Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/2426/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 19.02.2024. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2024.
Дата набрання законної сили: 30.10.2024
Результат оскарження 30.10.2024 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		07 лютого 2024 р. Справа № 120/2426/23
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Маслоід О.С., 
		за участю секретаря судового засідання: Сомик Ю.О., 
		представника позивача: Клименка Д.С.
		представника відповідачів: Мичківського І.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом: Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України
		до: Виконавчого комітету Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050)
		Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради (вул. Григорія Сковороди 38, м. Вінниця, 21050)
		за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мурована Вежа" (вул. Зодчих, 34, кв. 16, м. Вінниця, 21037)
		про: визнання протиправними та скасування рішень
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - позивач) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі  відповідач 1) та Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради (далі  відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурована Вежа" (далі  третя особа) про:
		- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 18.04.2019 року № 1041 «Про надання ТОВ «Мурована вежа» вихідних даних  містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці»; 
		- визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 від 19.04.2019 року № 90 « Про затвердження містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці», яким затверджено містобудівні умови та обмеження № 50 від 19.04.2019 року для проектування об`єкта будівництва - реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці; 
		- визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 19.04.2019 року № 50, назва об`єкта будівництва - реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці, відомості про які внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MU01:3851-5466-1770-9875, видані замовнику - ТОВ "Мурована Вежа" м. Вінниця, вул. Зодчих, 34/16.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним встановлено порушення інтересів держави та вимог законодавства у сфері містобудування при прийнятті спірних рішень, а також неналежне вжиття заходів на захист державних інтересів з боку Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМУ). Так він вказує, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, розташована в центральному історичному ареалі, в зоні охорони археологічного культурного шару, в зоні регулювання забудови пам`ятки-домінанти національного значення «Костьол Домініканського монастиря» (Свято-Преображенський собор Української православної церкви Московського патріархату по вул. Соборній,23). З урахуванням містобудівних умов та п. 8,9 постанови КМУ № 318 від 13.03.2002 року у разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до списку історичних населених місць України, яким є м. Вінниця, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури. Однією з підстав видачі вказаних містобудівних умов стала наявність історико-містобудівного обґрунтування, розробником якого було ТОВ «Квант», та яке в подальшому розглядалось Управлінням культури та мистецтв облдержадміністрації, але не було погоджене, оскільки таке відноситься до повноважень Мінкультури та інформаційної політики України.
		Наказом Мінкультури та інформаційної політики України від 29.12.2021 року № 1031 «Про затвердження меж та режимів використання території історичного ареалу м. Вінниці» затверджені такі межі та режими, визначені науково-проектною документацією «Розробка (коригування) історико-опорного плану м. Вінниці». Згідно ч. 7 ст. 32 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», зокрема, у межах зон історичних ареалів населених місць забороняється містобудівні та інші перетворення, будівельні та інші роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. 
		Історико-містобудівне обґрунтування будівництва за адресою: вул. Мури,7 не погоджене Міністерством культури України, в управлінні містобудування та архітектури Вінницької області ОВА відсутнє. Також в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021022110000015 встановлено, що фактично на земельній ділянці за вказаною адресою ведеться нове будівництво, а не реконструкція як те передбачено проектом та дозволом на виконання будівельних робіт.
		Ухвалою суду від 15.03.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		20.03.2023 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		31.03.2023 року до суду від ДІАМ надійшли додаткові пояснення, у яких інспекція вказує, що з 15.09.2021 року почала виконувати функції з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Подавати до суду позов із позовними вимогами, що заявлені у цій справі, можливо лише за результатом перевірки в порядку нагляду. Відповідно до постанови КМУ від 13.03.2022 року за № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду на період воєнного стану. ДІАМ також вважає, що прокуратура правомірно звернулася до суду із цим позовом, оскільки вона не має можливості проводити відповідні перевірки.
		Ухвалою суду від 06.04.2023 року задоволено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.05.2023 року.
		07.04.2023 року та 10.04.2023 року до суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, де вони вказують, що приймаючи спірні рішення вони діяли у межах наданих повноважень та відповідно до діючого законодавства. Відповідачі вказують на відсутність права прокурора на звернення до суду, а також на те, що ДІАМ має право на проведення відповідної перевірки.
