Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/2253/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2024. Зареєстровано: 20.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2024.
Дата набрання законної сили: 23.05.2024
Номер судового провадження: 1-кп/337/71/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023080000000510

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		20.02.2024 
		ЄУН № 337/2253/23
		Провадження № 1-кп/337/71/2024
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2024 року місто Запоріжжя
		 
		Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши в порядку спеціального судового провадження (in absentia), у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У невстановлений час, приблизно 01 квітня 2022 року (більш точні дата та час встановити за об`єктивних причин не вдалось можливим) ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасового окупованій російською федерацією території смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, будучи громадянином України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», діючи усвідомлено, з власних корисливих та ідеологічних мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання наслідків, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора російської федерації, та надав добровільну згоду на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі (мовою оригіналу) «Отдел полиции №3 (дислокація пгт. Михайловска) УВД по г. Васильевка и Васильевскому району», зайнявши посаду патрульного, із місцем фактичного розташування: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Святопокровська, буд.8.
		Далі, обіймаючи зазначену посаду, приблизно з початку квітня 2022 року ОСОБА_5 , здійснював протиправну діяльність в інтересах держави агресора російської федерації, та з метою підтримання окупаційної влади на території смт. Михайлівка Запорізької області, окрім іншого, здійснював разом з іншим особовим складом незаконного правоохоронного органу патрулювання території смт. Михайлівка, з метою виявлення кримінальних та адміністративних правопорушень забезпечував охорону правопорядку під час проведення окупаційною владою смт. Михайлівка агітаційних заходів, спрямованих на підтримання іміджу окупаційної адміністрації, та здійснював охорону ввіреної йому дільниці під час проведення незаконного референдуму відносно «виходу Запорізької області із складу України». 
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 , (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило. 
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності. 
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 , від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості. 
		Захисник ОСОБА_4 у судових засіданнях зазначав, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловив свою позицію з приводу всіх процесуальних питань, що відбулись в судових засіданнях. 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом: 
		Допитані в судовому засіданні свідки, а саме: 
		Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з початку повномасштабного вторгнення до 04 серпня 2022 року він перебував в смт. Михайлівка. Числа 26-27 лютого в Михайлівку зайшли військові рф, і поступово почали формувати свою поліцію. Від будинку свідка, метрів в п`ятиста, жив ОСОБА_7 з матір`ю. ОСОБА_8 знає з дитинства, раніше він працював вантажником, був нормальним хлопцем і сусідом, а потім, з перших днів набору, пішов працювати на окупантів. Працевлаштувався і він, і його мати ОСОБА_9 . Їх ніхто не примушував, - вони пішли за грошима. Свідок бачив, як ОСОБА_5 приїжджає додому на патрульному автомобілі (синій ВАЗ 2107), ходить в формі (темному одязі) з дубинкою, газовим балончиком і кайданками, патрулює місто на автомобілі. ОСОБА_5 патрулював без супроводу військових, лише з іншим напарником. В патрулі свідок бачив ОСОБА_5 десятки разів. Односільчани скаржились, що ОСОБА_5 багатьох зупиняє, перевіряє документи. Також свідок приїжджав до відділу поліції купити російську довіреність на автомобіль, і бачив тоді ОСОБА_5 біля райвідділу в чорній формі, з кайданками і дубинкою, що спілкувався з іншими поліцейськими. ОСОБА_5 працює в тій поліції до цього часу, а його матір звільнили.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він є місцевим мешканцем смт. Михайлівка, і перебував там з початку окупації до кінця травня 2022 року. Після окупації загарбники почали формувати «народні дружини», з квітня 2022 року - створювати щось схоже на райвідділ поліції, що розташували в будівлі воєнкомату та податкової, по вул. Святопокровській. Приймали і записували туди усіх без розбору, за добровільним бажанням, але багатьох пізніше звільнили. Силою нікого йти працювати не змушували. ОСОБА_11 знає з 2018 року. Вже в перших числах квітня 2022 року (четвертого-шостого квітня) бачив ОСОБА_5 у складі патруля. За період квітня-травня 2022 року ОСОБА_5 при виконанні обов`язків російської поліції бачив багато разів. Раз у складі групи з ОСОБА_12 і ОСОБА_13 (яких свідок також знає особисто), та з російським військовим. Також бачив, як ОСОБА_5 біля магазину опитує циган (відбирає у них пояснення) про якусь подію. Під час іншої зустрічі вони трохи поспілкувались, і ОСОБА_5 , що під час патрулювання був у темному одязі, мав дубинку, газовий балончик і кайданки, підтвердив, що працевлаштувався до «нової поліції» і запрошував свідка до них на роботу. Крім того бачив, як ОСОБА_5 здійснював охорону масових заходів і публічні виступи місцевої влади 09.05.2022 року. Здійснював ОСОБА_5 і патрулювання на автомобілях, з символікою радянського союзу і георгіївськими стрічками. 
