Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/25745/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 16.02.2024. Зареєстровано: 16.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/522/1309/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016110000000058

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №522/25745/16-к
		Провадження №1-кп/1309/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 лютого 2024 року                             Місто Одеса 
		Приморський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді -                 ОСОБА_1 
		за участю секретарів -             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016110000000058 від 02.02.2016 року, за обвинуваченням:  ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Іванівка Іванівського району Одеської області, громадянина України, з вищою економічною та юридичною освітою, на момент інкримінованого злочину обіймав посаду начальника 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, станом на теперішній час - військовослужбовець ЗСУ, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, 
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурор -                  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинувачений -              ОСОБА_6 
		захисник -                 ОСОБА_9 ,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ЯКЕ ПРЕД`ЯВЛЕНО ОСОБІ ТА ВИЗНАНЕ СУДОМ НЕ ДОВЕДЕНИМ 
		 
		Згідно із обвинувальним актом, складеним старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , та затвердженим прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане із проханням надати таку вимогу. 
		Відповідно доформулювання обвинувачення ОСОБА_6 інкримінують наступне: займаючи посаду начальника 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, будучи особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення висловив прохання, а 23 червня 2016 року о 3 годині 57 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративному приміщенні 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул.Мечникова, б.59, отримав від представника ПП «Бессарабів-В» ОСОБА_12 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 23.06.2016 року становило 74 694 гривень 23 копійки, за прийняті старшим слідчим 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_13 рішення про закриття кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №32014230000000187, направлення зазначеного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, а також припинення перешкоджання господарській діяльності ПП «Бессарабія-В» з боку підлеглих ОСОБА_6  працівників 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області.
		Сторона обвинувачення зазначила наступну правову кваліфікацію діяння: ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане із проханням надати таку вимогу. 
		Під час судового розгляду прокурор вважав, що обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, знайшли своє підтвердження, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 368 КК України, а доводи сторони захисту є необґрунтованими. 
		 