		12.04.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач зауважує, що приймаючи спірні рішення відповідачі діяли всупереч Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», будівельним нормам, стандартам та правилам. Історико  містобудівне обґрунтування будівництва не погоджене з Мінкультом України, за умови відсутності історико-архітектурного опорного плану нове будівництво, реконструкція в історичних населених місцях (історичні ареали), є неможливим. Містобудівні умови та обмеження з посилання на нечинний документ. Проектування мало б здійснюватися з дотриманням вимог будівельних норм та з врахуванням Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		04.05.2023 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
		08.05.2023 року до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона вказує, що відповідачі діяли у межах наданих ним повноважень. Зазначає про представництво інтересів держави в суді прокурором. Між нею та ДП «Науково-дослідним центром «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України укладено договір щодо проведення археологічних досліджень на земельній ділянці та надано висновок про можливість проведення робіт. Дії правоохоронних органів направлені виключно на перешкоджання господарській діяльності третьої особи.
		У судове засідання 10.05.2023 року учасники по справі з`явились, судом розглядалось клопотання про забезпечення позову, третьою особою та відповідачами було заявлено про необхідність надання додаткового часу для підготування щодо розгляду вказаного клопотання, судове засідання відкладено на 15.05.2023 року.
		12.05.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
		Цього ж дня надані заперечення на заяву про забезпечення позову.
		15.05.2023 року від відповідачів надані заперечення на заяву про забезпечення позову.
		Цього ж дня від позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів.
		У судовому засіданні 15.05.2023 року учасники по справі наголошували свої позиції щодо заяви про забезпечення позову, ухвалою суду вказане клопотання задоволено частково. Судове засідання відкладено на 30.05.2023 року.
		30.05.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про залучення третіх осіб.
		У судовому засіданні 30.05.2023 року судом розглядалось вказане клопотання, третя особа заявила клопотання про надання додаткового часу для надання додаткових доказів щодо обґрунтування заявленого клопотання, судове засідання закінчилось у зв`язку із відсутністю у приміщенні суду інтернет з`єднання. Судове засідання відкладено на 13.06.2023 року.
		31.05.2023 року до суду від першого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження та акт державного виконавця щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову.
		05.06.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження по справі та надані додаткові докази щодо обґрунтування клопотання про залучення третіх осіб.
		У судовому засіданні 13.06.2023 року судом розглядалось клопотання про залучення третіх осіб, протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання було відмовлено, судом також було розпочато розгляд клопотання про зупинення провадження у справі, сторони заявили про необхідність надання їм додаткового часу для ознайомлення із цим клопотанням та підготовки, судове засідання відкладено на 05.07.203 року.
		У судовому засіданні 05.07.2023 року судом здійснювався розгляд клопотання про зупинення провадження, ухвалою суду у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, судове засідання відкладено на 26.07.2023 року.
		19.07.2023 року до суду від третьої особи надійшло доповнення до клопотання про зупинення провадження по цій справі.
		26.07.2023 року до суду від позивача надійшли заперечення проти заяви третьої особи про зупинення провадження.
		Цього ж дня від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судовому засіданні 26.07.2023 року судом було закінчено підготовче провадження та вирішено перейти до судового розгляду справи, судове засідання призначено на 08.08.2023року.
		У судовому засіданні 08.08.2023 року сторони надавали пояснення по суті спору, судове засідання відкладено на 23.08.2023 року.
		22.08.2023 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо правового обґрунтування підстав позовних вимог.
		У судовому засіданні 23.08.2023 року судом розглядалось повторно заявлене клопотання третьою особою про зупинення провадження по справі, протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотання відмовлено, позивачем були надані додаткові пояснення по суті спору, судове засідання відкладено на 20.09.2023 року.
		23.08.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження.
		28.08.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про витребування доказів по справі.
		04.09.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судовому засіданні 20.09.2023 року судом вирішувалося питання щодо розгляду клопотання про витребування доказів, розглядалося питання щодо розгляду клопотання про зупинення провадження, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та протокольною ухвалою відмовлено у витребуванні доказів, судове засідання відкладено на 11.10.2023 року.
		11.10.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про витребування доказів.
