Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/10092/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2024. Зареєстровано: 14.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2024.
Дата набрання законної сили: 08.03.2024
Номер судового провадження: 2/751/119/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №751/10092/23 
		Провадження №2/751/119/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 лютого 2024 року                      місто Чернігів
		Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а
		в складі: головуючого - судді Деркача О. Г. 
		секретаря судового засідання Курач В.С. 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку та стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку, -
		 встановив:
		14.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) про зобов`язання відновити залишок коштів на картці «Для виплат» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) угода №SAMDNFF000181669237 від 11.08.2014 року, у сумі 10 733, 00 грн. у якій вона перебувала перед виконанням несанкціонованих операцій від 11.04.2023 року та перерахувати їх на рахунок: НОМЕР_3 МФО 353553, код отримувача 3198714704; зобов`язання відновити залишок кредитних коштів на кредитній картці № НОМЕР_4 (рахунок: НОМЕР_5 ), угода №SAMDNWFC00063215460 від 13.10.2020 року, у якій вона перебувала перед виконанням несанкціонованих операцій від 11.04.2023 року, списання вже нарахованих відсотків, штрафних санкцій, комісії за перерахунок грошових коштів та повернути стягнені кошти в сумі 1 303,29 грн на рахунок: НОМЕР_3 МФО 353553, код отримувача 3198714704. 
		Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 2020 році замовила та отримала в АТ КБ «ПриватБанк» картку «Для виплат» № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) угода №SAMDNFF000181669237 від 11.08.2014 року для отримання заробітної плати, а оскільки при видачі їй вказаної картки працівник Банку повідомила, що дана картка може бути видана тільки при оформленні кредитної картки, то була вимушена також отримати кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_4 (рахунок: НОМЕР_5 ), угода №SAMDNWFC00063215460 від 13.10.2020 року для потреб клієнта з кредитним лімітом 4000,00 грн., який в подальшому був збільшений Банком до 15 000,00,грн.
		Зазначає, що 11.04.2023 року на її телефон надійшов дзвінок і особа, яка телефонувала, представившись працівником служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк» з проханням підтвердити операції, які вона ніби то вчинила для здійснення операцій з карток АТ КБ «ПриватБанк» «Для виплат» № НОМЕР_1 та «Універсальна» № НОМЕР_4 , на що вона пояснила, що жодних операцій з вказаних карток не вчиняла та відключила зв`язок.
		Посилається, що через деякий час на її телефон надійшли два повідомлення від АТ КБ «ПриватБанк» про списання коштів з її карток, а саме: з картки «Для виплат» списано кошти в сумі 10 733,00 грн., а з картки «Універсальна» у сумі 14 004,00 грн., після чого вона відразу зателефонувала на «гарячу лінію» Банку та повідомивши про списання коштів з невідомих обставин з її карток, просила їх заблокувати, а також було прийнято її заяви про шахрайство та повернення коштів. Вказує, що наступного дня вона звернулась до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме шахрайство, в зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст.190 КК України та внесено до ЄРДР за № 12023270340001228. 
		В подальшому, 01.06.2023 року з її картки для виплат Банком було списано 820,59 грн. за користування кредитом по картці «Універсальна», в зв`язку з чим 16.06.2023 року вона звернулась до відповідача з заявою в якій просила, зупинити нарахування відсотків по картці «Універсальна», повернути списані кошти, здійснити перевірку списаних коштів з її карток та надати письмову відповідь. Посилається, що відповіді на вищевказану заяву вона не отримала, але Банк продовжував нараховувати їй відсотки по картці «Універсальна» і 01.07.2023 року з її картки «Для виплат» знову було списано 482,70 грн., в зв`язку з чим вона закрила картку «Для виплат».
		Зазначає, що після закриття нею своєї картки «Для виплат», їй почали телефонувати працівники Банку з вимогою сплатити відсотки по картці «Універсальна», а тому 02.08.2023 року вона знову звернулась до відповідача з заявою про зупинення нарахування їй відсотків по картці «Універсальна», повернення списаних коштів в сумі 1303,29 грн. та повернення безпідставно списаних коштів з картки «Для виплат» в сумі 10 733,00 грн., на яку отримала відмову з рекомендацією звернутись з даним питання до правоохоронних органів. Вважає, відмову відповідача незаконною, оскільки в попередніх зверненнях до відповідача, вона неодноразово повідомляла, про свої заяви до правоохоронних органів, а тому зателефонувала на «Гарячу лінію» Банку працівник якої, запевнив її, що в подальшому відсотки на картку «Універсальна» їй нараховуватись не будуть та кошти у сумі 10 733,00 грн. будуть повернуті на картку «Для виплат».
