Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/2191/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2024. Зареєстровано: 22.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/183/581/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022130000000101

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 183/2191/22
		№ 1-кп/183/581/24
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Ухвалено  20 лютого 2024 року в м. Новомосковськ Дніпропетровської області.
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянув у судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22022130000000101 відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, який має середню освіту, неодруженого, непрацюючого, несудимого, зареєстрований та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч.1 ст. 111 КК України, 
		за участю прокурора -                                                         ОСОБА_4 
		захисника                                                                          ОСОБА_5 
		обвинуваченого -                                                         ОСОБА_3 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « доктрина Герасимова », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		Самопроголошеним Головою «ЛНР» 07 жовтня 2014 року виданий указ № 15, згідно з яким створено незаконне збройне формування так званої «ЛНР» - «Народна міліція». Зокрема, вказане військове формування здійснює збройний опір силам АТО/ООС на території Луганської та Донецької областей та сприяє діяльності Російської Федерації.
		Вказане формування має організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають важке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ЛНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій частині Луганської області та мають загальну.
		19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом президента Володимира Зеленського № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		Так, 27.02.2022 (більш точний час органами досудового розслідування невстановлений), громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаним про незаконність дій співучасників збройних формувань та Російської Федерації на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи намір на державну зраду вступив в злочинну змову з особою на ім`я « ОСОБА_8 », який з 2014 року бере участь у діяльності НЗФ «ЛНР», щодо якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, на вчинення дій, направлених на надання допомоги представникам НЗФ «ЛНР» та ЗС РФ в проведенні підривної діяльності на території м. Сєвєродонецьк Луганської області, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам НЗФ «ЛНР» та ЗС РФ засобами телефонного зв`язку та мережі «Інтернет» відомостей щодо місць дислокації, чисельності та маршрутів пересування, підрозділів та військової техніки Збройних Сил України, задіяних у збройному супротиві військовослужбовцям ЗС РФ на території м. Сєвєродонецьк Луганської області. 
		У подальшому, ОСОБА_3 , у період з 27.02.2022 по 05.03.2022 перебуваючи на території м. Сєвєродонецьк Луганської області, на виконання злочинного завдання представника НЗФ «ЛНР» особи на ім`я « ОСОБА_8 », у невстановлений в ході досудового розслідування час, діючи умисно, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, для орієнтування військовослужбовців ЗС РФ та НЗФ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » використовуючи мобільний телефон з номером НОМЕР_1 , через мобільний додаток «Telegram» (ник-нейм « ОСОБА_9 »), повинен був передавати вищезазначену інформацію особі на ім`я « ОСОБА_8 » (ник-нейм « ОСОБА_8 »), чим надав би допомогу представникам НЗФ «ЛНР» та військовослужбовцями ЗС РФ в проведенні підривної діяльності проти України.
