Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/6799/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.02.2024. Зареєстровано: 22.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2024.
Дата набрання законної сили: 21.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 600/6799/23-а 
		Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович 
		Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 
		21 лютого 2024 року 
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Залімського І. Г. 
		суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, 
		В С Т А Н О В И В :
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 212 від 09.10.2023 в частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 ;
		- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 291 від 10.10.2023 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду санітарного інструктора медичного пункту військової частини;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що працює лікарем-методистом в комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка» Чернівецької міської ради та є заброньованою особою.
		Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду про обрання іншого способу захисту порушеного права є необґрунтованими, оскільки єдиним засобом відновлення порушеного права є скасування протиправних наказів ТЦК та військової частини. Також позивач вказав, що посадовими особами було проігноровано його заяви про те, що він є заброньованою особою, у зв`язку з чим йому надано відстрочку від мобілізації. До того ж суд першої інстанції не врахував той факт, що наказ про бронювання був виданий Міністерством економіки України 06.10.2023, і він не надсилався безпосередньо заброньованій особі, а позивача мобілізовано 09.10.2023 тобто позивач через короткий відрізок часу фактично був позбавлений можливості у встановленому порядку повідомити відповідні органи про його бронювання.
		Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2023 Чернівецьким міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки проведено заходи з обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного ОСОБА_1 , для визначення придатності для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
		За результатами медичного обстеження та медичного огляду позивач визнаний придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.10.2023 № 6435/23 (а.с. 32).
		09.10.2023 Чернівецький МТЦК та СП видав наказ № 212, яким позивача призвано на військову службу та направлено для проходження військової служби в військову частину НОМЕР_3 (а.с. 35).
		09.10.2023 Чернівецьким МТЦК та СП складено поіменний список № 4079 військовозобов`язаних, які призвані і відправлені Чернівецьким МТЦК та СП у складі команди військової частини НОМЕР_3 , до якого, серед інших, включено позивача (а.с. 37).
		10.10.2023 позивач подав на ім`я начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 рапорт, яким доповів, що справи та посаду санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 прийняв. Вказаний рапорт зареєстровано військовою частиною НОМЕР_1 10.10.2023 за вх. № 7147 (а.с. 54).
		10.10.2023 позивач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому клопотав зараховувати його грошове забезпечення на визначені ним рахунки. Вказаний рапорт зареєстровано військовою частиною НОМЕР_1 10.10.2023 за вх. № 7148 (а.с. 55).
		На підставі поіменного списку № 4079 від 09.10.2023 та поданих позивачем рапортів від 10.10.2023 вх. № 7147, вх. № 7148, 10.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині), яким позивача з 10.10.2023 зараховано до списків особового складу частини на посаду санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення (а.с. 56).
		Вважаючи накази про призив та зарахування до списків військової частини протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного наказу № 212 від 09.10.2023 внаслідок невиконання позивачем правил військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 не володів (і не міг володіти) інформацією та доказами на її підтвердження, про наявність у позивача імунітету щодо призову на військову службу під час мобілізації. Тому враховуючи швидкоплинність процесів, пов`язаних із призовом на військову службу в період мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинив всі залежні від нього дії щодо з`ясування обставин, пов`язаних із призовом позивача на військову службу.
		Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним оскаржуваного наказу № 212 від 09.10.2023 щодо призову позивача на військову службу по мобілізації, і як наслідок і оскаржуваного наказу № 291 від 10.10.2023, оскільки він є похідним від наказу № 212 від 09.10.2023.
		Вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує наступне.
		Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		В той же час стаття 55 Конституції України визначає права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відтак, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		В силу статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
		Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
		Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
		Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
		1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
		2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
		3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
		Стаття 1 Закону№ 3543-XII передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
		За змістом ст.2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України Про оборону України, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №223-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
		Частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
		Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Згідно з ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
		Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Ст.22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Згідно з ч.3, 4 ст.22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
		Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
		При цьому, ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Так, згідно з абз.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Як уже було встановлено, 12.09.2023 Чернівецькою обласною військовою адміністрацією погоджено та направлено до Генерального штабу Збройних Сил України список військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час. У списки від комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка» Чернівецької міської ради включено лікаря-методиста ОСОБА_1 (а.с. 9 - 10).
		15.09.2023 Генеральний штаб Збройних Сил України листом до Міністерство економіки України погодив списки військовозобов`язаних на бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час (а.с. 11).
		06.10.2023 Міністерство економіки України видано наказ № 14968, яким позивача заброньовано на період мобілізації і на воєнний час та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців (а.с. 12).
		Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII.
		Проте суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, що позивач не надав жодного підтвердження бронювання за комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча поліклініка» Чернівецької міської ради, а інформація про наявність бронювання позивача була передана Чернівецьким обласним ТЦК та СП тільки 18.10.2023 засобами СЕДО після призову позивача на військову службу. Також суд вказав, що матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких доказів щодо наявності у відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) інформації про те, що позивач не підлягав призову на військову службу, а також звернув увагу на те, що позивач повинен був особисто звернутись до Чернівецького МТЦК та СП із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також надання документів, які підтверджують право на відстрочку.
		Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
		Пункт 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі  Порядок № 1487) визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
		Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
		Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
		На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
		Військовозобов`язані, які згідно із Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
		Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:
		організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 
		організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; 
		організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
		виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; тощо.
		Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
		Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
		Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
		В той же час додатком № 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:
		- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;
		- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
		- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
		-подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
		Аналізуючи вищевикладені норми колегія суддів зазначає, що не лише у військовозобов`язаного громадянина є обов`язок щодо повідомлення органів ТЦК про відповідне бронювання, а й органи ТЦК зобов`язані перевіряти та володіти інформацією щодо заброньованих осіб з метою недопущення протиправних дій щодо особи.
		Так, Міністерством економіки України видано наказ №14968 від 06.10.2023 року «Про бронювання військовозобов`язаних за ТОВ «Лангейт», КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи», КНП «Міська дитяча поліклініка».
		Пунктом першим вказаного наказу зазначено про бронювання за ТОВ «Лангейт», КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи», КНП «Міська дитяча поліклініка» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов`язаних, які працюють у зазначених суб`єктах господарювання, за списками погодженими Генеральним штабом Збройних Сил України (реєстраційний номер 300/1/С/25489 від 15.09.2023).
		Згідно з вказаним наказом заброньованим військовозобов`язаним надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
		Департаменту економіки безпеки і оборони доручено надіслати копію цього наказу Генеральному штабу Збройних Сил України та Чернівецькій обласній військовій адміністрації.
		Отже, цілком можливо стверджувати, що позивача станом на 09.10.2023 року не було ознайомлено із копією наказу від 06.10.2023 року та супровідними документами. До того ж суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ Мінекономіки №14968 щодо ОСОБА_1 був виданий 06 жовтня 2023 року, тобто у п`ятницю останній робочий день тижня, а вже 09 жовтня 2023 року, тобто у понеділок перший робочий день наступного тижня, позивача було призвано на військову службу по мобілізації та направлено у військову частину НОМЕР_3 .
		Вказані обставини унеможливили також виконання позивачем свого обов`язку щодо особистого повідомлення в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого пунктом 1 додатку № 2 до Порядку №1487 Правил. 
		Відтак суд апеляційної інстанції враховує вкрай короткий часовий проміжок від дати видачі наказу про бронювання до моменту призову на військову службу, відтак у позивача була відсутня об`єктивна можливість надання відповідачу відповідних документальних підтверджень про надання йому відстрочки від призову.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме до повноважень органів ТЦК належить видача посвідчень про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.
		Отже, не лише у позивача є обов`язок щодо повідомлення відповідних органів про його бронювання, але і органи ТЦК зобов`язані перевіряти наявність у відповідної особи певного статусу, зокрема щодо бронювання.
		Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач на мент призову на військову службу по мобілізації (09.10.2023) був заброньований та йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (на підставі наказу Мінекономіки від 06.10.2023), тому він не підлягає призову на військову службу по мобілізації, відтак наказ начальника Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки в частині призову направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції, що накази про призов та зарахування до військової частини як акти індивідуальної дії реалізовано їх застосуванням, а тому їх оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказів не може призвести до відновлення порушеного права, помилковими.
		Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Так, апеляційний суд вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не грунтуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.
		Зокрема, рішення відповідача та висновки суду не відповідають принципу «належного урядування», який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року, також рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, пункт 71).
		Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року).
		Держава-відповідач нестиме відповідальність за Конвенцією за порушення прав людини, спричинені діями її представників при виконанні ними своїх службових обов`язків (див., наприклад, рішення у справі Крастанов проти Болгарії (Krastanov v. Bulgaria), заява № 50222/99, пункт 53, від 30 вересня 2004 року). Проте держава також нестиме відповідальність, якщо її представники перевищують межі своїх повноважень або діють всупереч інструкціям (див. рішення у справах Молдован та інші проти Румунії (№ 2) (Moldovan and Others v. Romania (no. 2), заяви №№ 41138/98 і 64320/01, пункт 94, ECHR 2005-VII (витяги), та Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), від 18 січня 1978 року, пункт 159, Series А № 25). 
		Отже суд апеляційної інстанції зазначає, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети.
		Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач станом на час видачі оскаржуваного наказу про призов на військову службу по мобілізації мав статус особи, якій надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а отже наказ начальника Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.10.2023 №212 є протиправним, не грунтується на Законі та підлягає скасуванню в частині, що стосується солдата ОСОБА_1 . Як наслідок, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 № 291 в частині зарахування до списків особового складу та призначення солдата ОСОБА_1  санітарним інструктором медичного пункту військової частини НОМЕР_1 також є протиправним і підлягає скасуванню, як прийнятий на підставі наказу Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 09.10.2023 №212. 
		Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, зважаючи на необхідність належного захисту та відновлення порушеного права позивача, зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини. НОМЕР_1 .
		У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позовну заяву задовольнити.
		Визнати протиправним і скасувати наказ начальника Чернівецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №212 від 09 жовтня 2023 року в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 .
		Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №291 від 10.10.2023 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 на посаду санітарного інструктора медичного пункту військової частини.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий Залімський І. Г.    Судді   Сушко О.О.   Мацький Є.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...