Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/11271/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 16.02.2024. Зареєстровано: 17.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/161/177/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017030000000176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/11271/17 
		Провадження № 1-кп/161/177/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             16 лютого 2024 року         
		Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого        судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря
		судового засідання     ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017030000000176 від 04.05.2017, про обвинувачення  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянин України,який народивсята зареєстрованийв АДРЕСА_1 ,проживає в АДРЕСА_2 ,одружений,має наутриманні неповнолітньогосина ІНФОРМАЦІЯ_2 ,освіта вища,працює оперуповноваженим Камінь  Каширського РВП ГУНП у Волинській області, несудимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора             ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого         ОСОБА_3 ,
		захисників         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		ОСОБА_3 розпочав службу в органах внутрішніх справ з 12.11.2002, будучи зарахованим курсантом Волинського училища професійної підготовки працівників міліції Управління МВС України у Волинській області, в подальшому проходив службу на наступних, в тому числі керівних, посадах в системі МВС України та Національної поліції: із березня по травень 2003 року  на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби міліції (за рахунок посади міліціонера ІТТ) Луцького міського відділу Управління МВС України у Волинській області, із травня 2003 року по лютий 2005 року  на посаді дільничного інспектора міліції Луцького районного Управління МВС України у Волинській області, із лютого 2005 року по листопад 2007 року  на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Луцького районного відділу УМВС України у Волинській області, із листопада 2007 року по жовтень 2010 року  на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Луцького районного відділу поліції Управління МВС України у Волинській області, із жовтня 2010 року по червень 2013 року  на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Луцького районного відділу Управління МВС України у Волинській області, із червня 2013 року по листопад 2015 року  на посаді заступника начальника сектору карного розшуку Луцького районного відділу Управління МВС України у Волинській області, із листопада 2015 року по червень 2016 року  на посаді начальника сектору Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області, із червня 2016 року по 02.06.2017 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області.
		Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів віднесені органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про Національну поліцію» №580-VII від 02.07.2015, національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Статтею 8 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. 
		Статтею 18 ЗУ «Про Національну поліцію» визначені основні обов`язки поліцейського, відповідно до яких останній повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції; - професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; - поважати і не порушувати прав і свобод людини.
		Вимогами ст.19 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Відповідно до примітки ст.364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. 
		Віповідно до п.2 примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. 
		Відповідно до ст.13 ЗУ "Про національну поліцію" систему поліції складають: центральний орган управління поліцією, територіальні органи поліції. 
		Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. 
		У структуру Головного управління Національної поліції у Волинській області входять Територіальні підрозділи, серед яких Луцьке районне відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області, структурною одиницею якого є сектор кримінальної поліції, який очолював ОСОБА_3 .
		За таких обставин, відповідно до ст.ст. 1, 17, 62, ЗУ «Про Національну поліцію», п.1 примітки ст.364 КК України, п.2 примітки до ст.368 КК України, ОСОБА_3 , перебуваючи на займаній посаді, є службовою особою, яка займає відповідальне становище та постійно виконує функції офіційного представника державного органу виконавчої влади.
		Окрім того, ОСОБА_3 , відповідно до ч.1 ст.3 ст.22 ЗУ «Про запобігання корупції», обіймаючи вказану посаду, є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення і йому забороняється використовувати свої службові повноваження або службове становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.
		Також,відповідно довимог ст.7ЗУ "Прооперативно-розшуковудіяльність" ОСОБА_3 зобов`язаний: - у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілактику правопорушень; - у разі виявлення ознак злочину, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Проте, ОСОБА_3 , у порушення вимог вказаних нормативних актів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та вчинив умисне корисливе корупційне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_3 , будучи начальником сектору кримінальної поліції Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області, усвідомлюючи свої дії, з метою одержання від громадянина ОСОБА_7 неправомірної вигоди, знаючи, що останнього 04.04.2017 було затримано працівниками лісової охорони та Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУ НП у Волинській області за підозрою щодо його можливої причетності до вчинення незаконної порубки лісу, 05.04.2017 у своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі адміністративного приміщення за адресою м.Луцьк вул.Боженка, 34, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, знаючи, що до вчинення незаконної порубки лісу може бути причетним ОСОБА_7 , так як останній неодноразово потрапляв в поле зору працівників поліції, як особа, яка здійснює незаконну порубку та перевезення лісу, усно висловив останньому вимогу про необхідність надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США. При цьому, зауважив, що у випадку ненадання йому неправомірної вигоди у вказаній сумі, він, в силу своїх владних повноважень буде вживати всіх оперативно-розшукових та розшукових заходів, направлених на збирання оперативних даних щодо незаконної діяльності ОСОБА_7 та його знайомих осіб про їх причетність до вчинення незаконної порубки лісу, після чого підготує рапорт із підтверджуючими документами про виявлене кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_7 та скерує його до органу досудового розслідування для подальшого приєднання до матеріалів кримінального провадження №12017030130000286 від 04.04.2017 за ст.246 КК України за фактом незаконної порубки дерев для подальшого здійснення досудового розслідування щодо останнього та притягнення до кримінальної відповідальності.
		Таким чином, ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх владних повноважень, створив умови, за яких ОСОБА_7 , будучи переконаним в наявності реальної небезпеки щодо використання ОСОБА_3 своїх владних повноважень щодо його кримінального переслідування, збирання інформації та вжиття всіх оперативних заходів, направлених на встановлення обставин викриття його діяльності по незаконній порубці лісу та передачі зібраних матеріалів для здійснення досудового розслідування щодо нього, змушений був погодитися про надання коштів в якості неправомірної вигоди, оскільки, ОСОБА_3 , зловживаючи своїм службовим становищем та владою, будучи працівником правоохоронного органу, міг зібрати матеріали та підготувати рапорт про вчинення ним кримінального правопорушення та направити його до органу досудового розслідування.
		У подальшому 05.05.2017, у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи біля адміністративної будівлі Луцького відділення поліції (м.Луцьк, вул.Боженка, 34) ОСОБА_3 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, при черговій зустрічі з ОСОБА_7 повторно висловив пропозицію про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, за не проведення щодо останнього та його знайомих розшукових заходів та збирання інформації щодо їх причетності до незаконної порубки лісу.
		Крім того, в період часу з 16год. 30хв. по 17год. 00хв. 10.05.2017, перебуваючи біля адміністративної будівлі Луцького відділення поліції (м.Луцьк вул.Боженка, 34), ОСОБА_3 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та мету особистого протиправного збагачення, при черговій зустрічі з ОСОБА_7 підтвердив намір отримати неправомірну вигоду.
