Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 162/104/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2024. Зареєстровано: 23.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/162/22/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022030530000555

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 162/104/23
		                           Провадження № 1-кп/162/22/2024
		 
		ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             
		                                   
		 
		 
		 
		   22 лютого 2024 року  смт Любешів
		   Любешівський районний суд Волинської області у складі
		   головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		   з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
		   прокурора  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		   обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		   захисника ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 19.11.2022 року за № 12022030530000555 про обвинувачення
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зарайськ московської області російської федерації, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацевлаштованого, несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 Кримінального кодексу України (далі  КК України)
		ВСТАНОВИВ:
		Органами досудового розслідування ОСОБА_5 ,обвинувачується в тому, що перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний, визнаний 21.10.2022 року військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, не маючи права на відстрочку, без поважних на те причин, у період часу з 24.10.2022 року по 12.12.2022 року ухилявся від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оголошеної указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року.
		Так, 24.10.2022 року, отримавши бойову повістку для призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та будучи відправленим до військової частини НОМЕР_1 безпідставно заявив представникам вищевказаної військової частини скарги на стан свого здоров`я, у зв`язку з чим його повернули до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому на лікуванні ОСОБА_5 у період з 24.10.2022 року по 12.12.2022 року не перебував та за медичною допомогою не звертався.
		В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи вчинення зазначених дій, які спрямовані на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, 03.11.2022 року, отримавши бойову повістку для призову на військову службу під час мобілізації та будучи відправленим до військової частини НОМЕР_2 , безпідставно знову заявив представникам вищевказаної військової частини скарги на стан свого здоров`я, у зв`язку з чим його повернули до ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому на лікуванні ОСОБА_5 у період з 24.10.2022 року по 12.12.2022 року не перебував та за медичною допомогою не звертався.
		Продовжуючи свої злочинні дії, які охоплені єдиним умислом на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 09.12.2022 року, отримавши повістку про призов на військову службу під час мобілізації та необхідність з`явитися 12.12.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого проходження військової служби, всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022, без поважних причин не з`явився о 17 год 12.12.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 на відправлення у команді № НОМЕР_3 до військової частини для проходження військової служби за мобілізацією
		Таким чином, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 впродовж усього судового розгляду відмовлявся давати показання на підставі ст. 63 Конституції України. Однак перед судовими дебатами виявив бажання надати пояснення та вказав, що лікарською комісією визнаний придатним до військової служби та коли поїхав до військової частини зазначав про болі в спині, оскільки вона дійсно болить. До медичного закладу не звертався, колов ліки дома сам. Боюся служити. В судових дебатах вказав, що визнає свою вину.
		На підтвердження обвинувачення були надані та безпосередньо досліджені судом наступні письмові докази:
		-витяг з ЄРДР від 19.11.2022 року кримінального провадження № 12022030530000555 за
		повідомленням від 18.11.2022року, правова кваліфікація  ст..336 КК України, за фактом ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_5 ;
		-рапорт про надходження та реєстрацію заяви в ІТС ІПНП Камінь-Каширського РВП
		ГУНП у Волинській області від 18.11.2022 року за №5194 по факту ухилення 04.11.2022року від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_5 ;
		-рапорт про надходження та реєстрацію заяви в ІТС ІПНП ВПД №1 (сел.. Любешів) Камінь
		Каширського РВП ГУНП у Волинській області від 18.11.2022 року за №1978 по факту ухилення 04.11.2022року від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_5 ;