		Однак, через деякий час знову почали телефонувати з АТ КБ «ПриватБанк» та шляхом погроз вимагати у неї сплати відсотків по картці «Універсальна» та нараховувати відсотки.
		Вказує, що умови договору укладеного з відповідачем не порушувала, оформлені картки: «Універсальна», «Для виплат» та їхні реквізити третім особам не передавала, не повідомляла свій ПІН-код та CCV2 код, розпорядження про списання коштів з рахунків не надавала (смс-повідомлень з кодом підтвердження не отримувала), при виявленні правопорушення неодноразово зверталась до відповідача з підстав незаконного списання коштів невідомими особами як в усній, так, і в письмовій формі та подала відповідну заяву до правоохоронних органів. 
		Відтак, враховуючи вищевикладене, норми ст.ст. 509, 1054, 1066 ЦК України та Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-ІІІ, просить заявлені вимоги задовольнити.
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.11.2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
		25.12.2023 на адресу суду від представника відповідача  адвоката Рожко С.М., надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зазначає, що позивач звернулась до АБ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву клієнта  фізичної особи про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.08.2014 року, згідно якої уклала Договір про надання банківських послуг. В подальшому, при проходженні чергової ідентифікації, 13.10.2020 року позивач підписала Анкету-заяву клієнта  фізичної особи про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
		Позивач ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у Анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
		Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача www.privatbank.ua АТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого розміщує на сайті ПриватБанку за адресою: https://privatbank.ua/terms Умови та правила надання банківських послуг, які є публічно доступними і розміщені у вільному доступі на інтернет-сайті ПРИВАТБАНК. 
		Вказує, що укладення договору підтверджується сторонами шляхом прийняття його умов, а саме: Банк приймав і зараховував на рахунок відкритий клієнтові (володільцю рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на умовах розташованих на сайті Банку. Оскільки, позивач і надалі користується послугами відповідача, та визнає факт користування платіжними картками, то активація нею карток та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами договору на визначених ним умовами.
		Посилається, що на підставі Договору про надання банківських послуг, позивач отримала платіжні картки, зокрема кредитну картку № НОМЕР_4 та дебетову картку № НОМЕР_1 . Як свідчить аналіз виписки по карті № НОМЕР_4 , дійсно, з неї було проведено транзакцію, що мало місце 11.04.2023 року, а саме:11/04/2023 00:33:14 11/04/2023 Р10 F DB -14,004.53 EUR - 340.31 844009 7399 10000141 GBR GTMY, JAMES CARTER ROAD, SUFFOLK, GB Р 10 Послуги Оплата товарів/послуг через iнтернет: GTMY, Suffolk. Аналіз виписки по карті № НОМЕР_1 , свідчить про аналогічну ситуацію яка була, і по ній того ж дня, - 11/04/2023 00:32:58 11/04/2023 Р10 F DB -10,733.33 EUR -260.82 214032 7399 10000141 GBR GTMY, JAMES CARTER ROAD, SUFFOLK, GB Р 10 Послуги Оплата товарів/послуг через iнтернет: GTMY, Suffolk.
		Службовою перевіркою встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват 24 (далі- Приват24), вхід в який був здійснений під авторизацією саме позивача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват 24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів, а отже вважає, що у відповідності до положень визначених в Положенні «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення №164) і п.5 ст.87 Закону України «Про платіжні послуги» позивач повинна нести відповідальність за здійснення платіжних операцій. Крім того, повідомлення до Банку до проведення платіжної операції про втрату доступу до фінансового номеру та/або електронного платіжного засобу надійшло тільки 16.06.2023 року, тобто більше ніж через два місяці після здійснення переказів, а тому настав момент безвідкличності платіжних інструкцій.
		Вважає, що відповідальність за збитки, яких нібито зазнала позивач, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, але ж ніяк не Банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів. Посилається, що на даний час кримінальне провадження не закінчено, не встановлено винних осіб, і не доведено відсутність вини позивача, а тим більше наявність вини інших осіб у отриманні коштів позивача.
