Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 737/202/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 19.02.2024. Зареєстровано: 19.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2024.
Дата набрання законної сили: 12.02.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4823/60/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020270160000242

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 737/202/21 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/60/24  Категорія - п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі - ОСОБА_5 ,
		З участю учасників судового провадження: 
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		потерпілої - ОСОБА_7 ,
		захисників-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		законного представника обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 
		обвинувачених - ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції  матеріали кримінального провадження, внесеного 17 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №  12020270160000242, за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 та захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року щодо 
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жуківка, Куликівського району, Чернігівської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, учня 11 класу, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,
		 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Жуківка, Куликівського району, Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.304  КК України,
		 
		                               В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року:
		 
		ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.304   КК України і призначено йому покарання:
		 
		- за п.6 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 14 років  з конфіскацією всього належного йому майна;
		- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років  з конфіскацією всього належного йому майна;
		- за ч.1 ст.304 КК України - у виді позбавлення волі строк 5 років.
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді позбавлення волі на строк 14 років  з конфіскацією всього належного йому майна.
		 
		ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187  КК України і призначено йому покарання:
		 
		- за п.6 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі нга строк 10 років,
		- за ч.4 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_10 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого більш суворим у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково та ухвалено стягнути на її користь: з ОСОБА_12 7 095 грн. матеріальної шкоди, 200 000 грн. - моральної шкоди; з ОСОБА_10 7 095 грн. матеріальної шкоди, 200 000 грн. - моральної шкоди, а у задоволенні решти позову - відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави в сумі 58 949 грн. 83 коп. процесуальних витрат за залучення експертів.
		ОСОБА_10 на підставі ст.119 КПК України звільнено від сплати процесуальних витрат в сумі 58 949 грн 83 коп., та ухвалено їх компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
		 
		Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду були подані апеляційні скарги в яких:
		 
		- адвокат ОСОБА_8 просить: скасувати вирок суду щодо        ОСОБА_12 в частині засудження його за ч. 4 ст. 187 КК України, а провадження в цій частині закрити та змінити вирок в частині призначення ОСОБА_12 покарання за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України, визначивши його у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що жодним доказом не підтверджується факт нападу з метою заволодіння будь-яким майном, що належало ОСОБА_13 , крім того, самі обвинувачені під час їх допиту зазначали, що намірів на скоєння розбійного нападу у них не було і вони не здійснювали жодних підготовчих дій. Вказує, що ОСОБА_12 зазначав про наявність спочатку мети на таємне викрадення майна (грошей), належних потерпілому, і такий умисел виник у нього безпосередньо після того, як він та ОСОБА_10 прийшли до ОСОБА_13 з метою придбати горілки.
		Захисник вважає, що судом першої інстанції було проігноровано показання його підзахисного, надані в судовому засіданні, що той лише бачив бійку ОСОБА_10 з ОСОБА_13 та розборонив їх, вдаривши  ОСОБА_10 , а при виході з будинку,  вкрав гаманець потерпілого. На переконання апелянта, суд безпідставно на спростування вказаних показань послався на відеозапис слідчого експерименту, оскільки останній є фактично допитом підозрюваного і не може бути належним і допустимим доказом.
		Апелянт звертає увагу, що прослуховування ОСОБА_12 за результатами негласних слідчих дій відбувалося під час перебування останнього в слідчому ізоляторі в перші дні затримання, коли той перебував в сильному стресі і фактично під примусом. Також, в апеляційній скарзі висловлює сумніви щодо таких оперативних негласних дій, оскільки, на його переконання, під час перебування в слідчому ізоляторі особа не має права користуватися мобільним телефоном і не мається жодного доказу на підтвердження того, що саме голос ОСОБА_12 міститься на відповідних записах і саме він повідомляє невідому особу про нібито скоєний ним злочин.
		Захисник стверджує, що з врахуванням показань ОСОБА_12 , щодо неочікуваності для нього дій ОСОБА_10 та подальший перебіг озвучених ним подій свідчить про відсутність заздалегідь спланованих дій та наміру, випадковий і непередбачуваний конфлікт, що виник між потерпілим та ОСОБА_10 , застосування як засобу вчинення злочину елементу одежі вказує про ексцес виконавця, як в діях з боку ОСОБА_12 так і         ОСОБА_10 .
		Вважає твердження, що ОСОБА_10 на час скоєння злочину був неповнолітнім і тому його роль у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України є пасивною, таким, що не ґрунтується на жодному доказі, які містяться в матеріалах справи, а тому визначене покарання за вказаною нормою кримінального Закону у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
		 