		ПОЗІЦІЯ СТОРОНИ ЗАХИСТУ
		Під час судового розгляду ОСОБА_6 винним себе у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що він дійсно обіймав посаду начальника 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області з 29.10.2014 року. В коло його посадових обов`язків входило керівництво діяльністю підлеглого відділу, організація роботи слідчих, розподіл обов`язків між підлеглими, визначення слідчого та створення групи слідчих, заслуховування звітів слідчих та інші обов`язки, передбачені його посадовою інструкцією. Не будучи включеним в групу слідчих по КП №32014230000000187 відносно посадових осіб ПП «Бесcарабія-В», він не мав повноважень самостійно приймати процесуальні рішення ані щодо закриття провадження, ані щодо форми його закінчення. Діючи в межах повноважень, він здійснював заслуховування про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні на нарадах з метою дотримання слідчим строків досудового слідства, не допущення затягування, та дотримання повноти і об`єктивності слідства. Будь-якого протиправного впливу на слідчого в інтересах ОСОБА_12 не здійснював та не мав наміру на отримання від останнього неправомірної вигоди. З ОСОБА_12 він раніше був знайомий, оскільки останній працював у органах податкової поліції. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014230000000187, у лютому 2016 року ОСОБА_12 звернувся до Управління внутрішньої безпеки ДФС із заявою про начебто вимагання у нього грошових коштів, хоча жодного відношення до ПП «Бесараія-В» він не мав. В результаті проведеної перевірки його заява не знайшла свого підтвердження. В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні керівник підприємства погодився відшкодувати державі заподіяні збитки, визнав у повному обсязі свою винуватість, у зв`язку із чим слідчий ініціював питання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 212 ККУ. В подальшому суд задовольнив таке клопотання слідчого. В той час він перебував на лікарняному та взагалі не впливав на перебіг досудового розслідування. В травні 2016 року, коли він приступив до роботи, ОСОБА_12 ініціював з ним зустріч, під час якої не обговорювалися питання стосовно ПП «Бесcарабія-В». 21-23 червня 2016 року, більш ніж через місяць після звільнення судом ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності, ОСОБА_12 зателефонував йому і сказав, що йому необхідно подати до слідчого управління лист-запит з метою отримання письмового підтвердження перерахування коштів в якості відшкодування збитків у вказаному кримінальному провадженні для казначейства. Він порадив йому подати запит до канцелярії, утім 23.06.2016 року ОСОБА_12 зайшов до його службового кабінету і почав про щось розмовляти із слідчим Холіним. Він попросив його не заважати і залишити службове приміщення. ОСОБА_12 несподівано поклав йому на стіл грошові кошти і сказав «як ми домовлялися». Він встиг лише йому відповісти, що вони ні про що не домовлялися, після чого до кабінету забігли працівники правоохоронних органів і затримали його. Будь-якого наміру на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_12 він не мав, останній не мав відношення до ПП «Бесcарабія-В», утім ініціював із ним зустрічі, іноді з`являвся без попередження. Був випадок, коли слідчий викликав директора ОСОБА_15 , утім з`явився ОСОБА_12 . З ним він дійсно спілкувався з приводу відшкодування державі посадовими особами ПП «Беcсарабія-В» завданих збитків, однак, будь-яких розмов про отримання неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності між ними не було. 
		З огляду на викладене, обвинувачений стверджує, що не вчиняв жодного злочину, у тому числі інкримінованого. Водночас заявник ОСОБА_12 , законні права та інтереси якого начебто було порушено, своєю поведінкою провокував його, в суді не підтвердив свої показання. Тому просив ухвалити виправдувальний вирок. 
		ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
		Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
		Згідно із приписами ст.368КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, які обов`язки слід покласти на особу в разі її звільнення від відбування покарання з випробуванням; чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру; чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
		Відповідно до положень ст. 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 337КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		Обов`язок доказування, обставин зазначених у ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		Відповідно до частини 1 статті 94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Диспозицією ч.1 ст. 368 ККУ встановлено кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Кваліфікуючою ознакою ч.2 ст. 368 ККУ є вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі. Частина 3 ст. 368 ККУ передбачає відповідальність за вчинення такого діяння, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з проханням надати неправомірну вигоду.
		Відповідно до положень абз. 5, 6, 17 ч.1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення  це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною участині першійстатті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Корупція  це використання особою, зазначеною участині першійстатті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей. Викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
		Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції»: суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
		Таким чином, відповідно до диспозиції абз. 17 ч.1 ЗУ «Про запобігання корупції», викривачем може бути фізична особа, яка, за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених іншою особою, виключно якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, тощо.
		За відсутності умов, зазначених в диспозиції абз. 17 ч.1 ЗУ «Про запобігання корупції», який є базовим по відношенню до Кримінального Кодексу України, особа, яка заявила про можливий факт корупційного правопорушення має статус заявника, однак не є викривачем, відсутні правові підстави для визнання цієї особи потерпілим у кримінальному провадженні про корупційне правопорушення. 
		Диспозиція ч.3 ст.368 КК України, в редакції, яка діяла на момент події, інкримінованої обвинуваченому, як кримінальне правопорушення, встановлювала кримінальну відповідальність за одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з проханням надання неправомірної вигоди.
		Відповіднодо зазначенихнорм Законів суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення може бути тільки службова особа. 
		Суб`єктивна сторона одержання неправомірної вигоди характеризується тільки прямим умислом та наявністю корисливого мотиву. 
		Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настаєтільки заумови,якщо службоваособа одержалаїї завиконання абоневиконання вінтересах того,хто дає неправомірну вигоду,або третьоїособи будь-якоїдії звикористанням наданоїїй владичи службовогостановища.При цьомуважливо,щоб вонаодержала неправомірну вигоду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами.
		ДОКАЗИ, ЯКІ БУЛИ НАДАНІ СТОРОНАМИ, ТА БЕЗПОСЕРЕДНЬО ДОСЛІДЖЕНІ СУДОМ
		ПОКАЗАННЯ СВІДКІВ
		Свідок ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) пояснила в суді, що обіймала посаду слідчого з ОВС 4 відділу розслідувань СУ ГУ ДФС в Одеській області. Працювала разом із ОСОБА_6 , який обіймав посаду керівника слідчого відділу. Їй було доручено здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014230000000187 відносно службових осіб ПП «Бесcарабія-В». Слідство тривало біля року, при цьому будь-хто із посадових осіб ДФС не перешкоджав ПП «Бесcарабія-В» вести господарську діяльність. Навпаки, службові особи вказаного підприємства не виконували законні вимоги слідчого щодо надання необхідних документів та скеровували необґрунтовані скарги до Управління внутрішньої безпеки. ОСОБА_6 не входив в групу слідчих в кримінального провадження №32014230000000187. Всі процесуальні рішення по справі вона ухвалювала самостійно, виключно на підставі зібраних доказів. В межах кримінального провадження проводились чисельні наради у начальника СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_18 , в прокуратурі Одеської області у процесуального керівника прокурора ОСОБА_19 , де вона доповідала про хід досудового розслідування, отримувала вказівки від процесуального керівника прокуратури. Жодного впливу, тиску, прохань з боку ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні не було. Під час однієї із нарад в прокуратурі вона доповіла, що вважає не доведеним вчинення посадовими особами ПП «Бессарабія-В» злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, та вважає доцільним закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПКУ. Це було її самостійне процесуальне рішення. У березні 2016 року, під час перебування ОСОБА_6 на тривалому лікарняному, вона винесла постанову про закриття кримінального провадження, направила її до процесуального керівника прокуратури, яка була погоджена останнім. До сьогодні постанова про закриття провадження по справі не скасована та є чинною. 
		Свідок ОСОБА_18 в судіпояснила, що обіймала посаду начальника СУ ГУ ДФС в Одеській області. В провадженні слідчого ОСОБА_20 перебувало кримінальне провадження відносно службових осіб ПП «Беcсарабія-В» за ст. 191, ст. 212 ККУ. В рамках вказаної справи проводились чисельні заслуховування як в СУ ГУ ДФС в Одеській області, так і в прокуратурі Одеської області, на яких слідчий ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) доповідала про відсутність кримінальної перспективи за ст. 191 ККУ. В подальшому справу за ст. 191 ККУ було закрито, а за ст. 212 ККУ направлено до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності. Їй нічого не відомо про втручання начальника 4 відділу ФР СУ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 у досудове розслідування під час вказаного кримінального провадження.
		Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що є прокурором прокуратури Одеської області, у зв`язку із службовою діяльністю знає ОСОБА_6 . Він був старшим групи прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні відносно службових осіб ПП «Бесарабія-В». У зв`язку із відшкодуванням підприємством завданих державі збитків, до суду було скеровано клопотання про звільнення керівника ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст. 212 ККУ. Також свідок підтвердив правомірність ухвалення слідчим ОСОБА_20 рішення про закриття провадження по справі. Зазначив, що йому нічого не відомо про вчинення будь-яких протиправних дій з боку посадових осіб ДФС під час вказаного кримінального провадження.
		Свідок ОСОБА_22 в судіпоказала, що є директором ПП «Ніка-Консалт», займається експертною діяльністю, виконуючи відповідні замовлення. Вона проводила судово-економічну експертизу в рамках КП №32014230000000187 за ст. 212, ст. 191 ККУ, за результатами якої винесла висновок, із визначенням суми збитку, яку завдало ПП «Бессарабія-В» державі. Під час проведення вказаного експертного дослідження із ОСОБА_6 не спілкувалася та грошові кошти від нього не отримувала. Правомірність її висновку не спростовано, до відповідальності її не притягнуто. Будь який вплив, тиск чи прохання з боку ОСОБА_6 , отримання від нього заохочень з метою заниження суми нарахування вона заперечує.
