Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1951/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2024. Зареєстровано: 14.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/522/994/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000042

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/1951/23
		Провадження по справі№ 1-кп/522/994/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2024 року                                                 м. Одеса 
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого - судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання -  ОСОБА_2 ,
		здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні за №22023230000000042 від 19.01.2023 на підставі обвинувального акту стосовно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, мешкаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимого,- 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_4 , 
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_3 , 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 надав згоду на здійснення у період з 23 по 27 вересня 2022 року, подворового обходу жителів с. Трифонівка Бериславського району Херсонської області, та надання їм бюлетенів для голосування у зазначеному незаконному референдумі.
		Після виконання вищевказаних дій, спрямованих на організацію підготовки до участі в проведенні незаконного референдуму, у період з 23 по 27 вересня 2022 року на тимчасово окупованій частині території Херсонської області пройшла незаконна, тобто з порушенням всіх положень Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26 січня 2021 року № 1135-ІХ, процедура проведення голосування серед жителів Херсонської області, у якому за участі озброєних військових та правоохоронців РФ, незаконно сформованої поліції, сумісно з членами незаконної ДВК, ОСОБА_3 як учасник незаконного органу народного волевиявлення, взяв активну участь шляхом здійснення подомового обходу мешканців с. Трифонівка Бериславського району Херсонської області, видачі їм бюлетенів, форму яких затвердила незаконна ЦВК, та без дотримання основних принципів вільної участі та добровільного таємного голосування, публічності та відкритості референдуму, вживав заходи до їх заповнення місцевими жителями для створення уяви у невизначеного кола осіб про легітимність проведення процедури плебісциту, які у подальшому передавав ОСОБА_6 для підрахунку, оформлення протоколів засідання незаконної комісії із результатами голосування і передачі до ТВК № 8, з урахуванням яких формувались результати голосування по всій тимчасово окупованій території Херсонської області.
		В судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_3  свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України не визнав, зазначив, що прийняв участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території у зв`язку із відчуттям загрози своєму життю та життю своєї родини. Так, обвинувачений пояснив суду, що одного дня після окупації російськими солдатами с.Трифонівка, Великоолександрівського району, Херсонської області він йшов по вулиці. До нього підійшли російські військові, перевірили телефон, після чого наділи на голову мішок та вивезли за межі села, де його 5 днів допитували, тримали в підвалі, не давали їжу та воду, після чого запропонували прийняти участь у референдумі, а коли він відмовився, до нього приставили пістолет та обіцяли залишити в підвалі, після чого ОСОБА_3 погодився на їх вимоги. По селу вони з ОСОБА_7 їздили на автомобілі ОСОБА_8 , іноді з ними, або поряд перебували військові . Увесь час дії ОСОБА_3 були під наглядом солдатів російської федерації. Він не міг виїхати з села, так як в ньому мешкали його літні батьки, жінка та діти. 
		Свідок  ОСОБА_9  в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 йому відомий, причин для оговорювання його у свідка не має. В березні 2022 року с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області було окуповано російськими солдатами. 
		В кінці вересня 2022 року по телебаченню повідомили, що буде проводиться незаконний референдум щодо приєднання Херсонської області до території російської федерації. Одного дня біля двору свідка ОСОБА_9 зупинився автомобіль білого кольору з якого вийшов обвинувачений ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Свідок бачив, що в авто залишились сидіти двоє чоловіків у воєнній формі, проте вони не виходили з автомобіля. Зайшовши у двір свідка, обвинувачений ОСОБА_10 та ОСОБА_12 запропонували проголосувати за приєднання Херсонської області до росії. В них була склянп скринькп для голосування та бюлетені, на яких були зазначені номери. Під час проведення референдума вони не представлялись під будь якими посадами. Обвинувачений ОСОБА_10 не мав переляканий вид, вів бесіду у звичайному тоні та стані. Чи діяв ОСОБА_10 під примусом, свідку не відомо. Свідок ОСОБА_9 відмовився від голосування, після чого ОСОБА_10 та ОСОБА_12 пішли з двору, сіли в зазначений автомобіль та уїхали. Де знаходилась виборча дільниця, хто були членами та де відбувався підрахунок голосів, свідку невідомо. Референдум проводився біля 2 -х днів. У цей час військові рф перебували в селі. 
