Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/4074/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 15.02.2024. Зареєстровано: 16.02.2024. Оприлюднено: 16.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: К/990/34832/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		14 лютого 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 300/4074/22
		адміністративне провадження № К/990/34832/23  
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І. В.,
		суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №  300/4074/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002283/2406, №  002285/2406, №  002289/2406, №  0022892/2406, №  002293/2406, №  002294/2406, від 09.09.2022 №  003462/2406, №  003463/2406 та вимоги від 05.07.2022 №  Ф-002290/2406 про сплату боргу (недоїмки).
		Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме пункту 291.4, підпункту 291.5.4 пункту 291.5 статті 291, пункту 293.4 статті 293, підпунктів 298.2.1 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, внаслідок надання поворотної фінансової допомоги за договором від 23.04.2019 №  1 під час перебування останнього на спрощеній системі оподаткування, III група платника єдиного податку, оскільки контролюючий орган помилково ототожнює надання поворотної фінансової допомоги із здійсненням діяльності у сфері фінансового посередництва.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.07.2022 №  002283/2406, №  002285/2406, №  002289/2406, №  0022892/2406, №  002293/2406, №  002294/2406, від 09.09.2022 №  003462/2406, №  003463/2406 та вимогу від 05.07.2022 №  Ф-002290/2406 про сплату боргу (недоїмки).
		Також стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 8  100,22 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надання безвідсоткової фінансової допомоги, що мало місце у цьому випадку, не має жодних ознак фінансової послуги, оскільки не спрямоване на отримання прибутку. Правовідносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо надання поворотної фінансової допомоги носили разовий, а не постійний характер, оскільки було укладено один договір на суму 110  000,00 грн, у той час, як надання поворотної фінансової допомоги іншій особі може розцінюватись як надання фінансових послуг та фінансове посередництво, виключно, якщо воно здійснюється на постійній основі.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області задоволено. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року - скасовано. Прийнято у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІІ група платника єдиного податку), надав поворотну фінансову допомогу платнику податків - фізичній особі ОСОБА_2 шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №23.04.2019 в сумі 25  000,00 грн згідно з укладеним Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 №  1, у результаті чого ним порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування.
		Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено наступне:
		ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 31.07.2017 по 28.07.2021 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Видами діяльності зазначеної особи є: Код КВЕД 56.29 Постачання інших готових страв (основний); Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 43.34 Малярні роботи та скління; Код КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; Код КВЕД 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 42.11 Будівництво доріг і автострад; Код КВЕД 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування.
		Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №  2755-VI, пункту 2 статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року №  2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, наказу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області від 21.02.2022 №  363-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 31.07.2017 по 28.07.2021, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 31.07.2017 по 28.07.2021.
		За результатами перевірки складено акт від 07.06.2022 №  1495/09-19-07-12/ НОМЕР_1 , згідно з яким встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, III група платника єдиного податку, надав поворотну фінансову допомогу ОСОБА_2 згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.04.2019 №  1, в результаті чого порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, та зафіксовано наступні порушення вчинені платником, а саме:
		- пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України та наказу «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 16.09.2013 №  481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №  1686/24218, а саме не належне ведення Книги обліку доходів, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, та не ведення Книги обліку доходів та витрат з липня 2019 року;
		- пункту 291.4, підпункту 291.5.4. пункту 291.5 статті 291, пункту 293.4. статті 293, підпункту 298.2.1 пункту 298.2 статті 298, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму єдиного податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в загальній сумі 14  311,40 грн, у тому числі за 2018 рік - у сумі 11  043,90 грн та за перше півріччя 2019 року  - в сумі 3  267,50 грн;
		- підпункту 49.18.5, пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України - не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за період з 01.07.2019 по 31.12.2019, за 2020 рік та за період з 01.01.2021 по 28.07.2021;
		- пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України не відображено в податкових розрахунках суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ інформацію про нараховані та виплачені суми доходів платникам податків - фізичним особам за ознакою « 157» та за ознакою « 153» за квартальні періоди 2017 року, 2018 року, 2019 року 2020 року та 2021 року;