		Свідок ОСОБА_23 в судіпоказав, що працював на посаді слідчого 4 відділі розслідувань СУ ГУ ДФС в Одеській області, його робоче місце знаходилося в одному приміщенні поруч із начальником відділу ОСОБА_6 . Протягом 2015-2016 років слідчий ОСОБА_20 проводила досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно посадових осіб ТОВ «Бесcарабія-В». ОСОБА_12 у минулому працював в оперативному підрозділі ДФС, часто заходив до них у відділ, цікавився обставинами вказаної справи і можливістю відшкодування завданої шкоди. 23.06.2016 року ОСОБА_12 зайшов до їх службового кабінету і сів поруч із ним. Далі звернувся до ОСОБА_6 і розпочав з ним вести розмову, не пов`язану із службовою діяльністю. Він побачив як ОСОБА_12 дістав якийсь пакунок і поклав на ноутбук. ОСОБА_6 при цьому сказав йому, що не треба цього робити. Через 5-10 секунд до приміщення кабінету забігли працівники правоохоронних органів і почали проводити обшук. ОСОБА_6 наполягав, що це була провокація злочину. 
		ПИСЬМОВІ ДОКАЗИ 
		ТОМ №1
		Письмова заява ОСОБА_12 без дати на ім`я голови ДФС України, в якій він зазначає, що є директором ТОВ «Бессарабія-Агро» та просить притягнути до кримінальної відповідальності службових осіб ДФС за вимагання від нього неправомірної вимоги. Заява зареєстрована в ДФСУ 01.02.2016 року (т.1 а.с. 8).
		Довіреність директора ПП «Бессарабія-В» ОСОБА_15 від 14.12.2015 року, якою вона уповноважує ОСОБА_12 представляти інтереси підприємства в усіх установах, організаціях та підприємствах, органах державної влади, тощо (т.1 а.с. 12).
		Копія СтатутуПП «Бесарабія-В» зі змінами та доповненнями. (т.1 а.с.18-40). 
		Письмова згода ОСОБА_12 від 02.02.2016року на залучення до конфіденційного співробітництва та постанова слідчого від 02.2016 року про його залучення до конфіденційного співробітництва із 02.02.2016 року і проведення інших негласних слідчих дій (т.1 а.с. 110-115)
		ТОМ №2
		Протокол обшукувід 23.06.2016року, згідно із яким за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено: мобільний телефон Iphone 4, мобільний телефон Iphone 5, мобільний телефон Nokia, два диски CDR Verbatim (т.2 а.с.6-11).
		Протокол обшукувід 23.06.2016року, згідно із яким у транспортному засобі «Кіа Ріо» держномер НОМЕР_1 , що перебував у користуванні ОСОБА_6 , під час обшуку нічого не виявлено та не вилучено (т.2 а.с.19).
		Протокол обшукувід 23.06.2016року, згідно із яким за місцем роботи ОСОБА_24 у службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_3 , вилучено: копія ухвали Арцизського районного суду Одеської області від 18.05.2016 року у кримінальному провадженні №32014230000000187; записна книжка; три блокноти; аркуші із записами та ноутбук ASUS (т.2 а.с. 27-30).
		Протокол оглядувід 29.06.2016року згідно із яким слідчий провів огляд тимчасово вилученого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_24 майна, під час якого встановив наявність серед документів ухвали Арцизського районного суду Одеської області про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_14 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 ККУ на підставі ч.4 ст. 212 ККУ (т.2 а.с.31-32). 
		Протокол обшукувід 23.06.2016року, згідно із яким в автомобілі Audi A6 НОМЕР_2 , що перебував у користуванні ОСОБА_24 , будь-яких речей і документів не вилучено (т.2 а.с. 39-41).
		Протокол невідкладногообшуку від23.06.2016року, відповідно до якого, за місцем проживання начальника СУ ФР ДФС в Одеській області ОСОБА_24 у кв. АДРЕСА_4 вилучено флешнакопичувач, грошові кошти в сумі 3600 доларів США, 400 доларів, 4500 доларів, 180 доларів, 5000 доларів, 85 євро, ноутбук TOSHIBA та два айпади (т.2 а.с.43-47). 
		Протокол огляду від 01.07.2016 року, згідно із яким прокурор провів огляд тимчасово вилученого під час обшуку житла ОСОБА_24 майна (т.2 а.с.49-50). 
		В ходідосудового розслідування,протоколом від28.11.2016року, вилучені за місцем проживання і роботи начальника СУ ФР ДФС в Одеській області ОСОБА_24 грошові кошти, комп`ютерна техніка і документи повернуті останній, у зв`язку із тим, що в результаті їх детального огляду, проведенням експертних досліджень, не встановлено відомостей, які мають значення для кримінального провадження (т.2 а.с.48-49).
		Протокол оглядувід 14.07.2016року, згідно із яким слідчий оглянув добровільно наданий ОСОБА_12 мобільний телефон Samsung SM-F920F. Під час огляду телефону на карті пам`яті в папці «зв`язок», «WhatsApp», ОСОБА_25 , при відкритті встановлені повідомлення за 18.03.2016 року о 12:03 годині: «Привіт, фотографія з резолютивною частиною висновку експерта зі змісту якого вбачається, що по ПП «Бесарабія-В» експертизою документально встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2014 року в сумі 5621217,32 грн ( в т.ч. ПДВ 1258763,35 грн), що призвело до заниження ПДВ в сумі 1258763,35 грн. Далі текст повідомлення: «Ось так виходить Підходить нехай бухгалтер сформує по клієнту банку перерахування на віват за червень серпень 2014 року В понеділок потрібно забрати експертизи, а без грошей не віддають». В 13.08. повідомлення «Ок». В 14:55 нове фото з сумою податку на додану вартість по ПП «Беcсарабія-В» на суму 1079845,66 грн з текстом повідомлення: «Буде так». В 14:55 відповідь на повідомлення : «Ок» (т.2 а.с.85-88).
		Висновок експертів від 17.10.2016 року №11415/16-35/15419-15424/16-35 за результатами проведення комплексної експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів та експертизи телекомунікаційних систем у кримінальному провадженні №42016110000000058, згідно із яким на наданих для дослідження об`єктах виявлено інформацію, що може мати відношення до фабули справи, яку записано на додаток  оптичний диск (а.с. 146-157).
		Протокол оглядувід 23.11.2016року, згідно із яким слідчий оглянув додаток до висновку експерта від 17.10.2016 року №11415/16-35/15419-15424/16-35 та встановив оглядом наявність текстових документів, що стосуються кримінального провадження відносно посадових осіб ПП «Бесcарабія-В», а саме: довідка по кримінальному провадженню, схема ухилення від сплати податків, податкові декларації, вказівки, висновок експерта, тощо (т.2 а.с. 168-179).
		Вказівки начальникаСУ ФРДФС вОдеській області ОСОБА_24  у кримінальному провадженні №3201420000000187 від 03.12.2014 року (т.2 а.с.180-182).
		Постанова старшого слідчого 4 відділу КР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_20 від 11.03.2016 року про призначення судово-економічної експертизи з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Беcсарабія-В» (т.2 а.с.183-185).
		Постанова старшогослідчого 4відділу КРСУ ФРГУ ДФСв Одеськійобласті ОСОБА_20 від 14.03.2016року про призначення судово-економічної експертизи з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Беcсарабія-В» (т.2 а.с.187-189).
		Висновок №75/евід 17.03.2016року судово-економічноїекспертизи по кримінальному провадженню стосовно службових осіб ПП «Бесcарабія-В» (т.2 а.с. 191-196).
		Висновок №11503/16-45від 07.10.2016року за результатами проведення повторної судово-економічної експертизи, згідно із яким висновки акту від 12.11.2014 року №497/15-35434347 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПП «Бесарабія-В» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за серпень 2014 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2014 року на суму 2207878 грн. документально не підтверджується (т.2 а.с. 205-212).
		ТОМ №3
		Постанова прокурора від 08.12.2016 року із матеріалів кримінального провадження №42016110000000058 від 02.02.2016 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 ККУ, якою виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування в оригіналах та копіях відносно директора ПП «Ніка-Консалт» ОСОБА_22 , в діях якої вбачалися ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 384 ККУ (т.3 а.с.1-15).
		Протокол тимчасового доступу від 04.08.2016 року до матеріалів справи, яка перебувала у володінні Арцизського районного суду Одеської області, а саме до оригіналів справи №№492/543/16-к (провадження №1-кп/492/95/16), (т.3 а.с.22-26). 
		Копії вилучених у суді в ході виїмки матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 : Витяги з ЄРДР відносно посадових осіб ПП «Бесcарабія-В» та інших. Доручення слідчому ОСОБА_20 за підписом ОСОБА_6 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014230000000187 від 12.12.2014 року відносно посадових осіб ПП «Бесcарабія-В». Доручення слідчому ОСОБА_20 за підписом ОСОБА_6 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015160000000016 від 21.01.2015 року відносно посадових осіб ПП «Бесcарабія-В». Постанова прокурора про об`єднання кримінальних проваджень №32015160000000016 від 21.01.2015 та №32014230000000187 від 12.12.2014 року. Доручення слідчому ОСОБА_20 за підписом ОСОБА_6 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №1205160220000137 від 03.05.2015 року відносно посадових осіб ТОВ «Світанок-1». Постанова прокурора про передачу кримінального провадження №1205160220000137 від 03.05.2015 року відносно посадових осіб ТОВ «Світанок-1» за підслідністю. Постанова прокурора від 14.04.2016 року про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень. Рапорт слідчого про виявлення кримінального правопорушення. Клопотання слідчого про проведення обшуку. Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Протокол обшуку від 12.11.2014 року в приміщенні бухгалтерії ПП «Бесcарабія-В». Постанова слідчого ОСОБА_20 від 14.03.2016 року про призначення судово-економічної експертизи. Висновок судово-економічної експертизи №76/е від 22.03.2016 року. Постанова слідчого ОСОБА_20 від 31.03.2016 року про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191 ККУ. Постанова слідчого ОСОБА_20 від 14.04.2016 року про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.1 ст. 205 ККУ. Постанова слідчого ОСОБА_20 від 11.03.2016 року про призначення судово-економічної експертизи. Висновок судово-економічної експертизи №75/е від 21.03.2016 року. Постанова слідчого ОСОБА_20 про визначення кваліфікації правопорушення. Повідомлення за підписом слідчого ОСОБА_20 про підозру ОСОБА_14 . Пам`ятка про права та обов`язки ОСОБА_14 . Платіжне доручення. Клопотання за підписом прокурора ОСОБА_19 до суду про звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності. Заява ОСОБА_14 Платіжне доручення. Клопотання прокурора ОСОБА_26 . Ухвала Арцизського районного суду Одеської області від 18.05.2016 року про звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 212 ККУ. Журнал судового засідання (т.3 а.с.27-126).
		Висновок №12723/1274/16-32 від 18.10.2016 року почеркознавчої експертизи, відповідно до якого рукописні записи в блокноті зеленого кольору вилученого під час обшуку в ПП «Ніка-Консалт», що стосуються доходів даного підприємства, у тому числі отриманих від Золотарьова у сумі 150 та 150 доларів США, виконані ОСОБА_22 (т.3 а.с.142).