		У судовому засіданні 11.10.2023 року судом вирішується питання щодо розгляду клопотання про витребування доказів, третя особа надає пояснення по суті спірних правовідносин, сторони надають додаткові пояснення по суті спору, учасники по справі задавали питання, судове засідання відкладено на 25.10.2023 року.
		14.10.2023 року до суду від відповідачів надійшли додаткові пояснення стосовно питання щодо то, що ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
		23.10.2023 року до суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення.
		24.10.2023 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення стосовно питання щодо то, що ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
		25.10.2023 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
		У судовому засіданні 25.10.2023 року сторони надавали пояснення щодо питання, що ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, які вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, задавали запитання, судом наголошувались письмові пояснення третьої особи, судове засідання відкладено на 07.11.2023 року. 
		Судове засідання 07.11.2023 року не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Маслоід О.С. на навчанні в Національній школі суддів України. Судове засідання відкладено на 22.11.2023 року.
		13.11.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
		У судовому засіданні 22.11.2023 року судом розпочато дослідження доказів по справі т. 1, судове засідання відкладено на 06.12.2023 року.
		У судовому засіданні 06.12.2023 року судом було продовжено дослідження доказів по справі, сторони надавали пояснення по суті наданих доказів, судове засідання відкладено на 19.12.2023 року.
		У судовому засіданні 19.12.2023року судом продовжено дослідження доказів, судове засідання відкладено на 16.01.2024 року.
		У судовому засіданні 16.01.2024року судом продовжено дослідження доказів, судове засідання відкладено на 30.01.2024 року.
		30.01.2024 року до суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		У судовому засіданні 30.01.2024 року судом розглядалось вказане клопотання, представник третьої особи не з`явився, судом вирішено продовжувати розгляд справи, оскільки дата судового засідання заздалегідь була узгоджена із представником третьої особи, судом закінчено дослідження доказів, сторони відмовились від надання додаткових пояснень, у зв`язку із відсутністю представника третьої особи відсутня можливість отримати його думку щодо необхідності надання додаткових пояснень, судове засідання відкладено на 07.02.2024 року.
		У судове засідання 07.02.2024 року третя особа не з`явилася, про причини відсутності суд не повідомила, ухвалою суду усною закінчено з`ясування обставин по справі та перевірки їх доказами та суд перейшов до судових дебатів, сторони по справі виступили у судових дебатах. 
		Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників учасників по справі, суд встановив наступне.
		04.06.2018 року за договором оренди третьою особою було отримано в оренду земельну ділянку для використання за цільовим призначенням, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Мури, 7.
		26.03.2019 року третя особа звернулась до міського голови із заявою видати містобудівні умови і обмеження на реконструкцію з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями.
		За результатом розгляду вказаної заяви, виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення від 18.04.2019 року за № 1041 «Про надання ТОВ «Мурована вежа» вихідних даних  містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці». Вказаним рішенням третій особі були надані визначені вихідні дані - містобудівні умови та обмеження. Третю особу також було зобов`язано розробити проектну документацію; укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста; до виконання підготовчих та будівельних робіт приступити після отримання документу, що надає право на виконання таких робіт у відповідному департаменті та і наступному прийняти об`єкт до експлуатації.
		19.04.2019 року були розроблені та видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від № 50, замовник  третя особа ТОВ "Мурована Вежа" м. Вінниця, вул. Зодчих, 34/16; назва об`єкта будівництва - реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці. Відомості про них внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MU01:3851-5466-1770-9875. 
		19.04.2019 року наказом відповідача 2 № 90 « Про затвердження містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці» були затверджені вказані містобудівні умови та обмеження № 50 від 19.04.2019 року для проектування об`єкта будівництва - реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці.
		Відповідно до вказаних містобудівних умов земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:06260023 по вул. Мури, 7 у м. Вінниця розташована в Центральному історичному ареалі, в зоні охорони археологічного культурного шару, в зоні регулювання забудови пам`ятки  домінанти національного значення « Костьол домініканського монастиря» (Свято-Преображенський собор Української православної церкви Московського патріархату по вул. Соборній, 23).
		В подальшому третьою особою були розпочаті будівельні роботи. 
		Позивач зазначає, що відповідачами під час прийняття спірних рішень не були дотримані положення законів України, вони суперечать будівельним нормам. Крім цього, на момент звернення до суду фактично третьою особою здійснювалось нове будівництво, а не реконструкція багатоквартирного житлового будинку. 
