Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/3702/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2024. Зареєстровано: 16.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.
Дата набрання законної сили: 19.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/191/273/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022041390000694

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 191/3702/22 
		Провадження № 1-кп/191/273/22
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 лютого 2024 року                                 м. Синельникове
		 
		Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022041390000694 від 02.11.2022 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Вишневецьке, Синельниківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого на посаді охоронця 1-го розряду ТОВ «Фірма» Віп-Гарант», одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_5 
		захисника  ОСОБА_6 ,обвинуваченого  ОСОБА_3 , -
		В С Т А Н О В И В:
		23 серпня 2022 року військовозобов`язаний ОСОБА_3 для проходження медичного огляду прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого по АДРЕСА_2 , де рішенням військово-лікарської комісії його визнано придатним за станом здоров`я для проходження військової служби на підставі графи II Розладу хвороб.
		Гугля ОСОБА_7 , всупереч вимогам ст.65 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи придатним за станом здоров`я до проходження військової служби та належним чином попередженим про необхідність прибуття на 08:00 год. 17.09.2022 р. до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 для відправки до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 р. "Про загальну мобілізацію", будучи при цьому повідомленим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, відмовився від отримання вищевказаної повістки та відправки для проходження військової служби у лавах Збройних Сил України, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав зазначив, що у серпні 2022 року він отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_5 , він явився до Синельниківського РТЦК та отримав направлення на проходження медичної комісії, коли пройшов медичну комісію з висновком 16.09.2022 р. прибув до Синельниківського РТЦК, йому виписали бойову повістку на 17.09.2022 р. на прибуття до Синельниківського РТЦК на відправлення до військової частини, він відмовився отримати повістку пояснюючи тим, що є віруючою людиною, відвідує церкву Віруючих Християн Євангелістів, тому не може тримати зброю в руках і відбирати чиєсь життя. Він повідомляв, що йому потрібна альтернативна служба, так як вважав, що має на неї право, але офіційних заяв не подавав, лише передав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 документи про те, що він дійсно є членом церкви. Строкову службу проходив в 1989-1991 роках.
		Проте, незважаючи на повне невизнання ОСОБА_3 своєї вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні повністю доведена показами свідків та письмовими доказами.
		Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснила суду, що вона працює на посаді головного спеціаліста командування ІНФОРМАЦІЯ_5 , 23.08.2022 року громадянином ОСОБА_3 пройдено мед. комісію, згідно якої він визнаний придатним до військової служби, 16.09.2022 року йому було запропоновано отримати повістку про необхідність явки 17.09.2022 р. про необхідність з`явитися до відділу для направлення до військової частини, на що обвинувачений в агресивній формі почав вести себе зухвало по відношенню до працівників РТЦК та категорично відмовився від отримання повістки, він повідомляв, що є віруючою особою, документів ніяких не надавав, наразі в воєнний стан альтернативна служба відмінена, вона передбачена лише як строкова.
		Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснила суду, що вона працює оператором ВВОБ ІНФОРМАЦІЯ_5 , та їй відомо, що 16.09.2022 року до РТЦК прибув громадянин ОСОБА_3 та надав висновок військово-лікарської комісії, в якому вказано, що він придатний до військової служби, на його ім`я було виписано вістку з зазначенням дати відправки до військової частини, на що ОСОБА_3 в агресивній формі відмовився від її отримання, зазначив, що службу ніяку проходити не буде, на що було складено відповідний акт. Коли складався акт він повідомляв, що є релігійною особою та не може проходити військову службу, документів ніяких не надавав з цього приводу.
		Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , пояснила суду, що вона проживає майже по-сусідству з обвинуваченим та є кумами, ОСОБА_11 працює, забезпечує сім`ю, має п`ятьох дітей, чула від сусідів, що він віруючий.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , пояснив суду, що він є пастером церкви християн віри євангелійської, ОСОБА_11 є членом їхньої громади по церкві, вважає, що він допустив помилку та не пояснив, що вбивати він не буде, а на альтернативній службі служити може. 