		У подальшому, 16.05.2017 ОСОБА_3 , діючи умисно, з мотивів особистого незаконного збагачення, та продовжуючи свої злочинні дії, стійко спрямовані на одержання неправомірної вигоди, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , о 14год. 16хв., одержав від останнього раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США, що згідно згідно курсу НБУ в еквіваленті до національної валюти станом на 16.05.2017 становило 26474 гривень, за невжиття з його сторони всіх оперативно-розшукових та розшукових заходів, направлених на збирання оперативних даних та матеріалів щодо незаконної діяльності ОСОБА_7 , його знайомого ОСОБА_8 , та причетності їх до вчинення незаконної порубки, перевезення, збуту лісу, та підготовки рапорту із зібраними матеріалами про виявлене кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_7 і його знайомими та направлення матеріалів до органів досудового розслідування для подальшого здійснення досудового розслідування щодо останнього та притягнення до кримінальної відповідальності.
		Після цього, ОСОБА_3 було викрито працівниками прокуратури Волинської області та СБУ у Волинській області, предмет неправомірної вигоди в останнього виявлено та вилучено.
		Таким чином, ОСОБА_3 інкримінуються умисні дії, які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3  винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч.3 ст.368 КК України, не визнав та показав, що станом на 04 квітня 2017 року він обіймав посаду начальника карного розшуку Луцького районного відділу поліції. До його функціональних обов`язків входило координація роботи сектору кримінальної поліції та розкриття злочинів, недопущення скоєння злочинів на території Луцького району. На той момент він був знайомий із ОСОБА_9 , з яким познайомився восени 2016 року. Останній був його «агентом», надавав інформацію про осіб, які займаються протиправними діяннями на території Луцького району. 04 квітня 2017 року у с.Мартинівка було затримано осіб, серед яких були ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Про таку подію йому стало відомо на ранковій нараді у начальника поліції. В той же день йому зателефонував ОСОБА_7 , він запросив його до себе до кабінету, де останній розповів про те, що його затримали вночі, однак він не був причетним до події, на що ОСОБА_10 йому порадив піти дати пояснення, якщо він справді не причетний. Проте, він відмовився давати покази і залишив його кабінет. На нараді працівників карного розшуку він давав вказівку збирати інформацію про причетність затриманих осіб до незаконної порубки лісу. Після цього ОСОБА_7 не бачив. В кінці квітня ОСОБА_7 до нього зателефонував, запропонував зустрітися. В ході зустрічі останній поцікавився про продаж чорного автомобіля марки «Гольф», оскільки його знайомий хоче придбати автомобіль, на що ОСОБА_10 повідомив, що автомобіль на литовській реєстрації, не є його власністю, проте він може його продати за 2000 доларів США. ОСОБА_7 відповів, що можуть відразу заплатити 1000 доларів США, іншу частину суми згодом. 10 травня 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_7 , після чого вони зустрілися неподалік відділу поліції. У них була розмова також і щодо продажу автомобіля. Він сказав ОСОБА_7 , якщо його знайомі дають 1000 доларів США, згодом іншу частину суми, тоді він погодиться віддати автомобіль, але чому зараз ОСОБА_7 заперечує такі факти йому не відомо. 12 травня 2017 року йому зателефонував знайомий ОСОБА_11 та повідомив про затримання ОСОБА_12 , поцікавився чи йому відома ця особа, на що він відповів, що знає ОСОБА_13 . Останній неодноразово був причетний до вчинення злочинів, а тому він наполягав на його затриманні, щоб останній надав інформацію про вчинення крадіжок на території Ківерцівського та Луцького районів. В подальшому 15 травня 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_14 із телефону його співмешканки, попросив, щоб він до нього приїхав, оскільки щодо нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, на що він сказав, що приїде у випадку якщо у нього є інформація щодо осіб, причетних до викрадення лісу. Він приїхав до ОСОБА_7 наступного дня та зайшов до квартири. ОСОБА_7 передав йому клаптик паперу із прізвищами осіб, які займалися незаконною порубкою лісу. Під час розмови ОСОБА_14 поклав на стіл 1000 доларів США, які він взяв та поклав у сумку, зрозумівши що саме за придбання авто. Вийшовши на вулицю, до нього підійшли працівники СБУ, запитали чи отримав він неправомірну вигоду, на що він повідомив, що неправомірну вигоду сьогодні не отримував. Запитали чи це його автомобіль, він відповів, що не його, а взяв його у користування (автомобіль належав дружині). Після цього його затримали, відібрали телефон, при цьому він двічі просив зателефонувати адвокату, без захисника показів не надавав. Йому відмовили у забезпеченні участі захисника.
		Також вказав, що ОСОБА_15 відомо було про ОСОБА_12 , який допомагав у розкритті злочинів, він доповідав ОСОБА_15 про обставини, часто спілкувалися, йому також було відомо і про те, що він продає свій автомобіль. ОСОБА_16 справді спілкувався з ним, у них була мета затримати ОСОБА_12 , щоб припинити вчинення ним злочинів. Вказівок слідчій ОСОБА_17 не надавав. Звернув увагу, що працівниками СБУ у період з 04 травня 2017 року щодо нього проводилися НСРД, однак у матеріалах провадження відсутні відомості щодо вимагання у ОСОБА_12 грошових коштів. Вказував, що сторона обвинувачення здійснила вибірку розмов із ОСОБА_9 , проте не взяли до уваги розмови із ОСОБА_18 , інші 8 розмов, де він був ініціатором затримання ОСОБА_12 та зупинення його злочинної діяльності. Кошти, які отримав від ОСОБА_12 , були саме за продаж його автомобіля. Фраза, яку він сказав у квартирі ОСОБА_12 «по ОСОБА_19 та інших особах потрібно вирішити», означала притягнення їх до кримінальної відповідальності, як осіб які здійснюють незаконну порубку лісу. Відповіді щодо його співробітництва із ОСОБА_9 у якості «агента» не надав, оскільки користувався матеріалами під грифом секретності «таємно», «цілком таємно». Доручень у рамках кримінального провадження за фактом порубки лісу в с.Мартинівка не виконував, оскільки подія трапилася на території, яка не входила до його обслуговування. Працівник, який виконував доручення, супровідним листом надсилав відповідь безпосередньо слідчому. Також повідомив, що він не пам`ятає, хто такий « ОСОБА_20 », про якого розмовляв з ОСОБА_21 . На його думку, ОСОБА_21 оговорює його, однак причини для цього йому невідомі.
		Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 ,його винуватістьу інкримінованомуправопорушенні повністюдоводиться зібранимита дослідженимив ходісудового розглядудоказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
		Так, будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні, свідок  ОСОБА_7  показав, що у 2017 році він їздив у ліс із хлопцями, де здійснювали порубку лісу, займався дровами, працював не офіційно. У квітні 2017 році його із ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (два останні йому незнайомі) затримали за здійснення незаконної порубки та доставили до відділу поліції, де його допитали щодо обставин і за дві години відпустили додому, при цьому вручили повістку про виклик наступного дня. На наступний день він подзвонив своєму знайомому ОСОБА_3 , якого знав близько півроку, також знав, що він працює у карному розшуку, останній допомагав раніше по його справах. З ним він познайомився через свого знайомого ОСОБА_25 . Раніше ОСОБА_3 йому повідомляв, що відносно нього є 7 справ за фактом незаконної порубки лісу, для їх закриття потрібно заплатити, в іншому випадку казав, що посадить його разом з знайомими. Коли приїхав у відділ поліції (04.04.2017), його провели в кабінет ОСОБА_3 , де останній йому сказав, що відносно нього та хлопців відкрита чи буде відкрита кримінальна справа, але, щоб цього уникнути цього, необхідно заплатити 1000 доларів США. Він сказав, що порадиться із хлопцями і, якщо вони погодяться, тоді заплатять. Після цього, відразу він розповів знайомим про 1000 доларів США, але останні через тиждень повідомили, що не погоджуються платити грошові кошти, більше з ними про це не говорив. Приблизно через тиждень - два, він знову приїхав до ОСОБА_3 і сказав йому, що хлопці відмовилися, в нього теж грошей не було. ОСОБА_3 йому сказав, щоб він заплатив, для того щоб його та ОСОБА_8 не зачіпали, а з рештою хлопців він розбереться, знайде їх по телефону, дізнається хто вони такі. Знайомий ОСОБА_26 , в якого просив позичити грошові кошти, порадив йому звернутися у внутрішню безпеку та написати заяву. Через тиждень, можливо у травні, він поїхав до внутрішньої безпеки поліції де його зустрів оперативник ОСОБА_27 та провів написати заяву. Звернувся в правоохоронні органи через те, що не зміг знайти кошти. Після цього він зустрічався із ОСОБА_3 , їздив до відділу поліції, говорив, що привезе гроші, щоб останній не вносив щодо нього відомості до ЄРДР. Впродовж цього часу ОСОБА_3 до нього телефонував, запитував за грошові кошти. Коли на ньому були спеціальні засоби відеофіксації при зустрічах із ОСОБА_28 не пам`ятає змісту тих розмов, як і того чи вимагав ОСОБА_10 у нього грошові кошти. 16 травня 2017 року до нього подзвонив ОСОБА_10 , сказав вийти на вулицю за його місцем проживання  АДРЕСА_4 , проте він відмовився, оскільки щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. ОСОБА_3 прийшов до нього додому, вони поговорили, він пішов у кімнату дістав гроші, передав їх ОСОБА_3 , і він пішов. При цьому, ще передав папірець із прізвищами ОСОБА_29 та інших осіб, яких саме вже не пам`ятає, щоб їх не зачіпали в рамках інших кримінальних проваджень щодо незаконної порубки лісу. ОСОБА_10 сказав, що ніяких порушень щодо нього не буде, до нього не будуть чіплятися за фактами незаконних порубок лісу, він може не хвилюватися, справи будуть закриті. До кримінальної відповідальності за фактами незаконної порубки лісу його не притягали. Йому невідомо чи ОСОБА_10 готував якісь процесуальні документи у кримінальному провадженні за фактом порубки в с.Мартинівка. Агентом ОСОБА_30 він не був, розмов щодо придбання у ОСОБА_30 автомобіля у них не було, яким автомобілем користувався ОСОБА_3 не знає.
		На уточнюючі запитання учасників відповів: до порубки лісу 03.04.2017 він не причетний; сам на наступний день зателефонував до ОСОБА_3 , бо проти нього відкриють кримінальну справу; кошти ОСОБА_3 передавав щоб були закриті кримінальні справи, можливо давав кошти і за попередні кримінальні справи; на квартирі ОСОБА_3 сказав, що ніяких порушень проти нього не буде.
		Свідок  ОСОБА_8 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні показав, що у 2017 році його знайомий ОСОБА_14 попросив про допомогу  поїхати в ліс та заготовити дрова (при цьому були і дві інші невідомі особи). Вони поїхали в ліс, де їх затримали, завезли до райвідділу, допитали та відпустили додому. Вручили повістки для прибуття у райвідділ наступного дня, але він не з`явився бо злякався, більше його в поліцію не викликали. Згодом ОСОБА_14 повідомляв йому, що у нього ОСОБА_31 вимагав грошові кошти. Щодо подальшого руху кримінального провадження йому нічого не відомо. ОСОБА_3 особисто у нього грошей не вимагав.
		Свідок  ОСОБА_32 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні показав, що він працював на посаді о/у карного розшуку Луцького районного відділу поліції у Волинській області, а ОСОБА_3 був його керівником. Перебуваючи в складі слідчо-оперативної групи вони вночі на лінію «102» отримали виклик про незаконну порубку лісу у с.Мартинівка. На місці події були лісничі, біля їх автомобілів стояли затримані особи, які здійснили незаконну порубку дубів. ОСОБА_21 та ще одного чоловіка доставили до відділу поліції, він відібрав у них пояснення та відпустив додому. Особи на підставі ст.63 Конституції України відмовилися від дачі пояснень. На місці події бачив зрізані дерева, бачив пилу. На підставі документів, які оформила слідча ( ОСОБА_33 ) були внесені відомості до ЄРДР за фактом незаконної порубки лісу. Рапорт про вчинення кримінального правопорушення він не писав. Доповідав вранці на нараді начальнику райвідділу про цю подію, і що по ній зробили, вказуючи прізвища причетних осіб. На цій нараді був присутнім також і ОСОБА_3 . На нараді слідча ОСОБА_17 повідомила, що відомості за фактом незаконної порубки лісу внесені до ЄРДР. ОСОБА_3 повідомив, що затримані особи неодноразово були причетні до незаконної порубки лісу, щодо них потрібно збирати матеріали на проведення обшуків, доведення їх винуватості. В подальшому, від слідчого надійшло доручення про опитування свідків, встановлення інших осіб, причетних до вчинення злочину. Доручення отримував начальник ВП, яке в подальшому розписував серед оперативних працівників. Зібрані матеріали на виконання доручень супровідним листом скеровувалися безпосередньо слідчому. На оперативних нарадах обговорювали цю подію. ОСОБА_3 не зобов`язаний був складати рапорт для внесення відомостей до ЄРДР. Оперативний працівник, здійснює перевірку матеріалів, складає рапорт, який скеровує слідчому, який в подальшому подає їх начальнику поліції.
		Свідок  ОСОБА_34 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні показав, що на той час він перебував на посаді помічника лісничого у лісовому господарстві. Приблизно у квітні 2017 року вночі у лісовому масиві с.Мартинівка надійшло повідомлення від місцевих громадян, про факт незаконної порубки лісу. На той час ОСОБА_35 був лісничим, вони разом і з ним поїхали на місце події. Відділ охорони захисту лісу також виїхав на подію іншим автомобілем. На місці виявили незаконну порубку дерев породи дуб ймовірно у кількості 5 штук. Не пам`ятає осіб чоловічої статі, які причетні до незаконної порубки, з ними не спілкувався, орієнтовно їх було троє. Не пригадує чи на місці події були працівники поліції.
