Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/966/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано судом: 26.02.2024. Зареєстровано: 27.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2024.
Дата набрання законної сили: 27.11.2024
Результат оскарження 20.05.2025 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 1-кп/461/46/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017140040000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/966/20
		1-кп/461/46/24
		        
		        В И Р О К
		               І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		       23.02.2024 року                  Галицький районний суд м. Львова
		 
		в складі        головуючого судді                                 ОСОБА_1 
		               секретар судового засідання                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		                                                                ОСОБА_4 , 
		                                                                ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		за участю         прокурора                                         ОСОБА_7         
		               потерпілих                                         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		               представника потерпілих                          ОСОБА_10 
		               обвинуваченої                                          ОСОБА_11 
		               захисника                                         ОСОБА_12 
		               представника цивільного відповідача                 ОСОБА_13 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12017140040000006 від 03.01.2017/ про обвинувачення
		 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, раніше несудимої, із вищою медичною освітою, працюючої в.о. завідувача відділення, лікарем-отоларингологом отоларингологічного відділення у Комунальному некомерційному підприємстві "Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева", зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , -
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		обвинувачена ОСОБА_11 , будучи медичним працівником, перебуваючи на посаді завідувача відділення, лікаря-отоларинголога отоларингологічного відділення стаціонару Комунального підприємства Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева, володіючи вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Оториноларингологія», в період з 27 по 29.12.2017 перебуваючи у приміщенні вказаної лікарні за адресою: 79019, м. Львів, вул. Ужгородська, 1, несучи персональну відповідальність як лікуючий лікар за організацію надання медичної допомоги, забезпечення належної діагностики та лікування, при підготовці до планового оперативного втручання, забезпечення динамічного спостереження у післяопераційному періоді хворого ОСОБА_14 , неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки - смерть хворого ОСОБА_14 та виразилось в наступному. 
		Так, після госпіталізації 27.12.2017 потерпілого ОСОБА_14 в стаціонар та до моменту проведення планового оперативного втручання у вигляді септопластики переділки носа і конхопластики, що мало місце об 11.00 год. 28.12.2016, ОСОБА_11 попри виставлений діагноз: «Катаральний синусит. Викривлення переділки носа з порушенням дихання. Хронічний гіпертофічний риніт», що вказувало на наявність ознак гострого запалення слизової оболонки приносових пазух, не провівши лікування виявленого захворювання, не переконавшись у відсутності запального процесу та не забезпечивши проведення додаткових досліджень та обстежень (в тому числі, дослідження коагулограми крові та біохімічного аналізу крові), провела планове оперативне втручання в порожнині носа без проведення повної діагностики стану хворого перед проведенням такого виду планового оперативного втручання, що в кінцевому результаті спровокувало генералізацію вірусно-бактеріальної інфекції. 
		Після проведення оперативного втручання, упродовж дня 29.12.2016 у хворого ОСОБА_14 відмічалось прогресивне погіршення стану, що було обумовлено розвитком токсикоз-септичного стану. Враховуючи такий важкий стан, для проведення додаткових методів дослідження, 29.12.2016 о 19.00 год. хворого ОСОБА_14 переведено у відділення анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що за адресою: 79059 м. Львів, вул. Миколайчука, 9, з діагнозом при госпіталізації: «Викривлення перегородки носа з порушенням дихання. Ниркова недостатність. Сепсис», де медичними працівниками вказаного закладу останньому до 21.30 год. 30.12.2016 надавалась медична допомога згідно з описаного діагнозу та о 22.00 год. 30.12.2016 хворого ОСОБА_14 переведено у реанімаційно-анестезіологічне відділення № 1 (РАВ №1) Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна лікарня» (за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 7) з діагнозом при госпіталізації: «Сепсис. Набряк головного мозку. Гостре пошкодження нирок. Гостра серцево-судинна недостатність», де йому надавалась належна медична допомога. Однак, незважаючи на проведену реанімаційну допомогу, на фоні прогресуючого розвитку токсикоз-септичного стану і поліорганної недостатності, о 01.35 год. 02.01.2017 лікарями КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» констатовано біологічну смерть ОСОБА_14 .
		Причиною смерті ОСОБА_14 стала генералізована вірусно-бактеріальна інфекція з розвитком токсикоз-септичного стану, поліорганної недостатності породжена хірургічним втручання у порожнину носа за наявності гострого запалення слизової оболонки приносових пазух. 
		Таким чином, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КК України.
		 
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_11 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, не визнала та пояснила наступне.
		На посаді лікаря отоларинголога працює понад 23 роки; з 2013 року є завідувач отоларингологічним відділення 1 МКЛ і має достатній професійний досвід роботи, протягом якої нею проведено не менше тисячі оперативних втручань, з яких левова доля «септопластики та конхопластика», на яких вона спеціалізується. Постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації , відвідує курси та семінари по своєму медичному профілю. Ситуація, що склалась із хворим ОСОБА_14 , є нічим іншим, як нещасний випадок, вона співчуває рідним, однак не вважає себе винною у смерті потерпілого. При проведенні ОСОБА_14 оперативного втручання користувалась протоколом №181, на підставі якого, як завідувач, розробила місцевий протокол із конхопластики. У 2016 році не було протоколу із септопластики, тому розробила свій у відповідності із сучасними методиками. У своїй практиці вона не зустрічала, щоб катаральний синусит викликав таку генералізовану інфекцію, яка відбулась у хворого; припускає, що мала місце реакція на препарат наркозу, так як препарат «дипрофол» може викликати гостру ниркову недостатність. В інструкції про застосування препарату вказано, що його застосування може викликати гостру ниркову недостатність. Вона провела лікування викривлення переділки носа. Вважає, що гострий гіпертрофічний риніт є наслідком викривлення хряща переділки носа та вона провела правильне лікування виявленої патології. На час операції у неї були всі аналізи хворого, які підтверджували відсутність запальних процесів, в т.ч і ГРВІ. Нормативними протоколами не передбачено проведення коагулограми перед оперативним втручанням. 22.12.2016 пацієнт звернувся за скеруванням з поліклініки, у якому вказано багато діагнозів. Йому проведено ендоскопічне дослідження носових пазух, оглянуто ротоглотку. Згідно аналізів та даних карти хворого, у ОСОБА_14 ГРВІ не було. Він не повідомляв, що перебуває на листку непрацездатності, його турбувало утруднене дихання. Хворому виставлено діагноз : «викривлення переділки носа і хронічний гіпертрофічний риніт». ОСОБА_14 було роз`яснено про необхідність планової операції на «септопластику та конхопластику». 23.12.2016 пацієнту проведено КТ, 26.12.2016 він пройшов усі обстеження. 27.12.2016 ОСОБА_14 прибув у лікарню і так як аналізи були в нормі, протипоказів до оперативного втручання не було- призначено оперативне втручання. Анестезіолог також вивчав анамнез та хронічних захворювань не виявив. Станом на 09.00 год 28.12.2016 ознак запального процесу у хворого виявлено не було. Біля 11 год під загальним знечуленням ендоскопічною камерою 4мм проведено оперативне втручання «септопластику та конхопластику», яке тривало 40 хвилин. Операція пройшла без ускладнень, гнійних виділень не було. Після операції під ендоскопом накладено шви і силіконові пластини, тампони. Діагноз, вказаний медсестрою у медичній карті ОСОБА_14 «катаральний синусит», не знайшов свого підтвердження. При проведенні операції вона користувалась Інструкцією завідувача відділення. Після екстубації пацієнт переведений у палату. Із 17 год за пацієнтом спостерігав черговий лікар. Зранку під час обходу їй повідомили про блювоту у ОСОБА_14 і у нього з`явилась гостра наростаюча ниркова недостатність, гіпотонія і анурія. Вона читала в Інструкції про застосування препарату «діпрофол» про можливі побічні реакції, такі як гостра ниркова недостатність і анурія, які були виявлені у ОСОБА_14 . Анафілактичного шоку у нього не було. Вона повідомила анестезіолога, начмеда та інших лікарів, збирали консиліум, радились, шукали причину виникнення ускладнень; скритої кровотечі не виявили. Після консиліуму пацієнта переведено у відділення інтенсивної терапії. Оскільки стан хворого не покращився, то увечері начмед перевів ОСОБА_14 у лікарню ШМД. З того моменту хворим займались лікарі швидкої медичної допомоги. Смерть ОСОБА_14 вважає нещасним випадком.
		Цивільний позов ОСОБА_11 не визнала, виходячи з того, що вважає себе невинуватою у смерті ОСОБА_14 . 
		 
		Відповідно ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		 
		Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
		 
		З урахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, суд , ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшов до висновку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, яка підтверджується наступним. 
		 
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 , мати померлого ОСОБА_14 , повідомила, що син збирався робити операцію на поліпи у носі у грудні 2016 року. Він телефонував до неї у Польщу та повідомив, що лікар із поліклініки скерував його у 1-шу лікарню на вул. Ужгородську. Він мав нежить і ніс був закладений. 27 грудня 2016 року сина поклали у лікарню та на 28 грудня 2016 року призначили операцію. Увечері після операції все було добре, а зранку стало погано, падав тиск, зателефонувала невістка ОСОБА_15 та повідомила, що ОСОБА_16 перевозять в іншу лікарню через погіршення стану. 30.12.16 поїхала у лікарню на вул. Миколайчука. Сина ввели в штучну кому, бо відмовили нирки. Пізніше транспортували у ЛОКЛ, де 01.01.17 підключили його до гемодіалізу. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01.35 год. син помер від сепсису через халатність лікарів. Алергії на препарати у сина не було. Серцево-судинних захворювань, гіпертонії у сина також не було. Повністю підтримує позовну заяву про відшкодування завданої моральної та матеріальної шкоди, хоча втрата є непоправима для неї і жодні кошти не можуть компенсувати її страждань, болю та материнських переживань.
		Потерпіла ОСОБА_17 , дружина ОСОБА_14 , пояснила суду, що 20.12.2016 чоловік ОСОБА_14 пішов до поліклініки за місцем проживання, де лікар ЛОР повідомив про наявність в нього поліпів та дав скерування до 1-ої МКЛ ім. Князя Лева по вул. Ужгородській, 1 в м. Львові. 22.12.2016 він поїхав до лікаря ОСОБА_11 , йому призначили крапельниці та після капання йому стало краще. 28.12.2016 у 1 МКЛ ім. Князя Лева лікарем ОСОБА_11 проведено операцію. Зранку 29.12.2016 о 08.50 год. по телефону чоловік сказав, що йому погано,тому вона біля 11.10 год. приїхала в лікарню, однак до хворого її не впустили. Вона побачила в палаті чоловіка багато лікарів; ОСОБА_11 сказала, що у нього не тримається тиск, він не може встати з ліжка. Тоді чоловіка перенесли в палату інтенсивної терапії; вона чула, як він кричав від болю. Біля 17.30 год. її впустили палату. Температура в нього була 38.5*С. Приїхали працівники ШМД та біля 18 год. чоловіка відправили до лікарні ШМД на вул. Миколайчука, 9 в м.  Львові, у реанімаційне відділення з гострою нирковою недостатністю. Він скаржився, що в нього болить все тіло, м`язи ніби розривались, температура зросла до 39,3* С; він не міг дихати, тяжко було встати, дуже мучився і страждав. 30.12.16 о 02.00 год. у лікарні ШМД ввели у штучну кому. Після 16 год. стан чоловіка був важкий, але стабільний, йому робили томографію. Відбувся консиліум, де було 10-12 лікарів, у т.ч. ОСОБА_11 , яка його оперувала. На наступний день зранку сказали, що у крові знайшли якусь інфекцію, з нирками були проблеми. Вона підписала документи для переводу чоловіка у ЛОКЛ та 30.12.2017 його перевезли до медінституту для проведення гемодіалізу. Стан чоловіка залишався критичним та ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01.30 год. її чоловік ОСОБА_18 помер. Цивільний позов підтримує в повному обсязі. Пояснила, що втратила вірного друга, син втратив батька, його підтримку та розуміння. Вона сама заробляє на життя нелегкою працею, щоб поставити дитину «на ноги», замінити батька, що є неможливим. Потерпіла просить про справедливість судового вироку та відшкодування завданої моральної шкоди, яка неоціненна .
		Представник цивільного відповідача - КНП «Львівське територіальне медичне обєднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», правонаступник Комунального підприємства Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева, позов визнав частково. Зокрема, з розумінням відноситься до обставин кримінального провадження, наслідків, які спричинила медична установа у разі визнання винуватості ОСОБА_11 . Разом з тим, вважає, що розмір завданої матеріальної у моральної шкоди є завищений і необгрунтований. Лікарня самофінансується і немає доходів, якими може відшкодувати збитки.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		 
		Винуватість обвинуваченої, окрім показань потерпілих, стверджується також наступними, безпосередньо дослідженими судом доказами та документами.
		 
