Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/1235/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/302/20/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022070000000257

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 302/1235/22 
		Провадження № 1-кп/302/20/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		12.02.2024смт. Міжгір`я
		Міжгірський районний суд Закарпатської області 
		у складі: головуючого - судді:                         ОСОБА_1 , 
		при секретарі          ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурорів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		представника потерпілої - адвоката                  ОСОБА_6 ,                          
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я кримінальне провадження відносно:   ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт.Міжгір`я Міжгірського району Закарпатської області, який має середню освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину:  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, 
		                        В С Т А Н О В И В :
		 
		11 вересня 2022 року, біля 21 години 20 хвилин, в нічний час доби, водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем марки «Мерседес Віто» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , разом з пасажиром, своєю дружиною ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рухаючись по автодорозі сполученням «Нижні Ворота-Колочава-Буштино» в селі Синевир у напрямку села Негровець Хустського району Закарпатської області, неподалік АЗС «Стелс ОЙЛ», проявив неуважність до дорожньої обстановки та не забезпечив безпечний бічний інтервал, тобто грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», п.п. 2.9 «а», п.12.1, п.12.3, п.12.4, п.12.9 «б», п.13.1 та п.13.3 Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, будучи самовпевненим та самонадійним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку в момент виявлення перешкоди для руху, несвоєчасно застосував гальмування, або безпечний маневр об`їзд перешкоди ліворуч, внаслідок чого допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканку АДРЕСА_2 , яка разом з неповнолітньою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рухались по узбіччю та правому краю проїзної частини дороги в попутному з автомобілем напрямку.
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітня пішохід ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді: перелому склепіння та основи черепа; забою головного мозку; субарахноїдального крововиливу; субдуральної гематоми; множинних крововиливів правої легені; гематоми лівої нирки; розриву селезінки; рвано-забійної рани голови; синця правої епігастральної ділянки, синця правої сідничної ділянки; садна правого стегна, група саден грудної клітки та черева.
		Відповідно до п.2.1.3 (а,б,в,г,л,о) Наказу МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» тілесні ушкодження у вигляді перелому склепіння та основи черепа, забою головного мозку, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, множинних крововиливів правої легені, гематоми лівої нирки, розриву селезінки виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті ОСОБА_13 .
		Своїми діями ОСОБА_7 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», п.п. 2.9 «а», п.12.1, п.12.3, п.12.4, п.12.9 «б», п.13.1 та п.13.3 Правил дорожнього руку України, якими визначено:
		п.2.3. ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		п.2.9. ПДР - водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
		п.12.1ПДР - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
		п.12.3 ПДР - у разі виникнення перешкоди або небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		п.12.4 ПДР - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
		п.12.9 «б» ПДР - водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7».
		п.13.1 ПДР - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
		п.13.3 ПДР - під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
		Невиконання водієм ОСОБА_7 пунктів 2.9 «а», 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 «б», 13.1, 13.3 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали, а саме: отриманням неповнолітньою ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті.
		Окрім того, ОСОБА_7 вчинивши за вказаних обставин дорожньо-транспортну подію, внаслідок якої неповнолітня ОСОБА_13 отримала травми, від яких померла на місці пригоди, нехтуючи моральними і правовими нормами, що зобов`язують надати допомогу людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані нею небезпечні для її життя травми, не намагався вжити заходи щодо надання потерпілій медичної допомоги та транспортування її до медичного закладу, хоча сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, та після скоєння даного наїзду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, не зупинився, а продовжив рух на своєму транспортному засобі, де через деякий час по місцю свого проживання був затриманий працівниками поліції та доставлений до відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області.
		Разом з тим, ОСОБА_7 , грубо порушуючи вимоги п.2.10 ПДР України, згідно якого водій у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки), завідомо залишив без допомоги у небезпечному для життя стані травмовану малолітню ОСОБА_13 ,, не надав їй допомогу та не доставив у медичний заклад, хоча сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України не визнав, проти фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті заперечував. Та в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 надав показання та суду пояснив, що 11.09.2022 року близько о 12-00 годині він разом з дружиною на автомобілі марки «Мерседес Віто» поїхали в село Синевир в гості до матері дружини, його тещі. Упродовж дня вони відпочивали, пили чай, потім він разом з дружиною поїхали в гості до її сестри ОСОБА_15 , де спілкувалися та відпочивали, пили каву. Та ввечері того ж дня, близько о 18-00 годині вони повернулися до тещі. Алкогольні напої він не вживав. Біля 20-00 години дружині стало погано, вона знаходилася у стані вагітності, та їй треба було прийняти ліки. Вони поїхати у аптеку, однак вона була зачинена, тому вони вирішили їхати додому, в село Колочаву. Вони виїхали близько о 21-00 годині, йшов невеликий дощ. По дорозі, по правій стороні руху, у попутному з ним напрямку йшла група підлітків з 4-5 осіб, хлопці та дівчата. Він їм посигналив, об`їхав їх та потім відчув, що чимось кинули в лобове скло автомобіля, вважає, що то було каміння. Він повернувся та побачив на склі тріщину. Не зупинявся. Через 10-15 метрів знову почув, вже другий удар з правого боку автомобіля, зі сторони де знаходилася на пасажирському сидінні дружина. Жінка сказала, що вони когось збили. Автомобіль він не зупиняв, продовжив рух далі, так як боявся підлітків, які кинули в його автомобіль каміння. Потім, десь через 15-20 метрів він зупинив машину, дуже хвилювався. Почав викликати поліцію, але не додзвонився, телефон у нього виявився розрядженим. Він присів біля автомобіля, до нього підійшов незнайомий чоловік та сказав, щоб він звідти тікав, бо здійснив наїзд на дівчину. Він відразу сів у автомобіль та з дружиною поїхали додому. Через 500 метрів він знову зупинився, та попросив дружину сісти за кермо, оскільки він розхвильований та в такому стані керувати автомобілем не може. Далі автомобілем керувала дружина ОСОБА_12 . По приїзду додому він випив заспокійливих ліків, які надала йому дружина, начебто валер`яну спиртову, випив чайну ложку її настойки, щоб заспокоїтися. Потім дружина зателефонувала своєму батькові, повідомила про події на дорозі та який в подальшому здійснив дзвінок у поліцію. Через годину до їх будинку приїхали працівники поліції, які забрали його до відділення поліції для дачі пояснень. Також ОСОБА_7 пояснив, що він не заперечує тих обставин, що автомобіль під його керуванням здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_13 . Проте вважає, що склад інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.3 ст.286-1 КК України відсутній, так як на момент скоєння ДТП він у стані алкогольного сп`яніння не перебував. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_16 про відшкодування моральної шкоди не визнає, вважає розмір шкоди завищеним. В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.135 КК України він визнає, а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України вину не визнає, вказуючи про те, що у стані алкогольного сп`яніння на час дорожньо-транспортної пригоди він не перебував. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_16 визнає частково, про скоєне шкодує та просить суворо його не карати.
		При цьому, в ході судового розгляду даного кримінального провадження судом були досліджені у повному обсязі докази сторони обвинувачення та сторони захисту за пред`явленим ОСОБА_7 обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
		Та незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1 КК України та ч.1 ст.135 КК України, вина ОСОБА_7 знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами, зокрема:
		- показаннями потерпілої ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні пояснила, що загибла ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є її донькою. 11.09.2022 року ввечері її дочка ОСОБА_17 попросилася погуляти разом з подружкою ОСОБА_14 , а потім сходити до дідуся за молоком. В той вечір моросив дощ. Донька була одягнена у світло-сіру сорочку, світло-сині джинси, взута була у кросівки зі світловідбивною смужкою на підошві. Близько о 22-00 годині вона почала дзвонити доньці на мобільний телефон, але ніхто не відповідав. Про події ДТП пізно ввечері дізналася від сусідки ОСОБА_18 . Також вказує, що вона в той вечір вона приходила на місце пригоди та бачила, що вся вулиця, а також ділянка дороги, де сталося ДТП, були освітлені. Автомобіля на місці події не було. Зі слів ОСОБА_14 , їй стало відомо, що дівчата йшли по узбіччю дороги, в межах села, так як тротуару там немає. Щодо заявлених позовних вимог до обвинуваченого ОСОБА_7 потерпіла зазначає, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 їй спричинені неймовірні душевні страждання, вона перенесла сильні психологічні переживання, спричинена значна шкода її моральному здоров`ю. Після загибелі малолітньої доньки, вона почала страждати на безсоння, має постійні нервові зриви, втратила бажання жити, працювати, спілкуватися з людьми. Крім того, потерпіла вказує, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 взагалі не свідчить про його каяття та зазначає, що жодних дій, спрямованих хоча б на часткове відшкодування заподіяної їй шкоди, обвинувачений протягом усього часу судового розгляду не вчинив, грошових коштів не сплатив, вважає, що у вчиненому ОСОБА_7 не розкаявся, свої співчуття на її адресу не висловив та перед нею не вибачився. Просить заявлений нею позов про стягнення з обвинуваченого на її користь моральної шкоди в сумі 1000000 гривень задовольнити у повному осбязі. На максимально суворій мірі покарання обвинуваченому ОСОБА_7 наполягає та вважає, що обвинувачений щиро не розкаявся, свою вину не усвідомив, вибачення у неї та її родини не попросив та він заслуговує на найвищу сувору міру покарання.
