Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/419/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 20.02.2024. Зареєстровано: 21.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: 11-сс/803/306/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022040000000346

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-сс/803/306/24 Справа № 204/419/24   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 лютого 2024 року                                                                м. Дніпро
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді-доповідача                 ОСОБА_2 
		суддів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                  ОСОБА_5 ,
		прокурора                                         ОСОБА_6 , 
		захисників                                          ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		підозрюваної                                  ОСОБА_9 ,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №22022040000000346 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно: 
		        ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маріуполь Донецької області, громадянки України, незаміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, 
		       підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		       Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста СВ Управління СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою було задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 в межах строку досудового розслідування, тобто до 22 лютого 2024 року, без визначення розміру застави. 
		       Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України. В судовому засіданні було встановлено наявність двох ризиків, які полягають в тому, що підозрювана враховуючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує у випадку визнання її винною у вчиненні даного кримінального правопорушення, будучи тимчасово переміщеною особою та маючи можливість виїзду за кордон, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також здійснювати незаконний вплив на свідків.
		       Існування інших ризиків прокурором не доведено. 
		       Слідчий суддя дійшов висновку, що підозрюваній ОСОБА_9 доцільно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		       Крім того, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вирішив не визначати розмір застави. 
		       В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати.
		       Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. 
		       В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_9 незаконно притягується до кримінальної відповідальності, що підтверджується змістом повідомленої їй підозри, яка не містить складу злочину, інкримінованого ОСОБА_9 та відсутністю ризиків, які давали б достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може якимось чином порушити покладені на неї Законом процесуальні обов`язки, або переховуватись від суду, або іншим чином впливати на учасників процесу, знищити речові докази. 
		       Крім того, апелянт зазначає, що на даний час ОСОБА_9 незаконно утримується під вартою через те, що строки досудового розслідування в рамках кримінального провадження закінчились та остання підлягає звільненню з під варти. 
		       Вказує, що прокурором не було доведено наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. 
		       Просила відмовити у задоволення слідчого про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .
		       У суді апеляційної інстанції підозрювана ОСОБА_12 , та її захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні з підстав викладених в ній.
		       Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді місцевого суду без змін.
		       Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		       Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		       Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
		       За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		       Згідно з положеннями частини третьої, четвертої та п`ятої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
		1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
		2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		       Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
		       Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
		       Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано у повному обсязі.
		       Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
		       При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		       Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
		       ЄСПЛ стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).
		       З наведеного витікає, що рішення суду про продовження строку дії до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень ЄСПЛ.
		       Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
		       Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
		       При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано не в повній мірі.
		       Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, СВ Управління СБ України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022040000000346 від 02.11.2022 року за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		       22 листопада 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		       Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року, підозрюваній ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів без визначення розміру застави, тобто до 20 січня 2024 року. 
		       Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року підозрюваній ОСОБА_9 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.01.2024 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 816 800 гривень.
		       Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 лютого 2024 року, без визначення застави. 
		       Постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_13 від 16.01.2024 року, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022040000000346, продовжено до трьох місяців, тобто до 22 лютого 2024 року. 
		       Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що слідчим в клопотанні та прокурором під час судового засідання доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. 
		       Також, на думку слідчого судді матеріали судового провадження за клопотанням слідчого дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
		       Викладені в апеляційній скарзі доводи сторони захисту про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 зазначених кримінальних правопорушень.
		       Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		       Доводи сторони захисту щодо необрунтованості підозри є аналогічними тим, що викладені захисником ОСОБА_7 під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_9 та їм вже була надана оцінка цією ж колегією суддів. 
		       Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. 
		       Слідчий суддя при розгляді даного клопотання врахував також той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваної настільки, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даному ризику. Підозрювана ОСОБА_9 є тимчасово переміщеною особою, стійких соціальних зв`язків у тимчасовому місці проживання не має, має можливість виїхати за кордон або змінити місце проживання. 