		- адвокат ОСОБА_9 в поданій в інтересах  ОСОБА_10 апеляційній скарзі просить змінити вирок суду та призначити його підзахисному покарання із застосуванням ст.. 69 КК України та визначити остаточне покарання на підставі ст.. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що встановлені судом обставини та послідовні показання ОСОБА_10 вказують на вчинення останнім кримінальних правопорушень під впливом та внаслідок втягнення його у злочинну діяльність повнолітнім ОСОБА_12 , а характер дій підзахисного був спонтанним, не продуманим. Крім того, вказує, що раніше ОСОБА_10 ні до кримінальної ні адміністративної відповідальності не притягувався, належним чином виконував покладені на нього обов`язки, за місцем проживання характеризується позитивно, на момент вчинення злочинів йому було 14 років. Зазначає, що згідно досудової доповіді органу пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній, не виключено, що у винятковому випадку та за умови інтенсивного нагляду виправлення неповнолітнього можливе навіть без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк. Вважає, що при цьому місцевим судом не було враховано, що  оцінюючі криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого орган пробації зазначив позитивні сторони обвинуваченого, що має довготривалі стимули для уникнення вчинення правопорушень у майбутньому, має життєві цілі.
		 
		Як встановлено судом першої інстанції, 17 грудня 2020 року, в період часу з 11 години до 18 год. 30 хв. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_12 спільно з неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за місцем свого мешкання, що в АДРЕСА_3 , де спільно з останнім вживав спиртні напої.
		У цей момент у ОСОБА_12 виник злочинний умисел на протиправне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 шляхом здійснення розбійного нападу щодо нього. ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітнім, діючи умисно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, шляхом пропозиції злочинним шляхом заволодіти майном потерпілого та обіцянки матеріального збагачення, викликав у ОСОБА_10 бажання і рішучість вчинити кримінальне правопорушення, тим самим втягнув його у протиправну діяльність, а саме у вступ між собою у злочинну змову, спрямовану на вчинення розбійного нападу щодо ОСОБА_13 , з метою заволодіння його майном.
		17 грудня 2020 року, приблизно о 19 год., ОСОБА_12 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на вчинення нападу щодо ОСОБА_13 з метою заволодіння його майном, з корисливих мотивів, прибули до будинку потерпілого, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , після чого, під приводом купівлі у ОСОБА_13 алкогольних напоїв, зайшли за згодою останнього до вказаного будинку.
		Надалі, 17 грудня 2020 року, близько 19 год. 10 хв., ОСОБА_12 спільно з неповнолітнім ОСОБА_10 , перебуваючи в житловій кімнаті будинку АДРЕСА_4 , продовжуючи реалізовувати єдиний спільний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу щодо ОСОБА_13 , з метою відволікання уваги потерпілого, почали вживати у його присутності алкогольні напої. В цей час, ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_10 , розташувавшись позаду від ОСОБА_13 , з метою подолання активного опору потерпілого, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснили напад на ОСОБА_13 із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого.
		Під час нападу у ОСОБА_12 та неповнолітнього ОСОБА_10 виник умисел на вбивство ОСОБА_13 , для реалізації якого вони шляхом вчинення спільних насильницьких дій нанесли ОСОБА_13 невстановленим у ході досудового розслідування тупими предметами не менше двох ударів в ділянку обличчя, не менше як по одному удару в ділянку кожного з передплічь, лівої кисті, калитки, не менше двох ударів в ділянку лівого ліктя. Надалі, неповнолітній ОСОБА_10 , витягнувши з власної, вдягненої на ньому кофти шнур, передав його ОСОБА_12 , після чого останній, обмотавши вказаний шнур навколо шиї ОСОБА_13 , разом з неповнолітнім ОСОБА_10 , діючи цілеспрямовано, здійснили його тривале стягнення за вільні кінці, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді механічної асфіксії через стиснення органів шиї петлею, від яких ОСОБА_13 помер на місці події.
		У результаті вказаних умисних насильницьких дій ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_10 заподіяли ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді: комплексу механічної асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (горизонтальна замкнута странгуляційна борозна в середній третині шиї, масивні крововиливи в м`які тканини шиї, синюшність та одутловатість обличчя, крововиливи під кон`юктиви та шкіру обличчя, дрібноточкові крововиливи під вісцеральну плевру та епікард (плям Тард`є), емфізема легень, переповнення внутрішніх органів кров`ю, рідка кров в порожнинах серця та великих судин), які згідно висновку експерта № 1232 від 17 лютого 2021 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; перелому кісток носа, саден обличчя, синців та саден верхніх кінцівок та синця калитки, які згідно висновку експерта № 1232 від 17 лютого 2021 року мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
		Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від механічної асфіксії через стиснення органів шиї петлею.
		Надалі, близько 19 год. 20 хв., ОСОБА_12 та неповнолітній       ОСОБА_10 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_4 , подолавши активний опір ОСОБА_13 шляхом вбивства останнього, продовжуючи реалізацію єдиного спільного умислу на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілого, зайшли до іншої кімнати будинку, де з металевого сейфу, шляхом його відкриття відшуканим ключем, заволоділи грошовими коштами в сумі 10 000 грн, що належали ОСОБА_13 , чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на вказану суму, після чого зникли з місця злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та їй захисників, які  підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного.
		 
