Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/14786/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 21.02.2024. Зареєстровано: 21.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2024.

Номер судового провадження: 2/202/431/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 202/14786/23
		Провадження № 2/202/431/2024 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 лютого 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
		в складі: головуючого судді  Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Салінської А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочинну про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, 
		 
		            В С Т А Н О В И В:
		 
		Звернувшись до суду з цим позовом у липні 2023 року ОСОБА_1 зазначив, що перебував у договірних відносинах з АТ КБ «ПриватБанк». Листом від 06.06.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» його повідомлено про те, що Банком 23.12.2022 року прийнято Рішення про відмову від підтримання ділових/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк. Внаслідок прийнятого рішення про відмову достроково за ініціативою банку розриваються укладені договори банківського обслуговування/ депозитні (вкладні) договори та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриваються поточні/ депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій. Запропоновано протягом 30 днів від дня відправлення цього повідомлення звернутись у відділення Банку із заявою про перерахування залишків коштів на рахунках на рахунок в інший банк.
		Позивач вважає такі дії банку протиправними з огляду на таке.
		Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		За частинами першою та третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Згідно з пунктами 3 та 4 частини другої статті 1075 ЦК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Відповідно до частини четвертої статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; за наявності підстав, передбачених Законом № 361-ІХ, залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту. 
		ОСОБА_1 вказує, що банк на підставі п. 4-5 ч. 2 ст. 8 та ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не звертався до нього з проханням надати інформацію та підтверджуючі документи на підставі яких ним здійснювалися операції, починаючи з 01 січня 2022 року, по належних йому рахунках/картках. Листом АТ «Приватбанк» від 06.06.2023 року позивачу повідомлено про те, що Банком 23.12.2022 року прийнято рішення про відмову від підтримання ділових/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк.
		Згідно із пунктом 39 частини першої статті 1 Закону № 361-ІХ неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу. 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 361-ІХ суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки. 
		За частиною шостою статті 11 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії. 
		Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: - якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; - встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; - подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; - виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; - якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим. Тобто, банк зобов`язаний відмовитися від підтримання ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей. Водночас вказана стаття не свідчить про те, що наявність однієї з підстав розірвання ділових відносин - ненадання документів, виключає існування іншої - встановлення неприйнятно високого рівня ризику.
		Позивач зазначає, що Законом № 361-ІХ чітко передбачено випадки, коли факт ненадання документів зумовлює обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу встановити клієнту неприйнятно високий рівень ризику, зокрема, за приписами частини шостої статті 7 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів. Водночас, право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Приписи статті 15 Закону 361-ІХ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого відсилає пункт 3 частини другої статті 1075 ЦК України. При цьому, банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику. 
		В даному випадку, на думку позивача, відповідачем не доведено правові підстави для встановлення позивачу неприйнятно високого ризику. Тому просив суд визнати недійсним недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) його, позивача, шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків. 
		Щодо підсудності цієї справи, позивач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» і його право звернутися до суду з цим позовом за зареєстрованим місцем його проживання на підставі ч.5 ст. 28 ЦПКУ України.
		Під час розгляду справи позивач, який приймав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.
		Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Провоторов Ю.В. позовні вимоги не визнав, зазначивши, що АТ КБ "ПиватБанк" стало відомо про кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 258-5 КК України, щодо шахрайських дій ОСОБА_1 .
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» - банки є суб?єктами первинного фінансового моніторингу.
		АТ КБ «ПриватБанк» як суб?єкт первинного фінансового моніторингу на постійній основі здійснює заходи належної перевірки, визначені статтею 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		Відповідно до пункту третього частини другої статті 8 3акону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» Банк зобов?язаний забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосовуючи у своїй діяльності ризик-орієнтовний підхід з метою мінімізації ризиків з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації клієнта, встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, розуміння характеру ділових відносин, вивчення клієнта, послуг що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.
