Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/9050/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 15.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 16.07.2024 (частково)
Результат оскарження 16.07.2024 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/759/394/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/9050/23
		пр. № 2/759/394/24
		15 лютого 2024 року         м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва 
		у складі: головуючого судді         Ул`яновської О.В.,
		секретаря судового засідання                  Кривонос Ю.Р.,
		представника позивача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Мовчан А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення заробітної плати,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. Позиція сторін у справі
		у травні 2023 року представник позивача звернулася до із зазначеною позовною заявою, просить суд стягнути з відповідача річну премію за результатами роботи у 2021 році у розмірі 125,35% від річного посадового окладу Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» згідно з трудовим договором (контрактом) №2 від 21 травня 2019 року, що становить 10529400 грн 00 коп. та судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 34500 грн 00 коп.).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 травня 2019 року позивач був обраний на посаду Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». 21 травня 2019 року сторони уклали трудовий договір (контракт) №2. 28 вересня 2022 року позивач був звільнений з посади у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб. Під час дії контракту №2 було визначено, що керівнику товариства може виплачуватись річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік за рішенням Вищого органу товариства, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди). 30 квітня 2021 року рішенням учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» №89/2021 позивачу були затверджені цілі та ключові показники генерального директора на 2021 рік. Нарахування та виплата керівнику премії здійснюється за умови прийняття рішення Вищим органом Товариства, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати. На виконання цілей та ключових показників позивачем 08 лютого 2022 року направлено подання про внесення питання на розгляд загальних зборів учасників ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про затвердження звіту генерального директора про виконання цілей та ключових показників за 2021 рік. Однак, станом на момент звернення до суду з позовом, відповідачем не було розглянуто вказане подання та не нараховано, не виплачено позивачу належну йому премію за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників за 2021 рік. Вищим органом товариства не ухвалювалось рішення про виплату чи невиплату премії працівнику, що не може бути дискреційним повноваженням товариства, оскільки виходить за межі визначених варіантів правомірної поведінки учасника правовідносин. Позивач вважає, що річна премія за результатами роботи складає 83,57%, визначеної відповідно до службової записки начальника управління внутрішнього аудиту від 03 червня 2022 року, що становить 123,35% від річного посадового окладу генерального директора Товариства та складає 10529400 грн 00 коп. Позивач письмово звертався до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити річну премію, проте відповіді не отримав, грошові кошти виплачені не були.
		19 червня 2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 112-130 т. 2), у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» є сертифікованим оператором газотранспортної системи України, є державною монополією, яка має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система. 21 травня 2019 року між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ОСОБА_2 , якого було обрано на посаду генерального директора товариства, укладено трудовий договір (контракт) за №2. Умовами трудового договору передбачено, що керівник зобов`язується виконувати роботу, здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю товариства, а товариство зобов`язується виплачувати керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи. Керівник підзвітний загальним зборам товариства, за рішенням вищого органу товариства керівнику може виплачуватися річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік. Тобто це є право, а не обов`язок щодо виплати річної премії керівнику. Нарахування керівнику премій здійснюється на підставі наказу товариства, який видається відповідно до рішення вищого органу товариства, що приймається після затвердження ним річного фінансового звіту за відповідний рік. 08 червня 2022 року ОСОБА_2 надіслав наглядовій раді АТ «Магістаральні газопроводи України» звіт управління внутрішнього аудиту щодо перевірки звіту про виконання цілей та ключових результатів генерального директора на 2021 рік. 16 вересня 2022 року відбулось засідання загальних зборів Товариства, на якому вирішено припинити повноваження Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_2 , звільнивши його із займаної посади на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. 16 вересня 2022 року видано наказ про відрядження ОСОБА_2 до м. Відень на період з 18 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року. 28 вересня 2022 року видано наказ про звільнення позивача із займаної посади. Вказані рішення загальних зборів є чинними та в судовому порядку не оскаржувались. Позивач, звертаючись до суду з позовним вимогами намагається в обхід умов трудового договору та положень статуту, через судову систему втрутитися в господарську діяльність товариства, підмінивши рішенням суду загальні збори та встановити на власний розсуд розмір премії. Неприйняття загальними зборами рішення щодо оцінки досягнення керівником поставлених цілей та ключових показників на відповідний рік не може підмінятися судом вищий орган управління, оскільки спричинить втручання в господарську діяльність товариства, що є недопустимим та порушуватиме баланс інтересів сторін. Крім того, неприйняття вищим органом управління рішення щодо виплати річної премії не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, порушення умов трудового договору. Станом на момент звільнення позивача із займаної посади та на даний час, у відповідача відсутні рішення загальних зборів товариства щодо оцінки досягнення ОСОБА_2 поставлених цілей та ключових показників на 2021 рік, визначення розміру премії, що є підставою для виплати позивачу річної премії за 2021 рік. Також у відповідача існують сумніви щодо справжності підпису позивача у договорі №12/04/23 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 12 квітня 2023 року та додатку №1 до даного договору, оскільки після звільнення ОСОБА_2 перетнув кордон України зі службовим відрядженням, проте доказів повернення позивача та перетину ним кордону України, наразі немає.
