Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/10413/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 19.02.2024. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 120/10413/22 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю. 
		Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 
		23 січня 2024 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Полотнянка Ю.П. 
		суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Ковальчук І.А, 
		представника позивача: Клименка Д.С.,
		представника відповідача: Бабія В.М.,
		представника третьої особи:Годованюка А.О.,
		представника третьої особи: Ібадова Ельмара Табріза Огли,
		представника третьої особи: Дробахи С.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Якушинецької сільської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Керівника Вінницької окружної прокуратури до Якушинецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКОШ МІНЕРАЛ", ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		Керівник Вінницької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Якушинецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКОШ МІНЕРАЛ", ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії.
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2023 позов задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення 25 сесії 8 скликання Якущинецької сільської ради від 11.11.2022 року № 936, яким затверджено Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області.
		Зобов`язано Якушинецьку сільську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення 25 сесії 8 скликання Якущинецької сільської ради від 11.11.2022 року № 936, після набрання рішення законної сили.
		Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Зокрема, апелянт вважає, що архітектурно-містобудівна рада при прийняті рішення вийшла за межі своїх повноважень. Апелянт, окрім іншого, зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував, що засідання архітектурно-містобудівної ради, яке відбулося 29.09.2022, проводилося в режимі онлайн конференції, що не урегульований нормами права. Скаржник посилається на те, що суд без належного обгрунтування та правового аналізу нормативних актів, які регулюють питання містобудівної документації, не надав належної правової оцінки тому факту, що рекомендації архітектурно-містобудівної ради посять рекомендаційний характер, тобто не є обов`язковими. Суд відхилив, не обгрунтувавши причини, обставини, на які посилається відповідач, а саме на те, що детальний план містить розділ під номером 16 цивільного захисту, який за відсутності нормативної визначеності його складу та змісту є аналогічним розділу інженерно-технічні заходи цивільного захисту, який передбачено законом. Зазначає, що станом на 11.11.2022 не існує державних будівельних норми, якими були урегульовані питання складу, змісту, порядку розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-техічних заходів цивільного захисту у скаді детального плану. Крім того, апелянт вважає, що в прокурора відсутні, передбачені законом підстави для представництва інтересів держави в суді по даній справі.
		В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи (Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації) заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Представник відповідача та представники третіх осіб підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.11.2022 року Якушинецькою сільською радою прийнято рішення № 936, яким затверджено містобудівну документацію  Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради.
		Вважаючи, що рішення 25 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради суперечить вимогам Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про основи містобудування», Порядку розроблення містобудівної документації, позивач, з метою його скасування, звернувся до суду з даним позовом.
		Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення 25 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради від 11.11.2022 №936, яким затверджено Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області є таким, що прийнято з порушенням вимог ст. ст. 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
		Суд першої інстанції зазначив, що Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області, затверджений рішенням Якушинецької сільської ради від 11.11.2022 № 936 суперечить містобудівному законодавству.
		Відповідачем, необґрунтовано відхилено частину рекомендацій і пропозицій архітекурно-містобудівної ради та затверджено Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області, при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано результати розгляду архітекурно-містобудівною радою проекту Детального плану території в частині доопрацювання та повторного розгляду містобудівної документації на засіданні архітекурно-містобудівної ради.
		Колегія суддів, погоджується з правовою позицією суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, в призмі приписів ст. 308 КАС України, виходить з наступного.
		Згідно з ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними, адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель.
		Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
		Формування земельних ділянок для розміщення об`єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.
		Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об`єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.
		Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
		Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.
		Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.
		Типове положення про архітектурно-містобудівні ради затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
		Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
		Як визначено п.1.2. Типового положення про архітектурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 108 (надалі - Положення) Рада є дорадчим органом для професійного колегіального розгляду й обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних рішень містобудівної та проектної документації. Рада діє на громадських засадах.
		У своїй діяльності Рада керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, актами органів місцевої влади, а також цим Типовим положенням. (п. 1.3.)
		Згідно 2.2., 2.3. Положення при розгляді містобудівної та проектної документації рекомендації надаються на підставі їх оцінки відповідно до вимог законодавства, державних будівельних норм, особливостей містобудівної ситуації (архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних показників та архітектурної виразності). 
