Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/50/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 23.02.2024. Зареєстровано: 24.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.02.2024.
Дата набрання законної сили: 20.02.2024
Номер судового провадження: 2081 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/50/22 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Тихий П.В.
		за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
		за участю представників сторін:
		прокурор  Горгуль Н.В.
		позивача  Краснякова А.В.
		відповідача  Сутковий А.М.
		представники інших учасників справи не з`явились
		розглянувши апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (2081Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та на додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22 (повний текст яких складено та підписано в приміщенні господарського суду Луганської області 14.09.2023 та 28.09.2023 відповідно суддею Косенко Т.В.)
		за позовом Заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, буд. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах  Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації (просп. Центральний, буд. 59, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93405)
		до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (вул. Центральна, буд. 1, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області, 92211)
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача  Державне підприємство «Білокуракинське лісомисливське господарство» (вул. Магістральна, буд. 2, смт Білокуракине Луганської області, 92200)
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, буд. 9А, м. Київ, 01601)
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Державне підприємство «Старобільське лісомисливське господарство» (с. Запорізьке Старобільського району Луганської області, 92741)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (вул. Сахарова Академіка, буд. 34, м. Івано-Франківськ, 76014)
		про витребування земельних ділянок
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Лозно-Олександрівської селищної ради, у якій просить витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної ради земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами:
		- 4420955700:10:001:0119 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429819744209),
		- 4420955700:10:001:0120 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429339544209),
		- 4420955700:10:001:0121 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429358744209),
		- 4420955700:10:001:0122 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429462944209),
		- 4420955700:10:001:0123 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429475344209),
		- 4420955700:10:001:0124 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429486544209),
		- 4420955700:10:001:0125 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429499044209),
		- 4420955700:10:001:0126 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429510344209),
		- 4420955700:10:001:0127 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429523544209),
		- 4420955700:10:001:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429534744209),
		- 4420955700:10:001:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429549244209),
		- 4420955700:10:001:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429564344209),
		- 4420955700:10:001:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429577544209),
		- 4420955700:10:001:0132 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429590844209),
		- 4420955700:10:001:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429608444209),
		- 4420955700:10:001:0134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429625044209),
		- 4420955700:10:001:0135 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429645944209),
		- 4420955700:10:001:0136 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429787344209),
		- 4420955700:10:001:0137 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429795944209),
		- 4420955700:10:001:0138 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429808444209).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 Державному підприємству «Білокуракинське лісомисливське господарство» (далі  ДП «Білокуракинське ЛМГ») передано для заліснення земельну ділянку загальною площею 23,3755 га, розташовану в адміністративних межах Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району.
		На підставі вказаного рішення Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено «Проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ», згідно якого вказану земельну ділянку орієнтовною площею 21,5670 га, включено до кварталу №21 виділів №13, 14, 15, 17, 18 Лозно-Олександрівського лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ».
		Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки затверджена розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 18.10.2013 №227, визначено та віднесено земельну ділянку до категорії земель сільськогосподарського призначення.
		На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, земельній ділянці площею 23,3755 га, до якої ввійшла спірна земельна ділянка площею 21,5670 га, присвоєно кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 та відомості про вказану земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру.
		20.04.2018 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області.
		Відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу №1187-сг передало із державної власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада) прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77, загальною площею 1 062,0328 га згідно з додатком.
		Відповідно п.44 Додатку до вказаного Акту приймання-передачі земельну ділянку загальною площею 23,3755 га сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, яка раніше передана у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», передано у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.
		У результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 утворено 20 земельних ділянок загальною площею 23,3755 га кадастрові номери: 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138.
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2022 вказані земельні ділянки знаходяться у комунальній власності Лозно-Олександрівської селищної ради.
		Як зазначає прокурор, передача зазначеної земельної ділянки у власність відповідача відбулася з порушенням норм земельного та лісового законодавства, оскільки на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Луганській області вищевказаного наказу спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні ДП «Білокуракинське ЛМГ». Хоча Державний акт на право постійного користування державним підприємством не отримано, право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
		При цьому, за інформацією Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 27.09.2021 №564 та доданою схемою перетину, земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 має частковий перетин із землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ», орієнтована площа перетину становить 21,5670 га.
		На думку прокурора, викладене свідчить, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ».
		У той же час, ДП «Білокуракинське ЛМГ», як постійний користувач земельної ділянки, не повідомлялось та не погоджувало передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради, яка відноситься до земель лісового фонду (землі лісогосподарського призначення).
		Таким чином, прокурор вважає, що рішенням ГУ Держгеокадастру у Луганській області фактично сформовано спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 загальною площею 23,3755 га, визначено її площу та цільове призначення попри те, що вона накладається на землі лісогосподарського призначення, тим самим незаконно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки на сільськогосподарське угіддя та в подальшому зареєстровано право власності на неї.
		Рішенням сесії Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111» затверджено проект землеустрою. В результаті поділу земельної ділянки утворилися земельні ділянки з цільовим призначенням  для ведення особистого селянського господарства площею по 1,2000 га та земельна ділянка площею 0,5755 га за цільовим призначенням  землі запасу.
		Прокурор зауважує, що оскільки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 передана Лозно-Олександрівській селищній раді незаконно, то і рішення від 14.07.2021 №10/101 є незаконним, тому вказане створює умови для подальшого незаконного розпорядження земельною ділянкою. 
		Ухвалою суду від 19.01.2022 №113/22 задоволено заяву заступника керівника Луганської обласної прокуратури від 14.01.2022 №15/1-24 вих-22 про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:
		- 4420955700:10:001:0119 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429819744209),
		- 4420955700:10:001:0120 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429339544209),
		- 4420955700:10:001:0121 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429358744209),
		- 4420955700:10:001:0122 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429462944209),
		- 4420955700:10:001:0123 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429475344209),
		- 4420955700:10:001:0124 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429486544209),
		- 4420955700:10:001:0125 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429499044209),
		- 4420955700:10:001:0126 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429510344209),
		- 4420955700:10:001:0127 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429523544209),
		- 4420955700:10:001:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429534744209),
		- 4420955700:10:001:0129 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429549244209),
		- 4420955700:10:001:0130 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429564344209),
		- 4420955700:10:001:0131 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429577544209),
		- 4420955700:10:001:0132 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429590844209),
		- 4420955700:10:001:0133 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429608444209),
		- 4420955700:10:001:0134 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429625044209),
		- 4420955700:10:001:0135 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429645944209),
		- 4420955700:10:001:0136 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429787344209),
		- 4420955700:10:001:0137 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429795944209),
		- 4420955700:10:001:0138 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2429808444209); заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема, державним реєстраторам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо передачі у власність, іншим чином відчуження, поділу, об`єднання, реєстрації права власності щодо земельних ділянок кадастрові номери 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 загальною площею 23,3755 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, що розташовані на території Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського (колишнього Білокуракинського) району Луганської області.