		Як убачається із наказу головного лікаря Комунального підприємства Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева № 36-к від 01.03.2001 ОСОБА_11  призначена на посаду лікаря ЛОР поліклінічного відділення № 1.
		Згідно з наказом головного лікаря Комунального підприємства Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева з 25.02.2013, № 36-к, призначена на посаду завідувача відділення, лікаря-отоларинголога отоларингологічного відділення стаціонару Комунального підприємства Львівська 1-а міська клінічна лікарня ім. Князя Лева. , правонаступником якої на даний час відповідно до ухвали Львівської міської ради №907 від 17.06.2021 є КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» ( т.3, а.с.236-251).
		ОСОБА_11 володіє вищою кваліфікаційною категорією за спеціальністю «Оториноларингологія», є медичним працівником.
		Відповідно до п. 43 «Лікар-отоларинголог» розділу «Професіонали» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженого наказом МОЗ України № 117 від 29.03.2002, останній зобов`язаний надавати лікувально-діагностичну і консультативну отоларингологічну допомогу населенню, застосовувати сучасні методи дослідження, діагностики та лікування. 
		Лікар-отоларинголог повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію оториноларингологічної допомоги, основи права в медицині, права, обов`язки та відповідальність лікаря-отоларинголога; клініку, сучасні методи профілактики, діагностики та лікування захворювань ЛОР-органів; клінічну симптоматику супутніх захворювань в отоларингології; клініку та перебіг інфекційних захворювань, які мають ЛОР-симптоматику. 
		Відповідно до Положення про отоларингологічне відділення 1-ої міської клінічної лікарні ім. Князя Лева м. Львова, затвердженого 01.12.2016 головним лікарем 1-ої міської клінічної лікарні ім. Князя Лева м. Львова, в отоларингологічному відділенні надається в повному обсязі кваліфікована медична допомога при захворюваннях вуха, горла та носа з використанням найсучасніших технологій, методів та прийомів. Принципова позиція при хірургічних втручаннях - функціональний підхід, що має на увазі збереження та, по можливості, відновлення втраченої функції. .  
		Відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.10, 2.17, 4.1, 5.1, 5.8 Посадової інструкції завідувача отоларингологічного відділення, затвердженої 30.06.2010 головним лікарем 1-ої міської клінічної лікарні ім. Князя Лева м. Львова,  ОСОБА_11   зобов`язана забезпечувати надання якісної медичної допомоги населенню, застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих у межах своєї компетенції, визначати донозологічні (прояви) інфекційних захворювань; несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України. 
		Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.6, 2.18, 4.1, 5.1, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9 Посадової інструкції лікаря-отоларинголога, затвердженої 06.10.2015 головним лікарем Комунального підприємства «Львівська 1-ша міська клінічна лікарня ім. Князя Лева», ОСОБА_11 зобов`язана надавати спеціалізовану лікувально-діагностичну й консультативну отоларингологічну допомогу населенню, в тому числі швидку та невідкладну, застосовувати сучасні методи дослідження, діагностики та лікування, визначати донозологічні (прояви) інфекційних захворювань, в лікувально-діагностичній роботі неухильно дотримуватись вимог клінічних протоколів, нормативів надання медичної допомоги та стандартів лікування; несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України, а також повинна знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, організацію отоларингологічної допомоги, топографічну та клінічну анатомію верхніх дихальних шляхів, загальні та спеціальні методи дослідження в отоларингології, клініку, сучасні методи профілактики, діагностики та лікування захворювань ЛОР-органів, сучасну класифікацію хвороб, клінічну симптоматику супутніх захворювань в отоларингології, клініку та перебіг інфекційних захворювань, які мають ЛОР-симптоматику.
		Також, згідно з п. «а» ч. 1 ст .78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992, медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. Відповідно до Указу Президента України «Про Клятву лікаря» № 349 від 15.06.1992, лікар зобов`язаний віддавати справі охорони і поліпшення здоров`я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням усі знання, сили та вміння, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує.
		Окрім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992, лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування. Лікуючий лікар обирається пацієнтом або призначається йому в установленому законом порядку. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.
		 
		За встановленими обставинами 27.12.2016 в отоларингологічне відділення КНП "Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева", що знаходиться за адресою: 79019 м. Львів, вул. Ужгородська, 1, відповідно до скерування лікаря-отоларинголога Комунального некомерційного підприємства «3-я міська поліклініка м. Львова» (за адресою: 79052 м. Львів, вул. Повітряна, 99 ) із діагнозом : «Катаральний синусит. Киста гайморової пазухи? Поліп носового ходу?», виставленим в ході амбулаторного лікування та у зв`язку із скаргами на головні болі та важкість дихання через носові проходи, звернувся ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Відповідно до п. «д» ст. 6, ст. 34, 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», для подальшого обстеження, діагностики та лікування лікуючим лікарем ОСОБА_14 визначено завідувача відділення, лікаря-отоларинголога отоларингологічного відділення стаціонару Комунального некомерційного підприємства "Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева" ОСОБА_11 .
		Цього ж дня, ОСОБА_11 , на виконання своїх професійних обов`язків, як лікуючий лікар, при поступленні в отоларингологічне відділення, оглянула хворого ОСОБА_14 , ознайомилась із результатами обстежень та досліджень, проведених у КНП «3-я міська поліклініка м. Львова», виставила йому діагноз «Катаральний синусит. Викривлення переділки носа з порушенням дихання. Хронічний гіпертофічний риніт», після чого хворого ОСОБА_14 було госпіталізовано в палату у цьому ж відділенні для подальшого хірургічного лікування та підготовки до планового оперативного втручання у вигляді септопластики переділки носа і конхопластики. 
		У подальшому, завідувач відділення, лікар-отоларинголог отоларингологічного відділення стаціонару ОСОБА_11 , з 27 по 29.12.2017, перебуваючи у Комунальному некомерційному підприємстві "Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева", порушуючи вимоги п. «д» ст. 6, п. "а" ч. 1 ст. 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», п.п. 2.3, 2.4, 2.10, 2.17, 4.1, 5.1, 5.8 Посадової інструкції завідувача отоларингологічного відділення Комунального підприємства Львівська 1-ша міська клінічна лікарня ім. Князя Лева, п.п. 2.2, 2.3, 2.6, 2.18, 4.1, 5.1, 5.4, 5.5, 5.6, 5.7, 5.8, 5.9 Посадової інструкції лікаря-отоларинголога Комунального підприємства Львівська 1-ша міська клінічна лікарня ім. Князя Лева, несучи персональну відповідальність, як лікуючий лікар за організацію надання медичної допомоги, забезпечення належної діагностики та лікування, при підготовці до планового оперативного втручання, забезпечення динамічного спостереження у післяопераційному періоді хворого ОСОБА_14 , неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що виразилось в наступному. 
		Після госпіталізації 27.12.2017 хворого ОСОБА_14 в стаціонар та до моменту проведення планового оперативного втручання у вигляді септопластики переділки носа і конхопластики, що мало місце об 11.00 год. 28.12.2016, ОСОБА_11 , попри виставлений діагноз: «Катаральний синусит. Викривлення переділки носа з порушенням дихання. Хронічний гіпертофічний риніт», що вказувало на наявність ознак гострого запалення слизової оболонки приносових пазух, не провівши лікування виявленого захворювання, не переконавшись у відсутності запального процесу та не забезпечивши проведення додаткових досліджень та обстежень (в тому числі, дослідження коагулограми крові та біохімічного аналізу крові), провела планове оперативне втручання в порожнині носа без проведення повної діагностики стану хворого перед проведенням такого виду планового оперативного втручання, що в кінцевому результаті спровокувало генералізацію вірусно-бактеріальної інфекції. 
		Після проведення оперативного втручання, упродовж дня 29.12.2016, у хворого ОСОБА_14 відмічалось прогресивне погіршення стану, зокрема підняття температури, слабкість тіла, біль в животі, анурія (повне припинення сечовиділення в результаті порушення прохідності сечовивідних шляхів або ураження нирок), відновлення носової кровотечі о 15.00 год. Окрім цього, при дослідженні сечі, в останнього було виявлено наявність свіжих еритроцитів у кількості 10-15 та 15-20 у полі зору, при загальному дослідженні крові встановлено незначне падіння показників крові (гемоглобіну із 133 до 120, еритроцитів з 4,25 до 3,7), що було обумовлено розвитком токсикоз-септичного стану. 
		Враховуючи такий важкий стан, для проведення додаткових методів дослідження, 29.12.2016 о 19.00 год. хворого ОСОБА_14 переведено у відділення анестезії та інтенсивної терапії (ВАІТ) Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що за адресою: 79059 м. Львів, вул. І. Миколайчука, 9, з діагнозом при госпіталізації: «Викривлення перегородки носа з порушенням дихання. Ниркова недостатність. Сепсис», де медичними працівниками вказаного закладу останньому до 21.30 год. 30.12.2016 надавалась медична допомога згідно з описаного діагнозу. Однак, з огляду на підвищення температури тіла, прогресуючий лейкоцитоз, підвищення рівня сечовини та креатиніну крові, явища гострої ниркової недостатності, які не усувались інтенсивною терапією, о 22.00 год. 30.12.2016 хворого ОСОБА_14 переведено у реанімаційно-анестезіологічне відділення № 1 (РАВ № 1) Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна лікарня» (за адресою: м. Львів, вул. Чернігівська, 7) з діагнозом при госпіталізації: «Сепсис. Набряк головного мозку. Гостре пошкодження нирок. Гостра серцево-судинна недостатність», де йому надавалась медична допомога. Однак, незважаючи на проведену реанімаційну допомогу, на фоні прогресуючого розвитку токсикоз-септичного стану і поліорганної недостатності, 02.01.2017 об 01.35 год. лікарями КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» констатовано біологічну смерть ОСОБА_14 .
		Причиною смерті ОСОБА_14 стала генералізована вірусно-бактеріальна інфекція з розвитком токсикоз-септичного стану, поліорганної недостатності породжена хірургічним втручання у порожнину носа за наявності гострого запалення слизової оболонки приносових пазух. 
		Як убачається із свідоцтва серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 35 років (т.2, а.с.42).
		 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , терапевт КНП «3-тя міська поліклініка» показала, що 20.12.2016 до неї звернувся хворий ОСОБА_14 із скаргами на гостру вірусну інфекцію, закладеність носа, слизисті виділення з носа, підвищення температури , ломоту в тілі. Нею після огляду виставлено діагноз: ГРВІ. Хворому призначено жарознижуючі, противірусні, симптоматичні препарати (антигістамінний препарат, сольовий розчин) на 5 днів та рекомендовано провести дообстеження. На п`ятий день, у суботу - 24.12.2016 він прийшов повторно і повідомив про стабілізацію температури; скарг на стан здоров`я , окрім закладеності носа, не висловлював. З його слів, обстежений лікарем -ЛОР поліклініки. Згідно записів лікаря, у хворого була викривлена перегородка та поліп носа, призначено рентген обстеження. Від ГРВІ станом на 24.12.2016 хворий був вилікуваний. Вона призначила хворому дообстеження. 24.12.2016 йому зроблено рентген органів грудної клітки, заг. аналіз сечі та крові, кардіограму. Про результати КТ додаткових пазух носа від 23.12.2016, де виявлено ознаки загострення і двобічного блокування дренажу секрету їй нічого не відомо. Так, як 24.12.2016 виділень з носа не було, вона закрила лікарняний листок. Однак, цього ж дня нею ще призначено додаткові обстеження, щоб лікар ЛОР, який в подальшому буде ним займатись, бачив результати. Про наявність у ОСОБА_14 астми та інших хронічних захворювань даних у медичній карті хворого не вказано.
		 
		Свідок ОСОБА_20 , лікар 3-ї міської поліклініки, повідомив, що пацієнт ОСОБА_14 прийшов до нього на прийом без медичної карти. Після огляду був скерований для проведення рентгену, бо скаржився на утруднене дихання і головний біль. Пацієнту було виставлено діагноз: «катаральний синусит та поліп». З приводу анамнезу ним зроблено мінімальні записи. Діагноз «викривлення перетинки носа» хворому не виставлявся. В пацієнта був гострий стан. На його думку, поліп міг спровокувати гайморит. Набряк гайморових пазух міг бути симптомом інших захворювань. На рентгені було видно кисту, тому він скерував ОСОБА_14 у 1 МКЛ ім. Князя Лева для до обстеження, надання стаціонарної допомоги з приводу поліпа, та відповідного лікування. Особисто він, як лікар, жодного лікування не призначав, бо після пройденого обстеження, його мав призначити лікар стаціонару. 
		 
		Свідок ОСОБА_21 , медична сестра-анестезиста 1 МКЛ ім. Князя Лева, суду ствердила, що у грудні 2016 року була анестезисткою під час проведення оперативного втручання ОСОБА_14 . Згідно Посадової інструкції та обов`язків нею перевірено апаратуру в операційній та введено середники пацієнту згідно призначення анестезіолога ОСОБА_22 , так як це була планова операція. Зокрема нею вводили: фентаміл, фізрозчин, траквіум, фізрозчин, діпрофол. Жодних реакцій пацієнта на наркоз: почервонінь та анафілактичного шоку, психомоторного збудження не було; операція пройшла у звичному процесі. Пацієнт переведений у післяопераційну палату і спостерігався 3 години. Подальше спостереження проводили медична сестра та лікуючий лікар.
		На наступний день о 09.00 год. анестезіолога ОСОБА_22 та її було викликано у ЛОР відділення, так як пацієнту стало гірше. ОСОБА_14 був у свідомості, розмовляв, нею введено призначені анестезіологом препарати.
		 
		Свідок ОСОБА_23 , сестра медичної операційної 1 МКЛ ім. Князя Лева, показала, що перед оперативним втручанням провела стерилізацію і дезинфекцію медичних інструментів, подала їх лікарям під час проведення операції. ОСОБА_14 лікарем ОСОБА_11 проведено планову операцію, на якій анестезіологом був ОСОБА_24 .. Стан пацієнта до операції був задовільний. При операції жодних складнощів не було. На гістологічне дослідження від ОСОБА_14 нічого не скеровувалось.
		 