		Висновок №12728/16-45 від 13.10.2016 року за результатами проведення судово-економічної експертизи, згідно із яким в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий - березень 2014 року ПП «Беcсарабія-В відображено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Український Паливний Альянс» у відповідності до вимог чинного законодавства. Сума включеного податкового кредиту підтверджується у розмірі 13489520,39 гривень (т.3 а.с. 167).
		Протокол обшукувід 23.06.2016року в офісі ПП «Ніка Консалт», в ході якого вилучено документи (т.3 а.с. 180).
		Протокол оглядувід 30.06.2016року, відповідно до якого слідчий оглянув документи, вилучені під час обшуку в ПП «Ніка-Консалт»: постанови про призначення експертиз, супровідні листи, висновки експертів, чорнові записи та інші документи (т.3 а.с. 184-142). 
		Протокол обшуку від 23.06.2016 року у приміщенні квартири за місцем проживання ОСОБА_22 , в ході якого документів та предметів, які мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, не виявлено (т.3 а.с. 199-201).
		Протокол невідкладного обшуку від 23.06.2016 року у приміщенні службового кабінету слідчого ОСОБА_20 , в ході якого вилучено персональний комп`ютер, матеріали кримінального провадження №220141600000000233 від 17.10.2014 р., первинна бухгалтерська документація та інші документи (т.3 а.с. 204-213).
		Протокол огляду від 29.06.2016 року, відповідно до якого слідчий оглянув речі та документи, вилучені під час невідкладного обшуку в кабінеті слідчого ОСОБА_20 : персональний комп`ютер, матеріали кримінального провадження №220141600000000233 від 17.10.2014 р., первинна бухгалтерська документація та інші документи (а.с. 218-224).
		ТОМ №4 (матеріали НСРД та підстави для їх проведення).
		Протокол про проведення НС(Р)Д №14/2/3-4005 від 15.04.2016 року, згідно ізяким за результатами негласної слідчої (розшукової) дії зафіксовані розмови ОСОБА_24 із невстановленою особою « ОСОБА_27 12.02.2016 року тривалістю 05 хв. 46 сек. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що начальник СУ ФР ДФС в Одеській області ОСОБА_24 спілкується із невідомою особою з приводу проведеного обшуку у працівника ДФС Холіна за підозрою у вимаганні грошових коштів у особи на прізвище « ОСОБА_28 ». 17.02.2016 року відбулася телефонна розмова ОСОБА_24 із невстановленою особою « ОСОБА_29 », під час якої останні домовляються про зустріч. 19.02.2016 року між вказаними особами відбулася телефонна розмова з приводу обшуку, проведеного у особи на прізвище ОСОБА_30 . 29.02.2016 року, 02.03.2016 року, 24.03.2016 року, 25.03.2016 року та 29.03.2016 року зафіксовано спілкування між ОСОБА_24 та ОСОБА_6 з приводу професійної діяльності та інших питань, зміст яких не є зрозумілим для стороннього спостерігача (т.4 а.с. 130-136). 
		Протокол провикористання заздалегідьідентифікованих засобів грошових коштів від 14 березня 2016 року, відповідно до якого заявнику ОСОБА_12 було надано грошові коштів у сумі 500 доларів США для здійснення контролю за вчиненням злочину (т.4 а.с. 137-138).
		Протокол від22березня 2016року про використаннязаздалегідь ідентифікованихзасобів  грошових коштів, відповідно до якого заявнику ОСОБА_12 було надано грошові коштів у сумі 1100 доларів США для здійснення контролю за вчиненням злочину (т.4 а.с. 141-142). 
		Протокол пропроведення НС(Р)Двід 06.04.2016року, згідно із яким проведено негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів). Згідно із протоколом ОСОБА_12 надав добровільну згоду у даній слідчій дії, після чого, 14.03.2016 року в службовому кабінеті ОСОБА_6 передав останньому грошові кошти у сумі 500 доларів США. 22.03.2016 року під час зустрічі із ОСОБА_6 , ОСОБА_12 передає останньому грошові кошти в сумі 1100 доларів США (т.4 а.с.147-149). 
		Протокол зарезультатами проведенняНС(Р)Двід 10.03.2016року, згідно із яким проведено негласну слідчу (розшукову) дію  аудіо-відео контроль ОСОБА_24 . Під час слідчої дії зафіксовано особисте спілкування між ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 та ОСОБА_12 в адміністративній будівлі ГУ ДФС в Одеській області з приводу обставин кримінального провадження за фактом ухилення від сплати податків. При цьому на запитання ОСОБА_32  ОСОБА_6 відповідає, що необхідно перерахувати грошові кошти до бюджету. Водночас ОСОБА_24 зазначає, що має намір поспілкуватися із ОСОБА_12 саме з приводу сплати до бюджету грошових коштів. Далі між співрозмовниками обговорюється необхідність проведення судових експертиз, питання комунікації, надання слідству відповідної документації та перерахування підприємством грошових коштів до бюджету у стислі терміни (т.4 а.с. 151-153). 
		Протокол зарезультатами проведенняНС(Р)Двід 10.03.2016року, згідно із яким проведено негласну слідчу (розшукову) дію  аудіо-відео контроль ОСОБА_6 . 
		Під час слідчої дії 24лютого 2016 року зафіксовано спілкування між ОСОБА_6 , ОСОБА_12 і двома невстановленими особами (очевидно це перша зустріч між фігурантами). На початку зустрічі ОСОБА_6 попереджає ОСОБА_12 про заборону проносити до службового приміщення особисті речі, оскільки існує ризик вчинення провокації злочину. При цьому розповідає про випадки, у яких особа «кидає (предмет) і втікає». ОСОБА_6 запитує у ОСОБА_12 з якою метою він прибув, на що останній починає скаржитись з приводу невідшкодування ПДВ в автоматичному режимі. Далі мовою оригіналу: «скажи питання первого характера, получается, слетели мы с автомата. Почему то Бессарабия Агро а не В». ОСОБА_6 пояснює, що відповідні підрозділи ДФС здійснюють моніторинг таких операцій та на запитання ОСОБА_12 відповідає, що автоматичне відшкодування ПДВ поновиться у випадку перерахування до бюджету несплачених податків. Далі ОСОБА_12 спонукав ОСОБА_6 до обговорення розміру бюджетного відшкодування. При цьому обвинувачений наполягає, що мають бути здійснені платежі саме до державного бюджету, розмір яких визначить експерт. Після цього обговорюються питання сплати податків та їх розмірів, відшкодування витрат на проведення експертиз. ОСОБА_6 наголошує, що послуги експертів має сплатити зацікавлена особа. 
		24.02.2016 року ОСОБА_12 повторно прибув до службового кабінету ОСОБА_6 , який перед цим попередив останнього про недопустимість пронесення особистих речей. Під час розмови останні обговорюють питання відшкодування ПДВ. Ініціатором розмови є ОСОБА_12 . Останній порушує питання процедури і способу сплати податків. ОСОБА_33 відповідає, що для нього це не має значення, головне, щоб надали відповідні докази. Також обговорюють питання бюджетного відшкодування, що стосуються підприємства «Віват» та з інших питань, дискутують з приводу розміру відшкодування.
		02.03.2016 року ОСОБА_6 в службовому кабінеті ОСОБА_34 адміністративної будівлі ГУ ДФС в Одеській області зустрів ОСОБА_12 , після чого вони прослідували до кабінету ОСОБА_24 . Відбувається спілкування між ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_31 та ОСОБА_12 з приводу обставин кримінального провадження за фактом ухилення від сплати податків. При цьому на пропозицію ОСОБА_32 не «затискати сильно тиски» ОСОБА_6 відповідає, що необхідно перерахувати грошові кошти до бюджету. ОСОБА_24 зазначає, що має намір поспілкуватися із ОСОБА_12 саме з приводу сплати до бюджету грошових коштів. Далі між співрозмовниками обговорюється необхідність проведення судових експертиз, питання комунікації, надання слідству відповідної документації та перерахування підприємством грошових коштів до бюджету у стислі терміни.
		2 березня 2016 року зафіксовано спілкування ОСОБА_12 , двох невстановлених осіб та ОСОБА_6 у службовому кабінеті останнього з приводу проведення експертиз. При цьому ОСОБА_33 зазначає, що від нього мало що залежить, ОСОБА_35 прохає дізнатись про імовірні висновки експерта в частині донарахування не сплачених податків. Обговорюються процедурні питання руху кримінального провадження, вартість послуг експерта. ОСОБА_33 роз`яснює ОСОБА_36 порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності. Заявник при цьому провокативно запитує що потрібно ОСОБА_6 . Останній відповідає: «Нічого не потрібно». При цьому ОСОБА_33 додає: «Ми нічого у нікого не просимо». 
		Далі ОСОБА_35 намагається продовжитирозмову щодонадання неправомірноївигоди,утім ОСОБА_33 повторно озвучуєсвою позиціюз цьогоприводу,суть якоїзводиться дотого,що йомунічого непотрібно таце єлише бажанням ОСОБА_37 . На запитання ОСОБА_38 ОСОБА_33 надає детальні роз`яснення щодо порядку сплати податків. Також на запитання ОСОБА_39 акцентує увагу на тому, що послуги експерта мають сплатити представники підприємства ( т. 4 а.с. 154-179). 
		Протокол за результатами проведення НС(Р)Д від 06.04.2016 року, згідно із яким проведено негласну слідчу (розшукову) дію  аудіо-відео контроль ОСОБА_6 . Під час слідчої дії 14.03.2016 року зафіксовано особисте спілкування між ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та іншими особами в приміщенні адміністративної будівлі ГУ ДФС в Одеській області. Особи спілкуються між собою, переважно зміст розмови є незрозумілим. Водночас вбачається, що вони оговорюють процедурні питання, що стосуються кримінального провадження. ОСОБА_6 відповідає на запитання ОСОБА_12 , що стосуються процедури кримінального провадження, у тому числі в суді. Роз`яснює, що у випадку сплати податків, керівник підприємства буде звільнений від кримінальної відповідальності судом і така процедура відбудеться протягом 1-го  2-х судових засідань.
		22.03.2016 року зафіксовано спілкування між ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та чотирма невстановленими особами. ОСОБА_33 та ОСОБА_35 спілкуються з приводу транспортного сполучення та інших обставин. Далі спілкуються з приводу обставин кримінального провадження, які стосуються сплати послуг експерта, відшкодування ПДВ та з інших питань, що не стосуються кримінального провадження (т.4 а.с.181-197).
		Протокол огляду та використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 23.06.2016 року, згідно із яким ОСОБА_12 були вручені грошові кошти в сумі 3000 доларів США для проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контролю за вчиненням злочину начальником 4 відділу КР СУ ФР ГУ ДФС України в Одеській області ОСОБА_6 (т.4 а.с. 202-212).
		Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 14.07.2016 року, згідно із яким проведено НСРД  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у вигляді контрольованої передачі грошових коштів в якості неправомірної вигоди. В протоколі прямо зазначено, що службові особи та ОСОБА_12 здійснили провокування(підбурювання) ОСОБА_6 на вчиненнязлочину (т.4 а.с. 213-215).
		В протоколі також зазначено, що в результаті проведення слідчої дії отримано відомості, які можуть бути використані як докази факту, чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, а саме:
		-підтвердження факту вимагання ОСОБА_6 від ОСОБА_12 неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США за «безперешкодну господарську діяльність та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_12 і іншого тиску з боку ДФС» ;
		-одержання 23.06.2016 року ОСОБА_6 від ОСОБА_12 обумовленої суми  3000 доларів США.
		 