		Свідок ОСОБА_14 пояснила що ОСОБА_5 знає з 2011 року, він з матір`ю жив за три двори від них. Молодший брат ОСОБА_5 ходив до школи з середнім сином свідка. До війни ОСОБА_5 підробляв у агрофірмі місцевого підприємця. Коли почалась окупація, вона жила в смт. Михайлівка, і ще десь до середини квітня працювала в магазині « Аврора ». Недалеко від цього магазину розташовувався будинок окупаційної поліції, і вона бачила, як ОСОБА_5 разом з іншими поліцейськими виходив на перекур. Крім того кілька разів ОСОБА_5 приїжджав до матері на патрульному автомобілі, патрулював вулиці на автомобілі із прапором росії на склі, а також ОСОБА_5 , з іншим поліцейським, в темному одязі, з дубинками здійснювали патрулювання біля ринку у центрі міста. Мати ОСОБА_5 також влаштовувалась до окупантів, але вже звільнилась, а ОСОБА_8 продовжує працювати.
		Протокол огляду від 12 січня 2023 року, згідно якого була оглянута інформація з «Телеграм-каналу» « ОСОБА_15 », опублікована 04 травня 2022 року о 13:27 годині, 14 серпня 2022 року о 11:58 годині, про функціонування в смт. Михайлівка відділу поліції.
		Протокол огляду від 05 січня 2023 року, згідно якого була оглянута інформація з «Телеграм-каналу» «ІНФОРМАЦІЯ_2», опублікована 27.08.2022 року о 11:42 годині із текстом «Список мусорів Василівського району, які перейшли на бік ворога.», до якої прикріплено фотографії із списками співробітників, в тому числі, на першій фотографії, в графі «Сектор патрульно-постової служби», під №19 ОСОБА_5 . 
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 квітня 2023 року, згідно якого ОСОБА_6 з чотирьох фотознімків осіб, впізнав ОСОБА_5 як особу, яку він особисто бачив в поліцейській формі, в тому числі коли приїжджав робити дозвіл на право користування транспортним засобом. 
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 квітня 2023 року, згідно якого ОСОБА_14 з чотирьох фотознімків осіб, впізнала ОСОБА_5 як особу, яку вона особисто бачила в поліцейській формі біля відділу поліції в смт. Михайлівка, коли із чоловіком приїжджала робити дозвіл на право користування транспортним засобом. 
		Інформацією за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем за ідентифікаційними ознаками номер мобільного телефону НОМЕР_1 , месенджер «Telegram» НОМЕР_2 , яким користувався громадянин рф ОСОБА_16 , в папці «chat» якого було виявлено:
		- файл «ЗП-апрель-копия.xlsx» відомості про заробітну плату за квітень 2022 року «Головного управління МВС в Запорізькій області» Розділ ІІ Територіальні органи внутрішніх справ, №п.п.530 Патрульний ОСОБА_5 , оклад 45000,00 рублів;
		- файл «ЗП.xlsx» зі списком співробітників за травень 2022 року «Головного управління МВС в Запорізькій області» Розділ ІІ Територіальні органи внутрішніх справ, №п.п.538 Патрульний ОСОБА_5 , оклад 45000,00 рублів.
		Інформацією за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем за ідентифікаційними ознаками номер мобільного телефону НОМЕР_3 , месенджерів «Telegram», «WhatsApp», «Viber», яким користувався громадянин ОСОБА_17 , в папці «chat» якого було виявлено:
		- файл «АДРЕСА И ПРЕДСЕДАТЕЛИ УИК (1).docx», в якому під порядковим номером 114 зазначено дільницю № НОМЕР_4 , яка розташована на території смт. Михайлівка, вул. Чкалова, 38, та відомості про їх голів, відповідальних за проведення незаконного референдуму, а також співробітників т.зв. поліції, що здійснюють його охорону - ОСОБА_5 НОМЕР_5 .
		Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР, постанову про визначення групи прокурорів, постанови про визначення слідчих, постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про підозру та виклик до слідчого ОСОБА_5 , постанови про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_5 , протоколи огляду веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у газеті «Урядовий кур`єр», повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 , доручення про надання безоплатної правової допомоги, постанови про доручення призначити захисника для здійснення безоплатної правової допомоги у кримінальному провадженні, повістки про виклик, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами. 
		Захисник ОСОБА_4 вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена, оскільки наданих стороною обвинувачення доказів недостатньо для безумовного підтвердження вчинення злочину обвинуваченим. Крім того посилався на порушення процедури досудового розслідування у зв`язку із не оголошенням ОСОБА_5 у міжнародний розшук, недопустимість доказів у справі і неможливість притягнення його підзахисного до відповідальності згідно Декларації про поліцію 1979 року. 
		Однак в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження аргументи захисника про порушення процедури проведення досудового розслідування, оскільки спеціальне досудове розслідування і спеціальне судове провадження було проведено щодо особи, яка ухилялась від явки на виклики слідчого та суду, підозрюваним/обвинуваченим, який оголошений у розшук та перебував на тимчасово окупованій території України, що дозволено і прямо передбачено положеннями ч.5 ст. 139, ч.2 ст. 2971, ч.3 ст. 323 КПК України. Оголошення підозрюваного чи обвинуваченого в міжнародний розшук є альтернативною, але не обов`язковою підставою для здійснення спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження. 
		Вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання про недопустимість доказів, суд зазначає наступне.
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_5 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. 
		При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження. 
		Аналіз інформації, отриманої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем, яка була здобута у встановленому законом порядку, санкціонована слідчим суддею апеляційного суду, здійснена щодо представників окупаційної влади, щодо яких здійснювались досудові розслідування, проведене в межах відповідного кримінального провадження, використана після надання дозволу слідчим суддею на її використання в кримінальному провадженні, та постановою прокурор виділена в таке кримінальне провадження, - у своїй сукупності з іншими дослідженими судом доказами, дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.
		Отримана інформація є достовірною, узгоджується з іншою сукупністю доказів, і за таких обставин, не викликає сумнівів у своїй допустимості. 
		За таких обставин судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченого ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.
		Доводи захисника ОСОБА_4 про неможливість притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, з посиланням на «Декларацію про поліцію» від 08 травня 1979 року (Резолюція N690 (1979) Парламентської Асамблеєї Ради Європи), є необґрунтованими. Вказана Декларація не ратифікована Верховною Радою України, не має юридичної чинності, і носить лише рекомендаційний характер. Крім того, відповідно до п.п.1) Розділу «В» «Декларації про поліцію», на момент іноземної окупації ОСОБА_5 не мав статус співробітника поліції, і лише після створення окупаційною владою незаконного правоохоронного органу, будучи громадянином України, добровільно зайняв у ньому посаду. Отже орган, в якому працевлаштувався ОСОБА_5 , не є державним органом, створеним за законом України. За таких обставин, передбачені Розділом «С» вищевказаної Декларації гарантії на ОСОБА_5 не розповсюджуються. 
		Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.1111 КК України, поза розумним сумнівом. 
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 добровільно, будучи громадянином України, зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст. 1111 КК України. 
		У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.7 ст.1111 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину. 
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Обставини, відповідно до ч.1 ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлені. 
		Обставиною, яка обтяжує його покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, досить молодий вік ОСОБА_5 , наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком наближеного до мінімального, у межах санкції встановленої ч.7 ст.1111 КК України, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, на той самий строк, із застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст. 52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання. 
		При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України. 
		Таке покарання стосовно ОСОБА_5 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень. 
		Щодо запобіжного заходу, то такий під час досудового розслідування щодо ОСОБА_5 не застосовувався. В ході судового розгляду прокурором також не надавалось письмових клопотань про застосування запобіжного заходу, у зв`язку з чим він не підлягає застосуванню.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання. 
		Цивільний позов не заявлявся. Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні. 
		Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 1111 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття основного покарання  ОСОБА_5 , слід рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах України та в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в органах, що надають публічні послуги, слід рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.
		Вирок може бути оскаржений в Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення. 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...