		Звертає увагу суду, що позивачем некоректно обрано способи захисту та формулювання заявлених позовних вимог, оскільки картковий рахунок № НОМЕР_1 закритий самою позивачкою, а тому неможливо відновити залишок на рахунку, який вже закритий та не використовується. Щодо другої позовної вимоги, то зазначає, позивачка просить відновити залишок на кредитній картці № НОМЕР_4 , але спірний переказ на суму 14004,53 грн. був здійснений з іншої кредитної картки № НОМЕР_6 .
		Вказує, що відновлення залишку на рахунку та стягнення коштів є взаємовиключними позовними вимогами. Можна або відновити залишок, або стягнути кошти шляхом зарахування їх на певний рахунок. В інакшому випадку відбудеться подвійне зарахування коштів на користь позивача.
		Щодо позовних вимог, про припинення нарахування відсотків та скасування заборгованості, посилається на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) і стверджує, що задоволення таких позовних вимог жодним чином не захищає/не відновлює право позивача, оскільки нарахування відсотків та інших платежів здійснюється банком на виконання вимог закону щодо обліку банківських операцій і жодним чином не впливає на права позивача. 
		Отже, вважає, що на підставі вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до AT КБ «ПриватБанк» є безпідставними, надуманими, та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
		Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Судом встановлено, що 12.08.2014 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських у ПриваБанку (а.с. 43). Позивач погодилася з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять Договір про надання банківських послуг. Ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також з тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Крім того, зобов`язання позивача виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
		В подальшому, при проходженні чергової ідентифікації, 13.10.2020 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву клієнта  фізичної особи про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг якою підтвердила свою згоду на те, що підписавши дану заяву на підставі ст.634 ЦК України приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг, "ПриватБанк", що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цього документа, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Ознайомилась з Умовами і правилами надання банківських послуг, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщені на офіційному сайті банку https://privatbank.ua/terms, пам`яткою клієнта, тарифами та отримала їх примірник (шляхом самостійного роздрукування/в електронній формі шляхом власноручного підписання електронним підписом та направленням повідомлення про одержання). Погодилась на те, що строк позовної давності щодо вимог банку, які виникають на підставі Умов та Правил, становить 15 років, якщо інше не встановлено у відповідному підрозділі Умов та Правил, що регулює умови надання відповідної послуги. Зобов 'язалась виконувати умови договору про надання банківських послуг і, підписавши цю анкету-заяву, підтверджую укладення договору про надання банківських послуг, зобов`язуюсь не використовувати поточний рахунок, що відкривається для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. Із змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язалась ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку https.v/privatbank. ua/terms." (а.с.44, 45, 46, 50-62)
		На підставі Договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 отримала платіжні картки, зокрема кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_6 та дебетну картку «Для виплат» № НОМЕР_1 .
		Укладення між сторонами договору про надання банківських послуг та отримання ОСОБА_1 платіжник карток, підтверджується сторонами, а тому додатковому доказуванню не підлягає. 
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви позивача до Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 11.04.2023 року, за фактом заволодіння її грошовими коштами з картки ПриватБанку № НОМЕР_1 та № НОМЕР_6 , шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме останній надійшов телефонний дзвінок (0567369129) від ніби-то працівника служби безпеки банку, після якого нею було виявлено списання коштів. Подія мала місце 11.04.2023 року. В зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст.190 КК України та внесено до ЄРДР за № 12023270340001228. (а.с.12) На даний час кримінальне провадження не закінчено.