		10 липня 2023 року представник позивача подала відповідь на відзив, зазначила, що відповідно до контракту обов`язком Вищого органу товариства є здійснення оцінки досягнення керівником поставлених цілей та ключових показників на відповідний рік, визначення розміру премії. Таким чином, починаючи з 08 червня 2022 року після надіслання позивачем наглядовій раді звіту управління внутрішнього аудиту, загальні збори ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» протягом 20 робочих днів були зобов`язані прийняти рішення щодо оцінки досягнення керівником встановлених йому цілей та ключових показників на 2021 рік, відповідно до порядку винесення питань на розгляд загальних зборів, передачі та оформлення рішень учасника загальних зборів відповідача, затверджений рішенням учасника товариства №15 від 05 серпня 2019 року. Однак цього зроблено не було, що порушує умови контракту №2 та суперечить нормативним актам відповідача. При цьому, фінансова звітність за 2021 рік була підготовлена та подана генеральним директором до усіх необхідних державних органів у встановлені строки. Неможливість здійснення незалежного аудиту річної фінансової звітності за 2021 рік, спричинена діями Вищого органу товариства, рішеннями від 30 грудня 2021 року №106/2021 та №107/2021, якого було фактично заблоковано продовження незалежною аудиторською компанією ПрАТ «КПМН Аудит» проведення аудиту за 2021 рік. Позивач, перебуваючи на посаді, в мажах своє компетенції вчинив усі дії, необхідні та достатні для складання та затвердження річної звітності за 2021 рік. У той же час Вищий орган товариства прийняв низку рішень, що унеможливлювали своєчасне здійснення аудиту фінансової звітності за 2021 рік. Також позивач зазначає, що захист порушеного відповідачем права на оплату праці, не є втручанням у господарську діяльність стратегічного для держави товариства. Невиплата відповідачем премії є порушенням трудових прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку (а.с. 178-184 т. 2).
		26 липня 2023 року представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив. Зазначила, що корпоративні права відносно ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» належать виключно АТ «Магістральні газопроводи України», що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність відповідача. Вищим органом товариства є загальні збори учасника АТ «Магістральні газопроводи України», генеральний директор - одноосібний виконавчий орган товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства. У ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та директора відсутні законні права впливати на єдиного учасника АТ «Магістральні газопроводи України» стосовно прийняття тих чи інших рішень, вирішення питання про розпорядження корпоративними правами відповідача. Відповідачем виконано свій обов`язок та винесено подання щодо оцінки виконання генеральним директором ОСОБА_2 поставлених цілей та ключових показників на 2021 рік на розгляд наглядовій раді АТ «Магістральні газопроводи України». Відповідач не має жодного правового механізму впливу на прийняття будь-яких рішень, віднесених до виключної компетенції загальних зборів єдиного учасника АТ «Магістральні газопроводи України» та виходить за межі повноважень відповідача. Посилання позивача на ту обставину, що неможливість здійснення незалежного аудиту річної фінансової звітності за 2021 рік була спричинена виключно діями Вищого органу товариства є таким, що не підтверджено належними та допустимими доказами, не містять жодного правового підґрунтя. У відповідача відсутні правові підстави для видання наказу, розпорядження щодо преміювання генерального директора без прийняття відповідного рішення загальними зборами. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом намагається через судову систему втрутитися у господарську діяльність товариства та фактично рішенням суду підмінити загальні збори. Рішенням загальних зборів товариства, яке є чинним, вирішено припинити повноваження позивача як генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Загальні збори АТ «Магістральні газопроводи України» мають право, а не обов`язок щодо прийняття рішення про оцінку досягнення поставлених цілей та ключових показників. Неприйняття такого рішення не є погіршенням умов оплати праці позивача, порушенням умов трудового договору. На момент звільнення позивача із займаної посади, у відповідача були відсутні рішення загальних зборів товариства щодо досягнення позивачем поставлених цілей та ключових показників, визначення розміру премії, підстави її виплати і підстава для видачі наказу про виплату позивачу річної премії за 2021 рік (а.с. 1-11, т.3).