		Однак, ОСОБА_3 , розуміючи протиправність своєї діяльності, відмовився від виконання подальших дій, направлених на надання допомоги представникам НЗФ «ЛНР» та ЗС РФ в проведенні підривної діяльності на території м. Сєвєродонецьк Луганської області, з метою нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3  вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав, зазначив, що те, що 04 березня 2022 року ввечері у м. Сєвєродонецьк був артилерійський та РСЗО обстріл, він пішов до підвалу свого будинку по АДРЕСА_2 , в якому він знаходився до обіду приблизно до 11-12 години 05 березня 2022 року. В цей час зайшли невідомі йому особи з автоматами в масках без шевронів, нікому не представлялися, внаслідок чого він зреагував на те, що ці люди спілкувалися з бабусями, сусідами та вийшов з підвалу. Вказані невідомі особи запитали у нього ким він є, і звідки він, на що повідомив, що він з даного під`їзду. Після чого вказані особи запропонували пройти з ними і відвели його нагору до поштових скриньок. На його питання хто ці люди - вони вдарили його прикладом автомата у груди і відвели за будинок. За будинком стояла машина Форд Сієра сірого кольору, поставили його на коліна, зав`язали руки скотчем, побили, потім закинули в багажник цього автомобіля і повезли у невідомому напрямку. Приїхавши на місце його передали іншим людям, які почали його бити і допитувати де він поставив вибухових пристрій у м. Сєвєродонецьк. Побиття відбувалося десь до вечора, також імітували повішання, закладали паяльник у руки, били прикладами, гантелями били у череп. Потім вони зрозуміли, що вибухових пристроїв у мене немає ніяких. Після цього почали цікавитися кому він надсилає карти, коректування по обстрілам. При собі у нього не було телефону, оскільки в той час був поганий зв`язок, тим більше в підвалі зв`язок був відсутній, і при обстрілах він швидко спускався до низу і не взяв його з собою, а отже, він запропонував цим людям пройти до його квартири , де були комп`ютер, телефон і оглянути його записи. Однак вони продовжили його бити і допитувати щодо того у кого в місті є наркотики і зброя і хто у місті займається протиправними діями, але нічим допомогти він їм не міг. На третій день його почали виводити на розстріл, імітували розстріл на території ВСП. На четвертий день, не добившись жодних показань його перев`язали, посадили в машину і відправили у невідомому напрямку. Їхали довго, потім його передали іншим людям у формі з співробітником поліції, від яких він дізнався, що знаходиться у Краматорському ІВС. Потім вранці перевезли у м. Красноармійськ, де він був з зав`язаними очами, ці люди були представились співробітниками СБУ, які сказали, що йому потрібно запам`ятовувати, що саме він повинен говорити. Все це супроводжувалося ударами. На його питання йому відповіли, що він буде потім розбиратися в суді. 09 березня 2022 року приблизно о 17.00 годині він був знову з зав`язаними очами, йому дали якісь документи і попросили це підписати. Що там було він не бачив. Він це підписав із зав`язаними очима, його вивели у коридор, сказали, що зараз поїдемо. Десь через 40 хвилин підійшла людина і представилась як його ніби то адвокат на ім`я ОСОБА_12 . Йому не дали можливості спілкуватися з адвокатом, документи він підписував без нього, оскільки після того як він представився він пішов із співробітниками СБУ. Після чого його посадили із зав`язаними очами в автомобіль і відвезли в Дніпропетровське СІЗО.
		Телефон і пристрій, який був досліджений в судовому засіданні йому не належить і вперше він його побачив саме в суді. Також доповнив, що ніколи не користувався сім картами оператора Водафон, в нього завжди був Київстар і Лайф, і цим номерам вже понад 6 років. 
		Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч.1 ст.111 КК України на підставі наступних доказів, досліджених в судовому засіданні:
		-показань свідка ОСОБА_13 про те, що він є інспектором в батальйоні поліції Луганської області та з 24.02.2022 року по 30.03.2022 року перебував на території м. Сєвєродонецьк і займався патрулюванням міста, виконуючи бойові завдання. З 25.02.2022 року на території школи ІНФОРМАЦІЯ_6 базувалася ІНФОРМАЦІЯ_7 у кількості приблизно 50 військовослужбовців з автомобільним транспортом, зокрема автомобілем Урал, Камаз, які були накриті маскувальною сіткою. Місто обстрілювалось кожного дня. Він часто приїжджав на виїзд до цієї школи, бо військові затримували підозрілих осіб і передавали йому та іншим поліцейським для перевірки. Фото, які зафіксовані протоколом огляду від 01.05.2022 року та були йому пред`явлені при допиті хоч і датовані 21 квітня 2022 року, але розташування об`єктів і їх кількість повністю відповідає подіям того періоду, а саме кінця лютого 2022 року та березня 2022 року.
