Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2871/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 14.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2024.

Номер судового провадження: 23/01/911/2871/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"30" січня 2024 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/2871/23  
		 
		 Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом  Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, Рівненська обл., Рівненський район, с. Жобрин
		до Фізичної особи-підприємця Войцеховського Андрія Євгеновича, АДРЕСА_2
		про визнання акту прийому передачі виконаних робіт недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів
		 
		за участю представників:
		від позивача - О.М.Ярославська 
		від відповідача - А.Є.Войцеховський 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого б/н від 15.09.2023 року (вх. №1412 від 18.09.2023) (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Войцеховського Андрія Євгеновича (далі - відповідач) про визнання акту прийому передачі виконаних робіт від 05.04.2023 року недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 159154,70 грн.
		Ухвалою суду від 29.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2871/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.10.2023 року.
		До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.10.2023 року (вх. №2933/23 від 05.10.2023) про зупинення розгляду справи та відзив на позовну заяву б/н від 17.10.2023 року (вх. №3691/23 від 17.10.2023), в якому відповідач проти позову заперечує.
		Ухвалою суду від 24.10.2023 року підготовче засідання відкладено на 21.11.2023 року.
		До суду від позивача надійшла заява №01/14-235 від 07.11.2023 року (вх. №21070/23 від 08.11.2023), до якої позивачем додано оригінали документів, копії яких долучені до позовної заяви.
		Ухвалою суду від 10.11.2023 року клопотання представника Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого б/н від 09.11.2023 року (вх. №4320/23 від 09.11.2023) про участь у судовому засіданні 21.11.2023 року о 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції у справі №911/2871/23 задоволено.
		Від відповідача також надійшла заява б/н від 17.11.2023 року (вх. №4580/23 від 17.11.2023) про участь у судовому засіданні 21.11.2023 року о 10 год. 30 хв. у режимі відеоконференції у справі №911/2871/23.
		Судове засідання, призначене на 21.11.2023 року, не відбулося у зв`язку з несправністю (неналежним функціонуванням) системи відеоконференцзв`язку, про що складено Акт б/н від 21.11.2023 року.
		Ухвалою суду від 24.11.2023 року підготовче засідання призначено на 19.12.2023 року.
		Ухвалою суду від 19.12.2023 року у задоволенні клопотання відповідача б/н від 05.10.2023 року (вх. №2933/23 від 05.10.2023) про зупинення провадження у справі відмовлено та закрито підготовче провадження у справі №911/2871/23 та призначено розгляд справи по суті на 30.01.2024 року. 
		До суду від відповідача надійшли додаткові пояснення від 19.01.2024 року. 
		До суду від позивача надійшли заперечення від 29.01.2024 року на додаткові пояснення відповідача.  
		Представник відповідача у судовому засіданні 30.01.2024 року заявив усне клопотання про витребування у АТ «Приватбанк» інформації про платіж на суму 154849,00 грн., оскільки, до матеріалів справи позивачем додано копію зазначеної виписки банку, що викликає сумнів у відповідача стосовно її достовірності. Крім того, відповідач зазначив, що до додаткових пояснень від 19.01.2024 року додано копію Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 15.12.2022. При цьому, відповідачем зазначено, що такий доказ не було надано раніше, оскільки, відповідач не мав оригіналу такого договору, однак, станом на 30.01.2024 відповідач не може надати оригінал такого договору, оскільки, не має його при собі. Також, відповідач зазначив, що на наказі №52-к від 06.04.2023 року міститься не його підпис і він має намір подати клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а на посадовій інструкції від 30.12.2022 року його підпис відсутній, тому, вона не може бути прийнята судом в якості доказу у справі. 
		Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2024 року заперечив проти усного клопотання відповідача про надіслання запиту до АТ «Приватбанк» та просив суд відмовити у його задоволенні. 