		У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд  апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_14 та ОСОБА_12 судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви. 
		 
		За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_12 . Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		 
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
		 
		Свої висновки про винуватість ОСОБА_12 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання: 
		 
		- обвинуваченого ОСОБА_12 , який вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що 17 грудня 2020 року  коли вони  з ОСОБА_10 прийшли до ОСОБА_13 за горілкою, між останніми виник конфлікт, який переріс у бійку, він намагався розборонити їх. Коли вони виходили з будинку, в прихожій кімнаті у тумбі він знав, де у ОСОБА_15 лежить гаманець, та вкрав його. Двері до будинку вони не зачиняли. Ввечері, коли вони підходили до його будинку, то побачили біля будинку ОСОБА_13 машину поліції і ОСОБА_10 сказав, що то за ними. На вулиці їм сказали, що ОСОБА_16 вбили. Викрадений гаманець він згодом спалив;
		- обвинуваченого ОСОБА_10 , який пояснив, що 17 грудня 2020 року близько після 17 години ОСОБА_12 запитав, де б взяти гроші та запропонував «пішли ОСОБА_15 грабонем». Він погодився. Коли вони прийшли до ОСОБА_13 , той впустив їх в будинок, дістав пляшку, графин з горілкою та почав наливати горілку у пляшку. ОСОБА_17 почав кивати йому в сторону ОСОБА_13 та накинувся на останнього. Вони впали. ОСОБА_12 кричав «дай мотузку». Оскільки поряд не було мотузки, він витягнув шнурок з капюшона кофти, що була на ньому, та віддав ОСОБА_12 . Поки той душив ОСОБА_13 , останній схватив фонарик, що лежав поряд, та вдарив      ОСОБА_12 по голові. ОСОБА_12 сказав тягнути за шнурок і він підійшов і взяв шнурок у руки. Коли у ОСОБА_13 зникли ознаки життя, вони з ОСОБА_12 поклали його на диван. З сейфу взяли гроші, котрі дома у ОСОБА_12 поділили порівну. Повертаючись ввечері, побачили, що біля будинку ОСОБА_13 вже стояла поліція, питали у них, чи бачили вони когось біля будинку того дня; 
		- потерпілої ОСОБА_7 згідно показань якої, 17 грудня 2021 року вона телефонувала батьку, ОСОБА_13 , близько 18 години, все було добре. Того ж дня о 21 годині їй зателефонував брат та повідомив, що батько не відповідає на його телефонний дзвінок. Поїхавши до нього разом з братом, виявили ОСОБА_13 померлим та безлад у будинку;
		- свідка ОСОБА_18 , яка повідомила, що 17 грудня 2020 працювала на автомобілі таксі, у вечірній час їй зателефонував ОСОБА_12 та попросив відвезти в магазин «Наш край» в смт Куликівка скупитись. Вона приїхала до будинку ОСОБА_10 , забрала останнього та ОСОБА_12 , вони їздили до сусідніх населених пунктів, обвинувачені скуплялися в магазині. Вже після 23 години вона відвезла хлопців до будинку ОСОБА_12 . Вони забрали з багажника пакет з купленим. За послуги таксі платив ОСОБА_12 готівкою купюрами по 500 та 200 грн.
		- свідка ОСОБА_19 , сестри ОСОБА_12 , яка пояснила, що 17 грудня 2020 року вони з братом були дома, ще з ними був ОСОБА_10 . Ближче до вечора до неї прийшли дівчата та вони пішли гуляти. Після 22 години вони перебували біля міцевого магазину, під`їхала машина таксі, з неї вийшли брат та ОСОБА_10 . Повз них проїхала машина поліції. ОСОБА_10 сказав, що «по нас поїхала». Брат сказав «не по нас, а по тебе»;
		- свідка ОСОБА_20 , згідно показань якої, 17 грудня 2020 року у вечірній час, приблизно о 17 годині, вона бачила на вул. Центральній в с. Жуківка Куликівського району Чернігівської області ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які перебували в стані алкогольного сп`яніння, хлопці пішли в сторону місця проживання ОСОБА_13 . При цьому, хлопці були легко одягнені, не зважаючи на холодну погоду, ОСОБА_10 був у кофті з капюшоном. Близько о 20 годині 30 хвилин їй зателефонувала племінниця ОСОБА_13 та попросила піти та подивитися, що з ОСОБА_13 , бо його діти не можуть до нього додзвонитися. Вони з чоловіком пішли до будинку потерпілого. Двері до будинку були зачинені. Чоловік подивився у вікно, в будинку було темно, від світла з мобільного телефону, на який телефонували рідні, в кімнаті було видно, що потерпілий лежав на ліжку, його рука звисала, на телефон він не реагував;
		- свідка ОСОБА_21 яка пояснила, що працювала продавцем в продуктовому магазині в с.Жукотки. Обвинувачені того дня заходили в магазин двічі. Один з них був у кофтині з капюшоном. Перший раз, це було близько 19 години, ОСОБА_17 говорив по телефону, вони нічого не купили та пішли. Вдруге вони приїхали близько 23 години на автомобілі таксі. У  ОСОБА_12 в цей раз була барсетка, вони купили шампанське, цукерки, шоколад тощо, розраховувалися готівкою купюрами по 200 грн., що знаходилася у барсетці. 
		 