		-рапорт офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 від 14.11.2022 року, у якому, серед іншого, зазначається, що 24.10.2022року ОСОБА_5 у складі команди НОМЕР_1 був відправлений для проходження служби, де під час проведення співбесіди з представниками команди НОМЕР_1 з метою ухилення від призову заявив скарги на стан здоров`я, внаслідок чого його повернули до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 03.11.2022року ОСОБА_5 у складі команди НОМЕР_2 був відправлений для проходження служби, де під час проведення співбесіди з представниками команди НОМЕР_2 з метою ухилення від призову на військову службу знову заявив скарги на стан здоров`я, внаслідок чого його повернули до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		-військовий квиток ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 ;
		-довідка військово-лікарської комісії від 21.10.2022 року, відповідно до якої ОСОБА_5 
		придатний до військової служби, та картка обстеження та медичного огляду ОСОБА_5 ;
		- аркуш доведення від 21.10.2022 року;
		-рапорт начальника ВОМР  заступника 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 від 24.10.2022 року, у якому зазначено, що ОСОБА_5 не заперечував та був мотивований до служби в ЗСУ по загальній мобілізації, під час здачі команди НОМЕР_1 24.10.2022року ОСОБА_5 заявляв скарги на стан здоров`я, чим ухилявся від призову по загальній мобілізації, що вказує на умисну симуляцію хвороби;
		-рапорт начальника ВОМР  заступника 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 від 04.11.2022 року, у якому зазначено, що ОСОБА_5 04.11.2022року під час поставки команди НОМЕР_2 в ході професійно-психологічного відбору та бесіди надав недостовірну інформацію щодо стану свого здоров`я, що було направлено на симуляцію хвороби з метою ухилення від призову на військову службу під час загальної мобілізації;;
		-рапорт офіцера відділення рекрутингу та комплектування 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.12.2022року про те, що 12.12.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у складі команди НОМЕР_3 для проходження військової служби під час загальної мобілізації не прибув військовозобов`язаний ОСОБА_5 , причини неприбуття не надав;
		-розписка ОСОБА_5 про отримання 09.12.2022 року повістки для прибуття на 17 год 
		00 хв 12.12.2022 року;
		- листи директора КП «ЛБЛ» Любешівської селищної ради від 15.12.2022 року №1135/04/2-22 та від 16.12.2022 року №1137/04/2-22 про те, що ОСОБА_5 в період з 24.10.2022 року по 01.12.2022 року та з 09.12.2022 року по 12.12.2022 року за медичною допомогою в заклад не звертався.
		Крім вказаних письмових доказів, судом допитано ряд свідків, які вказали наступне. Так, свідок ОСОБА_9 (завідувач поліклінічного відділення КП «Любешівська ЛБЛ» Любешівської селищної ради, лікар-невропатолог, з 01.01.2023 року - голова військово-лікарської комісії в резерві) суду пояснила, що згідно з рішенням ВЛК від 2022 року ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби. Згодом на звернення слідчого щодо можливості проходження служби зі встановленим останньому діагнозом, пояснила, що встановлений діагноз «хронічна люмбалгія»  це періодичні болі в поперековому відділі хребта, які не обмежують здатність до несення служби військовозобов`язаним, як у воєнний, так і в мирний час. На момент проходження ВЛК відповідно до документації ОСОБА_5 був здоровий, протипоказів для проходження військової служби немає. Чи звертався ОСОБА_5 до лікарів зі скаргами на здоров`я після цього, вона не пам`ятає. До складу ВЛК, яка приймала рішення щодо придатності ОСОБА_5 вона не входила, перебувала у резерві.
		Свідок ОСОБА_10 (офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вказав, що 21.10.2022 року ОСОБА_5 пройшов медичний огляд та був визнаний придатним до військової служби. В подальшому, отримавши повістку, 24.10.2022 року був відправлений у складі команди НОМЕР_1 для проходження служби, де під час відбору заявляв скарги на здоров`я, чим проявив небажання служити та ухилявся. Його повернули, про що був складений рапорт майором ОСОБА_11 , та видано йому повістку на 03.11.2022 року. Перебуваючи у військоматі також надавав пояснення про те, що має проблеми зі здоров`ям та просив у зв`язку із цим відстрочку. Також, прибувши 03.11.2022 року за повісткою, був направлений до команди НОМЕР_2 (навчальний центр), де заявляв скарги та проявив небажання служити у зв`язку зі станом здоров`я, його знову повернули, про що 04.11.2022 року був складений рапорт майором ОСОБА_11 , та 09.12.2022 року ОСОБА_5 було вручено повістку на 12.12.2022 року. Отримавши бойову повістку, без поважних причин на вказану дату та час не прибув, про що також було складено рапорт начальнику та направлено матеріали про кримінальне правопорушення до поліції. Рапорт від 14.11.2022 року був складений свідком на підставі рапортів від 24.10.2022 року та 04.11.2022 року. 
