Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/3332/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2024.
Дата набрання законної сили: 14.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 757/3332/23-ц
		№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4470/2024
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		14 лютого 2024року                                                                                     м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		судді - доповідача Слюсар Т.А.,
		суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
		за участю секретаря судового засідання Гижицької Л.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року у складі судді Остапчук Т.В., 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила: стягнути моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, матеріальну шкоду в розмірі 8 773 грн, витрати понесених копіюванням документів на суму 2 941 грн з Державного бюджету Україна шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		 
		Позов обґрунтовано тим, що 01 квітня 2022 року зі ст. м. Мінська вирішила об 08 год. 20 хв. зайти до метрополітену щоб добратися до ст. м. Майдан Незалежності. 
		 
		Представнику поліції було представлено застосунок Дія та коментар про те, що їде до Державної міграційної служби за домовленістю, що знаходиться на АДРЕСА_1 . 
		 
		ОСОБА_2 відпихнув її і сказав, що не пропустить, щоб представила паспорт. Вона повторно пояснила, що паспорту у неї немає, оскільки його забрали за її заявою уповноважені особи Державної міграційної служби для термінового оновлення даних та для верифікації. Також пояснила, що 31 березня 2022 року відбувся збій у системі Державної міграційної служби у цей день їй не змогли надати будь-яких документів, в тому числі довідок. 
		 
		ОСОБА_2 озвірів і почав безпідставно штовхати її у груди, викручувати руки і припирати до стінки метрополітену в присутності великої кількості перехожих громадян, які мігрували метро для проїзду, далі дана особа запалила цигарку і почала пускати їй дим в обличчя. Поряд стояло два молодики-поліціянти, які сміялись як з неї знущається ОСОБА_2 . 
		 
		ОСОБА_2 насильно відібрав у неї мобільний телефон, далі притулив до стінки, одягнув зі ще одним представником поліції ОСОБА_3 (номер форми 35890) на неї кайданки. Пізніше ОСОБА_2 почав рвати її одяг (чорне пальто на лівому плечі було розірвано ) і вигукувати прохожим в метрополітені, що він зловив диверсанта. 
		 
		Пізніше за ініціативи ОСОБА_2 її в наручниках відведено у кімнати при метрополітені для огляду її документів. ОСОБА_2 обзивав її, перейшов на ти, застосовував психологічний тиск, незаслужені і нелюдські моральні знущання, обзивання. Пізніше зняли кайданки об 10 год. 45 хв. 
		 
		З 10 год. 50 хв. до 11 год. 20 хв. писала скаргу і пояснення для передачі ОСОБА_4 в службовій кімнаті метрополітену. 
		 
		Після зняття кайданок вона телефонувала на 103 для надання собі меддопомоги. Ні служба 103, ні попередньо викликана служба 102 не прибули на її виклики. 
		 
		Приблизно об 14 год. 00 хв. вона забрала в Державній міграційній службі паспорт оновленими і верифікованими даними. 
		 
		Потім її чужими людьми машиною було доставлено в ближчу клініку, де лікар зафіксував підвищення тиску, зафіксував сліди від кайданок та призначив лікування.
		 
		Працівниками поліції завдано суттєвої шкоди її діловій репутації, здоров`ю, нанесено гіпертонічного кризу та надзвичайно великих моральні страждань, у вигляді душевних страждань. 
		 
		11 квітня 2022 року позивач звернулась зі скаргою до Головного управління Національної поліції в м. Києві з вимогою службових перевірок щодо працівників поліції.
		 
		Ухвалою суду від 23 травня 2022 року справа №757/11526/22-к зобов`язано ДБР внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Від 05 травня 2022 року справа №757/9963/22-к. Від 01 липня 2022 року справа № 761/11386/22 внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування стосовно перевищення влади та службових повноважень працівниками поліції 01 квітня 2021 року стосовно події, що сталась 01 квітня 2022 року на ст. м. Мінська (м. Київ). 
		 
		Крім того працівником Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві відносно неї був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15 серпня 2022 року провадження у справі закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. 
		 
		Зазначала, що вищевказані дії відповідачів завдали їй суттєвих моральних втрат, душевних страждань, призвели до порушення нормальних життєвих та професійних зв`язків.
		 
		Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн, матеріальну шкоду в розмірі 200 грн. В решті позову відмовлено.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру моральної і матеріальної шкоди, не врахування судових витрат позивачки та змінити рішення, збільшивши розмір моральної шкоди, врахувавши обґрунтовану матеріальну шкоду, судові витрати по справі.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не досліджував обставини щодо відшкодування моральної і матеріальної шкоди внаслідок не збереження матеріалів кримінального провадження з вини відповідача за                                         № 42014100090000042 та взагалі не продекларував рішення суду від 11 вересня 2023 року.
		 