		Відповідаючи на додаткові запитання учасників процесу, свідок ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_3 проживає в селі від нього на відстані приблизно 1 км. ОСОБА_9 невідомо, щоб ОСОБА_10 зникав на значний час. Побої на обличчі обвинуваченого не бачив. Не чув і не бачив, щоб ОСОБА_3 забирали люди у російській формі в під час окупації. Під час окупації села був один випадок викрадення людини - ОСОБА_13 . Коли забрали ОСОБА_13 збройні сили рф, усі люди в селі знали про це. При наявності таких інших випадків, у тому числі у разі зникнення ОСОБА_3 , люди в селі би знали про це.
		ОСОБА_3 не висказував у його присутності думки стосовно політичного устрою або окупаційної влади. Разом з ОСОБА_3 в автомобілі були якісь люди, ОСОБА_9 не виходив до них на вулицю, але форма, начебто, була військова. До двору ОСОБА_9 ОСОБА_3 заходив сам, без з представників окупаційної влади. 
		Свідок  ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомив, що є мешканцем с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області. Приблизно 27-28 вересня 2022 року в с. Трифонівка проводився так званий референдум щодо приєднання Херсонської області до російської федерації. В один із вказаних днів до його двору приїхав на світлому автомобілю обвинувачений ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . Обвинувачений ОСОБА_10 тримав скриньку, а ОСОБА_16 тримав папку, надав бюлетні та запропонував проголосувати. Під час проведення референдума вони не представлялись під будь якими посадами. ОСОБА_10 вів себе звичайно, не наполягав на голосуванні. Чи діяв ОСОБА_10 під примусом, свідку не відомо. Свідок ОСОБА_14 та його дружина проголосували «проти», положили бюлетень в скриньку, після чого ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 сіли в автомобіль та поїхали. Референдум проводився біля 2 -х днів. Воєнні рф на той час перебували в селі. Де знаходились члени виборчої комісії, свідку ОСОБА_14 невідомо. Чи агітував ОСОБА_10 , щодо приєднання до росії свідку не відомо.
		Допитаний в якості свідка  ОСОБА_17  пояснив, що в коли в с. Трифонівку Великоолександрівського району Херсонської області зайшли військові російськи солдати, вони одразу начіпили російський прапор на будівлю сільської ради. На автомобілях російських солдат були надписи «Z» та «V». 
		Про проведення так званого референдуму щодо приєднання Херсонської області до росії свідок ОСОБА_17 дізнався від односельчан. В кінці вересня 2022 року до його двору приїхав обвинувачений ОСОБА_10 та ОСОБА_18 та ще один чоловік на автомобілі світло - коричневого кольору. До двору зайшли ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , розложили бюлетні та скриньки на автомобілі свідка, після чого запропонували проголосувати, проте його прізвища не було у списку, так як він був зареєстрований у іншій області. Після чого ОСОБА_16 сказав, що він їм не підходить, після чого вони сіли в автомобіль та поїхали. Обвинувачений ОСОБА_10 вів себе звичайно, за зовнішнім виглядом та за його поведінкою не було видно, що ОСОБА_10 діяв під примусом, адже у такому випадку люди якісь занепокоєнні, дратівливі або залякані, проте обвинувачений вів себе спокійно. До участі у референдумі свідка не агітував. Під час проведення референдуму не представлялись під будь якими посадами. Наразі в с. Трифонівка мешкає мати, батько, жінка та 2 дітей ОСОБА_10 . Референдум проходив біля 2 -х днів. Військові в селі були постійно, на території села знаходилось 4 блок пости. 
		Свідок  ОСОБА_19  в судовому засіданні пояснила, що приблизно в 10-х числах 2022 року село Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області окупували російські війська. Після чого зникло українське телебачення, мобільний зв`язок, інтернет українських провайдерів, по телебаченню транслювали російське телебачення, яке висвітлювало проведення в Херсонській області референдуму щодо приєднання області до російської федерації. 
