Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/6016/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2024.
Дата набрання законної сили: 12.02.2024
Номер судового провадження: 61-13220ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		12 лютого 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/6016/22
		провадження № 61-13220св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до                ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих за договором купівлі-продажу земельних ділянок. 
		 
		В обґрунтування позову вказала, що 26 лютого 2019 року вона видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій щодо належного їй на праві власності майна - земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га, кадастровий                                                                       № 3222480601:10:121:0169, а також за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, площею 0,1000 га, кадастровий                              № 322480600:02:032:5023. На підставі вказаної довіреності відповідач уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок та отримав належні їй грошові кошти в сумі 400 000 грн. Відповідач не повідомляв їй про укладення вказаних договорів, а також не передавав кошти за продаж земельних ділянок. 
		З огляду на зазначене позивач просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу, в сумі 400 000 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 70 807,09 грн, 3 % річних у сумі 33 534, 25 грн.
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року в складі судді Матійчук Г. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою факту неотримання коштів від продажу земельних ділянок ОСОБА_2 . Також суд вважав недоведеним продаж земельних ділянок відповідачем саме за 400 000 грн.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та ухвалено нове про задоволення позову ОСОБА_1 . 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу у розмірі 400 000 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 70 807,09 грн, три відсотки річних у розмірі                                    33 534,25 грн.
		 
		Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивачку обов`язок довести, що вона не отримувала від повіреного грошові кошти за продаж належних їй земельних ділянок. Крім того, суд установив, що відповідач ОСОБА_2 не заперечував факт надання йому повноважень за виданою ОСОБА_1 довіреністю продати належні останній земельні ділянки. Він також підтвердив, що як повірений за довіреністю продав належні позивачці земельні ділянки за 400 000 грн своїй матері ОСОБА_3 . Водночас відповідач не надав доказів належного виконання обов`язку передати ОСОБА_1 грошові кошти за продаж належних останній земельних ділянок.
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо недопущення покладення подвійної відповідальності на довірену особу та застосування положень                       статей 530 та 1006 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач негайно після укладення договорів купівлі-продажу землі повернув позивачці всі отримані за цими правочинами кошти, однак суд апеляційної інстанції на власний розсуд трактував умови довіреності від 26 лютого 2019 року та форму, у якій повірений мав би здійснити повернення коштів. Так, апеляційний суд проігнорував той факт, що зі змісту вказаної довіреності не вбачається обумовлених строків повернення грошових коштів та обов`язку встановити факт такого повернення у письмовому вигляді.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		26 лютого 2019 року ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О. А. та зареєстровану за № 1242, якою уповноважила                        ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій, зокрема, розпорядження в порядку, передбаченому законодавством України (продаж, обмін на будь-яке інше майно, здачі в оренду, іпотеку, за ціну та на умовах за його власним розсудом, або укладення будь-яких інших дозволених діючим законодавством договорів) щодо належного їй на праві власності майна, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га, кадастровий                                                                       № 3222480601:10:121:0169, а також за адресою: Бобрицька сільська рада, Києво-Святошинський район, Київська область, площею 0,1000 га, кадастровий                              № 322480600:02:032:5023.
		 
		На підставі вказаної довіреності 07 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 уклав нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, які він відчужив своїй матері ОСОБА_3 за 400 000 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                     2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
		 
		Згідно з частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		 
		Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. При цьому здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
		 
		Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 березня                      2021 року у справі № 360/1742/18.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
		 
		Відповідно до положень статей 1003, 1004, 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. До обов`язків повіреного відноситься: повідомлення довірителю на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
		 
		Згідно із пунктом 3 частини першої статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
		 
		За змістом довіреності від 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій щодо належного їй нерухомого майна.
		 
		На підставі цієї довіреності 07 березня 2019 року ОСОБА_4 відчужив за 400 000 грн ОСОБА_3 належні позивачці земельні ділянки.
		 
		Таким чином, отримання ОСОБА_4 грошових коштів за укладеними правочинами обумовило виникнення у нього обов`язку передати довірителеві ОСОБА_1 все одержане у зв`язку з виконанням доручення.
		 
		При вирішенні спору в цій справі суд апеляційної інстанції установив, що відповідач ОСОБА_2 не заперечував факт надання йому повноважень за виданою ОСОБА_1 довіреністю продати належні останній земельні ділянки. Він також підтвердив, що як повірений за довіреністю продав належні позивачці земельні ділянки за 400 000 грн своїй матері ОСОБА_3 . Проти позовних вимог ОСОБА_1 відповідач заперечував з тих підстав, що отримані від продажу земельних ділянок грошові кошти позивачка отримала. Водночас доказів належного виконання обов`язку щодо передачі позивачці ОСОБА_1 грошових коштів за продаж земельних ділянок відповідач ОСОБА_2 не надав.
		 
		Установивши, що відповідач ОСОБА_4 як уповноважена позивачем ОСОБА_1 особа на продаж двох земельних ділянок, отримав від своєї матері ОСОБА_3 , як покупця за договорами купівлі-продажу від 07 березня                      2019 року, грошові кошти у розмірі 400 000 грн, які він зобов`язаний був повернути ОСОБА_1 на виконання виданої останньої довіреності, проте не виконав свого обов`язку щодо передачі довірителю коштів, суд апеляційної  інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього на користь позивача зазначеної суми грошових коштів.
		 
		Водночас суд підставно керувався тим, що обов`язок надання доказів виконання передбачених дорученням дій та передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, покладається саме на повіреного, адже саме він в межах виконання доручення вчиняє активні дії.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що він повернув отримані за договором купівлі-продажу кошти негайно, аналогічні доводам апеляційної скарги, яким суд надав належну правову оцінку. Так, апеляційний суд вірно зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження цих обставин відповідач не надав, а ОСОБА_1 заперечує факт отримання від ОСОБА_3 коштів за продаж земельних ділянок.
		 
		Обставини видачі позивачем відповідачу довіреності, а також отримання  останнім, у зв`язку з виконанням договорів купівлі-продажу земельних ділянок, грошових коштів у розмірі 400 000 грн підтверджені належними та допустимими доказами, яким суд апеляційної інстанції надав правову оцінку, зокрема нотаріально посвідченою довіреністю від 26 лютого 2019 року, яку                          ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_2 , а також нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу землі від 07 березня 2019 року, за якими останній продав належні позивачу земельні ділянки своїй матері ОСОБА_3 .
		 
		Доводи касаційної скарги про неналежність цих доказів є безпідставними та необґрунтованими.
		 
		Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Задовольняючи вимогу позивача про повернення боргу з урахуванням інфляційних збитків та 3 % річних, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що між сторонами виникло грошове зобов`язання з приводу повернення  400 000 грн. Оскільки належні позивачеві  земельні ділянки були продані у національній валюті України, застосування наслідків прострочення виконання зобов`язань (інфляційних збитків) є обґрунтованим.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Тлумачення частини другої статті 530, пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України дозволяє зробити висновок, що у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно.
		 
		Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2019 року в справі № 320/4274/16-ц (провадження № 61-25696св18).
		 
		З огляду на зазначене безпідставними є аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 530 та 1006 ЦК України у подібних правовідносинах.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
		 
		Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,                       від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року  - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             О. В. Білоконь
		                                                                                         
		О. М. Осіян 
		                                                                                      
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...