Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/28232/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 23.07.2024
Результат оскарження 23.07.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/28461/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		07 лютого 2024 рокусправа № 380/28232/23Львівський окружний адміністративний суд в складі:
		головуючої - судді Потабенко В.А.,
		секретаря судового засідання  Лизак Д.А., 
		 
		за участі:
		представника позивача  Різника О.Р., згідно договору, 
		представника відповідача  Тарасович О.І., згідно наказу, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради (далі  виконавчий комітет ЛМР, відповідач) з вимогами:
		- визнати протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради з прийняття рішення № 271 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення громадянки ОСОБА_1 від 08.02.2023, що зареєстроване в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером АМ01:3815-9036-5857-5734;
		- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.03.2023 № 271 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 ».
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно не розглянув подані позивачем документи щодо надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 у строк, передбачений ч. 6 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме протягом 10 робочих днів з дня реєстрації такої заяви. А тому, за закріпленим у законодавстві принципом мовчазної згоди, ОСОБА_1 в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №722 від 24.06.2022 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного часу», отримала право на проектування об`єкта будівництва без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини». Крім того, позивач наголошує, що причиною для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень стала невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: відповідно до генерального плану смт. Брюховичі - території закладів відпочинку, туризму, (не вказуючи «дачного будівництва»). При цьому відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі, будівля котеджу №2 знаходиться на території закладів відпочинку, туризму, дачного будівництва. З метою надання оцінки таким доводам відповідача, позивач отримала від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України лист №20445/28/10-23 від 20.11.2023, в якому Міністерство роз`яснило, що земельне законодавство допускає можливість розміщення житлових об`єктів на землях рекреаційного призначення за умови дотримання режиму їх використання та містобудівного законодавства. Тобто, за умови дотримання певних нормативних вимог та процедур на категорії земель рекреаційного призначення допускається розміщення зазначених об`єктів. Враховуючи наведені вище обставини, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю. 
		Ухвалою від 18.12.2023 суддя відкрила спрощене позовне провадження з повідомленням осіб у справі.
		Відповідач позову не визнав, подав суду відзив на позов (вх. №2722 від 12.01.2024). У відзиві представник відповідача зазначив, що причиною для відмови стала невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: відповідно до генерального плану смт. Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 № 567 «Про затвердження проекту коригування генерального плану смт. Брюховичі» - територія закладів відпочинку та туризму, що не відповідає намірам забудови - реконструкції зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 . Так, згідно з Генеральним планом смт Брюховичі зблокована нежитлова будівля котеджу АДРЕСА_3 міської територіальної громади розташована на території закладів відпочинку, туризму, дачне будівництво, відповідно до рішення Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 № 567 «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт. Брюховичі». Згідно інформації про земельну ділянку, на якій розташована зблокована нежитлова будівля котеджу, функціональне її призначення - для будівництва оздоровчо-розважального комплексу (07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення). Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:11:002:0001, площею 3,8 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для будівництва оздоровчо-розважального комплексу належить на праві комунальної власності Львівській міській раді. Щодо наявності на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна, який підлягає реконструкції згідно намірів замовника, то котедж № 2 належав на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 15.09.2022 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що подавався замовником до заяви на видачу містобудівних умов та обмежень). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2023 ОСОБА_1 вже володіє на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 15.09.2022. При цьому, згідно акту готовності об`єкту до експлуатації та Сертифікату серія ЛВ № 162180850514 від 23.03.2018 найменування закінченого будівництвом об`єкта - «Будівництво оздоровчо-розважального комплексу на АДРЕСА_2 , І черга (1,3 пусковий комплекси)», що ще раз доводить, що на даній земельній ділянці здійснювалося будівництво саме оздоровчо-розважального комплексу, а не житлових одиниць на території закладів відпочинку та туризму. Будівництво оздоровчо-розважального комплексу відповідає Генеральному плану смт. Брюховичі. Щодо прийняття рішення виконавчим комітетом у строк більше 10 днів, то звертає увагу суду, що рішення виконавчого комітету є правильним і законним по суті, а отже, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування. Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. 
		В судовому засіданні представник відповідача позов заперечив повністю, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 на праві приватної власності належить зблокована нежитлова будівля котеджу АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2022.
		08.02.2023 позивачем в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва через інформаційний портал «Дія» за номером АМ01:3815-9036-5857-5734 зареєстровано заяву на видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 .
		До заяви на видачу містобудівних умов та обмежень були долучені такі документи, як:
		- план топографо-геодезичного знімання території в масштабі 1:2000;
		- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2022р.
		- містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками;
		- ситуаційна схема - схема розміщення ділянки в структурі населеного пункту.
		21.03.2023 виконавчий комітет ЛМР прийняв рішення №271 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 ». 
		Вказаним рішенням відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю - квартиру АДРЕСА_3 .
		Підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні містобудівних умов та обмежень зазначено, що наміри забудови: реконструкція зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_3 Львівської міської територіальної громади не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні - територія закладів відпочинку та туризму.
		Не погоджуючись з розглядом відповідачем звернення понад 10 робочих днів та з відмовою у наданні у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю - квартиру АДРЕСА_3 Львівської міської територіальної громади, по суті, позивач звернулась до суду. 
		При прийнятті рішення суд керувався наступним. 
		Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, а також Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.20225 № 2806-IV,з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до п. 8. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Ухвалою Львівської міської ради № 507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень» визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.
		Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
		Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
		Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
		Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).
		Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
		Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.
		В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась. Загальновідомим є той факт, що воєнний стан в Україні триває і зараз.
		Кабінетом Міністрів України 24.06.2022 прийнято постанову № 722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» (далі  Постанова № 722). 
		Підпунктом 1 п. 1 Постанови № 722 установлено, що надання послуг з питань дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві здійснюється з урахуванням таких особливостей: на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану у разі ненадання відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або неприйняття рішення про відмову в їх наданні протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви про їх видачу проектування об`єкта будівництва здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні та обмежень у використанні земель, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру; дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру; документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності; принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу.
		Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
		Згідно з листом Державної регуляторної служби України від 07.07.2015 відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.
		З урахуванням всіх обставин справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для застосування принципу мовчазної згоди до регулювання даних правовідносин, що виникли між учасниками справи.
		При цьому дії дозвільного органу, які пов`язані з несвоєчасним направленням суб`єкту господарювання рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру, не створюють для нього (суб`єкта) ніяких правових наслідків, оскільки виконання таких дій дозвільним органом здійснюється з порушенням умов, зазначених у диспозиції абз. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		За таких обставин дії дозвільного органу не потрапляють під визначення поняття «юридичний факт».
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що право суб`єкта господарювання на застосування принципу мовчазної згоди не може бути змінене або припинене у зв`язку із направленням дозвільним органом рішення про відмову у видачі документа дозвільного характеру із порушенням строків, встановлених абз. 7 ч. 5 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		Аналогічна позиція викладена також у рішення ВАС України у справі № К/800/33972/14 від 12.12.2017.
		З аналізу наведених вище норм вбачається, що відповідач протягом 10 робочих днів повинен був розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_3 Львівської міської територіальної громади або про відмову у наданні таких, проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем у визначений законодавством строк відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача прийнято не було.
		Так, ОСОБА_1 відповідну заяву зареєструвала 08.02.2023, а рішення щодо такої заяви було прийнято виконавчим комітетом ЛМР лише 21.03.2023, тобто після спливу встановлених законодавством 10 робочих днів, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
		Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 від 08.02.2023 не були дотримані. 
		Звідси, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії виконавчого комітету ЛМР щодо прийняття рішення № 271 від 21.03.2023 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_3 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення ОСОБА_1 від 08.02.2023 підлягають задоволенню. 
		Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.03.2023 № 271 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_3 », то суд зазначає наступне.
		Як випливає зі змісту оскаржуваного рішення № 271 від 21.03.2023, таке прийнято в зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні: відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі, затвердженого рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 № 567 «Про затвердження проекту коригування генерального плану смт. Брюховичі» - територія закладів відпочинку та туризму, що не відповідає намірам забудови - реконструкції зблокованої нежитлової будівлі котеджу № 2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_3 .
		Дійсно, рішенням Брюховицької селищної ради від 26.04.2018 № 567 «Про затвердження проекту коригування Генерального плану смт, Брюховичі» було затверджено Генеральний планом смт Брюховичі, відповідно до якого зблокована нежитлова будівля котеджу № 2 на вул. Незалежності України, 64 у смт, Брюховичі Львівської міської територіальної громади розташована на території закладів відпочинку, туризму, дачне будівництво. 
		Згідно інформації про земельну ділянку, на якій розташована зблокована нежитлова будівля котеджу, її функціональне призначення - для будівництва оздоровчо-розважального комплексу (07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення).