		 
		ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
		відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2023 року, визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с 93-94, т. 2).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2023 року відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 96-97, т. 1).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 серпня 2023 року вирішено провести підготовче судове засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с. 85-86, т. 3).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 163, т. 3). 
		Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у позові, вважає позовні вимоги належним чином обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, посилання, викладені у відзиві, запереченні на відповідь на відзив підтримав.
		Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до частини 3 статті 12, частин 1, 6 стаття 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		ІІІ. Фактичні обставини справи
		судом встановлено, що 01 січня 2020 року рішенням єдиного учасника АТ «Магістральні газопроводи України» №01/2020 затверджено статут ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (а.с. 9-17, т. 1).
		Пунктом 6.1 статуту зазначено, що АТ «Магістральні газопроводи України» володіє часткою в розмірі 100% статутного капіталу товариства. Засновником та єдиним учасником товариства є АТ «Магістральні газопроводи України» (пункт 7.1 статуту). 
		Відповідно до пункту 9.1 статуту органами товариства є загальні збори учасників - Вищий орган товариства та генеральний директор - одноосібний виконавчий орган товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства та є посадовою особою органу товариства. 
		До виключної компетенції загальних зборів належить: затвердження фінансового плану (бюджету) та бізнес-плану товариства, а також інвестиційної програми товариства (пункт 10.2.2 статуту); обрання та припинення повноважень генерального директора (пункт 10.2.6 статуту); затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період (пункт 10.2.14 статуту).
		Пунктом 11.1 статуту зазначено, що генеральний директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. Генеральний директор підзвітний загальним зборам та відповідальний перед ними за правління поточною діяльністю товариства та виконання покладених на нього завдань та функцій (пункт 11.2 статуту).
		21 травня 2019 року між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ОСОБА_2 , що обраний на посаду генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» укладено трудовий договір (контракт) №2 (а.с. 18-23 т. 1), відповідно до п. 1.1 якого керівник зобов`язується виконувати роботу, зокрема, але не виключно, здійснювати управління (керівництво) поточною діяльністю товариства, а товариство зобов`язується виплачувати керівнику заробітну плату та інші види матеріального забезпечення, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання його роботи. 
		Пунктом 2.1 трудового договору (контракту) визначено, що Вищий орган товариства зобов`язаний встановлювати керівнику у відповідному додатку до трудового договору цілі та ключові показники виконання на відповідний рік. 
		Керівник зобов`язаний забезпечувати виконання завдань товариства, передбачених статутом та відповідними планами товариства, організовувати виконання його виробничих програм, забезпечувати виконання договірних та інших зобов`язань (пункт 2.4.4 трудового договору (контракту)).
		Пунктом 3.3 трудового договору (контракту) визначено, що за рішенням Вищого органу товариства, керівнику товариства може виплачуватись річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди).
		Цілі та ключові показники на відповідний рік встановлюються керівнику за рішенням Вищого органу товариства (пункт 3.4 трудового договору (контракту)). Оцінка та досягнення керівником поставлених цілей та ключових показників на відповідний рік, визначення розміру премії здійснюється Вищим органом товариства (пункт 3.5 трудового договору (контракту)). Нарахування та виплата керівнику премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення Вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати (пункт 3.6 трудового договору (контракту)). Нарахування керівнику премії за підсумками року за рік, передбаченої пункт 3.3 трудового договору, здійснюється на підставі наказу товариства, який видається на підставі рішення Вищого органу товариства, яке приймається після затвердження Вищим органом управління, в якому визначається розмір премії та підстави її виплати (пункт 3.6 трудового договору (контракту)).
		Пунктом 3.9 трудового договору (контракту) зазначено, що рішення про нарахування та виплату керівнику премії за відповідний рік не може бути прийняте у разі: невиконання або неналежного виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку (пункт 3.9.3); недосягнення встановлених цілей та ключових показників у відповідному році (п. 3.9.6).
		29 квітня 2021 року проведено засідання наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» №95, відповідно до якого вирішено затвердити цілі та ключові показники генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на 2021 рік. Вирішено забезпечити виконання цілей та ключових показників на 2021 рік генеральному директору. Уповноважено особу на підписання додатку до трудового договору (контракту) №2 від 21 червня 2019 року, в якому встановити цілі та ключові показники на 2021 рік. Вказана обставина підтверджується витягом з протоколу №95 засідання наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» (а.с. 31, т. 1).
		Рішенням учасника №89/2021 ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 30 квітня 2021 року затверджено цілі та ключові показники генерального директора товариства на 2021 рік. Вирішено забезпечити виконання цілей та ключових показників на 2021 рік генеральному директору. Уповноважено особу на підписання додатку до трудового договору (контракту) №2 від 21 червня 2019 року, в якому встановити цілі та ключові показники на 2021 рік (а.с.29-30, т. 1). 