		-показань експерта ОСОБА_14 щодо висновку експерта № 31 від 13.04.2022 року, де в межах проведеного експертного дослідження, а саме комп`ютерно-технічної експертизи, ним надавалися відповіді на поставлені питання. Так, ним було досліджено мобільний телефон марки «Lenovo», перепон для включення якого не було, після чого було досліджено додаток «Telegram», а саме листування з користувачем з нікнеймом « ОСОБА_15 ». В даному застосунку передбачена можливість зміни нікнеймів, як власного, так і користувачів. Отримана інформація щодо питань, які були поставлені у постанові слідчого ним була поміщена на ДВД диск у вигляді відеофайлу і долучена в якості додатку до висновку експерта № 31 від 13.04.2022 року. Телефон марки «Lenovo» надійшов на дослідження з двома сім картами у режимі «Політ». В процесі дослідження були вилучені ці картки і далі дослідження здійснювалось без сім-карток. Сім картки були досліджені окремо. Телефон надійшов на дослідження запакований у прозорому поліетиленовому пакеті скріплений паперовою біркою. Дистанційно, якщо телефон не підключено до мережі, не вмикаючи телефон, не вставляючи сім карти до нього не можливо відділено змінити нікнейми осіб, які зафіксовані на цьому телефоні з іншого телефону. Технічна конструкція телефону була змінена, а саме відсутня задня кришка телефону, припаяна акумуляторна батарея з іншого телефону. Ілюстрації об`єктів, у тому вигляді якому надійшли на дослідження, викладені у ілюстративній таблиці №1 до даного висновку;
		-протоколу  затримання від 09.03.2022 року  складеного в період часу з 14:00 до 14:25 год. слідчим  в ОВС 1 відділення СВ 3 управління  ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях в межах кримінального провадження № 22017130000000061 від 07.04.2017 року, згідно якого  ОСОБА_3  затримано о 12:00 годин 30 хв. 05.03.2022 року на місці вчинення злочину, в районі м. Сєвєродонецьк Луганської області посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв`язку з проведенням бойових дій проти підрозділів ЗС РФ .  ОСОБА_3  було доставлено до м. Покровськ Донецької області 09.03.2022 року. Затримано за підозрою у скоєні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 111 КК України. У зв`язку із відсутністю необхідності особистий обшук ОСОБА_3  не проводився. Під час затримання ОСОБА_3  добровільно видав свій власний мобільний телефон «LENOVO  А2010-а» з сім карткою НОМЕР_1 , відеокамеру SQ-11, гаманець з картою «моно банк» № НОМЕР_2 , картою «моно банк» № НОМЕР_3 , які поміщено до прозорого поліетиленового пакету типу файл, горловина якого обмотана ниткою на кінцях якої бирка з пояснювальним написом. А також видано паспорт громадянина України ОСОБА_3 (ID картка) ( т.2 а.с.4-6);
		-протоколу огляду від 01.05.2022 року телефону «LENOVO» моделі «А 2010-а», серійний номер « НОМЕР_4 )», на якому виявлено додаток «Telegram» та виявлено діалог (переписку) з користувачем під ніком « ОСОБА_16 », також виявлено діалог з користувачем під ніком « ОСОБА_17 », зроблені фотознімки, що є додатком до протоколу огляду. Судом встановлено, що фототаблиця до протоколу, а саме фото № 2 містять також позначку нікнейму ftp) та відображення номеру НОМЕР_5 (т.2 а.с.23-29);
		- висновку експерта № 31 від 13.04.2022 року та ілюстративної таблиці до нього №1, а також додатку до нього у виді оптичного диску типу DVD-R, відповідно до якого на наданому на дослідження телефоні марки «Lenovo» моделі «А2010-а» серійний номер « НОМЕР_6 (00)» використовувався інтернет месенджер «Telegram» як окремий додаток. На наданому на дослідження телефоні марки «Lenovo» моделі «А2010-а» серійний номер « НОМЕР_6 (00)» виявлені збережені файли у каталогах додатку «Telegram». В телефоні виявлено обмін повідомленнями (діалоги) у додатку «Telegram». Відновити видалені файли та видалені повідомлення у додатку «Telegram» не виявляється за можливе у зв`язку з відсутністю технічної можливості. На наданому на дослідження телефоні марки «Lenovo» моделі «А2010-а» серійний номер « НОМЕР_6 (00)» виявлено чат у додатку «Telegram» з невідомою особою, яка використовувала нікнейм « ОСОБА_18 », там виявлено графічний файл схожий на знімок місцевості з примітками «ІНФОРМАЦІЯ_8». Чат збережено у вигляді відеофайлу, який з назвою «Telegram.mр4» збережено на оптичний диск типу DVD-R ( т.2 а.с.30-36);