		Свідок ОСОБА_22 , лікар-анестезіолог 1 МКЛ ім. Князя Лева, показав суду, що оглядав ОСОБА_14 напередодні операції, про що написав у передопераційному огляді, в медичній карті хворого, оцінив ризик анестезії 2 бали по Малампаті. З медичної карти йому також відомо, що пацієнт з 22.12.2016., тобто, за 2 дні до операції приймав антибіотик цефтріаксон та дексаметазон. Прохідність носових шляхів була задовільна, через дію препарату дексаметазон. Було вирішено провести оперативне втручання під наркозом з інтубацією пацієнта. Протипоказів до ендотрахеального знечулення не було. Обтяженого алергологічного анамнезу також не було. Це була планова операція. У скеруванні з поліклініки вказано діагноз: «поліп, викривлення перегородки, киста гайморової пазухи». Тому він запитав у ОСОБА_11 про об`єм запланованої операції. У відповідь почув, що буде септопластика. Тобто, кисти гайморової пазухи та поліп не були предметом операції.
		На наступний день анестезистка завела пацієнта в операційну та ним проведено інтубацію, для знечулення та знерухомлення, введено наркозні препарати короткої дії: дипрофол, фентаміл та релаксан траквіум, згідно дозування, вказаного в інструкціях до кожного препарату, про що зроблено запис в медичній карті. Введені пацієнту сертифіковані препарати «дипрофол» та «фентаміл» закуплені лікарнею та були у відділенні; препарат «траквіум» куплений пацієнтом. В ході операції вимірювався тиск, сатурація, ЕКГ. Зауважень до стану пацієнта в ході оперативного втручання не було. Якби в пацієнта було реакція на «дипрофол», він мав би помирати на операційному столі, і гемодинаміка би різко падала. Проводилась операція з приводу септопластики та конхотомія. В один момент під час операції пацієнт кровив та йому було введено транексанову кислоту. По завершенню операції пацієнт екстубований і на протязі 2-3 годин спостерігався в післяопераційній палаті. Показники геодинаміки були у нормі. Залишкових ознак наркозу не було, бо препарати короткої дії швидко виводяться з організму.
		Зранку наступного дня о 09.00 год. його викликали до хворого ОСОБА_14 , бо він скаржився на стан здоров`я. Вони із анестезисткою підійшли у палату, де знаходився пацієнт ОСОБА_14 . Він був у свідомості, із гусячою шкірою, тиск визначався на магістральних судинах 60/40, що свідчило або про кровотечу у пацієнта, або про сепсис. Після введення препаратів, тиск дещо піднявся до 80/40. О 5 год. ранку відбулось погіршення стану. Через катетер «Фолі» отримано до 50 мл сечі, що свідчить про те, що пацієнт отримав анурію, та з 5 год. ранку пацієнт мав глибоку гіпотомію. Черговий лікар мав би повідомити лікуючого лікаря ще о 5 год. про погіршення стану пацієнта протягом 1 години та його слід було перевести у палату інтенсивної терапії, де є ШВЛ для введення інфузій, що не було зроблено. Було викликано суміжних спеціалістів для огляду пацієнта. Стан хворого був важкий, діагноз «сепсис» не приймався, тому він записав цей діагноз о 11.30 год.. Проведено консиліум, у якому він прийняв участь, на якому лікуючим лікарем ОСОБА_11 озвучено рішення про переведення ОСОБА_14 до палати інтенсивної терапії; однак, його стан не покращився. Незрозумілим було джерело сепсису. Здуття кишківника та інші патології черевної порожнини могли також свідчити про септичний стан. Він викликав інфекціоніста, але той прибув, коли пацієнт був уже переведений в іншу лікарню. Рівень прокальцитоніну 300, виявлений у ОСОБА_14 , відповідає стану тяжкого сепсису. 
		 
		Свідок ОСОБА_25 , завідувач інтенсивною терапією 1 МКЛ ім. князя Лева, показав суду, що участі у оперативному втручанні, яке проводилось ОСОБА_14 , не приймав. На наступний ранок 29.12.2016 о 10 год. анестезіолог ОСОБА_22 покликав його для консультації, а ближче до обіду о 12.30 год. він приймав участь у консилярному огляді хворого з обласним анестезіологом, по телефону спілкувався із завідувачем ВАІТ лікарні ШМД ОСОБА_26 , з ОСОБА_27 . Під час огляду хворий перебував у післяопераційній палаті ЛОР відділення. На час консиліуму о 12.30 год., діагноз «гостра ниркова недостатність» не ставили. У хворого шукали внутрішню кровотечу, бо не розуміли, чому тиск падає. Але того дня її не знайшли, то внутрішню кровотечу відкинули. Передивились усі препарати, які вводились, середники були звичайні. Тиск залишався низьким, була спрага. Сухість, був збуджений, зеленого кольору, анурія, тахікардія. Залишкової дії препаратів не було, бо при анестезії застосовувались препарати короткої дії. Випадків анафілактичного шоку від діпрофолу не було. Нирки не є безпосередньою причиною падіння тиску, це є вторинне. Діагноз «сепсис» не виставлявся.
		Стан хворого залишався без покращень, анурія продовжувалась, до вечора лікарі використовували власні ресурси, а увечері його перевели у лікарню ШМД.
		 
		Свідок ОСОБА_28 , лікар отоларинголога поліклініки 1 ЛМК лікарні ім. Князя Лева, який пояснив, що відповідно до графіку чергувань з 17.00 год. 28.12.16 до 08.30 год 29.12.2016 чергував по лікарні, де у післяопераційній палаті перебував прооперований ОСОБА_14 . Йому відомо, що оперативне планове втручання було з приводу « рино септопластики», яке проводила лікар ОСОБА_11 . Хворий скарг невисловлював. Він двічі оглядав післяопераційного хворого ОСОБА_14 , міряв тиск і температуру. Після 23 години займався іншими пацієнтами. Проходячи повз його палату, чув його дихання ротом. Зранку у хворого був понижений тиск, тому він призначив препарат «дексаметазон», після чого доповів про хворого наступному черговоу лікарю. У медичній карті є його записи за 20 год 28.12.2016 та 07.30 год 29.12.2016, де вказано АТ 90/60. На титульній сторінці медичної карти є вказано діагноз, з яким хворий поступив у відділення:» катаральний синусит». Свідок зазначив, що риносептопластика не є методом лікування синусита.
		 
		Свідок ОСОБА_29 , заступник головного лікаря з хірургічної допомоги 1 МКЛ ім. Князя Лева, пояснив, що вперше дізнався про хворого ОСОБА_14 від ОСОБА_11 , яка була його лікуючим лікарем, на наступний ранок після операції. Хворий перебував у післяопераційній палаті після проведеного оперативного втручання. Йому доповіли про стан пацієнта, який ускладнювався (нетримання тиску, відсутність сечі, біль у литках),тому він скликав консиліум, в якому взяли участь професор Заремба, хірург, анестезіолог, ОСОБА_11 . Консиліум рекомендував зробити УЗД, рентген, додаткові обстеження. Стан хворого був стабільно важкий, а виявлені у симптоми: підняття тиску на препаратах, біль у мязах ніг, підвищення температури, відсутність сечі, падіння гемодинаміки, клінічні аналізи- підвищення лейкоцитів (запальна кров) свідчили про наявність в організмі сепсису. Відтак, консиліумом прийнято рішення про переведення хворого в палату інтенсивної терапії в операційному блоці. В подальшому, у зв`язку з погіршенням стану пацієнта після проведених обстежень та введення препаратів, а також неможливістю встановлення причини сепсису, хворого скеровано у ЛШМД для проведення КТ. При переводі ОСОБА_14 у інший медичний заклоад виставлено діагноз: сепсис, шокова нирка. 
		 
		Свідок ОСОБА_30 , завідувач відділом хірургії 1 МКЛ ім. Князя Лева, який на наступний день після операції у хворого ОСОБА_14 приймав участь у консиліумі, скликаному заступником головного лікаря лікарні ОСОБА_29 у післяопераційній палаті ЛОР відділення, на якому доповідала ОСОБА_11 . Яке оперативне втручання було проведено пацієнту він не пригадує. При особистому огляді післяопераційного пацієнта жодної хірургічної патології ним виявлено не було, тому відкинуто діагнози «тромбозу судин та непрохідність кишківника». Стан хворого характерний для септичного стану. Хворий був у свідомості, але загальмований, скаржився на біль у ногах.        
		 
		Свідок ОСОБА_31 , професор кафедри хірургії ЛНМУ ім. Д. Галицького, кафедра якого знаходиться у 1 МКЛ ім. Князя Лева, пояснив суду, що він консультував ОСОБА_14 на наступний день після оперативного втручання у ЛОР відділенні разом з ОСОБА_32 . Оглянувши живіт, патологій виявлено не було. Гострого живота у хворого не було. На той час хворим займались ОСОБА_11 та анестезіолог. На консиліумі був присутній заступник головного лікаря ОСОБА_29 ; зі слів ОСОБА_11 йому відомо, що операція пройшла без особливостей. Разом з тим, у хворого був низький тиск, болі у поперековій ділянці; синдром Пастернацького був від`ємним. На час огляду були тамповані носові ходи. За свою діяльність він ще не бачив такого блискавичного перебігу сепсису. Перед проведення консиліуму знайомився з історією хвороби, проведеними обстеженнями, УЗД. На консиліумі питання впливу анестезіологічного забезпечення не обговорювалось. Роздуті петлі кишківника, пневмотизація, парез кишківника міг бути зумовлений низьким тиском. Хворому виставлено діагноз: гіпотонія. Ниркова недостатність. 
		 
		Свідок ОСОБА_33 , завідувачка терапевтичним відділенням 1-ої МКЛ ім. Князя Лева, суду показала, що у грудні 2016 медичний персонал ЛОР відділення викликав її для консультації, бо прооперованому пацієнту було погано. ОСОБА_14 знаходився у післяопераційній палаті, у нього була загальна слабість, знижений артеріальний тиск, тахікардія, потовиділення, болі у м`язах, затерпання ділянок тіла. Тобто, стан пацієнта був середньої важкості, ближче до важкого. Він не їв до та після операції, що також могло свідчити про зниження рівня цукру в крові. Вона прописала проведення кардіограми і введення глюкози. Його також того ранку консультував анестезіолог, який прописав інфузійну терапію. Нею зроблено запис в медичній карті 29.12.2016 о 09.15 год. Жодного діагнозу при цьому вона не виставляла.
		 
		Свідок ОСОБА_34 , лікар УЗД 1-ої МКЛ ім. Князя Лева, ствердила, що у грудні 2016 року її викликала лікуючий лікар ОСОБА_11 для проведення УЗД внутрішніх органів ОСОБА_14 : підшлункової залози, печінки, селезінки післяопераційному хворому, у якого відбулось погіршення стану здоров`я. Були присутні інші суміжні лікарі, відбувався консиліум за участю Мітюрєва, Миськіва, Соколовської. Хворий знаходився у ЛОР відділенні на ліжку, у свідомості, у нього був нечутливий живіт. Панкреатиту та інших хірургічних відхилень не було встановлено. Згідно заключення УЗД - у пацієнта ознаки жирової інфільтрації, підшлункова залоза не досліджувалась через посилену пневмотизацію кишківника. У пацієнта був гепатоз, описаний жовчний міхур свідчить про те, що пацієнт був голодний; УЗД нирок: нирки не збільшені, ознак блоку нирок не було виявлено. Станом на 10 годину ранку гострої ниркової недостатності у пацієнта не виявлено та сепсису також не було. При цьому, жодний діагноз пацієнту не виставлявся. УЗ методом діагностувати гостру ниркову недостатність можна при запущеному стані, на 2-3 добу, аналогічно і сепсис. За 1-3 години діагностувати не можливо.
		 
		Свідок ОСОБА_35 , лікар анестезіолог, лікуючий лікар у КМК ЛШМД, пояснила суду, що 30.12.2016 заступила на нічне чергування, під час якого переводом з лікарні ім.Кн.Лева поступив пацієнт ОСОБА_14 , якого вона прийняла як лікуючий лікар з відповідальним анестезіологом. Пацієнт був у вкрай важкому стані, скаржився на різку загальну слабість. Були ознаки ниркової недостатності, відсутність сечі, виставлено діагноз «анурія». На наступний день, після консилярного огляду, встановлено діагноз «сепсис». Медикаменти пацієнту призначались згідно листка призначень, хворого було підключено до ШВЛ, так як були ознаки дихальної недостатності. Зранку о 09 год. передала зміну та пацієнта черговому лікарю.
		 
		Свідок ОСОБА_36 , лікар анестезіолог КМК ЛШМД, повідомив, що хворий ОСОБА_14 знаходився на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії протяго однієї доби; далі був переведений у ЛОКЛ. Приймала хворого лікар ОСОБА_37 . Він побачив пацієнта на наступний ранок. Хворий перебував на ШВЛ в нестабільному стані з гострою нирковою недостатністю. Йому надавалась інтенсивна терапія по стабілізації життєво важливих функцій: інфузійна терапія, контроль тиску, серця, пульсу. Йому надали всю необхідну допомогу. Стан був вкрай важкий, але хворий був транспортабельний, тому був переведений у ЛОКЛ для проведення гемодіалізу. Рішення про перевід прийняте консиліумом та адміністрацією лікарні. При переведення виставлено діагноз «поліорганна недостатність» та підтверджено діагноз «сепсис».
		 
		Свідок ОСОБА_26 , завідувач відділення анестезіології КМК ЛШМД, показала, що під час перебігу подій із хворим ОСОБА_14 , спілкувалась із заступником головного лікаря 1-ої МКЛ ім. Князя Лева ОСОБА_29 щодо переведення їхнього пацієнта після операції у лікарню ШМД. Стан пацієнта був вкрай важкий, у нього була поліорганна недостатність, задишка, утруднене дихання, низька сатурація, а також ознаки ниркової недостатності. На час поступлення хворий гемодіалізу не потребував. Хворого відразу було госпіталізовано у реанімаційне відділення. Лікуючим лікарем була ОСОБА_37 . Знали анамнез хворого, однак, причин такого стану не встановлювали. Рішення про подальше лікування приймалось спільно з лікуючим лікарем. Хворому проводилось КТ легень, голови, ЕКГ. Вона приймала участь у проведенні консиліуму, за результатами якого хворому встановлено діагноз «сепсис» та рекомендовано консультації нефролога та інфекціоніста. Питанням переводу у ЛОКЛ займалась адміністрація лікарні.
		 
		Свідок ОСОБА_38 , лікар анестезіолог лікарні ШМД, показав, що перебував на чергуванні з 17 год 30.12.2016 до 09.00 год. 31.12.2016року. Саме того дня було вирішено питання про перевід хворого ОСОБА_14 . Як черговий лікар, він призначив пацієнту препарат «оксибутиран» для адаптації до ШВЛ та з метою седації препарат «сібазон». За дорученням відповідального лікаря викликав для консультації інфекціоніста і нефролога. На той час хворому було виставлено діагноз: гострий менінгоенцефаліт, сепсис. О 17.00 год. стан пацієнта був критичний, без свідомості, з поліорганною недостатністю. ОСОБА_14 перебував на ШВЛ; о 19.45 год. пацієнт був оглянутий інфекціоністом, о 21.30 год. за наполяганням родичів пацієнт переведений до ЛОКЛ для проведення гемодіалізу . 
		 
		Свідок ОСОБА_39 , лікар невропатолог лікарні ШМД, пояснила, що 30.12.2016 після обіду була запрошена завідувачем відділення хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу на консилярний огляд до ОСОБА_14 у реанімацію для підтвердження чи виключення захворювання головного мозку. У консиліумі взяли участь: завідувач ВАІТ ОСОБА_26 , черговий лікар, реаніматолог та заступник головного лікаря ОСОБА_40 . ОСОБА_14 після проведеного оперативного втручання перебував у важкому стані з порушенням свідомості. Хворому проведено КТ голови та пункцію, рекомендовано виклик нефролога та інфекціоніста, стояло питання про правильну діагностику. Діагноз «гострий менінгоенцефаліт» після консиліуму був спростований. Питання гемодіалізу на той час не обговорювалось.
		 
