Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/10593/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2024. Зареєстровано: 24.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2024.
Дата набрання законної сили: 10.05.2024
Результат оскарження 10.05.2024 Третій апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 лютого 2024 року Справа № 280/10593/23  м.Запоріжжя
		Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі  позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 083950019536 від 24.11.2023, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 ОСОБА_1 з 24.11.2023.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пільгову пенсію відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21.11.2023.
		Позовну заяву подано представником позивача адвокатом Ломакіною М.І., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВТ №1042872 від 08.12.2023.
		Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список 2) оскільки мала необхідний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та досягла пенсійного віку 50 років. Відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем пенсійного віку, встановленого ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а саме 55 років. Позивач не погоджується з рішенням відповідача, так як вважає, що має право призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список 2), оскільки обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020у справі № 1-5/2018(746/15). Окрім цього відповідачем 1 не зараховано до пільгового стажу період роботи з 27.10.1999 по 24.07.2000 та 28.04.2005, оскільки є перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення. Позивач вважає рішення протиправним, просить його скасувати, позов задовольнити.
		Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		08.01.2024 представником позивача надана до суду заява про стягнення з відповідачів на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
		11.01.2024 відповідач 1 надав відзив, у якому не погоджується із заявленими вимогами з наступних підстав. Відповідно до п. «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Станом на дату звернення позивачки з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 позивачка досягла віку 54 роки, враховуючи абз. 11 п. 2 ч. 2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 становить 55 років. До пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 27.10.1999 по 27.04.2000 згідно довідки від 14.11.2023 № 125-419, оскільки є перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
		16.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 2. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не згодне в повному обсязі з адміністративним позовом з наступного. Питання призначення дострокових пенсій за віком на пільгових умовах на даний час врегульовано саме п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, тому, призначення пенсії на пільгових умовах можливо з урахуванням всіх необхідних складових відповідно саме до вимог Закону № 1058-ІV. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV право на призначення пенсії на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами проведення атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу з 01.04.2023 по 31.03.2023 не менше 29 років 6 місяців у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Позовні вимоги про призначення пенсії за віком на пільгових умовах не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок, - не підлягають задоволенню. Відповідач 2 просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		24.01.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № І -р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії. Позивач вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		25.01.2024 відповідачем 1 поданий до суду відзив на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не погоджується із заявленими вимогами, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджено обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги саме за даною справою. В матеріалах справи відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат необхідних для їх зібрання саме по справі №280/10593/23. Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представника позивача адвоката Ломакіної Марії Ігорівни в повному обсязі.
		07.02.2024 представником позивача надана відповідь на відзив на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Представник позивача вважає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення нею витрат, а саме представником позивача складені та підписані наступні документи: позовна заява з додатками, заява про судові витрати з додатками, відповідь на відзиви відповідачів на позовну заяву, всі копії документів завірені представником відповідача з дотриманням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), копія квитанції від 26 грудня 2023 року № 2 підтверджує сплату позивача суми 15 00,00 грн (підстава платежу: договорів № 13 про надання правової (правничої) допомоги від 08.12.2023 р.).
		У відзиві відповідачем 1 заявлене клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. 
		Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
		Перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження визначений частиною 2 статті 12 КАС України. 
		Дана справа не підпадає під вказаний перелік. 
		Згідно з положеннями частини 1, частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Справа не віднесена до справ, передбачених ч. 4 ст. 257 КАС України.
		Суд вважає, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не підлягає задоволенню, справу можливо розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.
		21.11.2023 ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
		Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.11.2023 №083950019536 у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв`язку із недосягненням пенсійного віку 55 років. До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 27.10.1999 по 27.04.2000 та 28.04.2005 згідно довідки від 14.11.2023 № 125-419, оскільки є перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення.
		Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Згідно із статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
		У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
		Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII (у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, далі - Закон №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		Законом №213-VIII пункт "б" частини 1 статті 13 Закону №1788-XII викладено, крім іншого, у наступній редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		Таким чином, раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років.
		Закон №213-VIII набув чинності з 1 квітня 2015 року.
		Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону №1058-IV (в редакції чинній з моменту прийняття Закону №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
		Таким чином після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII.
		Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, та яким текст Закону №1058-IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
		Крім того, Законом №2148-VIII був викладений у новій редакції пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
		Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
		До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
		50 років - по 31 березня 1965 року включно;
		50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
		51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
		51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
		52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
		52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
		53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
		53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
		54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
		54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
		55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
		Отже, з 11 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону України №213-VIII та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону у редакції Закону №2148-VIII.
		Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
		Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
		Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
		Таким чином, Рішенням № 1-р/2020, Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
		У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
		Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
		Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
		Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.
		Тому відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другоїстатті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
		Вирішуючи спір судом відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) враховані правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
		Як зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні, на день звернення позивача із заявою щодо призначення пенсії за віком 21.11.2023, вік позивача складав менше 55 років, а саме 5542 роки, страховий та пільговий стаж позивача є достатнім.
		Тобто, у відповідності до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII позивач на пільгових умовах має право на пенсію за віком.
		Проте, за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком рішенням відповідача відмовлено у призначенні пенсії позивачу за відсутності необхідного віку.
		З огляду на вищевикладене рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим суд доходить висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24.11.2023 № 083950019536.
		Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи періоду роботи з 27.10.1999 по 27.04.2000 та 28.04.2005 згідно довідки від 14.11.2023 № 125-419, оскільки є перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, суд враховує таке.
		Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
		Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
		Верховний Суд у постановах від 31.07.2018 по адміністративній №415/760/17, 31.07.2018 по адміністративній справі № 486/1080/16-а, від 31.07.2018 по адміністративній справі № 235/1112/17 висловив правову позицію про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1, 2 саме записами у трудовій книжці.
		Отже, за наявності належно оформлених записів у трудовій книжки та підтвердження стажу роботу, що дає право на пільгову пенсію, підприємством, неможливо спростовувати факт наявності у позивача стажу роботи на посадах, що дає право на призначення пільгової пенсії.
		Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
		Відповідно до п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
		Відповідно до записів №2 - 8 сторінки 3-7 в трудовій книжці НОМЕР_1 з 22.07.1988 позивач прийнята в відділ технічного контролю прокатного цеху в якості контролера у виробництві чорних металів на гарячій ділянці робіт 3 розряду (електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»), 28.02.1994 переведена контролером у виробництві чорних металів посадка та видача на печах на гарячій ділянці робіт по 3 розряду, 01.12.2000 переведена контролером у виробництві чорних металів на гарячій ділянці робіт приймання крупного сорту по 4 розряду, 19.12.2002 переведена контролером у виробництві чорних металів на гарячій ділянці як робіт по 3 розряду, 01.02.2003 переведена контролером у виробництві чорних металів на гарячій ділянці робіт, 21.10.2005 - звільнена за власним бажанням.
		На підставі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.11.2023 №125-419, яка видана Приватним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» судом встановлено, що позивач дійсно працювала повний робочий день у Відкритому Акціонерному Товаристві «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» (Наказом Міністра промисловості України від 31.03.1994р. № 98 Державний електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна перетворено на Відкрите Акціонерне Товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна». Рішенням загальних зборів акціонерів від 31.03.2011р., протокол № 20, Відкрите Акціонерне Товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» перейменовано у Публічне Акціонерне Товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна». Рішенням загальних зборів акціонерів від 07.06.2017р., протокол № 26, Публічне Акціонерне Товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» перейменовано у Приватне Акціонерне Товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна») в відділі технічного контролю (ВТК, прокатне виробництво) 
		- з 22.07.1988р. по 27.02.1994р. контролер у виробництві чорних металів на гарячій ділянці робіт, виконувала роботи за професією, яку передбачено: згідно з Постановою РМ СРСР № 1173 від 22.08.1956р. - Список № 2, розділ ІУ, підрозділ За, як контролери та старші контролери ВТК на гарячих ділянках робіт; згідно з Постановою KM СРСР № 10 від 26.01.1991р., Постановою КМУ № 162; від 11.03.1994р.  Список № 2, розділ ІІІ, підрозділ 3а, код 2040300а-12942, як контролери у виробництві чорних металів, зайняті на гарячих ділянках робіт, контролери у виробництві чорних металів, зайняті поопераційним контролем на агрегатах безперервного травлення, лудіння, оцинкування, алюмооцинкування, освинуювання, стор. 49 додатку 2 до наказу про атестацію № 385 від 27.10.1994р., робоче місце атестовано, як «контролер у виробництві чорних металів, зайнятий на гарячих ділянках робіт»;
		- з 28.02.1994р. по 30.11.2000р. - робоче місце номер РМ 45-040;