		Свідок захисту  ОСОБА_36 , будучи допитаним в судовому засіданні показав, що з 2008 року працює у карному розшуку, з того часу знайомий із ОСОБА_3 . На той момент він працював по лінії викрадення транспортних засобів. На момент затримання ОСОБА_7 йому стало відомо, що останній є «агентом» ОСОБА_3 . Він зателефонував ОСОБА_3 та запитав про цю особу, на що ОСОБА_31 відповів, що знає ОСОБА_7 , він неодноразово вчиняв злочини, його «потрібно закрити», щоб той почав говорити. В нього було декілька розмов з ОСОБА_3 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_3 повідомляв, що той причетний до незаконних порубок лісу та викрадення транспортних засобів.
		Свідок захисту  ОСОБА_37 , будучи допитаною в судовому засіданні показала, що під час чергування виїжджала у складі СОГ у с.Мартинівка, оскільки надійшло повідомлення на лінію «102» про те, що виявлено транспортний засіб, у якому знаходилася незаконно вирубана деревина. Вона наступного ранку внесла відомості до ЄРДР за фактом незаконної порубки деревини саме невстановленими особами, оскільки їх було виявлено не безпосередньо на місці порубки, а приблизно за 1 км від вирубаних дерев. На місці події було виявлено та вилучено транспортний засіб, а також було доставлено у відділ поліції для відібрання пояснень ОСОБА_21 та ОСОБА_38 . ОСОБА_39 надав пояснення, у яких зазначив, що ОСОБА_7 попросив за 500 грн. подивитися, щоб ніхто не йшов під час незаконної порубки. ОСОБА_21 відмовився від дачі показів на підставі ст.63 Конституції України. В подальшому цим особам були вручені повістки про їх виклик для допиту у статусі свідків, проте ще на той час відомості не були внесені до ЄРДР, однак ОСОБА_7 не з`являвся на виклики. Доручення слідчого виконували оперативні працівники, а не їхній керівник. Надавала доручення на ім`я начальника відділу поліції, хто із оперативних працівників виконував і надсилав документи щодо виконання доручень вже не пам`ятає. При цьому вказала, що ОСОБА_3 їй не давав ніяких вказівок щодо якихось «поблажок» для ОСОБА_38 та ОСОБА_21 у кримінальному провадженні, яке в подальшому було передано іншому слідчому, оскільки їй почали надходити погрози.
		Свідок захисту  ОСОБА_40 , будучи допитаним в судовому засіданні показав, що у 2017 році було затримано трьох осіб (серед них був і ОСОБА_21 ) за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом у с.Прилуцьке. Після затримання ОСОБА_7 та доставлення його до відділу поліції, перевіривши базу даних поліції, було виявлено факти попереднього вчинення ним незаконної порубки лісу на території Ківерцівського району. Згодом він телефонував та спілкувався із ОСОБА_3 щодо ОСОБА_7 , при цьому ОСОБА_3 просив, щоб допитали ОСОБА_21 і щодо злочинів на території Луцького району та щоб затримали цих осіб.
		Свідок захисту  ОСОБА_41 , будучи допитаним в судовому засіданні показав, що у 2017 році він обіймав посаду начальника районного управління відділу поліції, ОСОБА_3 був його підлеглим та обіймав посаду начальника карного розшуку з 2017 року. Пам`ятає, що була певна особа, яка була інформатором ОСОБА_3 , та надавала інформацію щодо злочинів, пов`язаних із незаконною порубкою лісу, іншими злочинами. Зі слів ОСОБА_3 йому було відомо, що ОСОБА_7 був на оперативному контакті із ним. У райвідділі було кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 щодо незаконної порубки лісу. До того як він був затриманий у м.Ківерці, ОСОБА_7 мав надати інформацію щодо інших осіб для проведення обшуків, однак не зміг це зробити через затримання. ОСОБА_3 наполягав на проведенні обшуків у ОСОБА_7 для оголошення останньому про підозру, проте, на думку прокурорів, не було підстав для погодження таких клопотань. Відомості до ЄРДР були внесені за фактом, а не щодо конкретної особи, оскільки не вистачало доказів для оголошення підозри. До обов`язків ОСОБА_3 , як начальника сектору карного розшуку входило збирання інформації, доставлення свідків, підозрюваних до слідчого, проведення допитів, попередження та виявлення злочинів, фіксування даних щодо окремих осіб. Процесуально ОСОБА_3 мав право знайти ОСОБА_7 , доставити його до відділу поліції до слідчого для допиту, збирати інформацію, направляти підтверджуючі документи. Від слідчого надходили доручення, які розписувалися на працівників карного розшуку, зокрема як на начальника карного розшуку так і на оперативних працівників. Він спілкувався із ОСОБА_3 щодо розкриття злочину за фактом незаконної порубки лісу у с.Мартинівка, ОСОБА_3 доводив до відома про причетність ОСОБА_7 та інших осіб до вчинення цього злочину. Окрім того, йому було відомо про те, що ОСОБА_3 мав продати «особі, яка перебувала на оперативному контакті», свій автомобіль «Фольксваген». Розмова про продаж автомобіля виникла через те, що і він мав наміри продати свій автомобіль.
		Показання допитанихсвідків,в ціломує чіткими,послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення (хронологію подій), які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їх показання повністю узгоджуються та відповідають і іншим доказам у справі.
		Окрім того, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо необхідності надання неправомірної вигоди обвинуваченому є взаємоузгодженими.
		Певні неточності в показаннях свідків щодо несуттєвих обставин справи, враховуючи і той факт, що події мали місце понад шість років тому, не свідчать про їх неправдивість, такі показання є належними доказами в розумінні ст.85 КПК України.
		При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо отримання коштів як передоплату за продаж свого автомобіля знайомим ОСОБА_7 , оскільки такі покази не підтверджені жодними іншими належними і допустимими доказами у справі, окрім показань свідка ОСОБА_42 (колега та керівник обвинуваченого на момент подій), якому, лише зі слів обвинуваченого, було відомо про намір продажу авто певній особі. При цьому, не може залишити суд поза увагою і такі факти: ОСОБА_7 був придбаний автомобіль, про що було відомо і ОСОБА_3 , що зафіксовано в протоколі за результатами НСРД та носії інформації; зі слів ОСОБА_3 автомобіль мав намір придбати знайомий ОСОБА_7 ; зі слів свідка ОСОБА_43 (як можна зрозуміти)  сам ОСОБА_7 .
		З заяви ОСОБА_7 від 04.05.2017, яка була зареєстрована в УВБ у Волинській області, встановлено що ОСОБА_7 просить прийняти міри відповідного реагування до начальника сектору кримінальної поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , який за непритягнення до кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу вимагає з нього хабар у сумі 1000 доларів США.
		В рапорті оперуповноваженого УСБУ у Волинській області ОСОБА_44 від 03.05.2017 вказано про те, що начальник сектору кримінальної поліції Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 від осіб, котрі вчинили кримінальні правопорушення, систематично вимагає та одержує неправомірну вигоду в сумі 1000-2000 доларів США за нереєстрацію відносно них кримінальних правопорушень та за повернення їм вилученого майна.