		На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинувачених, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:  
		 
		- протоколі огляду документа від 11 січня 2021 року, яким зафіксовано огляд оптичних носіїв з відеозаписами, наданими свідком ОСОБА_22 , на яких зафіксовано місце події за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено труп потерпілого ОСОБА_13 ;
		- протоколі огляду місця події від 18 грудня 2020 року та ілюстративною таблицею до нього відповідно до якого зафіксовано огляд трупу ОСОБА_13 в приміщенні моргу за адресою: м. Чернігів, вул. Пирогова, 16. Під час огляду трупа ОСОБА_13 вилучено дактилокарту потерпілого, зрізи нігтьових пластин обох рук та одяг;
		- висновку експерта №1232 від 18 грудня 2020 року згідно якого при експертизі трупа ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді комплексу механічної асфіксії внаслідок стиснення шиї петлею (горизонтальна замкнута странгуляційна борозна в середній третині шиї, масивні крововиливи в м`які тканини шиї, синюшність та одутлуватість обличчя, крововиливи під кон`юнктиви та в шкіру обличчя, дрібноточкові крововиливи під вісцеральну плевру та епікард (плями Тард`є), емфізема легень, переповнення внутрішніх органів кров`ю, рідка кров в порожнинах серця (особливо в правих відділах) та великих судині. Дані тілесні ушкодження могли виникнути прижиттєво 17 грудня 2020 року від стиснення шиї петлею, за ступенем тяжкості мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, мають прямий причинно-наслідковий зв`язок із причиною смерті. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, саден обличчя, синців та саден верхніх кінцівок, синця калитки, які виникли прижиттєво 17 грудня 2020 року від дії тупих предметів за механізмом удару, тиснення та тертя, за ступенем тяжкості як кожне окремо, так і в сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть        ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії через стиснення органів шиї петлею і могла настати за 16-24 годин до дослідження, тобто в період часу 13-21 година 17 грудня  2020 року. Ушкодження у вигляді синців та саден обох передпліч та тильних поверхонь кистей, могли виникнути, в тому числі при захисних рухах (самозахисті). Тілесні ушкодження у вигляді странгуляційної борозни шиї могли утворитись від дії петлі з еластичного (гнучкого) матеріалу, в тому числі мотузки або шнура шириною до 1,3 см.;
		- протоколі огляду місця події від 17 грудня 2020 року, згідно якого за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні будинку виявлено та вилучено труп потерпілого ОСОБА_13 , дві чарки, пляшку з під пива та пляшку у вигляді сулії, дерев`яну палицю (бильце від ліжка), телефон марки «КUH», одяг та валянки, змиви з підлоги та речей, металеву ручку-ключ з сейфу, пакети з особистими документами, набої до гладкоствольної зброї, грошові кошти в сумі 49 грн 40 коп., сліди рук, ліхтарик «Police», металеву ложку;
		- висновку експерта № СЕ-19/125-21/72-ТР від 11 лютого 2021 року згідно якого слід пальця руки, вилучений під час огляду місця події 17 та 18 грудня 2020 року з дверцят шафи в одній з кімнат, з лутки дверей, з поверхні пляшки та поверхні чарки залишені пальцями рук ОСОБА_10 
		- протоколі огляду місця події від 18 грудня 2020 року, проведеного на ділянці місцевості поблизу господарства АДРЕСА_5 , відповідно до якого виявлено та вилучено шнурок чорного кольору довжиною 1100 мм та шириною 10 мм.;
