Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/6496/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2024.
Дата набрання законної сили: 16.02.2024
Номер судового провадження: 61-16408ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 лютого 2024 року
		м. Київ
		справа № 465/6496/19
		провадження № 61-16408св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		з участю секретаря Романенко О. Ю.,
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета 
		спору, - відділ «Служби у справах дітей» Личаківського району управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради,
		за участі:
		позивача (відповідача за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		представників позивача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		представника відповідачки - ОСОБА_5 ,
		представника органу у справах дітей - Андрес Лесі Петрівни,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Франківського районного суду м. Львова у складі судді Ванівського Ю. М. 
		від 04 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А., від 17 жовтня 
		2023 року.
		Зміст позовної заяви, зустрічної позовної заяви та їх обґрунтування 
		1.           У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета  спору, - відділ «Служби у справах дітей» Личаківського району управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
		2.           На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 14 вересня 
		2007 року по 09 вересня 2019 року він та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.
		3.           У шлюбі в них народилося троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		4.           Після розірвання шлюбу два старші сини проживають з ним, проти чого не заперечувала відповідачка у зв`язку з проблемами із станом здоров`ям. Однак, посилався на те, що ОСОБА_2 створювала штучні перешкоди у спілкуванні з наймолодшим сином Всеволодом.
		5.           Зазначав, що йому кожного разу все складніше налагоджувати зв`язок з відповідачкою, що негативно впливає на сина ОСОБА_10 . Існують підозри, що дитина росте без матері у баби та діда, які не можуть забезпечити належний догляд за дитиною. Посилався на те, що ОСОБА_2 не має достатнього та стабільного доходу для матеріального забезпечення синів у зв`язку з лікуванням, не може забезпечити нормальний фізіологічний розвиток через погане самопочуття.
		6.           Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ним - батьком за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
		7.           У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
		до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ «Служби у справах дітей» Личаківського району управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
		8.           На обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідатиме їхнім найкращим інтересам. Зауважувала, що вона забезпечена житлом з усіма належними умовами для проживання дітей, має стабільний дохід та за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.
		9.           Водночас вважала, що поведінка батька стосовно до синів завдає шкоди та негативно впливає на їхній розвиток. Посилалася на випадки фізичного та емоційного насильства позивача відносно молодшого та середнього синів, а також виховання дітей у ненависті до близьких та рідних людей, зокрема до неї.
		10.        Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .
		Основний зміст та мотиви судових рішень суду першої інстанції
		11.        Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова 
		від 29 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина                           ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина  ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		12.        Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 червня 2021 року заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 березня 
		2021 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
		13.        Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено місце проживання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_8 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: 
		квартира АДРЕСА_1 . В решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		14.        Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю
		ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . В решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		15.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на рівні права батьків щодо своїх дітей, створення ними обома належних умов для проживання, виховання та розвитку дітей, ураховуючи висновки органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації від 04 березня 2021 року та від 02 вересня 2022 року щодо доцільності визначення місця проживання старших синів з батьком, а меншого з матір`ю, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
		Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
		16.        Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова 
		від 04 липня 2022 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
		17.        Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року в
		частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 скасовано,
		ухвалено цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Визначено місце проживання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: квартира 
		АДРЕСА_1 . В решті рішення суду залишено без змін. 
		18.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині визначення місця проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , з огляду на вік дітей, їхнє бажання проживати з батьком та їхню особисту прихильність до нього. Крім того, зазначено, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг чотирнадцяти років, тому вправі самостійно визначати з ким із батьків буде проживати.
		19.        Водночас при визначенні місця проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції не врахував усіх доказів у їх сукупності та не з`ясував думки дитини. Врахувавши, що малолітній   ОСОБА_9  вже досить тривалий час проживає разом з батьком і старшими братами (близько двох років), емоційно до них прив`язаний, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на поточному етапі життя ОСОБА_9 визначення його місця проживання з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини та сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку. На думку колегії суддів, подальше роздільне проживання дітей, враховуючи емоційний зв`язок між братами, може завдати їм істотної психологічної травми, та вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		20.        14 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року в частині часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1 і в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , а також постанову Львівського апеляційного суду
		від 17 жовтня 2023 року, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 залишити в силі.   