		Свідок ОСОБА_41 , лікар променевої діагностики, повідомила, що в грудні 2016 року на лікуванні у КП ЛШМД перебував молодий чоловік з поліорганною недостатністю, якому робили скринінг з голови до ніг, шукали патологію. Жодних органічних ушкоджень не було виявлено, вогнища не знайшли, мало місце проникнення інфекції у кров. У пацієнта до оперативного втручання було ГРЗ і він лікувався амбулаторно вдома. Після проведеного оперативного втручання приєдналась важка поліорганна патологія. Це був інфекційно-токсичний шок. Однак, чи є такий клінічно підтверджений та на якому етапі надання медичної допомоги свідок відповісти не змогла. Вважає, що прийом препаратів вдома при лікуванні вірусної хвороби міг послужити до ниркової недостатності. Водночас, вона не є спеціалістом у галузі отоларингології та на неї не покладено право здійснювати оцінку якості надання медичної допомоги. Вона лиш готує висновки комп`ютерної томографії, але не виставляє діагнозів. Під час обстеження, яке вона проводила, пацієнт був у коматозному стані.
		 
		Свідок ОСОБА_42 , лікар-анестезіолог ЛОКЛ, повідомила, що пацієнт ОСОБА_14 переведений у ЛОКЛ увечері в п`ятницю 30.12.2016 у вкрай важкому стані з поліорганною недостатністю для проведення замісної терапії, яка необхідна при гострій нирковій недостатності, та яку можна було провести у ЛОКЛ. Хворий мав також ознаки серцево-судинної недостатності, перебував у комі, без свідомості, на ШВЛ, відсутність сечі, наростання азотистих сполук у крові, тиск регулювався препаратами. Так, як пацієнт поступив та помер на її зміні, то вона була його лікуючим лікарем. У період між чергуванням пацієнтом займались чергові лікарі. У виписці з попереднього закладу було вказано діагноз, з яким пацієнт поступив у ЛОКЛ. У їхній лікарні пацієнту проведено обстеження, УЗД, визначено рівень прокальцитоніну у крові, який становив 806. Це свідчить про бактеріальне ураження, септичний шок. Окрім діагнозу «сепсис» нею було виставлено «токсико септичний шок, поліорганна недостатність, ниркова недостатність». Джерело сепсису їй не відоме, але сепсис був. У пацієнта не працював живіт, тому для діагностичного пошуку залучали хірургів. Була також потреба у гемодіалізі. Водночас у історії хвороби є записи лікарів гемодіалізу про відтермінування, оскільки у пацієнта був низький тиск та проведення гемодіалізу на тому етапі ще більше знизило б тиск. Станом на 01.01.2017 тиск не стабілізувався, пацієнту доєднали ще один препарат. 01.01.2017 гемодіаліз був проведений, однак ефекту це не дало. Гостра ниркова недостатність не була первинним ураженням, це був наслідок іншого захворювання. 
		 
		Свідок ОСОБА_43 лікар -анестезіолог реанімаційного відділення ЛОКЛ показав, що хворий ОСОБА_14 переведений з лікарні ШМД без свідомості; перебував на ШВЛ з 22 год. 30.12.2016 з гострим порушенням нирок. Його перевід був узгоджений на рівні адміністрації лікарні. Він чергував на момент поступлення хворого у медичний заклад. Хворий консультований хірургом, окулістом, нефрологом, лором. Нефролог написав гостре ураження нирок і рекомендував гемодіаліз. Черговий лікар вживає заходів для його проведення, але при цьому має бути оцінений стан хворого, катетеризована вена. Катетр хворому поставлено о 4 год 31.12.2016. Ним було виставлено попередній діагноз, який вказаний в історії хвороби. Після здачі зміни більше пацієнта він не бачив.
		 
		Свідок ОСОБА_44 , анестезіолог ЛОКЛ, повідомив, що в кінці грудня 2016 року на лікуванні у ЛОКЛ перебував пацієнт з важкою поліорганною недостатністю, якого було переведено з лікарні ШМД. Він перебував на чергуванні з 21 год 31.12.2016 до 9 год ранку 01.01.2017. Слідкував за гемодинамікою пацієнта. Стан хворого був вкрай важкий. Лікування проводилось згідно листка призначень, була висока доза вазопресорів. Так, як стан пацієнта був без змін, він нічого нового в історії хвороби не писав. Після завершення зміни передав пацієнта наступному лікарю. Аналіз на прокальцитонін, є одним з показників на підтвердження сепсису.
		 
		Свідок ОСОБА_45 , лікар відділення гемодіалізу КНП ЛОР ЛОКЛ, пояснила суду, що 30.12.2016 у реанімаційне відділення ЛОКЛ поступив пацієнт з анурією для вирішення питання про замісну ниркову терапію. У нього був гострий процес, набряк тканин кінцівок, що є показом до гемодіалізу. Причина ниркової недостатності їй не відома. Хворий перебував на ШВЛ у тяжкому стані, контакту не доступний. Без судинного доступу гемодіаліз неможливий, тому з метою підготовки до нього, реаніматолог повинен встановити катетер у великі судини. Увечері після 21 год. 31.12.2016 прийнято рішення про проведення хворому гемодіалізу, бо до того він перебував у вкрай важкому стані з нестабільною гемодинамікою та це могло б викликати погіршення його стану. Протипокази до гемодіалізу: кровотеча та низький рівень тромбоцитів. Таких у ОСОБА_14 не було. Лікар реанімаційного відділення перевіряє стан пацієнта та приймає рішення про проведення гемодіалізу. Медичний персонал відділення гемодіалізу несе відповідальність за його проведення.
		 
		Свідок ОСОБА_46 , лікар - інфекціоніст інфекційної лікарні м. Львова, пояснила, що в грудні 2016 році чергувала по санавіації по всій Львівській області. До неї зателефонував лікар із лікарні ім. Князя Лева та повідомив про хворого із підозрою на ентеровірусну інфекцію та описав анамнез, який на її думку не відповідав діагнозу. Коли вона пізно ввечері прибула у лікарню ім. Князя Лева, то хворого вже перевели у лікарню Швидкої медичної допомоги. Через декілька днів її знову викликали до того ж хворого, який гарячкував, на збудники не реагував; була збільшена печінка, тахікардія бактеріальної ідеології, мав поліорганну недостатність. Вона призначила хворому аналіз на прокальцитонін та виставила діагноз: сепсис. Сепсис - це реакція організму на збудник, грам від`ємна флора спричиняє інфекцію. Він міг бути в організмі хворого та при поштовху, зокрема, оперативного втручання повів себе в організмі агресивно. Поліорганна недостатність є наслідком сепсису. Вторинний ендокардит може розвинутись миттєво та також є наслідком сепсису. Другий раз вона оглядала пацієнта ОСОБА_14 у ЛОКЛ і згідно аналізів в нього був високий рівень прокальцитоніну. Вважає, що це не алергія на препарати, зокрема, «дипрофол», оскільки така мала б інші симптоми. 
		 
		Суд надає віри показанням свідків, надані під присягою та з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань, оскільки ці показання об`єктивно відображають обставини справи, підтверджуються іншими зібраними у справі доказами.
		 
		Так, із амбулаторної карти ОСОБА_14 , долученої на підставі заяви потерпілої, вбачається, що 20.12.2016 хворого оглядала лікар ОСОБА_19 , якою зафіксовано підвищення температури до 37.8, закладеність носа, біль в суглобах, голови, загальну слабість. Стан хворого середньої важкості. Діагноз: ГРЗ. Рекомендовано амбулаторне лікування. Призначено лікування: таблетки новірин по схемі, Ель-цет, синупрет. Страховий анамнез зі слів хворого: на листку непрацездатності за останній рік перебував 2 рази по 3 дні. Відкрито лікарняний лист 20.12.2016 до 24.12.2016. на огляд 24.12.2016. В цей день ОСОБА_14 повторно оглянутий лікарем ОСОБА_19 , яка зазначила в історії хвороби: утримується закладеність носа - хворий обстежується та лікується з приводу викривлення перегородки та поліпів. Дагноз: ГРЗ реконвалесцент. Продовжено лікування у ЛОР відділенні КНП «3-я міська поліклініка м.Львова. 
		У амбулаторній карті ОСОБА_14 також міститься запис лікаря ЛОР ОСОБА_20 від 21.12.2016, з якого вбачається, що ним виставлено діагноз: поліп, киста правої гайморової пазухи. Рекомендовано дообстеження, КТ правої гайморової пазухи, консультація хірурга.
		21.12.2016 є записи про проведення лікарем ОСОБА_47 рентгенографії приносових празух носа та відмічається звуження носових ходів. Неоднорідне наповнення, зниження пневмотизації фронтальних пазух в проекції верхньої правої пазухи, округла тінь? Кіста правої верхньощелепної пазухи? Рекомендовано КТ правої верхньої щелепи.
		Згідно заключення Комп`ютерної томографії додаткових пазух носа від 23.12.2016, проведеної лікарем кабінету КТ медичного центру «Міра Мед» ОСОБА_48 , у ОСОБА_14 виявлено хронічний катарально-набряковий полісинусит, ознаки загострення та двобічного блокування дренажу секрету.
		Згідно списку лікарів, які надавали допомогу ОСОБА_14 у 1 МКЛ м. Львова на вул. Ужгородській, 1: ОСОБА_11 , завідувач ЛОР відділу стаціонару, ОСОБА_22 анестезіолог, ОСОБА_49 , анестезист, ОСОБА_23 , операційна сестра, ОСОБА_50 черговий лікар ЛОР. консультанти: ОСОБА_29 , заст. головного лікаря з хірургічної роботи, ОСОБА_31 професор кафедри хірургії, ОСОБА_51 - анестезіолог, ОСОБА_34 - терапевт, УЗД, ОСОБА_52 - ендоскопіст.
		Із журналу запису оперативних втручань в стаціонарі вбачається, що операція №13930 від 28.12.2016 - хірург ОСОБА_11 , анестезіолог ОСОБА_53 , діагноз до операції - викривлення перегородки носа з поруш. дихання, хронічний гіпертрофічний риніт, опис операції- сентопластика + конхопластика. Далі незрозуміло. В задовільному стані переведено у палату.
		Із Медичної карти стаціонарного хворого №10424 ОСОБА_14 , отриманої слідчим під час проведеного 12.01.2017 тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.01.2017 вбачається, що така 27.12.16 о 09.00 год заведена у 1 МКЛ м. Львова - ОСОБА_14 госпіталізований із діагнозом: катаральний синусит у 41 відділення, госпіталізація планова, алергічні реакції. Гіперчутливість до лікарського засобу не спостерігається. ст. 2- зворот. п.22. діагноз: викривлення перегородки носа з пору. дихання. Хронічний гіпертрофічний риніт. Сепсис? Ниркова недостатність. п.23. медичні процедури: 28.12.16 септопластика та конхопластика. Лікар ОСОБА_11 . 
		Відповідно до п. 5, 6, 22, 27 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №..», затвердженої наказом МОЗ України №110 від 14.02.2012, пункти 1-9 заповнюються медичним працівником у приймальному відділенні закладу охорони здоров`я. У пункті 10 вказуються діагноз при госпіталізації та код захворювання згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я Десятого перегляду (далі - МКХ-10). У пунктах 10-30 медичної карти всі записи здійснює лікуючий лікар. Після цього у пункті 31 він зазначає свої прізвище, ім`я, по батькові, підпис і реєстраційний номер. У період перебування хворого в стаціонарі форма № 003/о зберігається у лікуючого лікаря. Саме лікар несе відповідальність за правильність та обсяг заповнення первинної медичної документації, виправлення у якій не допускаються.
		Як убачається із скерування 3-ої міської поліклініки м. Львова від 22.12.16 діагноз, з яким ОСОБА_14 скеровано до 1 МКЛ: Катаральний синусит, Киста гайморової пазухи?, поліп носових ходів? аркуш №4 описано загальний стан хворого, стан ЛОР органів- дихання затруднене носом, аносмія, лікувався амбулаторно. Легені: дихання везикулярне, На звороті огляд лікаря ОСОБА_11 від 27.12.2016 - скарг на утруднене дихання, закладеність носових ходів почергово з обох сторін, носова переділка викривлена вправо. Враховуючи скарги хворого, рекомендовано оперативне втручання септопластику та конхопластику. Загальний аналіз сечі та крові за 26.12.2016 ШОЕ -12 мм/год. 
		28.12.2016 протокол операції №13930 в 11.00 год. під загальним знечуленням проведено розріз, проведено резекцію деформованого хрящ, відмодельовано та встановлено між листками мукоперихондрію та фіксовано швами. Проведено пластику задніх кінців нижніх носових мушель з обох сторін. Встановлено сплінти та тампонаду. В задовільному стані переведений у палату. На аркуші 6 за 28.12.2016 20.00 запис чергового лікаря ОСОБА_28 стан задовільний і наступний огляд чергового лікаря лише о 07.30 год 29.12.2016 лікар ОСОБА_28 записав, що хворий скаржився на одноразове блювання кишково-шлунковим вмістом. Жодних інших записів у період з 20 години вечора до 07.30 год ранку про стан ОСОБА_14 у медичній карті немає, що свідчить про відсутність динамічного спостереження за станом прооперованого упродовж 11 годин. На звороті аркуша запис Соколовської за 29.12.2016 о 09.00 год: АТ 74/45, пульс 120, темп. 37С; при ранковому обході стан пацієнта середньої важкості, скарги на загальну слабкість, біль у м`язах, біль у животі. Проведено ЕКГ та консультація терапевта. Викликано анестезіолога та чергового хірурга. Призначено інфузійну терапію. о 10.00 год. загальний стан важкий, загальна слабкість, болі в м`язах та животі, продовжується інфузійна терапія, проведено УЗД, в 11.30 год. спільний огляд Соколовської з начмедом ОСОБА_54 , ОСОБА_55 - опис стану пацієнта, який є важким, скарги на загальну слабість. Болі в животі. Незважаючи на продовження інфузійної терапії, гемодинамічні показники не відновлюються та спостерігається анурія. Підозра на сепсис? продовжує отримувати інфузійну терапію. О 12 год скликано консіліум, згідно записів якого у хворого запідозрено гострий живіт, проведено промивання шлунку, при УЗД вільної рідини у черевній порожнині не виявлено. Терапія направлена на підвищення гемодинаміки. О 15.00 год. Соколовська - загальний стан важкий. АТ90/60 темп. 37.2С. о 17.00 год заг. стан продовжує бути важким, викликано по санавіації інфекціоніста. О 17.30 год, враховуючи важкий стан пацієнта, проведення повного обсягу обстежень та консультацій суміжних спеціалістів, незважаючи на проведення інтенсивної терапії, нестабільність гемодинаміки, сепсис, ниркову недостатність є доцільно переведення пацієнта до закладу вищого рівня. Узгоджено перевід та викликано реанімобіль. У медичній карті наявні аналізи та дослідження за 29.12.2016, інформовані згоди на операцію та знеболення, комп`ютерна томографія додаткових пазух носа за 23.12.16 - хронічний катарально-набряковий полісинусит, ознаки загострення та двобічного блокування дренажу секрету; аркуш 30 огляд передопераційний анестезіолога, листок знеболення, огляди анестезіологів. 
		 