		16.06.2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою про проведення перевірки, щодо події яка сталась 11.04.2023 року, а саме списання коштів з її рахунків в сумі 10 733,00 грн. та 14 004,00 грн. та їх повернення на карткові рахунки. (а.с.11) 
		02.08.2023 року позивач повторно, звернулась з заявою до відповідача з вимогою про зупинення нарахування відсотків по картці АТ КБ «ПриватБанк» «Універсальна» № НОМЕР_4 , повернення безпідставно списаних коштів в сумі 1 303,29 грн. та повернення безпідставно списаних коштів з картки «Для виплат» № НОМЕР_1 в сумі 10 733,00 грн. Кошти просила перерахувати на рахунок: НОМЕР_3 МФО 353553, код отримувача 3198714704. (а.с.15-19) 
		На яку, 17.08.2023 року отримала відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» про відмову в задоволенні вказаної заяви, оскільки відповідно до чинного законодавства і Умов договору вона несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією. Банку не надано повноважень здійснювати повернення проведеного переказу, а тому не може повернути переказані кошти. Щодо призупинення нарахування відсотків за кредитом та списання заборгованості, зазначено, що відповідно до норм банківського законодавства, зокрема Закону України «Про банки і банківську діяльність», забороняється банкам встановлювати окремій особі більш сприятливі умови, ніж іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. (а.с.20-22) 
		Висновком службової перевірки запиту Напрямку з юридичної координації діяльності щодо звернення клієнта банку ОСОБА_1 , проведеної головним фахівцем з безпеки Управління безпеки по Північному макрорегіону ГО Тоцьким Ю.М. (а.с.47-49) встановлено, що аналіз виписки картки № НОМЕР_6 свідчить, що дійсно, з неї було проведено транзакцію, що мало місце 11.04.2023, її опис: 11/04/2023 00:33:14 11/04/2023 Р10 F DB -14,004.53 EUR - 340.31 844009 7399 10000141 GBR GTMY, JAMES CARTER ROAD, SUFFOLK, GB P 10 Послуги Оплата товарів / послуг через інтернет: GTMY, Suffolk.
		Як свідчить аналіз виписки картки № НОМЕР_1 , аналогічна ситуація була й по ній цього ж дня, опис транзакції: 11/04/2023 00:32:58 11/04/2023 Р10 F DB - 10,733.33 EUR -260.82 214032 7399 10000141 GBR GTMY, JAMES CARTER ROAD, SUFFOLK, GB P 10 Послуги Оплата товарів / послуг через інтернет: GTMY, Suffolk.
		Проведені транзакції вказують на те, що виконані вони з коректним використанням логіну та паролю для входу в Приват 24 клієнта ОСОБА_1 , проведені через платіжний сервіс Приват 24, списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру карти, CVV-коду, терміну її дії.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
		Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України Банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі  Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування.
		AT КБ "ПриватБанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого розміщує на сайті ПриватБанку за адресою: https://privatbank.ua/terms Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови та правила та/або Договір).
		Умови та Правил надання банківських послуг, є публічно доступними і розміщенні у вільному доступі на інтернет-сайті ПРИВАТБАНК, а саме : www.privatbank.ua.
		Пунктами 14.1., 14.8 та 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (який діяв на момент підписання позивачем Анкет-заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку) передбачено, що електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу. Банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті  договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
		Аналогічні інформація та порядок укладення та форма договору про надання послуг передбаченні ст.28 Закону України «Про платіжні послуги». Загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням визначенні Положенням «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164. (далі - Положення №164)
		Пунктом 140 вищевказаного Положення №164 встановлено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
		Аналогічна диспозиція норми права зазначена в пункті 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» (надалі-Закон №1591-IX), а саме, до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.
		Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.
		Відповідно до п. 2.1.4.12.9 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою.
		Положеннями п. 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Згідно п. 2.1.4.5.2 Умов клієнт зобов`язаний вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, викрадення Картки, доступу третіх осіб до Картки, в тому числі до інформації, нанесеної на неї.
		Пунктом 2.1.4.12.8 Умов встановлено, у разі, якщо Клієнт дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.
		Відповідно до п. 2.1.4.12.3 Умов банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.
		Пунктом 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: «4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції (п.п.4); негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (п.п.5).
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Отже, службовою перевіркою встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі  Приват24).
		Крім того, вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією саме позивача. При даній процедурі клієнт вводить свої, ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів.
		Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення вказаної інформації.
		Таким чином, враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунків ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, то АТ КБ «ПриватБанк» не повинен нести відповідальність за дані операції. 
		Правові підстави для припинення кредитних зобов`язань ОСОБА_1  перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутні. 
		До зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2020 року у справі №182/5175/16, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц (провадження № 61-22267св18), від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц (провадження № 61-41264св18).
		Відповідно до п. 4 статті 42 Закону № 1591-IX платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання.
		Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача (п. 6 статті 42 Закону № 1591-IX).
		Транзакції від 11.04.2023 року, проведена AT КБ "ПриватБанк", щодо переказів коштів з банківських карткових рахунків ОСОБА_1 , є належними та акцептованими платіжними операціями. 
		Диспозиція норм права Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що саме наявність вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, в наслідок чого здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі, а тому здійснені, 11.04.2023 року перекази грошових коштів, є належними платіжними операціями, оскільки не спростовані позивачем належними і допустимими доказами.