		21.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 рокуу справі № 402/428/16-ц, у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц, від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц, від 14 лютого 2019 року у справі
		№ 377/128/18, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 30 жовтня
		2019 рокуу справі № 352/2324/17, від 18 грудня 2019 року у справі
		№ 523/13088/17, від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20, від 12 січня 2022 рокуу справі № 663/724/19, від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21, від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_11 , що не була залучена до участі у справі, та, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		22.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що старшому сину сторін ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час розгляду справи в суді першої інстанцій виповнилось 14 років, а тому відсутні правові підстави для визначення його місця проживання з кимось з батьків. Право вибору місця проживання дитині, яка досягла 14 років, надано законом самій дитині.
		23.         ОСОБА_2 вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженого судового рішення в частині визначення місця проживання наймолодшого сина безпідставно врахував думку семирічної дитини, яка була допитана у судовому засіданні, не взявши до уваги її малолітній вік, обставини тривалого проживання у тісному контакті з батьком та його родичами, які не давали можливість дитині повноцінно спілкуватись з матір`ю.
		24.        Зауважує, що судами попередніх інстанцій не було враховано поведінку позивача, який у 2019 році, коли їй діагностували важку хворобу, без її згоди забрав двох старших синів, а у 2021 році, під час розгляду справи в суді першої інстанції, силоміць забрав молодшого сина та увесь час, коли діти проживали з ним, чинить їй перешкоди у спілкуванні та побаченні з дітьми, не виконує судових рішень щодо забезпечення їй безперешкодних побачень, спілкування та спільного проведення часу з неповнолітніми синами, маніпулює свідомістю дітей, повідомляє неправдиві відомості щодо її ставлення до них.
		25.        Зосереджує увагу на відсутності у власності позивача житла, місце проживання останнього зареєстроване у гуртожитку, де житлова площа для проживання складає 24,88 кв. м, а тому з огляду на наявність у неї у власності житлового будинку з усіма належними умовами проживання для дітей, вважає, що наявні підстави для визначення місця проживання дітей з нею, як тією з батьків, ким створено більш сприятливі умови для проживання дітей у стійкому та безпечному середовищі.
		26.        Ураховуючи, що місце проживання дітей визначено за адресою: 
		квартира АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_11 , яка не надавала своєї згоди на проживання дітей у її квартирі, судами попередніх інстанцій вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не залучена до участі у справі. 
		27.        Крім того, посилається на неналежне виконання батьком своїх батьківських обов`язків: відсутність контролю у виконанні домашніх завдань, не забезпечення участі дитини у святковій лінійці, не забезпечення поточних потреб класу, а також підручних матеріалів для шкільних занять молодшого сина, не проведення обов`язкового дошкільного медичного огляду.
		28.        Вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки наявному у матеріалах справи письмовому висновку психолога                   ОСОБА_12 від 22 вересня 2022 року, у якому зазначено про вкрай негативний психоемоційний стан дітей, наявність у них ознак стресу, емоційного виснаження, підвищеного рівня тривоги, а також наявності ознак навіювання та нав`язування певних ідей та думок батьком, з яким вони проживають, свідчить про те, що подальше проживання разом з батьком не відповідає якнайкращим інтересам дітей.
		29.        Посилається на умисні дії відповідача щодо не проведення судової експертизи у справі та наявності підстав для застосування положень статті 109 ЦПК України. 
		30.        Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував обґрунтований висновок органу опіки щодо визначення місця проживання 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Натомість необґрунтовано відхилив її клопотання про проведення опитування дітей у спеціально створених умовах за методикою «Зелена кімната», чим порушив право дітей на вільне висловлення своїх поглядів.