		В с. Трифонівка референдум проводився в кінці вересня 2022 року. Так, в один із днів проведення референдуму, до будівлі свідка прийшов ОСОБА_10 та ОСОБА_20 . Обвинувачений ОСОБА_10 запропонував проголосувати за приєднання до росії. Чоловік свідка ОСОБА_21 сказав, що по російському телебаченню показували, що все вже вирішено, на що ОСОБА_10 погодився з висновками чоловіка, проте зазначив, що все одно треба проголосувати. ОСОБА_10 тримав в руках прозору скриньку з російським гербом, а ОСОБА_12 перевіряв осіб за наявним у нього списком та видавав бюлетені. Зазначені особи, жодним чином не представлялися, проте свідок їх знала як односельчан. Свідок ОСОБА_19 та її чоловік ОСОБА_21 відмовились від участі в референдумі. Через деякий час ОСОБА_10 та ОСОБА_22 пішли з двору та сіли до автомобілю сірого кольору, в якому знаходились 2 -є військових.
		Свідку відомо, що у перші дні референдум проводився без участі військових, а вже потім вони були обов`язково присутні. Де відбувались виборчі процеси, свідку не відомо.
		На враження свідка ОСОБА_19 , до обвинуваченого ОСОБА_10 не було застосовано жодного примусу. ОСОБА_10 знаходився в гарному настрої. Свідок ОСОБА_19 вважає, що членами комісії були ОСОБА_10 , який носив скриньку для голосування, ОСОБА_12 , який мав списки голосуючих та бюлетені для голосування. Незаконний референдум в с. Трифонівка проходив 3-4 дні. 
		Відповідаючи на додаткові запитання учасників процесу, свідок ОСОБА_19 повідомила, що мешкає в селі від ОСОБА_10 на відстані близько 1 км. ОСОБА_10 бачила один раз, коли він приходив на референдум зі скринькою для голосування голосувати Їй не відомо, що ОСОБА_10 викрадали росіяни. На обвинуваченому тілесних ушкоджень не бачила. В селі нічого не говорили про те, що його викрадали. Одного разу в селі викрали ОСОБА_23 з блок посту, після того як у нього знайшли щось в телефоні, так про цей випадок знало все село. ОСОБА_23 не було видно в селі 4-5 днів, а повернувся він побитий.
		Обвинувачений ОСОБА_3 на референдумі був в нормальному стані, не був пригнічений. Всі в селі знали, що ОСОБА_3 підтримував "русскій мір". З дружиною обвинуваченого вона не спілкується. 
		Допитаний в якості свідка  ОСОБА_24 повідомив, що в період окупації мешкав в с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області. У вересні 2022 до нього приходив ОСОБА_25 і ОСОБА_18 , щоб голосувати на референдумі щодо відокремлення Херсонської області на користь росії. В один із днів обвинувачений ОСОБА_10 відкрив ногою двері, зайшов без дозволу до будівлі свідка ОСОБА_24 , у зв`язку з чим між ним та ОСОБА_10 відбулася сварка, в ході якої свідок вигнав обвинуваченого ОСОБА_10 , який тримав в руках скриньку та ОСОБА_18 , який тримав в руках пакет. Жодного документу ОСОБА_26 та його жінка не підписували. ОСОБА_10 та ОСОБА_18 ніяк не представлялися. Іх возив ОСОБА_11 , який не виходив з автомобілю.
		Чи був ОСОБА_10 у виборчій комісії, свідок ОСОБА_24 не знає. 
		Свідок  ОСОБА_27  в судовому засіданні також повідомила, про участь обвинуваченого ОСОБА_10 у проведенні незаконного референдуму, під час якого ОСОБА_10 повідомив, що «України - не буде, буде росія». Після чого між ним та її чоловіком ОСОБА_24 розпочалась сварка, після якої чоловік вигнав з подвір`я обвинуваченого ОСОБА_10 , в руках якого була скринька для голосування, та ОСОБА_18 , який тримав в руках невеликий пакет. Вони уїхали на автомобілі ОСОБА_28 .