		Свідок ОСОБА_11  (т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ) суду показав, що ОСОБА_5 прийшов на медогляд, будучи трохи в неадекватному стані (легкого алкогольного сп`яніння), казав, що хоче служити, був мотивований, скарг на здоров`я не заявляв. Пройшов медогляд, був визнаний придатним до військової служби. Прибувши по повістці 24.10.2022 року, поїхав спочатку у навчальний центр, там почав заявляти скарги на стан здоров`я, і його повернули назад, про що було зазначено у відповідному списку. Другий раз, 03.11.2022 року поїхав у команду на ІНФОРМАЦІЯ_4 , де також заявляв скарги на стан здоров`я і його знову повернули назад. По факту даних повернень, він складав рапорти (точний їх зміст не пам`ятає). Після того знову був відправлений у команду, але 12.12.2022 року не прибув на відправку. У зв`язку із вказаним були направлені матеріали до поліції за ухилення від призову. Додав, що при заявленні скарг на здоров`я 24.10.2022 року та 03.11.2022 року вказував, що не хоче служити. 
		Свідок ОСОБА_12 (офіцера відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 ) суду вказав, що ОСОБА_5 , будучи визнаним придатним до військової служби, два рази (осінню 2022 року) з`являвся по повістці та доставлявся до військової частини, один раз супроводжував його особисто. Зазначив, що ОСОБА_5 здоровий чоловік, але по приїзду до військової частини заявив про болі в спині, що розцінюється як ухилення від проходження військової служби. У зв`язку з цим за рішення старшого офіцера його повернули назад. Останній раз 12.12.2022 року не з`явився по бойовій повістці для відправки, про що в той же день був складений рапорт та передані матеріали до поліції. Що відбувалося далі йому не відомо.
		Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що такі не підвереджують версію обвинувачення та в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, виходячи із наступного.
		Формулюючи обвинувачення, в обвинувальному акті зазначеного, що «у період часу з 24.10.2022 року по 12.12.2022 року ОСОБА_5 ухилявся від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період», «продовжуючи вчинення зазначених дій, які спрямовані на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації», «Продовжуючи свої злочинні дії, які охоплені єдиним умислом на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період», суд зауважує наступне.
		Статтею336 Кримінального кодексу України, передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією. Злочин, передбачений вказаною статтею, має формальний склад та не є триваючим за своєю суттю. 
		Факт вчинення суспільно небезпечного діяння (яке складає об`єктивну сторону злочину) утворює закінчений злочин. Об`єктивна сторона злочину в диспозиції ст. 336 КК визначена із застосуванням терміну «ухилення». Ухилятися - означає намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, відсторонятися від чогось (Словник української мови: в 11 томах. - Том 10, 1979. - С.527). Таким чином зміст ухилення як діяння (дія чи бездіяльність) визначається змістом того, від чого ухиляється особа, в даному випадку - змістом понять «мобілізація» і «призов за мобілізацією». У статті 336 КК ці поняття не розкриваються, що свідчить про те, що її диспозиція є бланкетною.
