Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/5062/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 22.02.2024. Зареєстровано: 23.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2024.
Дата набрання законної сили: 21.02.2024
Номер судового провадження: 11-кп/814/921/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220460001516

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 645/5062/19  Номер провадження 11-кп/814/921/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2024 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання  прокурора захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4      ОСОБА_5  ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7  ОСОБА_8 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїкримінальне провадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань17червня 2019року за№1201922040001516, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 06 вересня 2023 року,
		в с т а н о в и л а :
		   Цим вироком
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, із середньою технічною освітою, безробітного, не судимого,
		визнано винуватим і засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
		На підставі ст.75КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76КК України.
		Закрито провадження у справі за цивільним позовомпотерпілого ОСОБА_10 .
		За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.
		16 червня 2019 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_8 в під`їзді будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 разом із своєю сусідкою ОСОБА_11 розпивав спиртні напої. У ході конфлікту на ґрунті ревнощів та раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_8 умисно наніс ОСОБА_10 один удар стопою ноги в ділянку грудей, від чого ОСОБА_10 упав на підлогу та, захищаючись від ОСОБА_8 , кинув у бік останнього горщик із квітами. Далі ОСОБА_8 , поваливши ОСОБА_10 на спину, сів зверху й здавив великими пальцями рук обидва ока ОСОБА_10 . Здавивши великим пальцем лівої руки праве око ОСОБА_10 , ОСОБА_8 відійшов, але через декілька хвилин знову заподіяв останньому, який лежав на підлозі й тримався руками за праве око, один удар передньою частиною ноги в ділянку ребер.
		Своїми протиправними діями ОСОБА_8 завдав ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до повної втрати ОСОБА_10 зору на праве око.
		В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність (безпідставнезастосування ст.75КК України),що потяглоневідповідність призначеногосудом покаранняступеню тяжкостікримінального правопорушеннята особіобвинуваченого черезм`якість, просить скасувати вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 06 вересня 2023 року в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, виключити з вироку суду першої інстанції врахування обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 у вигляді щирого каяття. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд під час призначення покарання не врахував: жорстокість і наслідки вчиненого обвинуваченим злочину, які свідчать про його особливу суспільну небезпеку; те, що ОСОБА_8 ігнорував судовий розгляд справи, за даними досудової доповіді має високий ризик небезпеки для суспільства, за життя ОСОБА_10 не вчинив будь-яких дій, спрямованих на примирення з останнім, який не вибачив ОСОБА_8 та заявив до нього позов про відшкодування моральної шкоди; відсутність характерних рис обвинуваченого, що підтверджували би його готовність належно виконувати покладені на нього обов`язки й досягти мети заходу примусу лише в умовах певного контролю за його поведінкою.
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухаласуддю-доповідача, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого та його захисника проти апеляційної скарги, дослідила й перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
		Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.121 КК України як умисне заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили втрату функції органу, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок у апеляційному порядку не переглядається.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто судом першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
		Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Доводи прокурора, які зводяться до безпідставного застосування першою судовою інстанцією положень ст.75 КК України, внаслідок чого призначення обвинуваченому надто м`якого покарання, колегія суддів уважає обґрунтованими.
		Виходячи зп.3ч.1ст.407,п.4ч.1,ч.2ст.409,п.4ч.1ст.420КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна вироксуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїскасовує вироксуду першоїінстанції таухвалює свійвирок уразі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання з підстав неправильного застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		У силу п.2 ч.1 ст.413, ст.414 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається застосування закону, який не підлягає застосуванню. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість.
		Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		З аналізу приписів ст.75 КК України вбачається, що при застосуванні даної норми кримінального законувсі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
		Санкцією ч.1 ст.121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
		За змістом оскаржуваного вироку місцевий суд при призначенні покарання зазначив про врахування ним ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особи обвинуваченого, який не судимий, розлучений, із середньоютехнічною освітою,не працює,на спеціальнихобліках умедичних закладахне перебуває, даних досудової доповіді щодо середнього ризику вчинення ОСОБА_8 повторного кримінальногоправопорушення тависокого ризикуйого небезпекидля суспільства, наявності обставини, що пом`якшує покарання  щирого каяття, та обставин, яка обтяжує покарання  вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		З оглядуна викладеневище тапозицію прокурора,який усуді першоїінстанції просивзастосувати дообвинуваченого приписист.75КК України,місцевий суддійшов висновку про призначення ОСОБА_8 покарання у вигляді позбавлення волі на строк, який є мінімальним, та звільнив його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку й покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
		Проте суд першої інстанції належним чином не мотивував свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75КК України, так як не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання, та в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, і конкретні обставини його вчинення, а саме те, що ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння в жорстокий спосіб заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 шляхом нанесення йому удару ногою та численних здавлень пальцями рук очей останнього, вперто не припиняючи злочинні дії навіть коли ОСОБА_10 лежав у безпорадному стані на землі, що призвело до непоправних тяжких наслідків у вигляді повної втрати ОСОБА_10 зору на праве око. При цьому, тяжкість обставини, яка обтяжує покарання, у вигляді вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння обумовлена насамперед ступенем суспільної небезпеки такого діяння, яке становить підвищену загрозу для життя та здоров`я інших людей.
