Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/26541/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: 61-16323ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		14 лютого 2024 року
		м. Київ
		справа № 753/26541/21
		провадження № 61-16323св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - Національний університет оборони України,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного університету оборони України на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді 
		Колесника О. М.від 15 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В., 
		від 19 вересня 2023 року.
		Суть спору
		1.           У цій справі Національний університет оборони України заявив позов до офіцера Збройних Сил України, який до 2008 року проходив військову службу в університеті (станом на час пред`явлення позову був звільнений у запас, є інвалідом другої групи внаслідок війни), його дружини ОСОБА_3 , яка є діючим офіцером Збройних Сил України, та їхніх дітей про виселення з кімнати гуртожитку, яка була надана у 2007 році, посилаючись на те, що відповідачі отримали від держави грошову компенсацію для отримання (придбання) житлового приміщення у розмірі 1 897 793, 80 грн та були зняті з квартирного обліку. Отже суд у цій справі мав оцінити наявність законних підстав для виселення відповідачів, легітимну мету та пропорційність втручання у права відповідачів на повагу до житла, зокрема встановити чи виконала держава свій обов`язок із забезпечення осіб, яких виселяють із кімнати у гуртожитку, іншим постійним житлом.
		Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень щодо них
		2.           У грудні 2021 року Національний університет оборони України звернувсядо суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про виселення без надання іншого житлового приміщення.
		3.           Свої вимоги Національний університет оборони України мотивував тим, що гуртожиток по АДРЕСА_1 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності державі в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі Національного університету оборони України. Вказаний гуртожиток призначений для забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців, які проходять військову службу (навчаються) в університеті та не забезпечені житлом 
		у м. Києві. Згідно з ордером від 07 серпня 2007 року № 952 ОСОБА_1 та його сім`ї була надана кімната АДРЕСА_2 . 
		4.           Позивач вказував, що у грудні 2020 року ОСОБА_1 та його сім`ї, яка складається з чотирьох осіб, виплачено грошову компенсацію для отримання (придбання) житлового приміщення у розмірі 1 897 793, 80 грн.  ОСОБА_1 та члени його сім`ї після отримання грошової компенсації на житло для військовослужбовців були зняті з квартирного обліку в гарнізоні міста Києва на підставі статті 40 Житлового кодексу України, але не звільнили займане жиле приміщення в гуртожитку, продовжують безпідставно користуватися ним.
		5.           З урахуванням зазначеного, Національний університет оборони України просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.
		6.           Відповідачі позов не визнали, пояснили, що після звільнення                    ОСОБА_1 з військової служби родина дійсно отримала грошову компенсацію для придбання житла. 13 січня 2021 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири у м. Києві. Після того як було сплачено вартість житла, що будується, забудовник не виконав своїх зобов`язань перед інвестором через введення на території України воєнного стану, а тому допоки вони не мають іншого житла. Крім того, вони не підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, а ОСОБА_3 є діючим офіцером Збройних Сил України.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
		7.           Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 
		2023 року у задоволенні позовних вимогНаціональному університету оборони України відмовлено.
		8.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що  ОСОБА_3 оплатила на підставі договору від 13 січня 2021 року вартість житла, що будується, забудовник не виконав своїх зобов`язань перед інвестором через введення на території України воєнного стану, отже відповідачі з дитиною не мають іншого житла, окрім спірної кімнати у гуртожитку, якою вони користуються. Водночас ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, а його дружина ОСОБА_3 є діючим офіцером Збройних Сил України. Отже вони разом із своїми дітьми не підлягають виселенню з гуртожитку на підставі статей 125, 132 ЖК України без надання іншого жилого приміщення.
		Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
		9.           Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргуНаціонального університету оборони України залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року - без змін.
		10.        Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме положення статей 124, 125, 132 ЖК України, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, у зв`язку з чим правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Під час вирішення спору враховано, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, а його дружина ОСОБА_3 є діючим офіцером Збройних Сил України. Відповідачі не мають придатного для проживання житла, а забудовник не виконав своїх зобов`язань з будівництва квартири, за рахунок коштів, які були виплачені відповідачам в якості грошової компенсації для отримання (придбання) житлового приміщення у розмірі 1 897 793, 80 грн.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		11.        14 листопада 2023 року Національний університет оборони України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. 