		- статті 164, пункту 177.1, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 258  905,16 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.07.2019 - в сумі 158  124,84 грн, за 2020 рік - в сумі 68  394,54 грн, та за період з 01.01.2021 по 28.07.2021 - в сумі 32  385,78 грн;
		- підпунктів 1.4, 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX, пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає нарахуванню, перерахуванню та сплаті до бюджету військового збору в загальній сумі 21  575,44 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 - в сумі 13  177,07 грн, за 2020 рік - у сумі 5  699,55 грн та за період з 01.01.2021 по 28.07.2021 - в сумі 2  698,82 грн;
		- частини четвертої статті 4, частини другої, п`ятої статті 7, частини шостої статті 8, частини третьої статті, пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року №  2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено розмір єдиного внеску із суми нарахованого чистого оподатковуваного доходу, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 179  044,51 грн, у тому числі за 2017 - в сумі 704,00 грн, за 2019 - в сумі 77  117,04 грн, за 2020 рік. - в сумі 70  880,85 грн, за період з 01.01.2021 - 28.07.2021 - в сумі 30  342,62 грн;
		- пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.4, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 287  670 грн, у тому числі за липень 2019 року - в сумі 31  282 грн, за серпень 2019 року - в сумі 39  345 грн, вересень 2019 року в сумі 21  281  грн, жовтень 2019 року - в сумі 46  376 грн, за листопад 2019 року - в сумі 13  584 грн, за грудень 2019 року - в сумі 23  825 грн, за січень 2020 року в сумі 12  060 грн, за березень 2020 року - в сумі 10  000 грн, за квітень 2020 року в сумі 36  180 грн, за липень 2020 року - в сумі 13  753 грн, за жовтень 2020 року - 4  000 грн, за лютий 2021 року - в сумі 34  784 грн, за червень 2021 року - у сумі 800 грн та за липень 2021 року - в сумі 400 грн;
		- підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України - не подання (несвоєчасне подання) до податкового органу за місцем реєстрації повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №  20-ОПП;
		- пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №  2755-VI із змінами та доповненнями, у результаті незабезпечення зберігання первинних документів щодо походження товару, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся (а.с.60-91).
		Не погоджуючись із висновками перевірки, ОСОБА_1 у порядку пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України подав заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 07.06.2022 №  1495/09-19-07-12/2761711036 (а.с. 12-14).
		29 червня 2022 року ГУ ДПС в Івано-Франківській області надано відповідь на заперечення №  5969/6/09-19-07-12 (а.с.15-15).
		На підставі висновків акту перевірки від 07.06.2022 №  1495/09-19-07-12/2761711036 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято:
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002280/2406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2  380,00 грн (код платежу 21081103);
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002283/2406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1  020,00 грн (код платежу 11010500);
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002285/2406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 238  904,98 грн, в т.ч. 191  123,98 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями 47  781,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002089/2406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 19  908,75 грн у т.ч. 15  927,00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 3  981,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002292/2406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 359  587,00 грн, у т.ч. 287  670,00 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 71  917,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002293/2406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1  020,00 грн (код платежу 11010100);
		- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002294/2406, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 17  889,25 грн в т.ч. 14  311,40 грн за податковими та/або іншими зобов`язаннями, 3  577.85 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		- рішення від 05.07.2022№  002291/2406, згідно з яким застосовано штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 23  487,11 грн;
		- вимогу від 05.07.2022 №  0-002290/2406 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої необхідно сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 169  310,69 грн (а.с.19-27).
		За результатами розгляду скарг позивача на вищевказані рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державною податковою службою України прийнято:
		- рішення від 06.09.2022 №  6821/М/99-00-06-01-04-09, згідно з яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002280/2406 та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.07.2022 №  002283/2406, №  002285/2406, №  002089/2406, №  002292/2406, №  002293/2406, №  002294/2406;
		- рішення від 08.09.2022 №  6874/М/99-00-06-02-01-09, згідно з яким вимогу від 05.07.2022 №  0-002290/2406 про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а рішення від 05.07.2022 №0  02291/2406 скасовано (а.с.28-35).
		09 вересня 2022 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №  003462/2406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1  360,00 грн (код платежу 21081103) та №  003463/2406, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1  020,00 грн (код платежу 21081103) (а.с.37-38).