		З огляду на викладене та з врахуванням судової практики ухилення від призову за мобілізацією як діяння (дія чи бездіяльність) може проявлятись в трьох формах.Перша форма діяння - так звана «чиста бездіяльність». Особа, отримавши один з вказаних у частині 3 ст. 22 Закону від 21 жовтня 1993 р. документ (мобілізаційних розпорядження, повістку тощо), не з`являється до військової частини або на збірний пункт військового комісаріату у строки, зазначені в отриманих ним документі.Друга форма діяння - змішана бездіяльність. Особа, отримавши один з вказаних у частині 3 ст. 22 Закону від 21 жовтня 1993 р. документ (мобілізаційних розпорядження, повістку тощо), змінює місце проживання чи виїжджає за кордон (активні дії) з наступним нез`явленням в установлений час до визначеного місця (бездіяльність). Або особа відкрито відмовляється отримати від уповноваженої особи повістку чи інший документ про мобілізацію, заявляє письмово, усно, через мережу Інтернет чи в іншій спосіб про свою відмову від призову за мобілізацією (активні дії) з наступним нез`явленням в установлений час до визначеного місця (бездіяльність).Третя форма діяння - активні дії. Особа вчиняє самокалічення, симулює хворобу, підробляє чи придбає документи, які дають право на звільнення від призову (наприклад, довідку про навчання в аспірантурі) тощо.
		Склад злочину формальний. Злочин, вчинений у перших двох формах («чиста» бездіяльність та змішана бездіяльність) вважається закінченим в момент закінчення строку, визначеного для прибуття до військової частини або на збірний пункт військового комісаріату та вказаного в отриманому особою документі (мобілізаційному розпорядженні, повістці тощо). Злочин, що вчиняється активними діями у вигляді самокалічення, вважається закінченим в момент заподіяння каліцтва, яке виключає військову службу. Злочин, що вчиняється іншими активними діями (симуляція хвороби чи підробка документів), вважається закінченим в момент прийняття рішення про звільнення особи від призову за підставами, що не відповідають дійсності.
		Разом з тим, суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.. 336 КК України, характеризується прямим умислом.
		Згідно із ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		За змістом ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, і обов`язок доказування вказаних обставин, згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Щодо обставин обвинувачення 24.10.2022 року та 03.11.2022 року.
		Рапорти працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 містять інформацію, яка не підтверджена жодними належними та достатніми доказами. Слід констатувати, що у даному випадку органом досудового розслідування жодним чином не були перевірені відомості, вказані у рапортах, а матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу, лише рапорти.
		Рапорти не є доказом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, вони не можуть братися як окреме процесуальне джерело доказу для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України, а розглядаються як інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у відповідній процесуальній формі, що слугує підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР з подальшою перевіркою вказаних відомостей та проведенням досудового розслідування, здійсненням окремих слідчих дій у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
		Згідно з ч. 8 ст. 15 вказаного Закону призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.
		Отже, вищенаведене свідчить про те, що повістка повинна бути вручена військовозобов`язаному особисто.
		Судом встановлено, відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів:
		- отримання ОСОБА_5 бойових повісток 24.10.2022 року та 03.11.2022 року; 
		- відправлення ОСОБА_5 до військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ;
		- заявлення ОСОБА_5 представникам вищевказаних військових частин скарг на стан свого здоров`я;
		- безпідставність таких скарг;
		- повернення ОСОБА_5 з військових частин у зв`язку зі скаргами на стан здоров`я до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Разом з тим, в обвинувальному акті йдеться, серед іншого, про діяння ОСОБА_5 , вчинені 03.11.2022 року. Однак, у доданих стороною обвинувачення рапортах про прийняття та реєстрацію заяв в ІТС ІПНП зазначена дата скоєння злочину  04.11.2022 року, про що вказано і в рапорті начальника ВОМР  заступника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 від 04.11.2022 року. Відтак, суд позбавлений можливості усунути розбіжності у наданих доказах щодо дати можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому діяння, з огляду на відсутність відповідних достовірних, достатніх та належних доказів, зокрема, коли останній був відправлений до військової частини НОМЕР_2 , коли проводились професійно-психологічний відбір та бесіда, не надано документів, у яких зафіксовано зміст заявлених ОСОБА_5 скарг на стан здоров`я, тощо. 