		-протоколу огляду від 01.05.2022 року, згідно якого предметом огляду є флеш-носій Good Ram 64 Gb miсro SD XС, який знаходився в середині міні камери, кубічної форми, виконаної з пластикового матеріалу чорного кольору, до корпусу якої приклеєно предмет прямокутної форми. При відкритті папки з вмістом носія інформації, встановлено, що на ньому міститься 7 папок. При відкритті папки під назвою «Video», в якій міститься 2 відеофайли формату «.avi» з наступними назвами « MOV10004 » та «MOV10000». При перегляді відеофайлу під назвою «MOV10000» з 01 хв.58 хв. по 02 хв. 11 сек. в кадрі з`являється військовий автомобіль марки УРАЛ темно зеленого кольору (хакі). З даного відео зроблено скріншоти , які збережені та роздруковані і є додатками до даного протоколу у вигляді фототаблиці (скріншот № 1, 2, 3) ( т.2 а.с.37-38);
		-протоколу огляду від 27.06.2022 року, згідно якого предметом огляду є мобільний телефон чорного кольору марки «Lenovo» моделі «А2010-а» серійний номер « НОМЕР_7 )» з сім карткою мобільного зв`язку з номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_3 . Серед журналу дзвінків виділено сеанси телефонних з`єднань з номером мобільного телефону  НОМЕР_8 (в період з 14.02.2022 року по 02.03.2022 року). Згідно матеріалів кримінального провадження, номером мобільного телефону НОМЕР_8 користується ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Фотознімки з журналу дзвінків таких сеансів викладено у вигляді фототаблиці №1 до протоколу огляду. На даному мобільному пристрої встановлено додаток - месенджер «Telegram». У вказаному додатку, в розділі «Архів» виявлено збережений діалог з користувачем під ніком « ОСОБА_21 ». Фотознімки повідомлень виявленого діалогу містяться в додатку № 2 (фототаблиця №2 до протоколу огляду). Також на даному пристрої встановлено додаток «Карти», історія пошуку з якого зафіксовано у вигляді фотознімків ( фото № 24, 25, 26 ) ( т.2 а.с.64-94);
		-протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 17.08.2022 року, а саме до матеріалів кримінального провадження № 2202213000000102 за ч.1 ст. 111 КК України відносно ОСОБА_20 , серед яких витяг з ЄРДР № 2202213000000102, протокол огляду від 02.04.2022 з додатками у вигляді фототаблиці ( т.2 а.с. 98-165). Предметом огляду є мобільний телефон чорного кольору «Iphone 7» з ІМЕІ - НОМЕР_9 , ICCID НОМЕР_10 з сім карткою мобільного оператору зв`язку «Vodafone UA» з абонентським номером НОМЕР_8 та кодом доступом (паролем) до мобільного телефону № НОМЕР_11 .        Оглядом вказаного телефону, встановлено, що у інтернет месенджері «Telegram» ОСОБА_22 користувався профілем із ім`ям « ОСОБА_16 » ( ОСОБА_23 ) прив`язаний до номера мобільного телефону НОМЕР_8 , де наявне листування з абонентом « ОСОБА_18 » (номер телефона до якого прикріплений аккаунт не встановлено). Оглядом вказаного листування встановлено, що громадянин ОСОБА_22 в ході спілкування з вказаним абонентом « ОСОБА_18 » передавав останньому інформацію щодо місць розташування військової техніки та військовослужбовців ЗС України. За результатами огляду листування ОСОБА_22 з абонентом « ОСОБА_18 » виготовлено скріншоти їхньої переписки, а також зроблено «запис екрана», на якому відображено вищевказаних осіб. По закінченню огляду вказані скріншоти та відеозапис екрана завантажено на службовий комп`ютер та у подальшому записано на компакт диск DVD- R марки «Philips», та складено фототаблицю на 63 аркушах, яка додана до вказаного протоколу;
		-речових доказів, оглянутих в судовому засіданні 22.03.2023 року, а саме мобільного телефону «Lenovo A 2010-a», відеокамери SQ -11.
		Всі вище перелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, та є беззаперечними для визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 111 КК України.
		Позицію захисту (аргументовану доктриною «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульованою Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України») щодо необхідності визнання недопустимим доказом протоколу прийому-передачі від 08.03.2022 року ( т.2 а.с.2-3), суд приймає з тієї підстави, що, дійсно, вказаний документ не передбачений КПК України. Тим більше, що при затриманні ОСОБА_3 було у процесуальний спосіб зафіксовано добровільну передачу речей останнім, які пізніше визнані речовими доказами, що відповідає вимогам КПК України.