		Згідно інформації з КМК ШМД від 24.01.2017 - медичну допомогу ОСОБА_14 надавали лікарі ОСОБА_35 , ОСОБА_38 , ОСОБА_36 , ОСОБА_56 , завідувач ВАІТ ОСОБА_26 надано службові характеристики лікарів, клінічні протоколи, накази, перелік мед. обладнання.
		 
		Із медичної карти стаціонарного хворого №33393 КМКЛ ШМД від 29.12.2016, отриманої слідчим під час проведеного 12.01.2017 тимчасового доступу на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.01.2017 вбачається, що о 19 год 29.12.2016 ОСОБА_14 поступив до Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з діагнозом: викривлення перегородки носа з порушенням дихання, ниркова недостатність, сепсис. На звороті п.22 діагноз заключний - генералізований сепсис; токсико-септичний шок, гостра ниркова недостатність, судинна та дихальна недостатність. набряк- набухання головного мозку, у п. 31 лікуючий лікар ОСОБА_57 , п. 32 завідувач відділення ОСОБА_26 .. На арк. 5 наявний талон до супровідного листа підстанції №2 Львівської станції ШМД від 19.12.2016 о 19.00 год, про транспортування з 1 МКЛ в якому вказано попередній діагноз: поліоргатнна недостатність та заключний діагноз: поліорганна недостатність та сепсис. На арк. 6 наявна виписка з медичної карти № 10424 з 1-ї МКЛ ім. Князя Лева, підготована ОСОБА_11 у якій вказано перевідні діагнози: викривлення переділки носа з порушенням дихання, хронічний гіпертрофічний риніт, сепсис, ниркова недостатність та вказано обсяг наданої допомоги ОСОБА_14 у 1 МКЛ ім. князя Лева. Аркуш 10 - записи чергового анестезіолога лікаря ОСОБА_35 29.12.16 о 23 год загальний стан хворого залишається вкрай важким, притомний, адекватний, дихання спонтанне, аускультативно- жорстке, гемодинамічно не стабільний, серцеві тони ритмічні, звучні, живіт піддутий, не болючий. 30.12.16 о 0.30 год запис ОСОБА_35 - загальний стан хворого з негативною динамікою. прогресують явища дихальної недостатності, переведено на ШВЛ, аускультативно жорстке дихання, ослаблене в нижніх відділах, живіт м`який., аркуш 10 зворот, записи лікаря ОСОБА_35 за 30.12.2016 о 2.00, 4.00, 7.00 год про те, що з метою седації хворому введено препарат морфій та сібазон; о 7.30 год загальний стан хворого залишається критичним. Медикаментозний сон, ШВЛ, жорстке дихання, гемодинамічно не стабільний. аркуш 11 -записи за 30.12.2016 о 10.00 год консиліум за участю начмеда лікарні ОСОБА_58 - загальний стан хворого критичний, обумовлений поліорганною недостатністю, сепсис?, хворий без свідомості, кома І, геодинаміка нестабільна. д-з попередній: гострий меніноенцефаліт?, набряк набухання головного мозку, сепсис, гостра серцево-судинна недостатність, гостра дихальна недостатність, респіраторний дистрес синдром, гостре пошкодження нирок, анурія, стан після оперативного втручання 28.12.16. На звороті аркуша 11 - 30.12.16 о 12.00 год введено седативний препарат, о 19.45 год запис інфекціоніста КЗЛОР ЛОІКЛ ОСОБА_59 - стан критичний, діагноз: сепсис, поліорганна недостатність, вторинний гнійний менінгоенцефаліт?, набряк набухання головного мозку, кома І. На звороті аркуша запис в 21.30 год, про те, що у зв`язку з нирковою недостатністю- повна анурія хворого переводять у ЛОКЛ.; аркуш 13 протокол КТ голови № 12770 від 29.12.2016 проведеного у ЛКМКЛ ШМД лікарем ОСОБА_41 , якою у порожнині носа та приносових пазух виявлено невелику кількість геморагічного вмісту та зазначено висновок: ознаки помірно вираженого набряку ГМ, у медкарті наявні також дані лабораторних обстежень та проведених досліджень та призначені лікарські препарати 
		09.01.2017 отримано інформацію з ЛОКЛ, якою надано список лікарів, які надавали допомогу пацієнту ОСОБА_14 у ЛОКЛ - ОСОБА_60 завідувач ВАІТ, ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_42 , ОСОБА_44 , ОСОБА_63 , ОСОБА_43 - анестезіологи ВАІТ.
		Згідно медичної карти стаціонарного хворого №31706 від 30.12.2016, заведеної у Львівській обласній клінічній лікарні, пацієнт ОСОБА_14 поступив о 22 год, перебував на лікуванні до ІНФОРМАЦІЯ_7 та о 01.35 год - помер. Записи лікарів - ОСОБА_42 та ОСОБА_64 д-з при поступленні: сепсис, набряк набухання головного мозку, гостре пошкодження нирок, гостра серцево судинна недостатність. Заключний діагноз: генералізований сепсис, ускладнений поліорганною недостатністю, гостре пошкодження нирок в ст. анурії, набряк набухання головного мозку, вторинна менінгоенцефалія, мозкова кома 2-3 ст., дихальна та гостра серцево-судинна недостатність, токсико-септичний шок, парез кишківника, гостра ішемія правої нижньої кінцівки. На звороті у розділі «хірургічні операції» вказано: на розтин 02.01.2017, зазначено прізвище лікуючого лікаря ОСОБА_42 та завідувача відділення ОСОБА_65 . На арк. 6 наявна виписка з КМК ЛШМД, з якої вбачається, що в цьому закладі хворий перебував з 29.12.2016 до 30.12.2016 переведений із діагнозом: сепсис, набряк набухання головного мозку, гостре пошкодження нирок, дистрес синдром, гостра серцево-судинна недостатність. Зазначено також короткий анамнез, проведені дослідження, рекомендації. Окрім цього вказано, що хворий переводиться у ЛОКЛ для проведення гемодіалізу. Наявний також консультаційний висновок КТ, проведеного лікарем ОСОБА_41 30.12.2016, з якого вбачається, що вказаним лікарем проведено обстеження усіх внутрішніх органів ОСОБА_14 та вказано про помірно виражений набряк головного мозку та стовбура (найбільш вірогідніше як ознака запального процесу, можливо вірусної етіології. Провести МРТ диференціацію не вдається через важкість пацієнта). Лікар ОСОБА_66 уже 30.12.2016 вказувала на зміни у головному мозку, які є наслідком вірусної етіології. Наявний огляд чергового лікаря при поступленні о 22.00 год 30.12.2016, з якого вбачається, що анамнез хворого їм не вдається зібрати через важких стан хворого, спілкування відбувається виключно з родичами. При поступленні лікарем ОСОБА_67 виставлено діагноз: поліорганна дисфункція: гостре пошкодження нирок, печінкова недостатність, гостра серцево-судинна недостатність, набряк набухання головного мозку. Аркуш 15 спільний огляд о 22.30 год лікарів хірурга Кобецького та анестезіолога Іванів, загальний стан вкрай важкий, без свідомості, дихання за допомогою апарату ШВЛ. Огляди суміжних лікарів 30.12.2016 невролог Кушнір також зазначає про вкрай важкий стан хворого та виставляє діагноз: набряк набухання головного мозку, кома ІІ-ІІ. Вторинний гнійний менінгоенцефаліт. Цього ж дня огляд лікара нефролога ОСОБА_68 та встановлено діагноз: гостре пошкодження нирок від 28.12.2016, анурія. Токсичне ураження печінки, сепсис. Хворому рекомендовано проведення ЗНТ (гемодіалізу). 31.12.2016 07.00 год (аркуш 20) загальний стан вкрай важкий, без свідомості, мозкова кома 1-2 ст.. по закінченню седативних препаратів реагує на больові подразники, 31.12.16 о 08.30 год огляд зав. відділом гемодіалізу ОСОБА_69 загальний стан вкрай важкий за рахунок поліорганної дисфункції, пацієнт без свідомості, реагує на грубі больові подразники, гемодинамічно не стабільний, діагноз: поліорганна дисфункція, 9.00 год постановка двопросвітного катетру у праву югулярну вену для забезпечення сеансу гімодіафільтрації; о 09.30 год зниження АТ до 30/0 мм рт ст. Враховуючи нормокалістенію та виражену нестабільність гемодинаміки, проведення НЗТ відтермінувати. огляди чергових лікарів відділення гемодіалізу о 22.00, 22.10 год, які зазначають про вкрай важкий стан пацієнта та чергове відтермінування ЗНТ відтерміновується. Косультація хірурга 31.12.2016 о 10.30 год - права нижня кінцівка прохолодна, наявні ознаки важкої ниркової недостатності, д-з: тромбоз артерії правої н\к ГІ 3 Б ст., кома 2, ГКК. 
		УЗД 31.12.2016 о 22.50 год, огляд утруднений, метеоризм кишківника, печінка виступає з-під краю реберної дуги, вільної рідини у черевній порожнині на момент огляду не виявлено. Записи чергових лікарів за 01.01.2017 проводиться седація о 13 год. (25 аркуш) консилярний огляд (Синенький, Підгірний, Шабанова, Русин та лікарів відділення гемодіалізу) д-з: сепсис, токсикосептичний шок, поліорганна недостатність, набряк набухання головного мозку, гостра ішемія правої нижньої кінцівки. 01.01.17 огляд інфекціоніста ОСОБА_70 , яка також зазначає про вкрай важкий стан хворого. На цій же сторінці наявний запис за 01.01.2017 про проведення сеансу гемодіалізу, який тривав 2 години, записи на аркуші 26 записи лікаря ОСОБА_42 - огляд 01.01.2019 о 19.00 год. стан хворого вкрай важкий, о 22.30 год. стан хворого з негативною динамікою, критичний, відсутня свідомість та реакції на подразники, о 00.55 год. у хворого на фоні поліорганної недостатності, високих доз вазопресорної підтримки зупинка серця, о 01.35 год 02.07.2017 констатовано смерть. Наявний також посмертний епікриз, з описом стану пацієнта та проведеними обстеженнями та маніпуляціями, написаний лікарем ОСОБА_42 та виписка із висновку експерта №15/2017 (дата розтину 03.01.2017) із вказаними у ньому діагнозами.
		Із даних протоколу огляду місця події від 02.01.2017 проведеного у приміщенні Львівського обласного патологоанатомічного бюро з 14.35 до 15.00 год. трупа ОСОБА_14 , вбачається, що труп у лежачому положенні; в рот заведені пластикові катетери. На грудях у верхній третині заведені катетри, фіксовані пластирем. На правому плечі в середній третині є смугасті синці.
		Згідно Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах (додаток 6 до Наказу Міністерства охорони здоров`я України №81 від 12.05.1992) медична документація на померлих з різних лікарень доставляється в патологоанатомічне бюро (відділення) разом з трупом померлого. Якщо смерть настала від механічних ушкоджень, отруєння, механічної асфіксії, дії крайніх температур, електрики, насильницьких дій виявляється при патологоанатомічному розтині, то розтин припиняється. Лікар, що проводить розтин, вживає заходи збереження трупа, всіх його тканин для подальшого судово-медичного дослідження. Про кожний випадок припиненого патологоанатомічного розтину лікар відразу ж зобов`язаний інформувати головного лікаря, в прокуратуру чи відділення поліції і чекає розпорядження прокурора або органів поліції.
		Згідно п.1.10 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», у випадках смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов`язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або не був виданий родичам померлого.
		 
		Як убачається із висновку експерта №15/2017 від 03.01.2017-27.01.2017 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 , проведеної експертами КЗ ЛОР ЛОБСМЕ ОСОБА_71 , ОСОБА_72 (т.1 а.с.179-186), встановлено судово-медичний діагноз : 1. основний Генералізована вірусно-бактеріальна інфекція, Катаральний синусит. Хронічний гіпертрофічний риніт (операція сентопластика та конхопластика 28.12.2016) з приводу викривлення перегородки носа з порушенням дихання. ІІ Ускладнення основного: Вторинний інфекційний ендокардит аортального клапану. Серозний менінгіт. Катаральний трахеїт, бронхіт. Серозно-десквамативна вневмонія. Гастро-ентеропатія. Гемоліко-уремічний синдром. Респіраторний дистрес-синдром дорослого типу. Генералізований сепсис. токсично-септичний шок. Поліорганна недостатність. Набряк набухання головного мозку. ІІІ супутній Атеросклеротична хвороба серця. 
		Висновком встановлено, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_14 стала генералізована вірусно-бактеріальна інфекція з розвитком токсико-септичного стану, поліорганної недостатності, набряку та набухання головного мозку, породжених хірургічним втручанням у порожнину носа за наявності гострого запалення слизової оболонки при носових пазух.
		 