		- висновку експерта № СЕ-19-21/799-Б від 10 лютого 2021 року згідно якого на шнурку чорного кольору, котрий було виявлено та вилучено під час огляду місця події 18 грудня 2020 року виявлено кров людини та клітини з ядрами, генетичні ознаки яких збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_13 ;
		- висновку експерта № СЕ-19-21/805-Б від 9 лютого 2021 року відповідно до якого у піднігтьовому вмісті з правої та лівої рук потерпілого ОСОБА_13 виявлено кров людини і клітини з ядрами, та встановлено їх генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених у піднігтьовому вмісті з лівої руки потерпілого ОСОБА_13 збігаються з генетичними ознаками зразка крові самого потерпілого. Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених у піднігтьовому вмісті з правої руки потерпілого ОСОБА_13 є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: генетичні ознаки зразка крові потерпілого ОСОБА_13 і генетичні ознаки зразка крові підозрюваного ОСОБА_12 ;
		- протоколі огляду предметів від 23 лютого 2021 року, відповідно до якого було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_12 , в якому виявлено фотознімок ОСОБА_12 з грошима в руках номіналом 200 грн, знімок зроблений о 20 год. 04 хв. 17 грудня 2020 року;
		- протоколі огляду предмету від 18 грудня 2020 року, яким зафіксовано огляд кофти, вилученої у ОСОБА_10 під час його затримання;
		- протоколі огляду предмету від 17 березня 2021 року, яким зафіксовано огляд кофти, вилученої у ОСОБА_10 під час його затримання, за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_23 , яка зазначила, що ця кофта належить ОСОБА_10 , в капюшоні кофті раніше був шнурок. У цій кофті свідок бачила ОСОБА_10 17 грудня 2020 року біля кафе близько о 22-23 годині;
		- протоколі огляду предметів від 18 березня 2021 року, відповідно до якого зафіксовано огляд в приміщенні магазину "Все по 37 плюс", що розташований в смт Куликівка по вул.Шевченка, 9, кофти спортивного типу з маркуванням "Nike", що була вилучена у ОСОБА_10 під час його затримання, та аналогічної кофти, що продається в магазині. При цьому встановлено, що у новій кофті у капюшоні є шнурок чорного кльору, а у кофті ОСОБА_10 шнурок відсутній;
		- протоколі огляду предмету від 23 березня 2021 року, згідно якого зафіксовано огляд кофти, вилученої у ОСОБА_10 під час його затримання, за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_24 , яка зазначила, що ця кофта належить ОСОБА_10 . У цій кофті свідок бачила ОСОБА_10 17 грудня 2020 року близько 18 години у будинку ОСОБА_12 . Шнурок в капюшоні кофти був. Близько 23 години того ж дня свідок бачила        ОСОБА_10 біля магазину і шнурок у кофті був відсутній;
		- протоколі огляду предмету від 26 березня 2021 року, яким зафіксовано огляд кофти у присутності ОСОБА_10 , він зазначив, що у цій кофті він був одягнений 17 грудня 2020 року під час вчинення кримінального правопорушення;
		- висновку експерта № СЕ-19-21/812-Б від 26 лютого 2021 року, згідно якого на наданій на дослідження кофті, що була вилучена в ході особистого обшуку ОСОБА_10 під час затримання, виявлено кров людини та клітини з ядрами, генетичні ознаки яких є змішаними та придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_13 ;
		- протоколі обшуку від 18 грудня 2020 року відповідно до якого за адресою АДРЕСА_1 , в якому проживає ОСОБА_12 , було виявлено та вилучено, зокрема, металевий предмет, схожий на частину гаманця, виявлений в обгорілому стані з груби в приміщенні будинку;
		- протоколі огляду предмету від 22 грудня 2020 року, яким зафіксовано огляд вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 предмету, схожого на частину гаманця. Огляд проводився за участю потерпілої ОСОБА_7 . Потерпіла зазначила, що цей предмет був складовою частиною гаманця її батька ОСОБА_13 ;