		Так, дійсно, стороною обвинувачення суду надано протокол прийому-передачі від 08.03.2022 року складеного в період часу 12:40 год до 13:13 год. у м. Лисичанськ Луганської області відповідно до якого слідчий 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєредонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях лейтенант юстиції ОСОБА_24 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 у присутності начальника відділу запобігання виявлення злочинів та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_10 п-к ОСОБА_25 в рамках кримінального провадження за № 22017130000000061 від 07.04.2017 року, начальник відділу ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_25 передав слідчому ОСОБА_24 в ході проведення заходів щодо протидії диверсійної діяльності відносно підрозділів ЗС України та затримання громадянина ОСОБА_3 , який повідомляв представникам НЗФ «ЛНР» про розташування військ, а саме - мобільний телефон марки «LENOVO» чорного кольору з відсутньою кришкою та прикріпленою батареєю білого кольору «S-TELL M 655»; міні камеру відеоспостереження чорного кольору з акумулятором та флеш картою «Micro SD Good ram 64GB; чорний гаманець з видимими слідами пошкодження у якому знаходяться - банківська карта «моно банк» № НОМЕР_3 ; банківська карта «моно банк» № НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_12 виданий 4439. Вказані речі поміщено до прозорого поліетиленового пакету типу файл (без зазначення відомостей про опечатування вилучених предметів) ( т.2 а.с.2-3).
		       На думку суду, вказаний документ прямо пов`язаний з протоколом затримання ОСОБА_3 , оформлений 09.03.2022 року, який фактично і фіксує обставини затримання та містить вказівку на те, що особистий огляд ОСОБА_3 не проводився у зв`язку з відсутністю необхідності, адже під час затримання ОСОБА_3 добровільно видав свій власний мобільний телефон «LENOVO А2010-а» з сім карткою НОМЕР_1 , відеокамеру SQ-11, гаманець з картою «моно банк» № НОМЕР_2 , картою «моно банк» № НОМЕР_3 , які поміщено до прозорого поліетиленового пакету типу файл, горловина якого обмотана ниткою на кінцях якої бирка з пояснювальним написом. А також видано паспорт громадянина України ОСОБА_3 (ID картка). 
		Суд звертає увагу, що, дійсно, поняті були відсутні, однак вказаний факт не суперечить КПК України, оскільки добровільна видача речей можлива без залучення таких учасників процесуальної дії, як поняті. 
		       Отже, суд оцінює отримані речові докази не на підставі протоколу прийому-передачі від 08.03.2022 року, а у сукупності таких процесуальних документів, як зазначений вище протокол затримання, та на підставі постанови про визнання предметів речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 10.03.2022 року (т. 3 а.с. 113-114), зі змісту яких суд встановлює обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		       При дослідженні даного питання, суд врахував постанову ВС від 15 червня 2021 року у справі  № 204/6541/16-к ( п.22-26),  в якій зазначено, що  суд жодним чином не применшує важливості протоколу затримання для фіксації підстав, обставин і процедури затримання, забезпечення права особи на свободу і запобігання зловживанням, яким може сприяти незареєстроване затримання. Своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією забезпечення права на свободу, гарантованого статтею 29 Конституції України та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відсутність протоколу затримання або неточні відомості, внесені у такий протокол, є порушенням права на свободу, оскільки своєчасне і точне фіксування затримання є важливою гарантією від порушення інших прав особи. Однак питання полягає у тому, чи є сама собою відсутність протоколу затримання, спізніле його складання або зазначення неправильного часу затримання у такому протоколі у разі фактичного затримання особи достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих у ході особистого обшуку фактично затриманої особи, якщо факт і обставини затримання доведені іншими доказами. Суд зазначає, що факт затримання може визначатися не лише протоколом затримання, але й іншими засобами доказування. Таким чином, судова практика виходить з того, що факт затримання особи може встановлюватися не лише протоколом затримання, але й іншими доказами, а відомості, зазначені у протоколі, можуть бути спростовані або, навпаки, підтверджені іншими доказами. Суд вважає, що, встановлюючи обставини затримання, у тому числі час фактичного затримання та наявність підстав для затримання, суди мають виходити з дійсних обставин, встановлених на підставі усієї сукупності доказів, наданих сторонами, включаючи, але не обмежуючись відповідним протоколом.