		В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_71 повністю підтримав наданий судово-медичний висновок та підтвердив, що безпосередньо він проводив розтин трупа ОСОБА_14 та проводив експертизу з приводу причин серті. Участь у проведенні експертизи приймали і експерт ОСОБА_73 ; для повноти дослідження залучались гістолог ОСОБА_74 та провідний спеціаліст ЛОПАБ ОСОБА_75 , яка консультувала щодо мікропрепаратів для більш точного формулювання діагнозу. Встановлено, що висновки гістологі не суперечать один одному, бо сепсис і генералізована вірусно-бактеріальна інфекція у випадку ОСОБА_14 одне і те ж. Діагноз «сепсис» грунтується на мікроскопічних змінах, виявлених у тканинах під мікроскопом. Інфекційний ендокардит є вторинним, викликаний вірусами і бактеріями. При судово-медичній експертизі досліджувались патологічні зміни в усьому організмі. Так, як у ділянці носа, де проводилась септопластика не було запальних змін, взірці для гістологічного дослідження не брались. Згортки крові у гайморових пазухах, не свідчать про запалення. Ниркова недостатність пов`язана з генералізованою вірусно-бактеріальною інфекцією. Вхідні ворота інфекції ним не були виявлені. Діагноз «катаральний синусит» взято до уваги із медичної документації, наданої слідчим для дослідження.
		 
		Судово-медичний експерт ОСОБА_72 , підтримавши повністю наданий висновок, повідомив, що експертами повністю вивчалась уся медична документація щодо проведеного лікування хворого, проведено розтин трупа, в ході якого виявлено крапкові крововиливи, які свідчать про токсико - септичний шок. Виходячи з того, що даний випадок був більше патологоанатомічний, ніж судово-медичний, до проведення експертизи залучено консультанта ЛОПАБ ОСОБА_76 , із якою у ЛОБСМЕ був укладений договір, гістологічні препарати були скеровані до патологоанатома ОСОБА_77 , яка у консультативному дослідженні вказала про наявність вірусної складової у патологічному процесі, а саме, виявлено повнокрів`я, десквамацію покривного епітелію, інфільтрацію в підслизовому шарі, в стінці трахеї. Серологічне дослідження секційного матеріалу проводилось вірусологічною лабораторією, якою РНК вірусів грипу А, В, РНК та ДНК вірусів ГРВІ не виявлено. Це не виключає наявність інших вірусів. Генералізована та вірусно-бактеріальна інфекція і сепсис, це різні діагнози, але у Вовчка вони не відрізняються. В крові трупа виявлено збудники клепсіели, в тонкій кишці і в жовчному міхурі. Згідно консультації ОСОБА_77 , виявлена у легенях десквамація свідчить про вірус у легенях і стінці трахеї. Тобто, у трупа виявлено зміни, які свідчать про дію вірусу.
		Діагноз «вторинний інфекційний ендокардит аортального клапану» виставлений вірно, бо в клапані видно зміни; час виникнення невідомий. Гістологія з носа не вирізалась та не брались частини тканин на експертизу, так як це не передбачено; не можна спотворювати обличчя людини.
		 
		В судовому засіданні досліджено записи з висновку експерта №  15/2017, в частині заключення консультації гістологічних препаратів №  107/17 судово-гістологічного дослідження трупа ОСОБА_14 від 27.01.2017, проведеного лікарем патологоанатомом КЗ ЛОР ЛОПАБ ОСОБА_78 «вторинний інфекційний ендокардит аортального клапану серця, серозний менінгіт, катаральний та некротично-виразковий трахеїт з плоскоклітинною метаплазією епітелію. Катаральний бронхіт. Морфологічні зміни в нирках характерні для гемолітико- уремічного синдрому. Субендокардіальні некрози кардіоміоцитів. Ерозивна гастроентеропатія. Респіраторний дистрес синдром. Розлади мікроциркуляції та інтерстиційний набряк внутрішніх органів. Стенозуючий атеросклероз вінцевої артерії серця».
		 
		Судовий експерт-гістолог ОСОБА_74 в судовому засіданні в повному обсязі підтримала означений висновок та пояснила, що експертиза проведена нею на підставі скерування судово-медичного експерта ОСОБА_79 , у якому було вказано діагноз: «генералізований сепсис, поліорганна недостатність, гостре пошкодження нирок, анурія». Об`єкти для гістологічного дослідження їй були надані у контейнерах у 10% розчині формаліну. Увесь вологий архів був опечатаний. Всі органи нею були досліджені, крім аортального клапану, який не надавався. Нею були виявлені морфологічні зміни у внутрішніх ораганах, характерні для шоку. Детально назвати вид шоку вона не може, так як зміни у внутрішніх органах є однаковими для всіх видів шоку. Для складання висновку наданих препаратів їй було достатньо. Участь у формуванні висновку експерта №15/2017 вона не брала. Остаточний висновок про причину смерті людини робить судово-медичний експерт використовуючи висновки гістологічної, токсикологічної та інших експертиз. 
		 
		Допитана в якості свідка лікар-патологоанатом ОСОБА_75 в судовому засіданні повідомила, що з ЛОБСМЕ у неї була укладена угода, відповідно до якої вона переглядала гістологічні препарати за зверненням експертів ЛОБСМЕ, які надіслали їй підписані скельця, які вона описала та постановила патогістологічний діагноз. На основі наявних даних вона не встановила збудника, а лише запалення у клапані, в бронхах, трахеї, в оболонках головного мозку, легенях, зміни у нирках. Після надання експертам ЛОБСМЕ своєї консультації, до спільного обговорення не залучали; вона не є експертом; в даній ситуації вона лише надавала консультиаціїї, як лікар-паталогоанатом. Діагноз «вторинний ендокардит» вона виставила, бо бачила зміни на клапані. Для встановлення бактерій потрібні додаткові дослідження, яких вона не проводила. Щоб встановити сепсис, необхідно було дослідити труп макро та мікро, клініку.
		 
		Висновком експерта-гістолога №106-107/2017 (КЗ ЛОР ЛОБСМЕ) шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_14 від 16-23.01.2017, встановлено морфологічні зміни, виявлені у внутрішніх органах, характерні для шоку на стадії вторинних змін: гострий некротичний нефроз з фібриновими мікро тромбами в судинах, центрочасточкові некрози в печінці, дрібні ділянки некрозів в міокарді, ознаки респіраторного дистрес-синдрому дорослого типу в легенях з дрібними інфарктами, ерозивна гастропатія. Серозно-некротичний трахеобронхіт. Серозно-десквамативна пневмонія та дистелектази в легенях. Селективні випадіння нейронів та набряк головного мозку. гострі гемодинамічні зміни у внутрішніх органах. Атероматозна бляшка вінцевої артерії серця.
		 
		Як убачається із висновку КЕК (клініко-експертна комісія) від 12.05.2017, проведеного Департаментом охорони здоровя ЛОДА, хворому ОСОБА_14 не забезпечено динамічного спостереження в післяопераційному періоді в умовах 1-ої МКЛ ім. К. Лева; зокрема, 29.12.16 о 07.30 год. у хворого ОСОБА_14 розвинувся токсико-септичний шок. Хворому здійснювалися діагностичні та лікувальні заходи з врахуванням ведучих клінічних симптомів лікування в умовах КМК ЛШМД відповідало ЛПМД щодо лікування хворих з сепсисом та токсико-септичним шоком, проте на тлі клініки декомпресованого токсико-септичного шоку, який уже ймовірно супроводжувався незворотніми змінами внутрішніх органів. У ЛОКЛ з 30.12.2016 22.00 год. до 02.01.17 01.35 год. діагностовано та проводилось лікування сепсису та поліорганної недостатності, проте без ефекту та з летальним наслідком. Лікування відповідало вимогам законодавства. У діагнозі є вірусно-бактеріальна інфекція. Проте у висновку №15/2017 результат №15 серологічного дослідження - РНК вірусів грипу Аі В не виявлено. РНК та ДНК вірусів збудників ГРВІ не виявлено. Недоліки: п.2 хворому не забезпечено динамічного спостереження у післяопераційному періоді в умовах 1-ої МКЛ ім. Князя Лева. Представлені лікувальними закладами Локальні протоколи надання медичної допомоги не погоджені у структурному підрозділі охорони здоров`я (т.2, а.с.27-34).
		Означений висновок складений  відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я №752 від 28.09.2012  та вимог Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженого Наказом МОЗ №69 від 05.02.2016 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування».
		 
		Основним завданням КЕК є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.
		Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.
		 
		За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається Експертний висновок, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК (КЕО) відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за №  1996/22308.  
		Оскільки наведений висновок відповідає встановленій процедурі та формі, проведений уповноваженим органом за фактом надання медичної допомоги хворому ОСОБА_14 на дошпитальному етапі у трьох медичних закладах м. Львова, та відповідає положенням ч. 2 ст.84 КПК України щодо процесуальних джерел доказів, суд вважає його документом, який є доказом у даному кримінальному провадженні.
		 
		Із показань свідка ОСОБА_80 , головного спеціаліста Департаменту охорони здоровя ЛОКЛ з оториноларингології вбачається, що КЕК, в роботі якої він брав участь при розгляді справи щодо смерті ОСОБА_14 у лікувальному закладі встановлено, що хворий напередодні оперативного втручання мав ГРВІ, відтак оперуючий лікар ОСОБА_11 повинна була попередньо належно вивчити всі аналізи і обстеження, а якщо таких не було, то дообстежити пацієнта. Встановлено, що в організмі ОСОБА_14 була інфекція, яка себе проявила під час оперативного втручання. Хворому виставлено діагноз: сепсис, гостра ниркова недостатність; джерело сепсису не встановили; допускає, що саме ГРВІ стала його причиною. Про наявність ГРВІ до 10 днів до операції було вказано в амбулаторній карті. Тому комісія прийшла до висновоку, що хворому не було забезпечено динамічне спостереження.
		 
		Відповідно до п. 3.10  розділу ІІІ Методики  розробки та впровадження медичних стандартів (уніфікованих клінічних протоколів) медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 751 від 28.09.2012 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров`я в  Україні»,   локальний протокол розробляє група фахівців, яка призначається наказом керівника ЗОЗ, впродовж 3-х місяців від дати розміщення стандарту (уніфікованого клінічного протоколу) медичної допомоги в Реєстрі медико-технологічних документів.
		Локальний протокол медичної допомоги повинен мати структуру, наведену в додатку 9 до цієї Методики, у якій описану медичну допомогу відповідно до стандарту (уніфікованого клінічного протоколу) адаптовано до можливостей ЗОЗ, внутрішні інструкції для медичного персоналу. Зміни у внутрішній структурі основних частин локального протоколу здійснюються, якщо метод лікування відрізняється від методу, який описаний в стандарті (уніфікованому клінічному протоколі), клінічні, клініко-економічні та інші аргументи щодо обґрунтування відмінностей наводяться в письмовому вигляді.
		У локальному протоколі детально викладається інформація щодо виконання обов`язкових заходів із зазначенням відділення, посади лікаря або середнього медичного персоналу, відповідального за захід або який виконує втручання, контактна інформація для термінового зв`язку, клінічних індикаторів якості медичної допомоги. При розробці локального протоколу враховуються ресурсні можливості закладу охорони здоровя. 
		Локальний протокол медичної допомоги погоджується Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров`я обласних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій, які за потреби забезпечують взаємодію ЗОЗ для надання медичної допомоги в обсязі та строки, визначені у стандарті (уніфікованому клінічному протоколі).
		Відтак, долучені стороною захисту до матеріалів кримінального провадження Локальні клінічні протоколи медичної допомоги «Викривлення переділки носа» та «Хронічний гіпертрофічний риніт» 1 МКЛ ім. Князя Лева, судом до уваги не беруться як належні та допустимі докази у зв`язку з порушенням процедури затвердження. 
		Як вбачається у п. 12 Висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_14 локальні протоколи не погоджені в Управлінні охорони здоровя м. Львова та Департаменті охорони здоровя облдержадміністрації .
		Крім того, локальний протокол не розроблявся групою фахівців, а одноособово Соколовською. М.Ю., що теж суперечить нормативним вимогам. 
		 