		- протоколах проведених негласних слідчих (розшукових) дії від 26 лютого 2021 року, а саме аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_12 , відповідно до яких ОСОБА_12 , який перебував на той час в приміщенні Куликівського ВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області розповів співрозмовнику, що вони з ОСОБА_25 випивали пиво, потім пішли до ОСОБА_15 по горілку. Потім він накинувся душити потерпілого руками, потім мотузкою, яку ОСОБА_26 витягнув з кофти. ОСОБА_25 допомагав душити, тримаючи мотузку за другий край. Під час слідчої дії ОСОБА_12 , який перебував на той час в приміщенні ІТТ №1 ГУНП в Чернігівській області, розповів співрозмовнику, що затримали його за вбивство чоловіка, якого вбивали удвох. Чому вбили, пояснити не зміг, п`яні були. Під час слідчої дії ОСОБА_12 , який перебував на той час в приміщенні ДУ "Чернішівський слідчий ізолятор", під час бесіди зі співрозмовником зазначив, що вбив людину, чому - не пам`ятає, п`яний був. Душили з товаришем шнурком. Вкрали гроші і пішли;
		- протоколі негласної слідчої (розшукової) дії 26 лютого 2021 року, а саме аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_10 ,  відповідно до якого,      ОСОБА_10 , який перебував на той час в приміщенні Куликівського ВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області розповів співрозмовнику, що вони разом з ОСОБА_17 прийшли до сусіда по пляшку, ОСОБА_17 накинувся та почав душити сусіда. При цьому йому ОСОБА_17 сказав тримати шнурок, який він витягнув зі своєї кофти. Після цього вони поклали сусіда на диван, ОСОБА_17 відчинив сейф, звідки вони взяли гроші, і пішли;
		- протоколі проведення слідчого експерименту від 19 грудня 2020 року з додатком, яким зафіксовано проведення слідчої дії з ОСОБА_12 в ході якої останній розповів, що 17 грудня 2020 року близько 19 години разом з ОСОБА_10 вони вирішили піти до ОСОБА_13 випити горілки. Коли вони прийшли до потерпілого, той налив їм по чарці. Він накинувся на потерпілого та почав його душити рукою, вони удвох впали. ОСОБА_10 дістав зі своєї кофти шнурок, який він накинув потерпілому на шию та продовжив душити. ОСОБА_10 взяв його за ліву руку, котрою він тягнув шнурок, та допоміг тягнути. Після того, як потерпілий помер, вони з ОСОБА_10 поклали його тіло на диван. Із сейфу вони забрали гаманець з грошима. В ході слідчого експерименту ОСОБА_12 показав механізм здавлення шиї ОСОБА_13 із застосуванням шнурка, який надав йому ОСОБА_10 , та місцезнаходження грошових коштів, якими вони з ОСОБА_10 заволоділи, а також вказав на місце, де викинув вказаний шнурок;
		- протоколі проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього ОСОБА_10 , під час якого останній розповів, показавши на місці, що він разом зі своїм знайомим ОСОБА_12 перебували у стані алкогольного сп`яніння та прийшли до господарства ОСОБА_13 для того, щоб купити горілки, але до того як вони збирались до нього йти ОСОБА_12 шуткував щодо пограбування ОСОБА_13 . Під час перебування у загиблого ОСОБА_12 почав здавлювати ліктем горло ОСОБА_13 , після чого вони впали на підлогу. На прохання ОСОБА_12 він дістав чорний шнурок з кофти та дав його ОСОБА_12 , котрий обмотав шнурок навколо шиї ОСОБА_13 та почав здавлювати тягнувши кінці в протилежні сторони. Один з кінців шнурка ОСОБА_12 дав йому та сказав, щоб тягнув. Коли ОСОБА_13 перестав дихати, вони з ОСОБА_27 поклали ОСОБА_13 на диван, а заволодівши грошовими коштами з сейфу та гаманця потерпілого, пішли додому.
		 
		Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об`єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
		 
		Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
		 
		Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість       ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.304  КК України. 
		 
		Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_12 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні. 
		 
		Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
		 
		Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінальних правопорушень саме в тому об`ємі, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_12 , так і те, що зазначений злочини вчинено саме обвинуваченим.
		 
		Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 щодо безпідставного врахування, як доказу вини ОСОБА_12 , слідчого експерименту за участі останнього з підстав, що  було практично проведено допит такого, то судова колегія не може їх визнати обґрунтованими  та виходить з наступних підстав.
		 
		Метою слідчого експерименту, відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України, є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
		 
		Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до положень ст. 240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
		 
		Отримання від підозрюваного відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, фіксуються у процесуальному документі - протоколі цієї слідчої дії та в подальшому досліджуються та оцінюються судом.
		 
		Згідно п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК України протоколи слідчих експериментів належать до документів та в розумінні ст. 84 цього Кодексу є самостійним джерелом доказів, під час якого слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
		 
		В свою чергу показання особи є також самостійним джерелом доказів, порядок отримання яких встановлено ч. 1 ст. 95 КПК України.
		 
		Отже, зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 статті 95 КПК України.
		 
		Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа, як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема, протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати.
		 
		Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, колегія суддів зазначає, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.
		 
		Така позиція Суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (провадження № 51-6070 кмо19, справа № 740/3597/17).
		 
		За кримінальним процесуальним законом процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на учасника кримінального провадження, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії, як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.
		 
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, проведений з підозрюваним ОСОБА_12 слідчий експеримент з відеозаписом, відповідає вимогам ст. 240 КПК України, останньому було роз`яснено права і обов`язки, та з`ясовано, чи вони йому зрозумілі. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії підписано всіма особами, які були присутні під час її проведення без жодних зауважень. Під час слідчого експерименту, який був проведений за участі захисника,  обвинувачений не вказував про здійснення на нього ніякого тиску, мав спокійний вигляд та відтворив обставини події щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		Разом з цим, в ході слідчого експерименту ОСОБА_12 самостійно відтворював обставини події щодо вчинення злочину, щодо яких надав пояснення, а тому стверджувати, що було фактично проведено допит підозрюваного відсутні жодні обґрунтовані підстави.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції цілком правильно послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_12 та у присутності його захисника, як на доказ, що підтверджує винуватість останнього.
		 
		Твердження сторони захисту про необ`єктивність результатів проведених НСРД, через перебування ОСОБА_12 на той час сильному стресі та фактично під примусом не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки в ході зафіксованої розмови обвинувачений ОСОБА_12 повідомляв конкретні деталі перебігу досліджуваних подій, які не можна визнати надуманими і могли бути відомими тільки безпосередньому учаснику таких, та повідомлені ним деталі в подальшому знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами і узгоджуються з показаннями свідків та обвинуваченого ОСОБА_10 .
		 
		Крім того, висловлені в апеляційній скарзі сумніви щодо проведених негласних слідчих дій та не підтвердження, що саме голос ОСОБА_12 мається на відповідних записах, колегія суддів визнає надуманими з наступних підстав.
		 
		Згідно із ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
		 
		Як вбачається з протоколу вказаної негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи, то така негласна слідча дія була проведена з дотриманням вимог КПК України і є допустимим доказом, оскільки будь-яких сумнівів у достовірності того, що у ній приймав участь ОСОБА_12 у суду не виникає.
		 
		Так, на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме: аудіо- , відео контроль особи відносно ОСОБА_12 , постановленої за клопотанням слідчого, якою надано дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю за особою обвинуваченого проведено зазначену негласну слідчу (розшукову) дію на підставі доручення слідчого, за результатами якої складений відповідний протокол з додатком. Таким чином, за вищезазначених обставин, колегія суддів приймає як належні та допустимі докази відомості, отримані в результаті аудіоконтролю        ОСОБА_12 та зафіксовані у протоколі про результати проведення аудіоконтролю особи, оскільки підстав для сумніву щодо достовірності вказаного доказу та визнання такого недопустимим у суду немає.
		 
		Крім того, будь-яких заяв про підробку звуко- і відеозапису від учасників судового провадження в порядку ст.359 КПК України в процесі судового розгляду не надходило.
		 
		Посилання захисника на неврахування показань обвинуваченого  ОСОБА_12 , що той не вчиняв розбійного нападу на потерпілого та не скоював його вбивство, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки такі не узгоджуються з даними, отриманими в ході слідчого експерименту за його участі, даними за наслідком НСРД, сукупністю доказів у кримінальному провадженні та показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 , і суд першої інстанції обґрунтовано розцінив їх, як спробу уникнути від відповідальності за скоєне.
		 
