Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1523/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 21.02.2024. Зареєстровано: 22.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2024.
Дата набрання законної сили: 07.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  922/1523/23 
		 
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: 
		Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
		 
		за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
		за участю представниці Головного управління Державної податкової служби у Харківській області  Шутової А.А.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" 
		 
		на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023
		та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 
		 
		у справі № 922/1523/23
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет"
		до відповідачів:
		1) Головного управління Державної податкової служби у Харківській області
		2) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області
		про стягнення 2 042 936,48 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівербет" (далі  ТОВ "Рівербет", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі  Головне управління ДПС, Відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі  Головне управління ДКСУ, Відповідач-2) про стягнення збитків у розмірі 2 042 936,48 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь 30 644,07 грн судового збору та 90 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що внаслідок зупинення Головним управлінням ДПС реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) позивач зазнав збитків у розмірі 2 042 936,48 грн, що присуджені судом у господарській справі № 922/419/22 за позбавлення можливості контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Про" (далі - ТОВ "Імекс-Про") включити ці суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.
		Позивач стверджував, що протиправність дій Головного управління ДПС щодо зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, через визнання відповідності платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку, встановлена у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі № 520/28665/21, що є преюдиційним при вирішенні цього господарського спору.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023, у позові відмовлено повністю.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, зокрема не підтверджено, що ТОВ "Імекс-Про" є контрагентом ТОВ "Рівербет", який не зміг з незалежних від нього та позивача підстав скористатись своїм правом на податковий кредит, та що зазначене стало наслідком саме протиправної поведінки Управління ДПС.
		Установивши не доведення позивачем протиправної поведінки Управління ДПС, розміру заявлених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача-1 та збитками, а також його вини, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
		Апеляційний суд, погодившись із висновками суду першої інстанції, констатував недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач  (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у такому:
		- судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21;
		- апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права з дослідження зібраних у справі доказів, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		У контексті допущення зазначених процесуальних порушень скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції:
		(1) безпідставно погодився із судом першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів взагалі породження для ТОВ "Рівербет" певних правових наслідків прийняття податковим органом рішень від 29.12.2021 № 40752 та від 12.01.2022 № 1515.
		(2) не врахував, що встановлені судом у справі № 520/28665/21 обставини протиправної дії відповідача-1, що автоматично призводять до зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, є преюдиційними в силу частини четвертої статті 75 ГПК України при вирішенні цього спору, саме тому до матеріалів справи не подавалось скасованих рішень Управління ДПС;
		(3) помилково зазначив, що рішення Господарського суду Харківської області від 16.08.2022 у справі № 922/419/22 не носить преюдиційного характеру для спірних правовідносин;
		(4) безпідставно досліджував відсутність такої складової цивільного правопорушення як вина Управління ДПС, адже статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є спеціальними й передбачають, що для застосування деліктної відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		Головне управління ДПС подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, відповідач-1 у своєму відзиві доводить, що від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
		Головне управління ДПС стверджує, що воно не приймало рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, що є ключовим моментом у цій справі. Вказані податкові накладні тільки зупинені, позивачем не було надано до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено (це право зберігається протягом 365 днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній), а отже, з огляду на бездіяльність ТОВ "Рівербет", рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкових накладних Головним управлінням ДПС не приймалося.
		Окремо відповідач-1 зазначає про відсутність підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв`язку між витратами, яких зазнав позивач, і діями контролюючого органу.
		Крім того, зауважує на тому, що "факт зупинення податкових накладних не має спричиняти шкоду продавцю (ТОВ "Рівербет"), оскільки даний факт зумовлює неотримання покупцем (ТОВ "Імекс-Про") податкового кредиту в розмірі ПДВ за угодою", натомість позивач добровільно сплатив своєму контрагенту збитки, позаяк судом у справі № 922/419/22 встановлено, що у відзиві на позовну заяву директор ТОВ "Рівербет" просив задовольнити позов ТОВ "Імекс-Про" про стягнення збитків у розмірі 2 012 745, 30 грн.
		Касаційне провадження
		04.12.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Рівербет".
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №   922/1523/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023.
		Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Рівербет" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 922/1523/23, призначено її до розгляду на 07.02.2024 о 11:30 год.
		Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 задоволено клопотання Головного управління ДПС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		05.02.2024 ТОВ "Рівербет" подало до Верховного Суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що єдиним представником позивача є адвокат Шишлов О.М., який планував особисто брати участь у судовому засіданні, однак позбавлений такої можливості у зв`язку із раптовим підвищенням температури та наявністю інших ознак гострої респіраторної вірусної інфекції.
		У судовому засіданні 07.02.2024 взяла участь у режимі відеоконференції представниця Головного управління ДПС, яка надала пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. ТОВ "Рівербет" явку повноважних представників не забезпечив, подавши зазначене вище клопотання про відкладення розгляду справи.
		Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд вирішив за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки наведені позивачем причини неявки не можуть бути визнані судом поважними без доказового їх підтвердження (зокрема за можливості дистанційного отримання листка непрацездатності в електронній формі).
		Верховний Суд враховує, що явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.  
		Установлені судами обставини справи
		Рішенням комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС (далі - Комісія) №40752 від 29.12.2021 було вирішено, що ТОВ "Рівербет" відповідає критеріям ризиковості платника податків, визначених в пункті 8 "Критеріїв ризиковості платника податку", а саме підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій.
		З урахуванням отриманих від платника податку інформації та копії відповідних документів від 30.12.2021, рішенням Комісії №1515 від 12.01.2022, було вирішено, що ТОВ "Рівербет" відповідає критеріям ризиковості платника податків, визначених в пункті 8 "Критеріїв ризиковості платника податку", а саме підприємство та/або контрагент задіяні у проведенні ризикових операцій.
		ТОВ "Рівербет" не погодилось із законністю зазначених рішень Головного управління ДПС про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку та оскаржило їх у адміністративному суді.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №520/28665/21 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в особі Комісії від 29.12.2021 № 40752 та від 12.01.2022 № 1515.
		З наведеного позивач зазначав, що протиправні дії Головного управління ДПС щодо визнання відповідності ТОВ "Рівербет" критеріям ризиковості платника податку, що мало наслідком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №520/28665/21, яке є преюдиціальним в силу частини четвертої статті 75 ГПК України при вирішенні цього господарського спору.
		Крім того, судами встановлено, що ТОВ "Імекс-Про" звернулось до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Рівербет" про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2   012 745,30 грн, обґрунтовуючи позов тим, що реєстрацію поданих відповідачем податкових накладних №1 від 09.12.2021; №2 від 13.12.2021; № 3 від 21.12.2021; № 4 від 22.12.2021; № 5 від 22.12.2021; № 6 від 22.12.2021. № 7 від 23.12.2021; № 8 від 23.12.2021; № 11 від 24.12.2021; № 9 від 24.12.2021; № 10 від 24.12.2021; № 15 від 28.12.2021; № 14 від 28.12.2021; № 13 від 28.12.2021; № 12 від 28.12.2021; № 16 від 30.12.2021 було зупинено податковим органом, у зв`язку з чим ТОВ "Імекс-Про" позбавлено можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 2 012 745,30 грн.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2022 у справі №922/419/22 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Рівербет" на користь ТОВ "Імекс-Про" збитки в розмірі 2 012 745,30 грн, а також судовий збір в сумі 30 191,19 грн.
		На виконання зазначеного судового рішення у справі № 922/419/22 ТОВ "Рівербет" сплатило на користь ТОВ "Імекс-Про" збитки в розмірі 2 012 745,30 грн та судові витрати в сумі 30 191,19 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
		Ураховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся з цим позовом, просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 2 042 936,48 грн збитків, посилаючись на те, що внаслідок зупинення Головним управлінням ДПС реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН позивач зазнав збитків у зазначеному розмірі, що присуджені судом (справа № 922/419/22) за позбавлення можливості контрагентом позивача (ТОВ "Імекс-Про") включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.
		Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з Держави (Державного бюджету України) майнової шкоди, завданої позивачу протиправними рішеннями державного органу.
		Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Частиною першою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Статті 1173, 1174 ЦК України передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 чи 1174 ЦК України.
		Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.
		Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
		Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.
		Відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і далі у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. 
		Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
		Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 та від 01.03.2023 у справі №925/556/21 (на яку посилається скаржник), в яких розглядалося питання про умови цивільної відповідальності держави за шкоду, завдану протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, які є застосовними також у цій справі.