		Допитана в якості свідка  ОСОБА_29  повідомила суду, що восени 2022 в їх селі Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області проходив так званий референдум. Вони з чоловіком не ставились до нього серйозно, у зв`язку з чим не пам`ятає точну дату. В один день, до її будинку приїхав обвинувачений ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , а також ОСОБА_12 , який з авто не виходив. ОСОБА_10 та ОСОБА_16 запропонували проголосувати за приєднання Херсонської області до росії. ОСОБА_29 та її чоловік проголосували проти, на що ОСОБА_25 та ОСОБА_18 сказали, що нічого страшного, вже 80% проголосували за приєднання за росію. Обвинувачений ОСОБА_10 особисто не агітував. Свідку ОСОБА_29 про існування виборчої комісії чи дільниці нічого не відомо, але вона вважає, що ОСОБА_10 був членом комісії з референдуму, адже він якимось чином здійснював збір підпис виборців. До її будівлі обвинувачений приїжджав без російських військових, проте вони були у селі, так як село з березня 2022 року було окуповано російськими солдатами.
		Допитана в судовому засіданні  ОСОБА_30 повідомила, що у вересні 2022 року, під примусом окупантів ОСОБА_3 приймав участь у проведенні референдуму. Так, в один із днів ОСОБА_3 вийшов з дому та зник. Про зникнення вона повідомила старосту села, який наказав їй сидіти дома та чекати чоловіка. Повернувшись через 5 днів ОСОБА_10 розповів, що російські солдати знайшли у нього якісь фото у кнопковому телефоні, після чого вивезли за межі села, посадили в підвал, не давали їсти та пити, примушували до прийняття участі у референдумі. ОСОБА_3 повернувся у синцях, у зв`язку з чим, щоб ніхто не знав, вона йому замазувала синці кремом та пудрою. Після того, як ОСОБА_30 повернувся додому, до них приїхав автомобіль «Урал», де перебували російські солдати, які вдарили прикладом автомату та наказали взяти скриньку для бюлетенів та йти до людей збирати підписи. На наступний день ОСОБА_30 також їздив по хатам мешканців. Проте, що ОСОБА_3 піддавався катуванню, вони нікому не говорили.
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_31  повідомив, що 17-18 вересня 2022 року він дізнався, що ОСОБА_3 викрали двоє в масках. Коли ОСОБА_3 повернувся, то розповідав, що йому вдягли мішок, відвезли з села, били, знущались, погрожували сім`єю, заставили прийняти участь у референдумі під дулом пістолету. Під час проведення референдуму російські солдати казали їм що робити та до кого їхати. Коли його та ОСОБА_3 забирали з домівок, то били прикладом по шиї. 
		Гроші не заплатили, обіцяли спочатку по 50 тисяч рублів, потім по 40 тисяч, але так нічого і не дали. 
		Крім того, в судовому засіданні переглянуто відео з допитами свідків, проведених в порядку, передбаченому ст. 615 ч. 11 КПК України.
		Свідок  ОСОБА_32 зазначав, що в кінці вересня 2022 року жителі с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області через засоби інформування дізналися про проведення в селі незаконного референдуму про приєднання Херсонської області до російської федераціїї. В один із днів до місця проживання ОСОБА_33 та його жінки приїхали обвинувачений ОСОБА_3 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_34 з бюлетенями для голосування. Повідомили про необхідність голосування, після чого ОСОБА_16 надав йому бюлетень, а ОСОБА_3 тримав скриньку для голосування. Свідок ОСОБА_32 відмовився від голосування, а його дружина у рядочку бюлетеня, де ставлять свій підпис, написала прочерк. На що ОСОБА_16 зробив їй зауваження, що вона зіпсувала бюлетень, після чого між нею та ОСОБА_7 відбулась сварка, після якої ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_34 пішли з їх подвір`я.