		Позивач, з метою визнання протиправними та скасування вказаних рішень відповідачів, звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує таке.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі Закон № 280) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
		Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі Закон № 3038).
		Відповідно до п. 7,8 ст. 1 Закону № 3038, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
		містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
		Ст. 29 Закону № 3038 визначено, що однією з основних складових вихідних даних є, зокрема, містобудівні умови та обмеження.
		Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються певні документи.
		Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:
		1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;
		2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;
		3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
		Містобудівні умови та обмеження містять:
		1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;
		2) інформацію про замовника;
		3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;
		4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;
		5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;
		6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);
		7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;
		8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);
		9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.
		Перелік зазначених умов є вичерпним.
		Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
		Відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури.
		Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
		Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється, зокрема, за рішенням суду.
		Ч. 3 ст. 17 Закону № 3038 передбачено, що для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону культурної спадщини» (надалі Закон № 1805).
		Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 5 Закону № 1805 до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.
		Згідно ч. 4 ст. 32 Закону № 1805, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Системний аналіз наведених норм доводить, що до відання виконавчих органів міських рад належать надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок. Однією з основних складових вихідних даних є, зокрема, містобудівні умови та обмеження. Фізична або юридична особа, яка подала заяву про намір щодо забудови земельної ділянки із відповідними документами, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Законодавством визначені підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, зокрема, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Передбачені відомості, які повинні міститися в містобудівних умовах та обмеженнях. Перелік зазначених умов є вичерпним. Надання містобудівних умов та обмежень здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури та затверджується наказом такого органу. Відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється, зокрема, за рішенням суду.
		Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини. У межах зон охорони історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Відповідно до вимог діючого законодавства таким органом є Міністерство культури України (п. 1 Положення про Міністерство культури України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495).
		До його повноважень, зокрема, відноситься надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць.
		М. Вінниця внесена до Списку історичних населених місць України постановою КМУ від 26 липня 2001 року N 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України». 
		Судом встановлено, що у п. 8 містобудівних умов та обмежень зазначено, що відповідно до постанови КМУ від 13.03.2002 року № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» (надалі - Постанова № 318) у разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.
		Землевпорядна документація підлягає погодженню з органом охорони культурної спадщини (управлінням культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації).
		Відповідно до п. 2 Постанови КМУ №92 від 21.02.2018 року зазначені вимоги підлягали застосуванню у період до 01.01.2019 року, тобто у наявності посилання на нечинний нормативно-правовий акт.
		У період з 01.01.2019 року за умови відсутності історико  архітектурного опорного плану будь-яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт в історичних населених містах, у тому числі, і історичних ареалах, є неможливим.
		З матеріалів справи вбачається, що історико-містобудівне обґрунтування, розроблене ТОВ «Квант», в подальшому затверджене не було ані Міністерства культури України, ані управлінням містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації.
		На момент затвердження спірних містобудівних умов та обмежень історико  архітектурного опорного плану м. Вінниця не було.
		Лише наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.12.2021 року № 1031 «Про затвердження меж та режимів використання території історичного ареалу м. Вінниці» затверджено межі та режими використання території історичного ареалу м. Вінниці, визначені науково-проектною документацією «Розробка (коригування) історико  архітектурного опорного плану м. Вінниці».
		Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації не надавало дозвільних та погоджувальних документів на будівництво на вказаній земельній ділянці.
		Міністерство культури та інформаційної політики України також повідомило листом від 16.02.2022 року, що за результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП звернень стосовно погодження проектної документації чи отримання дозволів на проведення земляних робіт на вказаній земельній ділянці не зафіксовано, відповідних дозволів та погоджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини третій особі не надавалось. На засіданні консультативно-дорадчих органів міністерства відповідні питання не розглядались.
		Крім цього, у вказаних містобудівних умовах та обмеженнях відсутні відомості, визначені Законом № 3038, зокрема, про гранично допустиму висотність будинку у метрах. Цей розділ № 4 носить бланкетний характер, що суперечить вимогам вказаного закону. В ньому зазначено, що гранично допустима висотність будинку у метрах повинна бути у відповідності до історико-містобудівного обґрунтування, розробленого ТОВ «Квант». Але, як вже зазначалось, вказане історико-містобудівне обґрунтування затверджене не було.
