Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/270/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 09.04.2024
Результат оскарження 09.04.2024 Івано-Франківський апеляційний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 1-кп/343/65/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091160000494

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №: 343/270/24 
		Провадження №: 1-кп/343/65/24 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		15 лютого 2024 року м. Долина
		Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області кримінальне провадження № 1-кп/343/65/24, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023091160000494 від 08.12.2023 про обвинувачення
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, без постійного місця роботи, раніше судимого ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
		за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_4 ,
		потерпілої - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
		ВСТАНОВИВ:
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину:
		ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 , з якою перебуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
		Злочин вчинено за таких обставин.
		Обвинувачений будучи раніше судимим за ст. 126-1 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_5 , з якою він спільно проживає у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де вони ведуть спільне господарство та пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки, тобто перебувають у близьких відносинах.
		У порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою, кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно, систематично в період з 19.07.2023 по 07.12.2023 вчиняв відносно своєї матері ОСОБА_5 психологічне насильство, яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її сторону нецензурною лайкою, її приниженні, що погіршило якість її життя, із супроводженням відчуття глибокого душевного страждання та спричиненням тілесних ушкоджень.
		В результаті таких протиправних дій, ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення (19.07.2023, 05.09.2023 та 12.09.2023, 12.10.2023) у стані алкогольного сп`яніння домашнього насильства фізичного та психологічного характеру відносно потерпілої ОСОБА_5 , яке полягало у висловлюванні в сторону останньої нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи, штовханні, нанесенні рукою удару по голові, а саме: 10.08.2023, 04.10.2023 та 10.11.2023 Долинським районним судом Івано - Франківської області був визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
		Окрім цього, 07.12.2023, близько 18.00 год., обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи свої неправомірні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства щодо своєї матері ОСОБА_5 , повторно погрожував останній фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою, принижував її честь та гідність.
		Вказані умисні систематичні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , призвели до фізичних та психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 , що неодноразово викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдали шкоди її фізичному та психічному здоров`ю і погіршили якість її життя.
		ІІ. Пояснення учасників судового провадження:
		обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому злочині, передбаченому ст. 126-1 КК України, не визнав. Пояснив, що жодних протиправних дій відносно своєї матері не вчиняв. Однак у вчиненому розкаявся, просив призначити йому покарання у виді громадських робіт.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 при призначенні покарання просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_3 у вчиненому розкаявся і просив призначити йому покарання у виді громадських робіт.
		Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що її син ситематично вчиняє відносно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру. Також зазначила, що обвинувачений систематично вживає алкогольні напої. Просила призначити йому суворе покарання.
		ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин:
		не зважаючи на не визнання вини, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї матері ОСОБА_5 , з якою він перебуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами:
		допитані в судовому засіданні в якості свідків поліцейські відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суду дали показання про те, що ними неодноразово було здійснено виїзди на виклики потерпілої ОСОБА_5 стосовно вчинення відносно неї її сином ОСОБА_3 , домашнього насильства психологічного та фізичного характеру. Відносно обвинуваченого неодноразово складались адміністративні матеріали за вчинення домашнього насильства та дрібного хуліганства. 07.12.2023 до поліції знову зателефонувала потерпіла ОСОБА_5 , яка повідомила, що обвинувачений знову ображає її. В їхній присутності обвинувачений виганяв потерпілу з квартири.
		Свідок ОСОБА_9 суду показала, що є дочкою потерпілої ОСОБА_5 та, відповідно, рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_3 . Останній постійно ображає потерпілу ОСОБА_5 07.12.2023 вона була присутня під час того, як обвинувачений ОСОБА_3 погрожував потерпілій ОСОБА_10 фізичною розправою. Обвинувачений алкоголь вживає майже кожний день. Коли ОСОБА_3 виганає матір з квартири, вона живе або на кухні, або в неї.
		Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується також письмовими доказами:
		- рапортом старшого інспектора - чергового відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області від 07.12.2023, згідно із яким, 07.12.2023 о 18.09 год надійшло повідомлення від ОСОБА_5 , про те, що в АДРЕСА_1 , син поводиться неадекватно (а.п. 23);
		- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.12.2023, згідно із якою, ОСОБА_5 повідомила, що 07.12.2023 близько 16.00 год., її син ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно неї домашнє насильство, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, та погрозах фізичної розправи. Зазначила, що це все відбувається систесматично (а.п. 24);
		- протоколом огляду місця події від 19.12.2023, проведеного у присутності понятих - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та додатком до нього, згідно із яким, об`єктом огляду є житлова квартира АДРЕСА_2 . Дана квартира є однокімнатною (а.п. 25-31);
		- постановами Долинського районного суду Івано - Франківської області від 10.08.2023, 04.10.2023, 10.11.2023, 13.11.2023, відповідно до яких, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-3 КУпАП та на нього накладені адміністративні стягнення (а.п. 52-53, 54-55, 58-59, 56-57).
		Зазначені вище докази зібрані відповідно до вимог кримінально процесуального кодексу України, надані стороною обвинувачення та долучені в судовому засіданні до кримінального провадження, є допустимими та такими, що в сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.
		Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		У відповідності до загальних засад кримінального судочинства обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь - який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Так, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованому йому злочину, передбаченому ст. 126-1 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами - показами потерпілої, свідків, які є узгодженими та послідовними, а також письмовими доказами. Дані докази суд бере за основу обвинувального вироку.
		При цьому, суд не бере до уваги позицію обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що він щиро покаявся у вчиненому з огляду на таке.
		Відповідно до практики Верховного Суду, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. 
		Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. 
		Отже, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Однак, як зазначив сам обвинувачений ОСОБА_3 , він вину у інкримінованому йому злочині не визнає.
		Отже, судом не враховуються дана обставини, як обставина, яка б пом`якшувала покарання останнього.
		ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
		беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, оскільки він вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_5 , з якою перебуває у близьких відносинах, що призвело до психологічних та фізичних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої. 
		V. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання:
		обставин, які б згідно із ст. 66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
		Обставиною, яка згідно із ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення злочину повторно та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		VІ. Мотиви призначення покарання:
		призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, який у відповідності до ст. 12 КК України, є нетяжким, особа винного, наявність обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, знаходився під спостереженням в лікаря нарколога (а.п. 69) та не знаходився під спостереженням лікаря психіатра (а.п. 68) консультативно - діагностичного центру КНП "Долинська багатопрофільна лікарня.
		Судом взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 будучи неодноразово притягнутим до адміністративної та притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_5 , на шлях виправлення не став та продовжив умисно вчиняти систематичне психологічне насильство відносно останньої, яка є особою похилого віку, знехтувавши при цьому її правом, гарантованим Конституцією України, на повагу до її гідності.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було "свавільним". У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Суд також враховує, що однією із форм правосуддя є відновне правосуддя, основною метою якого є створення умов для примирення потерпілих і правопорушників та усунення наслідків, спричинених злочином.
		Таким чином, призначаючи покарання, суд, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, яка просила призначити покарання у виді одного року позбавлення волі, потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо карати, також суд враховує наявність обставин, які обтяжують покарання, дані про його особу, обставини вчинення злочину та його ставлення до цього, і вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України, у виді позбавлення волі.
		Саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		VІІ. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
		VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
		запобіжний захід щодо ОСОБА_3 не обирався
		Злочином матеріальна шкода не заподіяна. Процесуальних витрат не понесено. Речові докази відсутні.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили та звернення його до виконання.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...