		31.        У судовому засіданні  ОСОБА_2  та її представник ОСОБА_5 вимоги касаційної скарги підтримували. Надали пояснення, в яких повідомили, що мати має бажання виховувати дітей, вважає, що має кращі умови для проживання дітей, батько чинить перешкоди у спілкуванні з дітьми, впливає на думку дітей, перевів дітей до іншої школи без згоди матері. ОСОБА_2 вважає, що діти мають проживати з нею, можуть спілкуватися з батьком протягом вихідних днів. Застосування насильства до дітей заперечила.
		32.        15 лютого 2024 року від представника  ОСОБА_2  - ОСОБА_5 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи проєкту мирової угоди, в якій запропоновано визначити місце проживання трьох неповнолітніх дітей почергово з матір`ю та батьком через кожні два тижні. У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що погоджується на почергове проживання дітей з матір`ю та батьком. ЇЇ представник також вважала можливим застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		33.        Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/6496/19, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 
		2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
		34.        19 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		35.        25 грудня 2023 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Назарко А. Р., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
		36.        Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року продовжено до 25 грудня 
		2023 року ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року. Справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 31 січня 2024 року о 10:00 год. Викликано для надання пояснень у справі її учасників.
		37.        Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року задоволено клопотання 
		ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Назарко А. Р., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Личаківському районному суду              м. Львова забезпечити проведення судового засідання у справі № 465/6496/19, призначеного на 31 січня 2024 року о 10:00 год., у режимі відеоконференції з Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
		38.        Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Огородник І. І., про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечено участь ОСОБА_2 та її представника адвоката Огородник І. І. у судовому засіданні, призначеному 
		на 31 січня 2024 року о 10:00 год., в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
		39.        У судовому засіданні 31 січня 2024 року оголошено перерву до 14 лютого 2024 року, надано сторонам строк на мирне вирішення спору. 
		40.        Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року задоволено заяви  ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Огородник І. І., а також ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Назарко А. Р., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечено участь представника ОСОБА_2 - адвоката Огородник І. І. у судовому засіданні, призначеному на 14 лютого 
		2024 року о 10:00 год., в режимі відеоконференціївідповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21. Доручено Личаківському районному суду м. Львова забезпечення проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.
		41.        У судовому засіданні 14 лютого 2024 року оголошено перерву 
		до 16 лютого 2024 року з метою узгодження сторонами положень мирової угоди та необхідності урахування думки дітей щодо можливості їх почергового проживання у кожного з батьків.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		42.        Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтований посиланням на безпідставність доводів касаційної скарги, тривале проживання старших синів сторін з ним за згодою відповідачки, а також штучного створення ОСОБА_2 йому перешкод у спілкуванні з молодшим сином під час проживання його з матір`ю.
		43.        Посилається ОСОБА_1 на те, що при зверненні до суду з позовом про визначення місця проживання дітей старшому сину виповнилося лише 11 років, водночас як представникам органу опіки, так і суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висловив бажання проживати разом з батьком.
		44.        Зазначає, що наведена заявницею практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам, а висновки судів попередніх інстанцій відповідають практиці правозастосування статті 161 Сімейного кодексу України.
		45.        Зауважує про підтверджений факт вчинення відповідачкою кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, внаслідок якого було завдано легких тілесних ушкоджень їхнім спільним дітям. Крім того, відповідачка систематично не виконує розпорядження голови Франківської районної адміністрації про встановлення їй годин зустрічей з старшими синами, а за інформацією від дітей, ОСОБА_2 та її батьки чинили щодо них фізичне та психологічне насильство (відсутність інтересу до спілкування з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , цілеспрямоване обливання спини ОСОБА_8 водою). Водночас, докази невиконання ним ухвали суду про забезпечення позову в матеріалах справи відсутні.