		04.05.2017 були внесені відповідні відомості до ЄРДР №420170030000000176, попередня правова кваліфікація  ч.3 ст.368 КК України, за матеріалами правоохоронних органів.
		Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Волинської області ОСОБА_45 від 05.05.2017 задоволено клопотання та надано дозвіл старшому слідчому СВ прокуратури Волинської області ОСОБА_46 на проведення НСРД щодо ОСОБА_3 на 30 днів, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме з абонентських номерів рухомого (мобільного) зв`язку, якими користується ОСОБА_3 ; аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_3 ; спостереження за особою ОСОБА_3 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль місць передачі неправомірної вигоди, які ОСОБА_3 буде встановлювати безпосередньо перед цими подіями. Прокурором 05.05.2017 доручено проведення НСРД працівникам УСБУ у Волинській області.
		05.05.2017 прокурором прокуратури Волинської області ОСОБА_47 була винесена постанова про проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту строком на 30 діб, доручено її проведення працівникам УСБУ у Волинській області.
		Згідно стенограми до протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтроль особи, від 11.05.2017, встановлено, що 10.05.2017 ОСОБА_7 прибув до Луцького ВП ГУНП у Волинській області, де зустрівся з ОСОБА_3 та погодився на попередньо висунуту вимогу ОСОБА_3 надати неправомірну вигоду, а останній підтвердив намір її отримати. Зі змісту розмов (в завуальованій формі) встановлено, що ОСОБА_7 придбав собі автомобіль, ОСОБА_3 запитує, а ОСОБА_7 відповідає: «говорив з ними?», «да», «і шо вони?», «ну шо, вони согласні дати так, як той раз говорили», в подальшому в завуальованій формі йде розмова саме про неправомірну вигоду, при цьому ОСОБА_31 вказує «ти мені напиши за кого, шо б я там знав, бо в нас там заходи мають проводитися», «шо б не так шоб було, що ти дав…., а я по них заходи «проводжу» (нецензурна лексика)». При цьому вони домовилися про наступну зустріч 12-13.05.2017. Відразу суд акцентуєте, що будь-яких даних про те, що ОСОБА_7 висловив наміри придбати авто в ОСОБА_3 немає.
		З протоколу огляду документа від 16.05.2017 з додатком встановлено, що на аркуші паперу, який ОСОБА_7 має передати разом з неправомірною вигодою ОСОБА_3 вказані дані трьох осіб: ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 .
		З протоколівогляду тавручення грошовихкоштів від16.05.2017з додаткамивстановлено,що уприсутності понятихза участю ОСОБА_7 оглянуто грошовікошти всумі 1000доларів США,із вказанихгрошових коштівзнято копії,кошти обробленопрепаратом «Промінь-1»та надані ОСОБА_7 26500гривень буливиділені ізспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни черезДепартамент внутрішньоїбезпеки Національноїполіції Українита відповідноконвертовані 05.05.2017в суму1000доларів США,чим підтверджується той факт, що такі кошти були отримані згідно вимог діючого законодавства.
		Згідно стенограми до протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06.06.2017, встановлено, що 16.05.2017 ОСОБА_3 телефонує на номер дружини ОСОБА_7 та просить щоб він йому зателефонував. В подальшому ОСОБА_31 знову телефонує та розмовляє з ОСОБА_7 , запитує, де останній проживає та повідомляє, що під`їде. Наступна розмова між ними щодо місця проживання ОСОБА_7 , куди саме потрібно під`їжджати. 
		Згідно стенограми до протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо-, відеоконтроль особи, від 17.05.2017, встановлено, що 16.05.2017 відбулася зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за місцем проживання останнього, де було передано аркуш паперу та 1000 доларів США. ОСОБА_3 відразу запитує «що там в тебе?», на що ОСОБА_7 дає аркуш паперу. Останні розмовляють, як можна зрозуміти про обставини викрадення трактора. Згодом, коли ОСОБА_3 розмовляв по телефону, ОСОБА_7 вийшов з кухні, повернувся та поклав на стіл разом із запискою перед обвинуваченим 1000 доларів США, які останній поклав в свою барсетку. При цьому свідок сказав «то за то». Далі знову розмова про ліс, крадіжку трактора, ОСОБА_3 повідомляє свідку, що його можуть засудити. ОСОБА_3 також запитує, а ОСОБА_7 відповідає: «так по цьому ОСОБА_19 і по цих двох, да? Треба рішити?», «да», «а вони хоч ніде більш не проходять по інших районах?», «нє», «то тільки в Луцькому да о це?», «та ці ….вообще два рази поїхали зі мною…… Ну а з тим я поговорю, він до мене ще підїде десь на днях», «хто хто?», «Саша той». При цьому знову ж таки, будь-яких даних про те, що ОСОБА_21 має бажання придбати авто в ОСОБА_3 чи надає аванс немає.
		Зі змісту стенограми від 17.05.2017 та безпоседньо дослідженого запису встановлено, що ОСОБА_3 на квартирі отримав від ОСОБА_7 записку з прізвищами осіб та 1000 доларів США, такі обставини не оспорюються учасниками кримінального провадження.
		Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину від 17.05.2017, встановлено, що ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 1000 доларів США, після чого, покинувши квартиру, був затриманий працівниками УСБУ у Волинській області, УВБ у Волинській області Національної поліції та прокуратури Волинської області.
		Разом з тим, суд за клопотанням сторони захисту дослідив, отримані під час проведення негласних слідчих дій, телефонні розмови від 12.05.2017 ОСОБА_51 з ОСОБА_3 , 13.05.2017 ОСОБА_52 з ОСОБА_3 , зміст яких стосується надання ОСОБА_7 відомостей щодо осіб причетних до злочинів, які той може надати в разі обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу  тримання під вартою. При цьому, в розмовах зафіксовано про те, що ОСОБА_21 є «агентом» Турковця та має підвезти інформацію.
		Згідно протоколу освідування від 16.05.2017 (години початку та завершення не вказані), проведеного з участю оперативних працівників та двох понятих, встановлено, що в ОСОБА_3 на обох руках видимих нашарувань сторонньої речовини, що світиться в ультрафіолетових променях світло-зеленого кольору, не виявлено. Разом з тим, з рук в ОСОБА_53 зроблені та вилучені змиви та опечатані в пакети. При цьому зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_3 добровільно погодився пройти освідування, учасникам було роз`яснено їхні права та обов`язки.
		Згідно протоколу огляду місця події від 16.05.2017 встановлено, що в період з 14.39год. до 15.33год. був проведений огляд території неподалік буд. АДРЕСА_4 , та автомобіля «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 . При цьому було встановлено особу ОСОБА_3 , проведено його освідування за обставин, що вказані у вищезазначеному протоколі про освідування, та слідчим поставлені питання: чи не отримував Турковець неправомірну вигоду, на що останній вийняв та поклав на автомобіль особисті речі, відмовивши слідчому в проведенні огляду автомобіля. Разом з тим, слідчий ОСОБА_54 повідомив ОСОБА_3 про проведення огляду автомобіля «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 , в порядку ст.223 КПК України, під час якого з салону автомобіля вилучено барсетку чорного кольору, в якій виявлено 10 купюр по 100 доларів США, 503 гривні, службове посвідчення ОСОБА_3 , значок поліції, посвідчення учасника бойових дій, грошові кошти 2500 гривень, банківські картки, документи на автомобіль, пістолет. Окрім того, в ОСОБА_3 був вилучений мобільний телефон.