		Згідно з ч. 4. ст. 15 «Про запобігання та протидію легалізацій (відмиванн) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб?єкт первинного фінансового моніторигну зобов?язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання проведення ділових фінансової відносин, операції закриття, зокрема, у рахунка/відмовитися разі встановлення від клієнту неприйнятно високого ризику, надання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливісті здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встанови кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метовведення в оману Банк. 
		АТ КБ «ПриватБанк», керуючись вимогами частини першої статті 15 ЗУ «Про запобігання протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 N?65, внутрішніми документами Банку з питань фінансово моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, повідомив позивача про прийняте 22.12.2022 року рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірван договору у зв?язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику, ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливіс здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встанови кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману Банк.
		Також представник відповідача зазначив, що згідно з положеннями частин 1-2 ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб?єкта первинного фінансового моніторингу. Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб?єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб?єктів державного фінансового моніторингу, які згідно з цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб?єктами первинного фінансового моніторингу.
		Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню терроризму тa фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов?язки або мінімізувати виявлені ризики, пов?язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обгрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
		Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знишення» на банки покладено обов?язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України.
		Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.
		Відповідно до п. 1, 2 Додатку 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 року N? 65, Банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення.
		Пунктами 11 та 12 Додатку 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов?язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику.
		На виконання вимог пп. 8 п. 26 р. ІІ Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 року N? 65, Протоколом Правління АТ КБ «ПриватБанк» N? 39 від 21.07.2020 року затверджено Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції, яке визначає порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/ відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ.
		Під час аналізу діяльності позивача АТ КБ «ПриватБанк», на підставі наявних документів та відомостей, встановив неприйнятно високий ризик, у зв?язку із чим прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин із позивачем.
		Зазначив, що приписи Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», як норми спеціального закону, та погоджені сторона о умови Договору банківського обслуговування, прямо наділяють Банк правом та навіть обов`язком відмовитися від ділових відносин з клієнтом з неприйнятно високим ризиком та розірвати договір, що також кореспондується з положеннями ст.ст. 651,1075 ЦК України.
		З огляду на зазначене представник АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що ОСОБА_1 не доведено порушення його прав, інтересів з боку АТ КБ "ПриватБанк", а тому проситв відмовити у задоволені позову.
		Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про відмову у задоволені позову, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у договірних відносинах з АТ КБ «Приватбанк», позивачеві було відкрито банківський рахунок.
		Листом від 26.06.2023 року №20.1.0.0.0/7 АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку. Зазначено, що вказане рішення прийнято у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненедання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливосю здійснення ідентифікації ьта/ або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману Банк. Зазначено, що внаслідок прийнятого Рішення про відмову достроково за ініціативою Банку були розірванні укладені договори банківського обслуговування+депозитні (вкладні) договри та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків, та закриті поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій.
		Під час розгляду справи представник АТ КБ «ПиватБанк» вказав, що Банку стало відомо про наявність кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 258-5 КК України, щодо шахрайських дій ОСОБА_1 
		22.12.2022 року позивачем ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманням від АТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/ відмову в обслуговування шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договрут та закриття рахунку, підписано заяву про закриття всіх рахунків/дострокове розірвання депозитних договорів. 
		Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини першої ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч.3 ст.1066 ЦК).
		Положеннями частини першої і другої ст. 1067 ЦК України визначено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
		Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
		Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
		Відповідно до частини першої ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