		Доказів того, що ОСОБА_5 заявляв скарги на здоров`я, саме з метою ухилення від призову на військову службу, зважаючи на встановлений діагноз «хронічна люмбалгія»  періодичні болі в поперековому відділі хребта, пояснень самого ОСОБА_5 та пояснень свідка ОСОБА_13 , що вказують на те, що болі у спині обвинуваченого дійсно наявні, тобто суб`єктивної сторони складу злочину, суду не надано та матеріали кримінального провадження не містять.
		Отже, за вищенаведеним в сукупності, за відсутності належних доказів вручення ОСОБА_5 бойових повісток та інших доказів, на переконання суду, не доведено винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.336КК України в частині епізодів 24.10.2022 року та 03.11.2023 року, відповідно до п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Щодо обставин обвинувачення 12.12.2022 року.
		Відповідно до ч.1-3 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положенняпро Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Разом з цим, ні КПК України, ні Положення про ЄРДР не розкривають обсягу, в якому при внесенні відомостей про кримінальне правопорушення мала б зазначатися інформація, передбачена п.4 ч.5 ст.214 КПК України стосовно «короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
		Із аналізу досліджених документів вбачається, що відомості у кримінальному провадженні №12022030530000555 були внесені на підставі матеріалів, які надійшли до поліції 18.11.2022 року, відтак не могли містити інформації щодо інкримінованих ОСОБА_5 подій 12.12.2022 року. На підставі викладеного, суд вважає, що документи, які містять відомості щодо неявки ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_2 12.12.2022 року, не могли бути приєднані до матеріалів кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 19.11.2022 року за № 12022030530000555, оскільки свідчать про можливу наявність складу нового злочину, за фактом яких відомості мали би бути внесені в ЄРДР окремо.
		З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження за фактом інкримінованих діянь 12.12.2022 року відповідно до вимог ст. 214 КПК України взагалі не розпочиналось, а всі слідчі дії стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 проведені поза межами кримінального провадження, тобто всі докази стороною обвинувачення зібрані у непроцесуальний спосіб та є недопустимими.
		Такий висновок відповідає доктрині «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованій Європейським судом з прав людини (даліЄСПЛ) у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
		Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
		У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
		З огляду на вказане, суд дійшов переконання, що всі докази у цьому кримінальному провадженні в частині обвинувачення по факту діянь ОСОБА_5 12.12.2022 року стороною обвинувачення зібрані в позапроцесуальний спосіб (без внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку ст. 214 КПК України) є недопустимими.
		Відтак суд вважає, що ні самі по собі, ні в сукупності, наявні в матеріалах провадження документи та показання допитаних свідків не підтверджують наявності у діяннях ОСОБА_5 ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.. 336 КК України. Отже, беззаперечних доказів на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336КК України, стороною обвинувачення не надано.
		Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 17 КПК України також передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно з ч. 1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		   Положеннями ст..25 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
		Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Матеріали справи свідчать про те, що зібрані докази повно та всебічно досліджені судом і належно оцінені у кримінальному провадженні, а всі можливості для одержання додаткових доказів вичерпані.
		Обставини справи за № 716/1187/22 та висновки судів за результатами розгляду кримінального провадження за ст.. 366 КК України у вказаній справі, на які посилався прокурор у своїй промові в судових дебатах, не є тотожними та не можуть братися до уваги, оскільки обставини даного конкретного кримінального провадження щодо ОСОБА_5 . ПРОТИЛЕЖНО РІЗНЯТЬСЯ. 
		Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Згідно із ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, якщо: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, суд, виходячи із зальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, оцінивши усі докази в сукупності та встановивши, що під час судового провадження не здобуто та не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 336 КК України, обвинуваченим ОСОБА_5 вважає, що є усі підстави для виправдання останнього.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невинуватість ОСОБА_5 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.373,374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдати його за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_14

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...