Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/2740/24 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 08.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа № 380/2740/24
		У Х В А Л А
		з питань вжиття заходів забезпечення позову
		08 лютого 2024 рокум.Львів
		Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Раєнко О.В., розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі №380/2740/24 
		за позовом ОСОБА_1 , представник- Різник О.Р. до         проЛьвівського міського голови Садового Андрія Івановича, представник  не прибув  Львівської міської ради, представник  Гриниха Х.А.  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Директора юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелени Казимирівни, представник- не прибула  визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення дій,- ВСТАНОВИВ: 
		 
		Позивач - ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівського міського голови Садового Андрія Івановича, Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Директора юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелени Казимирівни, в якому просила:
		- визнати протиправними дії Львівської міської ради та Львівського міського голови Садового Андрія Івановича з включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» з проектом ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», ініціатором якого є Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна та зобов`язати Львівського міського голову Садового Андрія Івановича утриматись від вчинення таких дій.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівським міським головою Садовим Андрієм Івановичем сформовано порядок денний 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024, до якого включено питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури».
		Вказаний порядок денний опубліковано на інформаційному порталі депутатів Львівської міської ради за посиланням https://lvivrada.gov ua/zasidannia/poryadok-dennyy/item/12742-poryadok-dcnnyy-plenarnogo-z.asidannya-08-02-2024
		В пояснювальній записці до проекту ухвали зазначено, шо метою прийняття ухвали є забезпечення вимог Конституції України, законів України, організації та належної роботи Львівської міської ради, для забезпечення роботи органів Львівської міської ради.
		Позивачка вважає, що наведене пояснювальній записці обґрунтування необхідності прийняття Львівською міською радою ухвали «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», є таким, що суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», а відтак Львівський міський голова ОСОБА_2 не мав права включати до порядку денного вищевказане питання.
		Проект Ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» відтворює зміст: ухвали Львівської міської ради №537 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень», відповідно до якої визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень. 
		П.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», яким до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради віднесено надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №380/12464/22 за позовом ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії Львівську міську раду (відповідач-1), Виконавчий комітет Львівської міської ради (відповідач-2), Заступника міського голови з містобудування Зубача Любомира Львовича (відповідач-3), Державне підприємство «Дія» (відповідач-4), Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (відповідач-5):
		Позов задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним п.36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради». Визнано протиправною та нечинною ухвалу Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень». Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №581 від 22.07.2022 «Про відмову гр. ОСОБА_3 у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію існуючих нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під заклад торгівлі та житлову квартиру з розширенням за рахунок надбудови».
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023р. апеляційні скарги ОСОБА_3 та Виконавчого комітету Львівської міської ради залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №380/12464/22 - залишено без мін.
		Включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», до якого підготовлено проект ухвали «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», на думку позивачки спрямовано на обхід виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №380/12464/22, що є прямим порушенням ст. 129-1 Конституції України.
		Виконавчий комітет Львівської міської ради також не може бути спеціально- уповноваженими органами містобудування та архітектури в силу його компетенції та особливості прийняття ним рішень.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 3098f/96).
		Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятою 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
		Законодавець у ч. 4. ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначив, що надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		В обґрунтування права на звернення до суду, позивачка зазначила, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
		В Рекомендації № 11(87)16 Комітету міністрів Ради Європи (КМРЄ) щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (on administrative procedures affecting a large number of persons) визначено такі принципи прийняття адміністративних актів, що мають вплив на велику кількість осіб, зокрема:
		- пропозиція прийняття відповідного акта повинна бути донесена до зацікавлених осіб у доступній та відкритій формі і таким чином, щоб це забезпечувало поінформованість зацікавлених осіб про можливий вплив від прийняття акта на їх права, свободи та інтереси;
		- беручи до уваги об`єкт та наслідки пропонованого адміністративного акта, статус або кількість зацікавлених осіб, компетентний орган може прийняти рішення про те, що процедура участі триватиме за однією або кількома з таких форм: а) письмові спостереження; б) приватні чи публічні слухання; с) представництво в дорадчому органі компетентного органу;
		- адміністративний акт повинен бути доведений до відома громадськості та відповідне повідомлення повинно містити інформацію про основні висновки, що випливають із процедури прийняття акта; мотиви прийняття адміністративного акта; інформацію про способи, заперечення проти прийняття адміністративного акта та строк, протягом якого вони повинні бути використаним.
		Крім цього, Рекомендація № R(87)l6 визначає, що адміністративний акт, який має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю, що здійснюється з належним урахуванням прав та інтересів зацікавлених осіб, зокрема, шляхом забезпечення участі представників таких осіб у судовому розгляді справи, її апеляційному перегляді, та повідомленням про розгляд справи шляхом публічного оголошення.
		У постанові від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19 Верховний Суд дійшов висновку, що положення частини другої статті 264 КАС України «право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт» слід розуміти як запровадження у процесуальному законодавстві України (з деякими особливостями, які зобов`язують особу довести у суді, що такий акт стосується її інтересів), доктрини, згідно з якою позов може бути подано в інтересах «публічного порядку, законності» (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача).
		Право ініціювати у суді справу (locus standi) про визнання протиправним та нечинним рішення суб`єкта владних повноважень, яке володіє ознаками нормативно-правового акта, ґрунтується, фактично, на зазначеному статусі оскаржуваного акта. Відмова у доступі до суду особи у такій категорії спорів може призвести до ситуації, за якої рішення суб`єктів владних повноважень, що володіє ознаками нормативно-правового акта, буде залишатися поза межами судового контролю.