		Свідок  ОСОБА_35  пояснила, що восени 2022 року після окупації с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області від мешканців села вона дізналась про проведення незаконного референдуму. В їхньому селі в організації референдуму приймали участь обвинувачений ОСОБА_3 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_34 , які приїхали до місця мешкання свідка ОСОБА_35 , після чого ОСОБА_16 надав їм бюлетень, наказав проголосувати та покласти його в скриньку, яку тримав ОСОБА_3 , після чого вони поїхали з їх домоволодіння. 
		Свідок  ОСОБА_36  повідомила суду, що в кінці березня 2022 року с. Трифонівка Великоолександрівського району Херсонської області було окуповано представниками російської федерації. По селу вони їздили на автомобілях БТР, на яких були знаки «Z» та «V». Військовослужбовці носили на руках і ногах білі пов`язки. Восени, а саме в кінці вересня 2022 року, обвинувачений ОСОБА_3 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_34 проводили організацію незаконного референдуму щодо приєднання с. Трифонівка до території росії. В перші дні зазначені особи утрьох їздили по дворах з бюлетенями та скриньками та агітували голосувати, а потім, коли мешканці села почали їх виганяти з села, обвинувачений ОСОБА_3 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_34 їздили до людей уже в присутності військового, який тримав при собі автомат. Як гадає свідок ОСОБА_36 , зроблено це було для залякування населення, яке відмовлялось приймати участь у референдумі.
		Особисто до свідка ОСОБА_36 обвинувачений ОСОБА_3 приїжджав лише у присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_37 , без солдатів. Надавши їй бюлетень, ОСОБА_3 розповідав, що треба ставити відмітки у графах «так» чи «ні», на що ОСОБА_16 повідомив їй, що не важливо як вона проголосує, референдум все одно проведеться позитивно. 
		Допит свідків в судовому засіданні суд здійснював безпосередньо, з дотриманням вимог ст. 352, 353, 356 КПК, забезпечивши стороні захисту можливість здійснення перехресного допиту свідків сторони обвинувачення, за наслідком чого надає їм належну оцінку в сукупності з іншими дослідженими доказами у провадженні за правилами ст. 94 КПК України.
		Крім того, свої висновки суд обґрунтовує не лише показаннями обвинуваченого та свідків, а й дослідженими письмовими доказами у провадженні, які були зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування.
		Так, суд дослідив письмові докази у кримінальному провадженні, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині, а саме:
		-копія витягу з реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №22022230000000265 від 25.07.2023 за ч. 2 ст. 110 КК України про те, що в період липня 2022 в умовах воєнного стану мешканці Херсонської області, які раніше надали згоду на співпрацю з представниками країни - агресора рф, за попередньою змовою групою осіб, проводять діяльність, спрямовану на зміну меж території України, шляхом організації заходів з підготовки так званого референдуму з питань входження Херсонської області до складу рф; 
		-копії процесуальних документів з кримінального провадження №22022230000000265 від 25.07.2023 за ч. 2 ст. 110 КК України;
		-постанова від 19.01.2023 про виділення з матеріалів досудового розслідування за №22022230000000265 від 25.07.2023 матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України за реєстрації їх за № 22023230000000042;
		-копія витягу з реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №22023230000000042 від 19.01.2023 щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України; 
		--постанова про призначення прокурора у кримінальному провадженні від 19.01.2023;
		-постанова про створення слідчої групи від 19.01.2023;
		-інформація начальника Бериславського РВ УСБУ в Херсонській області від 06.12.2022 про намір ОСОБА_3 , який під окупації добровільно погодився на співпрацю з окупаціними органами влади та безпосередньо приймав участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо виходу Херсонської області із складу України та входження її до складу Російської території;
		-рапорт слідчого ОВС СВ УСБУ в Житомирській області від 06.12.2022 щодо затримання ОСОБА_38 ; 
		-протокол від 07.12.2022 про затримання 06.12.2023 підозрюваного ОСОБА_3 ;
		-вимоги ІЦ - обвинувачений ОСОБА_38 не судимий відповідно до ст. 89 КК України;
		-характеристика з Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 25.01.2023, відповідно до якої вбачається, що під час окупації населеного пункту внаслідок збройної російської агресії з 11 березня 2022 по 04 жовтня 2022 ОСОБА_39 неприховано підтримував російських окупантів, усвідомлено співпрацював з окупаційною владою.