		46.        Зосереджує увагу на встановлені у справі про стягнення аліментів обставини наявності у ОСОБА_2 непогашених кредитних зобов`язань, що свідчить про її скрутне фінансове становище.
		47.        У судовому засіданні  ОСОБА_1 та його представник - адвокат 
		Назарко А. Р. зазначили, що діти тривалий час проживають з батьком та дискомфорту не відчувають, навчаються у школі, найбільш наближеній до місця проживання, відвідують тренування та гуртки. Щодо визначення почергового проживання дітей з кожним з батьків не заперечували. Просили врахувати інтереси дітей та їхню думку.
		48.        14 лютого 2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 -           ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи проєкту мирової угоди, в якій заначено, що місце проживання трьох дітей визначається за місцем проживання батька з участю матері у їхньому вихованні шляхом перебування дітей з матір`ю за адресою її місця проживання протягом двох тижнів на місяць.
		49.        16 лютого 2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , до якого, зокрема, додані заперечення на проєкт мирової угоди ОСОБА_2 у частині питань, пов`язаних з освітою, проведенням святкових днів, порядком переміщення дітей. 
		Позиція органу у справах дітей 
		50.        У судовому засіданні представник органу у справах дітей ОСОБА_13 повідомила про результати обстеження житлово-побутових умов дітей, їх навчання та результати спілкування з кожним з дітей, які висловили бажання проживати з батьком. Вважала за можливе застосувати спільну фізичну опіку з почерговим проживанням дітей з кожним з батьків. У заяві від 15 лютого              2024 року представник органу у справах дітей після бесіди з дітьми щодо можливості їхнього почергового проживання у кожного з батьків зазначив, що діти заперечували можливість проживати разом з матір`ю, висловили бажання проживати з батьком. Водночас у заяві зазначено, що при розв`язанні спору необхідно застосувати модель спільної опіки батьків щодо дітей, яка сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дітей. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		51.         ОСОБА_1 та ОСОБА_14 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 2007 року, який було розірвано на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2019 року (справа № 465/2803/19).
		52.        У шлюбі у сторін народилося троє дітей: ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		53.        На час розгляду справи сини сторін: ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживали разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
		54.         ОСОБА_1 працює на посаді лікаря у КНП «Львівське Територіальне медичне об`єднання м. Львова» ВП «Лікарня св. Миколая»; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: 
		квартира АДРЕСА_1 . Умови проживання для дітей добрі, для дітей відведена окрема кімната, де є окремі спальні місця, стіл для підготовки уроків, ігрова зона. Житло належно умебльоване та технічно облаштоване.  
		55.         ОСОБА_2 працює на посаді лікаря з ультразвукової діагностики в 
		ПП «Медичний центр «Інтерсоно», зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , але фактично проживає за адресою: 
		АДРЕСА_2 . Умови проживання дітей добрі, будинок новий, житлова площа відповідає нормам, є окремі кімнати, облаштовані всім необхідним для проживання дітей.
		56.        Згідно з висновком органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04 вересня 2021 року запропоновано визначити місце проживання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 . Зазначено, що на засіданні комісії 28 січня 2021 року у присутності психолога Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було заслухано думку дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , які висловили бажання проживати разом з батьком.
		57.        Висновком органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02 вересня 2022 року констатовано недоцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .
		58.        В суді апеляційної інстанції 19 вересня 2023 року у присутності психологів ОСОБА_12 та ОСОБА_15 діти сторін ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердили своє бажання проживати з батьком ОСОБА_1 . Малолітній 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловив своє бажання проживати з батьком ОСОБА_1 та старшими братами.