		Результати розгляду Радою проектів містобудівної документації враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
		Як слідує з матеріалів справи, на засіданні архітектурно-містобудівної ради при Управлінні містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації 29.09.2022 розглянуто проект Детального плану території для індивідуального садівництва земельних ділянок з кадастровими номерами 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області, про що свідчить витяг з протоколу №8 засідання архітектурно-містобудівної ради від 29 вересня 2022 (надалі  протокол №8).
		За результатами розгляду та обговорення членами Архітектурно-містобудівної Ради (проголосовано 13  «за») рекомендовано проект Детального плану території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області повернути Якушинецькій сільській раді для доопрацювання та повторного розгляду з врахуванням пропозицій і рекомендацій архітектурно-містобудівної ради, висновків органів державної влади та рецензії (протокол №8 засідання Архітектурно-містобудівної Ради від 29.09.2022).
		Таким чином, Архітектурно-містобудівною Радою в результативній частині рішення щодо розгляду цього проекту членами архітектурно-містобудівної ради не рекомендовано до затвердження містобудівної документації сільською радою, а прийнято рішення повернути детальний план території Якушинецькій сільській раді для доопрацювання та повторного розгляду архітектурно-містобудівною радою після зняття зауважень.
		Однак, незважаючи на повернення на доопрацювання проекту, без приведення його у відповідність до законодавства, він був затверджений оскаржуваним рішенням 25 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради №936 від 11.11.2022.
		Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що висновок архітектурно-містобудівної ради носить рекомендаційний характер та безпосередньо саме по собі не породжує правових наслідків, а тому не є обов`язковими для врахування та зазначає наступне.
		Оскільки рішення про розроблення Детального плану території прийнято Якушинецькою сільською радою 26 листопада 2021 року то проект містобудівної документації має розроблятись відповідно до «Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926 (далі  Порядок). Склад і зміст проекту має відповідати пункту 69 Порядку.
		Склад, зміст порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926.
		Для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах (частина 1, статті 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до пункту 2.1. Типового положення архітектурно-містобудівна Рада згідно з наданими чинним законодавством повноваженнями у сфері містобудування та архітектури розглядає містобудівну та проектну документацію і надає рекомендації з питань планування, забудови та іншого використання територій відповідному органу містобудування та архітектури.
		При розгляді містобудівної документації рекомендації надаються на підставі їх оцінки відповідно до вимог законодавства, державних будівельних норм, особливостей містобудівної ситуації (архітектурно-планувальних рішень, техніко-економічних показників та архітектурної виразності) (пункт 2.2 Типового положення про архітектурно-містобудівні Ради).
		Частиною 2 статті 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 2.3 Типового положення про архітекурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 108 передбачено, що результати розгляду архітекурно-містобудівною радою проектів враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
		Оскільки архітектурно-містобудівна рада складається з фахових представників органів влади різних галузей, які мають компетенцію для розгляду містобудівної документації та професійних архітекторів то повторний розгляд проекту містобудівної документації дає змогу компетентно та професійно проаналізувати та оцінити врахування розробником та замовником рекомендацій та зауважень архітекурно-містобудівної ради та органів державної влади з врахуванням всіх норм чинного нормативно-правового регулювання в сфері містобудування та особливостей містобудівної ситуації під час проектування.
		Саме з врахуванням всіх вищевказаних аспектів на засіданні архітекурно-містобудівної ради при Управління 29 вересня 2022 року щодо розгляду вказаного Детального плану території членами містобудівної ради було надано ряд зауважень та рекомендацій щодо доопрацювання проекту Детального плану території, а також прийнято рішення рекомендувати доопрацювати проект та винести на повторний розгляд. 
		Щодо посилання відповідача на вимоги ч. 5 ст. 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, що архітектурно-містобудівна рада розглядає проекти будівництва об`єктів за зверненням замовників таких проектів, а результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження проекту будівництва, то слід зазначити, що вимоги даної статті закону стосуються проектів будівництва об`єктів. Проекти будівництва об`єктів та проекти містобудівної документації є різними видами документації по суті і змісту.
		Проекти будівництва об`єктів розробляються згідно ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та інших ДБН, що регламентують норми проектування тих чи інших об`єктів будівництва. 
		Містобудівна документація розробляється відповідно до Порядку та ДБН Б.1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні».