		Скаржниця вказує, що суд не мотивував в рішенні, чому не досліджував медичні документи від 01 квітня 2022 року, як важливі докази завдання шкоди її здоров`ю з вини відповідача, які мають пролонгований характер до цих пір, адже вона так і не відновила своє здоров`я.
		 
		Зазначає, що до цих пір приймає дуже дороге лікування від тиску, цукрового діабету, який виник на фоні важкої стресової ситуації, купує дорогі вітаміни для нормалізації проблем з нервовою системою, не може спати по ночах, що завдає їй значної моральної шкоди та страждань.
		 
		Посилається на те, що не лише страждання, але й інші негативні емоції, які є наслідком психотравмуючої ситуації вплинуло на неї та створили перешкоди в реалізації прав та інтересів у всіх сферах її життя.  
		 
		Скаржниця вважає, що наявність обставини, яка виникла з вини відповідача та довготривалої конфліктогенної ситуації для неї мала суттєвий вплив і місце як додаткового інтенсивного подразника та зачіпила найбільш індивідуально значимі для позивача потреби (загроза здоров`ю, самоповазі, соціальному престижу, порушенню соціометричного статусу).
		 
		В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції у м. Києві, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, таким що суперечить нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що позивачкою використано неналежний спосіб захисту тому, що якщо остання вважає, що поліцейськими були перевищені службові повноваження, вона має право оскаржити їх дії в порядку КПК України для встановлення обставин справи щодо застосування відповідних заходів впливу передбачених Законом України «Про Національну поліцію». Матеріальна шкода відшкодовується винною особою в рамках кримінального провадження №12022105050001639, ініціювання двох проваджень (цивільного і кримінального) для встановлення одних і тих же обставин не допускається.
		 
		Вказує, що позивачкою не доведено усіх обставин завдання моральної шкоди та її розміру. Скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності свідчить про реалізацію позивачкою передбаченого КАС України права на оскарження процесуальних рішень уповноваженої посадової особи та не є безумовним та безспірним доказом неправомірності процесуальних рішень, які потягли заподіяння позивачці моральної шкоди, а сам факт скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язків наслідок цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивачки були поновлені рішенням суду.
		 
		Зазначає, що заподіював шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 920/31/18 та від 08 травня 2018 року у справі № 920/316/17. 
		 
		Посилається на те, що правопорушення правил позивачкою, установлених для порятунку життя та здоров'я людей (громадян України) під час масованих ракетних атак, є наслідком вжиття заходів працівниками поліції для припинення протиправної поведінки та складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, а не воля уповноважених посадових осіб поліції, які виконували покладені на них службові обов`язки і не мали права приймати інше рішення та вчиняти дії, ніж ті які передбачені Законом України «Про Національну поліцію». 
		 
		Вважає, що розмір суми, яка визначена судом для відшкодування моральної шкоди не відповідає принципам справедливості та є значно завищеною.
		 
		В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на висновки суду першої інстанції є помилковими, просить скасувати його частково, а саме в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральної шкоди в сумі 5 000 грн і матеріальної шкоди в розмірі 200 грн та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 грн і матеріальної шкоди в розмірі 200 грн. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року залишити без змін.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що виходячи із позиції Верховного Суду Держава Україна в особі Казначейства є неналежним відповідачем у справі № 757/3332/23-ц.
		 
		Вказує, що Казначейство, яке за ініціативою позивача залучено до справи як відповідач, згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Зазначає, що у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №554/5980/18, від 09 лютого 2022 року у справі №757/6203/21-ц з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 сформульовано, що «кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Казначейства».
		 
		Посилається на те, що задоволення вимог щодо стягнення з Казначейства є очевидно необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного захисту.
		 
		У відзивах на апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у м. Києві та Державної казначейської служби України - Возняк О.В. просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції у м. Києві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення та задовольнити вимоги апеляційної скарги Головного управління Національної поліції у м. Києві, відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		У відповіді на відзив на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - Возняк О.В. просить відмовити у відзиві повністю.
		 
		Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 , яка просила свою апеляційну скаргу задовольнити, та відмовити в задоволенні апеляційних скарг відповідачів, представника позивача Головного управління Національної поліції у м. Києві, який просив подану ним та апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити й відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивачки, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
		 
		Представник Державної казначейської служби України не з`явився, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за його відсутності.
		 
		Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. ст. 2, 5 ЦПК України).
		 
		За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
		 
		Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
		 
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		 
		Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		 
		Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		 
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Як убачається зі справи, 01.04.2022 на ст. м. Мінська (м. Київ) поліцейськими управління в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві була затримана ОСОБА_1 , з підстав виникнення конфлікту з працівниками поліції.
		 