		Аргументи захисника в частині сумніву у наявності повноважень у представників органів досудового розслідування на здійснення ряду процесуальних дій, спростовуються наданими стороною обвинувачення на запит захисника від 22.03.2023 року ( т.2 а.с.191-192) та досліджених судом постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 01.04.2022 року, якою постановлено виділити з матеріалів кримінального провадження № 22017130000000061 від 07.04.2017 матеріали щодо вчинення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.14, ч. 1 ст. 111 КК України. Відомості про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202213000000101. Досудове розслідування доручити СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. (т. 3 а.с.108-109).Також суду надано постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 01.04.2022 року, згідно якої перший заступник керівника Луганської обласної прокуратури визначив склад групи для здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (т. 3 а.с.110-111). Суд також дослідив постанову про призначення слідчої групи від 01.05.2022 року (т. 3 а.с.112). За наслідками оцінки вказаних документів обґрунтовані сумніви щодо відсутності законних повноважень у органів досудового розслідування, суд не має.
		Посилання сторони захисту на те, що постанова про накладення арешту та постанова про обрання запобіжного заходу є незаконними, з тих підстав, що відповідно до Розпорядження Верховного Суду від 06.03.2022 року за № 1/0/9-22 стосовно зміни територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, а саме того факту, що була змінена територіальна підсудність Сєвєродонецького міського суду Луганської області на Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, в зв`язку з чим органи досудового розслідування у даному кримінальному провадженні повинні були звертатися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, суд відхиляє, оскільки дійсно, постанова про арешт майна від 10.03.2022 року та постанова про обрання запобіжного заходу була винесена керівником Луганської обласної прокуратури у порядку ст.615 КПК України, яка у зазначений період регламентувала порядок здійснення процесуальних дій наступним чином:
		«1. У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та якщо:
		1) відсутня технічна можливість доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань - рішення про початок досудового розслідування приймає слідчий, прокурор, про що виноситься відповідна постанова; відомості, що підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вносяться до нього за першої можливості, а процесуальні дії під час кримінального провадження фіксуються у відповідних процесуальних документах, а також за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, крім випадків, якщо фіксування за допомогою технічних засобів неможливе з технічних причин;
		2) відсутня об`єктивна можливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170,173, 189, 233, 234, 235, 245, 247, 248 та 294 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-115, 121, 127, 146, 146-1, 147, 152, 153, 185, 186, 187, 189-191, 201, 258-258-5, 260-2631, 294, 348, 349, 365, 377-379, 402-444 Кримінального кодексу України, а у виняткових випадках також у вчиненні інших тяжких чи особливо тяжких злочинів, якщо затримка в обранні запобіжного заходу може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі особи, яка підозрюється у вчиненні таких злочинів, - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури з урахуванням вимог глави 37 цього Кодексу за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором».
		Отже, очевидно, існував визначений кримінальним процесуальним законом альтернативний порядок здійснення процесуальних дій поза зверненням до слідчого судді, який фактично і був застосований з окресленою легітимною метою, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також запобігання ризикам, передбаченими п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
		Оцінюючи правомірність втручання в права ОСОБА_3 в цій частині через призму змісту «трискладового тесту» за європейським стандартом правомірності такого втручання, що охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 
		1) законність вручання (або «згідно із законом»); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересам); 3) необхідність у демократичному суспільстві , суд звертає увагу на те, що фактично усі ці три складові були дотримані, враховуючи таке.
		Дійсно було наявне втручання у права ОСОБА_3 , яке фактично було виправдане, та відбувалося «згідно із законом».
		Словосполучення «згідно із законом» у контексті ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та доступності відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 1 липня 2008 р. у справі «Ліберті» та інші проти Сполученого Королівства» (Liberty and Others v. the United Kingdom), заява № 58243/00, n. 59).
		Отже, суд вважає, що оскільки була наявна законна підстава для втручання у права ОСОБА_3 у вигляді затримання та пред`явленої підозри від 09.03.2022 року, здійсненої у законний спосіб, та обрання йому керівником Луганської обласної прокуратури 09.03.2022 року запобіжного заходу в порядку ст.615 КПК України у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, і такий порядок було визначено процесуальним законом на випадок воєнного стану, тому наявна відповідність описаних процедур критерію «згідно із законом». 
		Сєвєродонецьким міським судом Луганської області ухвалено наказ про припинення роботи (діяльності) Сєвєродонецького міського суду Луганської області з 24.02.2022 року.