		Із висновку експерта № 31/19, проведеного ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» у складі: начальника ДУ «ГБСМЕ» ОСОБА_81 , лікаря СМЕ ОСОБА_82 , завідувача кафедри отоларингології НМАПО ім. Шупика ОСОБА_83 , професора кафедри хірургії НМАПО ім. Шупика ОСОБА_84 , директора Українського центру інтенсивної терапії сепсису ОСОБА_85 , керівника відділу інфаркту міокарда ДУ ННЦ «Інституту кардіології ім. акад. Стражеска НАМУ» ОСОБА_86 , доцента кафедри судової медицини НМАПО ім. Шупика ОСОБА_87 та доповідача по справі ОСОБА_88 доцента кафедри судової медицини, упродовж 08.10.2019 - 18.11.2019, вбачається що за даними представленої медичної документації, результатів розтину трупа (висновок експерта №15/2017) та мікроскопічного дослідження шматочків його внутрішніх органів (висновок експерта №65 складений в ході виконання вказаної сме), у ОСОБА_14 після операції сентопластики 28.12.2016 розвинувся генералізований сепсис, що призвів до поліорганної недостатності та настання смерті. Згідно медичної карти стаціонарного хворого №10424 1-ої міської лікарні ім. Князя Лева, ОСОБА_14 був встановлений діагноз «Викривлення переділки носа. Хронічний гіпертрофічний риніт. Сепсис? Ниркова недостатність. Токсична нирка». Тобто розвиток сепсису лікарями було запідозрено правильно. Також правильно, але невчасно о 16 год. 29.12.2016 (за 2 год. до переведення в іншу лікарню) призначено але не забезпечено консультацію лікаря - інфекціоніста, що не вплинуло на кінцевий результат. Згідно медичної карти амбулаторного хворого № 106-4796 ОСОБА_14 з 20.12.2016 до 24.12.2016 лікувався у терапевта з діагнозом ГРЗ. Результат комп`ютерної томографії додаткових пазух носа від 23.12.2016 свідчить про наявність у ОСОБА_14 катарально-набрякового полісинусита, що є ознакою ГРЗ. У скеруванні у стаціонар, виданому 22.12.2016 лікарем КМП м. Львова, вказано діагноз «Катаральний синусит, Кіста гайморової пазухи? Поліп носового ходу?». На титульному аркуші медичної карти стаціонарного хворого №10424 вказано діагноз при госпіталізації« катаральний синусит», що вказує на виявлену лікарями при госпіталізації наявність запального процесу придаткових пазух носа. Таким чином, на момент госпіталізації до 1-ої МКЛ ім. князя Лева, у ОСОБА_14 мали місце ознаки гострого запалення слизової оболонки приносових пазух. За даними медичної літератури, наявність гострого респіраторного захворювання, протягом 3-4 тижнів, доки не зникнуть ознаки запалення, є загальноприйнятим показанням для всіх видів планових хірургічних втручань, до яких відноситься і септопластика. Тобто, у даному випадку, саме хірургічне втручання в порожнині носа, за наявності ознак гострого запалення слизової оболонки приносових пазух, спровокувало генералізацію вірусно-бактеріальної інфекції з розвитком токсикоз-септичного стану і поліорганної недостатності, що й обумовило летальний кінець хворого. Отже, між неналежним наданням медичної допомоги у 1-ій МКЛ ім. князя Лева та смертю ОСОБА_14 існує прямий причинний зв`язок. Медична допомога на рівні КМК ЛШМД та ЛОКЛ проводилась у відповідності до встановленого діагнозу, локальних протоколів і не знаходиться і причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_14 . Згідно наданих матеріалів, до оперативного втручання ОСОБА_14 у 1-ій МКЛ ім. князя Лева не були проведені дослідження коагулограми крові та біохімічний аналіз крові. Відповідальність за надання медичної допомоги в Україні лежить на лікуючому лікареві, зав. відділенням, на черговому лікареві. Медикаментозна терапія була правильною, однак з огляду на генералізований характер захворювання, не була і не могла бути ефективною. При огляді ОСОБА_14 лікарем 29.12.2016 вчасно о 15 год. виявлено відновлення кровотечі із ділянки хірургічного втручання та з метою зупинки кровотечі, виконано передню тампонаду носа. 29.12.2016 наряду із носовою кровотечею, при дослідженні сечі було виявлено наявність свіжих еритроцитів у кількості 10-15 та 15-20 у полі зору, при загальному дослідженні крові встановлено незначне падіння показників крові (гемоглобіну із 133 до 120, еритроцитів з 4,25 до 3,7). Ці дані вказують на наявність кровотечі із різних анатомічних ділянок станом на 29.12.2016, що було обумовлено розвитком токсикоз-септичного стану. Водночас, у медичній документації відсутні дані, що ОСОБА_14 проводилось визначення об`єму втраченої крові. За даними спеціальної медичної літератури токсикоз-септичний стан (септичний шок) характеризується зниженням перфузії тканин, що порушує доставку кисню та інших речовин у тканини і призводить до розвитку синдрому поліорганної недостатності, що у даному випадку, не зважаючи на інфузійну терапію, яка проводилась для стабілізації стану хворого правильно та у достатньому обсязі, і обумовило порушення гемодинаміки гр. ОСОБА_14 . Джерелом виявленої 29.12.2016 носової кровотечі могла бути післяопераційна поверхня. У 1-ій МКЛ ім. князя Лева ОСОБА_14 лікарем не було забезпечено динамічне спостереження у післяопераційному періоді, однак, з огляду на характер захворювання, це не могло мати впливу на перебіг патологічного процесу, який обумовив настання смерті. Токсикоз-септичний стан, який характеризується зниженням перфузії тканин, що порушує доставку кисню в тканини, було причиною виникнення «гострих болів в черевній порожнині ОСОБА_14 » та обумовило симптоми «гострого живота» і «блювоту та виражений блювотний рефлекс», «посилену пневмотизацію кишечника», «парез кишківника». Представлений результат №15 серологічного дослідження секційного матеріалу не виключає та не спростовує діагноз КЗ ЛОР ЛОБСМЕ як «генералізована вірусно-бактеріальна інфекція» Всі вказані зміни у висновках експерта №15/2017 та №65 виникли внаслідок перебігу генералізованої вірусно-бактеріальної інфекції з розвитком токсикоз-септичного стану, поліорганної недостатності та настанням смерті хворого (а.с.190-310,т.1).
		 
		Згідно висновку експерта № 65 (до висновку експерта №31/19 судово-гістологічної експертизи від 05.11.2019, проведеної експертом ДУ ГБСМЕ МОЗ України ОСОБА_89 ), у біологічному матеріалі від трупа ОСОБА_14 виявлено генералізований сепсис (клінічно) з проявами поліорганної недостатності: септична селезінка; гострий геморагічний нефроз; реактивний гепатит; катарально-десквамативний трахео-бронхіт; дрібно-вогнищева бронхо-пневмонія; дліянки ішемії кардіоміоцитів; еррозивний гастроентерит. Ознаки інфекційно-токсичного шоку на стадії вторинних змін: респіраторний дистрес синдром дорослого типу; синдром дисемінізованого внутрішньосудинного згортання крові; крововиливи з клітинною реакцією та діляфнками некрозів; центрочасточкові некрози гепатоцитів; деліпідизація клітин кіркового шару наднирникової залози; ознаки ішемії тканини нирки, некрози епітелію канальців нирок; ознаки порушення реологічних властивостей крові. Атеросклеротичне ураження стінки аорти. Коронарних судин. Париваскулярний та міжм`язевий кардіосклероз. Паренхіматочна дистрофія тканин внутрішніх органів. Ателектази, фокальна емфізема та помірний набряк тканини легень. Дистрофічні зміни нейронів. Набряк набухання речовини головного мозку ( а.с.311-312,т.1).
		 
		В судовому засіданні начальник ДУ Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України ОСОБА_81 підтримала в повному обсязі висновок експерта №  31/19 та пояснила, що вона, як голова судово-медичної експертної комісії, формує її склад, вивчає матеріали, організовує засідання. При проведенні вказаного дослідження фахівці залучались відповідно до тих питань, на які були поставлені перед експертизою. Для складання висновку було достатньо наданих матеріалів. У випадку непогодження із висновком, експерт має право на викладення окремої думки. Комісією вивчались гістологічні препарати, які підтвердили наявність сепсису. Нефролога не залучали, бо ниркова недостатність є проявом сепсису;окрім того в комісії працював ОСОБА_90 , який є директором центру інтенсивної терапії сепсису МОЗ України. Для проведення експертизи слідчим надано матеріали кримінального провадження, всі амбулаторні карти, гістологічні препарати, два диски КТ. хворого ОСОБА_14 , чого було достатньо для складання висновку. Локальні протоколи у 1 МКЛ м. Львова не були підписані належним чином, тобто не відповідають чинному медичному законодавству, відтак, експертами до уваги не брались. Згідно Єдиних стандартів надання медичної допомоги , кожен медичний заклад може керуватись протоколом навіть іншої країни, але локальні протоколи повинні бути затверджені. Експерт підтримує висновок про прямий причинний зв`язок між діями лікарів 1 МКЛ і смертю ОСОБА_14 . Пацієнту у гострому стані захворювання потрібно було завершити лікувальний процес і після цього оперувати. Вторинний ендокардит є проявом септичних змін, які потім проявились у генералізованій формі сепсису. У наступний заклад пацієнт поступив із такими змінами, що нічого вже зробити не можна було. Генералізація була блискавична і потужна, тому подальша допомога була правильною, але запобігти цих наслідків було неможливо. Джерелом кровотечі могла бути операційна поверхня, але у медичній карті даних про кровотечу немає, однак була тампонада носа. Оскільки сепсис розвинувся блискавично, консультація інфекціоніста не вплинула б на летальний наслідок. 
		Відповідно до Методичних рекомендацій «Епідеміологічний нагляд за інфекціями області хірургічного втручання та їх профілактика», затверджених наказом МОЗ України № 181 від 04.04.2008, передбачено: якщо хірургічна операція планова, всі виявлені бактеріальні інфекції, окрім тих, що послужили причиною самої операції, мають бути проліковані до операції (п. 6.1.1.а).
		 
		Із матеріалів справи та висновку судово-медичної експертизи випливає, що для встановлення вірусу має значення, коли брався матеріал та яким чином використані реактиви, їх придатність. При від`ємних показниках наявність вірусів не виключається. Розтином трупа не підтверджено наявність вірусів, але зміни, які виявлено гістологічно викликані впливом вірусів на організм. Вхідні ворота інфекції - ніс. Ця інфекція була у ОСОБА_14 , коли він прийшов на планову операцію із запаленням. У скеруванні у стаціонар від 22.12.2016 вказано діагноз «катаральний синусит», тобто запалення. Діагноз при госпіталізації в медичній карті зазначено «катаральний синусит», тобто запалення слизової оболонки придаткових пазух носа, яке є ознакою ГРЗ. Згідно результату КТ від 23.12.2016 - у ОСОБА_14 виявлено катаральний набряк, полісинусит. Результат лікаря променевої діагностики не є діагнозом, але є обов`язковим для лікаря, який проводить операцію. На момент госпіталізації ОСОБА_14 поступив зі скаргами на утруднене дихання і нежить. ГРЗ вірус перебуває в організмі 3 дні, в подальшому приєднується бактеріальна флора. Тобто, якщо б планову операцію не провели, а пролікували гострий процес, запобігли б генералізації сепсису. Тромбоз судин виник у результаті патологічного процесу - сепсису. Вказаний висновок експертами зроблено на підставі клінічних даних, макроскопічного дослідження трупа і гістологічних даних.
		 
		В судовому засіданні експерт ОСОБА_91 висновок експерта № 31/19 підтримав у повному обсязі та пояснив, що як доповідач він знайомився із протокольною частиною, складом членів комісії, надавав кожному матеріали справи, формував кінцевий висновок. Жодних застережень чи окремих думок членів комісії не було. Професійні недоліки медичних працівників встановлено на підставі матеріалів кримінального провадження, амбулаторної карти, 3 медичних карт, 2 дисків КЕ, гістологічних препаратів, спеціальної медичної літератури, даних наукових досліджень. Відповідно до п. 21.2 Правил проведення судово-медичної експертизи, експертиза проводиться на підставі медичної документації. Локальні протоколи не витребовували, бо у протокольній частині, у висновку КЕК вказано (т.1 а.с. 52-58) що локальні протоколи у 1 МКЛ імені князя Лева не погоджено у ДОЗ ЛОДА, тому такі є не затверджені належним чином, як цього вимагає наказ № 751 від 28.09.2012). Нефролога не залучали, бо гостра ниркова недостатність є проявом сепсису, що підтверджується науковими даними, а нефролог сепсису не лікує. Це є профіль Українського ІТС. Тому був залучений спеціаліст у цій галузі ОСОБА_90 директор Українського центру інтенсивної терапії сепсису. Причина смерті потерпілого вказана у висновку, встановлена на підставі судово - медичного дослідження трупа, гістологічних препаратів з їх оцінкою. Основний діагноз: генералізована вірусно-бактеріальна інфекція. Відсутність згідно проведених досліджень вірусів не свідчить, що їх не було. Спочатку були явища вірусної інфекції до яких приєдналась бактеріальна інфекція. У причинному зв`язку з тяжкими наслідками є неналежне наданням медичної допомоги працівниками 1 МКЛ. Немає чіткого прогнозу, чи можна було врятувати життя пацієнта після проведеної операції, бо генералізований інфекційний процес - загрозлива ситуація, тому навіть при вчасно наданій допомозі завжди наступає позитивний результат. При генералізованому сепсисі інфекційним агентом вважаються всі органи і системи. У Вовчка у зразках висіяно патогенну флору бактеріального характеру в крові, тонкій кишці пневмонія і фекаліс, яка призвела до розвитку генералізованої інфекції. Ділянка оперативного втручання є вхідними воротами входження інфекції в організм. Це аксіома запального процесу та підготовки хворих до оперативного втручання, для всіх хірургічних профілів, тобто якщо є інфекційний процес, його треба пролікувати, тоді оперувати. На КТ від 23.12.2016 у потерпілого виявлено запальний процес, катаральний синусит, який не лікується протягом 5 днів. В інших органах запальних процесів не виявлено лише анатомічне пошкодження ділянки носа, тобто саме хірургічне втручання є воротами. Інших воріт входження інфекції у потерпілого не було.
		 
		В судовому засіданні допитаний експерт ОСОБА_92 , завідувач кафедри отоларингології НМАПО ім. Шупика, професор, із стажем роботи більше 50 років в галузі отоларингології, який повністю підтримав висновок експерта №31/19 від 18.11.2019 щодо причин смерті хворого ОСОБА_14 . Експерт повідомив, що при виставленні діагнозу лікарем вказано «синусит». Вказаний діагноз є неповним, оскільки «синусит» може бути хронічним і загостреним. З амбулаторної карти вбачається, що з 20 по 24.12.2016 хворий звертався до лікаря з «гострим риносинуситом». Таке захворювання лікується 3-4 тижні. У хворого було ГРЗ, яке підтверджено даними КТ, виявлений набряк може бути при «гострому синуситі». Викривлення перегородки носа сприяло хронічному процесу поряд з іншими причинами з 2015 року. Європейська асоціація отоларингологів наголошує, що всі хронічні та гострі захворювання відносяться до тимчасових протипоказань для хірургічного втручання. Згідно наказу МОЗ України № 181 від 04.04.2008 в галузі хірургічного втручання, теж забороняється проведення хірургічного втручання, поки всі інфекції не будуть проліковані. ГРВІ є протипоказом до оперативних втручань. На момент звернення у Вовчка був протипоказ до операції. Лікар перед операцією вивчає всі аналізи та самостійно визначає тактику лікування. Беруться до уваги всі протипокази. Операція була класична. Ринопластика, сентопластика та поліп підлягають оперативному втручанню, але не в період загострення. До оперативного втручання лікарняний листок закритий, але пацієнт не був здоровий, бо захворювання почалось 20 грудня 2016 року і його гострі наслідки не зникли, загострення процесу залишалось. Рековалісцент ГРЗ - 24.12.2016 означає, що йде процес до одужання, але пацієнт не здоровий. 23Потрібно було витримати термін, щоб загострення завершилось. У пацієнта була гіперемія, що є однією з ознак загострення процесу і такі загострення були періодичні з 2013 року. Лабораторних досліджень нових перед оперативним втручанням не було зроблено, а відповідно до результату КТ у хворого «катарально набряковий полісинусит», який є ознакою гострого захворювання та є протипоказом до операції. Усі хвороби починаються з вірусу і в подальшому за 2-3 дні приєднується бактеріальна флора. У ОСОБА_14 віруси не були встановлені при розтині, але вони могли бути у перші дні, потім бактеріальна флора їх поглинула. Бактерії пневмонії і фекаліс були виявлені у жовчному міхурі, крові, товстій кишці. Причина смерті ОСОБА_14 є «сепсис» та подалі розвинулась «поліорганна недостатність». «Сепсис» виник, бо гострий процес не було завершено, а «полісинусит» призвів до зниження захисних сил організму. Вхідними воротами, які призвели до розвитку сепсису, є оперативне втручання у перегородку носа, бо інших встановлених причин немає. Гостра ниркова недостатність є його наслідок, далі розвинувся септичний шок та сепсис, ДВС синдром та поліорганна недостатність. Сепсис виник на другий день після операції. Сам факт розвитку інфекції заблокував доступ кисню до організму і призвів до недостатності. Локальні протоколи 1-ої міської лікарні ім.Кн.Лева з приводу септопластики, конхопластики та лікування полісинуситу не досліджувались, бо ці протоколи належно не затверджені. Разом з тим, лікар повинен керуватись загально прийнятими методиками, медичними працями та лікувальним досвідом.
		 