		Крім того, п.7 ст.42 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції.
		Пунктом 1 стаття 45 Закону № 1591-ІХ передбачено, що платіжна інструкція може бути відкликана: платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем (п.п.1); платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування (п.п.4).
		Пунктом 2 статті 45 Закону № 1591-ІХ встановлено, що після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
		Отже, на момент звернення позивача до банку, 16.06.2023 року, що відбулося більше ніж через два місяці, кошти з її рахунків були списані, а тому настав момент безвідкличності платіжних інструкцій.
		Таким чином, відповідальність за збитки, яких нібито зазнала позивач, має нести винна особа, яка заволоділа такими коштами, але не Банк, який виконав розпорядження, сформоване від імені позивача на переказ коштів.
		Відповідно до п. 1.6, 1.7 постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
		Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
		Згідно п. 1.15. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.
		Відповідно до п. 1.19. постанови НБУ № 22 від 21 січня 2004 року Банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України.
		Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
		Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
		Тобто, ст. 1212 ЦК України, чітко визначено, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа яка обслуговує їх рахунки.
		Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 910/16664/18, від 08.09.2021 у справах № 201/6498/20, № 206/2212/18 тощо.
		Суд не приймає доводи позивача, що невідомі особи шахрайським шляхом заволоділи її коштами, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявність кримінального провадження, порушеного за її заявою, не може свідчити, з огляду на презумпцію невинуватості, про вчинення злочину щодо ОСОБА_1 до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, а також не може бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку належного виконання кредитного зобов`язання і виконання умов договору у разі настання певних обставин, передбачених ними.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов`язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
		Щодо обраного позивачем способу захисту та формулювання заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
		Картковий рахунок № НОМЕР_1 який позивач, просить відновити, закритий самою позивачкою, що підтверджено нею безпосередньо у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву, а тому не є можливим відновити залишок на рахунку, який вже закритий та не використовується.
		Крім того, як вбачається з виписки про рух грошових коштів по картрахунку № НОМЕР_1 , 11.04.2023 року позивачкою проводилися інші операції, які нею не оспорюються, а саме: зарахування коштів в сумі 3883,53 грн. та в сумі 1708,54 грн., а також оплата поштових послуг на суму -1141,56 грн. (а.с.26)
		Позивач не вказує, що має відбутися з вказаними банківськими операціями у випадку відновлення залишку до здійснення спірного переказу на суму 10733,33 грн., адже інші операції відбувалися вже після нього і в цей же день.
		Щодо відновлення залишку на кредитній картці № НОМЕР_4 , то як підтверджується висновком службової перевірки (а.с.47-49), спірний переказ на суму 14 004,53 грн. був здійснений з іншої кредитної картки № НОМЕР_6 .
		Позивач просить суд, зобов`язати Банк перерахувати кошти на рахунок № НОМЕР_3 , але відновлення залишку на рахунку та стягнення коштів є взаємовиключними позовними вимогами, можна відновити залишок, або стягнути кошти шляхом зарахування їх на певний рахунок, в інакшому випадку відбудеться подвійне зарахування коштів на користь позивача, відомостей кому належить вказаний рахунок, в якому банку та на чиє ім`я відкритий та для яких цілей використовується не надано. 
		Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги».
		Отже, припинення нарахування відсотків та скасування заборгованості жодним чином не захищає/не відновлює право позивача, оскільки нарахування відсотків та інших платежів здійснюється банком на виконання вимог закону щодо обліку банківських операцій і жодним чином не впливає на права позивача. Тільки у випадку пред`явлення відповідної вимоги банком до позивача, вона може заперечувати проти її задоволення з відповідних підстав.
		Крім того, посилання позивача на норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання», затвердженого постановою Правління НБУ 05.11.2014 року №705, є безпідставним, оскільки вказані нормативно-правові акти втратили чинність 01.08.2022 року і до спірних правовідносин не застосовуються.
		Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. 
		З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.
		Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, відсутність порушень правил надання послуг працівниками Банку та правових підстав для припинення кредитних зобов`язань, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 80, 81, 142, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 1112 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України «Про платіжні послуги», суд, -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку та стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення суду виготовлений 06.02.2024 року.  
		 
		Головуючий - суддя О. Г. Деркач

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...