		Розглянувши у судовому засіданні 30.01.2024 року усне клопотання відповідача про витребування у АТ «Приватбанк» інформації про платіж на суму  154849,00 грн., суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
		Статтею 194 ГПК України  визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
		Положеннями статті 207 ГПК України врегульовано питання щодо розгляду заяв та клопотань учасників справи на стадії відкриття розгляду справи по суті. Вказаною статтею визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
		Відповідно до ч. 1 ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
		Частиною 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		За доводами відповідача пропущення строку подання клопотання про витребування доказів обумовлено тим, що необхідність у  витребуванні доказів виникла після ознайомлення відповідачем із матеріалами справи. Однак, суд вважає, що вказані обставини жодним чином не підтверджують поважність причин пропуску відповідачем строку на звернення з клопотанням про витребування доказів та наявність підстав для його поновлення. 
		Крім того, відповідачем не зазначено поважних причин, які перешкоджали йому заявити подане клопотання під час підготовчого провадження. При цьому, відповідачем не зазначено заходів, які вживалися відповідачем з метою отримання такого доказу самостійно, а також, причини неможливості отримати витребувані докази самостійно.
		Суд також зазначає, що враховуючи неодноразові відкладення підготовчого засідання, відповідач мав достатньо часу для подання клопотання про витребування доказів до закриття підготовчого провадження.  
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні усного клопотання відповідача у поновленні строку для звернення з клопотанням про витребування доказів та про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, у зв`язку із спливом строку на звернення з даним клопотанням.  
		Щодо посилань відповідача у додаткових поясненнях на те, що на наказі №52-к від 06.04.2023  року про звільнення Войцеховського А.Є. міститься не його підпис, суд зазначає наступне. 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ГПК України.
		Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст.76 ГПК України), допустимими (ст. 77 ГПК України), достовірними (ст. 78 ГПК України). 
		На підтвердження того, що відповідач не підписував наказ №52-к від 06.04.2023 останній  зазначав, що на спірному наказі міститься не його підпис.    
		Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів, що ним наказ №52-к від 06.04.2023  не підписано, зазначені твердження є такими, що ґрунтується на припущеннях. 
		Суд зазначає, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем наказу №52-к від 06.04.2023, може бути висновок почеркознавчої експертизи.  
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.   
		Пунктами 8 та 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.  
		Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом.
		Однак, відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом заявити у підготовчому судовому засіданні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у спірному наказі та не довів належними та допустимими доказами обставини, на які він послався у додаткових поясненнях.  
		У судовому засіданні 30.01.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі. 
		Відповідач у судовому засіданні 30.01.2024 року проти позову заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 30.01.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд, 
		 
		    ВСТАНОВИВ:
		Як зазначено позивачем, 06.12.2022 року, відповідно до наказу Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого №161-к, Войцеховський А.Є. приступив до виконання обов`язків виконуючого обов`язки голови правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого. 
		Також, головою правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» Рибачком Л.Р., як посадовою особою, а не від юридичної особи, надано повноваження Войцеховському А.Є. по управлінню підприємством згідно довіреності від 06.12.2022 за №3224, посвідченої приватним нотаріусом Мурашко Л.О Рівненського нотаріального округу Рівненської області. Термін дії нотаріальної довіреності сплив 06.04.2023. 
		Наказом Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого №166-к від 13.12.2022 року відповідачу надано повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а саме, підписувати будь-які документи підприємства згідно встановлених Статутом обмежень для Голови Правління з 14.12.2022 року. 
		Відповідно до наказу Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого №173-к від 30.12.2022 року, відповідача переведено з посади начальника служби (по комерційній діяльності) на посаду директора підприємства з оплатою праці згідно 25 тарифікаційного розряду з 01.01.2023 року. 
		Відповідно до наказу Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого №52-к від 06.04.2023 року, відповідача звільнено з посади директора ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого за власним бажанням з 12.04.2023 року на підставі його заяви. 
		Позивач зазначає, що відповідач знаючи, що його буде звільнено, з метою незаконного збагачення, неправомірно 05.04.2023 року підписав акт приймання-передачі виконаних робіт  між ФОП Войцеховським А.Є. та Орендним підприємством санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, відповідно до якого, сторони дійшли згоди, що відповідачем було надано позивачу послуги по консультуванню з питань комерційної діяльності на загальну суму 154849,00 грн. При цьому, зі слів позивача, договорів на надання таких послуг між відповідачем та позивачем укладено не було, які саме послуги і кому були надані відповідачем, позивачу не відомо. 