		 
		Аналізуючи досліджені в судовому засіданні викладені вище докази вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, суд, керуючись законом, оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 .
		Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України, тобто посягання здійснюється на національну безпеку України.
		Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
		У складі кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 111-1 КК важливе значення має добровільність
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 5 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.
		Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.
		При кваліфікації злочинів за ст. 111-1 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII[2], Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022[3], затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
		З`ясування питання про те, яка територія в ст. 111-1 КК розуміється тимчасово окупованою, - є важливим для визначення дії цієї статті як кримінального закону у просторі та в часі.
		Очевидно, що законодавець мав на увазі в цій статті не лише ті території, які тимчасово окупувала держава-агресор в 2022 р. Йдеться і про тимчасово окуповані раніше території - територію Автономної Республіки Крим та окупованих районів у Донецькій та Луганській областях. При цьому враховуються ст. 3 Закону № 1207-VII[4], Закон № 2268-VIII[5] та Указ Президента № 32/2019[6].
		Щодо складу злочину, який передбачає участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території, то йдеться про участь в органах, що проводять незаконні вибори, референдуми - виборчих комісіях чи інших аналогічних органах, інша участь в проведенні виборів, наприклад, в якості кандидата, спостерігача від кандидата.
		Так, незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст.111-1 КК України, його провина у вчиненому підтверджується: 
		-показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 , який повідомив про свою участь у проведенні незаконного референдуму, який проводився восени 2022 року на території с. Трифонівка Херсонської області;
		- показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , які повідомили, що обвинувачений ОСОБА_3 приймав участь у референдумі - він приносив скриньку з бланками бюлетенів, заходив в двір, пропонував голосувати на незаконному референдумі за приєднання Херсонської області до російської федерації. 
		Таким чином в ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів та доведено стороною обвинувачення в ході розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 його вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме що громадянин України, мешканець Херсонської області ОСОБА_3 восени 2022 року за попередньою змовою групою осіб, добровільно приймав участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, а саме в с. Трифонівка Херсонської області. 
		Версія обвинуваченого ОСОБА_3 , що в його діях відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111 - 1 КК України, - у зв`язку з тим, що останній діяв у зв`язку з відчуттям загрози своєму життю та життю своєї родини є не спроможною. 
		Так, відповідно до вимог чинного законодавства, якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України,- відсутній. Крім того, участь у незаконних виборах, референдумах лише в якості виборця, не утворює цього складу злочину. 
		Натомість, в ході судового розгляду обвинувального акту стороною обвинувачення доведено та не спростовано стороною захисту, що обвинувачений ОСОБА_3 добровільно приймав участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо виходу Херсонської області із складу України та входження її до складу російської федерації. 
		Так, доводи сторони захисту, що ОСОБА_3 вимушений був піти на співпрацю з окупаційною владою під примусом,- є голослівними та не підтверджуються жодними доказами. Так, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_3 застосовувався примус для схилення його надавати допомогу окупаційній владі. Суд критично оцінює покази надані обвинуваченим ОСОБА_3 та свідками сторони захисту під час судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 , що обвинувачений діяв під примусом. 
		Так, доводи ОСОБА_3 про застосування до нього катування підтверджуються лише його свідченнями, свідка ОСОБА_30 , яка являється дружиною ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_40 , який також є обвинуваченим за ст. 111-1 КК України в іншому кримінальному провадженні. Про незаконні дії, вчинені начебто російськими окупантами, стосовно її чоловіка свідок ОСОБА_30 знає лише зі слів ОСОБА_3 , тобто не являлась очевидним свідком а ні факту викрадення її чоловіка, а ні змушування його приймати участь у незаконному референдумі. 