		Крім того у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд дійшов таких висновків:
		«Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:
		(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
		(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до «юридичного» відповідно до частини другої статті 124 Конституції України;
		(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
		(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
		(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
		У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.
		Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.
		Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.
		Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:
		а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або
		б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або
		в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або
		г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.
		З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з богу суб`єкта владних повноважень.
		07.02.2024 позивачем подана заява про забезпечення позову по даній справі, в якій позивачка просила:
		- забезпечити позов шляхом заборони Львівській міській раді розглядати питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» з проектом ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», ініціатором якого є Директор юридичного департаменту Львівської міської ради Пайонкевич Гелена Казимирівна, що включено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 до моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі.
		Мотивація вказаної заяви наступна. Позивачка вважає, що питання № 43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» з проектом ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» внесено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання, що відбудеться 08.02.2024. Відтак, якщо на сесії Львівської міської ради 08.02.2024 буде розглянуто питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», то невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду з даним позовом.
		Крім цього позивачка зазначає про обставину, що визначена в ч. 2 ст. 150 КАС України, а саме:
		Проект Ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» відтворює зміст:
		- ухвали Львівської міської ради №507 від 26.05.2016 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень», відповідно до якої визначено виконавчий комітет Львівської міської ради спеціально-уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень;
		- п. 36 розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, що затверджене ухвалою Львівської міської ради №1081 від 08.07.2021 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», яким до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради віднесено надання (затвердження) містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, зокрема у межах історичного ареалу м. Львова.
		Обставини, що встановлені у Рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №380/12464/22 є обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, на переконання позивачки, включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», до якого підготовлено проект ухвали «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» спрямовано на обхід виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі №380/12464/22, що є прямим порушенням ст. 129-1 Конституції України.
		Представник позивачки заяву про вжиття заходів забезпечення позову підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив задоволити.
		Представник відповідача  Львівської міської ради, в судовому засіданні заяву позивачки заперечила, надала суду додаткові пояснення, просила відмовити в задоволені такої заяви.
		При постановленні ухвали суд виходить з наступного:
		Згідно із ст. 150 КАС України:
		1. Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		2. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		3. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
		4. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		Згідно із ст. 151 КАС України:
		1. Позов може бути забезпечено:
		1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		2. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		3. Не допускається забезпечення позову шляхом:
		1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії;
		2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
		3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків;
		4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій;
		5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення;
		6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку);
		7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»;
		8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
		9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта;
		10) зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
		4. Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів, всеукраїнського референдуму.
		5. Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
		6. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
		Згідно із 154 КАС України:
		1. Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		2. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
		3. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
		4. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
		5. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
		6. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
		7. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
		8. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		9. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
		Суд відзначає, що забезпечення адміністративного позову  це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Судом враховуються аргументи позивачки поданої заяви про забезпечення позову, про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може призвести до порушення її прав, оскільки у випадку включення до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 та вирішення питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» з проектом ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», ускладнить виконання рішення суду щодо визнання протиправними спірних дії відповідачів. 
		Як встановлено судом, такий позов може бути подано в інтересах «публічного порядку, законності» (без обов`язку позивача доводити при зверненні до суду, що відповідне рішення суб`єкта владних повноважень вже та безпосередньо зачіпає права та свободи такого позивача).
		Самі ж заходи забезпечення позову у даній справі спрямовані на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі, адже предметом спору є правомірність дій відповідачів і заборона вчиняти такі дії.
		Вказані позивачем обставини потребують повного та всебічного дослідження в ході судового розгляду справи, суд бере до уваги той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, буде ускладненим, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви представника позивачки про вжиття заходів забезпечення позову, відтак вказану заяву слід задоволити.
		Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав які просить захистити позивач суд вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
		Суд зазначає, що у даному випадку заборона вчиняти певні дії не скасовує їх, а спрямована на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача.
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що за вказаних позивачем обставин належним способом забезпечення адміністративного позову є заборона відповідачам розглядати питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» з проектом ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», що включено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 - до набрання судовим рішенням в справі № 380/2740/24 законної сили.
		Застосування саме такого заходу забезпечення позову відповідає меті ефективного захисту інтересів особи до набрання законної сили судовим рішенням у справі, а також вимогам співмірності.
		Верховний суд у своїй постанові від 03.05.2023 у справі 640/15534/22 зазначив, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
		При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		В даній справі між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що відповідачем не спростовано.
		Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
		Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував:
		« 30. Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
		31. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		32. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними».
		Щодо невідворотних наслідків для позивача, то у постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду виснувала:
		« 42. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
		43. Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.
		44. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		45. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
		46. Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
		48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
		50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
		51. З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти».
		Суд вважає зазначений висновок застосовним і до цієї справи, оскільки у випадку вирішення відповідачами спірного питання по суті, однозначно призведе до ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду по даній справі щодо його предмету і стане не ефективним захист прав чи оспорюваних інтересів позивачки, а для поновлення таких необхідним буде додаткове звернення до суду.
		За таких обставин заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення.
		Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд , -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 07.02.2024 задоволити повністю.
		Заборонити Львівській міській раді розглядати питання №43 «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури» з проектом ухвали Львівської міської ради «Про визначення уповноваженого органу містобудування та архітектури», що включено до порядку денного 24-ї сесії Львівської міської ради 8-го скликання 08.02.2024 - до набрання судовим рішенням в справі № 380/2740/24 законної сили.
		Ухвала в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню. 
		Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. 
		Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. 
		Ухвалу складено в повному обсязі 12.02.2024.
		 
		 
		Суддя Гавдик З.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...