		З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.05.2017 (вказаний час затримання 15.33год.) встановлено, що 16.05.2017 по пр.Молоді, 7, в м.Луцьк Волинської області, затримано ОСОБА_3 . Об 15.45год. повідомлено центр з надання безоплатної правової допомоги про затримання особи. Жодних зауважень від учасників (від самого підозрюваного, в тому числі і щодо підстав затримання) не надходило. При цьому, під час дослідження судом вказаного доказу встановлено, що ОСОБА_3 жодного разу не запитав про підстави затримання, не з`ясовував, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють (оскільки у випадку не вчинення ним жодного із злочинів, зважаючи на його особу (працівник правоохоронного органу) він обов`язково проти цього б заперечував, натомість він зазначив, що на даний час нічого пояснити не може.
		З ухвалислідчого суддіЛуцького міськрайонногосуду від17.05.2017встановлено,що слідчомунадано дозвілна проведенняобшуку впорядку ст.233КПК України автомобіля «Фольксваген Гольф», н.з. НОМЕР_1 , з метою виявлення 10-ти купюр по 100 доларів США, 503 гривень, службового посвідчення ОСОБА_3 , значка поліції, посвідчення учасника бойових дій, грошових коштів в сумі 2500 гривень, банківських карток, документів на автомобіль, пістолета з набоями, телефону.
		Вилучені речі визнані речовими доказами згідно постанови слідчого від 16.05.2017, а згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19.05.2017 на них накладений арешт з метою збереження речових доказів.
		З протоколів огляду від 19.06.2017, 03.07.2017 встановлено, що слідчий оглянув речі та документи, які були виявлені та вилучені 16.05.2017 в ході проведення огляду місця події.
		Згідно висновку експертизи спеціальних хімічних речовин №3315 від 06.07.2017, на вилучених десяти банкнотах США, бинтових тампонах із змивами з долонь рук ОСОБА_3 , сумці чорного кольору, виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини Промінь-1, що мають спільні родові ознаки між собою.
		Згідно висновку судово-технічної експертизи №3316 від 06.07.2017, десять банкнот схожих на банкноти США, номіналом 100 $, виготовлені та випущені в обіг Федеральною Резервною Системою США.
		З протоколу огляду від 07.07.2017 встановлено, що слідчим оглянуто матеріали кримінального провадження №12017030130000286 від 04.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України, згідно яких були внесені відомості за фактом незаконної порубки лісу, відібрані пояснення в осіб, виписані повістки.
		З копії журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області встановлено, що 04.04.2017 було доставлено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		З копії журналу обліку виконання доручень Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області встановлено, що мав факт реєстрації кримінального провадження №12017030130000286 та надання доручень у цьому кримінальному провадженні.
		Копіями службової характеристики, присяг від 26.03.2003, 07.11.2015, зобов`язання, витягу з наказу, атестаційного листа, підписки, довідки щодо проходження служби підтверджується той факт, що ОСОБА_3 станом на квітень-травень 2017 року обіймав посаду начальника сектору кримінальної поліції Луцького РВП ГУНП у Волинській області, тобто був службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		З копій висновку службового розслідування та відповідного наказу, встановлено що ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено.
		Висновок службового розслідування суд оцінює критично, оскільки за рішенням суду Турковець був поновлений на посаді, що не заперечується стороною обвинувачення.
		Стороною захисту також було заявлено клопотання про визнання ряду доказів недопустимими, а також фактично про наявність провокації (змодельованої ситуації).
		Разом з тим, вирішуючи питання про допустимість/недопустимість доказів, які були отримані під час досудового розслідування, суд виходить з наступного.
		Вирішення питання про допустимість доказів є прерогативою національних судів, а роль Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) обмежується оцінюванням загальної справедливості провадження, зокрема там, де на підставі доказів, здобутих із порушенням встановленого порядку, особа визнана винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Такий загальнопоширений правозастосовний підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ, яка відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується під час розгляду справ як джерело права.
		При цьому приписи ст.9 КПК України визначають однією із основоположних засад кримінального провадження законність, яка є фундаментальною юридичною категорією, критерієм правового життя суспільства і громадян, принципом, методом та режимом суворого, неухильного дотримання, виконання норм права учасниками кримінальних процесуальних відносин і гарантією правомірності застосованого примусу з боку держави.
		Як неодноразово наголошувалося у постановах Касаційного кримінального суду, порушення порядку отримання доказів, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами допустимості доказів, передбаченими главою 4 § 1 КПК України та іншими статтями КПК України, в яких такі правила сформульовані. Також суд визнавав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
		Відповідно до ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме відомості (фактичні дані), які отримані саме завдяки такому порушенню. Тобто закон вимагає встановити прямий причинний зв`язок між порушенням прав людини і отриманими доказами.
		Перевіряючи доводи сторони захисту, суд прийшов до висновку, що такий факт, як провокація злочину, не знайшов свого підтвердження, з огляду на таке.
		Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд насамперед перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим для свого захисту («процесуальний критерій провокації»; пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06).
		Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти - працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання - не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке би вона в іншому випадку не вчинила, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне переслідування (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).
		Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», Суд вивчає мотиви, що виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, Суд встановлює, чи були об`єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили скоїти кримінальне правопорушення.
		Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у судовій практиці Верховного Суду та практиці ЄСПЛ чітко розмежовуються захист від провокації із запереченням факту вчинення злочину загалом.
		Так, у своєму рішенні від 08 липня 2021 року по справі «Берлізев проти України» (параграф 45) ЄСПЛ зазначив, що ситуація, за якої заявник стверджував про підбурювання його до одержання хабара, не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (для порівняння рішення у справі «Раманаускас проти Литви»). При цьому хоча заявник сформулював свою скаргу, використавши термін «підбурювання», проте, як вбачається, по суті він скаржився, що його «підставили». Насправді заявник ніколи фактично не визнавав вимагання або одержання хабаря. Навпаки, як на національному рівні, так і у Суді він послідовно стверджував, що йому підкинули гроші до його кабінету, щоб заявника визнали винним у вчиненні злочину.
		Крім того, у параграфі 46 вищенаведеного рішення, ЄСПЛ вказав, що з точки зору фактів не є послідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agent provocateur). Отже, ця справа суттєво відрізняється від розглянутих судом раніше справ щодо стверджуваної провокації заявників органами державної влади, які підбурили їх до вчинення правопорушень, які за інших обставин не були б вчинені (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Любченко проти України»).