		- показаннями свідка  ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_7 є її чоловіком, з яким вона уклала шлюб 20.10.2020 року. За подіями 11.09.2022 року свідок ОСОБА_12 вказує, що в цей день вони були вдома в с.Колочава та вирішили поїхати до її матері, яка мешкає в с.Синевир. Приїхали до них у гості о 13 годині, пообідали та близько о 15-00 годині пішли у гості до ОСОБА_19 , де вони знаходилися до 18 годин, а після повернулися до батьків. Ввечері у неї сильно розболілася голова, та оскільки вона знаходилася у стані вагітності, погано почувалася, вони вирішили повернутися додому, в село Колочава. Близько о 21-00 годині, коли їхали в селі Синевир, на дорозі побачили групу підлітків, з 5-6 хлопців, які не хотіли відійти на обочину. Чоловік ОСОБА_7 , який був за кермом автомобіля, просигналив підліткам, намагався їх об`їхати, однак здійснив наїзд. Автомобіль не зупиняв. Після чого, по ходу руху, він попросив її сісти за кермо та вони продовжили шлях додому. По приїзду, вона подзвонила своєму батьку, повідомила, що сталося. Через деякий час до їх будинку приїхали працівники поліції, які забрали чоловіка у відділення поліції для надання пояснень. Також свідок пояснила, що під час руху автомобілем на дорозі двох дівчат вони спочатку не бачили, вона лише відчула стук у автомобіль. При цьому, чоловік не гальмував. Удар по автомобілю вона почула зі своєї правої сторони, де сиділа на пасажирському сидінні біля водія ОСОБА_7 . Удар був у скло, яким саме предметом, вона не бачила. Вважає, що це могла бути пляшка або камінь. У цей час, коли почули удар у задню частину автомобіля, чоловік відволікся, повернув голову назад, і здійснив наїзд на дівчину. Дівчат на дорозі вони бачили після групи підлітків, одна з них йшла по узбіччю, а друга по проїзній частині дороги. Там ділянка дороги була освітлена. Швидкість автомобіля була близько 50 км/год, а коли об`їхали компанію підлітків, тоді її чоловік швидкість руху збільшив. Наїзд автомобіль здійснив правою частиною автомобіля. Вони не зупинилися, а поїхали далі, бо злякалися. Через 500 метрів вони помінялися місцями, за кермо сіла вона, так як чоловік був дуже схвильований, нервувався. По приїзду вдома її чоловік ОСОБА_7 випив заспокійливе у виді рідини валер`янки. При цьому, вона не бачила, щоб протягом дня чоловік вживав алкогольні напої.
		- показаннями свідка  ОСОБА_20 , який пояснив суду, що 11.09.2022 року біля 21-20 год. він знаходився біля автозаправки «Стелс Ойлс», яка розташована в с.Синевир. Приблизно в цей час він побув крики про допомогу зі сторони ресторану «Олеся», що знаходиться на відстані близько 200 метрів від АЗС. Він відразу на своєму автомобілі під`їхав до цього ресторану. Прибувши на місце пригоди, побачив дівчинку, яка лежала на узбіччі дороги навпроти ресторану та була нерухома. У чому вона була одягнена, не пригадує. Біля неї стояла інша дівчина, яка плакала. При цьому, групу підлітків на дорозі він не бачив.Він запитав у дівчини, що трапилося, а та пояснила, що їх збив автомобіль, який поїхав у невідомому напрямку в сторону с.Колочава. Та одночасно з ліхтарем від телефону він почав освідувати дівчину, що лежала на узбіччі. Вона ознак життя не подавала, її голова була в крові. Він викликав швидку допомогу, які приїхали через 10 хвилин та лікарі констатували смерті тієї дівчини.На місці ДТП було темно. За погодними умовами в той вечір йшов дощ, асфальтне покриття було мокре. Хто міг здійснити наїзд на дівчат, та яким транспортним засобом, йому невідомо. Очевидцем подій дорожньо-транспортної пригоди він не був.
		- показаннями неповнолітнього свідка  ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка допитана в судовому засіданні за участю її законного представника ОСОБА_21 , представника Служби у справах дітей ОСОБА_22 , педагога-психолога ОСОБА_23 , та неповнолітня ОСОБА_14 суду пояснила, що ввечері, близько о 19-30 год. 11.09.2022 рокуйшов дощ. Потім близькоо 21-00 години вона зустрілася з подружкою ОСОБА_24 , яка запропонувала піти до її хворого дідуся по молоко, який живе вкінці села Синевир, на що вона погодилася. ОСОБА_17 у той вечір була одягнена в джинси та білу сорочку. Під час руху по дорозі у напрямку с.Негровець вони розмовляли. Вона йшла по узбіччю, а ОСОБА_25 йшла злівого боку від неї, по самому краю асфальтної частини дороги.Коли йшли, то по дорозі, попереду себе нікого з пішоходів не бачили. Назустріч автомобілі не їхали. Через дорогу була освітлена територія, весільна зала ресторану. Зіткнення відбулося миттєво. Ніякого сигналу водій не подавав. Автомобіль проїхав швидко, номера його не бачила. Він не зупинявся. Вона відчула сильний удар та впала на землю, на кілька секунд втратила свідомість. Коли отямилася, почала шукати ОСОБА_26 , вона лежала на узбіччі, де гравій, на відстані близько 15 метрів від неї. Ніка не рухалася. Тоді вона подзвонила подружці ОСОБА_27 , повідомила їй, що сталася дорожня пригода, та залишалася на місці. Першими на місце події приїхали хлопці на автомобілі, яких вона не знала, викликали швидку допомогу. Вона пішла додому, так як їй було погано, вона отримала незначні тілесні ушкодження, садна на руках та ногах.
		- показаннями свідка  ОСОБА_28 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює старшим слідчим слідчого управління ГУНП в Закарпатській області та ним проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022070000000257 та під час якого було призначено ряд судових експертиз, проведені чисельні слідчі дії, у тому числі слідчі експерименти за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_12 , складалися схеми, здійснювалася фотофіксація слідчих дій, проведено допит підозрюваного ОСОБА_7 за участю захисника. При проведенні слідчого експерименту за участю свідків було встановлено, що ділянка дороги, на якій було здійснено наїзд на малолітню потерпілу, освітлювалася зі сторони весільного залу ресторану. Дівчатка йшли по краю дороги та були одягнені у світлий одяг. ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом, не гальмував, оскільки на ділянці дороги, де саме сталося ДТП, гальмівний шлях відсутній. Під час досудового розслідування право на захист ОСОБА_7 порушено не було, будь-якого психологічного, фізичного тиску до підозрюваного не застосовувалося та скарг на неправомірні дії працівників поліції, підозрюваним ОСОБА_7 , або його захисниками в ході розслідування не подавалися. Під час досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_7 вину визнавав частково, та вказував, що алкогольні напої протягом дня він не вживав, а після ДТП випив лише заспокійливі ліки. При дачі підозрюваним ОСОБА_7 показань, жодної інформації від нього про групу підлітків, які йшли у попутному з автомобілем напрямку, та кидали каміння у бік автомобіля, ОСОБА_7 не повідомляв та такої версії захисту висунуто не було. Крім того, таких осіб підлітків не відображено на відеозаписі, який вважає одним з основних доказів, яким безпосередньо зафіксовані обставини події ДТП за участю підозрюваного ОСОБА_7 . Також не було озвучено в ході слідства підозрюваним щодо наявності особи чоловічої статі, який би підбурював ОСОБА_7 поїхати з місця пригоди, такої інформації від сторони захисту також не надходило, тому такі обставини в ході слідства не перевірялися.
