі, яка протистоїть злочинній військовій агресії російської федерації та не сприятиме досягненню цілей покарання, передбачених ст.50 КК України, а саме: запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, усуне хибне припущення про те, що можна ухилитися від захисту Вітчизни.
		Судові витрати, речові докази у справі відсутні.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не застосовувався, підстави для його застосування - відсутні.
		Керуючись ст.100, 368-374, 376, 394 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя Горохівського районного суду
		Волинської області                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...