		Керуючись наведеним вище правовим регулюванням спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що для застосування деліктної відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою, тому суди попередніх інстанцій безпідставно досліджували питання наявності/відсутності такої складової цивільного правопорушення як вина Головного управління ДПС.
		Втім, таке порушення не призвело до неправильного вирішення спору, що пояснюється таким.
		Як зазначено вище, позивач у цій справі стверджував, що внаслідок протиправного зупинення Головним управлінням ДПС реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН він зазнав збитків у розмірі                2 042 936,48 грн, що присуджені судом у господарській справі № 922/419/22 за позбавлення можливості його контрагентом включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту.
		Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. 
		До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (абзаци перший, другий пункту 198.1 статті 198 ПК України). 
		Пунктом 201.10 статті 201 ПК України унормовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
		Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 1165), а наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН (далі - Порядок № 520).
		Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 (тут і надалі у редакції на дату прийняття Комісією відповідних рішень) платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
		Згідно абзацу першого пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. 
		Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзаци другий, третій пункту 6 Порядку № 1165). 
		У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку (абзаци двадцять перший пункту 6 Порядку № 1165).  
		У свою чергу, Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 1 Порядку № 520). 
		Відповідно до пункту 4 Порядку №520 (тут і надалі у редакції на дату прийняття Комісією відповідних рішень) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
		Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування (абзац перший пункту 6 Порядку № 520).
		Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку № 520).
		Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).
		Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку №520).
		У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що рішеннями Комісії №40752 від 29.12.2021 та №1515 від 12.01.2022 було вирішено, що ТОВ "Рівербет" (позивач) відповідає критеріям ризиковості платника податків.
		Оскільки зазначені рішення Комісії зумовлюють зупинення реєстрації податкових накладних у силу приписів абзацу першого пункту 6 Порядку №1165, тому безпідставними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів взагалі породження для ТОВ "Рівербет" певних правових наслідків, про що вірно вказує скаржник.
		При цьому суди з`ясували, що рішення Комісії №40752 від 29.12.2021 та №1515 від 12.01.2022 були визнані протиправними та скасовані рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі №520/28665/21.
		Отже, неправомірність рішень Головного управління ДПС (як відповідача у цьому спорі про стягнення збитків) щодо встановлення відповідності платника податку (ТОВ "Рівербет") критеріям ризиковості, що мало наслідком зупинення реєстрації податкових накладних, підтверджена рішенням суду.
		Поряд з цим, необхідною підставою для притягнення Головного управління ДПС до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність усіх трьох умов, тобто, окрім неправомірних рішень, доведенню підлягає наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними рішеннями і заподіяною шкодою.
		Як зазначалося раніше, позивач доводив, що внаслідок зазначених протиправних рішень Головного управління ДПС він зазнав збитків у розмірі    2 042 936,48 грн, що присуджені судом у справі № 922/419/22 за позбавлення можливості контрагентом позивача включити ці суми ПДВ до складу податкового кредиту.
		Втім, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про недоведеність понесення позивачем збитків саме внаслідок таких протиправних рішень податкового органу, з огляду на таке.
		Згідно наведених вище положень Порядку № 520 платник податку має час та можливість змінити обставини щодо зупинення реєстрації податкової накладної шляхом подання уточнюючої інформації та у разі її відповідності вимогам закону та, після перевірки такої інформації контролюючим органом, уникнути прийняття рішення про відмову у реєстрації.
		У зв`язку з цим, судами вірно зазначено про помилковість доводів позивача, що без скасування рішення про відповідність ТОВ "Рівербет" критеріям ризиковості реєстрація податкової накладної не могла бути проведена, оскільки позивач міг скористатись передбаченою Порядком № 520 процедурою для проведення реєстрації податкових накладних і за наявності рішень податкового органу щодо відповідності ТОВ "Рівербет" критеріям ризиковості.
		Суди встановили, що матеріали справи не містять доказів надання ТОВ "Рівербет" Головному управлінню ДПС у Харківській області письмових пояснень та первинних документів для подальшої реєстрації податкових накладних внаслідок зупинення їх реєстрації, як і не містять доказів відмови комісії в реєстрації податкових накладних.
		Оскільки контролюючим органом не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, а їх реєстрація була лише зупинена, тому обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що ТОВ "Рівербет" мало можливість подати уточнення та необхідний пакет документів та поновити відповідну реєстрацію, однак не зробило цього.
