Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2634/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 14.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: A/855/9384/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2634/23                                                 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А.,                                                                                   
		                                                                                                                                 Суддя-доповідач Кобаль М.І.      
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 лютого 2024 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                   Кобаля М.І.,
		суддів                                            Бужак Н.П., Костюк Л.О., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просив:
		- визнати протиправним затримання шляхом процедури здійснення контролю другої лінії 15.10.2022;
		- визнати протиправним жорстоке та таке, що принижує гідність, поводження під час затримання;
		- визнати протиправним збір біометричних та інших персональних даних під час затримання;
		- визнати протиправним вилучення документів під час затримання;
		- визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства Республіки Білорусь, наслідком якої стало протиправне затримання;
		- визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства Республіки Білорусь, наслідком якої стало нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження;
		- визнати протиправною дискримінацію за ознакою належності до громадянства Республіки Білорусь, наслідком якої став протиправний збір біометричних та інших персональних даних;
		- зобов`язати відповідача утриматись від вчинення таких протиправних дій у майбутньому;
		- стягнути з відповідача на кошти в розмірі 538   847,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними діями.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року в задоволенні значеного позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. 
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
		Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
		В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. 
		Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.10.2022 о 14 год. 00 хв., під час перетину громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 державного кордону на в`їзд в Україну, в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 відносно позивача було здійснено процедуру контролю другої лінії.
		Вказана процедура була здійснена на підставі аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, з метою додаткового вивчення наявності законних підстав для перетину державного кордону України громадянином Республіки Білорусь. Час завершення здійснення процедури контролю другої лінії відносно позивача - 15.10.2022 о 14 год. 48 хв.
		Відповідно до розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 26.02.2022 року №23-124 «Щодо посилення заходів» (гриф - ДСК), громадяни Російської Федерації, Республіки Білорусь та інші, визначені даним розпорядженням, пропускаються на територію України працівники Державної прикордонної служби України виключно за розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України, тому в`їзд на територію України громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 дозволено 15.10.2022 о 19 год. 15 хв. на підставі рішення Голови Державної прикордонної служби України.
		Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо його затриманням шляхом процедури здійснення контролю другої лінії, жорстоким та таким, що принижує гідність, поводженням під час затримання, протиправним збором біометричних та інших персональних даних під час затримання, вилучення документів під час затримання, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що   оскільки, позивач є громадянином Республіки Білорусь, він підпадав під профіль ризику контролю другої лінії, як наслідок, здійснення уповноваженими особами відповідача процедури КДЛ щодо нього, а саме: отримання, вивчення документів, отримання та зберігання персональних даних (у тому числі біометричних) - входить до повноважень службових осіб Військової частини НОМЕР_1 і відповідає вимогам   Закону №1710-VI та Порядку №392.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 22 Конституції України   права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
		Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що   Закон України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV   (далі   Закон №661-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.
		Відповідно   ст. 1 Закону №661-IV   на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
		До основних функцій Державної прикордонної служби України належить здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення (абзац третій частини першої   статті 2 Закону №661-IV).
		Частинами 1-2   ст. 10 Закону №661-IV передбачено, що органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.
		У відповідності з п. 6, п. 8 ст. 19 Закону №661-IV   на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема: 
		- здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду, а також здійснення фіксації біометричних даних іноземців та осіб без громадянства під час здійснення прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду; 
		- запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в`їзду - виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; 
		- виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
		Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає   Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI   (далі   Закон №1710-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ч. 1-2   ст. 2 Закону №1710-VI   прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
		Відповідно до ч. 3   ст. 2 Закону №1710-VI   прикордонний контроль здійснюється щодо: 
		1) осіб, які перетинають державний кордон; 
		2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 
		3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.
		За приписами ч. 4   ст. 2 Закону №1710-VI   прикордонний контроль включає: 
		1) перевірку документів; 
		2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 
		3) виконання доручень правоохоронних органів України; 
		4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 
		5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 
		6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.
		Відповідно до ч. 5   ст. 2 Закону №1710-VI   прикордонний контроль забезпечується шляхом: 
		1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 
		2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 
		3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 
		4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 
		5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 
		6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 
		7) координації дій контрольних органів і служб.
		Згідно з ч. 1-4   ст. 6 Закону №1710-VI   перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1710-VI   прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.
		Як визначено ч. 2   ст. 9 Закону №1710-VI   процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки: 
		1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 
		2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в`їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 
		3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства.