		Отже у своєму рішенні ЄСПЛ констатував, що захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
		Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 385/619/16 (провадження № 51-2496км21), від 08 грудня 2022 року у справі № 466/9812/16-к (провадження № 51-3021км22) та від 24 серпня 2023 року у справі № 601/1704/19 (провадження № 51-550 км 23).
		Частина 2 ст.246 КПК України передбачає, що негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб та провадяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
		Разом з тим, на думку суду, оскільки станом на 04.05.2017 в органів досудового розслідування були підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст.368 КК України, то відповідно і були підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а тому результати проведених по справі НСРД можуть бути допустимими доказами по цьому кримінальному провадженні, навіть за умови подальшої перекваліфікації, що і мало місце в цьому кримінальному провадженні.
		Судом встановлено, що до початку проведення негласних слідчих (розшукових) дій матеріали кримінального провадження містили дані, які вказують на реалізацію обвинуваченим своєї мети  отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 .
		Згідно з даними, відображеними на цифрових носіях інформації, ініціативу отримати неправомірну вигоду виявляв саме ОСОБА_3 , незважаючи на відсутність провокаційних дій з боку заявника в ході спілкування із ним. Жодних активних дій заявник не вчиняв, до вчинення злочину не провокував, зокрема і словесними репліками чи діями.
		Судом не встановлено факту підбурювання обвинуваченого до вчинення злочину, не наведено стороною захисту і доводів, які би свідчили про «активність» дій правоохоронних органів у ході здійснення досудового розслідування. Натомість з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ініціаторами зустрічей був як обвинувачений, так і сам заявник, ОСОБА_3 відповідав на дзвінки та погоджувався на зустрічі з заявником.
		Перевіряючи репутацію заявника ОСОБА_7 судом не було встановлено того, що останній тісно співпрацював з УВБ у Волинській області, УСБУ України у Волинській області чи прокуратурою Волинської області, оскільки будь-яких даних про те, що він був/є заявником, свідком, понятим, викривачем в кримінальних провадженнях, які були підслідні вказаним органам, немає. Таких відсутні і дані про те, що ОСОБА_7 притягався до кримінальної відповідальності.
		Звертає суд увагу і на той факт, що кримінальні провадження, до яких міг бути причетний ОСОБА_7 , розслідувалися лише районними відділами поліції, що не заперечувалося і стороною захисту.
		Згідно ч.3 ст.271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Судом не встановлено такого факту, що слідчий ОСОБА_54 , чи будь-який інший працівник правоохоронного органу сприяв вчиненню злочину, або ж заявник, схиляли чи впливали на поведінку обвинуваченого насильством, погрозами, шантажем тощо.
		Таким чином, аналізуючи інформацію на досліджених письмових доказах та її зміст, враховуючи загальний зміст всіх розмов в сукупності, а не їх частин, з огляду на показання всіх свідків, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність провокативних дій зі сторони органу досудового розслідування чи заявника ОСОБА_7 до вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину, оскільки дії правоохоронних органів були пасивними, без спонукання особи жодними методами до вчинення протиправних дій. 
		Більше того, згідно з показаннями ОСОБА_3 , останній свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не визнавав, оскільки отримав кошти за продаж авто (з його слів), поряд з цим фактично наголошував про провокацію, що з точки зору фактів не є послідовним  заперечення обвинуваченим вчинення злочину та одночасне висунення ним версії, що його спровокували вчинити злочин. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку правоохоронних органів.
		Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що копії журналу відвідувачів Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області, витягу з журналу обліку виконання оперативними підрозділами письмових доручень слідчих, протоколу огляду кримінального провадження №42017030000000176, є недопустимими доказами відповідно до ст.86, ч.1 ст.87 КПК України, оскільки такі докази здобуті всупереч вимогам кримінального процесуального закону, без застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Відсутні і будь-які дані про те, що такі докази отримані в порядку ч.2 ст.93 КПК України. Таким чином, суд визнає вказані докази недопустимими.
		Що стосується доводів сторони захисту та обвинуваченого про порушення права на захист під час його затримання та проведення слідчих дій, суд зазначає наступне.
		Згідно ст.63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
		Згідно ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
		Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		З моменту затримання, а саме силового утримання особи, підозрюваний має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують; бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз`яснення; на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій.
		Згідно ч.4 ст.208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК України.
		Правову позицію ЄСПЛ щодо початкового етапу забезпечення права на захисту кримінальному проваджені викладено, зокрема, у справі «Лучанінова проти України», де зазначено, що «для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника з самого початку провадження (п.52 рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» та п.90-91 рішення ЄСПЛ від 12.06.2008р. у справі «Яременко проти України». За необхідністю захисника мають призначити офіційно. Проте призначення національними органами захисника не гарантує ефективну правову допомогу (п.65 рішення ЄСПЛ від 19.12.1989 р. у справі «Камазінскі проти Австрії».
		Згідно ч.2 ст.241 КПК України перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора, а в разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора.
		Частиною 1 ст.233 КПК України передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Частиною 2 ст.233 КПК України визначає поняття житла та іншого володіння особи. 
		Частина 3 ст.233 КПК України констатує, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто в цих невідкладних випадках слідчий (дізнавач, прокурор) може увійти (проникнути) до житла та скористатися усіма своїми правами, які в нього є на загально-доступній території, наприклад затримати особу в порядку ст.208 КПК України. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку (ч.3 ст.233 КПК України). В цій нормі Закону безпосередньо вказується, що після проникнення, можливого затримання, або інших дій, які не потребують ухвали слідчого судді, прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором звертаються з клопотанням про проведення обшуку. 
		Також в ч.3 ст.233 КПК України вказано, що слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Законодавець звертає увагу, що слідчий суддя тільки розглядає клопотання про дозвіл на обшук згідно вимог ст.234 КПК України, крім іншого перевіряючи підстави для проникнення до житла без ухвали слідчого судді. В ст.234 КПК України не констатовано про можливий обшук без ухвали слідчого судді та подальшу легалізацію такого обшуку.
		Отже ч.3 ст.233 КПК України дає право лише на проникнення до житла чи іншого володіння особи з можливістю проведення лише тих слідчих розшукових дій (або інших законних дій), що не потребують ухвали слідчого судді.
		Як встановлено судом на підставі даних протоколів огляду, освідування, затримання та безпосередньо переглянутого в судовому засіданні відеозапису вказаних слідчих дій, ОСОБА_3 був фактично затриманий о 14.39год., оскільки перед початком слідчих дій останній через підкорення працівникам правоохоронних органів поклав руки на капот автомобіля, його обмежили в рухах та поруч постійно знаходились слідчий та оперативні працівники. ОСОБА_3 просив двічі надати йому можливість зателефонувати захиснику (так як телефон був відразу вилучений), однак йому було відмовлено, а лише о 15.45год. повідомлено центр з надання безоплатної правової допомоги про затримання.