		Крім того, позивач зазначає, що в порушення ст. 238 ЦК України, відповідач є підписантом акту приймання - передачі виконаних робіт з обох сторін, а саме, від імені виконавця, як ФОП Войцеховським А.Є та від імені замовника ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, де вказує себе представником за довіреністю від Генерального директора Попової О.О. Однак, зі слів позивача, Попова О.О. довіреностей на представництво від свого імені на ім`я Войцеховського А.Є не надавала. 
		14.04.2023 року на підставі вказаного акту приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023 року відповідачем неправомірно та без належних правових підстав перераховано згідно платіжного доручення №389 на свій рахунок грошові кошти у сумі 154849,00 грн. 
		Позивач зауважує, що строк дії нотаріальної довіреності від 06.12.2022 року №3224, відповідно до якої відповідачу було надано право підписувати фінансові і господарські документи підприємства позивача з правом першого підпису, закінчився 06.04.2023 року, а тому, відповідач не мав права підписувати платіжне доручення №389 від 14.04.2023 року на переведення грошових коштів від імені позивача на будь-який рахунок, що підтверджується доданою до матерів справи випискою з банку. Крім того, вказану довіреність видав працюючий на підприємстві голова правління Рибачок Л.Р., не від підприємства, як юридичної особи, а як посадова особа, що безпосередньо слідує з тексту довіреності, тому, з дати його звільнення  вказана довіреність втратила чинність, оскільки, з 13.12.2022 Рибачок Л.Р. не працював на підприємстві, а обраний 07.02.2023 року новий керівник - Генеральний директор Попова О.О. довіреностей на ім`я Войцеховського А.Є не видавала. 
		Позивачем на адресу відповідача направлялись листи №01/1489 від 09.05.2023, №01/14-153 від 26.06.2023 про повернення 154849,00 грн. 
		У відповідь на лист №01/1489 від 09.05.2023, відповідач повідомив, що його уповноважено довіреністю від 06.12.2022 року вчиняти будь-які дії від імені підприємства, в т.ч. підписання фінансових документів, здійснення відповідних платежів. 
		Також, позивач звернувся до Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області із заявою про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України, за фактом привласнення 14.04.2023 колишнім працівником підприємства Войцеховським А.Є. грошових коштів підприємства в сумі 154849,00 грн. За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Рівненським районним управлінням поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12023181180000689 від 13.09.2023.
		Враховуючи відсутність договору між позивачем та відповідачем про надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління, позивач вважає, що підписаний акт прийому - передачі виконаних робіт підлягає визнанню недійсним, а кошти в сумі 154849,00 грн., перераховані за вказаним актом, такими, що є безпідставно набутими.  
		Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що 06.12.2022 року приватним нотаріусом Мурашко Л.О. було видано дві нотаріальні довіреності. Друга була видана від імені Орендного підприємства санаторій «Червона калина ім. М. Сивого» за реєстровим №3225 зі строком дії до 06.04.2023 року. В рамках повноважень, наданих цими двома довіреностями, відповідачем здійснювалось представництво від імені позивача. Заява про звільнення була написана відповідачем ще 03.04.2023 року, 06.04.2023 видано наказ, а датою звільнення є 12.04.2023 року. Весь цей час, до 12.04.2023 року відповідачем сумлінно виконувались всі обов`язки. Передача справ була здійснена саме 12.04.2023 року, про що свідчать акти, додані до відзиву. Обхідний лист підписано 12.04.2023 року. Відповідач зазначає, що неодноразово повідомляв позивача про наявність заборгованості по виконаним роботам, які були погоджені раніше в усному порядку. Відповідач зазначає, що всі дії вчинені ним в рамках наданих повноважень. На думку відповідача, твердження позивача, що нотаріальна довіреність від 06.12.2022 за №3224, відповідно до якої відповідачу було надано право підписувати фінансові і господарські документи підприємства з правом першого підпису, що ця довіреність з 13.12.2022 вичерпала свою дію є хибними, оскільки, відповідно до законодавства України, довіреність діє на весь строк її дії. Відповідач вказує, що за весь час і до 12.04.2023 року саме ним здійснювалось поточне керівництво санаторієм і підписувались всі документи, в той час, як у Попової О.О. не було доступу та права підпису в АТ «Приватбанк». Твердження позивача про те, що між позивачем та відповідачем відсутній будь-який договір про надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління не відповідає дійсності, оскільки, між сторонами був укладений та виконаний договір в повному обсязі, роботи були виконані та оплачені в повному обсязі.