		Суд також зазначає, що в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021022110000015 від 05.04.2021 року, були призначені судові будівельно-технічні експертизи.
		Згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/102-22/8060-БТ від 28.09.2022 року встановлено, що проектна документація «Реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці» відповідає виданим містобудівним умовам та обмеженням, але, при цьому, не відповідає вимогам нормативно-правових документів в галузі будівництва, а саме: п. 4.6.2 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» - за умови відсутності другої стадії проекту; п. 4 ст. 31 Закону № 3038  за умови відсутності експертного звіту проекту.
		Також експертом було встановлено, що фактичне будівництво, яке проводиться за вказаною адресою, відноситься до виду будівництва  нове будівництво. Об`єкт будівництва не відповідає проектній документації на його реконструкцію та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва. 
		В ході дослідження встановлено, що жодних будівельних робіт, які б підтверджували ознаки несучих та огороджуючих конструкцій (фундаментів, стін, перекриттів) існуючої забудови не спостерігається, а враховуючи, що реконструкція будівель передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджуючих конструкцій, приймаючи до уваги те, що проектом на «Реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Винниці» передбачено знесення існуючих будівель та споруд, та не передбачено проведення робіт з урахуванням збереження окремих конструктивних елементів існуючої будівлі, яка підлягає реконструкції, тобто відсутні будь-які відомості в архітектурно-планувальних та графічних матеріалах про існуючу забудову, що є порушенням.
		Також згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно - криміналістичного центру № СЕ-19/102-22/16676-БТ від 26.01.2023 року встановлено, що спірні містобудівні умови та обмеження не відповідають нормативно-правовим актам у галузі будівництва, а саме, згідно «Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст» в р. 3.3. «загальні дані» відсутні зазначені пункти: в п. в) наміри забудови; в п. д) площа земельної ділянки; в п. з) основні технічко-економічні показники об`єкта будівництва. Також у п. 8 містобудівних умов та обмежень є посилання на нечинний документ, що є невідповідністю.
		Суд не приймає до уваги пояснення третьої особи стосовно того, що кримінальне провадження стосується самовільного заняття земельної ділянки та не стосується суті цього спору, оскільки в експертних висновках по вказаному кримінальному провадженню висвітленні саме ті питання, які підлягають з`ясуванню по цій справі, зокрема, відповідності містобудівних умов та обмежень діючому законодавству та їх правомірності. 
		Суд також не приймає до уваги, наданий третьою особою, висновок ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» від 12.09.2022 року № 14-в/02-22, складений за результатами наукового археологічного дослідження, оскільки вказаний висновок складений за результатом дослідження - розкопки та нагляд за земляними роботами, а не за будівельними роботами. Третьою особою із вказаним підприємством 27.01.2022 року укладений договір саме на виконання археологічних досліджень (розкопки та нагляд за земляними роботами), а не стосовно дослідження будівельних робіт та правомірності містобудівних умов та обмежень. Згідно висновку відповідального виконавця  подальше використання ділянки для вказаних цілей не суперечитиме вимогам пам`яткоохоронного законодавства. 
		Суд звертає увагу на те, що предметом по цій справі не є правомірність використання земельної ділянки у відповідності до вимог пам`яткоохоронного законодавства. 
		Крім цього, суд зазначає, що Вінницьким апеляційним судом в рамках справи по кримінальному провадженню по ч. 1 ст. 275, ч. 3 ст. 197.1 КК України, викладений висновок в ухвалі від 06.12.2022 року за результатом розгляду правомірності ухвали слідчого судді щодо накладання арешту на земельну ділянку із забороною здійснення будь-яких будівельних робіт на ній. В ухвалі суд зазначив, що він оцінює обставини по справі в розрізі та у межах кваліфікації кримінального правопорушення щодо порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов`язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого, що передбачено ч. 1 ст. 275 КК України.