		В той же час, у позовній заяві ставиться вимога про скасування оскаржуваного рішення, яким затверджено саме проект містобудівної документації.
		Відповідно до норм статті 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до початку розгляду проекту Детального плану території на засіданні архітекурно-містобудівної ради, Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації зверталось із відповідними запитами до органів державної влади, уповноважених на розгляд містобудівної документації, про надання пропозицій та зауважень до зазначеного Детального плану території. Рекомендації та зауваження органів державної влади, надані у відповідних листах, надіслані замовнику містобудівної документації для врахування разом з витягом з протоколу архітекурно-містобудівної ради про результати розгляду Детального плану території та супровідним листом Управління  для врахування під час доопрацювання проекту.
		За результатами розгляду проекту Детального плану території на засіданні архітекурно-містобудівної ради при Управління 29 вересня 2022 членами містобудівної ради було прийнято рішення  Якушинецькій сільській раді доопрацювати проект та подати, після коригування та зняття зауважень, на повторний розгляд. Рекомендації подати проект на затвердження органу місцевого самоврядування архітектурно-містобудівна рада не надавала.
		Відповідно до вимог ч.2 ст. 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
		Однак, відповідачем не було враховано результати розгляду архітектурно-містобудівною радою проекту Детального плану території в частині доопрацювання та повторного розгляду містобудівної документації на засіданні архітекурно-містобудівної ради, хоча частиною 2 статті 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 2.3 Типового положення про архітекурно-містобудівні ради, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 108 передбачено, що результати розгляду архітектурно-містобудівною радою проектів враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
		Встановлено, що проект Детального плану території на повторний розгляд архітекурно-містобудівної ради не подавався то, відповідно, аналіз та оцінка врахування рекомендацій та зауважень органів державної влади членами архітектурно-містобудівної ради не проводилась.
		Доводи апелянта про те, що рішення архітектурно-містобудівної ради не були постановлені на голосування, колегія суддів відхиляє, оскільки у витязі з протоколу №8 засідання архітектурно-містобудівної ради від 29.09.2022 вказано, що на засіданні присутні 13 членів ради та зазначено, що за результатами розгляду та обговорення членами Ради (проголосовано - 13 - "ЗА") рекомендовано повернути для доопрацювання та повторного розгляду проєкт Детального плану.
		Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області, затверджений рішенням Якушинецької сільської ради від 11.11.2022 № 936 суперечить містобудівному законодавству.
		Так, Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо розгляду на засіданні архітектурно-будівельної ради проекту «Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області» висловлено ряд зауважень та порушень законодавства (лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.09.2022 за вих. № 0-2-0.332-3118/2-22).
		Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області зазначає про те, що за результатами розгляду містобудівної документації встановлено, що в проектні межі детального плану територій планується включення земельних ділянок з кадастровими номерами 0520688900:01:012:0045, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0060, загальною площею 4,3369 га, які розташовані та території Якушинецької сільської ради Вінницького району, Вінницької області, за межами населеного пункту. Зазначені земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, перебувають у приватній власності фізичних та юридичних осіб з цільовим призначенням  для ведення особистого селянського господарства (код  01.02).
		Містобудівною документацією передбачається зміна функціонального та цільового призначення земельних ділянок.
		Використання земельних ділянок з кадастровими номерами 0520688900:01:012:0045, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0060 здійснюватиметься зі зміною виду використання із «для ведення особистого селянського господарства» (Код КВЦПЗ  01.02) на «для індивідуального садівництва» (Код КВЦПЗ  01.05).
		Використання земельної ділянки з кадастровими номерами 0520688900:01:012:0045 здійснюватиметься зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства» (Код КВЦПЗ  01.02) на землі рекреаційного призначення  для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (Код КВЦПЗ  07.05) (арк.2,26,29 детального плану територій).
		При цьому, в дозвільному рішенні Якушинецької сільської ради, в назві містобудівної документації та в деяких її розділах зазначено лише планування територій для індивідуального садівництва, відомості щодо планування території для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення на земельній ділянці з кадастровими номерами 0520688900:01:012:0045 не зазначені.
		Отже, зважаючи на вимоги ст. 51 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області зазначає, про необхідність більш детально опрацювати та висвітлити в містобудівній документації питання щодо планування земельної ділянки з кадастровими номерами 0520688900:01:012:0045 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.