		Крім того, суд, оцінюючи правдивість показів свідка, зауважує на поведінку дружини обвинуваченого-свідка ОСОБА_30 , після, начебто, зникнення ОСОБА_3 , адже остання його не шукала по селу, не повідомляла мешканців села про його зникнення. Навпаки, після, начебто, повернення чоловіка, свідок ОСОБА_30 нікому не повідомляла про незаконні дії окупантів, погрози з їх боку та примушування ОСОБА_3 до участі в проведенні незаконного референдуму, а допомагала чоловіку замасковувати, начебто, наявні синці на обличчі обвинуваченого.
		Свідчення свідка ОСОБА_40 про той факт, що йому відомо було про примушування обвинуваченого ОСОБА_3 до участі в референдумі також судом ставляться під розумних сумнів, по-перше, у зв`язку з тим, що ОСОБА_31 не був очевидцем зникнення ОСОБА_3 , по-друге відповідно до свідчень ОСОБА_40 вбачається, що їм (особам, задіяним в проведенні так званого референдума) за допомогу окупантам обіцяли грошові кошти, які в подальшому не виплатили, а по-третє, ОСОБА_31 обвинувачується у кримінальному провадженні за фактом організації та прийняття участі у референдумі восени 2022 року, обвинувальний акт стосовно якого знаходиться в провадженні Приморського районного суду м. Одеси, що може свідчити про зацікавленість ОСОБА_40 у наданні зазначених свідчень суду з метою уникнення відповідної кари за вчинений ним злочин. 
		Натомість жодний свідок, допитаний в судовому засіданні, не підтвердив про наявність у ОСОБА_3 під час референдуму видимих тілесних ушкоджень, або будь якого пригніченого стану. ОСОБА_3 вів себе у звичайний спосіб. Крім того, як зазначили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_19 , у них в селі був лише один випадок викрадення окупантами чоловіка та повернення його через 5 днів, проте це був зовсім не обвинувачений ОСОБА_3 . Як що б останній також зник, або його б викрали військові рф, мешканці села все одно дізнались про це, проте їм про таких факт не відомо. 
		Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що ОСОБА_3 , ОСОБА_31 і ОСОБА_12 в перший день референдуму обходили подвір`я односільчан з урнами і бюлетенями без супроводу військових, проте обурені їх діями люди стали виганяти їх з подвір`я, тому на другий день вони стали обходити односільчан з військовими рф, які не заходили на подвір`я, а сиділи в машині поруч з будинками жителів села. 
		Крім того, суд зауважує, що відповідно до свідчень свідків, допитаних в судовому засіданні, вбачається, що вони не приймали участь у проведенні референдуму. Тобто, мали можливість відмовитись від пропозиції прийняти участь в організації та у проведенні референдуму. Свідки зазначали, що на той час усім було важко матеріально, проте люди один одному допомагали, вирощували продукти на городах, проте не йшли співпрацювати з окупаційною владою росії. 
		Таким чином, не зважаючи на той факт, що обвинувачений свою вину в судовому засіданні не визнав, провина ОСОБА_3 підтверджується об`єктивною сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні в ході досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення та перевірених в ході судового розгляду обвинувального акту.
		Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 повідомили обставини участі ОСОБА_3 у незаконному референдумі в с. Трифонівка. Зазначили, що ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_41 та ОСОБА_42 здійснював подворовий обхід будинків в селі, ОСОБА_3 при цьому носив прозору пластикову скриньку з гербом рф з бюлетенями. ОСОБА_3 був в доброму настрої, не був пригнічений, зовнішній примус до нього ніким не застосовувався. 
		Аналізуючи викладене, вбачається, що на протязі судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, обвинувачений, усвідомлюючи свою провину у вчиненні злочинів, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин та з метою затягування розгляду обвинувального акту в «розумні строки», обрав форму захисту у виді невизнання своєї вини, підтверджуючи при цьому свою участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території України. 
		Судом з метою захисту прав сторін кримінального провадження здійснені усі кримінально - процесуальні дії для встановлення істини у справі, у тому числі: допитано усіх свідків, зазначених стороною обвинувачення, та всіх свідків сторони захисту досліджено письмові докази у кримінальному провадженні, надані сторонами кримінального провадження.
