Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5592/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано судом: 20.02.2024. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2024.
Дата набрання законної сили: 22.03.2024
Номер судового провадження: 2/335/1042/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/5592/21  2/335/1042/2024 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2024 року                                 м. Запоріжжя
		Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Панчулової А.І., представника відповідача Скользнєвої В.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2021 року Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. У позові зазначає, що за період з 01.12.2016 року по 11.06.2020 року Концерн «МТМ» надав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в житлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , споживач оплату послуг не здійснює, у зв`язку з чим станом на 11.06.2020 рік утворилася загальна заборгованість на суму 33204,33 грн. Відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та водопостачання за вказаний період в сумі 33204,33 грн., та стягнути судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2270,00 грн.
		Ухвалою суду від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
		Заочним рішенням від 06.08.2021 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка утворилась за період з 01.12.2016 по 11.06.2020 рік, у сумі 33204,33 грн. ,судовий збір у розмірі 2270 ,00 грн.
		Ухвалою суду від 22.01.2024 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2021 року скасовано, призначено судове засідання, встановлені строки для подання заяв по суті справи.
		26.01.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з позовними вимоги, вважає їх безпідставними у зв`язку із тим, що з 21.03.2019 р. не є власником та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 та у зв`язку із пропуском строків позовної давності. Позов до суду було пред`явлено лише в 26.05.2021 р. Нарахування заборгованість за період з 01.12.2016 р. по 02.2017 р. є незаконним у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Відповідачем зазначається саме цей період у часі, адже постановою КМУ від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-СоV-2» було введено карантин на усій території України установлено карантин чим саме було зупинено строки позовної давності.3 12 березня 2020 р. на усій території України установлено карантин, який діяв на час пред`явлення позову. Позов було пред`явлено в липні 2023 р. Тобто, позивач має право на стягнення заборгованості не раніше як з березня 2017 р. Адже, з 2019 року ОСОБА_3 не є власником квартири та фактичного там не проживав, та не був споживачем послуг з централізованого опалення. Навіть з урахуванням подовження строків позовної заяви через постанову КМУ від 11.03.2020 р. №211, позовна заява не може бути задоволено повністю. Заборгованість, яка була нарахована за період з 01.12.2016 р. по 02.2017 р. щодо ОСОБА_3 є за межами позовної давності.У зв`язку із вищевикладеним, борг, який підлягає до стягнення з ОСОБА_3 з урахуванням зміни власника та пропуску строків позовної давності .
		У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справа за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
		Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково і просить застосувати строки позовної давності щодо вимог заявлених на той період, коли ОСОБА_2 був власником житлового приміщення. В іншій частині позову просить відмовити.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 р. «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 р. виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».
		Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
		Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
		У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що «споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
		Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
		У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
		Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
		Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
		Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 був власником квартири АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 )
		Отже, відповідач зобов`язаний був своєчасно вносити плату за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. При цьому суд враховує, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч.2ст.317 ЦК України).
		З урахуванням наведених вище норм права, зобов`язання по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання несе користувач/власник житлового будинку/квартири, як споживач цих послуг.
		Таким чином, судом встановлено, що відповідач був споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за вище вказаною адресою та користується послугами позивача, а тому навіть при відсутності письмового договору на його ім`я та при фактичному отриманні послуг він повинен проводити оплату за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
		Разом із тим, 21.03.2019 р. право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_2 до ТОВ «Кредитні Ініціативи» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Ільющенкова Сергія Олександровича, Виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, №46128920 від 25.03.2019 р.). Вказана обставина підтверджується довідкою про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 27.11.2019 р. в якій представником ТОВ «Кредитні ініціативи» підтверджується вказана обставина.
		ОСОБА_2 з 21.03.2019 р. не проживає у вказаній квартирі, не зареєстрований у ній та не є її власником.
		Отже, у зв`язку із тим, що Відповідач не проживає з 2019 року та не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість не може бути стягнута з нього, адже фактично він не був споживачем централізованого опалення з 21.03.2019 р.
		Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач є власником чи користувачем квартири або користувачем послуг з централізованого опалення, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 і позивачем не доведено, що саме ОСОБА_2 є споживачем послуг з централізованого опалення за адресою надання послуг за період з 21.03.2019 р. по 11.06.2020 р.
		Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.12.2016 по 11.06.2020 нараховано за послуги в сумі 33204,33 грн., сплачено 0,00 грн. 
		З огляду на вказані обставини підстав для стягнення нарахованої заборгованості за період з 21.03.2019 р. (припинення права власності) по 11.06.2020 р. з ОСОБА_2 суд не вбачає підстав і у задоволенні цієї частини вимог відмовляє. 
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в іншій частині вимог з 01.06.2016 року по 21.03.2019 року, суд визнає його правильним, а також враховує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, а також не надано альтернативного розрахунку.
		З огляду на те, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за послуги відповідачем не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по повному погашенню заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
		Разом із тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
		Судом встановлено, що вимоги позивач пред`явив за період з 01.06.2016 року по 21.03.2019 - 26.05.2021 року. 
		Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Згідно із приписами ст.ст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
		Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. 
		Позовні вимоги Концерну «МТМ» стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.06.2016 року по 21.03.2019. Водночас, із вказаними вимогами Концерн «МТМ» звернувся до суду 26.05.2021 року
		Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.
		Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року. 
		За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
		Отже, до вимог Концерну «МТМ», строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності. 
		При цьому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу.
		30.03.2020 Верховна Рада прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.
		Зокрема, пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.
		За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.
		З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020, не є продовженими.
		При застосуванні приписів пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України суд враховує також, що такий строк слід застосовувати відносно кожного щомісячного платежу.
		Суд враховує ті обставини, що оплата комунальних послуг має здійснюватись споживачами цих послуг до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому цю послугу спожито.
		Встановлено, що платежі ОСОБА_2 за послуги позивача у спірний період не здійснювалися.
		З цього вбачається, що позовна давність по заборгованості за 01.06.2016 року по березень 2017 спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строку позовної давності не поширюється. А тому у стягненні заборгованості, яка виникла з 01.06.2016 року до березня 2017 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
		Разом з тим, сплив строку позовної давності щодо решти періоду заборгованості, починаючи з березня 2017 р.по березень 2019 припадає на час дії карантину, який не закінчився у день подання позову Концерном МТМ 26.05.2021 , тому на цю заборгованість поширюються приписи ст. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» до ЦК України в частині продовження строку позовної давності на весь час дії карантину. А тому ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
		Таким чином в межі строку позовної давності з урахуванням приписів пункту 12 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України  вкладається період щомісячних платежів з березня 2017 року по березень 2019 р. включено, а борг у цьому періоді згідно розрахунку становить: 17809,09грн., який слід стягнути з відповідача, а тому позов суд задовольняє частково.
		Крім того, у відповідності зі ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог(53,63%)у розмірі 1217,40 грн. 
		Керуючись ст. ст. 4,5,12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268,274 ЦПК України, суд,-
		УХВАЛИВ :
		Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул.Гвардійський б.137, р/р НОМЕР_3 у Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 313957, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, яка утворилась за період з березня 2017 по березень 2019 року у сумі 17809,09 грн. 
		Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , мешкає мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, бул.Гвардійський б.137 судовий збір у розмірі 1217,40 грн.
		В іншій частині вимог відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне рішення складено 20.02.2024 року
		            Суддя:                                          Ю.В. Апаллонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...