		- показаннями в судовому засіданні експерта  ОСОБА_29 , допитаного за клопотанням сторони захисту та яка суду пояснила, що вона є лікарем судово-медичним експертом токсикологом та працює у Закарпатському обласному бюро СМЕ. У даному кримінальному провадженні нею проводилася судово-токсикологічна експерти № 1648 від 14.09.2022 року, об`єктом проведення якої була кров ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Флакон з кров`ю ОСОБА_7 доставлений в судово-токсикологічне відділення лабораторії СМЕ закритим гумовою кришкою без металевого ковпачка. Цілісність флакона порушена не була. При проведення експертного дослідження нею застосовувався прилад хроматограф, який є сертифікований. Та згідно методики цим приладом визначається як якісний, так і кількісний вміст спиртів, як етилового, так і інших спиртів (сурогатів). За результатами експертного дослідження встановлено, що в крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації - 1,18 проміле. На запитання захисника експерт пояснила, що після вживання таких продуктів харчування як картопляне пюре, компот, а також декілька капель валер`яни, показник концентрації алкоголю в крові 1,18 проміле неможливий. При цьому, у разі вживання людиною навіть всього флакону настойки валер`яни показник концентрації етилового спирту 1,18 проміле бути не може, лише можливе отруєння. Також експерт зазначає, що медичний огляд в лікарні проводиться за допомогою газоаналізатора «Драгер», яким вимірюється алкоголь саме у повітрі, що видихається. А експертне дослідження крові проводиться безпосередньо приладом хроматографом, показники якого є більш точними, порівняно з газоаналізатором «Драгер». Також експерт зазначила, що на момент події (о 21-20 год. 11.09.2022) показник алкоголю в крові ОСОБА_7 був значно вищий, ніж на час забору у нього крові о 00-20 год. 12.09.2022 року, оскільки минуло чотири години після подій. По середньостатистичним значенням щодо індивідуальних ознаків людини, показник алкоголя в крові кожну годину знижується на 0,15 проміле. Також, на вказаний показник впливає психологічний стан людини, та якщо особа перебуває у надто підвищеному емоційному стані, то алкоголь згоряє швидше; 
		- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №12022070000000257 від 11.09.2022 року за правовою кваліфікацією ч.3 ст.286-1 КК України з викладенням обставин про вчинення кримінального правопорушення, де зазначено, що 11.09.2022 року о 21 год. 38 хв. на телефон «102» надійшло повідомлення про скоєння автопригоди по вул.Центральній в с.Синевир Хустського району Закарпатської області, а саме: наїзд на неповнолітню особу, жіночої статті, водій залишив місце пригоди та скрився. Виїздом СОГ встановлено, що 11 вересня 2022 року, біля 21 години 20 хвилин, водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем марки "Мерседес Віто" державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполученням «Нижні Ворота-Колочава-Буштино» в селі Синевир у напрямку села Негровець, Хустського району, неподалік АЗС «Стелс ОЙЛ», допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканку АДРЕСА_2 , яка рухалась про правому краю проїзної частини дороги в попутному з автомобілем напрямку. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_13 від отриманих травм померла на місці пригоди; та за ч.1 ст.135 КК України з викладеними обставинами про вчинення кримінального правопорушення, а саме: 11 вересня 2022 року, близько 21 години 20 хвилин, водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем марки «Мерседес» Бенс» моделі «Віто» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі сполученням «Нижні Ворота-Колочава Буштино» в населеному пункті с.Синевир у напрямку с.Негровець Хустського району Закарпатської області, де неподалік АЗС «Стелс ОЙЛ», допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка рухалась про правому краю проїзної частини дороги в попутному з автомобілем напрямку. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди неповнолітня пішохід ОСОБА_13 від отриманих травм померла на місці пригоди. Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , завідомо залишив без допомоги малолітнього пішохода ОСОБА_13 , яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через наїзд транспортного засобу, не зупинившись, залишив місце події та направився в невідомому напрямку (т.1 а.с.211-212);
		- рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_30 про те, що о 21-38 год. 11.09.2022 року від заявника ОСОБА_20 , надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 11.09.2022 року о 21 год. 38 хв. за адресою: Міжгірський район с.Синевир біля АЗС «Стелс» заявник проїжджав мимо та побачив, як на узбіччі лежить особа жіночої статі близько 15-17 років. Зі слів заявника сталося ДТП. Дівчина померла на місці. Автомобіль не бачив. Авто на місці події немає. Заявник - ОСОБА_20 . В результаті опрацювання цієї інформації рапортом інспектора-чергового чергової частини ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_30 встановлено, що 11.09.2022 року біля 21-20 год. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пішки рухалися узбіччям автодороги «Нижні Ворота-Колочава-Буштино» в селі Синевир у напрямку села Негровець, де невстановлений автомобіль, який рухався в попутному напряму, здійснив наїзд на ОСОБА_13 , яка була ближче до проїжджої частини дороги та, не зупиняючись, продовжив рух. Від отриманих травм ОСОБА_13 , померла на місці. Проведеними заходами встановлено, що вказаний наїзд скоїв ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, який керував автомобілем «Мерседес Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаного громадянина виявлено за місцем проживання. У скоєному зізнається (т.1 а.с.213-215);
		- протоколом затримання ОСОБА_7 , оформленого начальником СВ ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_31 від 12.09.2022 року, та з якого вбачається, що о 00-30 год. 12 вересня 2022 року затриманий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особа, підозрювана у вчиненні злочину. Під час затримання у ОСОБА_7 нічого не вилучалося. У протоколі зазначено, що ОСОБА_7 визнає свою вину у скоєнні ДТП та наїзду на ОСОБА_13 (т.3 а.с.225-229);
		- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 вересня 2022 року та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.09.2022 року разом з фототаблицями до протоколу огляду, який проведений в період часу з 22 години 00 хвилин по 23 години 00 хвилин слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_32 , за участю: двох понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , старшого спеціаліста криміналіста ОСОБА_35 , судово-медичного експерта ОСОБА_36 , проведеного за адресою: село Синевир Хустського району Закарпатської області, в темну пору доби, при штучному освітленні, при дощі, та яким було зафіксовано виявлені уламки транспортного засобу та труп жіночої статі. У протоколі огляду зазначено, що ділянка дороги освітлена частково - наявний увімкнений вуличний ліхтар перед весільним залом. Труп жіночої статі розміщений на узбіччі дороги. Труп правильної тілобудови, опис одягу: сорочка біла, джинси сірого кольору, футболка біла, кросівки чорного кольору В ході огляду місця пригоди вилучено: уламки пластику та дзеркала, які упаковані у спецпакет № 7261580 та тіло трупа (т.1 ст.216-226); 
		- протоколом огляду місця події від 12 вересня 2022 року, з фототаблицями до нього, та який складений слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_32 , проведений у період часу з 00 години 00 хвилин до 00 годин 30 хвилин, за участю: понятих ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , старшого спеціаліста криміналіста ОСОБА_35 , та яким встановлено, що предметом огляду являється автомобіль марки Mercedez Benz Vito 115 CDI червоного кольору, який на момент огляду відчинений, знаходиться на території подвір`я дворогосподарства за № 214 «А» по вул.Дружби в с.Колочава Хустського району Закарпатської області. Доступ до вказаного дворогосподарства на момент огляду вільний, вхідні двері відчинені. В ході огляду вищевказаного автомобіля було виявлено: на передній частині автомобіля зправа, зі сторони пасажирського переднього сидіння наявні зовнішні пошкодження лобового скла, крила, бампера, капоту, ліхтаря (фари), відсутнє бокове дзеркало заднього виду, а також наявні внутрішні пошкодження зправа вказаного місця. З середини автомобіля було вилучено нотаріальну довіреність на право керування вищезазначеним автомобілем державний номерний знак якого НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на одному бланковому аркуші та паспорт закордонний, виданий на ім`я останнього, які упаковані в спецпакет № PSP1176924, а також з водійського сидіння вилучено: підголовник, чехол з керма, змив з нього упакований, змив з ручки коробки передач, змиви з ручки дверей з середини водійської сторони, змиви з ручки дверей з середини правої передньої пасажирської, а також вилучено вищезазначений автомобіль марки Mercedez Benz Vito д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 ст.227-231); 
		- протоколом огляду місця події від 15 вересня 2022 року, з фототаблицями до нього, та який складений слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області  ОСОБА_39 , та проведений у період часу з 11 години 00 хвилин до 11 години 30 хвилин в смт.Міжгір`я по вулиці Воз`єднання, буд.4 в приміщенні Міжгірської районної лікарні, та в ході якого встановлено, що в правому куту кімнати знаходиться чорний пакет, в якому знаходиться сорочка у кубик чорного та сірого кольорів, з розривом на спині близько 30 см, темно сірі джинси, на яких на правій штанині збоку наявний розрив 55 см, ззаду розірвана кишеня  та розрив 17 см. Вищевказані речі упаковано у спецпакет НПУ ГУ № 7261449 (т.1 а.с.232-236); 
		- протоколом огляду транспортного засобу від 28 вересня 2022 року та фототаблицями до нього, який складений старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_28 , та проведений у період часу з 10 години 05 хвилин до 11 години 00 хвилин, відповідно до якого проведено огляд автомобіля «Mercedez-Benz» моделі «Vito 115 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, 2009 року випуску, пошкоджений в передній правій та боковій частині. При огляді встановлено, що пошкоджено права фара, праве крило, вм`ятини на капоті з правої сторони, пошкоджено вітрове скло, в нижній правій його частині, відірвано праве бокове дзеркало заднього виду. Тобто всі пошкодження транспортного засобу знаходяться в правій передній частині та правій передній боковій частині вказаного транспортного засобу. Інших пошкоджень при зовнішньому огляді не виявлено. Тиск повітря в шинах в нормі. Стан рульового управління: змін в конструкції немає, якість кріплення надійна, справна. Стан гальмівної системи: змін в конструкції немає, порушень герметичності чи слідів підтікання немає, справна. Стан освітлювальних, сигнальних приладів, вітрового та бокового скла, дзеркал заднього огляду: відповідає вимогам заводу виробника, справна. По закінченню огляду транспортний засіб залишено на спецмайданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (т.1 а.с.237-241);
		- висновком КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня» за № 300 від 11.09.2022 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного лікарем КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ» ОСОБА_40 та з якого вбачається, що ОСОБА_7 о 23-50 год. 11.09.2022 року перебував у стані алкогольного сп`яніння - 1,01 проміле (т.1 а.с.242);
		- протоколом отримання зразків для проведення експертизи, оформленого начальником СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_31 від 12.09.2022 року ,відповідно до якого вбачається, що в приміщенні Міжгірської районної лікарні з 00-20 год. до 00-25 год. за участю експерта (спеціаліста) ОСОБА_41 було відібрано у ОСОБА_7 біологічні зразки крові з артерії правої руки, які поміщені в скляний герметичний флакон. Будь-яких зауважень, заперечень від учасників даної процесуальної дії не надходило (т.2 а.с.243); 
		- висновком судово-токсикологічної експертизи №1648 від 14.09.2022 року, проведеної експертом Закарпатського обласного бюро СМЕ ОСОБА_29 , та з якого вбачається, що в результаті проведеного експертного дослідження крові з вени громадянина ОСОБА_7 , 1999 року народження, в крові виявлено етиловий спирт в концентрації - 1,18 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння (забір крові проведено о 00-20 годині 12.09.2022 року) (т.1, а.с. 244-246);
		- висновком судово-медичної експертизи № 45-м від 13.10.2022 року, проведеної судово-медичним експертом Хустського районного відділення СМЕ Закарпатського обласного бюро СМЕ ОСОБА_42 , яким проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та з вказаного висновку вбачається, що смерть неповнолітньої ОСОБА_13 , 2008 року народження, настала від поєднаної тупої травми голови та тулубу, яка супроводжувалася забоєм головного мозку, субдуральною гематомою, субарахноїдальним крововиливом, переломом кісток склепіння та основи черепа, множинними крововиливами правої легені, гематомою лівої нирки, розривом селезінки, які призвели до розвитку травматичного та гіповолемічного шоку, що і стало безпосередньою причиною смерті її. Дана причина смерті підтверджується виявленими пошкодженнями внутрішніх органів під час проведення експертизи та даними судово-гістологічного методу дослідження. При проведенні судово-медичної експертизи трупа, виявлено тілесні ушкодження у вигляді: перелом склепіння та основи черепа, забою головного мозку, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, множинних крововиливів правої легені, гематоми лівої нирки, розрив селезінки, рвано-забійна рана голови, синець правої епігастральної ділянки, синець правої сідничної ділянки, садно правого стегна, група саден грудної клітки та черева. Тілесні ушкодження у вигляді перелом склепіння та основи черепа, забою головного мозку, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, множинних крововиливів правої легені, гематоми лівої нирки, розрив селезінки виникли прижиттєво і кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження і мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті ОСОБА_13 .