		Наведені вище обставини значно підвищують суспільну небезпечність учиненого злочину та особи ОСОБА_8 .
		Також перевіркою матеріалів справи встановлено відсутність відомостей про те, що обвинувачений після вчинення злочину більше ніж на протязі 4 місяців за життя ОСОБА_10 намагався будь-яким чином допомогти ОСОБА_10 оговтатись від пережитого, компенсувати шкоду чи полегшити душевний біль. ОСОБА_8 не працює та суспільно-корисною працею не займається.
		Місцевим судом хоча й перераховано в оскаржуваному вироку дані про особу обвинуваченого, однак залишено поза увагою те, що вони свідчать про відсутність достатньої сукупності характерних рис ОСОБА_8 як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, які би підтверджували готовність обвинуваченого належно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та досягти мети заходу примусу в умовах лише певного контролю за його поведінкою. Навпаки, в даних досудової доповіді, яка хоча і має рекомендаційний характер і не є вирішальною, але підлягає врахуванню з іншими обставинами в їх сукупності, встановлено за результатами дослідження способу життя ОСОБА_8 його високий ступінь небезпеки для суспільства (т.1 а.п.75-77).
		Окрім того, місцевий суд урахував одні й ті ж обставини при призначенні ОСОБА_8 покарання та потім у ході вирішення питання щодо його звільнення від відбування покарання з випробуванням, що є явно недостатнім.
		Посилання в оскаржуваному вироку на думку прокурора в засіданні першої інстанції з приводу застосування до ОСОБА_8 положень ст.75 КК України не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття ним покарання та вказана думка не встановлює меж обрання заходу примусу, не перешкоджає в реалізації судом своїх дискреційних повноважень.
		Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність обставини, яка пом`якшує покарання ОСОБА_8 , у вигляді щирого каяття, то в цій частині вони є неспроможними, оскільки спростовуються матеріалами справи, а також через те, що факт щирого каяття не пов`язується виключно з відшкодуванням шкоди та обставинами явки ОСОБА_8 до суду.
		Однак, на переконання апеляційного суду, наявність цієї обставини, що пом`якшує покарання, попри це, істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, та відсутність у нього судимостей, із огляду на всі зазначені вище обставини, які враховуються при обранні заходу примусу в їх сукупності, само по собі не вказує на наявність достатніх і мотивованих підстав для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, натомість обґрунтовано вплинуло на призначення йому мінімального покарання. Інші обставини, які би пом`якшували покарання обвинуваченого, є відсутніми.
		На підставі викладеного вище, колегія суддів уважає, що застосування положеньст.75КК Українидо ОСОБА_8 є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, і призвело до призначення останньомуневиправдано м`якого заходу примусу, який не є справедливим і пропорційним ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу ОСОБА_8 .
		Тому оскаржуваний вирок у частині призначення обвинуваченому покарання належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
		При призначенні покарання суд апеляційної інстанції враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, його характер і високий ступінь суспільної небезпеки, виходячи із обставин нанесення обвинуваченим у стані алкогольного сп`яніння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 у жорстокий спосіб, заподіювати які він уперто не припиняв навіть коли ОСОБА_10 лежав на землі в безпорадному стані, що призвело до непоправних тяжких наслідків у вигляді повної втрати ОСОБА_10 зору направе око, особу ОСОБА_8 , який не судимий (т.2 а.п.55-56), розлучений, із середньоютехнічною освітою,не працюєта суспільно-корисноюпрацею незаймається,на спеціальнихобліках умедичних закладахне перебуває(т.2а.п.53-54),за життя ОСОБА_10  не намагався допомогти останньому оговтатись від пережитого, компенсувати шкоду, дані досудової доповіді про середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та високий ризик його небезпеки для суспільства (т.1 а.п.75-77), наявність обставини, що пом`якшує покарання  щире каяття, та обставини, яка обтяжує покарання  вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що покарання ОСОБА_8 повинно бути призначене у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям, однак у мінімальному розмірі.
		Зважаючи на відсутність декількох обставин, які би пом`якшувалипокарання таводночас істотнознижували ступіньтяжкості вчиненогозлочину,підставдля застосуваннящодо обвинуваченогоположень ст.69 КК України також немає.
		Саме таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Отже, апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, так як доводи прокурора про необхідність виключення з оскаржуваного вироку посилання на щире каяття обвинуваченого не знайшли свого підтвердження.
		Керуючись ст.ст.404,405,407,409,420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Октябрськогорайонного судум.Полтава від06вересня 2023року в частині призначення ОСОБА_8 покарання скасувати.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.121 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
		 
		С у д д і :
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2          ОСОБА_3      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...