		Крім того, відповідачем зазначено, що додана до позову копія виписки з банку не завірена печаткою банку, тому, не може бути належним доказом у справі. На посадовій інструкція від 30.12.2022 відсутній підпис про ознайомлення, а на наказі №52-к від 06.04.2023 року підпис виконаний не відповідачем, що є підробкою документів.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (ЦК - України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		У справі Європейського суду з прав людини "Белеш та інші проти Чеської Республіки" вказано, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Частина 2 ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
		Згідно ч.ч. 1-4 ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
		Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Головою правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» Рибачком Леонідом Ростиславовичем надано повноваження Войцеховському А.Є. по управлінню підприємством згідно довіреності від 06.12.2022 за №3224, посвідченої приватним нотаріусом Мурашко Л.О Рівненського нотаріального округу Рівненської області. Термін дії нотаріальної довіреності до 06.04.2023. 
		Наказом підприємства №166-к від 13.12.2022 року відповідачу надано повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а саме, підписувати будь-які документи підприємства згідно встановлених Статутом обмежень для Голови Правління з 14.12.2022 року. 
		Відповідно до наказу підприємства №173-к від 30.12.2022 року, відповідача переведено з посади начальника служби (по комерційній діяльності) на посаду директора підприємства з оплатою праці згідно 25 тарифікаційного розряду з 01.01.2023 року. 
		Відповідно до наказу підприємства №52-к від 06.04.2023 року, відповідача звільнено з посади директора ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого за власним бажанням з 12.04.2023 року на підставі його заяви. 
		05.04.2023 року між ФОП Войцеховським А.Є. та Орендним підприємством санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого, відповідачем надано позивачу а позивачем прийнято послуги по консультуванню з питань комерційної діяльності на загальну суму 154849,00 грн. 
		Однак, договорів на надання таких послуг між відповідачем та позивачем укладено не було. При цьому, вказаний акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023 підписано відповідачем з обох сторін, від імені виконавця - ФОП Войцеховського А.Є та від імені замовника - ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, як представника за довіреністю, виданою генеральним директором Поповою О.О. Однак, як зазначено позивачем, Попова О.О. довіреностей на представництво від свого імені на ім`я Войцеховського А.Є не надавала.
		14.04.2023 року на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт від 05.04.2023 відповідачем згідно платіжного доручення №389 перераховано на свій рахунок кошти в розмірі 154849,00 грн. 
		Розглядаючи позовну вимогу позивача щодо визнання недійсним правочину, оформленого актом прийому-передачі із посиланням на відсутність повноважень відповідача на укладення та підписання такого акту, саме в правовому полі нормативно-правового регулювання визнання договорів недійсними, з огляду на його форму та правову природу, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Надаючи належну оцінку акту приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі виконаних робіт  є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін та має юридичні наслідки - списання з рахунку підприємства позивача на рахунок відповідача коштів в розмірі 154849,00 грн. згідно платіжного доручення №389 від 14.04.2023 року.  
		Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом, у розумінні ст. 202 ЦК України, в даному випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
		Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі №927/352/18.
		Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Матеріалами справи підтверджується, що 05.04.2023 року між ФОП Войцеховським А.Є. та Орендним підприємством санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого, відповідачем надано позивачу а позивачем прийнято послуги по консультуванню з питань комерційної діяльності на загальну суму 154849,00 грн. 
