Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/1574/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано для оприлюднення: 15.02.2024. Зареєстровано: 15.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: 33/801/138/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/1574/24 
		Провадження № 33/801/138/2024
		Категорія: 307 
		Головуючий у суді 1-ї інстанції Шлапак Д. О.
		Доповідач: Голота Л. О.
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 лютого 2024 року                                              м. Вінниця
		Суддя Вінницького апеляційного суду Голота Л. О.,
		за участі : потерпілої ОСОБА_1 ,
		представника потерпілої Бахур Олександра Валерійовича, 
		розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2024 року по справі № 127/1574/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за частиною першою статті 173-2 КУпАП, - 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2024 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 340 (триста сорок) грн на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп..
		Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_2 6.01.2024 року близько 10 год. 00 хв вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував та наніс удар ногою по нозі жінки, чим міг завдати шкоди її здоров`ю.
		Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу (вх. № 7742 від 29.01.2024 року) в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, однобічність її розгляду, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. 
		Основними доводами апеляційної скарги є те, що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник саме з вини останньої, яка провокує сварки. У суді перебуває справа про розлучення, а звернення його дружини в поліцію є штучним. ОСОБА_2 домашнє насильство не вчиняв, а наявність конфліктної ситуації не свідчить про наявність складу інкримінованого правопорушення. 
		14.02.2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 569) ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити. 
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та її представник Бахур О. В. заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції  без змін.
		Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
		Згідно з частиною сьомою статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Висновок суду першої інстанції про доведеність вини  ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАПапеляційний суд вважає обґрунтованим та таким, що підтверджується наступними зібраними у справі доказами, а саме: 
		-протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 089042 від 6.01.2024 року, згідно якого ОСОБА_2 6.01.2024 року близько 10 год. 00 хв. вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував та наніс удар ногою по нозі жінки, чим міг завдати шкоди її здоров`ю. Від підпису в протоколі та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився /а. с. 1-2/;
		-рапортом реєстрації ВРУП ГУНП у Вінницькій області від 6.01.2024 року, згідно якого на службу 102 надійшло повідомлення заявник ОСОБА_3 про те, що 6.01.2024 року о 10:15 год. за адресою : АДРЕСА_2 чоловік ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження /а. с. 3/;
		-протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 6.01.2024 року, згідно якого ОСОБА_1 просить прийняти міри до свого чоловіка ОСОБА_4 , який 6.01.2024 року близько 10:00 год спричинив відносно неї домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував та вдарив її ногою по її лівій нозі /а. с. 4/;
		-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 6.01.2024 року, згідно яких вона проживає спільно із чоловіком ОСОБА_2 , 6.01.2024 року біля 10:00 год її чоловік ОСОБА_2 за місце проживання вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме виражався брутальною лайкою та наніс своєю ногою по її нозі удар /а. с. 5/;
		-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства /а. с. 6/;
		-поясненнями ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, яка підтвердила свої письмові пояснення від 6.01.2024 року та повідомила, що вона з чоловіком ОСОБА_2 проживають разом в квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Квартира є їх спільною власністю. Вони перебувають у шлюбі біля 5 років. У них є спільна дитина (син) 4 роки та 8 місяців. Після події, яка мала місце 6.01.2024 року вона подала до суду позов про розірвання шлюбу з чоловіком. 
		Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
		Відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
		   Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
		   Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
		   Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
		   Для встановленняподії правопорушення,зазначеного участині першійстатті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
		Згідно із пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі  Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону 7 грудня 2017 року № 2229-VIII).
		Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
		Пунктом 1 частини другої статті 3 Закону № 2229-VIII передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя.
		При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). 
		Суд першої інстанції, оцінивши зібрані у справі докази дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях  ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник саме з вини останньої, яка провокує сварки, апеляційний суд оцінює критично, оскільки доказів на підтвердження того, що конфлікт виник саме з вини його дружини суду не надано. Від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення та надання пояснень ОСОБА_2 відмовився. Зібранні у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_1 ..
		Посилання ОСОБА_2 на те,що у суді перебуває справа про розлучення, а звернення його дружини в поліцію є штучним, апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки потерпіла ОСОБА_1 повідомила суду, що позов про розірвання шлюбу подано нею після події, яка мала місце 6.01.2024 року.
		Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 домашнє насильство не вчиняв, а наявність конфліктної ситуації не свідчить про наявність складу інкримінованого правопорушення, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на зібрані у справі докази. 
		Як зазначила потерпіла у судовому засіданні, а також відобразила у формі оцінки ризиків саме нецензурна лайка, погрози та нанесення удару чоловіком ногою по нозі жінки, викликали у неї нездатність захистити себе, у наслідок чого вона була змушена звернутися за допомогою до працівників поліції. Також ОСОБА_1 пояснила суду, що даний випадок не вважає конфліктом чи сваркою, оскільки негативне відношення та ставлення з боку чоловіка до неї не було одноразовим. У попередні рази, потреби для виклику поліції не було, оскільки вважала, що сама вирішить проблему в сім`ї, однак поведінка чоловіка щоразу була агресивніша. При подіях 6.01.2024 року був присутній їх малолітній син (4 роки 8 місяців), що було наслідком тривалих розмов та пояснень дитині даної ситуації.
		   Невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності суд розцінює, як специфічний, обраний особою, спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
		   Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.
		При вирішенні справи суддею дотримано вимоги статей 245, 268, 280 КУпАП, адміністративне стягнення накладене відповідно до правил, передбачених статтею 33 КУпАП, в межах санкції частини першою статті 173-2 КУпАП, з урахування даних про особу правопорушника, ступеня його вини, характеру вчиненого правопорушення. 
		Керуючись статтею 294 КУпАП, - 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 23.01.2024 року по справі № 127/1574/24про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 173-2 КУпАП, залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя Л. О. Голота

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...