		Протокол про результати аудіо  відео контролю особи від 14.07.2016 року, згідно із яким проведено відео контроль ОСОБА_6 . Відповідно до протоколу 17.06.2016 року в період час із 11:25 до 11:47 біля будівлі СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області відбулася розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на загальні теми, що не мають значення для кримінального провадження (т.4 а.с. 216-220).
		 
		   Протокол прорезультати аудіо відеоконтролю особивід 14.07.2016року, згідно із яким 17.06.2016 року проведено відеоконтроль стосовно ОСОБА_20 . Відповідно до протоколу слідчий ОСОБА_20 допитала ОСОБА_12 (т.4 а.с. 221-222).
		 
		   Протокол про результати аудіо  відео контролю особи від 14.07.2016 року, згідно із яким 23.06.2016 року проведено відео контроль стосовно ОСОБА_6 . Відповідно до протоколу ОСОБА_12 прибув до СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, де його на прохідній зустріла ОСОБА_20 та провела до службового кабінету ОСОБА_6 . 
		   Далі між останнім та ОСОБА_12 відбувається розмова, зі змісту якої вбачається, що заявник розписався у отриманні документів, після чого веде розмову з приводу обставин, що не стосуються кримінального провадження. При цьому ОСОБА_12 дістає із сумки грошові кошти і передає їх ОСОБА_6 . Водночас каже: «Тут все, як домовлялися». У відповідь ОСОБА_6 зазначає: «що це ти таке зробив? Дякую» Так більше ніколи не роби» (Очевидно, що це було несподіванкою для обвинуваченого).
		   Після цього ОСОБА_35 відразу переходить до обговорення інших питань (т.4 а.с. 223-225).
		   Протокол огляду від 12.07.2016 року розсекречених матеріалів на паперових та електронних носіях, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42016110000000058 від 02.02.2016 року. До протоколу не додано цифрові носії інформації, які були предметом огляду. Відповідно, відомості, що в них містяться не були предметом дослідження під час судового розгляду (т.4 а.с.228-235).
		ТОМ №5
		Протокол обшуку від 23.06.2016 року у службовому кабінеті ОСОБА_6 №15 за адресою м. Одеса, вул. Мечникова, б.59, в ході якого вилучено, мобільний телефон, флеш-накопичувач, документи та грошові кошти в сумі 816 гривень, 3000 доларів США та 40 доларів США. До протоколу долучено письмові заперечення, зі змісту яких вбачається, що обшук було розпочато без понятих та ОСОБА_6 відмовлено у допуску захисника (т.5 а.с. 6-16).
		Протокол огляду речей та документів від 30.06.2016 року, згідно ізяким слідчий оглянув вилучені під час обшуку в кабінеті ОСОБА_6 речі та грошові кошти (т. 5 а.с. 17-19).
		Схема ухилення від сплати податків ПП «Бесарабія-В» (том 5 а.с. 21).
		Довідка без підпису у кримінальному провадженні №32014230000000187 від 12.12.2014 року відносно посадових осіб ПП «Бесарабія-В» (т.5 а.с. 22).
		Оригінал листа на адресу ПП «Бесарабія-В» від 23.06.2016 року за підписом начальника 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6 щодо надання відповіді на запит від 22.06.2016 року з приводу руху кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 (том 5 а.с. 24).
		Речові докази  грошові кошти у сумі 3000 доларів США банкнотами номіналом 100 доларів, мобільний телефон Iphone5, флешнакопичувач - вилучені слідчим під час обшуку службового кабінету ОСОБА_6 , а також мобільний телефон НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 (а.с. 26,33-37). 
		Протокол затриманнявід 23.06.2016року, згідно із яким ОСОБА_6 було затримано о 15 годині 49 хвилин в приміщенні його службового кабінету у зв`язку із виявленням обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 ККУ (т.5 а.с.38-43). Під час затримання особисті речі не вилучалися.
		Наказ №10-овід 29.10.2014року про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника 4 відділу кримінальних розслідувань СУ ВР ГУ ДФС в Одеській області (т.5 а.с. 236)
		Послужний список ОСОБА_6 (т.5 а.с. 238-243).
		Присяга працівника податкової міліції ОСОБА_6 (т.5 а.с. 244).
		Письмове попередження ОСОБА_6  про запобігання корупційним проявам (т.5 а.с. 245-246).
		Наказ №208-овід 01.04.2016року про призначення ОСОБА_24 на посаду начальника СУ УФР ГУ ДФС в Одеській області (т.5 а.с. 247).
		Положення проСУ ФРГУ ДФСв Одеськійобласті, затверджене наказом ГУ ДФС в Одеській області №920 від 31.07.2015 року (т.5 а.с. 252-261).
		Положення про четвертий відділ кримінальних розслідувань СУ ФР ДФС в Одеській області (т.5 а.с.274-281). 
		ДОКАЗИ, НАДАНІ СТОРОНОЮ ЗАХИСТУ
		Сторона захисту, на підтвердження своєї позиції щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, а також щодо неповноти та необґрунтованості висновків досудового слідства надала в якості доказів наступні документи, які також були досліджені безпосередньо у судовому засіданні.
		Відповідь наадвокатський запитза підписомголови ДФСвід 03.08.2016року про те, що у період часу із 20.01.2016 року по 02.02.2016 року громадянин ОСОБА_12 не відвідував приміщення ДФС.
		Відповідь з додатками на адвокатський запит за підписом начальника відділу організації прийому громадян прокуратури Київської області від 21.02.2017 року, з якоївбачається,що уперіод часуіз 02.02.2016року громадянин ОСОБА_12 не відвідував приміщення прокуратури. 
		Відповідь здодатками наадвокатський запитза підписомначальника УСБУв Одеськійобласті від13.02.2017року, згідно із якою протягом 2015-2016 років співробітники СБУ не проводили заходи щодо документування діяльності ОСОБА_6 . 
		Відповідь здодатками наадвокатський запитза підписомв.о.заступника начальникаГУ ДФСв Одеськійобласті ОСОБА_40 від 27.07.2017року, з якої вбачається, що у період часу 25-30 липня 2015 року, 27 липня 2015 року, 28-30 липня 2015 року, 9-13 серпня 2015 року, 11 серпня 2015 року, 15-28 лютого 2016 року в журналах відвідувачів відсутній запис про проходження в адмінбудівлю ОСОБА_12 . Водночас, наявні відповідні записи 14 та 22 березня 2016 року.
		Письмові вказівки у кримінальному провадженні №32014230000000187 прокурора ОСОБА_41 .
		Довідка простан досудовогорозслідування у кримінальному провадженні №32014230000000187 за підписом слідчого ОСОБА_20 .
		Відповідь з додатками на адвокатський запит за підписом начальника СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 28.07.2016 року з додатками: графік заслуховування кримінальних проваджень, письмові вказівки, протоколи оперативних нарад.
		 
		АНАЛІЗ ДОКАЗІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
		 
		Таким чином, стороною обвинувачення надано суду наступні групи доказів:
		- показання свідків;
		- відомості, отримані в результаті проведення контролю за вчиненням злочину та інших негласних слідчих (розшукових) дій; 
		- речові докази.
		 