		Додатково суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи третьою особою наданий договір про участь у будівництві та передачу функцій замовника від 20.10.2019 року, укладений між третьою особою та Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новобуд». Згідно п. 1.1. вказаного договору третя особа делегує функції замовника будівництва об`єкту будівництва Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новобуд», в межах, визначених цим договором задля реалізації проекту (розробка, узгодження проектно-кошторисної документації, будівництво, реалізація житлових та нежитлових приміщень, введення в експлуатацію об`єктів будівництва, оформлення правовстановлюючих та дозвільних документів, передача готових об`єктів у власність покупців та/або інвесторів). Характеристика та строки виконання робіт з будівництва об`єкту визначаються проектно-кошторисною документацією, погодженою сторонами. У відповідності до вимог п . 1.2. договору по акту приймання-передачі передається будівельний майданчик. Надалі у параграфі 1 визначений повний обсяг переданих функцій третьою особою іншій юридичній особі.
		Аналіз наведеного доводить, що за цим договором третьою особою були передані іншій юридичній особі функції замовника, а також вихідні дані та інші документи, будівельний майданчик (земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:06260023 по вул. Мури, 7 у м. Вінниця) тощо. Тобто третьою особою передані усі повноваження замовника, якому спірним рішенням від 18.04.2019 року були надані вихідні дані, якому були надані спірні містобудівні умови та обмеження № 50 від 19.04.2019 року та спірним наказом були затверджені вказані містобудівні умови та обмеження.
		Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що спірні рішення та наказ вичерпали свою дію їх виконанням, відповідно не підлягають скасуванню, з огляду на таке.
		Висловлюючи правову позицію стосовно вказаного питання відповідачі посилаються на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, справа № 1-9/2009.
		Суд звертає увагу на те, що у цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни. І саме таке право необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. І такий висновок зроблений саме в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 1,10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. 
		Конституційний Суд України вказав, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
		Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
		Аналіз наведеного доводить, що вказаний висновок стосується саме права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни. Орган місцевого самоврядування не може скасувати чи змінити ненормативні правові акти після їх виконання.
		Суд також вказує, що, як вже зазначалось, згідно ст. 29 Закону № 3038 містобудівні умови є складовою частиною вихідних даних, затверджуються наказом відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури (відповідач 2). Відомості про надані містобудівні умови та обмеження вносяться до реєстру містобудівних умов та обмежень на підставі вказаного наказу. А самі містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта.
		З наведеного вбачається, що містобудівні умови та обмеження, вихідні дані та, відповідно, рішення про надання вихідних даних, наказ про затвердження містобудівних умов та обмежень у своєму взаємозв`язку є поєднаними одним критерієм - є чинними до завершення будівництва об`єкта. У цьому контексті не можна говорити про те, що рішення про надання вихідних даних та наказ про затвердження містобудівних умов та обмежень втратили свою силу фактом свого виконання.
		Ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд
		Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов`язків, якщо ці обов`язки ще можливо виконати. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), увесь час безперервно скоює правопорушення (яке можливо припинити) у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків, які ще можливо виконати.
		Разом з тим, будівництво по вул. Мури, 7 у м. Вінниця ще не закінчено та право власності на об`єкт будівництва не зареєстровано. При цьому, спірні наказ і рішення стали підставою для реалізації будівництва житлового будинку за вказаною адресою, яке не завершено, а отже встановлене порушення є триваючим.
		Таким чином, також не можна вважати, що оскаржувані рішення та наказ вичерпали свою дію, адже на їх підставі в подальшому можуть вчинятись дії вже щодо реєстрації об`єкта будівництва.
		Суд також не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що орган нагляду мав право зупинити дію рішення об`єкта нагляду та повідомити його про необхідність усунення встановлених недоліків, оскільки це є одним з наведених ними механізмів усунення порушень, але не єдиним.
		З наведеного вбачається, що спірні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 19.04.2019 року № 50 є протиправними, відповідно підлягають скасуванню.
		Крім цього, містобудівні умови та обмеження є однією з основних складових вихідних даних, що надаються замовникові відповідним рішенням органу місцевого самоврядування та затверджуються вони наказом уповноваженого органу містобудування та архітектури, відповідно у разі визнання містобудівних умов та обмежень протиправними та скасування, існування наказу про їх затвердження без наявності самого затвердженого документу є неможливим, оскільки суперечить суті юридичної природи такого наказу.