		Отже, була наявна легітимна мета для вказаного втручання, яка вказана у самих зазначених вище процесуальних рішеннях, а також враховуючи воєнний стан, активні бойові дії, характер підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкості покарання і полягала у необхідності забезпечення збереження речових доказів, а також запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Для того щоб визначити, чи були вчинені заходи «необхідними в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги всю справу загалом, оцінює, чи були мотиви, наведені на виправдання таких заходів, належними і достатніми для цілей такого втручання у відповідні права ОСОБА_3 , при цьому доходить висновку, що необхідність у демократичному суспільстві, в даному випадку цілком відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним заходом до поставленої законної (легітимної) мети.
		Щодо аргументів захисника в частині порушення права на захист ОСОБА_3 через те, що на переконання захисника, не уповноважений орган у даному кримінальному провадженні звернувся до центру з безоплатної правової допомоги, і за наслідком цього призначено адвоката ОСОБА_26 о 14.58 год. 09.03.2022 року ( т.3 а.с. 124) , однак протокол затримання ОСОБА_3 вже було складено в період часу з 14:00 до 14:25 годин 09.03.2022 року при його фактичному затриманні 05.03.2022 року о 12:00 год, без участі адвоката, суд зазначає таке.
		       Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що йому було надано захисника на ім`я ОСОБА_12 . Протокол затримання від 09.03.2022 року, повідомлення про підозру від 09.03.2022 року містять підпис захисника ОСОБА_27 , отже, суд встановив, що право обвинуваченого на захист не було порушено.
		Зокрема, ч. 4 ст. 208 КПК України, визначає, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. 
		При цьому, суд звертає увагу на те, що КПК України, не визначає, як процесуальне порушення, факт відсутності захисника саме в момент затримання особи, оскільки таке право поступово реалізується в порядку ст.52, 53, 213 КПК України, що і є заходами, направленими на забезпечення права особи на захист, передбачене чт. 20 КПК України, які і були в подальшому застосовані.
		Щодо посилань захисника на допущені процесуальні порушення при призначенні експертизи і, як наслідок недопустимість такого доказу, а саме те, що 04.04.2022 року слідчий 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєредонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_28 був на переконання захисника без повноважень на здійснення досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень станом на 04.04.2022 рік, оскільки постанова про призначення слідчих датована 01.05.2022 року, у кримінальному провадженні за № 22022130000000101 від 01.04.2022 року призначає комп`ютерно-технічну експертизу до якої залучає експертів ЗЕС ІСТЕ СБУ в 3 управлінні (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях, і в даній постанові всупереч вимогам ч. 3 ст. 223 КПК України, слідчий не попередив експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, який покладений на слідчого або прокурора.
		Щодо вказаних аргументів сторони захисту, суд зазначає, що ч. 2 ст. 102 КПК встановлено, що у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Аналогічні вимоги щодо відповідальності експерта містяться також у ст. 4 закону «Про судову експертизу», ст. 70 КПК України. 
		Суд не вбачає жодного порушення процесуального закону як при призначенні експертизи, так і при її проведенні, оскільки суд, оцінює висновок експерта як джерело доказів, згідно ст. 84 КПК України, яке цілком відповідає вимогам ст.101, 102 КПК України.
		Отже, висновок експерта у даному кримінальному провадженні щодо пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 , суд визнає належним та допустимим доказом і відхиляє аргументи захисника, щодо застосованих експертом методик та меж проведеного дослідження, як неспроможні й безпідставні. 
		Враховуючи обсяг зауважень сторони захисту щодо доказів наданих стороною обвинувачення, які суд повно, всебічно та неупереджено дослідив в судовому засіданні, суд зазначає, що аргументам сторони захисту суд надав оцінку та забезпечив тим самим право обвинуваченого на отримання мотивованого судового рішення, що є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
		Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		До показань обвинуваченого ОСОБА_3 про невизнання ним вини у скоєнні злочину суд відноситься критично, оскільки його показання фактично зводяться до заперечення належності йому речових доказів і застосування до нього фізичного насильства.
		Судом здійснено перевірку аргументів обвинуваченого щодо фізичного тиску на нього з метою надання показань на стадії досудового розслідування та проаналізовано висновок експерта № 1059 е від 05.05.2022 року, згідно якого виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають скороминущі наслідки. Окрім цього виявлена відсутність 5-6 зубів на нижній щелепі праворуч, що є наслідком екстракції, але яким чином і коли відбулась екстракція : травматичним (внаслідок удару) чи медичним ( видалення зубу лікарем) не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю судово-медичних експертних даних. Враховуючи характер та локалізацію встановлених у нього змін в області обох нижніх кінцівок (слідів від загоєння саден), ступень ознак їх загоєння (ділянки сіро-коричневого кольору, щільні на дотик), можливо вказати, що термін їх отримання становить понад 12-ть діб до моменту огляду.