		       При встановленні наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
		       Апеляційний суд визнає неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків, оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		       Стосовно доводів захисника ОСОБА_7 про те, незаконність утримання під вартою ОСОБА_9 через закінчення строків досудового розслідування, колегія суддів зазначає наступне. 
		       Відповідно до ч. 1, 2 ст. 219 КПК України, (в редакції чинній станом на день внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за № 22022040000000346 та повідомлення про підозру ОСОБА_9 ), визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
		       Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		       Під час апеляційного перегляду встановлено, що 02.11.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022040000000346, були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень. Дане кримінальне провадження розпочато за ч. 3 ст. 110-2, ч. 1 ст. 258-3 КК України. Дані злочини відносяться до особливо тяжких злочинів, а тому строк досудового розслідування за даним кримінальним провадженням становить 18 місяців, тобто з 02.11.2022 року до 02.05.2024 року.
		       16 березня 2023 року в рамках даного кримінального провадження № 22022040000000346, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		       Згідно ч. 3 ст. 280 КПК України, якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.
		       Постановою слідчого УСБУ в Дніпропетровській області ОСОБА_15 від 30 березня 2023 року, ОСОБА_14 було оголошено в розшук.
		       Постановою прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 від 3 квітня 2023 року, матеріали кримінального провадження відносно підозрюваного ОСОБА_14 було виділено в окреме провадження та присвоєно йому новий номер - 22023040000000304.
		       Частиною 3 ст. 219 КПК України, (в редакції чинній станом на день повідомлення про підозру ОСОБА_9 ) визначено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		       Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2023 року, в рамках кримінального провадження № 22022040000000346, ОСОБА_9 було повідомлено про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 258-3 КПК України.
		       Постановою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 16.01.2024 року, продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 22.02.2024 року.
		       На момент розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , строк досудового розслідування не закінчився, його було продовжено своєчасно, відповідно до вимог діючого КПК України. 
		       Слідчий суддя дослідивши матеріали додані до клопотання слідчого, прийшов до передчасного висновку щодо необхідності продовження строку застосування найбільш суворого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, з чим колегія суддів погодитись не може. 
		       Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді в частині визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу. 
		Обговорюючи питання про розмір застави, що підлягає встановленню цьому підозрюваному, колегія суддів зважає на те, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
		Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
		У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.
		Так, із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її пункту3, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та § 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain, заява № 12050/ 04, § 79).
		У рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. CzechRepublic від 25.04.2000 (заява № 31315/96, § 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ні в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
		У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
		Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
		Апеляційний суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
		Колегія суддів вважає, що розмір застави у межах, визначених ст. 182 КПК України, не здатен забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_9 покладених на неї обов`язків. 
		Особливий характер справи, який слід врахувати при визначені розміру застави, пов`язаний із значним суспільним інтересом у цьому кримінальному провадженні, який обумовлюється значним розміром шкоди. 
		При цьому приймається до уваги, що ОСОБА_9 небезпідставно підозрюється у вчиненні на протязі тривалого часу низки корисливих злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, враховується майновий стан підозрюваної.
		З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що виключний розмір застави, обраний ОСОБА_9 з урахуванням характеру та обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень, тривалості злочинних дій, в яких вона підозрюється, та інших обставин, що мають значення, у даному випадку буде цілком достатнім для виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення нею встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з її сторони будь-яке бажання переховуватися від органів досудового розслідування та суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню. 
		Колегія суддів, враховуючи обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваної, її сімейний та майновий стан, вважає за можливе встановити розмір застави у 600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) грн., та у цьому випадку буде пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї обов`язків та досягненню завдань кримінального провадження. 
		       Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
		       З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді місцевого суду, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали.
		       Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , - задовольнити частково. 
		Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати. 
		Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС-криміналіста СВ Управління СБ України в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного захожу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , - задовольнити частково. 
		Продовжити строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_9 , до 22 лютого 2024 року.
		Встановити заставу у розмірі 600 (шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_9 підлягає звільненню з-під варти. 
		У випадку внесення застави та звільнення підозрюваної ОСОБА_9 з-під варти, покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 
		1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;
		2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
		3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні;
		4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
		       Роз`яснити ОСОБА_9 , що у разі не з`явлення її за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на неї цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
		       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді :
		 
		 
		 
		                ОСОБА_2                  ОСОБА_3                          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...