		Отже, ТОВ "Рівербет" не здійснило всіх можливих та передбачених законом дій для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а тому саме продавець (ТОВ "Рівербет") є відповідальною особою перед своїм контрагентом-покупцем у господарській операції за наслідками невчинення таких дій.
		Судами попередніх інстанцій враховано, що відповідно до абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
		У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН (абзац сьомий пункту 198.6 статті 198 ПК України).
		На підставі наведених вище норм попередні судові інстанції вірно зазначили, що контрагент позивача не втрачає право на отримання податкового кредиту внаслідок зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН.
		За таких обставин, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що неправомірні рішення податкового органу, у цьому конкретному випадку, призвели до понесення позивачем збитків. 
		Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 (на яку посилається скаржник), згідно якої якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові (пункт 8.60) звертала увагу на те, що зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у покупця права на податковий кредит з ПДВ, продавець міг реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.
		Водночас сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі не означає, що ця обставина становить достатню причину для визнання того, що така сплата знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів.
		За результатом касаційного перегляду справи №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскарживши в судовому порядку рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної, яке в подальшому було визнане протиправним та скасоване судом, платник податків запобіг заподіянню збитків своєму контрагенту. Відтак, підстави для стягнення таких збитків з податкового органу були відсутні, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове про відмову в позові.
		Колегія суддів враховує, що за змістом наведених висновків Великої Палати Верховного Суду у контексті спірних правовідносин причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що внаслідок протиправних дій податкового органу з блокування (зупинення) реєстрації податкових накладних в ЄРПН контрагент позивача як покупець (отримувач послуг) втратив би можливість включити до складу податкового кредиту відповідну суму ПДВ, сплаченого за купівлю у продавця товару (отримання послуг).
		У цій справі, як зазначено вище, суди попередніх інстанцій встановили, що саме позивач - ТОВ "Рівербет" (продавець) не здійснив усіх можливих та передбачених законом дій для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, натомість рішення Головного управління ДПС, які були визнані протиправними та скасовані, не призводять до втрати контрагентом позивача права на отримання податкового кредиту.
		Отже, позивачем не доведено, що збитки в розмірі 2 012 745,30 грн та судовий збір, стягнуті з ТОВ "Рівербет" (продавець) на користь ТОВ "Імекс-Про" (покупець) за рішенням Господарського суду Харківської області від 16.08.2022 у справі №922/419/22, були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу контрагента-покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України як збитків.
		Більш того, суди з`ясували, що судовим рішенням у справі № 922/419/22 було задоволено позов ТОВ "Імекс-Про" з тих підстав, що ТОВ "Рівербет" визнало позовні вимоги. Натомість, судом у справі № 922/419/22 не досліджувалось питання виконання договірних відносин, реальності господарських операцій, обставин щодо втрати правової можливості ТОВ "Імекс-Про" отримати податковий кредит, у тому числі і розміру заявлених ТОВ "Імекс-Про" збитків.
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно зазначили про не підтвердження матеріалами справи факту того, що саме внаслідок протиправних рішень Головного управління ДПС позивачу завдано збитків у спірних правовідносинах.
		Причинний зв`язок між протиправними рішеннями державного органу і збитками є обов`язковою умовою відповідальності та задоволення позовних вимог.
		Відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
		Оскільки у цій справі позивачем не доведено, зокрема, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними рішеннями Головного управління ДПС та витратами, які позивач поніс на відшкодування податкового кредиту свого контрагента, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність складу цивільного правопорушення як підстави для стягнення збитків.
		Таким чином, доводи скаржника про наявність повного складу цивільного правопорушення (трьох його складових у спорі про застосування деліктної відповідальності органу державної влади) спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи та зазначеними вище законодавчими приписами.
		Аргументи скаржника про невірне застосування попередніми судовими інстанціями норм права через неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням, що зазначено вище у мотивувальній частині цієї постанови.  
		Інші доводи скаржника в частині порушення судами процесуальних норм відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності складу правопорушення ґрунтується на встановлених обставинах та оцінених доказах, а також повністю узгоджується з приписами чинного законодавства.
		Таким чином, доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
		На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Рівербет" та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
		Розподіл судових витрат
		У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівербет" залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.08.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 922/1523/23  залишити без змін.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                                К.М. Огороднік 
		Судді                                                                                                    С.В. Жуков 
		                                                                                                    В.І. Картере

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...