		12.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
		апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами
		норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що
		суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування
		норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 759/4907/18 (пункт 1 частини другої                       статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 125 ЖК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		13.        Національний університет оборони України вважає, що утримання відповідачами жилої площі після отримання грошової компенсації та виключення із списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, є безпідставним та таким, що порушує право університету щодо користування та розпорядження своїм майном. Університет не має можливості забезпечити на час навчання слухачів належними житловими умовами, що сприяє створенню соціальної напруги серед військовослужбовців.
		14.        Звертає увагу на те, що грошова компенсація надається лише за бажанням (згодою) особи. Надаючи таку згоду, особа усвідомлює, що фактичне забезпечення житлом не здійснюється, а після отримання грошової компенсації особа відповідно до статті 40 ЖК України буде знята з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Отримання грошової компенсації не обтяжується обов`язком придбання особою житлового приміщення. Отримана грошова компенсація є власністю особи, яка вправі розпорядитися нею на власний розсуд. Тобто, незважаючи на те, чи надається житлове приміщення, чи виплачується за згодою грошова компенсація, держава вважається такою, що виконала свій обов`язок і забезпечила досягнення розумного балансу між обов`язком держави у забезпеченні військовослужбовця постійним житлом та правом на належне житло. Такий баланс порушується, якщо особа відмовляється звільнити тимчасове житло після отримання грошової компенсації. 
		15.        Наголошує, що ОСОБА_1 разом з членами його сім`ї за їх бажанням отримали грошову компенсацію за належне їм житло, яка прирівнюється до забезпечення постійним житлом, внаслідок чого відсутні підстави для надання іншого житлового приміщення. Утримання відповідачами житлового приміщення в гуртожитку та фактичне повторне забезпечення житлом, є безпідставним. Права університету щодо користування та розпорядження своїм майном підлягають захисту в порядку, визначеному цивільним законодавством, зокрема статтями 319, 321, 326, 391 Цивільного кодексу України. Задоволення позовних вимог про виселення відповідачів є необхідним для забезпечення у встановленому законом порядку реалізації житлових прав інших громадян, що працюють чи навчаються в університеті, є співмірними вказаній меті та становитиме розумний баланс між інтересами особи та суспільства, відтак, не становитиме невиправданого втручання у право відповідачів на повагу до житла.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		16.        Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/26541/21.
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		18.        Гуртожиток по АДРЕСА_1 відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності державі в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі Національного університету оборони України. Вказаний гуртожиток призначений для забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців, які проходять військову службу (навчаються) в університеті та не забезпечені житлом 
		у м. Києві.
		19.        Згідно з ордером від 07 серпня 2007 року № 952 ОСОБА_1 та його сім`ї, до складу якої входить дружина ОСОБА_3 , доньки ОСОБА_2 , 
		2000 року народження, та ОСОБА_4 , 2006 року народження, була надана кімната АДРЕСА_2 .
		20.        07 серпня 2007 року між Національною академією оборони України та майором ОСОБА_1 був укладений договір про надання житлової площі військовослужбовцям постійного складу Національної академії оборони України, на підставі якого академія для тимчасового проживання на період проходження служби в Національній академії оборони України надала ОСОБА_1 та членам його родини кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1 .
		21.         ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 , виданим на його ім`я. 
		22.         ОСОБА_3 є діючим військовослужбовцем (офіцером) Збройних Сил України.
		23.        26 березня 2008 року ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу академії у зв`язку з направленням до нового місця служби (м. Бендери, тимчасово окупована територія республіки Молдова).
		24.        Наказом Міністра оборони України від 19 грудня 2017 року № 933 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		25.        На підставі витягу з протоколу Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України від 11 листопада 2020 року № 24 та наказу начальника Головного управління доктрин та підготовки Генерального штабу Збройних Сил України від 10 грудня 2020 року № 64 у грудні 2020 року     ОСОБА_1 та його сім`ї, яка складається з чотирьох осіб, виплачено грошову компенсацію для отримання (придбання) житлового приміщення у розмірі 1 897 793, 80 грн, про що свідчать платіжні доручення № 64 від 28 грудня 2020 року та № 2 від 30 грудня 2020 року.