		08 лютого 2022 року ОСОБА_2 надіслав АТ «Магістральні газопроводи України» подання про винесення питання на розгляд загальних зборів учасників ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про затвердження звіту генерального директора щодо виконання цілей та ключових показників на 2021 рік (а.с. 78-80, т. 1).
		На виконання доручення наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» щодо проведення співробітниками управління внутрішнього аудиту ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» перевірки звіту про виконання цілей та ключових показників генерального директора товариства на 2021 рік, визначено, що загальний рівень виконання цілей та ключових показників склав 83,57% (а.с. 74-77 т. 1).
		13 квітня 2023 року позивач звернувся до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з вимогою нарахувати та виплатити річну премію за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників за 2021 рік (а.с. 79-80, т. 2). 
		Протоколом №137 засідання наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» від 16 вересня 2022 року вирішено припинити повноваження генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_2 , звільнивши його із займаної посади 16 вересня 2022 року відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Членами наглядової ради встановлено наростаюче невиконання генеральним директором ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» рішень єдиного учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», незадовільним виконанням генеральним директором інвестиційної програми на 2020 і 2021 роки (а.с. 142-153, т. 2).
		16 вересня 2022 року учасником ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» прийнято рішення №155/2022, яким вирішено припинити повноваження генерального директора ОСОБА_2 , звільнивши його із займаної посади 16 вересня 2022 року, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (а.с. 138-141, т. 2).
		Цього ж дня, 16 вересня 2022 року ОСОБА_2 видано наказ №888/к про його відрядження до м. Відень, Республіки Австрія, м. Братислава, Словацька Республіка, відрядження на 6 днів, з 18 вересня 2022 року по 23 вересня 2022 року (а.с. 135, т. 2).
		28 вересня 2022 року наказом ТОВ «Магістральні газопроводи України» №920/к звільнено ОСОБА_2 , генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб, пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (а.с. 27, т. 1). 
		Підставою для прийняття даного наказу стало рішення єдиного учасника ТОВ «Магістральні газопроводи України» №155/2022 від 16 вересня 2022 року, відповідно до якого дане товариство, яке одноосібно здійснює повноваження загальних зборів учасників товариства до порядку денного внесено питання щодо припинення повноважень генерального директора відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України (а.с. 28, т. 1). 
		 
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
		частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якої основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Відповідно до статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
		Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України «Про оплату праці»).
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
		Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
		У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц (провадження № 61-31573сво18) зазначено, що доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій належать до видів додаткової заробітної плати. Доплати як складові додаткової заробітної плати, визначаються законодавством і тому становлять обов`язкову частину у структурі заробітної плати (на відміну від премій). В колективному договорі можуть бути передбачені додаткові види доплат, підстави та порядок їх здійснення. Умови колективного договору необхідно розділяти на ті, що дублюють норми позитивного права та ті, що виникають у процесі колективних переговорів між роботодавцем та трудовим колективом і є додатковими гарантіями для працівника.
		Отже, премія є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, відноситься до додаткової заробітної плати та не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати.
		Судом встановлено, що 21 травня 2019 року позивач та відповідач уклали трудовий договір (контракт) №2, зі змісту якого слідує, що Вищий орган товариства (загальні збори товариства) зобов`язаний встановлювати керівнику у відповідному додатку до трудового договору цілі та ключові показники виконання на відповідний рік. За рішенням Вищого органу товариства, керівнику товариства може виплачуватись річна премія за досягнення цілей та ключових показників, встановлених керівнику на відповідний рік, максимальний розмір якої складає 150% від річного посадового окладу (змінна частина винагороди). Оцінка та досягнення керівником поставлених цілей та ключових показників на відповідний рік, визначення розміру премії здійснюється Вищим органом товариства. Нарахування та виплата керівнику премії за результатами оцінки досягнення цілей та ключових показників у відповідному році здійснюється за умови прийняття рішення Вищим органом товариства, в якому визначається розмір премії, підстави та порядок її виплати. Рішення про нарахування та виплату керівнику премії за відповідний рік не може бути прийняте у разі: невиконання або неналежного виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку; недосягнення встановлених цілей та ключових показників у відповідному році.
		З наведеного вище слідує, що Вищим органом товариства може виплачуватись річна премія керівнику, розмір, нарахування та виплата якої здійснюється лише в разі прийняття відповідного рішення Вищим органом товариства. Тобто, це є правом, а не обов`язком Вищого органу товариства. 