		Згідно ст.20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки в таких випадках здійснюється за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) забезпечення виконання зобов`язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомляє установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва.
		Відповідно до вимог ст.207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського виробництва, що відшкодовуються при зміні цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки переводяться до земель інших категорій, становлять 30 відсотків різниці між нормативною грошовою оцінкою відповідної земельної ділянки після та до зміни її цільового призначення.
		Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області наголошує щодо необхідності проведення зміни цільового призначення вищевказаних земельних ділянок відповідно до вимог земельного законодавства, функціональне використання об`єктів нового будівництва повинно відповідати цільовому призначенню земельної ділянки.
		Також, згідно вимог ст.8 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації розглянуло проект Детального плану території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області та Звіт про стратегічну екологічну оцінку. За результатами розгляду Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації надано пропозиції та зауваження (лист від 07.09.2022 за вих.№01-15-01/3009).
		Вказаними пропозиціями та зауваженнями встановлено необхідність встановлення зон санітарної охорони водних об`єктів, які мають бути визначені проектом землеустрою, відповідно до вимог п.п. 4,6,7 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1988 №2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів » та з урахуванням ст.113 Земельного кодексу України (лист від 12.07.2022 за вих.№ 01-15-01/2256).
		Згідно з проектним планом та схемою проектних планувальних обмежень Детального плану територій (арк. 3) в південно-східній частині проектної забудови відсутнє передбачення щодо влаштування контейнерних майданчиків для побутових відходів.
		Зазначено про необхідність до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» підсумувати зауваження і пропозиції та зазначити у документах державного планування та звіті про стратегічну екологічну оцінку про врахування вказаних зауважень та пропозицій.
		Частинами 1 та 4 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій; до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.
		Разом з тим, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та спрямовано на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
		Частиною першою ст.17 Закону передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.
		У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
		Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Згідно з положеннями частини першої статті 19 Закону детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
		Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
		Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні. (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території  одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території. Відповідно, детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, рішення 25 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради від 11.11.2022 №936, яким затверджено Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області є таким, що прийнято з порушенням вимог ст. ст. 17, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Отже, розробником та замовником не проведено коригування проекту детального плану території за результатами розгляду відповідною архітектурно-містобудівною радою у відповідності до підпункту 15 пункту 43 «Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2021 року № 926, а доводи відповідача про те, що висновки архітектурно-будівельної ради не є обов`язковими для врахування спростовуються вищенаведеним.
		Щодо невідповідності законодавству розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту в складі Детального плану території, суд зазначає наступне.
		Згідно доводів апелянта станом на 11.11.2022 не існує державних будівельних норм, якими були б урегульовані питання складу, змісту порядку розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту у складі детального плану територій
		Оцінюючи вказані доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року та вимог ДБН Б.1.1-5:2007 Частина 1 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) на особливий період у містобудівній документації» та ДБН Б.1.1-5:2007 Частина 2 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та твердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) на мирний час у містобудівній документації» у складі проекту містобудівної документації має бути розроблено розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту, який розробляється за окремим завданням, та погоджуються з органами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що передбачено зокрема пунктом 7.7 Частини 2 ДБН Б.1.1-5:2007.
		Затвердження містобудівної документації на місцевому рівні за відсутності розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту забороняється (абзац 2 частини 4 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року). Ця норма Закону України вступила в дію 24 жовтня 2022 року згідно Закону України № 2486-IX від 29.07.2022 року. 
		Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 по справі № 803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви.
		Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».
		Цей правовий висновок застосовано Верховним Судом і у постанові від 25.01.2023 по справі №640/17787/20.
		Проект Детального плану території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області був затверджений рішенням 25 сесії Якушинецької сільської ради 8 скликання від 11 листопада 2022 року № 936  після набуття чинності норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо наявності розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту, отже мав містити зазначений розділ. 
		Висновок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області наданий в листі від 02.09.2022 № 01-3206/12-ОП, на який посилається відповідач, наданий до набрання чинності вищезазначеної норми Закону, а відтак - посилання на цей лист ГУ ДСНС як на позитивний висновок щодо наявності і відповідності розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту в складі Детального плану території нормам законодавства України суд вважає необґрунтованим.
		Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту має розроблятись у відповідності до вимог діючого законодавства України та ДБН Б.1.1-5:2007 Частина 1 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) на особливий період у містобудівній документації» та ДБН Б.1.1-5:2007 Частина 2 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та твердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) на мирний час у містобудівній документації». 
		Так, Головним управлінням ДСНС України у Вінницькій області в листі від 21 листопада 2022 за вих. № 01-4881/13-ОП зазначено про те, що Головним управлінням ДСНС України у Вінницькій області не погоджувалось завдання на розроблення розділу «Інженерно-технічних заходів цивільного-захисту» в складі містобудівної документації «Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області». Також зазначено про те, що відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документація має містити розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Затвердження містобудівної документації на місцевому рівні за відсутності такого розділу забороняється.
		В листі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області від 21.11.2022 № 01-4881/13-ОП зазначено, що ГУ ДСНС у Вінницькій області завдання на розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту цього Детального плану території не погоджувало.
		Отже, зазначений розділ має відповідати завданню на його розроблення та ДБН Б.1.1-5:2007. 
		Щодо посилання апелянта на те, що даний ДБН регулює питання складу, змісту порядку розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі комплексного плану та генерального плану населеного пункту, але не має ніякого відношення до розроблення летальних планів, то слід зазначити, що детальний план є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а також плану зонування (за його наявності). Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон, ніж ті, що встановлені у генеральному плані та плані зонування (за наявності). 
		Аналіз складу і змісту Детального плану території вказує на те, що Відповідачем та розробником не виконано вимоги до складу і змісту проекту, а саме: щодо розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Вимоги до розділу наведені в пункті 76 Порядку, зокрема щодо відповідності розділу вимогам ДБН в сфері цивільного захисту.
		Відповідно до п. 76 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 вересня 2021 року № 926 Розділ Інженерно-технічні заходи цивільного захисту  визначає комплекс проектних рішень щодо інженерно-технічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення захисту населення і територій, населених пунктів та суб`єктів господарювання від їх наслідків, а також створення умов для забезпечення сталого функціонування суб`єктів господарювання і територій у мирний час та в особливий період.
		Розроблення розділу «Інженерно-технічні заходи цивільного захисту» здійснюється відповідно до вимог державних будівельних норм та інших норм законодавства за складом та змістом, визначеним державними будівельними нормами.
		Отже, твердження відповідача про наявність та відповідність розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту в складі Детального плану території є неправильним.
		Саме з врахуванням всіх вищевказаних аспектів на засіданні архітектурно-містобудівної ради при Управління 29 вересня 2022 року щодо розгляду вказаного Детального плану території членами містобудівної ради було надано ряд зауважень та рекомендацій щодо доопрацювання проекту Детального плану території, а також прийнято рішення рекомендувати доопрацювати проект та винести на повторний розгляд. 
		Відповідачем, необґрунтовано відхилено частину рекомендацій і пропозицій архітектурно-містобудівної ради та затверджено Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045 на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області, при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано результати розгляду архітектурно-містобудівною радою проекту Детального плану території в частині доопрацювання та повторного розгляду містобудівної документації на засіданні архітекурно-містобудівної ради.
		Щодо доводів апелянта про те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено повторність розгляду архітектурно-будівної ради детального плану та обов`язок замовника надавати вказані документи на повторний розгляд, то слід зазначити, що частиною 2 ст. 20 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2.3 Типового Положення «Про архітектурно-містобудівні ради» (Наказ Мінрегіону від 07.07.2011 № 108) передбачено, що результати розгляду архітектурно-містобудівною радою проектів містобудівної документації враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.
		В даному випадку архітектурно-містобудівна рада не приймала рішення рекомендувати Якушинецькій сільській раді Детальний план території до затвердження. У зв`язку з тим, що до проекту детального плану були суттєві зауваження у членів містобудівної ради було прийнято рішення рекомендувати доопрацювати проект та розглянути його повторно після усунення зауважень.
		Отже, результатом розгляду проекту цього детального плану території була рекомендація архітектурно-містобудівної ради  доопрацювати проект та представити його на повторний розгляд.
		Таким чином, суд не погоджується з твердженням відповідача про дотримання всіх вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, Типового положення про архітекурно-містобудівні ради під час затвердження Детального плану території, оскільки оскаржуване рішення суперечить чинним нормативно-правовим актам України в сфері містобудування, а вимоги прокурора в позовній заяві є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству України.
		Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення 25 сесії 8 скликання Якущинецької сільської ради від 11.11.2022 року № 936, яким затверджено Детальний план території для індивідуального садівництва кадастровий номер 0520688900:01:012:0060, 0520688900:01:012:0059, 0520688900:01:012:0043, 0520688900:01:012:0045, на території Якушинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Вінницького району, Вінницької області.
		Надаючи оцінку доводам апелянта про відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовними вимогами щодо оскарження спірного рішення  нормативно-правового акту, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.
		Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Питання стосовно права на звернення прокурора до суду з самостійним позовом до органу місцевого самоврядування вже вирішувалось Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19.
		У вищевказаній постанові Верховний Суд врахував, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.
		Зокрема, відповідно до статті 5 Конституції України Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
		Частина перша статті 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади  жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста  самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Відповідно до частини третьої цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Крім того, статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.
		Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
		При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №810/3894/17, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 20.07.2021 у справі №480/3093/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 18.12.2021 у справі №804/3740/18, від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18, від 05.05.2022 у справі №320/6514/18.
		Як вбачається з змісту позовної заяви, прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушених, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду посилається на порушення відповідачем вимог законодавства про регулювання містобудівної діяльності під час винесення оскаржуваного рішення та затвердження Детального плану територій та зазначив, що при заявлені цього позову він набуває статусу позивача в порядку вимог частини третьої статті 23 Закону 1697-VII та частини четвертої статті 53 КАС України, оскільки відповідач, як орган який наділений державою на здійснення функцій щодо затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, належним чином не здійснює захист інтересів держави, територіальної громади, громадян, які мають право на належний цивільний захист, а інший орган, який здійснює контроль за Якушинецькою сільською радою у цих правовідносинах, а також який міг би скасувати незаконне рішення  відсутній, крім того відсутній інший орган, який міг би представляти інтереси територіальної громади в цих правовідносинах.
		При цьому, з урахуванням положень частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
		Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
		Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Тому, колегія суддів вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.
		Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
		Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.
		Це відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19, відступу від яких колегія суддів не вбачає.
		Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, у цьому випадку сільська рада, набувають статусу відповідача.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі №910/5201/19.
		У контексті правовідносин, у яких виник спір у справі, що розглядається, варто звернути увагу й на приписи законодавства України, згідно з якими:
		Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (частина перша статті 13 Конституції України);
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (частина перша статті 1, стаття 2 Земельного кодексу України);
		Суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (пункт «б)» частини першої статті 80 Земельного кодексу України);
		Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад і вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»);
		З аналізу вищевикладених норм вбачається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і водночас є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування.
		Суб`єктом права власності на землю є й територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. При цьому, реалізуючи повноваження у сфері земельних відносин, органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти виключно в інтересах відповідної територіальної громади. Якщо ж дії (бездіяльність) або рішення органу місцевого самоврядування, вчинені (невчинені), прийняті, в тому числі, під час реалізації наявних у цього органу повноважень у сфері земельних відносин, порушують інтереси територіальної громади, їм суперечать або їх не враховують, то у такому випадку у прокурора виникають передбачені законом підстави на представництво цих інтересів у суді, оскільки ці інтереси збігаються з інтересами держави, а орган, який уповноважений їх захищати у суді в таких відносинах відсутній.
		Тому колегія суддів, беручи до уваги наведені Прокурором обґрунтування підстав позову, вважає, що у цьому конкретному випадку звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства має на меті захист суспільного інтересу територіальної громади у такій важливій сфері як земельні відносини, який збігається з інтересом держави у цій сфері, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, позивач діяв відповідно до вимог статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Колегія суддів зауважує, що законодавством України не визначено органу, який має вживати заходи реагування на незаконні рішення органів місцевого самоврядування. При цьому, оскільки у позовній заяві оскаржується рішення Якушинецької сільської ради, то вказаний орган місцевого самоврядування, за встановлених у справі обставин, підставно виступає у справі в якості відповідача, а прокурор самостійно виступає в якості позивача, відповідно до частини п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу Якушинецької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 15 лютого 2024 року.
		 
		 
		Головуючий Полотнянко Ю.П.    Судді   Драчук Т. О.   Смілянець Е. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...