		В цьому контексті суд не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що скасування спірного рішення та наказу не призведе до захисту, або ж відновлення порушених прав. Захист порушеного права, в свою чергу, може бути достатнім лише самим фактом скасування рішення суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		З наведеного вбачається, що прийняті суб`єктом владних повноважень рішення чи вчинені дії повинні відображати принцип пропорційності (адекватності), вчинятися та/або прийматися з метою досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, між цілями та засобами їх досягнення. Також відображати принцип обґрунтованості, врахування обставин, на обов`язковість врахування яких вказує безпосередньо закон, та інших обставин, які мають значення у кожній конкретній ситуації. Крім цього, такий суб`єкт повинен діяти із щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності. Добросовісне прийняття рішення не заперечує можливості відхилення, при цьому, від закону, однак виключає умисел на таке порушення. Суб`єкт владних повноважень повинен діяти та приймати рішення відповідно до здорового глузду та обов`язків, покладених на нього, він не може діяти неприпустимо з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.
		За таких обставин, суд зазначає, що спірні рішення від 18.04.2019 року та наказ від 19.04.2029 року за № 90 також є протиправними та підлягають скасуванню.
		Щодо правомірності звернення прокурора до суду із цим позовом, суд зазначає таке.
		Відповідно до ст.1311 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
		Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене ст. 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 КАС України.
		Згідно із положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. 
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
		Ч. 4 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не с статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво, аргументувати, чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна простежити інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб?єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист. 
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. 
		В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб?єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). 
		3 урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України N 3-рп/99 від 08.04.1999 року, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. 
		Інтереси держави, як загальне поняття, являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів). 
		Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою. 
		Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі №815/724/15). 
		Як вже зазначалось, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. 
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. 
		Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб?єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб?єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка с неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. 
		Прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. 
		Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких с бездіяльність компетентного органу. 
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 
		Розумність строку визначається судом з урахуванням того, потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. 
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 вказаного закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку, після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. 
		При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів. 
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону № 3038 управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об?єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
		Ч. 1, 2 ст. 41.1. Закону № 3038 державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об?єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм правил під час провадження ними містобудівної діяльності. 
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		23.12.2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду та затверджено Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України. 
		П. 3 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ) поряд з іншим передбачено, що основним завданням ДІАМ с реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рал з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об?єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності. 
		Згідно з п.4 вказаного Положення ДІАМ скасовує чи зупиняє дію прийнятих об?єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІАМ; складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону; розглядає в порядку нагляду рішення про скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об?єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів. 
		П. 7 положення передбачено, що ДІАМ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду. 
		П. 2 даної постанови передбачено, що нагляд здійснюється посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. 
		П. 3 даної постанови передбачено, що основними завданнями нагляду є: 
		???виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об?єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;
		???скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які лають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 
		???притягнення посадових осіб об?єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року №1340 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду" від 13.03.2020 року № 219, якими змінено назву органу "ДІМ України" на "Державну інспекцію архітектури та містобудування України" (ДІАМ України). 
		20.05.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 року № l340 зроблено запис №1000701020000092252 про утворення ДІАМ України.
		З матеріалів справи вбачається, що прокуратура зверталася до ДІАМ 14.10.2022 року листом за № 50/12330вих-22 про вжиття заходів державного архітектурно-будівельного нагляду, внаслідок прийняття містобудівних умов та обмежень № 50 від 19.04.2019 року, із повідомленням прокуратури про вжиття ДІАМ заходів реагування (призначення перевірки, звернення до суду тощо). Даним листом прокуратурою повідомлено ДІАМ про виявлені порушення містобудівного законодавства. 18.11.2022 року прокуратурою отримано відповідь ДІАМ № 9972/21/13-22, в якій зазначено, що жодних заходів реагування нею не вжито, позову до суду не подано, а також, що порушені у листі прокуратури питання не належать до компетенції ДІАМ. Таким чином, прокурором не отримано від ДІАМ відомостей про вжиття заходів реагування. 
		Відтак, незважаючи на те, що ДІАМ з 14.10.2022 року належним чином повідомлена прокурором про порушення державних інтересів, станом на сьогоднішні, нею не вжито заходів перевірки щодо законності винесення оскаржуваних рішень та не вжито заходів для їх скасування, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу та надає право прокурору на здійснення представництва інтересів держави. 
		Як вже зазначалось, до суду ДІАМ 31.03.2023 року надала додаткові пояснення, де підтвердила правомірність звернення прокурора до суду із цим позовом.