		Відповідно до ч. 3-5 ст. 9 Закону №1710-VI процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, та передбачає: 
		1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 
		2) з`ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України. 
		Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування в Україні, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі, а також його розмір визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Процедура здійснення контролю другої лінії може проводитися в окремому приміщенні пункту пропуску через державний кордон.
		Іноземцям та особам без громадянства, щодо яких проводиться процедура здійснення контролю другої лінії, надається інформація про мету такої перевірки українською та англійською мовами або мовою держави, що межує з Україною, із зазначенням права іноземця або особи без громадянства звертатися з проханням назвати прізвища або службові особисті номери уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, які проводять додаткові перевірки, назву пункту пропуску через державний кордон і дату перетинання державного кордону.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, 15.10.2022 о 14 год. 00 хв. під час перетину громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 державного кордону на в`їзд в Україну, в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 відносно позивача було здійснено процедуру контролю другої лінії.
		Вказана процедура була здійснена на підставі аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, з метою додаткового вивчення наявності законних підстав для перетину державного кордону України громадянином Республіки Білорусь. Час завершення здійснення процедури контролю другої лінії відносно позивача - 15.10.2022 о 14 год. 48 хв.
		Відповідно до інструкції з проведення аналізу ризиків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом МВС України від 11.12.02017 №1007, визначає організацію проведення аналізу ризиків у Держприкордонслужбі у сфері безпеки державного кордону з урахуванням спільної інтегрованої моделі аналізу ризиків держав - членів Європейського Союзу та національного досвіду.
		Пунктом 1 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.04.2022 №213-АГ внесено загальнодержавні профілі ризиків, зокрема, №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні» (додаток 2 до наказу) (а.с.180).
		Із змісту профілю ризику №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні» (додаток 2 до наказу) судом встановлено, що показниками індикатора ризику, зокрема, є: громадяни РФ, РБ, Сербії, невизнаної придністровської-молдавської республіки.
		Відповідно по п. 1 розділу ІІ Порядку проведення підрозділами органів охорони державного контролю Державної прикордонної служби України процедури здійснення контролю другої лінії іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну, затвердженого   наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2018 №392   (далі по тексту - Порядок №392), процедура контролю другої лінії (далі - контроль другої лінії) проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо у службової особи виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в`їзду в Україну, в разі: 
		- спрацювання визначених індикаторів ризиків відповідно до Інструкції з проведення аналізу ризиків у Державній прикордонній службі України, затвердженої   наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 грудня 2017 року №1007, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 22 січня 2018 року за №91/31543; 
		- наявності сумнівів щодо дійсності паспортного документа іноземця або приналежності відповідній особі; наявності зовнішніх ознак підроблення в`їзної візи та сумнівів щодо її отримання законним способом; 
		- відсутності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну, передбачених частиною першої статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; 
		- наявності в паспортному документі іноземця скасованих українських віз, відміток «Заборонено в`їзд в Україну терміном на …» або «Відмовлено у в`їзді в Україну»;
		- наявності письмової інформації уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів або Державної міграційної служби України про виконання термінового доручення, передбаченого Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280; 
		- наявності сумнівів щодо достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України; 
		- наявності інформації щодо невиконання стороною, що приймає іноземця (запросила іноземця), взятих на себе зобов`язань зі сплати всіх витрат особи, пов`язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України (зокрема, якщо подібні випадки з боку цієї приймаючої сторони мали місце раніше).
		Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки, позивач - ОСОБА_1 є іноземцем, громадянином Республіки Білорусь, особою, яка відповідає показникам індикатора ризику і потребує визначення аналізу ризиків у Держприкордонслужбі у сфері безпеки державного кордону з урахуванням спільної інтегрованої моделі аналізу ризиків держав - членів Європейського Союзу та національного досвіду,  15.10.2022 року відповідальними особами Військової частини НОМЕР_1 було правомірно здійснено процедуру контролю другої лінії під час перетину позивачем державного контролю на в`їзд в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський».
		Щодо організаційних питань та затримання позивача на в`їзді в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський» більше ніж це передбачено законодавчими нормами, тобто з 14 год. 00 хв. до19 год. 15 хв.
		Як вже зазначалося судом, відповідно до розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 26.02.2022 року №23-124 «Щодо посилення заходів» (гриф - ДСК), громадяни Російської Федерації, Республіки Білорусь та інші, визначені даним розпорядженням, пропускаються на територію України працівники Державної прикордонної служби України виключно за розпорядженням Голови Державної прикордонної служби України.