		Тілесні ушкодження у виді рвано-забійної рани голови є прижиттєвими стосовно живих осіб та кваліфікуються як легкі, що спричинили короткочасний розлад здоров`ю та не знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням її смерті. По давності виникнення всі вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 11.09.2022 року. Враховуючи умови середовища, в якому знаходився труп, характер трупних змін, можна припустити, о з моменту настання смерті до судово-медичного дослідження трупа пройшло біля 12-24 годин. Всі вищевказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими моли бути виступаючі частини кузова автомобіля, описаного в постанові з пішоходом, з послідуючим закиданням тіла на транспортний засіб ті відкидання на тверде підлегле покриття з послідуючим ковзанням по ньому, могли виникнути при обставинах ДТП, викладених в постанові. 
		В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла знаходитися у вертикальному, або близькому до нього положенні. Первинний контакт автотранспортного засобу із потерпілою в момент зіткнення, ймовірніше за все відбувся в задню поверхню правої сідничної ділянки і сама потерпіла в момент первинного контакту відносно рухаючогося транспортного засобу була розташована задньою поверхнею тулуба. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпіла могла перебувати в русі, а також знаходитися в стоячому положенні. Враховуючи характер та кількість виявлених тілесних, ушкоджень малоймовірно, що неповнолітня ОСОБА_13 могла вижити внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, після вказаної ДТП, за умов негайної доставки її водієм до лікарні та надання кваліфікованої медичної допомоги (т.1 а.с.247-252);
		- свідоцтвом про смерть ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_2 , виданим 16.09.2022 року Міжгірським відділом ДРАЦС, актовий запис № 387 та з якого вбачається, що ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 13 років, в селі Синевир Хустського району Закарпатської області (т.2 а.с.2); 
		- висновком судової інженерно-транспортної автотехнічної експертизи № 164/10 від 13.10.2022 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_43 по матеріалам досудового розслідування № 12022070000000257 та з висновків якої вбачається, що у заданій дорожній ситуації водій автомобіля марки «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_3 . ОСОБА_7 , у відповідності до вимог п.п. 2.3; 12.3; 12.4; 12.9 «б»; 13.1; 13.3 та 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху») ПДР України, повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 50 км/год., бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, а з моменту виявлення перешкоди для руху негайно застосувати гальмування для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або застосувати маневр безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, при цьому додержуючись безпечного бічного інтервалу праворуч не менше ніж 0,5 метри. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_13 спеціальних пізнань в галузі судової автотехніки не потрібно. Дане питання повинно бути вирішене слідством (судом) самостійно стосовно до вимог пунктів 1.5. ч.1; 4.1; 4.4; 4.7 та 4.14 ("а,б") Правил дорожнього руху України. При заданих вихідних даних неможливо надати категоричний висновок відносно того, чи мав технічну можливість водій автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_13 шляхом своєчасного негайного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху при русі з вибраною швидкістю 70-80 км/год. 
		При заданих вихідних даних водій ОСОБА_44 автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_1 мав технічну можливість шляхом своєчасного негайного застосування екстреного гальмування уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_13 як при русі з допустимою швидкістю 50 км/год. При заданих слідством вихідних даних водій автомобіля марки «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_7 , з технічної точки зору мав технічну можливість попередити наїзд на перешкоду шляхом своєчасного виконання безпечного маневру об`їзду ліворуч з заданого моменту виявлення перешкоди для руху як при вибраній швидкості 70 +80 км/год., так і при допустимій швидкості ?а = 50 км/год. При заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору, умовами настання даної ДТП є факт невідповідності дій водія автомобіля «Мерседес Віто» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам п.п. 2.3; 12.3; 12.4; 12.9 «б»; 13.1; 13.3 та 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху») ПДР України який, маючі можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку в момент виявлення перешкоди для руху, несвоєчасно застосував гальмування, або безпечний маневр об`їзду перешкоди ліворуч, при цьому додержуючись безпечного бічного інтервалу не менше ніж 0,5 метри (т.2 а.с.10-15);
		- висновком судової інженерно-транспортної автотехнічної експертизи № СЕ-19/107-22/8247-ІТ від 13.10.2022 року, проведеної експертом Закарпатського НДЕКЦ по дослідженню технічного стану транспортного засобу  ОСОБА_45  та з висновків якої вбачається, що на момент ДТП та на момент експертного дослідження робоча гальмова система автомобіля марки Mercedes-Benz Vito реєстраційний номер  НОМЕР_1 , знаходилася в працездатному стані та могла виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент ДТП та на момент експертного дослідження рульове керування автомобіля марки Mercedes-Benz Vito реєстраційний номер  НОМЕР_5  знаходилось в працездатному стані, вимогам п. 31.4.2. (Рульове керування) ПДР України відповідає та виконує функцій, передбачені конструкцією. На момент експертного огляду система освітлення та світлової сигналізації досліджуваного автомобіля марки Mercedes-Benz Vito реєстраційний номер  НОМЕР_1 знаходилась частково в непрацездатному стані через пошкодження розсіювача та лампочки правої передньої фари. Пошкодження, які спричинили до часткової втрати працездатності Системи освітлення та світлової сигналізації досліджуваного автомобіля марки Mercedes-Benz Vito реєстраційний номер  НОМЕР_6  утворились під час ДТП в момент дії на автомобіль значних короткочасних ударних навантажень (т.2 а.с.16-25);
		- висновком судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження № СЕ-19/107-22/8249-ІТ від 04.10.2022 року, проведеної експертом Закарпатського НДЕКЦ ОСОБА_45 , та з якого вбачається, що автомобіль марки Mercedes-Benz Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 має пошкодження, що характерні для контактування з пішоходом, які зосередженні в передній правій частині транспортного засобу. Детальний опис пошкоджень наведено в дослідницькій частині. Наїзд автомобіля марки Mercedes-Benz Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода відбувся на проїзній частині автодороги в селі Синевир, в місці, що передує фіксації осипу уламків пластмаси, в межах правого краю проїзної частини по напрямку до села Негровець (т.2 а.с. 26-31);
		- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису, оформленим старшим слідчим СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_46 від 19.09.2022 року, проведений з 10 години 20 хвилин по 10 годину 45 хвилин за участю: старшого криміналіста ВП № 2 ОСОБА_35 , оперуповноваженого СКП ВП №2 ОСОБА_47 , власника (володільця) ОСОБА_48 , та відповідно до якого у публічно доступному місці - приміщенні будівля ресторану «Олеся-Теребля» в с.Синевир здійснено копіювання відеозапису із архіватору «seven mr-7604 lite» за період часу з 21 годину 25 хвилин 11.09.2022 року по 21 годину 35 хвилин 11.09.2022. Відеозапис скопійовано та вилучено на DVD диск «Verbatim» формату DVD-R 4,7 GB (т.2 а.с.3-4);
		- протоколом огляду та перегляду відеозапису від 20.09.2022, відповідно до якого об`єктом огляду є лазерний диск DVD-R диску з надписом «Verbatium», розміром 4,7 Gb, на якому наявний відеозапис з камер відео спостереження, яка встановлена на приміщенні ресторану «Олеся-Теребля» по вул.Центральній в селі Синевир, Хустського району, Закарпатської області. З метою встановлення наявності або відсутності відеозапису на оглядовому електронному носії, його поміщено в CDR службового комп`ютера. Під час запуску вказаного диску було встановлено, що на оглядовому електронному носії наявний наступний файл D04_20220911212722, формат "МР4" (.mp4) розміром 94,4 МБ (99 082 240 байт). Запустивши файл, з камери відеоспостереження, розміщеної на приміщенні ресторану «Олеся-Теребля» в селі Синевир. У верхній лівій частині відеозапису наявна дата та година 09.11.2022 року 21 год. 27 хв. 21 сек. При цьому на відеозаписі можна спостерігати як в праворуч в екрані з`являються двоє юних пішоходів, які одягнені в одяг світлого кольору, які рухаються по правому краю проїзної частини дороги у напрямку села Негровець Хустського району (фото № 2). О 21 год. 27 хв. 29 сек. відеоперегляду в правому куті екрану з`являється світло фар рухаючогося транспортного засобу, який рухається в попутному з пішоходами напрямку. При цьому пішоходи перебувають навпроти вхідних воріт ресторану «Олеся-Теребля», на якому встановлений прожектор, що освітлює як прилеглу територію вказаного ресторану, так і проїзну частину дороги, по краю якої рухаються юні пішоходи (фото № 3). О 21 год. 27 хв. 32 сек. відеоперегляду можна спостерігати, що юні пішоходи ідуть по самому краю проїзної частини дороги та по правому узбіччю, при цьому їх добре видно в світлі фар рухаючогося транспортного засобу (мікроавтобуса червоного кольору), який рухається максимально по правому краю проїзної частини дороги , при цьому будь-які зустрічні транспортні засоби відсутні (фото № 4). О 21 год. 27 хв. 33 сек. відеоперегляду можна спостерігати як відбувається наїзд на пішохода, який йшов ближче до проїзної частини дороги у напрямку села Негровець Хустського району автомобілем типу «мікроавтобус» червоного кольору, який не зупиняючись, продовжив свій рух (фото № 5). О 21 год. 27 хв. на цій же 33 секунді відеоперегляду видно, як транспортний засіб, який здійснив наїзд, не зупиняючись, продовжив свій рух у напрямку села Негровець Хустського району, а одну з пішоходів внаслідок цього відкидає на праве узбіччя по напрямку його руху (фото № 6). Далі, о 21 год. 27 хв. 34 сек. відеозапису спостерігається, як транспортний засіб покидає зону оглядовості камери відеоспостереження, а одна із юних пішоходів, яка залишилася живою, деякий час лежить на узбіччі, після чого за декілька секунд встає та продовжує рух, теж зникаючи з зони оглядовості камери відео спостереження (фото № 7). Вказаний диск з відеозаписом обставин ДТП від 11.09.2022 року в с.