		Підстав сумніватися в правдивості показів вказаних свідків, судом не встановлено. Аналізуючи свідчення свідків, суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства. Крім того, свідчення свідків узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, а саме, належними та допустимими доказами, безпосередньо дослідженими судом, зокрема:
		- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 20.10.2022 року, згідно якого начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 повідомлено, що громадянин ОСОБА_3 злісно ухиляється від призову за мобілізацією (а.к.п.7);
		- обліковою карткою до військового квитка ОСОБА_3 (а.к.п.8);
		- направленням №2342 від 09.08.2022 року на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності ОСОБА_3 (а.к.п. 23);
		- довідкою військово-лікарської комісії № 3/20 від 23.08.2022 року, відповідно до якої комісія ВЛК визнала ОСОБА_3 придатним до військової служби (а.к.п.24);
		- Актом про відмову отримання повістки на мобілізацію від 16.09.2022 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 було вручено повістку із наказом прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 17.09.2022 року на 08:00, однак військовозобов`язаний в категоричній формі відмовився вчинити зазначені вище дії. Військовозобов`язаному ОСОБА_3 , роз`яснено про настання правових наслідків за відмову виконання вимог Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 р. «Про загальну мобілізацію» та про адміністративну та кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації, в якому містить підпис ОСОБА_3 (а.к.п.9); 
		- відповіддю начальника Синельниківської районної військової адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_14 вих..№29-2037/0/114-22 від 18.11.2022 р., з якої вбачається, що ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 , заяву про проходження альтернативної (не військової) служби в період з 24.02.2022 року до теперішнього часу до райдержадміністрації не подавав. ОСОБА_3 не підпадає під дію Закону України «Про альтернативну (не військову) службу». (а.к.п.30).
		- відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_13 вих.№70/4238 від 11.11.2022 р., з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про проходження альтернативної (не військової) служби не надавав. (а.к.п.32).
		Щодо доказів захисту судом також досліджено:
		- копія довідки від 05.08.2022 №173 за підписом пастора церкви ОСОБА_12 та голови РО «Дніпропетровського обласного Центру ОЦХВЄ» ОСОБА_15 , про те що ОСОБА_3 дійсно прийняв святе водне хрещення 5 вересня 2021 року та є членом Об`єднаної Церкви Християн Віри Євангельської м.Синельникове (а.к.п. 47);
		- копія довідки РО «Дніпропетровського обласного Центру ОЦХВЄ» від 05.08.2022 р. №174 в якій зазначенно, що відповідно до віровчення церкви Статуту центру (розділ 2, п.2.3), члени церкви користуються правом альтернативної служби, у разі необхідності служити у Збройних Силах роблять це без присяги та зброї. (а.к.п. 46).
		24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строк якого продовжено.
		Об`єктивна сторона злочину за ст. 336 КК України, яка інкримінована обвинуваченому, виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, на особливий період.
		Безпосереднім об`єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил , на які відповідно до ч.2 ст.17Конституції покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.
		Згідно до абзацу п`ятого статті 1Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Стаття 3Закону України"Промобілізаційну підготовкута мобілізацію" визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої, зокрема, є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу.
		Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.
		Сторона захисту, посилаючись на ст.35Конституції України зазначає про передбачене право вірян на заміну військової служби на альтернативну (невійськову). Однак, такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу"визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно доКонституції Українимає бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
		Відповідно дост. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
		Статтею 1цього Закону визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Закон України"Провійськовий обов`язокі військовуслужбу" встановлює такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Вказаний Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період - це два самостійні види військової служби і Законом України"Проальтернативну (невійськову)службу" альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби.
		Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу - Законом не встановлена.
		Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України - оголошено про проведення загальної мобілізації.
		Згідно з вимогами ч.3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"- під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченогост.336КК України (ухилення від призову за мобілізацією) є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема, комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч.2 ст.17Конституції покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"- особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Згідно п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
		Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Беручи до уваги наведене, суд встановив, що ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни на невійськову службу, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації на особливий період, відмовившись отримати особисто повістку, без поважних причин, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військової служби у Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, чим ухилився від призову за мобілізацією.
		Враховуючи, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст.336КК України виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Отже, показання обвинуваченого, в частині не визнання вини, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тому суд критично оцінює його показання і вважає, що таким чином він прагне уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		У зв`язку з вищевикладеним, вказані вище докази, що досліджувались судом, є належними, допустимими, достовірними, взаємодоповнюють один одного, і в своїй сукупності вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєному кримінальному правопорушенні і його дії вірно кваліфіковані за ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Відповідно до ст.65КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		За кваліфікацією злочин, вчинений ОСОБА_3 за ст. 336 КК України, відноситься до категорії не тяжких (ст. 12 КК України).
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.66КК України судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67КК України судом не встановлено.
		При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, відповідно до ст. 12 цього Кодексу, є нетяжким злочином, характер вчиненого кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність з огляду на той факт, що на території України введений воєнний стан, його значний суспільний резонанс та дані про особу винного, який вину не визнав, характеризується за місцем проживання позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 , винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі.
		На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1,3 ст.76 КК України.
		Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 Кримінального кодексу України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ст.ст. 75, 76КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід  ОСОБА_3 - не обирати.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...