Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/25498/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2024. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2024.
Дата набрання законної сили: 02.07.2024
Номер судового провадження: 67412/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		19 лютого 2024 року м. Рівне№460/25498/23
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області  про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення від 03.05.2023 №101650004763 щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 26.04.2023 з урахуванням висновків Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) для призначення, із застосуванням віку в 50 років, пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 09.09.1988 по 14.05.1991, з 15.05.1991 по 23.07.1991, з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998 та пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998 з дати подання заяви, а саме з 26.04.2023.
		Ухвалою суду від 03.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Ухвалою суду від 13.12.2023 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в якості другого відповідача у справу №460/25498/23.
		Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії з огляду на те, що позивач не досягнула необхідного віку для призначення пенсії 55 років. ОСОБА_1 вважає таку відмову протиправною, оскільки після досягнення 50 років вона отримала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, так як рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Крім того, зазначає, що пенсійний орган протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи з 09.09.1988 по 14.05.1991, з 15.05.1991 по 23.07.1991, з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998 та до пільгового стажу періоди роботи з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998. Зауважує, що подавала відповідачу необхідні докази належності їй трудової книжки у зв`язку з зміною прізвища, які відповідач не взяв до уваги. Звертає увагу, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Вказує, що місце роботи - м.Артемівськ Перевальського району Луганської області є тимчасово окупованою територією України, а тому не має можливості отримати ні уточнюючу довідку про стаж роботи, ні довідку про підтвердження пільгового стажу за списком №2 на необхідності якого наголошує відповідач у спірному рішенні. За наведеного, вважає рішення №101650004763 від 03.05.2023 протиправним та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
		Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на позовну заяву, де вказало, що основною умовою для призначення цього виду пенсії є досягнення пенсійного віку зазначеного в статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (55 років), а на дату звернення до органу Пенсійного фонду позивачу виповнилось лише 51 роки. При цьому, зауважує, що при підтвердженні періодів роботи після 01.01.1992 пільговий стаж обчислюється з урахуванням відомостей про фактичну зайнятість у шкідливих умовах роботи. Звертає увагу, що пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 документами не підтверджено, оскільки позивач до заяви не долучила довідку про пільговий стаж роботи. Вказує, що до заяви про призначення пенсії позивач долучила трудову книжку серії НОМЕР_1 заповнену 09.09.1988. Однак, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки виправлено прізвище заявниці і не завірено належним чином, відсутні відповідні документи про зміну прізвища. Згідно даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 14 днів, а пільговий період роботи у позивача відсутній. Тому, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Відповідач 2  Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у встановлений судом подало відзив на позовну заяву, зауважило, що пенсійний вік визначений п.2 ч.2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 55 років. Крім того, зазначає, що право на призначення пенсії за списком №2 після 21.08.1992 повинно бути підтверджено результатами атестації робочого місця та відповідними записами у трудовій книжці. Зазначає, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1988, оскільки виправлено прізвище позивачки без жодних застережливих записів, що свідчить про порушення п.4.1 Інструкції. Також зауважує, що відсутні правові підстави для застосування статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка є недіючою. За наведеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 26.04.2023 за фактичним місцем проживання м.Обухів Київської області до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
		Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області області прийняло рішення від 03.05.2023 №101650004763 про відмову в призначенні пільгової пенсії на підставі пункту другого частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, через відсутність необхідного пільгового та загального стажу.
		У вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №2) становить 55 років. Вказано, що вік заявниці 51 рік 7 місяців 14 днів. Необхідний страховий стаж становить не менше 25 років, страховий стаж особи становить 20 років 11 місяців 4 дні. Необхідний пільговий стаж за Списком №2 становить 10 років, пільговий стаж особи не підтверджено, оскільки відсутня довідка про пільговий стаж роботи. Вказано, що не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки виправлено прізвище заявниці і не завірено належним чином, відсутні відповідні документи про зміну прізвища.
		Відповідно до записів трудової книжка НОМЕР_1 від 09.09.1988, зокрема, що стосується спірних періодів роботи на підприємстві Шахта им.Артема производственного обединения Ворошиловградуголь, перейменоване в Годударственное открытое акционерное общество Шахта имени Артема Дочернее предприятие Государственной холдинговой компании Луганскуголь (мовою оригіналу) позивач працювала:
		- з 09.09.1988 по 14.05.1991 вихователем;
		- з 15.05.1991 по 23.07.1991 учнем машиніста конвеєра 1 розряду;
		- з 24.07.1991 по 25.09.1991 учнем лампівниці 1 розряду;
		- з 26.09.1991 по 31.12.1998 лампівницею 2 розряду.
		У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 09.09.1988 зазначені наступні прізвища: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (з урахуванням того, що трудова книжка заповнена російською мовою). 
		Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії, позивач звернулась до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно із статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Відповідно до пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який був прийнятий на зміну положення Закону України Про пенсійне забезпечення.
		Оскільки і Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		Згідно з пунктом б частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. 
		Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким зокрема жінки, дати народження яких припадали на період з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року набували право на пенсію по досягненню 54 років 6 місяців.
		При цьому, даною нормою передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
		Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
		Згідно з п. 2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
		Отже, і після набуття чинності нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.
		Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
		Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
		Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
		В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
		Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
		Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
		Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII.
		Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII.
		Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змінЗаконом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
		На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам….
		Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
		Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України Про Конституційний Суд України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		Так, пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VIII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих 
		місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи  жінкам.
		В свою чергу, відповідно до статті 12 даного закону право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. 
		Тобто, за пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпеченняу редакції до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VIII (дана норма повинна застосовуватися з 23.01.2020 після рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020) позивач при наявності необхідного страхового стажу та пільгового стажу  більше 10 років, має право на пільгову пенсію при досягненні 50 років.