		В механізмі утворення саден головну роль відіграє ковзання (тертя), тобто рух предмета по поверхні тіла або частина тіла по поверхні предмета при невеликому тисненні. На питання чи могли тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_3 , утворитись в результаті ударів прикладом автомата була надана відповідь: приклад автомату володіє характеристиками тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, будь-яких тілесних ушкоджень або наслідків від їх загоєння характерних для спричинення тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею при огляді ОСОБА_3 не виявлено. 
		Отже суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 в частині нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень, навіть катування фактично не доведені.
		Окрім цього, суд надсилав запит до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з метою з`ясування та перевірки інформації щодо застосування фізичного насильства з боку невідомих осіб, внаслідок чого він отримав численні тілесні ушкодження. Суду на вказаний запит було надано письмову відповідь, згідно якої надати копії документів про проведення медичних оглядів наявності тілесних ушкоджень ув`язненого ОСОБА_3 не є можливим у зв`язку з тим, що на підставі наказів Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5, від 17.01.2017 №101/5 номенклатура справ, які втратили практичне значення за 2010-2022 була знищена актом № 4/15- 42 вн від 06.05.2022 року. 
		Враховуючи вказаний висновок, суд дійшов висновку про те, що прямих доказів про застосоване фізичне насильство до обвинуваченого суду не надано. Більше того, позиція обвинуваченого щодо невизнання вини у вчиненні злочину спростовується усією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
		Судом не встановлено суттєвих порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, які б могли перешкодити ухваленню вироку, а тому, за відсутності розумних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_3 суд вважає доведеною його вину в інкримінованому злочині.
		Таким чином, суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 111 КК України, а саме у готуванні до вчинення державної зради, а саме діяння умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом надання допомоги представнику іноземної держави в проведенні підривної діяльності проти України.
		Відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали. 
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
		При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд враховує те, що останній несудимий, неодружений, непрацюючий, характеризується за місцем взяття під варту в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4) посередньо, як неконфліктний, у лікарів фтизіатра, психіатра, нарколога не перебуває.
		Разом з тим суд враховує те, що ОСОБА_3 вчинив готування до злочину, віднесеного законом до категорії особливо тяжких.
		Зазначені обставини вказують на необхідність призначення ОСОБА_3 покарання, з урахуванням ч.1, 2 ст. 68 КК України, якими визначено, що при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
		За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Отже, суд вважає достатнім призначення покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі, та відсутності підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України.
		Окрім цього, зважаючи на те, що стороною обвинувачення не надано підтвердження наявності у ОСОБА_3 будь-якого майна, і у судових дебатах прокурор не просив призначити покарання із застосуванням конфіскації майна, суд, враховуючи вид покарання, передбачений ч.1 ст.111 КК України, вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі без застосування конфіскації майна.
		Під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню була проведена судова експертиза, вартість якої підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 14 ч.1 ст. 111 КК України КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 6 місяців без конфіскації майна.
		Початок строку покарання  ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, а саме з 05.03.2022 року.
		Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження  ОСОБА_3 під вартою - з 05.03.2022 року по 20.02.2024 року включно.
		Запобіжний захід ОСОБА_29 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.
		Арешт, накладений постановою керівника Луганської обласної прокуратури 10.03.2022 року у кримінальному провадженні № 22017130000000061 у порядку ст.615 КПК України, на мобільний телефон марки «Lenovo A2010-a» із сім картою з номером НОМЕР_1 , відеокамеру SQ-11, гаманець з карткою монобанк НОМЕР_2 та карткою монобанк НОМЕР_13 - скасувати.
		Речові докази по кримінальному провадженню:
		-гаманець з карткою монобанк НОМЕР_2 та карткою монобанк НОМЕР_13 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути за належністю власнику;
		-мобільний телефон марки «Lenovo A2010-a» із сім картою з номером НОМЕР_1 , відеокамеру SQ-11, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - конфіскувати на користь держави.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи № 31 від 13.04.2022 року у сумі 2265 гривень 24 копійки .
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити ОСОБА_3 та прокурору.
		 
		Суддя                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...