Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 477/3152/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 21.02.2024. Зареєстровано: 21.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2024.
Дата набрання законної сили: 06.02.2024
Номер судового провадження: 1-кс/477/114/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023150000000495

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД 
		Миколаївської області
		 
		 
		 
		Справа №477/3152/23 
		Провадження №1-кс/477/114/24 
		УХВАЛА
		відмову у задоволенні клопотання про арешт майна
		 
		30 січня 2024 року                                      місто Миколаїв
		 
		Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт майна ОСОБА_3  адвоката ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , внесене у кримінальному провадженні №12023150000000495 від 05 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 191 КК України про арешт майна
		 
		ВСТАНОВИВ:
		23 січня 2024 року до Жовтневого районного суду Миколаївської області засобами поштового зв`язку надійшло клопотання прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023150000000495 від 05 жовтня 2023 року про накладення арешту на майно, що було вилучено 17 січня 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи, за адресою фактичного проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023150000000495, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 05 жовтня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 191 КК України, за фактом вчинення замаху на заволодіння бюджетними коштами службовими особами територіальної громади, що вчинено за попередньою змовою зі службовими особами суб`єкта господарювання, під час укладення договорів на виконання будівельних робіт, у період 2022-2023 років, в умовах воєнного стану.
		17січня 2024року вході проведеннясанкціонованого обшукужитла таіншого володінняособи,що розташованев АДРЕСА_1 ,за місцемфактичного проживання ОСОБА_3 ,якій,згідно отриманоїінформації, ОСОБА_6  передає назберігання неправомірну винагороду (грошові кошти), отриману внаслідок привласнення виділених на усунення наслідків збройної агресії рф, було виявлено та вилучено майно  кошти банкнотами по 100 доларів США у кількості 140 шт. 
		Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що здійснено на підставі ухвали слідчого судді, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, тому з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор ОСОБА_5 звернувся з даним клопотанням у якому просив накласти арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_3 майно. 
		У судове засіданні прокурор ОСОБА_5 не з`явився, надіславши заяву про розгляд поданого клопотання без участі прокурора та уточнене клопотання, у якому з посиланням на допущення технічної помилки під час подання клопотання про арешт майна, просив врахувати, що під час обшуку було вилучено саме 140 купюр номіналом 100 доларів США, які і є об`єктом цього клопотання.
		ОСОБА_3 як власник вилученого майна, будучи повідомленою про час та місце розгляду клопотання, у судове засіданні не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.
		Представник третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт майна ОСОБА_3  адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на невідповідність вилученого майна критеріям речового доказу, що визначені у статті 98 КПК України.
		Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступного висновку
		В провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12023150000000495 від 05 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 191 КК України за фактом вчинення замаху на заволодіння бюджетними коштами службовими особами територіальної громади, що вчинено за попередньою змовою зі службовими особами суб`єкта господарювання, під час укладення договорів на виконання будівельних робіт, у період 2022-2023 років, в умовах воєнного стану.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2022-2023 років Шевченківською ОТГ та її структурними підрозділами укладено з ТОВ «Будівельні надійні інвестиції» низку договорів на виконання будівельних (аварійних) робіт об`єктів соціальної сфери, в тому числі, освітньої та медичної галузі громади на загальну суму близько 20 млн. грн.
		За усною вказівкою Шевченківського сільського голови Миколаївської області ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_6 , яка залучається для здійснення технічного нагляду за виконанням будівельних робіт за вищезазначеними угодами, та перед оголошенням тендерної закупівлі, спільно з керівником ТОВ «Будівельні надійні інвестиції» ОСОБА_8 , розробляє локальний кошторис із внесенням завідомо недостовірних даних щодо вартості матеріалів та обсягів робіт. 
		Крім цього, встановлено, що після укладання угоди та перерахування коштів на рахунки ТОВ «Будівельні надійні інвестиції», ОСОБА_8 використовуючи підконтрольні підприємства, переводить кошти у готівку та передає Шевченківському сільському голові Миколаївської області ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі до 30 відсотків від вартості угоди.
		Під час досудового розслідування було здобуто достатні дані, які б вказували на причетність до вчинення кримінального правопорушення посадових осіб Шевченківської сільської ради, та низки суб`єктів господарювання, зокрема і директора ТОВ «Будівельні надійні інвестиції» ОСОБА_8 , бухгалтера ТОВ «Будівельні надійні інвестиції» ОСОБА_9 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , яка за інформацією отриманою під час досудового розслідування, неправомірну винагороду (грошові кошти), отриману внаслідок привласнення виділених на усунення збройної агресії рф наслідків, передавала на зберігання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		17 січня 2024 року, у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 15 січня 2024 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи, що розташоване в АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 під час якого, було виявлено та вилучено кошти купюрами різного номіналу.
		Згідно постанови про визнання речовими доказами від 17 січня 2024 року, та уточненої постанови від 19 січня 2024 року, що долучені до матеріалів клопотання, вилучене 17 січня 2024 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , майно, визнано в якості речових доказів у кримінальному провадженні №12023150000000495 від 05 жовтня 2023 року.
		З метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході обшуку майно.
		Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.