		Частиноюдругою ст.1075ЦК Українивизначено,що Банкмає правовимагати розірваннядоговору банківськогорахунка: 1)якщо сумагрошових коштів,що зберігаютьсяна рахункуклієнта,залишилася меншоювід мінімальногорозміру,передбаченого банківськимиправилами абодоговором,якщо такасума небуде відновленапротягом місяцявід дняпопередження банкомпро це; 2)у разівідсутності операційза цимрахунком протягомроку,якщо іншене встановленодоговором; 3)у випадках,передбачених законодавством,що регулюєвідносини усфері запобіганнята протидіїлегалізації (відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуваннюрозповсюдження зброїмасового знищення; 4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Відповідно дочастини четвертоїцієї статті,Банк можевідмовитися віддоговору банківськогорахунка тазакрити рахунокклієнта уразі: відсутностіоперацій зарахунком клієнтапротягом трьохроків підрядта відсутностізалишку грошовихкоштів нацьому рахунку; наявності підстав, передбаченихЗаконом України"Прозапобігання тапротидію легалізації(відмиванню)доходів,одержаних злочиннимшляхом,фінансуванню тероризмута фінансуваннюрозповсюдження зброїмасового знищення".Залишок грошовихкоштів нарахунку клієнтаповертається клієнту; наявності підстав, передбаченихПодатковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
		У статті 6 Закону України N?361-IX визначено, що банки є суб?єктами первинного фінансового моніторингу.
		Відповідно до пунктів 2, 4, 5 ч. 2 ст. 8 Закону N?361-1Х суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний забезпечувати згідно вимог, встановлених відповідним суб?єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином дозволить виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин із клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноваженому органу, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб?єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій у протиправних цілях; проводити належну перевірку нових клієнтів та існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі здійснюваних на користь клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявної у суб?єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи у разі потреби інформацію про джерело коштів, пов?язаних з фінансовими операціями.
		Відповідно до пункту 34 ч. І ст. 1 Закону N?361-IX, одним із заходів належної перевірки є проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявної у суб?єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, у разі потреби, про джерело коштів, пов?язаних із фінансовими операціями).
		Згідно з пунктом 67 частини 1 ст. 1 Закону N?361-1Х, порогові та підозрілі фінансові операції фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу.
		Фінансова операція, що дорівнює чи перевищує 400 000 грн., у тому числі еквівалент в іноземній валюті, і здійснюється у готівковій формі (внесення,переказ, отримання) відповідно до ст. 20 цього Закону відноситься до порогових операцій.
		Фінансова операція незалежно від суми є підозрілою, якщо банк має підозри або підстави вважати її пов?язаною зі злочинною діяльністю, фінансуванням тероризму, поширенням зброї масового знищення (ст. 21 Закону N?361-IX).
		Відповідно до Постанови Національного банку України «Про особливості виконання окремих вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, валютного нагляду, нагляду з питань реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) протягом дії воєнного стану» від 23.03.2022 N? 60, Банк самостійно у своїх внутрішніх документах визначає випадки обов`язкового встановлення джерел походження коштів, перелік необхідних документів/відомостей, що мають надаватися клієнтом для встановлення джерел їх походження. 
		Пунктами 39, 66 частини 1 статті 1 Закону України N?361-1Х визначено, що неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб?єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб?єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.
		Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України N?361-IX, суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб?єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб?єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб?єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб?єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, встановлення кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією с неможливим.
		Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України № 361-1X, суб?єкт первинного фінансового моніторингу зобов?язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов?язки або мінімізувати виявлені ризики, пов?язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
		Як встановлено під час розгляду справи, АТ КБ «ПриватБанк», ознайомившись з характером фінансових операцій позивача, його діяльністю, дійшов висновку про те, що його діяльність може нести реальну або потенційну небезпеку використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, у зв`язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» прийняв рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику та про його відмову від підтримання ділових відносин.
		Банк зазначив, що володіє інформацією про те, що ОСОБА_1 є фігурантом у кримінальному проваджені №12022100100000443 від 05.02.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.3 ст.15, 4.3 ст. 190, 4.4 ст.190, ч.1 ст.258-5, 4.3 ст.361 КК України.
		З огляду на встановлене, суд погоджується з доводами представника АТ КБ «ПриватБанк» щодо права Банку відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом Банку ОСОБА_1 в односторонньому порядку, оскільки Банком встановлено неприйнятно високий ризик внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
		Водночас позивач не надав суду належних доказів, не спростував інформацію, котра досліджувалася АТ КБ «ПриватБанк», та оцінка котрої призвела до встановлення його, як клієнта, з неприйнятно високим ризиком.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 10,12,81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним правочинну про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення .
		 
		 
		 
		Суддя                                       Бєльченко Л.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...