		59.        На виконання ухвали Верховного Суду від 12 січня 2024 року уповноважений представник Личаківської районної державної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, подав пояснення, у яких зазначив, що працівниками відділу «Служби у справах дітей» Личаківського району управління «Служби у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради було здійснено виїзд за місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_5 . За результатами такого виїзду було складено акт обстеження житлово-побутових умов 
		від 29 січня 2024 року, згідно з яким у квартирі створені належні умови для проживання та розвитку дітей. Встановлено, що діти навчаються у КЗ ЛОР «Винниківська загальноосвітня санаторна школа І-ІІ ступенів», де отримано характеристики на кожного із дітей. Під час проведення бесіди з 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3, отримано інформацію, що діти хочуть надалі продовжувати проживати разом з батьком. Крім того, діти висловили бажання надати додаткові письмові пояснення, у яких кожен зазначив, що хоче надалі залишитись проживати разом з батьком та братами.
		Позиція Верховного Суду
		60.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
		61.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		62.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		63.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		64.        Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		65.        Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		66.        Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
		67.        Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.
		68.        Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
		69.        Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		70.        У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		71.        Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		72.        Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		73.        Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		74.        Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		75.        Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		76.        Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		77.        Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
		78.        Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
		79.        Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		80.        Виходячи зі змісту частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
		81.        Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		82.        Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		83.        Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		84.        У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		85.        При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		86.        Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		87.        Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
		88.        Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		89.        При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; 
		(г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню:                                        (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами;                              (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
		90.        У цій справі встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи (працюють лікарями), мають бажання виховувати дітей.
		91.        Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини. 
		92.        Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
		93.        Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
		94.        Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах 
		(відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції. 
		95.        Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
		96.        При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
		97.        Мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).
		98.        Якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер.
		99.        При визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо тощо.
		100.     У пункті 67 Загального коментаря № 14 від 29 травня 2013 року Комітет ООН з прав дитини зазначив, що в інтересах дитини доцільно виходити зі спільної батьківської відповідальності. Приймаючи рішення в інтересах дитини, суддя має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
		101.     У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
		102.     Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім`ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п`ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
		103.     Спільне батьківство слід сприймати як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.
		104.     Водночас труднощі, пов`язані із спільною опікою, належать до початкового періоду адаптації, і завдяки тривалому контакту батьків ці труднощі поступово зникають. Спільна фізична опіка сприяє відкритому спілкуванню між батьками, мінімізації конфліктів та розчарувань, приносить користь стосункам матір-дитина і батько-дитина.
		105.     З урахуванням вищезазначеного, при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. У постановах 
		від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня              2024 року у справі № 183/3958/20 Верховний Суд звертав увагу на можливість застосування судами моделі спільної фізичної опіки батьків над дитиною.
		106.     Судами попередніх інстанцій встановлено, що як батько, так і мати дітей належним чином ставилися до виконання своїх батьківських обов`язків, позитивно характеризуються в побуті та професійній спільноті, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання та розвитку дітей, у той же час між сторонами існує особистий конфлікт та неприязні стосунки, що унеможливило вирішення питання про фізичну опіку щодо їхніх спільних дітей в позасудовому порядку. 
		107.     Суди попередніх інстанцій фактично не розглядали можливість та доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки над дітьми (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком).
		108.     Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди, окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.
		109.     У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що сторони працюють в одному місті та проживають в сусідніх населених пунктах, позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дітей. 
		110.     Діти тривалий час проживають з батьком і емоційний контакт з матір`ю у певній мірі втрачено. Цьому ймовірно сприяла хвороба матері і стосунки між батьками. Протягом розгляду справи діти висловлювали бажання проживати з батьком, заперечували можливість проживання з матір`ю, висловлювали побоювання щодо подальших дій матері з провокування конфліктів, викликів працівників поліції та служб у справах дітей. 
		111.     У цій справі був встановлений факт застосування матір`ю насильства щодо дітей (ухвала Франківського районного суду м. Львова від 20 жовтня  2023 року у кримінальному провадженні №12021142370000143).
		112.     Доказів жорстокого поводження батька з дітьми, притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення домашнього насильства, учасниками справи не надано та судами таких фактів не встановлено.
		113.     Водночас, батько без згоди матері наприкінці минулого року вирішив змінити навчальний заклад, в якому діти здобували середню освіту.