		14.04.2023 року на підставі акту приймання - передачі виконаних робіт від 05.04.2023 відповідачем, згідно платіжного доручення №389, перераховано на свій рахунок кошти в розмірі 154849,00 грн. 
		Досліджуючи вказаний акт приймання - передачі виконаних робіт від 05.04.2023, судом встановлено, що такий акт підписано відповідачем з обох сторін, зокрема, від імені виконавця - ФОП Войцеховського А.Є та від імені замовника - ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, як представника за довіреністю, виданою генеральним директором Поповою О.О., яка є директором з 07.02.2023 року, що підтверджується наказом ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого №24-к від 07.02.2023 року.
		Однак, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем  в процесі розгляду справи, Попова О.О. довіреностей на представництво від свого імені на ім`я Войцеховського А.Є не надавала. Будь-яких довіреностей, виданих Поповою О.О. на імя Войцеховського А.Є. матеріали справи не містять та сторонами не надано. 
		Отже, відповідачем вчинено правочин,  згідно якого, з рахунку позивача на рахунок ФОП Войцеховського А.Є. перераховано кошти у сумі 154849,00 грн.
		Судом встановлено, що строк дії нотаріальної довіреності ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого від 06.12.2022 року №3224, відповідно до якої відповідачу було надано право підписувати фінансові і господарські документи підприємства позивача, закінчився 06.04.2023 року, а списання грошових коштів у сумі 154849,00 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача відбулось 14.04.2023 року, тобто, після закінчення строку дії такої довіреності та звільнення відповідача з ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого. 
		При цьому, належних доказів існування між позивачем та відповідачем договірних зобов`язань, на виконання яких було складено та  підписано спірний акт  приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023, матеріали справи не містять, а отже, грошові кошти у сумі 154849,00 грн. набуто відповідачем без належної правової підстави. 
		Стосовно наданої відповідачем копії Договору про  надання інформаційно-консультаційних послуг від 15.12.2022 року, суд зазначає наступне. 
		Згідно  п.п.1, 2, 4, 6 ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
		Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України,  відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		У підготовчому засіданні 19.12.2023 року відповідачем клопотань про долучення до матеріалів справи копії Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 15.12.2022 року заявлено не було та зазначено про можливість закриття підготовчого провадження у справі. 
		Ухвалою суду від 19.12.2023 року закрито підготовче провадження у справі №911/2871/23 та призначено розгляд справи по суті на 30.01.2024 року.
		Відповідачем 19.01.2024 року до суду подано додаткові пояснення, до яких  додано копію Договору про  надання інформаційно-консультаційних послуг від 15.12.2022 року, відповідно до якого, відповідач, як виконавець, зобов`язався самостійно або із залученням третіх осіб надати позивачу, як замовнику, послуги по консультуванню з питань комерційної діяльності. При цьому, клопотання про поновлення строку для подання зазначеного доказу відповідачем подано не було. Водночас, у судовому засіданні 30.01.2024 року відповідачем повідомлено про те, що він не міг раніше подати зазначений договір, оскільки, не міг його знайти, однак, надати оригінал такого договору у судовому засіданні 30.01.2024 року він не може та зобов`язується надати його у наступне судове засідання, при цьому, клопотань про відкладення судового засідання відповідачем не заявлено.  
		Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
		Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
		Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України).
		Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Крім того, відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Позивачем у запереченнях на додаткові пояснення відповідача від 29.01.2024 року зазначено, що подана відповідачем копія договору ставиться під сумнів позивачем, тому, позивач просить суд не брати до уваги вказаний договір, як належний та допустимий доказ у справі.  