		 
		Рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі № 913/50/22 у задоволенні позову заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах  Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації до Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про витребування земельних ділянок відмовлено повністю.
		Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 49 620 грн 00 коп. покладено на Луганську обласну прокуратуру.
		Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Луганської області від 19.01.2022 у справі №113/22, шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111; заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема, державним реєстраторам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо передачі у власність, іншим чином відчуження, поділу, об`єднання, реєстрації права власності щодо земельних ділянок кадастрові номери:
		4420955700:10:001:0119,
		4420955700:10:001:0120,
		4420955700:10:001:0121,
		4420955700:10:001:0122,
		4420955700:10:001:0123,
		4420955700:10:001:0124,
		4420955700:10:001:0125,
		4420955700:10:001:0126,
		4420955700:10:001:0127,
		4420955700:10:001:0128,
		4420955700:10:001:0129,
		4420955700:10:001:0130, 
		4420955700:10:001:0131,
		4420955700:10:001:0132,
		4420955700:10:001:0133,
		4420955700:10:001:0134,
		4420955700:10:001:0135,
		4420955700:10:001:0136,
		4420955700:10:001:0137,
		4420955700:10:001:0138 загальною площею 23,3755 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, що розташовані на території Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області.
		Додатковим рішенням господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22 клопотання від 08.09.2023 Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №913/50/22 задоволено частково. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, б.27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 02909921) на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області (вул. Центральна, буд. 1, смт Лозно-Олександрівка Сватівського району Луганської області, 92211, ідентифікаційний код 44695621) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Суткового Андрія Миколайовича у розмірі 51 000 грн 00 коп. У решті вимог клопотання відмовлено.
		Харківська обласна прокуратура із вказаними рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі № 913/50/22 та постановити нове рішення про задоволення позову прокурора. Скасувати додаткове рішення від 20.09.2023 у справі № 913/50/22 про стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 51 тис. гривень. Судові витрати у справі покласти на відповідача. Судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок відповідача на користь Харківської обласної прокуратури.
		Одночасно апелянт звернувся із клопотанням про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що зазначений строк було пропущено через те, що копію оскаржуваного рішення ним було отримано 15.09.2023.
		Так, апелянт зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурором не доведено факт набуття ДП «Білокуракинське ЛМГ» права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області № 35 від 06.02.2006 та не взяв до уваги планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, оскільки у матеріалах справи наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування: Проект організації та розвитку лісового господарства, який включає «Таксаційний опис лісових насаджень» та «План лісових насаджень Лозно-Олександрівського лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ», планшет № 4, з яких беззаперечно встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду України, та які розроблено на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 06.02.2006 № 35. Отже, на думку апелянта, помилковим є висновок суду першої інстанції про недоведеність прокурором факту надання спірної земельної ділянки у постійне користування державної адміністрації від 06.02.2006 № 35. Крім того, апелянт звертаю увагу, на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою інформацію, викладену ДП «Білокуракинське ЛМГ» у листі від 08.09.2021 № 596/05, а саме «земельна ділянка кадастровий № 4420955700:10:001:0111 була передана у користування підприємству на підставі розпорядження № 35 від 06.02.2006». Викладене, на думку апелянта, свідчить про приналежність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду, наданих у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
		Прокурор також вважає незаконним додаткове судове рішення від 20.09.2023, зазначає, що заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури (2081Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та на додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22 та призначено справу до розгляду на 05.12.2023.
		15.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника Луганської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації надійшли пояснення по справі.
		16.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшла заява про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в особі заступника керівника на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та на додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22.
		Заявник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази залучення Харківської обласної прокуратури до участі у справі.
		Як вказує заявник, Харківська обласна прокуратура не є прокуратурою вищого рівня по відношенню до Луганської обласної прокуратури, а заступник Харківської обласної прокуратури не є прокурором вищого рівня по відношенню до заступника керівника Луганської обласної прокуратури, який брав участь у судовому розгляді в господарському суді Луганської області.
		За таких обставин, на думку відповідача, у розумінні частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" відсутні підстави для виникнення у Харківської обласної прокуратури в особі заступника керівника на подання або підписання апеляційної скарги по справі.
		З огляду на викладене, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури в особі заступника керівника на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та на додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22.
		17.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Луганської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.
		20.11.2023 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просить стягнути з апелянта судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу.
		04.12.2023 від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, в яких зазначено, що з огляду на те, що господарський суд Луганської області територіально розташований у м. Харкові, участь у розгляді справи №913/50/22 забезпечується прокурорами управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури.
		З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 оголошено про перерву у розгляді справи до 16.01.2024.
		05.01.2024 від представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшли додаткові пояснення по справі.
		11.01.2024 від Луганської обласної прокуратури надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №№ 360757197, 360755314, 360755921, 360756005, 360756072, 360756130, 360756185, 360756258, 360756319, 360756405, 360756490, 360756570, 360756640, 360756715, 360756771, 360756846, 360756902, 360756965, 360757052, 360757136.
		11.01.2024 від представника Луганської обласної державної адміністрації  обласної військової адміністрації пояснення по справі.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 оголошено про перерву у судовому засіданні до 20.02.2024.
		19.02.2024 від представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області надійшли додаткові пояснення по справі.
		20.02.2024 від Луганської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі.
		В судове засідання, призначене на 20.02.2024, з`явились прокурор, представники позивача та відповідача, представники інших учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
		Ухвали апеляційного суду були надіслані до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними.
		Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.
		 
		Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.
		За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
		Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).
		Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
		При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
		Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Розглянувши клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.
		Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
		Як зазначалось вище, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та на додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 подано заступником керівника Харківської обласної прокуратури А. Кравченком.
		За змістом частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності.
		На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноваження.
		Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
		Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Тобто, слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
		Вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які не залежать одна від одної і не є взаємопов`язаними.
		У силу приписів частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
		Тобто, у даному випадку прокурор подав апеляційну скаргу як орган, якому законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, держави.
		Статтею 15 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.
		Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		Згідно з підпунктом 11.2 пункту 11 наказу Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді", наказано підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами (заявами).
		Відповідно до пункту 8.4. наказу Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 №389, апеляційні скарги на судові рішення у справах, розглянутих за участі прокурора, якими вирішено спір по суті позовних вимог, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур за місцем розташування суду, що розглядав справу, у тому числі у справах за позовами окружних прокуратур та за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ. 
		Як зазначає прокурор та підтверджується матеріалами справи, з огляду на те, що господарський суд Луганської області територіально розташований у м. Харкові, участь у розгляді справи № 913/50/22 і в суді першої інстанції забезпечувався прокурорами управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що правові підстави для закриття апеляційного провадження відсутні.
		 
		Щодо клопотання Луганської обласної прокуратури про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, судова колегія зазначає таке.
		Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		Прокурор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з позовом. 
		Прокурор просить приєднати до матеріалів справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, №№ 360757197, 360755314, 360755921, 360756005, 360756072, 360756130, 360756185, 360756258, 360756319, 360756405, 360756490, 360756570, 360756640, 360756715, 360756771, 360756846, 360756902, 360756965, 360757052, 360757136. В обґрунтування неможливості подання зазначених доказів прокурор посилається на те, що у прокурора виникла можливість подання цих доказів до суду апеляційної інстанції лише після формування витягів, тобто після 03.01.2024. 
		Однак, судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). 
		Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
		Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
		При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
		Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
		Прокурор у клопотанні не посилається на обставини об`єктивної неможливості формування витягів до подання позовної заяви та під час розгляду справи судом першої інстанції.
		Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами до суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції наданих прокурором додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього прокурором суду апеляційної інстанції не надано.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані прокурором додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами. 
		 
		Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві та поясненнях на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» надано згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860,0 га, зокрема, по Лозно-Олександрівській селищній раді 333,2 га, з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га, які надаються в постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ» із земель державної власності на території, яка за даними державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській та Лозно-Олександрівській селищних радах.
		На підставі зазначеного розпорядження Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році розроблено «Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство», згідно якого земельну ділянку орієнтовною площею 21,5670 га включено до кварталу №21 виділів №13, 14, 15, 17, 18 Державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство».
		24.07.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель» №145 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель запасу за межами населених пунктів на території Білокуракинського району Луганської області орієнтовною площею 828 га, з метою формування земельних ділянок, визначення їх угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій.
		18.10.2013 висновком Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області №1424 погоджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем?янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.
		18.10.2013 розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» №227 затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем?янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександропільської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області. Визначено і віднесено земельні ділянки загальною площею 843,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення.
		На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, зокрема земельній ділянці площею 23,3755 га присвоєно кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.
		20.04.2018 право державної власності на земельну ділянку площею 23,3755 га кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 зареєстровано за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області.
		18.06.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» №1187-сг вирішено передати Лозно-Олександрівській селищній об`єднаній територіальній громаді, в особі Лозно-Олександрівської селищної ради, у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради, Мирненської, Солідарненської сільських рад Білокуракинського району Луганської області, згідно акта приймання-передачі.
		18.06.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та Лозно-Олександрівською селищною радою було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2019 №1187-сг передало із державної власності сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна об`єднана територіальна громада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77, земельні ділянки загальною площею 1062,0328 га згідно з додатком, в тому числі земельну ділянку, площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 (п.44 додатку до акту приймання-передачі).
		14.07.2021 рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради Луганської області «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, що розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Лозно-Олександрівській селищній раді Білокуракинського району Луганської області.
		Земельні ділянки, які утворилися шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111:
		- земельна ділянка №l площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0120, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №2 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0121, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №3 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0122, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №4 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0123, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №5 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0124, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №6 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0125, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №7 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0126, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №8 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0127, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №9 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0128, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №10 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0129, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №11 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0130, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №12 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0131, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №13 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0132, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №14 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0133, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №15 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0134, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №16 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0135, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №17 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0136, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №18 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0137, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка №19 площею 1,2000 га (пасовища) кадастровий номер 4420955700:10:001:0138, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
		- земельна ділянка площею 0,5755 га кадастровий номер 4420955700:10:001:0119, за цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка за даними Державного земельного кадастру враховується за межами населених пунктів Лозно-Олександрівської селищної ради Білокуракинського району Луганської області та є комунальною власністю Лозно-Олесандрівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Білокуракинського району Луганської області.
		Лозно-Олександрівська селищна рада листом від 01.09.2023 №827 повідомила Сватівську окружну прокуратуру про те, що на земельну ділянку кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на 40 сесії Лозно-Олександрівської селищної ради 7 скликання (рішення №№40/87  40/105), дані рішення оприлюднено на офіційному сайті селищної ради: http://loznolex.gromada.org.ua/docs/310574/, та затверджено проект із землеустрою, щодо відведення даних земельних ділянок на 10 сесії Лозно-Олександрівської селищної ради 8 скликання (рішення від 14.07.2021 №10/101), яке оприлюднено на офіційному сайті селищної ради: http://loznolex.gromada.org.ua/docs/876624/.
		ДП «Білокуракинське ЛМГ» листом від 08.09.2021 №596/05 повідомило Сватівську окружну прокуратуру про те, що станом на 08.09.2021 ДП «Білокуракинське ЛМГ», як постійному користувачу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 не повідомлялося про передачу земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради; питання щодо передачі у комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, яка раніше надавалася у постійне користування ДП «Білокуракинське ЛМГ», не погоджувалося з ДП «Білокуракинське ЛМГ».
		Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» листом від 27.09.2021 №564 та доданою схемою розташування земельної ділянки з кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 повідомило Сватівську окружну прокуратуру що земельна ділянка кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 має частковий перетин з землями державного лісового фонду ДП «Білокуракинське ЛМГ» Лозно-Олександрівського лісництва кв.21, орієнтовна площа перетину становить 21,5670 га з загальної площі 23,3755 га.
		Луганська обласна державна адміністрація листом від 13.10.2021 №4/01.01-13-5150 повідомила Сватівську окружну прокуратуру про те, що інформація про перебування земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 у постійному користуванні ДП «Білокуракинське ЛМГ» в облдержадміністрації відсутня. Питання передачі вказаної земельної ділянки в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради Головним управлінням Держгеокадастру Луганської області з облдержадміністрацією не погоджувалося. Зазначила, що відповідно до відомостей, розміщених на публічній кадастровій карті України, земельна ділянка площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасована та сформовано 19 нових земельних ділянок площею 1,2 га з цільовим призначенням  для ведення особистого селянського господарства та 1 земельну ділянку площею 0,5755 га з цільовим призначенням  землі запасу.
		Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» листом від 14.12.2021 №760 повідомило Луганську обласну прокуратуру, що діючий на даний час Проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» було згідно діючого на той час законодавства погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Луганській області і затверджено Луганським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Новий Проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Білокуракинське лісомисливське господарство» знаходиться на стадії погодження і затвердження, тому на даний час діє проект минулого лісовпорядкування.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №273974794 від 09.09.2021 право комунальної власності на земельну ділянку, площею 23.3755 га, з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2018 №1187-сг, акту приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2018 зареєстровано 26.11.2019 за Лозно-Олександрівською селищною радою.
		В подальшому, 10.08.2021, до реєстру внесено відомості про поділ об`єкта нерухомого майна на підставі рішення Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101.
		У результаті поділу земельної ділянки площею 23,3755 га, з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 було утворено 20 земельних ділянок з кадастровими номерами 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138, право комунальної власності на які, 06.08.2021, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зареєстровано за Лозно-Олександрівською селищною радою (т.1, а.с.171-190).
		14.12.2021 на 16 сесії 8 скликання Лозно-Олександрівської селищної ради прийнято рішення про передачу 12-ти земельних ділянок у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства (т.1, а.с.111-122).
		Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 передана Лозно-Олександрівській селищній раді незаконно, та перебування спірної земельної ділянки у чужому незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради створює умови для подальшого незаконного розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Внаслідок поділу та фактичного припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, новостворені земельні ділянки з кадастровими номерами 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 незаконно вибули з державної власності та передані до комунальної власності, та перебувають в незаконному володінні Лозно-Олександрівської селищної ради.
		Вказане стало підставою для звернення прокурором до суду з відповідним позовом.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
		 
		Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах судова колегія зазначає таке.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		У позовній заяві прокурор зазначив, що прокурор звернувся до Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації з листом №51/1-697вих-21 від 06.10.2021, в якому просив надати інформацію щодо того чи відомо ОДА про те, що земельна ділянка площею 23,3755 га з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, яка раніше надавалась у постійне користування ДП Білокуракинське ЛМГ, на даний час перебуває у комунальній власності Лозно-Олександрівської селищної ради, чи погоджувалося з ОДА питання щодо передачі вказаної земельної ділянки у комунальну власність, чи зверталася ОДА до суду з позовною заявою про витребування цієї земельної ділянки та чи планує таке звернення, а в разі невжиття заходів прокурор просив повідомити причини, які перешкоджають здійсненню наданих повноважень щодо захисту інтересів держави.
		У відповідь Луганська обласна державна адміністрація  обласна військово-цивільна адміністрація в листі №4/01.01-13-5150 від 13.10.2021 зазначила, що інформація про перебування вказаної земельної ділянки в постійному користуванні ДП Білокуракинське ЛМГ в ОДА відсутня. Також зауважила, що питання передачі ГУ Держгеокадастру у Луганській області цієї земельної ділянки в комунальну власність Лозно-Олександрівської селищної ради з ОДА не погоджувалося. На думку, ОДА вона не має достатніх повноважень щодо порушення питань про витребування земельної ділянки комунальної власності.
		При цьому, прокурор в повідомленні №15/1-6вих-22 від 06.01.2022 повідомляв Луганську обласну державну адміністрацію  обласну військово-цивільну адміністрацію про намір звернутися до господарського суду в інтересах держави в особі вказаного органу із зазначеним позовом.
		Судова колегія зазначає, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Статтею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
		Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
		Відтак, Луганська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо передачі у власність або у користування, а також надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок.
		За приписами пункту 3 частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.
		Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
		Отже, саме Луганській обласній державній адміністрації надано право звертатися до суду на захист інтересів держави в спірних правовідносинах.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено, зокрема Луганську обласну військову адміністрацію.
		Невжиття дій із захисту інтересів держави протягом розумного строку починаючи з дати, коли адміністрацію листом від 06.10.2021 було повідомлено прокурором про порушення, і до 25.01.2022, дати подання позовної заяви прокурором до суду, зазначається прокурором як бездіяльність цього компетентного органу від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, про необхідність захисту яких зазначав прокурор. 
		Вказане у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військової адміністрації в порядку, передбаченому статтями 53, 54 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Відповідно до ст.3 Лісового кодексу України (далі  ЛК України) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов`язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.
		Абзацами 1, 2 ст.4 ЛК України передбачено, що усі ліси на території України становлять її лісовий фонд. До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.
		Відповідно до ст.5 ЛК України землі лісового фонду поділяються на: а) лісові: вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо; б) нелісові: зайняті спорудами, пов`язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продуктопроводів та підземними комунікаціями тощо; зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства); зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством.
		Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду України наведеним у постанові від 24.12.2014 у справі №6-212цс14.
		Згідно зі ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		Частинами 1, 2 ст.20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Статтею 55 ЗК України встановлено, що до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об`єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
		Відповідно до ст.56 ЗК України землі лісового фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
		Частиною 1 ст.57 ЗК України встановлено, що земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		Згідно з п. «б» ч.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
		Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
		Пунктами 4.2, 4.3 розділу 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, передбачено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. У книзі реєстрації реєструються: державні акти на право власності на земельну ділянку; державні акти на право постійного користування земельною ділянкою; договори оренди землі.
		Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Частинами 1-4 ст.9 ЛК України передбачено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом. У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п`яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.
		Колегія суддів зауважує, що заявником доказів отримання Білокуракинським ДЛМГ державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою та його державної реєстрації на момент прийняття головою Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» не надано.
		Також колегія суддів враховує наступне.
		Відповідно до ст.116 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Отже, підставою набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.
		Оцінюючи вказане розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» колегія суддів виходить з наступного.
		У розпорядженні від 06.02.2006 №35 міститься посилання, зокрема на висновки Білокуракинської районної ради від 03.02.2006 №№16-24 «Про погодження надання в постійне користування та розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території Білокуракинського району», рішення Білокуракинської селищної ради від 30.08.2005 №40/14 та від 20.10.2005 №41/8, рішення Лозно-Олександрівської селищної ради від 16.11.2005 №39/2 та від 06.12.2005 №39/2.
		Також у п.1 указаного розпорядження зазначено: дати згоду на надання в постійне користування та на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 860 га, в т.ч. пасовищ 476,6 га та сіножатей 383,4 га під заліснення, в т.ч. по Тимошинській сільській раді  125,6 га, з них пасовищ  99,6 га, сіножатей 26 га, по Червоноармійській сільській раді  124,9 га, з них пасовищ 124,9 га, по Дем`янівській сільській раді  77,87 га, з них пасовищ 25,7 га та сіножатей 52,1 га, по Шарівській сільській раді  9,1 га, з них сіножатей 9,1 га, по Курячівській сільській раді  31,7 га, з них сіножатей 31,7 га, по Білокуракинській селищній раді  26,1 га, з них пасовищ 26,1 га, по Лозно-Олександрівській селищній раді  333,2 га, з них пасовищ 100,4 га та сіножатей 232,8 га, по Олексіївській сільській раді  6,4 га, з них 6,4 га пасовищ, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ із земель державної власності на території, які за даними державного земельного кадастру враховуються в Тимошинській, Червоноармійській, Дем`янівській, Шарівській, Курячівській, Олександрівській, Олексіївській сільських радах та Білокуракинській, Лозно-Олександрівській селищних радах.
		Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Колегія суддів зауважує, що заявником документів, на які міститься посилання у розпорядженні голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» до матеріалів справи не надано, клопотання про їх витребування прокурором не подавалось.
		Колегія суддів зазначає, що зі змісту вказаного розпорядження неможливо достеменно встановити, до якої групи земель відносилась спірна земельна ділянка (пасовища чи сіножаті) та чи увійшла вона до складу земель загальною площею 333,2 га, які передавались у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ.
		У свою чергу прокурором належними та допустимими доказами цього також не доведено, оскільки не надано відповідних висновків, схем, картографічних матеріалів тощо, які б дали змогу суду ідентифікувати спірну земельну ділянку.
		Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не доведений факт набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі».
		Законом України від 08.02.2006 №3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006, внесено відповідні зміни до ЛК України та викладено його в новій редакції.
		Відповідно до п.5 розділу «Прикінцеві положення» до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Прокурором до матеріалів справи надані проект організації і розвитку лісового господарства ДП «Білокуракинське ЛМГ», складений Харківською державною лісовпорядною експедицією у 2009 році, план лісонасаджень Лозно-Олександрівського лісництва ДП «Білокуракинське ЛМГ» Луганської області, складений у 2007 році.
		Згідно зі ст.45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
		Відповідно до ст.47 ЛК України лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. У лісах, що перебувають у державній власності, лісовпорядкування ведеться за рахунок коштів державного бюджету, у лісах комунальної власності - місцевого бюджету, у лісах приватної власності - за кошти їх власників. Ведення лісовпорядкування може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.
		Статтею 48 ЛК України встановлено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
		Відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
		На думку колегії суддів, під «раніше наданими» слід розуміти землі надані до дати набрання чинності п.5 «Перехідних положень» ЛК України, тобто до 28.03.2006 включно. І щоб застосувати цей пункт і підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно.
		Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що умовою застосування положень п.5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин є підтвердження факту надання спірної земельною ділянки у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ саме до 28.03.2006 включно.
		З огляду на недоведеність прокурором факту передачі спірної земельної ділянки у користування згідно з розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі», чи будь-яким іншим чином до 28.03.2006, положення п.5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть, а тому надані заявником матеріали лісовпорядкування судом до уваги не беруться.
		Колегія суддів зазначає, що така редакція п.5 Прикінцевих положень ЛК України була чинною до 26.05.2021 включно, а отже і на момент прийняття розпоряджень Білокуракинської районної державної адміністрації від 24.07.2013 №145 та від 18.10.2013 №227, державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 та видачі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 18.06.2019 №1187-сг.
		Відтак, з огляду на недоведеність прокурором набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області розпорядження від 06.02.2006 №35, відсутні підстави вважати, що зазначені вище розпорядження, державна реєстрація земельної ділянки та наказ не відповідали приписам земельного та/або лісового законодавства або порушували їх.
		Колегією суддів також відхиляються посилання прокурора на постанови Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 27.01.2015 у справі №21-570а14 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц, оскільки вказані постанова не є релевантними до правовідносин сторін у даній справі, так як склад учасників у справі №913/50/22 є відмінним від складу у вказаних справах та обставини у зазначених справах є відмінними від справи №913/50/22. 
		 
		Щодо обраного прокурором способу захисту про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області земельних ділянок загальною площею 23,3755 га, колегія суддів зазначає наступне.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
		Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
		Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
		Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи законного інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.
		Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України
		Суд зауважує, що за наслідками задоволення позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.
		Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04 2021 в справі № 910/10011/19.
		У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
		Згідно ст.387 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Статтею 387 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 у справі №6-140цс14 захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий пред`явленням віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 зазначила, що погоджується з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективним.
		Також зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див.mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
		Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
		Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява №43768/07)).
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.п.68-72 постанови), виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі №911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.
		У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах №911/3311/17, №911/3574/17, №911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі №911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок». Водночас використання у першому реченні слів «(тимчасовим володільцем)» може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово «права» у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.
		Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
		Також колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.18 ЗК України у редакцій, чинній на момент прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі» до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Україна за межами її території може мати на праві державної власності земельні ділянки, правовий режим яких визначається законодавством відповідної країни.
		Згідно зі ст.20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з викопіювання з плану землекористування спірна земельна ділянка належала до земель колишнього КСП «Правда» Білокуракинського району та відносилась до земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення.
		Колегією суддів враховується, що і згідно розпорядження від 06.02.2006 №35 землі Лозно-Олександрівської селищної ради площею 333,2 га, згоду на надання яких у постійне користування Білокуракинському ДЛМГ надавалось вказаним розпорядженням, за своїм цільовим призначенням обліковувались як землі сільськогосподарського призначення, до складу яких входили пасовища площею 100,4 га та сіножаті площею 232,8 га.
		З огляду на недоведеність прокурором факту набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35 «Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки під заліснення, які надаються в постійне користування Білокуракинському ДЛМГ на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Білокуракинському районі», колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням ані до прийняття розпорядження від 06.02.2006 №35, ані після його прийняття, до земель лісового фонду не належала.
		Отже, безпідставними є доводи прокурора, що через об`єктивні, видимі природні властивості земельних ділянок, проявивши розумні обізнаність, як ГУ Держгеокадастру у Луганській області, так і Лозно-Олександрівська селищна рада (Лозно-Олександрівська селищна військова адміністрація), могли і повинні були знати про те, що земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.
		24.07.2013 на підставі клопотання Відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області від 24.07.2013 №924 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель державної та комунальної власності не переданих у власність (користування), які обліковуються відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем, у землях запасу за межами населених пунктів на території Білокуракинського району Луганської області орієнтовною площею 828 га, з метою формування земельних ділянок, визначення їх угідь, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, головою Білокуракинської районної державної адміністрації прийнято відповідне розпорядження №145 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель».
		Відповідно до ч.ч.1-5 ст.791 ЗК України у редакції, чинній на момент прийняття вказаного розпорядження від 24.07.2013 №145 передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Частинами 9, 10 вказаної статті встановлено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Висновком відділу Держземагентства у Білокуракинському районі Луганської області від 18.10.2013 №1424 погоджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександрівської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області.
		Розпорядженням голови Білокуракинської районної державної адміністрації від 18.10.2013 №227 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу та резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Лозно-Олександрівської селищної ради та Дем`янівської, Курячівської, Нещеретівської, Олександрівської, Просторівської, Бунчуківської сільських рад Білокуракинського району Луганської області (п.1 розпорядження); визначено та віднесено земельні ділянки загальною площею 842,3376 га до категорії земель сільськогосподарського призначення (п.2 розпорядження).
		На підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки земельній ділянці площею 23,3755 га присвоєно кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.
		Також вирішено здійснити від імені Головного управління Держгеокадастру у Луганській області реєстрацію права державної власності на земельну ділянку площею 23,3755 га, кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.
		20.04.2018 право державної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (рішення про державну реєстрацію, індексний номер 40802843 від 20.04.2018).
		Відтак, 20.04.2018 у відповідності до приписів ст.791 ЗК України земельна ділянка кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 вперше сформована як об`єкт цивільних прав.
		У подальшому, відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1187-сг передало із державної власності земельні ділянки, зокрема і земельну ділянку площею 23,3755 га кадастровий номер 4420955700:10:001:0111, сільськогосподарського призначення, а Лозно-Олександрівська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки у кількості 77 загальною площею 1 062,0328 га. Також до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні зміни щодо власника вказаної земельної ділянки.
		Рішенням Лозно-Олександрівської селищної ради від 14.07.2021 №10/101 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 19-ти громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111.
		У результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 4420955700:10:001:0111 утворено 20 земельних ділянок загальною площею 23,3755 га кадастрові номери: 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138.
		Підсумовуючи викладене, з огляду на встановлені та зазначені вище обставини щодо відсутності підстав набуття Білокуракинським ДЛМГ права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі розпорядження голови Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 06.02.2006 №35, враховуючи, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформувалась тільки 20.04.2018, колегія суддів дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб захисту права є неефективним, а відновлення порушених прав шляхом задоволення віндикаційного позову у даному випадку є неможливим.
		Колегією суддів відхиляються посилання прокурора на постанови Верховного Суду України від 17.12.2014 у справі №6-140цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, де віндикація визнана належним способом захисту прав позивача, оскільки у тих справах позивач був визнаний зареєстрованим власником спірного майна. У даній справі частина спірної земельної ділянки площею 21,5670 га не мала кадастрового номеру та не була сформована як самостійний об`єкт нерухомості.
		Спосіб захисту повинен забезпечувати поновлення прав позивача до стану, який мав місце до стверджуваного прокурором порушення права, а не безпідставно надавати позивачеві нові блага, у вигляді зареєстрованого права власності на земельну ділянку, площа якої більша (23,3755 га), ніж площа земельної ділянки, яка в силу перехідних положень ЛК України, на думку прокурора, перебувала на праві користування у лісгоспу (21,5670 га).
		Задоволення цього позову призведе до того, що на користь позивача буде витребувана частина спірної земельної ділянки площею 1,8085 (23,3755-21,5670), відносно якої відсутні відомості щодо її перебування у користування лісгоспу та належності до земель лісогосподарського призначення. Тобто фактично йдеться про набуття позивачем додаткового майна (більшої площі земель) за судовим рішенням.
		Наведе суперечить змісту віндикаційного позову, за яким на користь власника витребовується саме належне йому майно, яке вибуло з його володіння в результаті порушень, а не майно, більше за обсягом.
		Також обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявний статус спірної земельної ділянки  її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, не скасовує віднесення спірної земельної ділянки саме до цієї категорії та не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.
		Таким чином колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог прокурора та про відмову у їх задоволенні.
		 
		Відносно заяви відповідача від 21.07.2023 про застосування позовної давності та клопотання прокурора від 10.08.2023 №15/1-217 вих-23 про визнання поважними причин пропущення позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Разом з тим, за приписами ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропущення позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.
		Підпунктом 2.3 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів» передбачено, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
		З огляду на висновок про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні, указані заява відповідача та клопотання прокурора залишаються судом без розгляду.