		Главою 3 Кримінального процесуального кодексу України унормовано визначення та порядок набуття процесуального статусу сторонами та іншими учасниками кримінального провадження, а також обсяг їх прав та обов`язків.
		Зокрема §5 Глави 3 КПК України визначаються особливості процесуального статусу інших учасників кримінального провадження, до яких законодавцем віднесено і третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
		Так, нормами статті 64-2 КПК України визначено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа, наведений перелік прав та обов`язків такої особи, а також визначені обставини, що обумовлюють набуття особою відповідного процесуального статусу.
		В свою чергу, порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження і зокрема арешту майна визначений положеннями Глав 10 та 17 КПК України. 
		Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
		Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		За системним положенням статті 64-2 КПК України, частини третьої статті 170 КПК України, та статті 98 КПК України, на майно, що було вилучено у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 може бути накладено арешт за умови наявності у вилученого майна, ознак, передбачених статтею 98 КПК України.
		З клопотання про арешт майна, поданого прокурором ОСОБА_5 встановлено, що такий арешт необхідний з метою збереження речових доказів.
		У свою чергу, як встановлено під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, ухвалою слідчого судді від 15 січня 2024 року про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою, надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема електронно  обчислюваної техніки, мобільних терміналів та носіїв інформації (жорсткі диски, флеш-накопичувачі, диски для лазерних систем зчитування тощо), бухгалтерські, фінансові документи, листування, чорнові записи, штампи та печатки СГД які використовувалися під час здійснення протиправної діяльності пов`язаної з розкраданням бюджетних коштів виділених на усунення наслідків збройної агресії рф на об`єктах соціальної сфери Шевченківської територіальної громади; інші речі та документи, які мають значення для досудового розслідування та можуть бути використанні в якості доказів.
		Обшук проводився за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , яка могла зберігати кошти отримані внаслідок вчинення злочину ОСОБА_6 , за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 .
		Таким чином, згідно з прямо встановленими в ухвалі слідчого судді про проведення обшуків обмежень, в ході обшуків підлягали виявленню та можливому вилученню, в тому чи іншому порядку не будь-які речі та документи, виявлені на місці проведення обшуку, а виключно ті, щодо якого мається достатні дані для висновку поза розумним сумнівом, що вказані речі та документи, які мають відношення до фактів розтрати чужого майна, шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем.
		При цьому, як встановлено в судовому засіданні з клопотання прокурора, зокрема, протоколу обшуку від 17 січня 2024 року, під час проведення обшуку не віднайдено та не вилучено за місцем проживання ОСОБА_3 жодного документу, на відшукання яких був наданий дозвіл слідчим суддею.
		Натомість виявивши за місцем проживання ОСОБА_3 кошти, слідчий вилучив указане майно.
		При цьому, звертаючись із цим клопотанням прокурор ОСОБА_5 просив накласти арешт на вищевказані кошти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. 
		Однак вказане клопотання не містить будь-яких відомостей щодо відповідності вилученого майна  грошових коштів, ознакам, визначених статтею 98 КПК України.
		Слідчий суддя вважає клопотання необґрунтованим, так як органом досудового розслідування не наведено підстав та обставин вважати вилучені кошти речовими доказами у цьому кримінальному провадженні. Матеріали поданого клопотання не містять відомостей та належних підстав, вважати вилучені речі (кошти) засобами чи знаряддями вчинення кримінального правопорушення, прокурором не наведено які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберігати вилучене майно, яким чином воно може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на не обґрунтованість необхідності арешту цього майна з метою його збереження як речового доказу, через його невідповідність критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
		Підстав вважати, що вказане майно могло бути здобуто незаконним шляхом, що могло мати своїм наслідком застосування до нього спеціальної конфіскації прокурором не наведено та не підтверджено жодним доказом.
		При цьому сам факт визнання даного майна постановою слідчого речовими доказами в кримінальному провадженні не може бути за таких обставин безумовною підставою для його арешту з метою забезпечення таких речових доказів. 
		З огляду на приписи пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що накладення арешту майна за відсутністю передбачених для цього підстав порушує право цієї особи на вільне використання належного йому майна, та суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Між тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		В даному випадку відсутні підстави вважати вилучене майно речовими доказами.
		В клопотанні містяться тільки посилання на норми закону, якими передбачена підстава для забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, без її обґрунтування, а також без зазначення мети цього арешту, та відповідно без такого підтвердження. 
		Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали про накладення арешту на вилучене у ОСОБА_3 майно не відповідають вимогам частини другої статті 171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. з огляду на що, слідчий суддя дійшов висновку про не обґрунтованість клопотання, що має наслідком відмову у його задоволенні.
		Положення частини третьої статті 173 КПК України передбачають негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна у разі відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Оскільки, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, останнє в силу прямої вимоги закону підлягає поверненню власнику вилученого майна, а тому окремого рішення у цій частині не потребує.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 167, 170-173, 175, 372 КПК України
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні клопотання відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. 
		 
		СЛІДЧИЙ СУДДЯ                      ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...