		Враховуючи зазначене, суд долучає до справи додаткові пояснення та залишає без розгляду додані до нього докази на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки, відповідачем не обґрунтовано поважності причин пропуску строку для подання доказів та не подано клопотання про поновлення строку на подання доказів,
		Суд також вважає за необхідне зазначити, що наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем та підтвердження вказаного належними доказами у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, щодо встановлення правомірності підписання спірного акту приймання-передачі виконаних робіт та списання з рахунку підприємства позивача на власний рахунок відповідача коштів у сумі 154849,00 грн. за надання послуг, згідно спірного акту приймання-передачі наданих послуг. При цьому, судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що домовленості між позивачем та відповідачем щодо надання послуг погодженні в усному порядку, що викликає у суду сумнів щодо достовірності такого доказу, враховуючи, також, відсутність його оригіналу та не подання протягом розгляду судом справи важливого для розгляду даної справи доказу.   
		Посилання відповідача на те, що ним неодноразово повідомлялось позивача про наявність заборгованості за надані послуги не приймаються судом до уваги, оскільки, доказів такого повідомлення позивача відповідачем суду не надано, а матеріали справи не містять. 
		Також, судом враховано, що  відповідач в період з 06.12.2022 року по 12.04.2023 року займав посаду директора Орендного підприємства санаторій «Червона калина» та при виконанні своїх обов`язків повинен був керуватись посадовою інструкцією директора ОП санаторій «Червона калина». Так, видами діяльності Орендного підприємства санаторій «Червона калина» згідно КВЕД є, зокрема, надання консультаційних послуг, управлінську та організаційну підтримку компаніям та іншим організаціям з питань управління, корпоративного стратегічного та операційного планування, визначення напрямків розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інші фінансові питання; маркетингові цілі та політика; кадрова політика та планування; стратегія виплат компенсацій та пенсій, планування виробництва та контролю. 
		Отже, перебуваючи на посаді директора відповідач був наділений повноваженнями, зокрема, на надання консультаційних послуг, а тому, за висновком суду, відсутня необхідність надання будь-яких послуг від Войцеховського А.Є, як від фізичної особи-підприємця в індивідуальному порядку, що також підтверджується відсутністю укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання таких послуг.
		Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 
		Статтею 181 Господарського кодексу (далі - ГК України) передбачено, що Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Згідно  ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		Таким чином, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
		Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також, щодо інших осіб, установлених законом. 
		Тобто, з метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.
		При цьому, словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто, бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі, на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.
		Аналогічні  правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 25.09.2019, у справі №727/3501/16-ц, від 19.01.2021 року у справі  №910/12791/19, від 19.05.2021 року у справі №642/7417/18, від 10.11.2021 року у справі №757/50762/18-ц.
		Отже, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, зазначене є підставою для визнання такого правочину недійсним.  
		Судом встановлено, а відповідачем не спростовано незаконність вчинення своїх дій щодо перерахування коштів у сумі 154849,00 грн. на власний рахунок після закінчення строку дії довіреності від 06.12.2022, виданої Головою правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» Рибачком Л.Р. та звільнення відповідача з  Орендного підприємства санаторій «Червона калина» та не надано доказів укладення правочину, на підставі якого надано спірні послуги та підписано відповідний акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023 року, і, відповідно, списано кошти з рахунку позивача. 
		Вказані вище дії відповідача свідчать, що Войцеховський А.Є. вчинив правочин - підписав акт приймання-передачі наданих виконаних робіт від 05.04.2023 не в інтересах позивача, а у своїх власних, оскільки, вказаний акт підписано ним з обох сторін, а саме, від імені виконавця, як ФОП Войцеховським А.Є, та від імені замовника ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, як представником за довіреністю від Генерального директора Попової О.О., яка  довіреностей на представництво від свого імені на ім`я Войцеховського А.Є не надавала, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано, доказів протилежного суду не надано. При цьому, строк дії нотаріальної довіреності ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого від 06.12.2022 року №3224, відповідно до якої відповідачу було надано право підписувати фінансові і господарські документи підприємства позивача, закінчився 06.04.2023 року, а списання грошових коштів у сумі 154849,00 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача відбулось 14.04.2023 року, тобто, після закінчення строку дії такої довіреності та звільнення відповідача з ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого.
		Встановивши, що волевиявлення позивача під час складення спірного акту не відповідало його внутрішній волі, врахувавши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що спірний акт приймання приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023 року суперечить вимогам ст. 203 ЦК України та є недійсним.