		Утім письмові і речові докази, здобуті під час вчинення контролю за вчиненням злочину, не містять достатніх відомостей, що мають значення для встановлення в діях ОСОБА_6 ознак складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 ККУ, та переважно стосуються обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 190 ККУ, по якому провадження закрито у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Водночас, свідки сторони обвинувачення в суді надали показання, які у повному обсязі спростовують висунуте обвинувачення за ч.3 ст.368 ККУ. 
		Так, під час судового розгляду допитано усіх свідків сторони обвинувачення, за виключенням свідка  заявника ОСОБА_12 , який неодноразово викликався до суду, за викликами не з`являвся, ухвали про його примусовий привід та судові доручення в порядку ч.3 ст. 333 КПКУ працівниками поліції не виконані. Таку поведінку свідка протягом тривалого часу, суд розцінює як небажання ОСОБА_12 надавати показання у суді. 
		Допитані в суді свідки у повному обсязі спростували доводи сторони обвинувачення про те, що начальник 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_33 висловив прохання та отримав від представника ПП «Бессарабія-В» ОСОБА_12 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3 000 доларів США за прийняті старшим слідчим 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_13 рішення про закриття кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №32014230000000187, направлення зазначеного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності, а також припинення перешкоджання господарській діяльності ПП «Бессарабія-В» з боку підлеглих ОСОБА_6  працівників 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області. 
		Крім того, в показаннях свідків не міститься жодних відомостей про те, що ОСОБА_6 , який особисто не мав повноважень ухвалювати процесуальні рішення у зазначеному кримінальному провадженні, на прохання заявника щодо припинення кримінального переслідування, завдяки своєму службовому становищу, вживав заходів до їх вчинення іншими службовими особами. Водночас доводи сторони обвинувачення щодо отримання ОСОБА_6 неправомірної вигоди за не перешкоджання господарській діяльності ПП «Бессарабія-В» з боку його підлеглих  працівників 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області взагалі не підтверджені жодним доказом та є надуманими. 
		Із показаньдопитаних судомсвідків та ОСОБА_6 ,матеріалів НС(Р)Д, вбачається, що саме свідок ОСОБА_12 , який у минулому працював у органах ДФС та особисто був знайомий із ОСОБА_6 , проявляв ініціативу у спілкуванні з останнім і систематично вчиняв дії, які очевидно містять ознаки провокації злочину. При цьому ОСОБА_12 не був керівником чи працівником ПП «Бессарабія-В», що свідчить про відсутність у нього зацікавленості діяти в інтересах останнього та про штучне створення умов для надання неправомірної вигоди знайомій особі, яка відповідно до діючих норм законодавства, не була уповноважена вчиняти дії чи ухвалювати рішення, за які така вигода надавалася. Надання керівником ПП «Бесарабія-В» ОСОБА_12 довіреності на представництво інтересів даного підприємства у всіх державних органах суд розцінює як штучне створення умов для подальшої провокації злочину. 
		Суд також приймає до уваги, що в формулюванні обвинувачення не зазначено яким чином і хто саме із працівників 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області мали перешкоджати господарській діяльності ПП «Бессарабія-В» за вказівкою ОСОБА_6 . Під час судового розгляду суду не надано жодного доказу вказаних інкримінованих протиправних намірів. 
		В обвинуваченні не зазначено коли саме і за яких обставин ОСОБА_6 висловив прохання ОСОБА_12 надати йому неправомірну вигоду. 
		Не дотримання вимог закону щодо конкретизації обвинувачення має наслідком порушення права обвинуваченого на захист.
		Судом встановлено, що ОСОБА_6 не входив до групи слідчих у кримінальному провадженні відносно посадових осіб ПП «Бессарабія-В», жодних процесуальних рішень в його межах не ухвалював, а доказів впливу ним на слідчого з метою вчинення ним дій та ухвалення рішень, за які начебто надавалася неправомірна вигода, суду не надано. 
		Дослідивши показання усіх свідків сторони обвинувачення, суд приходить до переконання, що вони не містять доказів наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Показання свідків та заявника не містять жодних даних щодо висловлення ОСОБА_6 пропозиції надання неправомірної вигоди та вчинення ним дій, за які така вигода мала бути надана, а стосуються переважно питань особистого характеру та обговорення з приводу відшкодування завданої злочином шкоди і проведення експертних досліджень у зазначеному кримінальному провадженні. 
		Суд звертає увагу, що саме ОСОБА_12 був ініціатором зустрічей та обговорення зазначених питань, використовуючи довірливі стосунки з ОСОБА_6 , як колишній співробітник органів податкові міліції. Під час ініційованих ним розмов він неодноразово спонукав ОСОБА_6 на вчинення злочину. 
		Суд зазначає, що ключовий свідок сторони обвинувачення ОСОБА_12 , який є заявником по справі, та за участі якого проводився контроль за вчиненням злочину і негласні слідчі (розшукові) дії, неодноразово викликався до суду, утім за викликами не з`являвся, ухвали про його примусовий привід та судові доручення в порядку ч.3 ст. 333 КПКУ працівниками поліції не виконані. Таку поведінку свідка протягом тривалого часу, суд розцінює як небажання ОСОБА_12 надавати показання у суді та дає підстави вважати, що дані ним показання на досудовому розслідуванні, імовірно містили недостовірні відомості, що стосуються дій ОСОБА_6 . 
		Відомості, отримані під час контролю за вчиненням злочину та проведення інших НС(Р)Д переважно стосуються звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 190 ККУ, пов`язаного із отриманням грошових коштів для ніби то передачі експерту з метою складення висновку щодо заниження податкових зобов`язань посадовими особами ПП «Бессарабія-В». 
		Утім, експерту, який склав такий висновок, не було повідомлено про підозру у вчиненні жодного злочину. Грошові кошти у сумі 1600 доларів США, які ОСОБА_6 під час контролю за вчиненням злочину отримав від ОСОБА_12 для передачі експерту, не знайдено.
		Таким чином,отримані підчас проведенняНС(Р)Ддокази стосуютьсясаме обвинуваченняза ч.2ст.15ч.1ст.190КК України,за якимпровадження посправі закритона підставіп.1ч.2ст.49ККУ, та не містять достатніх відомостей щодо наявності складу інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 ККУ.
		Факт надання ОСОБА_12 грошових коштів у сумі 3000 доларів США 23.06.2016 року в службовому кабінеті ОСОБА_6 підтверджується матеріалами справи, утім стороною обвинувачення не доведено, що останній мав намір на отримання вказаних грошових коштів в якості неправомірної вигоди. Водночас, в діях ОСОБА_12 , який постійно ініціював зустрічі і розмови з обвинуваченим, при цьому висловлював прохання допомогти і фактично спонукав ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, вбачаються ознаки провокації злочину, що виключає наявність складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 ККУ. 
		Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами (абзац перший пункту 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво»).
		Кваліфікація діяння за ознаками одержання неправомірної вигоди (основний склад злочину, передбаченийстаттею 368 КК) завжди потребує встановлення спеціального суб`єкта злочину - службової особи, визначення якої міститься у примітці достатті 364 ККУ, предмета злочину - будь-якої матеріальної вигоди, способу одержання вигоди, який може бути будь-яким, причинного зв`язку між незаконною винагородою та згодою службової особи використати свої службові повноваження чи становище, залежності між наданою неправомірною вигодою та результатом і спроможністю, або реальним застосуванням, чи незастосуванням службових повноважень та можливостей суб`єкта злочину. Також обов`язковою умовою притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України, є визначення наявності певногоінтересу особи, яка передає предмет незаконного збагачення саме задля запобігання порушення своїх прав чи прав третьої особи. 
		Згідно із пред`явленим обвинуваченням, основу протиправних діянь ОСОБА_6 становлять такі фактори:
		- законний інтерес ОСОБА_12 щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження №32014230000000187 від 03.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1 ст.212 КК України, стосовно службових осіб ПП «Бессарабія-В» та припинення тиску з боку працівників податкової міліції на підприємство;
		- реалізація інтересу ОСОБА_12 залежала від прийняття слідчим та судом рішення про закриття кримінального провадження;
		- до кола службових повноважень ОСОБА_6 , як начальника 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, входить влив на слідчого з метою прийняття рішення про закриття кримінального провадження; 
		- посада, яку обіймав ОСОБА_6 , за законом належить до посад осіб, що мають відповідальне становище;
		- вирішення питання щодо припинення кримінального переслідування ОСОБА_6 поставив у залежність від отримання неправомірної вигоди. За версією обвинувачення, саме ОСОБА_6 висунув прохання надати йому грошові кошти;
		- фактичне отримання ОСОБА_6 обумовленої суми незаконної винагороди.
		 
		Згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_6 інкримінується те,що він,обіймаючи посадуначальника 4ВКР СУФР ГУДФС вОдеській області,будучи особою,яка займаєвідповідальне становище,діючи умисно,з корисливихмотивів,з метою особистого незаконного збагачення висловив прохання, а 23.06.2016, 13 годині 57 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, що розташований в адміністративному приміщенні 4 ВКР СУ ФР ДФС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 59, отримав від представника ПП «Бессарабія-В» ОСОБА_12 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного Банку України станом на 23.06.2016 становило 74 694 гривень 23 копійки, за прийнятістаршим слідчим4ВКР СУФР ГУДФС вОдеській області ОСОБА_13 рішення прозакриття кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні №32014230000000187, направлення зазначеногокримінального провадженняза підозрою ОСОБА_14  yвчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.11ст.212КК України,до судуз клопотаннямпро звільненнявід кримінальноївідповідальності, а також припинення перешкоджання господарській діяльності ПП «Бессарабія - В» з боку підлеглих ОСОБА_6 - працівників 4 ВКР СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області.
		 
		Сторона обвинувачення не довела наявність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину, а ні під час досудового розслідування, а ні в суді. 
		Диспозиція ст. 368 КК України передбачає нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди, прийняттям її пропозиції (обіцянки), проханням (вимагання) неправомірної вигоди, з одного боку, і виконанням або невиконанням службовою особою дій з використанням свого службового становища, з іншого. Відсутність такого зв`язку виключає наявність складу кримінального правопорушення (злочину).
		У постанові Пленуму від 26 квітня 2002 року N 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" (надалі Пленум) Верховний Суд України роз`яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що посадова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.
		Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службова особа одержала її за вчинення чи не вчинення дій в інтересах того, пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Попри намагання сторони обвинувачення створити видиму схожість поведінки ОСОБА_6 із діями, які охоплюються диспозицією ст.368 КК України, дії обвинуваченого не можуть бути кваліфіковані як злочин у сфері службової діяльності, оскільки, перш завсе, вони не пов`язані із протиправним використанням ним своїх службових повноважень, адже ОСОБА_6 не відносився до службових осіб, наділених правом приймати процесуальні рішення щодо закриття кримінального провадження №32014230000000187 (які відповідно до КПК України вирішується виключно прокурором та слідчим), не впливав на слідчого і не вчиняв жодних дій по спонуканню чи схиленню уповноважених службових осіб ПП «Бессарабія-В» до передачі на його користь неправомірної винагороди.
		 