		Проте, жодний досліджений в судовому засіданні доказ не свідчить про невинуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю доведена.
		З урахуванням викладеного, дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: колабораційна діяльність, а саме - участь громадянина України у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
		Суд критично ставиться до показів, наданих обвинуваченим ОСОБА_3 , яка є дружиною обвинуваченого, та свідка ОСОБА_40 , який є обвинуваченим в аналогічному кримінальному провадженні, так як вказані свідки та обвинувачений прямо зацікавлені у виправданні обвинуваченого ОСОБА_3 за злочин, передбачений ст. 111-1 КК України. Проте, показання обвинуваченого та свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_40 спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , які пояснили, що проживають в селі на відстані біля 1 кілометру від обвинуваченого ОСОБА_3 , про те, що ОСОБА_3 викрадали російські військові їм не відомо, хоча в селі новини швидко розповсюджуються і коли російські військові затримали і ізолювали їх одночельчанина ОСОБА_13 , про це знало все село. Тілесних ушкоджень на обвинуваченому вони не бачили. Свідок ОСОБА_17 пояснив, що під час проведення так званого референдуму, ОСОБА_3 вів себе спокійно, не був заляканим або пригніченим. Свідок ОСОБА_19 показала, що під час так званого референдуму ОСОБА_3 агітував голосуючих висловлюючи: «України не буде - буде росія». Свідок ОСОБА_43 показала, що під час так званого референдуму ОСОБА_3 і ОСОБА_16 агітували голосувати, говорячи, що вже 80% проголосували за росію. 
		 
		Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, - не встановлено. 
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, - не встановлено. Cуд не враховує вказану в обвинувальному акті обставину як обтяжуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, так як вона є кваліфікуючою ознакою за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України (ч.4 ст. 67 КК України, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 Про практику призначення судами кримінального покарання).
		При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_3 , з метою його перевиховання та упередження вчинення злочинів в подальшому, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією ч.5 ст.111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади на певний строк без конфіскації всього майна належного обвинуваченому ОСОБА_3 . 
		Призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ст. 111-1 КК України конфіскація майна відноситься до додаткового альтернативного виду покарання.
		Суд не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації майна, так як згідно реєстру речових прав і нерухомого майна, у ОСОБА_3 у власності знаходиться земельна ділянка площею 0,25 га. ОСОБА_3 до затримання мешкав з дружиною і двома неповнолітніми дітьми і конфіскація цієї земельної ділянки позбавить дружину і неповнолітніх дітей єдиного джерела існування в селі в умовах військового стану, введеного в Україні. 
		Також, з огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 , не вбачає підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Таким чином, з урахуванням матеріалів справи та особи обвинуваченого, суд, враховуючи обставини справи, які не лише характеризують особу винного і вчинений ним злочин, а й дають змогу суду переконатися, що ОСОБА_3 як особа, яка відповідно до своїх моральних якостей і втраченого почуття обов`язку перед державою та суспільством, не заслуговує на довіру та не може виправитися без застосування до нього саме покарання у виді позбавлення волі на певний строк, так як серед суспільства є тим індивідом, який несе особливу небезпеку для оточуючих, а також для інтересів держави, а тому суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю без конфіскації майна. Саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню ОСОБА_3 .
		Призначення вказаного покарання також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості вчиненого, обставинам кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченій ст.50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
		По справі цивільний позов не заявлено.
		Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
		Речові докази в рамках вказаного кримінального провадження відсутні.
		Керуючись ст. 366, 367, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України, суд, - 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.5 ст.111-1 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади та займатись діяльністю, пов`язаною з виборчим процесом на строк 10 (десять) років, без конфіскації майна. 
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання з 06.12.2022 року.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати попереднє ув`язнення ОСОБА_3 з 06.12.2022 до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		 
		Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити без змін у виді тримання під вартою, після набрання вироком чинності, запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати, а обвинуваченого направити в місця відбування покарання.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                         ОСОБА_44 
		12.02.2024

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...