		Виплата премій є додатковою пільгою працівників, що запроваджена з метою заохочення та стимулювання працівників і не є обов`язковою виплатою. Нарахування премій є правом роботодавця, а не його обов`язком.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2790цс16 та постановах Верховного Суду: від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20 (провадження № 61-10845св21), від 23 грудня 2019 року у справі № 194/919/18 (провадження № 61-11377св19), від 24 квітня 2019 року у справі № 127/14573/18 (провадження № 61-3348св19), від 01 жовтня 2018 року у справі № 487/6105/16-ц (провадження № 61-26818св18).
		При цьому, під судового розгляду судом встановлено, що Вищий орган товариства рішення про розмір, нарахування та виплату річної премії ОСОБА_2 за виконання цілей та ключових показників за 2021 рік, не приймав. Протилежного позивачем доведено не було.
		Більше того, Протоколом №137 засідання наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» від 16 вересня 2022 року вирішено припинити повноваження генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_2 , звільнивши його із займаної посади. Членами наглядової ради встановлено наростаюче невиконання генеральним директором ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» рішень єдиного учасника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», незадовільне виконання генеральним директором інвестиційної програми на 2020 і 2021 роки.
		Невиконання або неналежне виконання рішень загальних зборів, доведених до відома керівника в установленому порядку є підставою для неможливості прийняття що рішення про нарахування та виплату керівнику премії за відповідний рік. Вказане узгоджується з п. 3.9 трудового договору (контракту) №2 від 21 травня 2019 року.
		Оскільки, винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням Вищого органу товариства, чого останнім зроблено не було та яким не є відповідач, суд не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача річної премії за виконання цілей та ключових показників за 2021 рік. Суд не може перебирати на себе функцію призначення та нарахування премії замість органу, на якого покладені такі повноваження. Тобто суд не може підміняти Вищий орган Товариства та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу, оскільки це є втручанням в господарську діяльність Товариства.
		Вказана позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду у справі № 910/6322/20 від 21 квітня 2021 року.
		Також суд звертає увагу, що зазначений позивачем розмір премій, який просить стягнути з відповідача, є необгрунтованим та не підтвердженим, оскільки розмір такої винагороди визначається виключно Вищим органом Товариства, а не в самостійному порядку позивачем.
		 Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		V. Розподіл судових витрат
		згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
		Відповідно до статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Враховуючи, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне судові витрати, пов`язані з розглядом справи, понесені позивачем віднести за рахунок позивача.
		12 січня 2024 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 617827 грн. 20 коп. 
		Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належить витрати на професійну правничу допомогу.
		Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції частини 1 статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
		 Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		   Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими відповідачу у цій справі, суд зазначає таке.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача додано договір про надання адвокатських послуг від 01 вересня 2023 року, акт приймання-передачі адвокатських послуг від 19 грудня 2023 року, звіт про надані послуги за період з 01 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 30 жовтня 2023 року.
		Відповідно до пункту 1.2 даного договору, послуги мають бути надані у кількості, необхідній для повного і належного виконання умов цього договору. Загальна кількість годин надання послуг за цим договором складе орієнтовно 1493 год. Фактична сума гонорару виконавця та його співвиконавців розраховується на основі усередненої погодинної ставки, яка становитиме не більше 11112,00 грн. за кожну годину надання послуг з ПДВ (п. 4.3).
		З аналізу доданих представником відповідача документів на підтвердження понесених витрат, судом вбачається, що сума, яку просить стягнути відповідач наведена лише у звіті про надані послуги з 01 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 30 жовтня 2023 року.
		При цьому, в актах приймання-передачі адвокатських послуг не міститься інформації щодо розміру наданих ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» послуг, дана інформація представником відповідача прихована від суду, з чого не вбачається можливим встановити дійсний розмір понесених витрат. 
		Крім того, представником відповідача не надано суду інших належних документів, що свідчать про оплату гонорару, інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленого у встановленому законом порядку, зокрема квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд перевірити надання та оплату таких послуг.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Отже, враховуючи вищезазначені обставини, представником відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами заявлених вимог щодо стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги, а тому у задоволенні таких витрат необхідно відмовити. 
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 43 Конституції України; ст. 16 ЦК України; ст.ст. 13, 94, 97 КЗпП України; Законом України «Про оплату праці»; Закону України «Про колективні договори та угоди»; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-
		 
		УХВАЛИВ:
		у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення заробітної плати відмовити.
		У задоволенні витрат стягнення професійної правничої допомоги з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя:                                                                         О.В. Ул`яновська
		  
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено 15.02.2024

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...