Синевир Хустського району, вилучений з камери спостереження приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_8 » було відтворено в судовому засіданні та оглянуто судом та усіма учасниками кримінального провадження під час судового розгляду даного кримінального провадження (т.2 а.с.9);
		- висновком судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/107-22/8467-ВЗ від 11.10.2022 року, проведеної судовим експертом Закарпатського НДЕКЦ ОСОБА_49 , з якого вбачається, що відповідно до наданого на експертизу файлу «D04 20220911212722.mp4» та габаритних розмірів автомобіля марки "Мерседес Віто" 2009 року випуску, середня швидкість даного автомобіля на обраному відрізку шляху в проміжку часу «21:27:33», згідно системного таймеру, становить біля 73... 80.6 км/год. Встановити положення транспортного засобу відносно меж проїзної частини дороги та правого узбіччя, де відбувся наїзд на неповнолітнього пішохода, який зафіксовано наданому на дослідження файлі: «D04 20220911212722.mp4» у проміжку часу з 21:27:32 годин по 21:27:33 годин, де автомобіль червоного кольору, який рухається справа на ліво відносно камери відеоспостереження, здійснює наїзд на пішоходів, які рухаються у напрямку села Негровець Хустського району неможливо з причин, наведених в дослідницькій частині висновку експерта (т.2 а.с.32-42);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.09.2022 року за участю свідка ОСОБА_12 , двох неповнолітніх статистів, в присутності двох понятих, та з метою перевірки показів на місці та встановлення фактичних даних для проведення судової автотехнічної експертизи, та слідчим експериментом було встановлено, що на початку його проведення свідок ОСОБА_12 відтворила обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.09.2022 року біля 21 год. 30 хв. неподалік АЗС «Стелс Ойл» та весільного залу по вул.Центральній в с.Синевир Хустського району, за її участі. Та свідок ОСОБА_12 розповіла, що їхала в якості пасажира переднього сидіння на автомобілі «Mercedes Benz» моделі «Vito» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував її чоловік ОСОБА_7 . При цьому вони рухались прямою асфальтною дорогою, яка була мокрою, так як перед цим падав дощ. На автомобілі було увімкнено ближнє світло фар, швидкість їхнього руху становила біля 70 км/год. Вуличне освітлення було відсутнє, однак було освітлення з прилеглих приміщень АЗС та весільного залу «Олеся». В якийсь момент вона побачила 2-х пішоходів дівчат, які йшли по правому краю дороги та узбіччя, на яких здійснив наїзд її чоловік ОСОБА_7 . На її думку причиною даного наїзду могло статися те, що її чоловік ОСОБА_7 на мить міг відволіктися від проїзної частини дороги. Більше нічого додати та розповісти не може, так як її чоловік був сильно схвильований і нічого не хотів слухати. На пропозицію показати місце розташування пішоходів-дівчат та місце наїзду, свідок ОСОБА_12 погодилась та, зорієнтувавшись на місці, показала місце наїзду, яке позначилось крейдою та занесено до схеми, яка долучена до протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицями. Будь-яких заяв, клопотань, доповнень від учасників слідчого експерименту не надходило (т.2 а.с.43-51). Вказаний протокол слідчого експерименту та долучена до нього схема з фототаблицями його проведення, є доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки дані, що містяться в них, були предметом безпосереднього судового дослідження, отримані вони були у відповідності до вимог чинного КПК України та підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.09.2022 року за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її законного представника ОСОБА_50 , та педагога ОСОБА_51 , в присутності двох понятих, та відповідно до якого, з метою перевірки показів на місці, та встановлення фактичних даних для проведення судової автотехнічної експертизи, вказаним слідчим експериментом на місці його проведення ОСОБА_14 розповіла, що разом зі своєю подружкою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 домовились піти до її дідуся ОСОБА_52 , який проживає в кінці населеного пункту села Синевир, будинок № 714 Хустського району. 11.09.2022 року біля 21 години 20 хвилин вони разом рухались по правому узбіччю в с.Синевир в напрямку с.Негровець Хустського району. При цьому ОСОБА_13 йшла ліворуч від неї, тобто на межі проїзної частини дороги та правого узбіччя. На цей момент була темна пора доби, дощ вже не падав, але асфальтнобетонне покриття було мокре. Рухаючись прямою ділянкою дороги, розмовляли між собою. Обидві вони були одягнені в одяг світлого кольору, вуличне освітлення було лише на прилеглих до проїзної частини дороги приміщеннях «АЗС» та весільного залу. В якийсь момент вона відчула удар у спину, від чого впала на землю. Отямившись, вона перебувала в шоковому стані, почала шукати ОСОБА_26 , яка була за декілька метрів від неї, але при цьому виявила, що вона лежить без свідомості, а з області голови та обличчя тече кров. Після чого вона почала кричати та кликати на допомогу. Хтось із людей побіг до них і вона розповіла, що на них наїхав якийсь автомобіль, який скрився у невідомому їй напрямку. Перелякавшись вона пішла з місця події додому, так як отримала незначні тілесні пошкодження. До лікаря не зверталась, медичної допомоги не потребувала. Від судово-медичної експертизи відмовилася. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_14 показала місце, де саме відбувся наїзд на її подругу ОСОБА_53 , та як саме відносно меж проїзної частини дороги та правого узбіччя вони рухалися у напрямку села Негровець Хустського району. По завершенню проведення слідчого експерименту складено схему, яка додана до протоколу та фототаблиці. Будь-яких заяв, клопотань, доповнень від учасників слідчого експерименту не надходило (т.2 а.с.52-59). Даний протокол слідчого експерименту та долучена до нього схема з фототаблицями його проведення, є доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки дані, що містяться в них, були предметом безпосереднього судового дослідження, отримані вони були у відповідності до вимог чинного КПК України та підтверджують існування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		- речовими доказами у даному кримінальному провадженні, якими, згідно постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_28 від 12.09.2022 року, визнано автомобіль марки "Мерседес Віто" державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який визначено зберігати на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області; уламки пластику та дзеркала, які упаковані в спец.пакет НПУ №7261580; змиви з лівої руки ОСОБА_7 , упаковані в спец.пакет НПУ № PSP 1176925; змиви з правої руки ОСОБА_7 , упаковані в спец. пакет НПУ № PSP 1176926; змиви з керма автомобіля «Мерседес Віто», упаковані в спец. пакет НПУ № PSP 1176936; змиви з КПП автомобіля «Мерседес Віто», упаковані в спец. пакет НПУ № PSP 1176937; змиви з ручки дверей правої дверки автомобіля «Мерседес Віто», упаковані в спец. пакет НПУ № PSP 1176939; змиви з ручки дверей лівої дверки автомобіля «Мерседес Віто», упаковані в спец.пакет НПУ №РЅР 1176938; чохол з керма автомобіля «Мерседес Віто», упакований в спец.пакет НПУ № 4366193; підголівник водійського сидіння автомобіля «Мерседес Віто», упакований в спец. пакет НПУ № 7260717; змиви з ручки дверей лівої дверки автомобіля «Мерседес Віто», упаковані в спец. пакет НПУ № 7261580 та які визначено зберігати в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (т.2 а.с.67-69,70). 
		- речовими доказами у даному кримінальному провадженні, якими, згідно постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_28 від 15.09.2022 року, визнано одяг загинувшої неповнолітньої ОСОБА_13 , упакований в спецпакет НПУ ГСУ № 7261449, та який знаходиться на зберіганні у кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області (т.2 а.с.70,71). 
		Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст.ст.84-88 КПК України, суд вважає, що зібрані у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні вищевикладені докази являються допустимими, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та підстав їм не довіряти, не має, як не має й підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на менш тяжкий склад злочину.
		Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в статті 129 Конституції України.
		Оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення надано вичерпні пояснення та докази щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.135, ч.3 ст.286-1 КК України. Натомість, стороною захисту та самим обвинуваченим, жодним чином не спростовано доказів прокурора в протилежному, такі доводи захисту, що досудове розслідування проведено неналежним чином, слідчим спотворені обставини ДТП, не надано беззаперечних доказів перебування ОСОБА_7 під час вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння, суд вважає неспроможними з огляду на вищевказані докази.
		Під час судового розгляду обвинуваченим, потерпілою, свідками та експертом були надані показання безпосередньо у судовому засіданні, які оцінені та перевірені судом як кожний окремо, так і в сукупності з іншими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст.286-1 КК України на ч.2 ст.286 КК України, оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 не перебував в стані алкогольного сп`яніння, суд вважає безпідставними та до уваги не бере, виходячи з наступного.
		Відповідно до п.8 Розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_7 сталась 11 вересня 2022 року о 21 год. 20 хв.
		О 23 год. 46 хв. ОСОБА_7 був доставлений до КНП «Міжгірська районна лікарня» для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. 
		Згідно висновку лікаря КНП ЛПУ «Міжгірська районна лікарня» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 300 від 11.09.2022 року вбачається, що ОСОБА_7 станом на 23 год. 50 хв. 11.09.2022 року перебуває в стані алкогольного сп`яніння, показник алкоголю - 1,01 ‰ (т.1 а.с.242);
		Відповідно до протоколу отримання зразків, 12.09.2022 року в період часу з 00 год. 20 хв. по 00 год. 25 хв. у ОСОБА_7 було відібрано біологічні зразки крові для проведення судової експертизи (т.1 а.с.243). 
		Згідно висновку судово-токсикологічної експертизи №1648 від 14.09.2022 року, складеного експертом Закарпатського обласного бюро СМЕ ОСОБА_29 , у крові з вени громадянина ОСОБА_7 виявлено наявність етилового спирту в концентрації - 1,18 ‰ (т.1 а.с. 244-246).
		Тобто, через 4 годин після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, що становить значний проміжок часу, в біологічних зразках крові ОСОБА_7 виявлено велику кількість алкоголю, що перевищує допустиму норму майже в 6 разів та становить 1,18 ‰.
		З урахуванням вказаного, суд вважає, що покази обвинуваченого про те, що він вживав спиртову настойку валер`яни після ДТП, а саме у незначній кількості, як заспокійливе випив чайну ложку (5 мл) цієї настойки, є неспроможними та такими, що суперечать зібраним у справі доказам, а тому суд не бере такі до уваги.
		Показання ж свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні про те, що її чоловік ОСОБА_7 не вживав напередодні вчинення ДТП алкогольні напої, а випив спиртову настойку валер`яни вже після його вчинення, суд до уваги не бере, оскільки вказаний свідок перебуває з обвинуваченим у шлюбі та має з ним спільну дитину, а отже є зацікавленою особою. Та розцінює показання свідка ОСОБА_12 в цій частині як такі, що надані нею для поліпшення становища обвинуваченого, з яким вона перебуває у шлюбі.
		А отже, версія обвинуваченого ОСОБА_7 , що алкоголь в його крові міг з`явитися від випитої ним чайного ложки настойки спиртової валер`яни, суд вважає такою, що не заслуговує на увагу, оскільки такі твердження спростовуються як даними висновку судово-токсикологічної експертизи №1648 від 14.09.2022 року, так і показаннями допитаної в судовому засіданні експерта ОСОБА_29 , яка проводила у даному кримінальному провадженні судово-токсикологічну експертизу №1648 від 14.09.2022 року та суду пояснила, що після вживання декілька капель валер`яни, навіть флакона цієї настойки, такий показник концентрації алкоголю в крові як 1,18 проміле, бути не може.
		Отже, суд оцінює такі показання, як обрану обвинуваченим лінію захисту, яка не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
		Також суд вважає посилання захисника про те, що стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого у цій справі ОСОБА_7 не підтверджується доказами, оскільки при складанні висновку допущено порушення порядку освідування, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015, помилковими, оскільки такий нормативно-правовий акт не регулює питання доказування у кримінальному провадженні та не виключає можливість встановлення судом факту перебування особи у момент вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 571/1436/15-к, де зазначено, що нормативні акти щодо виявлення ознак сп`яніння прийняті відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух». Отже, вказані нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп`яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.
		Крім того, норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати у справі № 643/20474/15-к від 11.02.2020 року.
		Також суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо різних показників виявлення стану алкогольного сп`яніння у обвинуваченого ОСОБА_7 (згідно приладу «Драгер» - 1,01 ‰, а згідно висновку судово-токсикологічної експертизи № 1648 від 14.09.2022 року виявлено етиловий спирт в концентрації 1,18 ‰) та вважає дані твердження помилковими, оскільки огляд за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер» та забір крові для проведення токсикологічної експертизи проводилися в різний час, та розбіжності в їх показниках не впливають на сам факт перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння при вчиненні ним кримінальних правопорушень.
		Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_7 вчинив дорожньо-транспортну пригоду перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, а його доводи про зворотнє, суд розцінює як спосіб захисту та намір пом`якшити покарання за скоєне.
		Тому, дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.286-1 КК України. Підстав для перекваліфікації його дій на ч.2 ст.286 КК України суд не вбачає. 
		Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на початку судового розгляду на те, що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
		Стаття 135 КК України передбачає відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу" або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
		Потерпілим від цього злочину є особа, яка характеризується сукупністю двох ознак, а саме: перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.
		Небезпечним для життя станом слід вважати такий стан, коли особа без сторонньої допомоги не має можливості вжити ефективних заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану.
		Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.135 КК України завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, то ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю). Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст.135 КК України, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.
		Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці, а також тяжкість тілесних ушкоджень отриманих в результаті ДТП.
		В своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_7 зазначав, що він залишив місце пригоди вимушено, оскільки попереду у попутному напрямку шли по дорозі підлітки, які кидали в його автомобіль каміння, внаслідок чого тріснуло лобове скло. Через декілька метрів він знову відчув удар по передній частині автомобілю, дружина сказала, що вони когось збили. Однак він продовжив рух автомобіля, оскільки злякався тих підлітків, а тому не повернувся на місце ДТП. Через декілька метрів він зупинив автомобіль та до нього підійшов якійсь чоловік та сказав, щоб він звідти тікав, бо здійснив наїзд на дівчину. Після чого він відразу поїхав додому. 
		Проте, з відтворених в судовому засіданні даних відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження приміщення ресторану «Олеся-Теребля» в селі Синевир вбачається, що по правому краю проїзної частини дороги йдуть двоє пішоходів. О 21 год. 27 хв. 29 сек. відеоперегляду в правому куті екрану з`являється світло фар автомобіля, який рухається в попутному з пішоходами напрямку. Коли пішоходи перебувають навпроти воріт ресторану, вказана ділянка дороги освітлюється прожектором. При цьому, зустрічні транспортні засоби відсутні. Далі, о 21 год. 27 хв. 33 сек. відтворення запису видно як відбувається наїзд автомобілем червоного кольору на одного з пішоходів. Цей автомобіль не зупиняючись, продовжує рух та зникає з поля зору камери відеоспостереження, при цьому одного з пішоходів відкидає на праве узбіччя та залишається у нерухомому положенні, лежачи (т.2 а.с.9)
		Зазначені обставини підтверджуються також даними протоколу зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 19.09.22 року та відеозаписом до нього (т.2 а.с.3-8,9).
		При цьому, вищевказані відеозаписи записані безперервно та продовжуються до 21 год. 27 хв. 34 сек.
		Та з відтвореного в судовому засіданні відеозапису не вбачається групи підлітків з 4-5 чоловіків, які за версією обвинуваченого, шли за двома юними пішоходами, на одну з яких ОСОБА_7 здійснив наїзд. Що фактично спростовує версію обвинуваченого щодо наявності групи підлітків взагалі.
		Протягом усього часу з моменту наїзду на потерпілу, з відеозаписів також не вбачається, що за цей час до потерпілої ОСОБА_13 підходив ОСОБА_7 , щоб переконатись у тому чи перебуває потерпіла в небезпечному для життя стані та чи потребує вона допомоги, не перевірив в останньої наявності ознак життя, не надавши їй першу медичну допомогу, залишив місце ДТП.
		Таким чином, з вищевказаних доказів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7  одразу після наїзду на ОСОБА_13 , не володіючи інформацією про стан її здоров`я та не маючи гарантій, що потерпілій буде надана відповідна медична допомога, не зупинив свій автомобіль, не надав допомогу останній, яка внаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребувала, не викликав швидку медичну допомогу та поліцію, маючи при цьому реальну можливість це зробити, а самовільно покинув місце пригоди, залишивши потерпілу в небезпечному для життя стані.
		При цьому твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що сталася дорожньо-транспортна пригода було повідомлено правоохоронні органи на лінію «102» батьком дружини, також не заслуговують на увагу та спростовуються рапортом чергового відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_30 , та з якого вбачається, що від заявника ОСОБА_20 надійшло повідомлення о 21-38 год. 11.09.2022 року зі служби «102» про ДТП за адресою: Міжгірський район с.Синевир біля АЗС «Стелс», внаслідок якого на узбіччі лежить особа жіночої статі, яка померла на місці. Автомобіля на місці події немає (т.1 а.с.213-215). 
		Дії водія, який вчинив ДТП, поставивши потерпілого у небезпечний для життя стан, після чого з місця події втік, підлягають кваліфікації за ст.135 КК України незалежно від того, чи могла своєчасно надана допомога потерпілому відвернути настання шкоди для його життя чи здоров`я. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 711/798/18.
		Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за ст.135 КК України. Така позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Cуду від 10.11.2020 року (справа № 552/6700/17, провадження № 51-499 км 20).
		В судовому засіданні матеріалами провадження встановлено, що після заподіяння обвинуваченим ОСОБА_7 малолітній потерпілій ОСОБА_13 тяжких тілесних ушкоджень, в який її поставив сам обвинувачений, та усвідомлюючи, що потерпіла перебуває в небезпечному для життя стані та не може вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, маючи змогу надати їй таку допомогу, завідомо залишив її без допомоги.
		Тому, враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані нею небезпечні для її життя травми, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, кваліфіковано правильно.
		Таким чином, аналізуючи вищевикладені докази у їх сукупності, виходячи з принципів законності, об`єктивності, справедливості та розумності, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про обґрунтованість обвинувачення, яке є предметом даного кримінального провадження, та приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
		Наведені у вироку письмові докази, які надавалися сторонами провадження та були досліджені за участю усіх учасників кримінального провадження не є окремими, незалежними доказами, проте у сукупності з іншими доказами підтверджують встановлені судом фактичні обставини вчинених ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень (злочинів).
		Сукупність наведених і вивчених в судовому засіданні доказів, підтверджує вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинних діянь, і, аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, вони узгоджуються між собою і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
		Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.3 ст.286-1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого; та за ч.1 ст.135 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані нею небезпечні для її життя травми, коли він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан.
		Позицію обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невизнання своєї вини за ч.3 ст.286-1 КК України та часткове визнання вини за ч.1 ст.135 КК України суд розцінює як спосіб захисту, метою якого є уникнення відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України. 
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання. 
		Суд також враховує вимоги статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під час судового розгляду, детально проаналізувавши роль обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів, його поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, наслідки суспільно-небезпечних діянь, зваживши на всі обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 буде призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч.2 ст.50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
		Та суд врахуває, що обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, вчинив хоч і необережний, однак тяжкий злочин, наслідком якого стала смерть людини. Уникнення особою реального покарання за таких обставин негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху.
		Водночас суд зауважує, що саме таке покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 року та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 року, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		Дорожньо-транспортна пригода, в якій малолітній потерпілій ОСОБА_13 було заподіяно тілесні ушкодження, від який вона померла на місці ДТП, виникла внаслідок порушення ОСОБА_7 своїми діями чисельних пунктів Правил дорожнього руху, які регламентують безпечне управління транспортним засобом, що призвело до таких тяжких наслідків.
		Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 , вчинивши тяжкий необережний злочин та нетяжкий умисний злочин, не усвідомив суспільну небезпеку вчиненого ним діяння та його наслідки, а саме те, що його дії призвели до смерті малолітньої дитини, у вчиненому свою винуватість фактично не визнав, вибачення у потерпілої на протязі усього часу судового розгляду не попросив, у вчиненому щиро не розкаявся, заподіяну шкоду потерпілій не відшкодував.
		Висловлена обвинуваченим ОСОБА_7 в судових дебатах позиція щодо визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України суд не розцінює як щире каяття обвинуваченого, оскільки останній на протязі тривалого судового розгляду даного кримінального провадження свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнавав повністю, встановленню істини по даному кримінальному провадженню не сприяв, надавав суду суперечливі покази, висував версію захисту, яка не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи та повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (Постанови ККС ВС від 22.03.2018 року у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі №756/4830/17-к, від 19 липня 2018 року у справі № 134/890/17).
		Щире каяття являє собою певний психологічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх відомих їй обставин вчинених кримінальних діянь, а також вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Щире каяття полягає у вираженні обвинуваченим позиції щодо критичної оцінки своєї злочинної поведінки і готовності нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінально-каране діяння.
		Однак, з поведінки обвинуваченого ОСОБА_7  в ході судового розгляду кримінального провадження не вбачається дійсного, відвертого каяття. В судових дебатах останній зазначає, що він кається та просить вибачення, однак таке каяття носить поверховий, вимушений характер та зазначається, на думку суду, лише для можливості мінімізувати покарання. Відшкодувати збитки обвинувачений не намагався, що підтверджено представником потерпілої в судовому засіданні. Жодних доказів бажання виправити наслідки вчиненого, обвинувачений не надав та такого з його поведінки не вбачається. 
		Позиція обвинуваченого  ОСОБА_7  щодо розкаяння, на переконання суду, має бути послідовною протягом усього часу судового розгляду. 
		Відтак, лише факт визнання обвинуваченим  ОСОБА_7  на стадії судових дебатів своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, та не визнання кваліфікуючої ознаки: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за складом  кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, не свідчить про те, що обвинувачений розкаюється та щиро жалкує про скоєне. Обвинуваченим не виражена позиція щодо критичної оцінки своєї злочинної поведінки і готовності нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінально-каранні діяння.
		Лише повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочинів, викликане щирим каяттям або бажанням сприяти їх розкриттю, може бути враховано при призначенні покарання у бік його пом`якшення.
		Суд не знаходить підстав для визнання такої пом`якшуючої обставини, як щирого каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Також активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органу досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, чого матеріалами кримінального провадження не підтверджено.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України фактично не визнав, що є його правом, але, разом з тим, він у скоєному не розкаявся. Така поведінка обвинуваченого свідчить про те, що він, знаходячись тривалий час під вартою, жодного належного висновку відносно злочинності своїх дій, не зробив, а тому, він не втратив свою суспільну небезпечність. 
		При призначенні обвинуваченому покарання суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, ніде офіційно не працевлаштований, не навчається, суспільно-корисною працею не займається, постійного джерела прибутку немає, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, статусу безробітного немає, хронічні хвороби у ОСОБА_7 відсутні, інвалідом певної групи він не являється, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра не перебуває, при цьому має місце реєстрації та чітко визначене місце фактичного проживання, за яким характеризується позитивно, згідно характеристики, наданої Колочавською сільською радою Хустського району Закарпатської області, яка є в матеріалах даного кримінального провадження (т.2 а.с.63), також ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв`язки: він одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.106), непрацездатні особи на утриманні ОСОБА_7 не перебувають.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, суд також приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), які відповідно до положень ст.12 КК України, класифікуються як тяжкий та нетяжкий злочини, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, відсутність судимостей, а також враховуючи конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчинених злочинів, відсутність щирого каяття та вибачення перед потерпілою, не визнання вини у скоєному, не відшкодування потерпілій заподіяної моральної шкоди та не вжиття обвинуваченим протягом тривалого періоду часу жодних заходів для відшкодування потерпілій такої шкоди, відсутність пом`якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, сукупність усіх характеризуючих обставин, обстановку та спосіб вчинення злочинних діянь та наслідки, що спричинили смерть малолітньої дитини ОСОБА_13 , 2008 року народження та беручи також до уваги думку потерпілої ОСОБА_16 , яка наполягає на максимально суворій мірі покарання обвинуваченому та просить призначити ОСОБА_7 покарання у максимальних межах санкцій інкримінованих злочинів з реальним їх відбуттям, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, наближене до максимального строку, передбаченого санкціями ч.3 ст.286-1 та ч.1 ст.135 КК України, за якими ОСОБА_7 притягується до відповідальності, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Крім того, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд застосовує положення ч.1 ст.70 КК України.
		Підстав для застосування положень ст.ст. 69,75,76 КК України суд не вбачає з огляду на наступне.
		Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підстав для застосування відносно ОСОБА_7 положень статті 69 КК України немає, оскільки наявність пом`якшуючих обставин під час розгляду справи не встановлено, а також не встановлено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.
		Крім того, суд при призначенні покарання відхиляє можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 вимог ст.75 КК України, оскільки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1231-IX від 16 лютого 2021, звільнення від відбування покарання з випробуванням не допускається у випадках засудження за кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Разом з тим, суд також відзначає, що дорожньо-транспортна пригода, в якій малолітній потерпілій ОСОБА_13 були заподіяні тілесні ушкодження, від який остання померла, виникла внаслідок того, що своїми діями ОСОБА_7 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, які регламентують безпечне управління транспортним засобом, що призвело до таких тяжких наслідків. 
		Під час розгляду справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та третіх осіб.
		Так як ОСОБА_7 грубо порушив чисельні вимоги пунктів Правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки та призвело до таких незворотних наслідків як смерть малолітньої дитини, тому суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Суд враховує те, що ОСОБА_7 , рухаючись у населеному пункті, у нічний час доби, керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, при цьому знехтував Правилами дорожнього руху, пов`язаними з імперативною забороною керувати транспортним засобом у такому стані, та піддав небезпеці як себе, так і інших осіб, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого та, крім того, після вчинення ДТП залишив без допомоги потерпілу та зник з місця події, а його протиправні дії призвели до тяжких непоправних наслідків - смерті малолітньої ОСОБА_13 , 2008 року народження.
		Cтатті 3, 27 Конституції України визначають, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.
		Враховуючи вчинення обвинуваченим ряду кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, допущення ОСОБА_7 чисельних порушень вимог Правил дорожнього руху, у тому числі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а для суспільства в цілому, тому суд призначає обвинуваченому ОСОБА_7 додаткове покарання за ч.3 ст.286-1 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на вісім років.