		З 14.39год. до 15.33год. проводилися слідчі дії  огляд місця події та освідування, під час яких ОСОБА_3 (учасник слідчих дій, про що зазначено в протоколах), як володілець транспортного засобу, категорично заперечував щодо його огляду. Останньому, як фактично затриманій особі, не були роз`яснені відповідні процесуальні права ані при огляді, ані при освідуванні. Інформація, яка вказана в протоколах слідчих дій щодо роз`яснення всім учасникам прав та обов`язків, не відповідає дійсності, оскільки з дослідженого відеозапису встановлено, що такого роз`яснення слідчим зроблено не було.
		Окрім того, відсутність зауважень в протоколах затримання, освідування та затримання, не спростовують обставини, які встановлені судом за результатами безпосереднього перегляду відеозапису подій.
		Надаючи правову оцінку ланцюгу подій, що відбувалися з 14.39год. 16.05.2017, суд визнає обґрунтованими висновки сторони захисту про те, що затримання відбулося саме о 14.39год. З часу фактичного затримання ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного, проте йому не були роз`яснені права затриманої особи, передбачені ст.42 КПК України, серед інших і право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього. Окрім того, освідування відбулося без добровільної згоди і навіть без такої пропозиції, огляд місця події, а фактично обшук автомобіля, здійснювався без ухвали слідчого судді та добровільної згоди законного володільця.
		Більше того, за результатами слідчої дії був складений саме протокол огляду, однак слідчий суддя, розглянувши клопотання сторони захисту, надав дозвіл на проведення обшуку, а не огляду, в порядку ст.233 КПК України, при цьому в ухвалі конкретно не вказаний, який саме невідкладний випадок, з передбачених ч.3 ст.233 КПК України, мав місце в цій ситуації. 
		Таким чином, порушення права на захист ОСОБА_3 при проведенні освідування та огляду, а фактично обшуку, без ухвали слідчого судді, знайшли своє підтвердження в ході перегляду в судовому засіданні під час дослідження доказів, а саме відеозаписів, які долучені до протоколів слідчих дій.
		Відповідно до ч.1, п.п. 1, 3 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов`язаний визнати недопустимими доказами, отриманими внаслідок істотних порушень прав людини і основоположних свобод, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов, порушенні права на захист, а тому твердження сторони захисту щодо визнання недопустимими доказів та похідних від них, отриманих під час освідування та огляду місця події є підставними.
		У рішеннях «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		Враховуючи наведене, суд визнає недопустимими доказами протокол освідування від 16.05.2017, протокол огляду місця події від 16.05.2017, та похідні процесуальні документи, а саме протоколи оглядів від 19.06.2017, 03.07.2017, висновок експертизи спеціальних хімічних речовин №3315 від 06.07.2017, висновок судово-технічної експертизи №3316 від 06.07.2017 та постанову слідчого про визнання речових доказів від 16.05.2017.
		Інших порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б саме істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
		Підстав для визнання недопустимими інших доказів, які подані стороною обвинувачення, суд не вбачає, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.
		Згідно ч.3 ст.415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
		Поряд з цим, ч.2 ст.416 КПК України констатовано, що при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25.11.2022 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок Луцького міськрайонного суду від 18.08.2021 щодо ОСОБА_3 скасований та призначений новий розгляд в суді першої інстанції. Підставами для скасування стали неповнота судового розгляду (ст.410 КПК України), невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України), істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК України).
		Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно з ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до положень ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		За такихобставин,суд,оцінивши кожнийдоказ (належнийта допустимий)та сукупністьзібраних доказівза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивному розглядівсіх обставинсправи вїх сукупності,приходить довисновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст.368 КК України.
		Таким чином, стороною обвинувачення доведено те, що в діянні ОСОБА_3 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, що є підставою для кримінальної відповідальності.
		Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
		У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В силу ч.2 ст.66 КК України, наявність статусу учасника бойових дій, суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, позитивно характеризується, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має незадовільний стан здоров`я.
		На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк.
		Разом з тим, оскільки обвинуваченим був вчинений корупційний злочин з метою збагачення при перебуванні на посаді в органах поліції, в суд немає підстав для незастосування додаткових покарань, які передбачені санкцією ч.3 ст.368 КК України.
		На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
		Згідно ст.54 КК України, засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		Таким чином, зважаючи на наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 спеціального звання та його засудження за тяжкий злочин, суд, на підставі ст.54 КК України, позбавляє останнього спеціального звання  «майор поліції».
		Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, з огляду на те, з якою метою забезпечувався арешт, з урахування ухвали Луцького міськрайонного суду від 27.11.2017, якою скасований арешт на реєстраційні документи на автомобіль.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
		Відповідно до п.1 ч.5 ст.72 КК України (в редакції від 26.11.2015р.), зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Частина 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		З огляду на правовий висновок, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 (провадження №13-31кс18), суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою у відповідності до вимог п.1 ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015). 
		Запобіжний захід в обвинуваченого відсутній, а тому суд, на підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язує ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
		 
		У Х В А Л И В
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 2 (два) роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_3 .
		На підставі ст.54 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 позбавити спеціального звання  «майор поліції».
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Майно ОСОБА_3 , на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 (земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1709 га кадастровий номер 0722885400:03:000:0551, що розташована у с.Ратнів Луцького району Волинської області; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,2 га, кадастровий номер 0722886800:03:000:0305, що розташована на території Чаруківської сільської ради Луцького району Волинської області; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ), конфіскувати.
		Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 19.05.2017 на майно, скасувати.
		Речові докази у справі: 
		- грошові кошти в сумі 1000 доларів США (10 купюр номіналом по 100 доларів США, з наступними серіями та номерами: LF 62476644 A; B 42879724 B; LK 7412875 D; LF 62476645 A; LF 62476626 A; LF 62476627 A; LF 62476649 А; LF 62476675 A; LL 70676564 D; LL 68884024 H)  звернути в дохід держави; 
		- шкіряну сумку (барсетку), 503 гривні; службове посвідчення ОСОБА_3 ; значок поліції № 0067636; грошові кошти в сумі 2500 гривень; значок Збройних Сил України № М-1 160005; 4 банківські картки ("ПриватБанк" НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , "Ощадбанк" НОМЕР_4 , "Райфайзен банк Аваль" 4188370019490294); чорну шкіряну сумку (барсетку); 5 флеш карт пам`яті; 4 листка з записами; пістолет марки "Гарант" С27 калібр 9 мм РА серія НОМЕР_5 , з 6 набоями у магазині; телефон марки "Самсунг" ІМЕІ НОМЕР_6 з наявною у ньому сім карткою та грошові кошти в сумі 92 гривень; мобільний телефон Iphone 6,  повернути ОСОБА_3 ;
		- бинтовий тампон із зразками препарату «Промінь-1», зразки бинтового тампону, змиви з правої та лівої рук ОСОБА_3 ,  знищити.
		Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 5818 (п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
		В порядку ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015) зарахувати  ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16.05.2017 по 18.05.2017, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов`язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...