		Судом встановлено, що в січні 2015 року в рамках КП №32014230000000187 відносно посадових осіб «Бессарабія-В» проведення досудового розслідування було доручено старшому слідчому 4-го ВКР СУФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ). 
		31.03.2016 слідчим 4-го ВКР СУФР ГУ ДФС в Одеській області Мазурик (Колеснікова) кримінальне провадження №32014230000000187 в частині злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПКУ.
		   15.04.2016 слідчим 4-го ВКР СУФР ГУ ДФС в Одеській області Мазурик (Колеснікова) кримінальне провадження №32014230000000187 за підозрою колишнього директора ПП «Бессарабія В» ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, скеровано до Арцизського районного суду Одеської області із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності.
		   Ухвалою Арцизського районного суду Одеської області від 18.05.2016 справу відносно директора ПП «Бессарабія-В» ОСОБА_14 закрито у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності. 
		   Водночас, за версією обвинувачення, після 18.05.2016 (тобтопісля перевіркисудом обґрунтованостіклопотання слідчогощодо іухвалення судовогорішення прозакриття кримінальногопровадження) ОСОБА_6 висунув вимогу ОСОБА_12 про надання неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США а 23.06.2016 ОСОБА_12 передав ОСОБА_6 3000 доларів США, тобто більш ніж через місяць після закриття кримінального провадження №32014230000000187.
		Суд також приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , не будучи включеним в групу слідчих у кримінальному провадженні №32014230000000187, не мав повноважень самостійно приймати рішення а ні щодо закриття провадження, а ні щодо форми його закінчення. Діючи в межах повноважень, він здійснював заслуховування про стан досудового розслідування на нарадах з метою дотримання слідчим строків досудового слідства, не допущення затягування, та дотримання повноти та об`єктивності досудового розслідування. 
		Відповідно дост.40КПК України за законністьта своєчасністьздійснення процесуальнихдій несевідповідальність слідчий.  Самеслідчий уповноважений,серед іншого,за результатамирозслідування складатиобвинувальний акт,клопотання прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру таподавати їхпрокурору назатвердження;  приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі за наявності підстав щодо закриття кримінального провадження.  Слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.Невиконання слідчимзаконних вказівокта дорученьпрокурора,наданих упорядку,передбаченому цимКодексом,тягне засобою передбаченузаконом відповідальність.  При цьому слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
		Будучи допитаноюв суді,слідчий ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 )пояснила, що група слідчих в цій справі не призначалась. Досудове розслідування було доручено тільки їй. Отже обвинувачений ОСОБА_6 не входив в групу слідчих в КП №32014230000000187 та відповідно не мав жодних процесуальних повноважень у даному кримінальному провадженні. Всі процесуальні рішення по справі слідчий ОСОБА_16 ( ОСОБА_17 ) ухвалювала самостійно, виключно на підставі зібраних доказів. В межах зазначеного кримінального провадження проводились чисельні наради за участі начальника СУФР ГУ ДФС в Одеській області  ОСОБА_18 , в прокуратурі Одеської області у процесуального керівника ОСОБА_19 , на яких вона доповідала про хід досудового розслідування по справі, отримувала вказівки від процесуального керівника прокуратури. Жодного впливу, тиску, прохань з боку ОСОБА_6 чи інших осіб щодо даного провадження та винесення певних процесуальних рішень на неї не було. На одній із нарад в прокуратурі Одеської області вона доповіла, що вважає не доведеним вчинення посадовими особами ПП «Бессарабія В» злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, з огляду на що, за доцільним вважала винесення постанови про закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПКУ. Це було її самостійне процесуальне рішення, як процесуально незалежної особи. 
		31.03.2016 (під час перебування ОСОБА_6 на лікарняному) вона винесла постанову про закриття кримінального провадження, направила її до процесуального керівника прокуратури, яка була погоджена останнім. До сьогодні постанова про закриття не скасована та є чинною. 
		   Будучи допитаним в судовому засіданні, процесуальний керівник прокурор ОСОБА_19 підтвердив правомірність зазначеної постанови, яка ґрунтувалася на зібраних по справі доказах.
		   Свідок - начальник СУ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_18 підтвердила, що в рамках кримінального провадження №32014230000000187 проводились чисельні заслуховування, як в СУ ГУ ДФС в Одеській області, так і в прокуратурі Одеської області, на яких слідчий ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 ) доповідала про відсутність перспектив кримінального переслідування та необхідність закриття кримінального провадження. Жодного втручання з боку ОСОБА_6 в кримінальне провадження, ініціювання, прохання вчинити тим чи іншим способом будь-які дії на користь ПП «Бессарабія-В» від нього не надходило. Процесуальні рішення в межах зазначеного кримінального провадження вона здійснювала виключно самостійно. В матеріалах справи наявні протоколи нарад, згідно із яким неодноразово заслуховувалось питання стану досудового розслідування у справі №32014230000000187 та слідчий доповідала про наявність підстав для закриття кримінального провадження.
		З матеріалів справи вбачається, що слідчий, узгодивши своє процесуальне рішення із процесуальним керівником, направив клопотання до суду про звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених законом. 
		   Зазначене процесуальне рішення разом із матеріалами справи було предметом розгляду в Арцизському районному суді Одеської області, за наслідками якого судом прийнято обґрунтоване рішення про його задоволення. При цьому директор ПП «Бессарабія-В» ОСОБА_14 визнав свою вину, погодився із такою формою закінчення досудового слідства та судового розгляду. Станом на теперішній час зазначене судове рішення не скасовано та є чинним.
		   Суд також враховує, що в діях слідчого ОСОБА_42 ( ОСОБА_21 ) під час досудового розслідування не встановлено ознак будь-яких кримінальних правопорушень, як особи, що особисто приймала процесуальні рішення про закриття кримінального провадження №32014230000000187. Будь який вплив, тиск чи прохання з боку ОСОБА_6 щодо кінцевого процесуального рішення по справі вона заперечувала та таких доказів не здобуто.
		Допитана всудовому засіданніексперт ПП«Ніка-Консалт»  ОСОБА_22 , яка провела судово-економічну експертизу в рамках КП №32014230000000187 та зробила висновок, із визначенням суми завданої державі майнової шкоди, яку спричинило ПП «Бессарабія-В», та яку сплатив в подальшому директор підприємства ОСОБА_14 , пояснила, що діяла виключно в межах чинного законодавства. Правомірність дій експерта не спростовано, до відповідальності її не притягнуто. Будь який вплив, тиск чи прохання з боку ОСОБА_6 , отримання від нього будь-яких заохочень за заниження суми нарахування вона заперечує.
		 
		    Згідно із висунутим обвинуваченням ОСОБА_6 ніби то отримав грошові кошти за направлення справи до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності майже через 2 місяці після того, як вже було винесено відповідне судове рішення, що саме по собі виглядає абсурдно та свідчить про відсутність в його діях ознак злочину, передбаченого ст.368 КК. 
		З моменту закінчення досудового розслідування та направлення справи до суду, у будь-кого з слідчих ДФС, зокрема і у обвинуваченого ОСОБА_6 , були відсутні повноваження щодо ухвалення будь-яких процесуальних рішень. Жодного впливу з його боку та тиску на підлеглих  не доведено. 
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та безпосередньо досліджених судом доказів, стороною обвинувачення не доведено, що інтереси ОСОБА_12 стосувались саме захисту його охоронюваних прав та законних інтересів. ОСОБА_12 діяв на підставі довіреності, яку суд вважає нікчемною, з огляду на те, що її очевидною метою була провокація злочину. 
		Не доведеність стороною обвинувачення порушення законнихінтересів ОСОБА_12 ,тобто обов`язковоїскладової диспозиціїст.368КК України,виключає кримінальнувідповідальність особи. 
		Як зазначено в формулюванні обвинувачення, такий інтерес ОСОБА_12 полягав у прийнятті рішення про закриття кримінального провадження №32014230000000187 від 03.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191, ч.1 ст.212 КК України, стосовно службових осіб ПП «Бессарабія-В» та запобігання тиску з боку працівників податкової міліції на підприємство. 
		Утім ОСОБА_12 не був посадовою особою ПП «Бессарабія-В», отже інтерес цього підприємства не має до нього відношення. В кримінальному провадженні №32014230000000187 ставилось питання про притягнення до кримінальної відповідальності директора підприємства ОСОБА_14 , який своїми діями погодився із процесуальним рішенням, винесеним по справі. Він визнав провину, відшкодував завдані збитки, погодився із закриттям справи відносно нього за нереабілітуючими обставинами. В матеріалах справи відсутня жодна інформація щодо намірів директора ОСОБА_14 про прохання передачі неправомірної винагороди на користь ОСОБА_6 за те рішення, яке буде прийнято відносно нього. 
		Аналіз доказів свідчить про те, що поведінка заявника ОСОБА_12 мала ознаки провокації злочину, оскільки він ініціював зустрічі із ОСОБА_6 з питань, що не стосувалися його законних прав та інтересів. Під час проведення НСРД не зафіксованожодного випадкупрохання збоку ОСОБА_6  надати йому неправомірну вигоду за вчинення зазначених у формулюванні обвинувачення дій. Водночас ОСОБА_12 неодноразово, за власної ініціативи, висловлював пропозицію надати неправомірну вигоду.
		Так, із матеріалів НСРД та інших доказів вбачається, що саме ОСОБА_12 спонукав обвинуваченого до вчинення протиправних дій, запитуючи: «Що ми будемо винні?». При цьому ОСОБА_6 завжди категорично відповідав: «нічого». 
		Крім цього, згідно із письмовою заявою ОСОБА_12 без дати на ім`я голови ДФС України, вбачається, він є директором ТОВ «Бессарабія-Агро» та просить притягнути до кримінальної відповідальності службових осіб ДФС за вимагання від нього неправомірної вимоги. Заява зареєстрована в ДФСУ 01.02.2016 року (т.1 а.с. 8).
		Зазначене взагалі суперечить версії сторони обвинувачення в частині, що стосується законних прав і інтересів заявника.
		Суд звертає увагу, що вперше саме ОСОБА_12 висловив намір про необхідність надання незаконної винагороди 28.04.2016, в той час, коли кримінальне провадження відносно посадових осіб ПП «Бессарабія-В» було закрито постановою слідчого від 31.03.2016.
		В аспекті незрозумілих, на думку стороннього спостерігача, дій з боку заявника ОСОБА_12 , необхідно зазначити і таке. ПП «Бессарабія - В» в особі директора ОСОБА_15 довіреністю ніби то уповноважило ОСОБА_12 представляти інтереси підприємства, у тому числі в органах Державної фіскальної служби України, органах прокуратури, Служби безпеки України. Для виконання своїх повноважень представнику ПП «Бессарабія - В» ОСОБА_12 зазначеним вище дорученням надано право, серед іншого, у судових та правоохоронних органах подавати заяви, а також вчиняти інші дії, пов`язані з виконанням вказаного доручення. Саме цей документ обвинувачення використовує для легітимізації дій ОСОБА_12 , реєстрації кримінального провадження на підставі його заяви та подальшої взаємодії з правоохоронцями щодо створення видимості в діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення у вигляді отримання неправомірної вигоди. Будучи співробітником правоохоронного органу достатньо тривалий час, ОСОБА_12 був обізнаний про процедуру кримінального провадження, у тому числі, про порядок подачі заяв про вчинені кримінальні правопорушення. Йому було достеменно відомо, що в разі вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ДФС в Одеській області, заява в порядку ст. 214 КПКУ очевидно мала бути подана за місцем вчинення такого правопорушення, тобто до правоохоронних органів, розташованих на території Одеської області. Проте  ОСОБА_12 , який проживав в м. Ізмаїл та начебто представляв інтереси ПП «Бессарабія В», звернувся до іншого правоохоронного органу. При цьому в заяві від 01.02.2016 року зазначив, що посадові особи ДФС вимагають із нього неправомірну вигоду, як у директора ТОВ «Бессарабія-Агро». В результаті 02.02.2016 року відомості до ЄРДР внесли співробітники прокуратури Київської області на підставі нібито «матеріалів правоохоронних органів», які надійшли до прокуратури Київської області 02.02.2016. Водночас, відповідно до вимог чинного законодавства, правоохоронні органи мають повноваження по збору відомостей щодо вчинення кримінальних правопорушень, наданих КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність. 
		КПК України визначає повноваження правоохоронців в межах розслідування кримінального провадження. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначає повноваження оперативних підрозділів при здійсненні ОРД, завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння.
		Відповідно до ст.9 цього закону у кожномувипадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. І саме матеріали ОРД, які містить така оперативно-розшукова справа, використовується зокрема як приводи та підстави для початку досудового розслідування. 
		В матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_6 . А тому є сумнівною зазначена у витягу з ЄРДР така підстава внесення відомостей до ЄРДР, як матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень.
		Наведене дає підстави вважати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо наявності в діях слідчого підрозділу, за ініціативою якого було розпочато досудове розслідування в межах цього кримінального правопорушення, ознак активних дій спільно із заявником ОСОБА_12 , метою яких була саме провокація злочину. 
		При цьому аналіз задокументованої під час проведення НСРД поведінки ОСОБА_6 , дає усі підстави вважати, що без такої провокації, жоден з інкримінованих злочинів не було б вчинено. 
		 
