Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/1595/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 20.02.2024. Зареєстровано: 21.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2024.
Дата набрання законної сили: 15.02.2024
Номер судового провадження: 11-кп/814/570/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022170420000254

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 552/1595/22  Номер провадження 11-кп/814/570/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 лютого 2024 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого - суддіОСОБА_2 , суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,з секретарем з участю прокурора захисника  обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12022170420000254 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2022 року,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цим вироком ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий,
		 
		визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі.
		Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави 20431,95 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілих.
		Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
		26 лютого 2022 року близько 16 год. 20 хв. обвинувачений перебував на вулиці поблизу зупинки громадського транспорту «Бібліотека» у м. Полтава, по вул. Великотирнівській, 25/2, із закріпленим на одязі зображенням прапора Російської Федерації.
		Під час спілкування з перехожими, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_8  дістав з кишені розкладний ніж та почав ним розмахувати. Після чого на розі вулиць Великотирнівської та Світанкової умисно наніс один удар в область грудної і черевної порожнини потерпілому ОСОБА_10 , спричинивши тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
		Цього ж дня, приблизно о 16 год. 25 хв., рухаючись поблизу автозаправної станції «BVS», що по вул. Великотирнівська, 19, у м. Полтаві,  ОСОБА_8 умисно, повторно, вказаним розкладним ножем наніс не менше двох ударів в район грудної клітини зліва та правої кисті потерпілому ОСОБА_11 , спричинивши тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
		В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		При цьому зазначає, що під час досудового розслідування та у судовому засіданні підзахисний логічно та послідовно надавав показання щодо вимушеного самозахисту та відсутності умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілим.
		Вказує, що значна кількість невідомих осіб чіплялися до ОСОБА_8 через наявність на його одязі зображення прапору Російської Федерації, що змусило обвинуваченого обороняти своє життя.
		При цьому ОСОБА_8 намагався втекти, але в нього почали кидати будівельні матеріали, застосовувати травматичну зброю, сльозогінний газ, а також намагались збити автомобілем і наносили численні тілесні ушкодження. В свою чергу обвинувачений, захищаючи своє життя, відмахувався ножем та вимагав від оточуючих залишити його в спокої, а тому міг випадково когось зачепити ножем.
		Зауважує, що ОСОБА_8 раніше проходив лікування в психіатричній лікарні та хоча на даний час може постати перед судом і не підпадає під дію ст.19 та ст.20 КК України, однак має психічний розлад, що пояснює його поведінку стосовно прикріпленого на одяг зображення прапора.
		Стверджує, що факт наявності в обвинуваченого тілесних ушкоджень підтверджено висновком судово-медичної експертизи.
		Зазначає, що допитані під час судового розгляду свідки підтвердили намагання збити обвинуваченого автомобілем замість того, щоб затримати.
		Вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи сторони захисту щодо наявності в діях обвинуваченого ознак необхідної оборони.
		Наголошує, що ініціаторами бійки були потерпілі разом з натовпом людей.
		В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, ухваливши новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.1 ст.121 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі.
		При цьому зазначає, що при ухваленні оскаржуваного вироку судом не наведено мотивів щодо відсутності факту перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони.
		Вказує, що місцевим судом не враховано наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину особою повторно, оскільки ОСОБА_8 заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 та одразу після цього ОСОБА_11 .
		Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, його захисника, а також прокурора на підтримання доводів принесених апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
		Підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачено п.3 ч.1ст.409 КПК України.
		Згідно з ч.1ст.412 цього Кодексу, істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження.
		Відповідно до ст.374 КПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.15 постанови №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
		З матеріалів провадження вбачається, що за результатами судового розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_8 суд першої інстанції визнав його винуватим в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілим.
		ОСОБА_8 у судовому засіданні вину не визнав та показав, що міг спричинити потерпілим тілесні ушкодження, але не умисно, а під час того, як оборонявся від неправомірних посягань не тільки потерпілих, а також інших людей з натовпу.
		При цьому обвинувачений пояснював, що значна кількість невідомих осіб чіплялися до нього через наявність на одязі зображення прапору Російської Федерації, почали кидати будівельні матеріали, застосовувати травматичну зброю, сльозогінний газ, а також намагались збити його автомобілем і наносили тілесні ушкодження.
		Він ( ОСОБА_8 ) намагався втекти, захищаючи своє життя, відмахувався ножем та вимагав від оточуючих залишити його в спокої, а тому міг випадково когось зачепити ножем. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, в порушення приписів ст.374 КПК України та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 вказаної постанови №5 від 29 червня 1990 року, взагалі не навів змісту показань потерпілих та свідків.
		При цьому суд вказав, що потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 підтвердили обставини справи, встановлені прокурором, а свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтримали показання потерпілих і фактичні обставини, викладені прокурором у обвинувальному акті.
		Хоча у відповідності до ч.1 ст.94 КПК України суд мав би оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття свого рішення.
		Згідно з приписами ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
		Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.
		Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
		Водночас суд не перевірив твердження сторони захисту щодо наявності в діях обвинуваченого ознак необхідної оборони, не навів мотивів, чому надає перевагу доказам сторони обвинувачення і не бере до уваги докази сторони захисту, про що слушно звертає увагу і прокурор в апеляційній скарзі.
		Так, суд послався як на доказ винуватості ОСОБА_8 на протокол відеозапису події, наданий прокурором, хоча на ньому зображено лише момент затримання обвинуваченого в присутності сторонніх осіб.
		В той же час, суд жодним чином не проаналізував наданий стороною захисту відеозапис саме події кримінального правопорушення, хоча без його оцінки неможливо в даному випадку встановити істину у справі.
		Не зазначення у мотивувальній частині вироку змісту показань потерпілих та свідків, а також не дослідження усіх доказів, що містяться в матеріалах провадження, та відсутність належної їх оцінки унеможливлює встановити правильну кваліфікацію дій обвинуваченого.
		Наведені обставини свідчать про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, та неповноту судового розгляду, що згідно з положеннями п.1, п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України є підставами для скасування вироку суду першої інстанції з призначенням нового судового розгляду, оскільки суд апеляційної інстанції в даному випадку позбавлений можливості виправити помилку суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження місцевому суду необхідно провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, перевірити доводи апеляційних скарг, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити обставини, що мають значення для вирішення питання щодо всіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення.
		Приписами ст.418 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368 - 380 цього Кодексу, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід.
		Запобіжний захід застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України). 
		Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, тяжкості обвинувачення та даних про особу ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за необхідне залишити його під вартою до вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 днів.
		 
		Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 412, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Скасувати вирок Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд кримінального провадження №12022170420000254 в суді першої інстанції.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 продовжити на строк 60 днів.
		Ухвала апеляційного суд набирає законної сили з моменту її проголошення.
		 
		СУДДІ:
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...