		Також, під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_16 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. В обґрунтування заявлених позовних вимог потерпіла ОСОБА_16 посилається на ті обставини, що її моральному здоров`ю непоправними діями ОСОБА_7 спричинено значної шкоди, так як після скоєння відповідачем злочину, її життя перенасичене негативними емоціями та психологічними переживаннями. Вона втратила свою дитину, смерть якої принесла їй неймовірне душевне потрясіння, вона почала страждати на безсоння, стала дратівливою, має постійні нервові зриви та мігрені, вона втратила бажання жити, працювати, спілкуватися з людьми, втратила опору в житті, підтримку та віру в майбутнє. Визначену нею суму моральної шкоди в розмірі 1000000 гривень вважає мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання за скоєні ОСОБА_7 злочини. Крім того, поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 вважає такою, що жодним чином не свідчить про його каяття, та останній, щоб злагодити свою провину, жодних дій на відшкодування шкоди не вчинив, свої співчуття не висловив та навіть перед нею та її родиною не вибачився. Та з урахуванням обставин справи, заподіяних їй душевних страждань, змушених змін у її житті та порушення нормального способу і ритму життя внаслідок злочинних дій обвинуваченого, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, в сумі 1000000 (один мільйон) грн. (т.1 а.с.65-68). 
		Згідно положень ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (частина 1). Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина 5). 
		Згідно п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
		Згідно положень ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Виходячи зі змісту ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		За змістом ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Встановлене Конституцією та Законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав, свобод та законних інтересів громадян. 
		Між тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обставин правопорушень, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких  зазнав  позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, загинула у віці 13 років малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є донькою позивачки ОСОБА_54 , чим останній була спричинена значна моральна шкода. Зазначена подія суттєво відобразилася на психологічному здоров`ї потерпілої, яка важко переживає втрату своєї рідної доньки, що загинула. Душевні страждання потерпілої безмірні, що є підґрунтям моральної шкоди, яку позивачка обґрунтувала у позові та оцінює в сумі 1000000 грн.
		Потерпіла ОСОБА_16 обґрунтувала спричинену моральну шкоду тим, що вона зазнала сильних душевних страждань, змінився її звичайний уклад життя, психоемоційний стан. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , моральної шкоди у вигляді вимушених змін у нормального ритму та способу життя, хвилюваннях у зв`язку з тим, що обвинувачений тривалий час не відшкодовує шкоду та навіть не вибачився, у вчиненому не розкаявся, співчуття не висловив. 
		Крім того, відповідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ромашов проти України» «по заяві від 27.07.2004 року № 67534/01» (пункт 52) встановлено, що суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. За статтею 41 Конвенції розмір сатисфакції має бути справедливим. Враховуючи практику ЄСПЛ суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка має бути стягнута з обвинуваченого на користь позивача буде справедливою сатисфакцією за дії та наслідки, які були їм заподіяні внаслідок вказаного злочину.
		Обвинувачений ОСОБА_7 протягом судового розгляду позовні вимоги потерпілої ОСОБА_16 не визнавав, лише в промові в судових дебатах вказав, що позов визнає частково, в якому саме розмірі, не зазначив. До теперішнього часу протягом тривалого судового розгляду моральну шкоду потерпілій ОСОБА_16 , не відшкодував та жодних спроб для її відшкодування, хоча б частково, обвинувачений не вжив. 
		Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_7 було спричинено потерпілій ОСОБА_16 моральну шкоду, яка виразилася у втраті близької їй людини, рідної доньки. Внаслідок цього потерпіла зазнала значних переживань та душевних страждань. У зв`язку із загибеллю доньки потерпіла перенесла сильний психологічний стрес, її моральні страждання мають значний характер, вони порушили звичний спосіб життя потерпілої, їй спричинена психоемоційна травма. Внаслідок пережитих трагічних подій, пов`язаних з безповоротною втратою дочки, порушився нормальний ритм життя, погіршився стан її фізичного та психологічного здоров`я, що підтверджується випискою сімейного лікаря КНП «Міжгірський ЦПМСД» ОСОБА_55 від 03.07.2023 року, з якої вбачається наявність у потерпілої ОСОБА_16 з 14.09.2022 року апатії, безсоння, психомоторного збудження, біль у серці, підвищений артеріальний тиск, ризик високий, встановлено діагноз: Р76 депресивний розлад (т.3 а.с.197). 
		Суд також приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений або його родичі, протягом тривалого періоду часу судового розгляду не вжили жодних заходів щодо відшкодування потерпілій завданої шкоди, до теперішнього часу моральна шкода потерпілій ОСОБА_16 обвинуваченим не відшкодована.
		При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_16 внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , суд враховує встановлені під час судового розгляду справи обставини, глибину фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою обвинуваченого, малолітній вік дитини ОСОБА_13 , яка внаслідок отримання під час ДТП тяжких тілесних ушкоджень, померла, обсяг і характер змін у житті потерпілої, інтенсивність та тривалість моральних страждань, а також, крім вищенаведених обставин, суд також враховує поведінку обвинуваченого безпосередньо після вчинення ДТП, ставлення до скоєного, відсутність відшкодування моральної шкоди протягом усього часу судового засідання, а також інші обставини, встановлені в ході судового розгляду кримінального провадження, та з урахуванням матеріального та сімейного стану обвинуваченого, засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову потерпілої ОСОБА_16 .
		Беручи до уваги встановлену судом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні дорожньо-транспортно пригоди за участю малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , враховуючи наявність причинного зв`язку між шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і протиправними діяннями ОСОБА_7 , що спричинили ДТП, в результаті якої малолітня ОСОБА_13 померла на місці події, а також обставини вчинення злочинів, відсутність щирого каяття ОСОБА_7 у скоєному, відсутність співчуття, щирих вибачень перед потерпілою, не вчинення обвинуваченим протягом тривалого період часу жодних спроб для відшкодування потерпілій заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_16 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНКОПП - НОМЕР_7 ) на користь потерпілої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.
		Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення наступних експертиз: інженерно-транспортної експертизи від 03.10.2022 року за № СЕ-19/107-22/8247-ІТ на суму 1510 гривень 24 копійок (т.2 а.с.76); інженерно-транспортної експертизи від 04.10.2022 року за № СЕ-19/107-22/8247-ІТ на суму 943 гривень 90 копійок (т.2 а.с.77), судової фототехнічної експертизи за № СЕ-19/107-22/8467-ВЗ від 11.10.2022 року на суму 1510 гривень 24 копійок (т.2 а.с.238).
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Отже, на підставі ч.4 ст.174 КПК України, враховуючи, що за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2022 року (т.2 а.с.72-75) арешт на майно, яке було вилучено під час огляду місця події (т.1 а.с.216-231) накладався з метою збереження речових доказів, таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, судом не призначено покарання у виді конфіскації майна, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування вказаного арешту майна, з огляду на закінчення судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні.
		Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України, а саме: автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» д.н.з.  НОМЕР_1 , який зберігається на спецмайданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, суд вважає необхідним повернути власнику ОСОБА_56 , за належністю, а уламки пластику та дзеркала; змиви з лівої та правої руки ОСОБА_7 ; змиви з керма, КПП, з ручки правої та лівої дверки автомобіля «Мерседес Віто»; чохол з керма та підголівника водійського сидіння автомобіля марки «Мерседес Віто», а також одяг малолітньої потерпілої ОСОБА_13 , які знаходяться на відповідальному зберіганні в кімнаті речових доказів ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, суд вважає за необхідне знищити.
		Запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2022 у виді тримання під вартою, суд вважає необхідним залишити без змін, до набрання цим вироком законної сили. 
		Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати  ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з дати його затримання 12.09.2023 до набрання цим вироком законної сили.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -
		 
		                                У Х В А Л И В :
		 
		Визнати винуватим  ОСОБА_10 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України та призначити йому покарання:
		- за ч.1 ст.135 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі;
		- за ч.3 ст.286-1 КК України у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років. 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити  ОСОБА_57 остаточне покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 8 (вісім) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з 12 вересня 2022 року, згідно протоколу затримання від 12.09.2022 року та ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2022 року.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_7  у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2022 року - залишити без змін, до набрання вироком законної сили. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_16 - задовольнити. 
		Стягнути з  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3  на користь  ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП - НОМЕР_8 , в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000000 (один мільйон) гривень. 
		Стягнути з  ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів на проведення у даному кримінальному провадженні інженерно-транспортної експертизи від 03.10.2022 року за № СЕ-19/107-22/8247-ІТ на суму 1510 гривень 24 копійок, судової фототехнічної експертизи за № СЕ-19/107-22/8467-ВЗ від 11.10.2022 року на суму 1510 гривень 24 копійок, інженерно-транспортної експертизи від 04.10.2022 року за № СЕ-19/107-22/8247-ІТ на суму 943 гривень 90 копійок, а всього стягнути - 3964 (три тисячі дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 38 копійок.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.09.2022 року на автомобіль марки «Мерседес Віто», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_58 та перебував у фактичному користуванні ОСОБА_7 ; змиви з керма вказаного автомобіля; уламки пластмаси та дзеркала заднього виду.
		Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м.Хуст вул.І.Франка Закарпатської області - повернути за належністю власнику ОСОБА_58 , мешканцю АДРЕСА_1 .
		Речові докази у даному кримінальному провадженні: уламки пластику та дзеркала; змиви з лівої та правої руки ОСОБА_7 ; змиви з керма, КПП, з ручки правої та лівої дверки автомобіля «Мерседес Віто»; чохол з керма та підголівника водійського сидіння автомобіля марки «Мерседес Віто», одяг потерпілої ОСОБА_13 , які зберігаються в кімнаті речових доказів відділення поліції №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
		Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. 
		Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду негайно після його проголошення.
		 
		Суддя 
		Міжгірського районного суду
		Закарпатської області          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...