		Щодо посилань відповідача на не підписання посадової інструкції суд зазначає, що не підписання посадової інструкції не є підставою для ухилення від виконання посадових обов`язків, що нею визначені, а невиконання працівником обов`язків, передбачених його посадовою інструкцією, є прямим порушенням трудової дисципліни.
		Само по собі не бажання відповідача підписувати посадову інструкцію, чи ухилення від підписання такої інструкції не може бути розцінено судом як не ознайомлення відповідача з умовами праці, тим паче, враховуючи, що ним займалась посада директора підприємства. Доказів відмови відповідача від писання посадової інструкції матеріали справи не містять та відповідачем не надано. 
		Суд критично ставиться до посилань відповідач щодо не підписання ним наказу про звільнення, оскільки, в матеріалах справи міститься його заява від 03.04.2023, згідно якої, відповідач просить звільнити його з 12.04.2023 року. У листі від 30.05.2023 та у відзиві на позов, відповідач не заперечував що він більше не працює в Орендному підприємстві санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого. 
		Щодо посилань відповідача, що копія банківської виписки про списання коштів у сумі 154849,00 грн. з підприємства позивача на рахунок відповідача, суд вважає такі посилання не доведеними та необґрунтованими, оскільки, у відзиві та у листі від 30.05.2023 року відповідач зазначає, що роботи згідно спірного акту приймання-передачі виконаних робіт були виконані та оплачені в повному обсязі, тобто, факт отримання ним коштів у сумі 154849,00 грн. не заперечується
		При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Стосовно посилань позивача щодо того, що довіреність від 06.12.2022 видав голова правління Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого Рибачок Л.Р., якого було звільнено із займаної посади 13.12.2022 року, а тому, з моменту його звільнення вказана довіреність вичерпала себе, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
		Статтею 249 ЦК України визначено наслідки скасування довіреності.
		Отже, дія довіреності припиняється у випадках, визначених статтями 248, 249 ЦК України.
		Однак, будь-яких доказів припинення дії довіреності від 06.12.2022, виданої від імені Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого на ім`я Войцеховського  А.Є.  матеріали справи не містять.
		Крім того, Верховним Судом у постанові від 17.08.2020 року у справі №923/37/20 викладено правовий висновок, відповідно до якого, зміна керівника юридичної особи, яка видала довіреність, не припиняє дію такої довіреності, оскільки, довіреність видається від імені юридичної особи її керівником, а не від імені керівника юридичної особи, і закон не передбачає такої підстави для припинення дії довіреності, як зміна керівника юридичної особи.
		Таким чином, доводи позивача про закінчення строку дії довіреності від 06.12.2022 не відповідають дійсності та не приймаються судом до уваги.
		Щодо посилань позивача на те, що голова правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого Рибачок Л.Р. видав довіреність від 06.12.2022 на ім`я Войцеховського А.Є. не від підприємства, як юридичної особи, а як посадова особа, що безпосередньо слідує з тексту довіреності, суд зазначає наступне. 
		Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. 
		У статті 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами. Поняття та підстави представництва унормовані статтею 237 ЦК України, відповідно до якої, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Під «органом юридичної особи» варто розуміти органи, уповноважені здійснювати управління юридичною особою на підставі закону та установчих документів, тобто вищі органи управління та виконавчі органи. 
		Повноваження керівника, як представника юридичної особи перевіряються за статутом. Особливу увагу потрібно звертати на перевірку повноважень службових осіб юридичної особи, які не є керівником її виконавчого органу - заступників керівника, керівників структурних підрозділів тощо. Якщо в статуті немає спеціальних норм щодо повноважень представляти інтереси юридичної особи в суд, то в силу закону такі повноваження мають лише керівники виконавчого органу.
		Довіреність, складена від імені юридичної особи, підпорядковується загальним положенням про форму довіреності (ст. 245 ЦК України) та її обов`язкові реквізити (ст. 247 ЦК України) з урахуванням того, що довіреність юридичної особи має бути скріплена її печаткою.
		Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. 