		І з огляду на сукупність досліджених доказів та показань свідків, потерпілих та самих обвинувачених, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були заздалегідь обумовлені та спрямовані на заволодіння майном потерпілого шляхом розбійного нападу на нього. При цьому, кожен з них виконав ту частину дій, які група вважала необхідним для реалізації спільного умислу. Під час здійснення розбійного нападу на потерпілого у ОСОБА_12 та ОСОБА_10 виник умисел на позбавлення потерпілого життя.
		 
		ОСОБА_12 та ОСОБА_10 діяли злагоджено та узгоджено. Так, під час нападу на потерпілого ОСОБА_12 та неповнолітній ОСОБА_10 шляхом вчинення спільних насильницьких дій, зокрема, ОСОБА_10 витягнув з вдягненої на ньому кофти шнур, передав його ОСОБА_12 , після чого обвинувачені спільними діями здійснили його стягнення, чим спричинили потерпілому тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_13 помер на місці події.
		 
		Тобто, у результаті таких дій з урахуванням спрямування зусиль кожного співучасника був досягнутий взаємообумовлений результат злочину, а саме розбійний напад, метою якого було заволодіння майном потерпілого, та заподіяння потерпілому смерті з корисливих мотивів.  
		 
		На підтвердження таких висновків колегія суддів враховує, що в ході проведених слідчих експериментів за участі обвинувачених було встановлено обставини, які відображено у пред`явленому їм обвинуваченні та визнаного судом доведеним, також такі обставини підтверджуються інформацією здобутою під час проведення НСРД щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Про причетність їх до інкримінованих діянь також свідчать наступні обставини: виявлення та вилучення знаряддя вбивства; виявлення генетичних зразків крові обвинуваченого ОСОБА_12 у піднігтьовому вмісті руки потерпілого ОСОБА_13 ; вилучення у обвинувачених при затриманні грошових котів в сумах близьких одна до одної, що підтверджує отриману інформацію про розподіл грошових коштів отриманих обвинуваченими в ході вчинення злочинів; 
		 
		Аналізуючи вищенаведені обставини колегія суддів приходить до переконання, що розгляд кримінального провадження судом проведено в повному об`ємі, з`ясовано ретельно всі обставини, що мають істотне значення для прийняття судового рішення.
		 
		У відповідності до вимог ст.8 ч.2 та ст. 9 ч. 5 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		 
		Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення саме в тому об`ємі, яке інкримінується обвинуваченим, так і те, що зазначений злочин вчинено саме ними.
		 
		За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інша оцінка судом наведених у вироку доказів, порівняно з оцінкою їх стороною захисту, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість суду. Доводи, викладені в апеляційних скаргах щодо неправильної оцінки доказів судом у вироку, є безпідставними, оскільки вони полягають у довільному, тенденційному трактуванні апелянтом показань свідків та обставин, які не відповідають їх дійсному змісту, в той час як фактично ці показання узгоджуються між собою та доказами у справі і підтверджують винуватість ОСОБА_10 та       ОСОБА_12 в пред`явленому обвинуваченні. Доводи апеляційних скарг сторони захисту полягають у переоцінці окремих доказів, з наданням їм однобічної оцінки, ігноруючи при цьому їх дійсний зміст та решту доказів у їх сукупності.
		 
		За наведених підстав, колегія суддів приходить до безумовного висновку про те, що вина ОСОБА_12 та ОСОБА_10   повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а їх дії, судом першої інстанції, кваліфіковані вірно. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виключення з обвинувачення       ОСОБА_12 та ОСОБА_10 п.12 ч.2 ст.115 КК України, оскільки в ході судового провадження не встановлено домовленості у обвинувачених, до початку злочину, вбити потерпілого, що могло б свідчити про попередню змову.
		 
		Що стосується покарання, призначеного обвинуваченим, то колегія суддів враховує наступне.
		 
		Згідно норм ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		При обранні обвинуваченому ОСОБА_12 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який раніше не судимий, його молодий вік, притягнення його адміністративної відповідальності, що він на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, його характеристики за місцем проживання та навчання. Прийняв до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_12 покарання в межах встановленої санкціями інкримінованих статей.
		 
		При обранні обвинуваченому ОСОБА_10 виду та міри покарання, місцевий суд вірно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, який вчинив кримінальні правопорушення будучи неповнолітнім, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, його характеристики за місцем проживання та навчання, висновок досудової доповіді органу пробації. Прийняв до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_10 покарання в межах встановленої санкцією інкримінованих статей.
		 
		Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_12 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а визначений обвинуваченим розмір покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особам обвинувачених та ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
		 
		Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 та захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - без змін.
		 
		Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.  
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3                            ОСОБА_2                              ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...