		- з 01.12.2000р. по 31.01.2003р. - робоче місце номер РМ 45-121, 45-122 контролер у виробництві чорних металів на гарячій ділянці робіт; контролер у виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт, виконувала роботи за професією, яку передбачено: бзгідно з Постановою KM СРСР № 10 від 26.01.1991р., Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994р. - Список № 2, розділ ШІ, підрозділ За, код 2040300а-12942, як контролери у виробництві чорних металів, зайняті на гарячих ділянках робіт, контролери у виробництві чорних металів, зайняті поопераційним контролем на агрегатах безперервного травлення, лудіння, оцинкування, алюмооцинкування, освинуювання, стор. 49 додатку 2 до наказу про атестацію № 385 від 27.10.1994р., робоче місце атестовано, як «контролер у виробництві чорних металів, зайнятий на гарячих ділянках робіт»; стор. 147 додатку 2 до наказу про атестацію № 477 від 28.04.2000р., робоче місце атестовано, як «контролер у виробництві чорних металів на гарячих ділянках робіт»; згідно з Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003р. - Список № 2, розділ Ш, підрозділ З, позиція 3.3а, як контролери у виробництві чорних металів, зайняті на гарячих ділянках робіт поопераційним контролем на агрегатах безперервного травлення, лудіння, оцинкування, алюмооцинкування, освинцювання;
		з 01.02.2003р. по 21.10.2005р. контролер у виробництві чорних металів, зайнятий на гарячих ділянках робіт, виконувала роботи за професією (робоче місце номер РМ 45-035), яку передбачено згідно з Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003р. - Список № 2, розділ Ш, підрозділ З, позиція 3.3а, як контролери у виробництві чорних металів, зайняті на гарячих ділянках робіт поопераційним контролем на агрегатах безперервного травлення, лудіння, оцинкування, алюмооцинкування, освинуювання, стор. 6 додатку 1 до наказу № 325 від 29.07.2005р. (доповнення до наказу про атестацію № 186 від 29.04.2005р.).
		До пільгового стажу роботи не зараховано період роботи з 27.10.1999 по 27.04.2000 та 28.04.2005 згідно довідки від 14.11.2023 № 125-419, оскільки є перерва між наказами про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач має право на зарахування вказаних періодів до пільгового стажу.
		Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та зобов`язати відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 27.10.1999 по 27.04.2000 та 28.04.2005 згідно трудової книжки та довідки від 14.11.2023 № 125-419.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Судовий збір у сумі 1073,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким прийняте оскаржуване рішення.
		Представник позивача просить стягнути з відповідачів судові витрати у сумі 15000 грн як витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000258 від 19.02.2020, ордеру серії ВТ №1042872 від 08.12.2023, договору №13 про надання правничої допомоги від 08.12.2023, акту від 26.12.2023 про надання правничої допомоги адвокатом, квитанції №2 від 26.12.2023.
		Відповідач 1 щодо стягнення витрат на правничу допомогу заперечив, зазначав, що представником позивача документально не підтверджено понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн, додані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 280/10593/23 та є неспівмірними з складністю справи.
		Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
		Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
		Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.
		Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
		Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.
		В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
		Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
		Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
		Відповідно до наданого акту від 26.12.2023 про надання правничої допомоги адвокатом, надані послуги:
		1. Направлення адвокатських запитів - 1 000 грн - 5 год.
		2. Дослідження документів і вивчення доказів - 2 000 грн - 8 год.
		3. Складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - 8 500 грн - 20 год.
		4. Ознайомлення з матеріалами справи - 700 грн - 2 год.
		5. Вивчення судової практики - 1 300 грн - 5 год.
		6. Консультації - 700 грн - 2 год.
		7. Оформлення письмових консультацій клієнту - 800 грн - 3 год.
		Всього15 000 грн - 45 год.
		Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
		У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
		Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийняте рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		При цьому, судом враховано, що сама по собі справа не є складною, а спірні правовідносини такими, що не вимагали ретельної підготовки та вивчення значного обсягу документів, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала витрат значного обсягу часу.
		Крім того, деякі з заявлених послуг, не знайшли підтвердження їх надання в межах цієї справи, такі як: направлення адвокатських запитів, ознайомлення з матеріалами справи, консультації, оформлення письмових консультацій клієнту. 
		В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики Верховного Суду зі спірного питання, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 1500,00 грн.
		Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 083950019536 від 24.11.2023, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 ОСОБА_1 з 21.11.2023.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 27.10.1999 по 27.04.2000 та 28.04.2005 згідно трудової книжки та довідки від 14.11.2023 № 125-419.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком 2 на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з дня звернення за пенсією 21.11.2023.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні шістдесят коп.) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одну тисячу п`ятсот гривень 00 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
		 
		Повне найменування сторін та інших учасників справи:
		Позивач  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
		Відповідач  Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013; код ЄДРПОУ 21318350),
		Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).
		 
		Повне судове рішення складено 23.02.2024.
		 
		 
		Суддя Б.В. Богатинський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...