		 
		Також колегія суддів зазначає, що до звернення з позовом до суду прокурором було подано заяву від 14.01.2022 №15/1-24вих-22 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138.
		Ухвалою суду від 19.01.2022 у справі №113/22 указана заява задоволена; вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки загальною площею 23,3755 га, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111; заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, зокрема, державним реєстраторам, на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які дії щодо передачі у власність, іншим чином відчуження, поділу, об`єднання, реєстрації права власності щодо земельних ділянок кадастрові номери 4420955700:10:001:0119, 4420955700:10:001:0120, 4420955700:10:001:0121, 4420955700:10:001:0122, 4420955700:10:001:0123, 4420955700:10:001:0124, 4420955700:10:001:0125, 4420955700:10:001:0126, 4420955700:10:001:0127, 4420955700:10:001:0128, 4420955700:10:001:0129, 4420955700:10:001:0130, 4420955700:10:001:0131, 4420955700:10:001:0132, 4420955700:10:001:0133, 4420955700:10:001:0134, 4420955700:10:001:0135, 4420955700:10:001:0136, 4420955700:10:001:0137, 4420955700:10:001:0138 загальною площею 23,3755 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4420955700:10:001:0111, що розташовані на території Лозно-Олександрівської селищної ради Сватівського району Луганської області.
		Відповідно до ч.9 ст.145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		Відтак, з огляду на відмову у позові, вжиті ухвалою суду від 19.01.2022 у справі №113/22 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
		 
		Щодо додаткового рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
		11.09.2023 від представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області Суткового А.М. на адресу електронної пошти суду надійшло клопотання від 08.09.2023, підписане кваліфікованим електронним підписом, в якому заявник просить суд ухвалити додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат; стягнути солідарно з позивача  Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністраці та заявника  Луганської обласної прокуратури на користь відповідача  Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Суткового Андрія Миколайовича у розмірі 55 670 грн 83 коп.
		До клопотання додані докази на підтвердження обставин понесення відповідачем зазначених судових витрат.
		18.09.2023 від Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації на адресу електронної пошти суду надійшли заперечення проти клопотання щодо розподілу судових витрат від 14.09.2023, в яких, з посиланням на висновки Верховного суду, позивач зазначає, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат. Вказує, що облдержадміністрація, як позивач, із самого початку судового провадження у справі послідовно не підтримувала позовні вимоги прокурора та заперечувала проти їх задоволення, зазначаючи про безпідставність подання такої позовної заяви. Просить у задоволенні клопотання від 08.09.2023 представника Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області Суткового А.М. про стягнення солідарно з Луганської обласної державної адміністрації  обласної військово-цивільної адміністрації та Луганської обласної прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55 670 грн 85 коп. при ухваленні додаткового рішення відмовити; при винесенні додаткового рішення та задоволенні клопотання судові витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі стягнути з Луганської обласної прокуратури.
		18.09.2023 від Луганської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення від 18.09.2023 щодо розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу, в яких прокурор зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у справі, що розглядається, необґрунтований та завищений. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області коштів, визначених п.4.2 договору від 20.02.2023 №20/02/23; заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку, а саме, представник відповідача під час подання попереднього розрахунку витрат у відзиві на позовну заяву не вказав будь-яких розрахунків, не довів, що під час подання попереднього розрахунку витрат він не міг передбачити перевищення попереднього розрахунку і на час звернення з відзивом йому про таке перевищення було невідомо; доказів понесених витрат на проїзд та добове утримання адвоката до матеріалів справи не надано; з матеріалів справи та клопотання від 08.09.2023 не вбачається, що адвокат заявляв про те, що ним будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст.129 ГПК України, додаткові докази про понесені судові витрати. При цьому строк для подачі таких доказів закінчився 09.09.2023 включно, а клопотання про ухвалення додаткового рішення подано 11.09.2023, тобто зі спливом строків, передбачених положеннями ст.129 ГПК України. Прокурор просить залишити без розгляду клопотання від 08.09.2023 Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу.
		Судом першої інстанції встановлено, з метою надання правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів, 20.02.2023 між Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області (далі - клієнт) та адвокатом Сутковим А.М. (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №20/02/23, за умовами п.1.1 якого, адвокат зобов?язується: надавати клієнту консультації з питань земельного, містобудівного, цивільного, господарського, аміністративного та податкового права; здійснити представництво прав та інтересів клієнта при розгляді справи №913/50/22, а клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
		Послуги, надані адвокатом, можуть виконуватись та надаватись клієнту у вигляді друкованої продукції, на магнітних носіях, через телефонні мережі, поштою та в усній формі (п.2.3 договору).
		На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатських послуг і направляється клієнту (п.2.4 договору).
		Правова допомога, передбачена предметом цього договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000 грн 00 коп., фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000 грн 00 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000 грн 00 коп. за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
		Гонорар успіху - винагорода виконавця за судове рішення на користь клієнта. У випадку ухвалення судового рішення, котре лише частково задовольняє інтереси клієнта, розмір гонорару успіху полягає корегуванню за домовленістю сторін.
		Додатково, оплачується: участь виконавця у судових засіданнях у розмірі 3000 грн 00 коп. за одне судове засідання; добові в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження для участі у судових засіданнях у розмірі 670 грн 00 коп.; вартість проїзду з м. Львів до місця слухання справи на залізничному транспорті (п.4.1 договору).
		Фіксований гонорар успіху сплачується у наступному порядку: 100 % - протягом трьох днів з дати ухвалення рішення судом першої інстанції, постанови судом апеляційної та або касаційної інстанції (п.4.2 договору).
		Надання виконавцем послуг та прийняття їх замовником підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. В разі непідписання акту наданих послуг протягом трьох онів з дня вручення без письмових зауважень, такий акт автоматично вважається підписаним. Акт передається будь-яким прийнятним для сторін способом, в тому числі поштовим, електронним, факсимільним зв??язком тощо (п.4.3 договору).
		Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (п.7.1 договору).