		За пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII позивач має право на пільгову пенсію при досягненні 55 років.
		Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 50 років за пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років за п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
		Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		Так, в рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), вказано, що національне законодавства не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
		Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
		Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 в зразковій справі №360/3611/20.
		Таким чином, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статті 8 Конституції України.
		Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що в даних правовідносинах слід застосовувати норму пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до набрання чинності Законом України від 02.03.2015 №213-VIII (на підставі рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020). 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.б ст.13 Закону № 1788-ХІІ, тобто при при досягненні 50 років.
		Відмовляючи позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах, відповідач 1 в оскаржуваному рішенні також покликалося на відсутність загального та пільгового стажу.
		Щодо покликань пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності (з 09.09.1988 по 14.05.1991, з 15.05.1991 по 23.07.1991, з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998) згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки виправлено прізвище заявниці і не завірено належним чином, відсутні відповідні документи про зміну прізвища, суд зазначає наступне.
		Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
		Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
		Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Під час спірних періодів роботи позивача та зміни прізвища, діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58).
		Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
		При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
		Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
		Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
		Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
		Обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
		Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутність на титульному аркуші дати народження, дати видачі трудової книжки, підписів власника та особи, відповідальної за видачу трудової книжки).
		Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
		Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
		Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_1 від 09.09.1988 належить позивачу - ОСОБА_1 . Спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджується записами у такій трудовій книжці, у якій зазначені її прізвища: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (з урахуванням того, що трудова книжка заповнена російською мовою). 
		Суд зауважує, що у такій трудовій книжці зроблені відповідні записи на підставі яких змінено прізвище.
		Матеріалами справи підтверджено належність трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1988 - ОСОБА_1 , зокрема свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 від 14.09.1971, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00039628721 від 11.05.2023 (прізвище до державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , після - ОСОБА_4 ), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00029443923 від 04.02.2021 (з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 ), свідоцтвом від 11.05.2023 серії НОМЕР_3 про розірвання шлюбу 05.10.2011 (зміна прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 ).
		Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах. 
		Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
		Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
		Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
		Суд враховує, що документи на підтвердження укладення та розірвання шлюбів позивача щодо зміни прізвища датовано після винесення відповідачем спірного рішення, однак з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 09.09.1988 по 14.05.1991, з 15.05.1991 по 23.07.1991, з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
		Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1991 по 25.09.1991 та з 26.09.1991 по 31.12.1998, суд зазначає таке.
		В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994.
		Професії, посади позивача (лампівник 2 розряду та учень лампівника 1 розряду) відносились до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах (Розділ І, пункт 1 Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні, підпункт а, код 2010100а-13357).
		Суд зазначає, що відомості про роботу позивача в якості лампівника за спірний період містяться в її трудовій книжці, яка, в свою чергу є основним документом підтвердження трудового стажу робітника.
		У спірному рішенні відповідач всупереч приписам чинного законодавства не надав оцінку записам у трудовій книжці, обмежившись покликанням на відсутність довідки про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
		Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
		Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком визначені у пункті 2.1. розділу II вказаного Порядку.
		Підпунктом 5 цього пункту визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До таких віднесені: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV Прикінцеві положення Закону); документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року.
		Положеннями пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, передбачено: У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у"Класифікаторі професій". Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках, обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.. 
		В силу пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. 
		А відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
		Особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників визначені у пункті 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
		Так, зазначеним пунктом передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
		Абзацом сьомим даного пункту визначено, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку (тобто розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні), стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступ-ника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
		Суд звертає увагу, що дані трудової книжки позивача, зокрема записи про спірні періоди роботи, займану ним посаду/професію, з покликанням на відповідні накази про прийом на роботу, звільнення і переведення, повністю відповідають вимогам законодавства. 
		При цьому суд враховує, що надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників або інших документів на підтвердження пільгового стажу, потрібно виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.07.2018 у справі № 235/1112/17.
		Окрім цього, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
		Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.
		Отже, відсутність уточнюючих довідок про пільговий стаж роботи підприємств, не може бути підставою для відмови їй у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення.
		Разом з тим, у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, запропонувати позивачеві надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
		Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
		Наявна у позивача трудова книжка містить записи про періоди роботи позивача із зазначенням професій, номеру та дати наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб та печатки підприємств.
		Отже, вказана трудова книжка позивача має належні записи про роботу в періоди роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 24.07.1991 по 25.09.1991 та з 26.09.1991 по 31.12.1998 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
		За наведеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №057050010962 від 06.10.2023 не відповідає ані вимогам законності, ані вимогам обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку. 
		Відповідно до цього, на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області слід покласти обов`язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2023 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) для призначення, із застосуванням віку в 50 років, пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 09.09.1988 по 14.05.1991, з 15.05.1991 по 23.07.1991, з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998 та до пільгового стажу періодів роботи з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998.
		Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке прийняло спірне рішення.
		Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.05.2023 №101650004763 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.04.2023 про призначення з 26.04.2023пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 справа №1-5/2018 (746/15) для призначення, із застосуванням віку в 50 років, пенсії за віком на пільгових умовах, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 09.09.1988 по 14.05.1991, з 15.05.1991 по 23.07.1991, з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998 та періодів роботи з 24.07.1991 по 25.09.1991, з 26.09.1991 по 31.12.1998 - до пільгового стажу за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень  Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Повний текст рішення складений 19 лютого 2024 року 
		Учасники справи:
		Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) 
		Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул.Андрія Саєнка,10,м. Фастів,Київська обл., Фастівський р-н,08500, ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548) 
		 
		Суддя Н.В. Друзенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...