		З довідки від 08.04.2022 про проведення перевірки по повідомленню операторів спец.лінії «102» убачається, що 08.30 ОСОБА_1 під час проходу на ст. м. «Мінська» відмовилась надати для перевірки документи та показати вміст сумки. Прохання поліцейського та роз`яснення, щодо роботи метрополітену, як укриття та вжиття з даного приводу антитерористичних заходів під час військового стану, викликали у ОСОБА_1 обурення та вона почала конфліктувати, виражатися нецензурною лайкою, образливо чіплялася до громадян, які проходили на станцію, на прохання припинити хуліганські дії не реагувала чим порушила спокій громадян та викликала їх справедливе обурення (а.с. 233 т. 2).
		 
		В подальшому, в присутності свідків працівником Управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП (ВАБ 373648) (а.с. 238 т.2).
		 
		Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.08.2022 провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП (а.с. 244-246 т.2)
		 
		Вказаною постановою встановлено недостатність доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
		 
		Районний суд задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, прийшов до висновку про наявність спричиненої незаконними діями працівників Управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві  моральної шкоди, однак при визначенні її розміру виходив з конкретних обставин справи, характеру спричинених їй моральних страждань, які полягали у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв`язку із неправомірним складанням на неї протоколу, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, вона була вимушена витрачати додатковий час та зусилля для захисту своїх прав, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначив розмір такої шкоди в сумі 5000 грн, відшкодування яких підлягає за рахунок коштів державного бюджету.
		 
		Задоволено судом й вимогу про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 200 грн, які визнано доведеними.
		 
		Такі висновки суду є обґрунтованими колегія суддів погоджується з підставністю стягнення на користь позивачки вказаних сум, з урахуванням наступного.
		 
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		 
		Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		 
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		Крім того, згідно роз`яснень, викладених в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		 
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		 
		Зі справи установлено, що незаконними діями працівників Управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві  дійсно було спричинено шкоду, яка заключалася в моральних стражданнях, які позивачка зазнала через складання на неї протоколу про адміністративне правопорушення.
		 
		Крім того, під час розгляду адміністративної справи, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.08.2022 встановлено недостатність доказів для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності й у справі закрито провадження за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення за ст. 185 КУпАП.
		 
		Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.
		 
		Згідно п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		 
		При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		 
		Позивач в своєму позові зазначила, що розмір заподіяної моральної шкоди, завданої їй ГУ НП у м. Києві  внаслідок скоєння ним адміністративного правопорушення оцінює в розмірі 1 000 000 грн. 
		 
		Розмір моральної шкоди оцінений в тому числі і з урахуванням показань свідка ОСОБА_5 , в суді першої інстанції де вона пояснила, що 01.04.2020 1 годину чекала коли їй привезуть її паспорт, щоб пройти в метрополітен та була свідком, як працівники не пропускали позивачку, вона пояснювала, що паспорт її в міграційній службі. Спілкувались з нею в грубій формі, нецензурною лайкою, пускали дим в лице, порвали пальто, одягли наручники. Позивачка не використовувала нецензурну лексику.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		 
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		 
		З урахуванням положень ст. 23, 1167 ЦК України, правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а також обставин встановлених при розгляді вказаної справи колегія суддів, виходячи із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги на суму 5 000 грн.
		 
		Обґрунтовано судом стягнуто й матеріальну шкоду в розмірі 200 грн, витрачену позивачкою на  ремонт пальто, яке було пошкоджено працівниками поліції під час події, яка сталася 01.04.2022 на ст. м. Мінська (м. Київ).
		 
		До суду позивачкою долучено товарний чек № 53 від 14.04.2023 на суму 200 грн, які сплачено за ремонт пальто (а.с. 106 т.1).
		 
		Отже, висновок районного суду, щодо часткового задоволення позову є обґрунтованим.
		 
		Між тим, щодо способу стягнення вказаних коштів, колегія суддів вважає зазначити наступне.  
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)
		 
		Водночас, колегія суддів апеляційного суду вказує, що відшкодування шкоди має здійснюватися не за рахунок коштів Державної казначейської служби України, а через органи казначейства з Державного бюджету України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 та висновкам, які містяться у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 556/896/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18, від 19 січня 2022 року у справі № 554/2224/18, від 07 вересня 2022 року у справі № 711/4624/21.
		 
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		 
		Згідно із пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		 
		В пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
		 
		У зв`язку із цим, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що резолютивна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися Державної казначейської служби України, та виду рахунку з якого має бути здійснено списання Єдиний казначейський рахунок, та зазначенні, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		 
		Подібного висновку дійшов й Верховний Суд в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 428/5987/20.
		 
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права  в іншій частині та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.
		 
		Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
		 
		Твердження скаржників в апеляційних скаргах про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.
		 
		Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
		 
		Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
		 
		Підставами для зміни рішення суду в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є  неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За таких обставин, подані по справі апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції у м. Києві та Державної казначейської служби України задовольнити частково.
		 
		Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду першої інстанції у наступній редакції:
		 
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 200 грн. 
		 
		В решті позову відмовити.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 20 лютого 2024  року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...