		Не погоджуючись із позицією контролюючого органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 05.07.2022 №  002283/2406, №  002285/2406, №  002289/2406, №  0022892/2406, №  002293/2406, №  002294/2406, від 09.09.2022 №  003462/2406, №  003463/2406 та вимогами від 05.07.2022 №  Ф-002290/2406 про сплату боргу (недоїмки) позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся із адміністративним позовом до суду.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 - скасувати, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року у справі №  300/4074/22 - залишити без змін.
		На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		На думку скаржника судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано норму права, а саме підпункт 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, оскільки вказаним судом помилково ототожнене поняття надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги з діяльністю у сфері фінансового посередництва, що в свою чергу виключає можливість перебування на спрощеній системі оподаткування.
		Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує щодо вимог касаційної скарги та зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального права з підстав, наведених у вказаному відзиві.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин) .
		Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
		Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Як визначено пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що до припинення підприємницької діяльності, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на третій групі спрощеної системи оподаткування.
		Пунктом 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		За приписами пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
		Згідно з підпунктом шостим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
		Так, спірним питанням у справі, що розглядається є, чи відноситься надання позивачем іншим особам поворотної фінансової допомоги до діяльності в сфері фінансового посередництва.
		У свою чергу позивач зазначає, що кошти, надані ним за договорами про надання поворотної фінансової допомоги, не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва.
		Абзацом восьмим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
		При цьому, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття «фінансове посередництво».
		Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема частина друга третя статті 1049, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Згідно зі статтею 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		За приписами статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Таким чином, позикодавець має право, а не обов`язок, на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Між тим, поняття «фінансового посередництва» визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
		Отже, фінансове посередництво передбачає дії фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо), які надають різноманітні фінансові послуги, включаючи кредитування, інвестування, зберігання тощо.
		Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон №  2664) (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
		Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №  2664 визначено, що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону №  2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об`єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.
		Як установлено судами попередніх інстанцій грошові кошти в позику позивачем надавались на умовах повернення без нарахування відсотків на суму позики або інших компенсацій згідно з договором про надання фінансової допомоги від 23.04.2019 № 1, укладеного з ФОП ОСОБА_2 .
		Водночас, судами попередніх інстанцій залишилось недослідженим питання щодо наявності у договорі про надання фінансової допомоги пунктів, які регулюють питання іншого виду компенсацій позикодавцю у вигляді плати за користування такими коштами в разі порушення грошового зобов`язання.
		Крім того, необхідним є також дослідження виписок про рух грошових коштів, що містять відомості про надходження коштів на рахунки позивача щодо повернення поворотної фінансової допомоги.
		Також суди попередніх інстанцій не розглянули питання, яке стосується правової природи фінансового посередництва та можливості його ототожнення з поняттям поворотної фінансової допомоги. Це питання залишилося поза увагою судового розгляду, не отримавши належного юридичного аналізу та розгляду.
		Правова природа фінансового посередництва визначається взаємовідносинами між сторонами та специфікою їх фінансових транзакцій. У зв`язку з цим, важливо визначити, чи може поворотна фінансова допомога, у даному випадку, бути розцінена як форма фінансового посередництва, а також, чи відповідає це визначення його фактичним характеристикам у справі.
		Ураховуючи важливість правового аналізу цього питання для повноцінного розгляду справи, необхідно визначити, чи поворотна фінансова допомога має ознаки фінансового посередництва та чи підпадає вона під визначення та регулювання фінансового посередництва відповідно до чинного законодавства.
		Обставини, які були вказані, не отримали належного розгляду в рішеннях судів попередніх інстанцій. Оцінка цих доказів і доводів є важливою та пріоритетною для вирішення даної справи. Крім того, з урахуванням такого висновку залежить висновок щодо правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій фактично не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище контексті та не дотримались принципів процесуального закону. Суд звертає увагу, що вказане має безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не дають повноважень суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, ураховуючи зазначені норми матеріального права, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		З огляду на наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій -скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у справі №  300/4074/22 скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           І.В. Дашутін 
		 
		Судді                                                                                                     О.О. Шишов 
		 
		М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...