		Підводячи підсумки під аналізом доказів суд вважає, що при наявних доказах та за наявними встановленими обставинами і фактами визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не можливо, оскільки судом встановлено, що зібрані докази не доводять наявність усіх обов`язкових ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого злочину. Водночас встановлено очевидні ознаки провокації злочину з боку заявника ОСОБА_12 . 
		Згідно із приписами ч.3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		 
		ЩОДО ОКРЕМИХ ДОВОДІВ СТОРОНИ ЗАХИСТУ
		 
		Сторона захисту просить суд визнати недопустимими усі письмові докази, в тому числі матеріали НС(Р)Д, посилаючись на те, що під час досудового розслідування грубо порушено вимоги КПКУ щодо підслідності. Окрім того, під час проведення обшуку порушено право ОСОБА_6 на захист, оскільки слідчий не допустив до участі у даній слідчій дії захисника. Водночас деякі процесуальні документи не були відкриті стороні захисту та слідчим допущено низку інших процесуальних порушень, які мають наслідком визнання отриманих доказів недопустимими. 
		Суд погоджується із твердженнями сторони захисту про те, що під час досудового розслідування не було дотримано вимоги щодо підслідності, оскільки постанова прокурора в порядку ст. 36 КПКУ щодо доручення проведення досудового розслідування слідим прокуратури Київської області є невмотивованою.
		Також, обґрунтованими є доводи про те, що слідчий під час проведення обшуку в порушення вимог ст. ч.3 ст. 236 КПКУ не допустив до участі у даній слідчої дії захисника. 
		Утім такі порушення вимог КПКУ щодо порядку проведення досудового розслідування та вказаної слідчої дії, в даному випадку, не є підставою для визнання отриманих доказів недопустимим. 
		Суд вважає, що для оцінки допустимості або недопустимості доказів, слід виходити з того, чи були додержані в ході досудового розслідування фундаментальні права затриманої особи і, якщо такі права були порушені, то чи є таке порушення істотним у значенні положень, викладених у ч. 1 ст. 87 КПКУ, тобто таким, що підриває справедливість судового процесу в цілому. 
		Втім не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду. Навіть поводження, заборонене ст. 28 Конституції України та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно прямо не призвело до отримання доказів, не порушує питання про додержання гарантій справедливого розгляду обвинувачення.
		Отже, вирішуючи питання про те, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити, що отримані докази є результатом такого порушення. Такий висновок сформульовано у Постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 712/2374/18, провадження № 51-2166км21. 
		Суд відзначає, що доводи сторони захисту не містять переконливого обґрунтування до спростування результатів слідчої дії, отриманих внаслідок проведення обшуку та затримання ОСОБА_6 . 
		Обставини, викладені у протоколі обшуку від 23.06.2016 року, свідчать про те, що в ньому вірно зафіксовано хід і результати проведення такої слідчої дії. Зміст протоколу відповідає вимогам статей 105-107, 223, 236 КПК. 
		В даному конкретному випадку присутність захисника під час обшуку жодним чином не могла вплинути на результат слідчої дії, оскільки в службовому приміщенні знаходився грошові кошти та речі, які підлягали відшуканню та вилученню, незалежно від волевиявлення ОСОБА_6 .
		Так, само сторона захисту не переконала суд, що порушення вимог щодо територіальної підслідності, та допущення описок технічного характеру в ухвалах апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД істотно вплинуло на результати проведених слідчих дій.
		Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що хоча при проведенні досудового розслідування і були допущені певні порушення вимог КПКУ процесуального характеру, утім за обставин цієї справи, в суду немає підстав вважати, що отримані докази були отримані саме внаслідок таких порушень.
		Таким чином, судом не встановлено вагомих обставин, передбачених ст. 86-87 КПКУ, для визнання доказів недопустимими. 
		Наведеним спростовано і інші доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.
		   ЩОДО МОТИВІВ УХВАЛЕННЯ ВИПРАВДУВАЛЬНОГО ВИРОКУ
		   
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
		   Відповідно до ст.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи. 
		Прокурор не може обмежитися формальним наданням доказів, а повинен розкрити їх зміст та переконати суд, що вони доводять певні обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Козинець проти України", заява №75520/01, п.54, від 6 грудня 2007 року із внесеними змінами від 27 лютого 2008 року, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п.150, від 21 квітня 2011 року, та рішення у справі "Яременко проти України", заява N 32092/02, п.57, від 12 червня 2008 року).
		У постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 01 квітня 2020 року зазначено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, проте, жодні з наведених показань свідків та доказів, наданих суду стороною обвинувачення не містять достатніх відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. 
		Таким чином, оскільки, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому суд вважає, що судом всім учасникам провадження в даному випадку були створені належні умови щодо справедливого судового розгляду та доведення перед судом своїх правових позицій.
		Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:
		1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
		2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
		3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		З урахуванням викладеного, провівши повно та всебічно судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення за ч. 3 ст.368КК України не підтверджено в результаті судового розгляду, а обвинувачений підлягає виправданню у зв`язку із недоведеністю в його діянні складу інкримінованого кримінального правопорушення.
		МОТИВИ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ З ІНШИХ ПИТАНЬ 
		У зв`язку із ухваленням виправдувального вироку витрати на залучення експерта необхідно віднести на рахунок держави (ч.2 ст. 124 КПКУ).
		Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню у зв`язку із завершенням судового розгляду. 
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до приписів ст.100 КПКУ. 
		 
		Керуючись ст.ст.1-380КПК України,1-368КК України,суд, - 
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.368КК України та виправдати його у зв`язку із недоведенням в його діянні складу інкримінованого кримінального правопорушення на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
		Запобіжний захід у вигляді застави - скасувати. Заставу у розмірі 110241 гривня, внесену на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28.07.2016 року - повернути заставодавцю. 
		Процесуальні витрати,пов`язанііз залученнямекспертів, у сумі 33629 гривень - віднести на рахунок держави.
		Скасувати арешт майна ОСОБА_6 накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року.
		Грошові кошти у сумі 40 доларів США та 816 гривень, що були вилучені під час обшуку 23.06.2016 року у службовому кабінеті ОСОБА_6 , які зберігаються на депозитному рахунку Генеральної прокуратури України - повернути ОСОБА_6 . 
		 
		Речові докази по справі:
		- ноутбук марки «Acer» модель «Aspire», вилучений 23.06.2016 року в службовому кабінеті ОСОБА_6  повернути ГУ ДФС в Одеській області;
		- грошові кошти у сумі 3000 доларів США банкнотами номіналом 100 доларів  повернути ГУ БКОЗ СБУ; 
		- мобільний телефон Iphone5, флешнакопичувач - вилучені слідчим під час обшуку службового кабінету ОСОБА_6 , а також мобільний телефон НОМЕР_3 , вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6  повернути ОСОБА_6 .
		 
		Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно вручити виправданому та прокуророві.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя:
		16.02.24

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...