		Водночас, з листа Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування, просторового планування територій та архітектури, №20445/28/10-23 від 20.11.2023, випливає, що земельне законодавство допускає можливість розміщення житлових об`єктів на землях рекреаційного призначення за умови дотримання режиму їх використання та містобудівного законодавства. Планування і забудова територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні регулюється державними будівельними нормами ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (далі - ДБН), яким, крім іншого, передбачено:
		ландшафтні та рекреаційні території являють собою мережу ділянок озеленених та інших відкритих просторів різного призначення, розташованих як на територіях населених пунктів та приміських зон, так і на міжселенних територіях, в тому числі ландшафтних комплексів, рекреаційних зон, курортів та оздоровчих місцевостей, об`єктів культурної спадщини та туристичних зон, територій природно-заповідного та водного фондів, водозахисних, полезахисних, транспортно-розподільних озеленених смуг та інших об`єктів зеленого господарства (абзац перший пункту 8.1.1 ДБН);
		при формуванні мережі ландшафтних та рекреаційних територій населених пунктів, серед іншого, слід виділяти території обмеженого користування (ділянки житлової забудови, об`єктів громадського обслуговування, культурної спадщини, виробництва) (абзаци перший та третій пункту 8.1.2 ДБН);
		курортні території можуть бути відокремленими, розміщеними за межами населених пунктів або бути функціональними зонами курортних міст і селищ, а також інших населених пунктів (промислових, портових, сільськогосподарських), які мають в межах своїх територій санаторно-курортні та рекреаційні заклади (абзац другий пункту 8.5.1 ДБН);
		на території другої зони санітарної охорони курортів слід передбачати розташування санаторно-курортних та рекреаційних закладів (у тому числі рекреаційного житла) та об`єктів іншого використання (перша частина пункту 8.5.7 ДБН).
		Нормативні вимоги до рекреаційного житла наведено у пункті 8.5.8 ДБН.
		Крім того, пунктом 3.10 ДБН визначено, будинок дачний - це житловий будинок садибного типу для використання протягом року для відпочинку, тимчасового перебування або постійного проживання.
		Території дачної та садової забудови призначаються для організації відпочинку громадян, ведення садівництва та городництва з будівництвом дачних, садових будинків для тимчасового або постійного проживання;
		нову дачну або садову забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів на земельних ділянках з цільовим призначенням для дачного будівництва чи Г індивідуального садівництва;
		при переведенні існуючої дачної і садової забудови у райони садибної забудови має бути забезпечена відповідність показників соціальної, транспортної та інженерної інфраструктури нормативам садибної забудови в межах населених пунктів (пункти 6.1.43; 6.1.45; 6.1.49 ДБН).
		Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 із змінами.
		Відповідно до викладеного, за умови дотримання певних нормативних вимог та процедур на категорії земель рекреаційного призначення допускається розміщення зазначених об`єктів.
		Судом встановлено, що позивачем до відповідача подано повний пакет документів, необхідних для видачі містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 .
		Як вже було встановлено судом вище, у вказаній справі наявні підстави для застосування принципу мовчазної згоди до регулювання даних правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом ЛМР. 
		Відтак, суд повторює, що дії дозвільного органу (виконавчого комітету) ЛМР, які пов`язані з несвоєчасним направленням суб`єкту господарювання ( ОСОБА_1 ) рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру, не створюють для нього (суб`єкта) ніяких правових наслідків, оскільки виконання таких дій дозвільним органом здійснюється з порушенням умов, зазначених у диспозиції абз. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		За таких обставин дії дозвільного органу не потрапляють під визначення поняття «юридичний факт».
		Звідси, право суб`єкта господарювання на застосування принципу мовчазної згоди не може бути змінене або припинене у зв`язку із направленням дозвільним органом рішення про відмову у видачі документа дозвільного характеру із порушенням строків, встановлених абз. 7 ч. 5 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (рішення ВАС України у справі № К/800/33972/14 від 12.12.2017).
		Таким чином, оскаржуване рішення № 271 від 21.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що позивачем вже зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_3 Львівської міської територіальної громади, оскільки такий факт не спростовує протиправності дій відповідача щодо несвоєчасного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2023 та прийнятого виконавчим комітетом ЛМР рішення № 271 від 21.03.2023.
		Суд вказує, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015.
		У даному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Таким чином, виходячи з предмету спору та правового врегулювання зазначених нормативно-правових актів, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про повне задоволення позову.
		Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії виконавчого комітету Львівської міської ради щодо прийняття рішення № 271 від 21.03.2023 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 » після спливу 10 робочих днів з дня реєстрації звернення ОСОБА_1 від 08.02.2023.
		Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.03.2023 № 271 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію гр. ОСОБА_1 зблокованої нежитлової будівлі котеджу №2 у житлову одиницю (квартиру АДРЕСА_1 ) на АДРЕСА_2 ».
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26256622, 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.02.2024. 
		 Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...