		При цьому, до матеріалів справи не додано Статуту Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, що позбавляє суд можливості встановити наявність у голови правління права на укладення від імені підприємства угод та вчинення інших юридично значимих дій, зокрема, видавати довіреності. 
		Однак, зі змісту довіреності від 06.12.2022 року, яка видана Войцеховському А.Є. головою правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого Рибачок Л.Р. судом не встановлено, що вказана довіреність видана не від підприємства, як юридичної особи, як про це зазначено позивачем. 
		Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. 
		З огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що голова правління Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, в межах діючого законодавства мав право видавати довіреності від імені підприємства. 
		Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. 
		Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 року у справі №922/3412/1 зазначив, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. 
		У постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі №520/4210/18 зазначено, що тлумачення статті 1212 ЦК України свідчить, що необхідно встановити обставини, які в сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання; факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав. 
		Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 сформував правовий висновок, за яким договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. 
		Верховним Судом у постанові від 29.07.2019 року у справі №756/3966/17 зазначено, що стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у справі №314/3995/15 від 25.06.2018 року та у справі № 752/18477/15-ц від 11.07.2018 року. 
		Якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12.08.2021 року у справі № 910/17567/19). 
		Вирішуючи питання про правомірність заявленого позивачем способу захисту свого речового права шляхом стягнення 154849,00 грн., суд зазначає наступне.
		Факт перерахування коштів на рахунок відповідача у сумі 154849,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №389 від 14.04.2023. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 
		Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. 
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		Як встановлено судом, відповідач підписав акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.04.2023 не в інтересах позивача, а у своїх власних, оскільки, вказаний акт підписано ним з обох сторін, а саме, від імені виконавця, як ФОП Войцеховським А.Є, та від імені замовника ОП санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого, як представником за довіреністю від Генерального директора Попової О.О., яка  довіреностей на представництво від свого імені на ім`я Войцеховського А.Є. не надавала. Строк дії нотаріальної довіреності ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого від 06.12.2022 року №3224, відповідно до якої відповідачу було надано право підписувати фінансові і господарські документи підприємства позивача, закінчився 06.04.2023 року, а списання грошових коштів у сумі 154849,00 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача відбулось 14.04.2023 року, тобто, після закінчення строку дії такої довіреності та звільнення відповідача з ОП санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого. Також, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем, як між суб`єктами господарювання, не було укладено договору у письмовій формі. 
		Враховуючи зазначене, відповідач набув майно за рахунок позивача, за відсутності правових підстав.
		Як встановлено судом, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, підпадають під регулювання нормами ст. 1212 ЦК України щодо безпідставного набуття майна.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 154849,00 грн., набутих без достатньої правової підстави, є обґрунтованою, доведеною, а тому, підлягає задоволенню. 
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2332,97 грн. інфляційних втрат (за період з 14.04.2023 року по 01.07.2023 року) та 1972,73 грн. 3% річних (за період з 14.04.2023 року по 15.09.2023 року), згідно виконаного ним розрахунку.  
		Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. 
		Згідно ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. 
		Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц). 
		Отже, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки, боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. 
		Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).  
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1972,73  грн. та інфляційних втрат у сумі 2332,97 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.   
		Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
		Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.  
		Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. 
		Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого до Фізичної особи-підприємця Войцеховського Андрія Євгеновича про визнання акту прийому передачі виконаних робіт недійсним та стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити повністю. 
		2. Визнати недійсним акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.04.2023 року, підписаний між Фізичною особою-підприємцем Войцеховським Андрієм Євгеновичем з Войцеховським Андрієм Євгеновичем від імені Орендного підприємства санаторію «Червона калина» імені Миколи Сивого.
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войцеховського Андрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Орендного підприємства санаторій «Червона калина» імені Миколи Сивого (35310, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 21082717) 154849 (сто п`ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 1972 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят дві) грн. 73 коп. 3% річних, 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн. 97 коп. інфляційних втрат,  2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті  судового збору. 
		4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено 13.02.2024 року.
		 
		Суддя                                                                                                             Д.Г. Заєць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...