Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/18272/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: 61-13536ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 лютого 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 752/18272/18
		провадження № 61-13536св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мкртичевої Марини Ігорівни на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 рокуу складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                 У вересні 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
		2.                 Позов обґрунтовано тим, що 25 грудня 1999 року між сторонами був зареєстрований шлюб, від якого вони мають спільного сина ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		3.                 У період шлюбу подружжя набуло нерухоме та рухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 87,7 кв. м, жилою площею 51,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру, загальною площею 160,60 кв. м, жилою площею 92,4 кв. м, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_2 ; автомобіль марки SUZUKS GRAND VITARA, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
		4.                 Оскільки добровільно поділити майно подружжя не бажає, вона звернулася до суду з цим позовом, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 4 212 414,00 грн. Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: 
		АДРЕСА_1 , вартістю 4 232 872,00 грн, та транспортний засіб марки SUZUKS GRAND VITARA, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 250 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за рухоме майно, що є спільною сумісною власністю і набуте під час проживання в офіційному шлюбі, і яке залишається на праві особистої приватної власності за ОСОБА_2 , у розмірі 135 229,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		5.                 Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 
		2022 року у складі судді Шевченко Т. М. позов задоволено.
		В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; визнано за 
		ОСОБА_2 право власності на квартиру 
		АДРЕСА_4 та транспортний засіб марки «SUZUKI GRAND VITARA», 2007 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .
		Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у рухомому майні у розмірі 135 229,00 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		6.                 Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що придбане подружжям за час шлюбу майно є спільною сумісною власністю. Оскільки квартири розділити (виділити частку) на ізольовані житлові приміщення та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири технічно неможливо, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розподілу речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні.
		7.                 Оспорюючи поширення правового режиму права спільної сумісної власності на квартиру загальною площею 160,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 не надав в розпорядження суду жодних доказів в обґрунтування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, хоча тягар доказування покладається законом у даному випадку саме на відповідача.
		8.                 Автомобіль, оскільки є річчю неподільною, має залишитися у власності відповідача, з якого на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація, що дорівнює частини вартості автомобіля.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		9.                 Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
		Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ квартир та в частині стягнення судового збору скасовано, в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову щодо поділу квартир.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, здійснено розподіл судових витрат.
		10.             Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки відповідачем не спростована презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дві квартири і автомобіль належать подружжю на праві спільної сумісної власності.
		11.             Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка не зазначала про наявність підстав для відступу від засад рівності часток, а згідно висновку експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 29 липня 2022 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 станом на дату оцінки складає 5 031 583,00 грн; ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 станом на дату оцінки становить 8 277 156,00 грн. Отже, передача у власність кожному із подружжя по одній квартирі, вартість яких не є однаковою, без визначення розміру компенсації, є порушенням порядку поділу майна між подружжям, частки у праві власності якого є рівними.
		12.             В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала проти сплати компенсації за збільшення її частки у праві власності на майно. В свою чергу відповідач не висловлював згоди на отримання грошової компенсації, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість поділу квартир, без стягнення грошової компенсації.
		13.             Що стосується висновків суду першої інстанції в частині поділу автомобіля, то в цій частині висновки є правильними.
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		14.             У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Мкртичевої М. І., на постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 
		2023 року.
		15.             Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		16.             Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		17.             У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ квартир, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року залишити в силі.
		18.             Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 21 червня 2023 року у справі 
		№ 654/3751/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 175/1025/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		19.             Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		20.             Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовної заяви фактично позбавив її права на поділ спільного сумісного майна подружжя, яке передбачено частиною першою статті 69 СК України. Жодною нормою цивільного, сімейного та процесуального законодавства не визначено можливість суду відмовити в задоволенні позову про поділ майна через порушення принципу рівності часток подружжя у спільному майні.
		21.             Апеляційний суд не врахував, що сторони спільно набули два об`єкти нерухомого майна, які вважаються неподільними речами та можуть бути присуджені по одному об`єкту кожному з подружжя. При цьому, якщо за позовом одного із подружжя суд визначить кожному з подружжя ідеальні частки у неподільному майні, таке судове рішення не буде ефективним для захисту відповідних прав та інтересів. У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю.
		22.             При цьому, відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду із зустрічним позовом про поділ майна, в якому він мав змогу запропонувати свій варіант поділу майна.
		23.             Також вказувала, що визначаючи вартість квартири та встановлюючи факт порушення принципу рівності часток подружжя у спільному майні, апеляційний суд надав перевагу такому доказу, як висновок оціночно-будівельної експертизи 
		від 29 липня 2022 року, проігнорувавши наявність інших доказів, які визначають вартість спірного майна та позицію самого відповідача щодо вартості майна. Зокрема, в матеріалах справи наявні три докази, які визначають різну вартість квартир, проте апеляційним судом не було надано їм жодної оцінки.
		24.             Вважає, що судом апеляційної інстанції не надано об`єктивної оцінки всім доказам у справі, що визначають вартість спірних квартир, а лише формально на підставі одного єдиного доказу визначено значно більшу вартість квартири по АДРЕСА_5 , та на цій підставі встановлено порушення принципу рівності часток подружжя у разі задоволення позову.