		07.09.2023 між Лозно-Олександрівською селищною військовою адміністрацією Сватівського району Луганської області (далі - клієнт) та адвокатом Сутковим А.М. (далі - адвокат) підписано акт №1 до договору №20/02/23 від 20.02.2023 відповідно до якого, адвокатом на виконання договору від 20.02.2023 №20/02/23 було надано клієнту не тарифіковані послуги:
		- правовий аналіз позовних вимог заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації до Лозно-Олександрівської селищної ради про витребування земельних ділянок;
		- підготовка та спрямування адвокатських запитів, аналіз відповідей на них;
		- підготовка та подання до суду відзиву на позов;
		- підготовка та подання до суду заперечень на відповідь на відзив;
		- підготовка та подання до суду додаткових пояснень та клопотань, та тарифіковані послуги: представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 29.03.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 25.04.2023 (у режимі відеоконференції)  3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 29.08.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 17.05.2023 (м. Харків, господарський суд Луганської області) 3 000, 00грн, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 30.05.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн., представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 28.06.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн., представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 24.07.2023 (м. Харків, господарський суд Луганської області) - 3 000, 00грн., представництво інтересів клієнта у судовому засіданні 04.09.2023 (у режимі відеоконференції) - 3 000, 00грн., добові 1340 грн., вартість проїзду по маршруту Львів-Київ, Київ-Харків, Львів-Харків 2570,83 грн.
		З урахуванням гонорар успіху - 30 000, 00грн, загальна сума складає 55670,83 грн.
		Згідно акту, клієнт визнає та приймає виконану роботу та надані юристом послуги згідно договору. Претензій щодо виконаної роботи та наданих послуг сторони не мають.
		Акт підписано з обох сторін без зауважень.
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Відповідно до положень ст.901 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) за договором про надання послуг, до яких відноситься договір про надання правової допомоги від 20.02.2023 №20/02/23, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		За змістом ст.ст.632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.
		Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Прокурор вважає, що загальна вартість витрат на правничу допомогу у розмірі 55 670 грн 83 коп. є необґрунтованою та завищеною.
		Частиною 1 ст.74 ГПК України визначено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України передбачено подання детального опису робіт (наданих послуг), однак не передбачено встановлення та надання оцінки по суті виконаних послуг.
		Щодо застосування критерію співмірності суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
		Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.
		Отже, при здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також у порядку ст.86 ГПК України необхідність надання належної оцінки поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
		У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
		За змістом ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Щодо доводів прокурора про те, що заявлені до стягнення витрати не відповідають розміру, визначеному у попередньому розрахунку, а саме, представник відповідача під час подання попереднього розрахунку витрат у відзиві на позовну заяву не вказав будь-яких розрахунків, не довів, що під час подання попереднього розрахунку витрат він не міг передбачити перевищення попереднього розрахунку і на час звернення з відзивом йому про таке перевищення було невідомо, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч.6 ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, значно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
		Згідно умов п.4.1 договору від 20.02.2023 №20/02/23 правова допомога, передбачена предметом цього договору за супровід розгляду справи в суді першої інстанції, оплачується клієнтом виконавцю у вигляді фіксованого гонорару успіху у розмірі 30000 грн 00 коп.
		Разом з цим, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи, зокрема, протоколами судових засідань від 29.03.2023, 25.04.2023, 17.05.2023, 30.05.2023, 28.06.2023, 24.07.2023, 04.09.2023 підтверджується участь представника відповідача у судових засіданнях, відтак ці витрати обґрунтовано включено до складу витрат на правову допомогу як "участь у судових засіданнях" у загальній сумі 21 000 грн 00 коп., що передбачено умовами п.4.1 договору від 20.02.2023 №20/02/23, а саме: додатково оплачується участь виконавця у судових засіданнях у розмірі 3 000 грн 00 коп. за одне судове засідання.
		Враховуючи наведене, відповідач не міг передбачити усі витрати, які понесе за весь час розгляду справи, на момент подання відзиву на позовну заяву.
		Безпідставними також є доводи прокурора щодо відсутності доказів оплати послуг, зважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
		Таким чином, за наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.
		У відповідності до ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20.
		Близьку за змістом правову позицію викладено у постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
		Проаналізувавши надані представником відповідача докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що у порушення приписів ст.ст.74, 77 ГПК України адвокатом Сутковим А.М. не надано доказів понесення витрат на проїзд по маршруту Львів-Київ, по маршруту Київ-Харків та по маршруту Львів-Харків, а також не надано доказів понесення витрат за кожен календарний день відрядження для участі у судових засіданнях (добові).
		Дослідивши умови договору про надання правової допомоги від 20.02.2023 №20/02/2023, акт №1 від 07.09.2023, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими та такими що підлягають відшкодуванню є судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Суткового Андрія Миколайовича у розмірі 51 000 грн 00 коп., які складаються з вартості гонорару успіху у розмірі 30 000 грн 00 коп., та вартості участі у судових засіданнях у справі №913/50/22 (29.03.2023, 25.04.2023, 17.05.2023, 30.05.2023, 28.06.2023, 24.07.2023, 04.09.2023) у загальному розмірі 21 000 грн 00 коп. (3 000 грн 00 коп. участь адвоката у одному судовому засіданні).
		Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про існування підстав для покладення на прокурора обов`язку з відшкодування витрат зі сплати судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Суткового Андрія Миколайовича у розмірі 51 000 грн 00 коп.
		Твердження прокурора про несвоєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу спростовуються матеріалами справи, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішення у справі прийнято 04.09.2023, тому звернення представника відповідача з клопотанням про винесення додаткового рішення 11.09.2023 з наданням відповідних доказів понесення витрат на надання професійної правничої допомоги здійснено у строки, передбачені ч.8 ст.129 ГПК України.
		З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги шляхом стягнення з Луганської обласної прокуратури на користь Лозно-Олександрівської селищної військової адміністрації Сватівського району Луганської області витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката Суткового А.М. у сумі 51 000 грн 00 коп.
		З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи прокурора не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення  без змін.
		Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати прокуратури зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокуратуру.
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (2081Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 та на додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі № 913/50/22 залишити без змін.
		Додаткове рішення господарського суду Луганської області від 20.09.2023 у справі № 913/50/22 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний тест постанови апеляційного суду складено 23.02.2024.
		 
		Головуючий суддя М.М. Слободін
		 
		Суддя Н.В. Гребенюк 
		 
		Суддя П.В. Тихий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...