Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-о-29/11 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2024.
Дата набрання законної сили: 22.02.2024
Номер судового провадження: 14-147цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		 
		                                                                      
		 
		                                                                      
		У Х В А Л А                
		22 лютого 2024 року                                                                             
		м. Київ
		Справа № 2-о-29/11
		Провадження № 14-147цс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаВоробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., 
		Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, треті особи: П'ята запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,
		за касаційною скаргою  ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів Кочеткової І. В., Кримської О. М., Маловічко С. В.,
		УСТАНОВИЛА:
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задоволено.
		Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
		15 лютого 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшов супровідний лист із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з апеляційною скаргою ОСОБА_3 , відповідно до якого цивільна справа № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_1 знищена у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідної категорії справ на підставі Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строку зберігання, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 
		від 07 листопада 2017 року № 1087. В архіві збереглися лише оригінали рішень. 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року направлено матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: П`ята запорізька державна нотаріальна контора,  ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для ініціювання відновлення втраченого судового провадження.
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 
		2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-о-29/11 у частині тексту рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 
		від 21 лютого 2011 року.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 повернуто до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Надано строк для усунення недоліків до 31 травня 2023 року, після чого справу направлено до Запорізького апеляційного суду.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу  ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду 
		м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: П`ята запорізька державна нотаріальна контора,  ОСОБА_2 , повернуто 
		ОСОБА_3 .
		Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки судове провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року відновлено лише в частині оскаржуваного рішення суду, то розгляд апеляційної скарги 
		ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 
		від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 є неможливим. Суд апеляційної інстанції у цьому випадку позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки для його перегляду по суті спору необхідні матеріали справи. Враховуючи те, що чинним Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, за аналогією права підлягає застосуванню стаття 357 ЦПК України. 
		Апеляційний суд роз`яснив ОСОБА_3 , що він не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції із заявою про відновлення втраченого судового провадження за наявності необхідних документів та у випадку такого відновлення - повторно звернутись з апеляційною скаргою.
		У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що при подачі заяви ОСОБА_1 , маючи умисел одноосібно отримати спадок, який залишився після смерті їхньої матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 навмисно не зазначив його як заінтересовану особу - спадкоємця І черги, у зв`язку із чим його було усунуто від спадкування (справи № 336/9006/15-ц, 336/6985/17). Матеріали справ 
		№ 336/9006/15-ц та 336/6985/17 не містять копій рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11. Про це рішення він довідався випадково лише у лютому 2023 року.
		Вважає, що він має право на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 357 ЦПК України, оскільки процесуальним кодексом не врегульовано порядку повернення апеляційної скарги у справі на рішення, в якій втрачено судове провадження.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 25 липня 2023 року відкрив касаційне провадження в цій справі та ухвалою від 02 жовтня 2023 року справу призначив до судового розгляду.
		Ухвалою від 18 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 2-о-29/11 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи тим, що справа містить виключну правову проблему, та вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22).
		Колегія суддів посилалася на те, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року 
		у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22) зазначено: 
		«Застосування судом аналогії закону можливе виключно у тому разі, якщо є прогалина у законі у регулюванні певних відносин, тобто існують суспільні відносини, що відносяться, зокрема, до сфери регулювання процесуального права, проте ці відносини не врегульовані жодними нормами процесуального права, втім за своїм змістом, значущістю та актуальністю вимагають такого правового врегулювання у процесуальному законі. 
		Оцінюючи спірні цивільні процесуальні відносини, Верховний Суд виснував, що перелік підстав для закриття апеляційного провадження чітко та вичерпно визначений у статті 362 ЦПК України, розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає, інші підстави закриття апеляційного провадження не можуть бути застосовані судом. 
		Апеляційний суд, будучи судом встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам. На відміну від суду апеляційної інстанції, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази. А тому цілком логічно законодавець передбачив у частині четвертій статті 494 ЦПК України виключно для суду касаційної інстанції право на закриття касаційного провадження, якщо втрачене судове провадження не відновлено або відновлено неповністю.
		Застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України є недопустимим, оскільки процесуальне законодавство не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як неповне відновлення судового провадження, й зазначене «мовчання законодавця» не є прогалиною у законі, враховуючи відмінності у призначенні та повноваженнях суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції».
		Також Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вказала що:
		«Повноваження суду апеляційної інстанції вичерпним способом визначені та врегульовані в ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов`язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Ненаділення суду апеляційної інстанції повноваженнями закривати апеляційне провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено лише частково, є очевидним, оскільки це відповідає змісту та самому призначенню стадії апеляційного перегляду в цивільному процесі. 
		У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких закриття апеляційного провадження не передбачено».
		На думку колегії суддів, Об`єднана палата заперечила можливість застосування судом апеляційної інстанції аналогії закону, коли судове провадження у справі відновлене тільки частково (як правило, лише в частині одного судового рішення суду першої інстанції). При цьому не надала відповідь на питання, що робити апеляційному суду в разі неможливості апеляційного перегляду справи внаслідок часткового відновлення матеріалів втраченого судового провадження (за відсутності матеріалів справ), не запропонувала певних критеріїв для апеляційного суду, на основі яких апеляційний суд міг би вирішити питання, чи можливо переглянути в апеляційному порядку таку справу.
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне визначити критерії диференціації повноважень апеляційного суду залежно від мети відновлення втраченого судового провадження, з чого слідує висновок про можливість або неможливість апеляційного перегляду такої справи, за неможливості якого апеляційний суд може застосовувати статтю 357 та/або статтю 362 ЦПК України.
		Також на думку колегії суддів, зазначена проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які будуть виникати і в майбутньому.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для прийняття справи на її розгляд.
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є основною засадою судочинства.
		Можливість оскарження судових рішень в апеляційному порядку також є однією із важливих гарантій проголошеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на справедливий суд.
		Питання про закриття апеляційного провадження врегульоване ЦПК України, який визначає підстави та порядок закриття апеляційного провадження у справі.
		Відповідно до статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		Інших підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою процесуальним законом не передбачено. 
		Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначено статтею 367 ЦПК України. 
		Зокрема, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша-третя статті 367 ЦПК України).
		Відтак повноваження апеляційного суду щодо встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти та прийняття доказів є обмеженими, а тому вирішення питання відновлення втраченого судового провадження віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції 
		(стаття 490 ЦПК України).
		У розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов`язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких закриття апеляційного провадження не передбачено.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему, як правило, слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. А з погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
		- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
		- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року відсутні посилання на кількісні й якісні показники, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, тому підстави для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду указаної справи згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України відсутні.
		Посилання колегії суддів на те, що зазначена проблема може виникнути в майбутньому у невизначеній кількості справ є передчасними з огляду на вимоги частини п`ятої статті 403 ЦПК України.
		Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що питання, порушене Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, не свідчить про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах, тому справу може вирішити Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм права в спірних правовідносинах.
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, треті особи: П'ята запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                               І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                      М. В. Мазур
		                                    О. Л. Булейко                                                         С. Ю. Мартєв
		                                    Ю. Л. Власов                                                          К. М. Пільков
		                                    М. І. Гриців                                                             С. О. Погрібний
		                                    Ж. М. Єленіна                                                         І. В. Ткач
		                                    І. В. Желєзний                                                       О. С. Ткачук
		                                    Л. Ю. Кишакевич                                                  В. Ю. Уркевич
		                                    В. В. Король                                                           Є. А. Усенко
		                                    О. В. Кривенда                                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...