		26.        Після отримання вказаної грошової компенсації рішенням Об`єднаної житлової комісії Генерального штабу Збройних Сил України від 29 січня 
		2021 року № 26 ОСОБА_1 та члени його сім`ї були зняті з квартирного обліку в гарнізоні м. Києва на підставі статті 40 ЖК України.
		27.        13 січня 2021 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та ОСОБА_3 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за змістом якого сторони зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири, за яким товариство зобов`язується передати у власність (продати) ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 зобов`язується прийняти цей об`єкт нерухомості та належним чином оплатити його вартість у розмірі                           2 177 445, 09 грн. Основний договір укладається сторонами не пізніше ніж                   30 червня 2022 року. 
		28.        Пунктом 5.1 попереднього договору визначено, що жодна із сторін не буде нести відповідальність за повне або часткове невиконання будь-якого зі своїх обов`язків за цим договором, якщо невиконання буде наслідком форс-мажорних обставин, що виникли після укладання цього договору. 
		29.        Відповідно до пункту 5.2 цього ж договору, під форс-мажорними обставинами слід вважати стихійні лиха, руйнування внаслідок дії вибухових пристроїв, радіаційна, хімічна зараженість, ударні хвилі, війна, блокада чи інші заходи урядів та урядових органів, інші подібні обставини. 
		30.         ОСОБА_3 оплатила вартість житла, що будується, а забудовник на час розгляду судами попередніх інстанцій не виконав своїх зобов`язань перед інвестором через введення на території України воєнного стану.
		31.        Матеріали справи не містять доказів того, що між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» та ОСОБА_3 було укладено основний договір на придбання квартири. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачам на праві власності належить інше житло, в якому вони можуть проживати.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		32.        Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		33.        Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		34.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		35.        Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		36.        Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		37.        За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		38.        Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		39.        Як встановлено судами, гуртожиток по АДРЕСА_1 належить на праві власності державі в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі Національного університету оборони України. Вказаний гуртожиток призначений для забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців, які проходять військову службу (навчаються) в університеті та не забезпечені житлом 
		у м. Києві.
		40.        Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» (у редакції, чинній на час подання позову) організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		41.        Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
		42.        Згідно з частинами першою та другою статі 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. 
		43.        Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		44.        Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		45.        Згідно зі статтею 129 ЖК України (у редакції чинній на час видачі ордера) на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
		46.        Оскільки ордер є підставою для вселення на надану жилу площу, після якого особа набуває право користування жилим приміщенням, позбавлення такого права та виселення особи можливе з підстав, передбачених законом, зокрема, статтями 59, 72, 116, 117, 132 ЖК України.
		47.        Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		48.        Відповідно до статті 127 ЖК України гуртожитки призначені, зокрема, для проживання робітників і службовців у період роботи. 
		49.        За правилами частин першої, другої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
		50.        Частинами першою-третьою статті 132 ЖК України передбачено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
		51.        Без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті (частина перша статті 125 ЖК України).
		52.           Враховуючи вказані вище приписи закону, а також те, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, а                      ОСОБА_3 проходить службу у Збройних Силах України, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про те, що виселення відповідачів з кімнати у гуртожитку можливо лише у випадку надання їм іншого жилого приміщення.
		53.             Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		54.        Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
		55.        Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерство оборони України                    від 31 липня 2018 року № 380, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного житла, переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі або надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця).
		56.        Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла (пункт 4 Розділу І Інструкції № 380). 
		57.        Відповідно до пункту 25 Розділу IV Інструкції № 380 виселення з гуртожитку (сімейного гуртожитку) без надання іншого жилого приміщення здійснюється відповідно до статей 116, 132 ЖКУкраїни.