		Зі змісту профілю ризику №3_2010_03_Т «Виявлення осіб причетних до збройної агресії рф в Україні» (додаток 2 до наказу), показниками індикатора ризику, зокрема, є: громадяни РФ, Республіки Білорусь, Сербії, невизнаної придністровської-молдавської республіки.
		Згідно п. 8 розділу ІІ Порядку №392 контроль другої лінії щодо іноземців проводиться шляхом: перевірки наявності належно оформлених документів на право в`їзду в Україну, передбачених частиною першою   статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; перевірки за базами даних і банками даних правоохоронних органів України; перевірки наявності інших підстав для заборони в`їзду іноземців в Україну, визначених частиною першою   статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; встановлення місць відправлення та призначення, підтвердження мети запланованого перебування іноземця на території України; проведення з іноземцями співбесіди; перевірки наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження чи транзиту до третьої держави або можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України, що передбачено Порядком підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2013 року № 884; перевірки дотримання іноземцями встановлених законодавством правил і строків перебування в Україні відповідно до вимог, визначених пунктом 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого   наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року №884, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 серпня 2015 року за №944/27389.
		Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №392 передбачено, що процедура контролю другої лінії фіксується за допомогою автоматизованого робочого місця «Старший зміни» з функцією фіксації біометричних даних підсистеми «Контроль другої лінії» (далі - «Гарт-1/КДЛ») ІТС   ПК   «Гарт-1» шляхом: зберігання персональних даних (у тому числі біометричних) іноземців, стосовно яких проводиться контроль другої лінії; виявлення іноземців, стосовно яких вже проводився контроль другої лінії. Інформація щодо іноземців, стосовно яких проводився контроль другої лінії, зберігається в підсистемі «Гарт-1/КДЛ» протягом 5 років.
		Як вбачається з письмових пояснень уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 , які 15.10.2022 здійснювали охорону державного кордону України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», після здійснення процедури КДЛ (15.10.2022 з 14 год. 00 хв. до 14 год. 48 хв.), позивачу було запропоновано зачекати на рішення Голови Державної прикордонної служби України щодо пропуску на митну територію України, а під час такого очікування було дозволено рух по пункту пропуску: до кавового апарату, туалету, а також надано змогу залишити пункт пропуску в напрямку Республіки Молдова. 
		Після отримання розпорядження Голови Державної прикордонної служби України на пропуск позивача в Україну, 15.10.2022 близько 19 год. 15 хв. ОСОБА_1 надано згоду на в`їзд в України.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 , будучи  іноземцем та громадянином Республіки Білорусь, підпадав під профіль ризику контролю другої лінії, і як наслідок, здійснення уповноваженими особами відповідача процедури КДЛ щодо нього, а саме: отримання, вивчення документів, отримання та зберігання персональних даних (у тому числі біометричних) було здійснено правомірно і входило до повноважень службових осіб Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог Закону №1710-VI та Порядку №392.
		У свою чергу, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів того, що уповноваженими особами Військової частини НОМЕР_1 дійсно було затримано 15.10.2022, а також відсутні будь які докази ніби то протиправного, нелюдського, жорсткого та такого, що принижує гідність, поводження уповноваженими особами відповідача, під час перетину 15.10.2022 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 державного кордону на в`їзд в Україну в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський».
		Крім того, нормативно-правовими актами України з питань перетину державного кордону України не передбачено часових обмежень (строків) щодо проходження особами прикордонного (митного) контролю.
		З огляду на вищезазначені правові положення та висновки суду апеляційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.
		Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у сумі 538 847 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі   статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 
		1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 
		2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 
		3) в інших випадках, встановлених законом.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
		Відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведено, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
		Враховуючи, що ОСОБА_1 не навів доказів причинного зв`язку між діями відповідача та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав вимагати відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки таку шкоду позивачу не завдано.
		Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що  з урахуванням вищевказаних правових норм, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 року, посиленням заходів пропуску на територію України іноземців, суд доходить висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 законних прав та інтересів позивача порушено не було, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
		Відповідно до ч. 2   ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією та законами України.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. 
		Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
		В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Відповідно до ч. 1   ст. 257 КАС України   за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		Так, згідно ч. 1   ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
		Згідно з п. 2 ч. 5   ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
		Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року - залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя:                                                                      М.І. Кобаль
		 
		 
		Судді:                                                                                          Н.П. Бужак
		 
		 
		                                                                                                              Л.О. Костюк
		 
		 
		Повний текст виготовлено 14.02.2024 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...