		114.     Доказів реального виконання застосованих у цій справі судом заходів забезпечення позову щодо контакту дітей з матір`ю не здобуто. 
		115.     З огляду на те, що як батько, так і матір надали суду проєкти мирової угоди, в яких висловили згоду на проживання дітей (    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) почергово (по два тижні) з батьком та матір`ю, а також те, що орган у справах дітей при розгляді справи у суді касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей, яка сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дітей, колегія суддів вважає, що в інтересах дітей буде саме почергове проживання з кожним із батьків.
		116.     Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		117.     Колегія суддів погоджується з остаточним висновком органу у справах дітей щодо застосування у сімейній ситуації, з приводу якої існує спір, моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей.
		118.     Колегія суддів вважає, що діти тривалий час не мають належних контактів з матір`ю, декілька років проживають з батьком, і саме під впливом цих обставин висловили бажання не змінювати місце проживання. 
		119.     Враховуючи те, що діти тривалий час проживають з батьком, вони мають відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька, виявляють більшу прихильність до батька. Однак, вочевидь діти потребують і материнської турботи та безумовної любові, яка має позитивно впливати на їх розвиток.
		120.     Подолання певних дискомфортних на першому етапі незручностей для дітей, пов`язаних з тимчасовою зміною звичного для них місця проживання і середовища, а також налагодження емоційного контакту дітей з матір`ю має відбуватися у співпраці батька і матері, а також органів у справах дітей, за необхідності - психологів. Доказів, які б свідчили про неможливість відновлення та підтримання належного емоційного контакту між матір`ю та дітьми або шкідливість таких контактів для дітей, не здобуто.
		121.     Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.
		122.     Суд бере до уваги необхідність забезпечення спільного проживання братів, з огляду на їх емоційний зв`язок, взаємопідтримкута бажання проживати разом, що відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
		123.     Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що місце проживання малолітніх ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 ,                    ІНФОРМАЦІЯ_3 , на поточному етапі доцільно визначити почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: квартира АДРЕСА_1 ; два тижні з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
		124.     Водночас, колегією суддів враховано, що станом на дату ухвалення судового рішення суду першої інстанції двоє молодших синів сторін у справі були малолітніми, а ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося                      14 років, що, згідно з положеннями частини третьої статті 160 СК України, свідчить про наявність у нього права самостійно обирати з ким з батьків він буде проживати. Протягом розгляду справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляв бажання проживати з батьком.
		125.     За вищевказаних обставин суд позбавлений можливості застосувати спільну фізичну опіку щодо неповнолітнього ОСОБА_7 .
		126.     Разом з тим, з огляду на емоційний зв`язок, взаємопідтримку та бажання проживати разом, старший брат ОСОБА_7 має право приєднуватися до братів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і проживати разом з братами, зокрема за місцем проживання матері, чому батькам доцільно всебічно сприяти. 
		127.     Батьки мають спільно приймати рішення щодо суттєвих питань виховання і розвитку дітей, узгодити порядок несення витрат на утримання дітей.
		128.     Почергове проживання дітей доцільно розпочати за місцем проживання батька, де вони тривалий час проживають, надавши можливість батькам та дітям налагодити необхідні комунікації та залагодити непорозуміння.
		129.     Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		130.     Виходячи з викладеного вище, касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів. 
		131.     Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги та часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, судові витрати, понесені кожною із сторін, залишають за кожною з них та відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягають.
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		2.           Рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей задовольнити частково.
		3.           Визначити місце проживання малолітніх  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 ; два тижні з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
		4.           Двотижневий період проживання дітей з кожним з батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10.00 год. неділі. 
		5.           Перші два тижні, починаючи з 18 лютого 2024 року, діти проживають з батьком. 
		6.           По завершенні двох тижнів, протягом яких діти проживали з батьком чи матір`ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов`язаний супроводити (привезти) дітей до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.
		7.           В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей відмовити.
		8.           Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...