		25.             Таким чином, оскільки рішення суду апеляційної інстанції оскаржується тільки в частині вирішення позову щодо поділу квартир, тому в іншій частині судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		26.                   У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат 
		Левківський Б. К. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		27.             Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 грудня 1999 року між ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_4 укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міського виконкому Київської області, про що складено актовий запис № 423.
		28.             Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		29.             19 листопада 2001 року ОСОБА_2 набув право власності на 57/100 частин квартири АДРЕСА_4 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л. І. за реєстровим номером 5607.
		30.             23 листопада 2001 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 57/100 частин квартири АДРЕСА_4 , про що здійснено запис в реєстрову книгу № д.421-276 за реєстровим номером 4959, що вбачається з реєстраційного посвідчення.
		31.             15 березня 2002 року ОСОБА_2 набув право власності на 43/100 частин квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стичинською Г. М., за реєстровим номером 848.
		32.             21 березня 2002 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 43/100 частин квартири АДРЕСА_4 , про що здійснено запис в реєстрову книгу № д.421-276, за реєстровим номером 4959, що вбачається з реєстраційного посвідчення.
		33.             19 квітня 2005 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу № 669-С/КІ від 14 квітня 2005 року, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 .
		34.             21 квітня 2005 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру 
		АДРЕСА_3 , про що здійснено запис в реєстрову книгу № 424-103 за реєстровим номером 44435, що вбачається з реєстраційного посвідчення.
		35.             Крім того, ОСОБА_2 набуто у власність транспортний засіб марки SUZUKS GRAND VITARA, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунку серії ЄГП № 874801.
		36.             Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29 липня 2022 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 станом на дату оцінки складає 5 031 583,00 грн; ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 станом на дату оцінки становить 8 277 156,00 грн. Розділити (виділити частку) квартиру АДРЕСА_4 та квартиру 
		АДРЕСА_3 на ізольовані жилі приміщення та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири, технічно неможливо.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		37.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;  4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
		38.             Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		39.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		40.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		41.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		42.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		43.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		44.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		45.             Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
		46.             Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		47.             Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		48.             Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
		49.             Згідно зі статтями 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
		50.             Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17).
		51.             У частині першій статті 60 СК України зазначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		52.             Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. Аналогічний висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі 
		№ 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).
		53.             У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі
		№ 6-801цс16 викладена правова позиція, що «у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя».
		54.             У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
		55.             Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		56.             Відповідно до положень статті 29 Кодексу про шлюб та сім?ю України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
		57.             Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
		58.             У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження
		№ 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».
		59.             Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18)).
		60.             У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне.
		61.             Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої
		статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
		62.             Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду
		від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року
		у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
		63.             Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
		64.             При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
		65.             Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 
		2024 рокуу справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23).
		66.             Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу, відповідачем не спростована презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі (об`єкти касаційного перегляду) є неподільними.
		67.             Разом з тим, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вартість спірних квартир є різною, а звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 не зазначала про наявність підстав для відступу від засад рівності часток і в судовому засіданні заперечувала проти сплати компенсації за збільшення її частки у праві власності на майно. Відповідач також не висловлював згоди на отримання грошової компенсації.
		68.             Отже, в даному випадку, позивач просила виділити їй у власність квартиру, вартість якої більше, ніж вартість квартири, яку вона пропонувала залишити у власності відповідача, про наявність підстав для відступу від засад рівності часток не зазначала і заперечувала проти стягнення з неї на користь відповідача компенсації вартості частки останнього у праві спільної сумісної власності на цю неподільну річ.
		69.             З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що передача у власність кожному із подружжя по одній квартирі, вартість яких не є однаковою, без визначення розміру компенсації, є порушенням порядку поділу майна між подружжям, частки у праві власності якого є рівними.
		70.             Проте апеляційний суд не врахував, що у разі, коли один із подружжя (позивач) не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій з попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.
		71.             Схожий висновок викладено і у пункті 53.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку зокрема посилалася заявник у касаційній скарзі.
		72.             Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що після виготовлення висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29 липня 2022 року, за допомогою якого було визначено вартість спірного майна на момент розгляду справи, позивачка не зазначала про його необґрунтованість або невідповідність іншим матеріалам справи, фактично погодившись із визначеною у вказаному висновку вартістю спірних квартир, не вчинила передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій з попереднього внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду, Верховний Суд дійшов висновку про наявність в даному випадку підстав для визнання ідеальних часток подружжя у спірному майні без його реального поділу та залишення майна у спільній частковій власності.
		73.             Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		74.             За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		75.             Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позову про поділ спірних квартир та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 400, 412, 415-419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мкртичевої Марини Ігорівни задовольнити частково.
		2.                 Постанову Київського апеляційного суду від 16 серпня 2023 рокув частині вирішення позову про поділ спірних квартир скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення. 
		3.                 Визнати за  ОСОБА_1 право на 1/2 частину у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 , та на 1/2 частину у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку поділу майна подружжя.
		4.                 Визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частину у праві спільної власності на квартиру  АДРЕСА_3 , та на 1/2 частину у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку поділу майна подружжя.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...