		58.        Відповідно до пункту 26 Розділу IV Інструкції № 380 особи, звільнені з військової служби, які були забезпечені службовим жилим приміщенням, жилою площею у гуртожитку (сімейному гуртожитку) та залишені на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, не підлягають виселенню до забезпечення їх встановленим порядком постійним житлом.
		59.        Таким чином законом передбачено можливість виселення відповідачів з кімнати у гуртожитку у випадку забезпечення їх постійним житлом.
		60.        Пунктом 9 Розділу VIII Інструкції № 380 визначено, що про виплату грошової компенсації КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом трьох робочих днів письмово повідомляє житлову комісію військової частини, яка на найближчому засіданні приймає рішення про зняття військовослужбовця з обліку. Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для видання наказу командира військової частини про отримання військовослужбовцем грошової компенсації та зняття з обліку.
		61.        Виходячи з приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 2 Розділу І Інструкції                 № 380, держава в особі Міністерства оборони України виконало свій обов`язок перед військовослужбовцем ОСОБА_1 та членами його сім`ї щодо забезпечення житловим приміщенням шляхом виплати за їхньою згодою грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення. 
		62.         ОСОБА_1 та члени його сім`ї після отримання у грудні 2020 року грошової компенсації були зняті у січні 2021 року з квартирного обліку в гарнізоні м. Києва на підставі пункту 1-2 статті 40 ЖК України (одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку). 
		63.        Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		64.        Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		65.        «Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем.
		66.        Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY 
		v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
		67.        За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		68.        У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		69.        Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що Національним університетом оборони заявлені вимоги про виселення відповідачів з гуртожитку у зв`язку із виконанням державною обов`язку із забезпечення їх житловим приміщенням шляхом виплати за їхньою згодою грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення. 
		70.        Виходячи з необхідності забезпечення загальнонаціональної та економічної безпеки і добробуту, ефективного витрачання матеріальних ресурсів, захисту прав військовослужбовців, які не забезпечені ані постійним, ані службовим житловим, а також принципів рівності, добросовісності та справедливості, слід дійти висновку, що на військовослужбовців (зокрема звільнених з військової служби), а також членів їх сімей, які були забезпечені постійним житлом в межах норми (у тому числі шляхом отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені статтею 125 ЖК України, при їх виселенні з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати у гуртожитку). 
		71.        У такому випадку виключаються підстави для додаткового покладення на державу обов`язку з надання іншого житла при виселенні військовослужбовців з гуртожитку, оскільки відповідачі за їхньою згодою отримали грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, цільове використання якої держава не контролює.
		72.        Наведене тлумачення змісту вказаних вище норм відповідає принципам справедливості, пропорційності і рівності всіх військовослужбовців, а також умовам реалізації обов`язку держави по забезпеченню житлом військовослужбовців.
		73.        Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 761/18533/20, 761/39955/20.
		74.        Отримавши грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення, відповідачі спрямували грошові кошти за цільовим призначенням на придбання трикімнатної квартири, уклавши попередній договір купівлі-продажу квартири з ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент», однак з незалежних, як від держави, так і від відповідачів обставин житло добудовано вчасно не було. Ризики, пов`язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на Збройні Сили України та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов`язки перед відповідачами.
		75.        Слід взяти до уваги, що розпорядженням Солом`янської районної державної адміністрації від 09 лютого 2023 року № 93 новозбудованому об`єкту по АДРЕСА_4 присвоєно адресу: 
		АДРЕСА_5. 76 .        Отже суд апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував приписи статті 125, частини третьої статті 132 ЖК України та               пунктів 25, 26 Розділу IV Інструкції № 380.
		77.        Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, зокрема пов`язані з оцінкою критеріїв необхідності та пропорційності втручання у права відповідачів на повагу до житла.
		78.        Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		79.        Враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального права, а також необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, цю справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		80.        Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку критеріям необхідності та пропорційності втручання у право відповідачів на повагу до житла та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		81.        Судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті.
		Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу Національного університету оборони України задовольнити частково.
		2.           Постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                  Є. В. Синельников  Судді        О. В. Білоконь          О. М. Осіян           Н. Ю. Сакара           В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...