		Закон № 3038 регулює основи містобудівної діяльності і спрямований на сталий розвиток території з урахуванням державних інтересів, а відтак вказані правовідносини є публічними і беззаперечно свідчать про державні інтереси. 
		Крім того, Законом № 3038 визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. 
		За змістом вказаних норм містобудівна документація розробляється з метою забезпечення сталого розвитку населених пунктів, що передбачає соціально, економічно й екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі удосконалення соціальної, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури, а також з урахуванням природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов. 
		В даному випадку звернення до суду спрямовано на поновлення інтересів держави у сфері містобудування, зокрема, щодо забезпечення сталого розвитку території м. Вінниці, з урахуванням державних, громадських приватних інтересів. 
		Відповідно до ст. 5, 19 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності та розробці містобудівної документації повинні враховуватись державні та громадські інтереси при плануванні та забудові територій, основні завдання та заходи щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій, що передбачає створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь, збереження та раціональне використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров?я людини, у тому числі здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів. 
		Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення). 
		За таких обставин, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні правових та організаційних основ планування, забудови та іншого використання територій, спрямованих на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, порушення яких, суперечить державній політиці в сфері містобудування, а також порушує інтереси держави та Вінницької міської територіальної громади. 
		Додержання вимог закону становить суспільний інтерес, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб?єктів цивільних правовідносин. 
		Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства, зокрема, у сфері містобудівної діяльності, при реалізації наданих повноважень, що беззаперечно становить суспільний інтерес. 
		Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 року у справі № 926/1111/15 зазначив, що прокурор в адміністративному позові зазначає, що захисту полягають інтереси держави щодо забезпечення дотримання органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при реалізації наданих повноважень. При цьому, інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона здоров`я, безпека, благоустрій населених пунктів, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність цінністю. і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої, зокрема, у постановах від 20.05.2019 року у справі № 826/15338/18 та від 26.11.2019 року у справі № 183/6195/17 інтереси держави у справах щодо забезпечення захисту встановленого порядку здійснення забудови територій виявляються у дотриманні вимог містобудівної документації на місцевому рівні під час планування та забудови території, забезпеченні сталого розвитку відповідного населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини. 
		Верховний Суд, у постанові від 20.03.2019 року по справі № 810/726/18 зазначив, що рішення у справі про скасування містобудівних умов та обмежень впливає на захист суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання щодо планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, який узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 року у справі № 826/13584/16.
		За таких обставин, у даній справі звернення прокурора із позовом є правомірним та має на меті захист саме інтересів держави. 
		Аналогічний висновок, висловлено Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.11.2022 року у справі № 620/13779/21. 
		Відповідно до ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
		Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень у відповідності до положень ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.
		Керуючись Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», Положенням про Міністерство культури України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 495, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України" та ст. 2, 6, 53, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву Керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мурована Вежа", про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.04.2019 року №1041 «Про надання ТОВ «Мурована вежа» вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Вінниці».
		Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 19.04.2019 року № 90 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об?єкта будівництва реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Вінниці», яким затверджено містобудівні умови і обмеження № 50 від 19.04.2019 року для проектування об?єкта будівництва - реконструкція з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Вінниці.
		Визнати протиправними та скасувати містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 19.04.2019 року № 50 щодо реконструкції з добудовою та надбудовою багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Мури, 7 в м. Вінниці, на земельній ділянці із кадастровим номером 0510100000:02:062:0023, відомості про які внесено до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за реєстраційним номером MU01:3851-5466-1770-9875, видані замовнику TOB «Мурована вежа» (код ЄДРПОУ 41031171). 
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Інформація про учасників справи:
		 
		Позивач: Керівник Вінницької окружної прокуратури (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050)
		 
		Відповідач 1: Виконавчий комітет Вінницької міської ради (вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 03084813)
		 
		Відповідач 2: Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради (вул. Григорія Сковороди, 38, м. Вінниця, 2150, код ЄДРПОУ 41029864)
		 
		Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурована Вежа" (вул. Зодчих, 34, кв. 16, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41031171)
		 
		Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 19.02.2024 року.
		 
		 
		Суддя Маслоід Олена Степанівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...