		Експертами БСМЕ Житомирської обласної ради, за клопотанням сторони захисту, проведено ще одну комісійну судово-медичну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок експерта № 105 від 19.07.2023. Вказана експертиза проведена за участю начальника ЖОБСМЕ ОСОБА_93 , експерта відділу комісійних експертиз ОСОБА_94 , спеціаліста у галузі анестезіології, завідувача ВАІТ ЖОКЛ, заслуженого лікаря України ОСОБА_95 , координаторів ДОЗ ЖОДА з отоларингології ОСОБА_96 , та з інфекційних хвороб ОСОБА_97 , завідувача відділу комісійних СМЕ ОСОБА_98 . Відповідно до висновку експерта, п. 1 у представлених на експертизу медичних документах записів щодо наявності у ОСОБА_14 захворювань, які б могли бути причиною смерті, немає. п. 2 передопераційне обстеження ОСОБА_14 було проведено правильно та в повному обсязі, однак діагностоване у нього запальне захворювання верхніх дихальних шляхів є протипоказом для проведення планових оперативних втручань, в тому числі і сентопластики. п. 3. 4. гостре запалення слизової оболонки приносових пазух носа та гостре респіраторне захворювання підтверджується об`єктивними клінічними та інструментальними методами дослідження, навіть враховуючи негативний результат серологічного дослідження. п. п. 5, 6, 8, 16 судово-медичний діагноз «основний: генералізована вірусно - бактеріальна інфекція. Ускладнення основного: генералізований сепсис (клінічно), токсико-септичний шок» підтверджений результатами розтину трупа та судово-гістологічної експертизи, незважаючи на негативний результат серологічного дослідження.
		Розвиток сепсису та шоку спровокувало оперативне втручання на фоні запалення слизової оболонки приносових пазух, таким чином дане втручання знаходиться у непрямому причинному зв`язку зі смертю. п. п. 7, 36, 37 найбільш вірогідно, що чинниками сепсису були умовно патогенні бактерії, які в нормі у людини знаходяться в шлунково-кишковому тракті, можна вважати, що саме шлунково-кишковий тракт і був джерелом виникнення сепсису. Сепсис почав розвиватися не пізніше 10.00 год 29.12.2016, діагностований був правильно, однак з запізненням. п. п. 9, 10 використання препаратів «Фентапіл», «Тракріум», а також наявність в анамнезі у ОСОБА_14 бронхіальної астми та алергії на пилок домашній, не мало ніякого впливу на перебіг основного захворювання. п. 11 явища анурії та гострої ниркової недостатності є проявами перебігу генералізованої вірусно-бактеріальної інфекції, а не наслідком застосування лікарського препарату «Дипрофол». п. 12 враховуючи генералізований характер захворювання, малоймовірно, що переведення ОСОБА_14 до палати інтенсивної терапії чи інших лікувальних закладів могло вплинути на можливість врятування йому життя. п.13 переведення ОСОБА_14 до палати інтенсивної терапії здійснено із запізненням. п.14 медикаментозна терапія не могла вплинути на перебіг захворювання з моменту розвитку проявів генералізованого сепсису у вигляді анурії. п. 15. Проведення гемодіалізу доцільно було б призначити з моменту появи перших проявів олігоурії. п. 18 медикаметозна терапія була правильною, однак, з огляду на генералізований характер захворювання не була і не могла бути ефективною. п. 19.20 кровотечу з післяопераційної рани виявлено вчасно та правильно виконано передню тампонаду носа. Наявність у сечі свіжих еритроцитів свідчить про наявність кровотечі з різних анатомічних ділянок, що обумовлено розвитком токсико-септичного стану. п. п. 15, 21, 23 об`єм крововтрати визначає оперуючий лікар та зазначає у протоколі операції, а також дані лабораторних досліджень. У наданій медичній документації відсутні дані про визначення об`єму крововтрати ОСОБА_14 п. 24 джерелом виявленої 29.12.2016 носової кровотечі могла бути післяопераційна поверхня. п. 26 записів про проведення маніпуляцій, які могли б призвести до перфорації у медичній документації немає при судово-медичній експертизі трупа перфорації не виявлено. п. 27 септичний шок характеризується зниженим пропусканням крові тканинами, що порушує доставку кисню та інших речовин в тканини і приводить до розвитку синдрому поліорганної недостатності, у зв`язку з цим правильно та у достатньому обсязі призначалась інфузійна терапія для стабілізації стану хворого. п. 28 лікарем не було забезпечено динамічне спостереження у післяопераційному періоді, однак враховуючи характер захворювання, невідомо як це могло вплинути на перебіг захворювання. п. 30-33 причиною виникнення гострих болів в черевній порожнині, симптома «гострого живота, блювоти та вираженого болючого рефлексу, посиленої пневматизації кишечника, парезу кишківника» є типовий патологічний процес, що характеризує розвиток септичного шоку. п. 34 консультація лікаря-інфекціоніста є необхідною, була забезпечена хворому, але із запізненням. п. 35 під час оперативного втручання інфекція хворому занесена не була. п. 39-44 виявлені морфологічні зміни, в тому числі сладжування еритроцитів в головному мозку, еритроцитарні тромби в легенях, еритроегрегація в трахеї, є проявами перебігу генералізованої вірусно-бактеріальної інфекції з розвитком токсико-септичного шоку та поліорганної недостатності. 45 медична допомога у КМКЛ ШМД м. Львова була надана в повному обсязі відповідно до стану паціяєнта. п. 46 смерть ОСОБА_14 настала в результаті генералізованої вірусно-бактеріальної інфекції, ускладненої розвитком токсико-септичного стану та поліорганної недостатності.
		 
		В судовому засіданні начальник обласного бюро СМЕ Житомирської обласної ради, експерт ОСОБА_99 підтримав означений судово-медичний висновок в повному об`ємі та пояснив, що у надісланих матеріалах кримінального провадження було достатньо записів та матеріалів для надання відповіді на поставлені судом запитання. Описана в медичній документації незначна кількість згустків в пазухах носа може свідчити про кровотечу з раневої поверхні після проведеного оперативного втручання. Хворому проведено оперативне втручання «ринопластика». Це оперативне втручання проводиться з метою усунення викривлення або при наявності якихось вад розвитку носової переділки для покращення носового дихання. Запис в історії хвороби ОСОБА_14 від 27.12.2016 - «хронічний риніт», свідчить про те, що за день до оперативного втручання у хворого мало місце запалення слизової оболонки носа. Згідно наявних медичних записів (медичної карти стаціонарного хворого 10424) експертами встановлено, що 27.12.2016 року у ОСОБА_14 загальний стан здоров`я задовільний; скарги на утруднене носове дихання, закладеність носових ходів, відтак, перед оперативним втручанням були явні ознаки запалення слизової оболонки носа. Саме по собі, утруднене носове дихання вже є однією з ознак протипоказів для подальшого проведення ринопластики. У п. 5,6,8,16 експертами зазначено, що оперативне втручання знаходиться в непрямому зв`язку зі смертю, бо прямий причинний зв`язок між діями лікаря та смертю хворого може бути лише в тих випадках, коли є бездіяльність, лікар не надав допомогу і людина померла, а дія це коли під час оперативного втручання була пошкоджена судина і людина померла, або введено препарат, який протипоказаний, тоді можна говорити про прямий причиновий зв`язок. В даному випадку між діями лікаря ОСОБА_11 прямого зв`язку зі смертю ОСОБА_14 немає; проте, проведене оперативне втручання спровокувало у хворого розвиток септичної інфекції. Операція з хірургічної точки зору була проведена правильно, але проведена операція спонукала до розвитку запального процесу в кишківнику, що призвело до генералізації інфекції і смерті.. Оперативне лікування спровокувало розвиток інфекції, тому знаходиться в непрямому причинному зв`язку. На перебіг хвороби, що призвело до смерті пацієнта вплинуло проведене оперативне втручання на фоні запального процесу в носовій порожнині, що є неправильним; тому цим і встановлений непрямий причинний зв`язок. Наявність запального процесу в носовій порожнині є протипоказом для проведення планових оперативних втручань. У зв`язку з тим, що був запальний процес, оперативне втручання слід було відтермінувати до повного виздоровлення ОСОБА_14 .
		 
		Судово-медичний експерт, завідувач отоларингологічного відділення КНП ОКЛ ім. Горбачевського Житомирської обласної ради ОСОБА_100 також підтримав означений судово-медичний висновок . Експерт пояснив, що йому було надано достатньо матеріалів для надання відповіді на поставлені судом питання. Зокрема, на підставі матеріалів кримінального провадження, історій хвороби, було встановлено, що на час проведення операційного втручання у хворого ОСОБА_14 був рековалесцент ГРВІ, що свідчить про перебування людини у стані виздоровлення; а також наявним був діагноз катаральний синусит, кисти гайморових пазух. Такий стан одужання може тривати 1-2 тижні та супроводжуватись загальною слабістю, утрудненим носовим диханням, головними болями. На основі КТ від 23.12.2016 лікарем-ренгенологом описано рентгенограму та зроблено висновок, що у хворого набряк і запалення пазух носа та перенесена інфекція. Операція після ГРВІ планується через два тижні після повного виздоровлення. Такою є усталена медична практика ,з якою обізнані всі лікарі та про це прописано у мадичній літературі , зокрема, і у підручнику «Клінічна риноголгія», який є монографією рингологів. Не дивлячись на негативний результат серологічного дослідження, та подібну картину у захворювань «хронічний гіпертрофічний риніт» та «катаральний синусит» результатами проведеного КТ підтверджено запалення пазух, тому зроблено висновок про те, що у ОСОБА_14 був післявірусний гострий риносинусит, що свідчить про запальні процеси в носовій порожнині. Пацієнт ОСОБА_14 скерований для лікування з діагнозом «катаральний синусит», який лікується медикаментозно. У медкарті хворого з 1-ої МКЛ відсутні записи про те, що ОСОБА_14 хворіє, однак збирання анамнезу входить в обов`язки лікуючого лікаря, який буде оперувати. Наявні у матеріалах справи дані КТ є протипоказом до оперативного втручання, бо пацієнт хворів ГРВІ. Ця планова операція мала бути відкладена на 1-2 тижні. Потрібно було отримати заключення від сімейного лікаря про те, що у ОСОБА_14 немає протипоказів до оперативного втручання.У даному випадку, ствердив експерт, має місце непрямий причиновий зв`язок між діями лікаря та смертю пацієнта, бо прямий причиновий зв`язок мав би місце у випадку, якщо б під час операції було ускладнення чи ушкодження судин. Інфекція потрапила в організм, коли він хворів ГРВІ - це вірус. Описані в КТ зміни можуть бути при загостреному вірусному хронічному процесі. Пневмотизація свідчить про загострення хронічного синуситу. Відбувається блокування співусть, оскільки розвивається запалення в пазухах, що є протипоказом до конхопластики і ринопластики. У нього немає жодних сумнівів у висновку рентгенолога. Після проведення оперативного втручання гістологія не проводиться, т.я. хрящі носа на дослідження не беруться.
		 
		Окрім того, експерти ОСОБА_99 та ОСОБА_100 , ствердили, що наявних матеріалів кримінального провадження, долучених документів, медичних історій хвороби ОСОБА_14 , виставлених діагнозів лікарів, висновку рентгенолога, висновків попередніх експертиз було достатньо для проведення експертного дослідження; потреби у витребуванні додаткових доказів не було.
		 
		Наведене спростовує доводи захисту про те, що експертам не було надано повного об`єму доказів, що могло вплинути на результати наданого ними висновку.
		 
		Суд немає підстав не довіряти висновку ОБСМЕ Житомирської обласної ради, складеного за участю вказаних експертів, які мають мають стаж роботи та професійний досвід понад 30 років, в жодній мірі не зацікавлені у вирішенні кримінальної справи, до обвинуваченої упереджено не відносяться.
		 
		Суд, допитавши безпосередньо в судовому засіданні експертів, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, вважає, що такі є об`єктивними та достатньо обґрунтованими; відповідають встановленим обставинам справи.
		 
		Судом також досліджено висновок експерта № 201-2017 від 25.10.2018 (експертизи за матеріалами кримінального провадження) та № 216-к від 17.08.2018 судово-медичного дослідження гістологічних препаратів, проведених судовими експертами Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (т.4, а.с.18-60).
		 
		Згідно п.11 Статуту Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07.06.2000 №860 (в ред. від 06.12.2011 №2286), Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи є бюджетною (неприбутковою) установою, що заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва і підпорядкована Головному управлінню охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської МДА) 
		Відтак, судово-експертна діяльність Київського МКБСМЕ, як установи, що є об`єктом комунальної власності, не відповідала вимогам ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», яка була чинною на момент призначення та проведення експертизи. 
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» в редакції чинній на момент призначення та проведення експертизи, судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності». Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. 
		Досліджуючи даний висновок експерта № 201-2017 від 25.10.2018, встановлено, що він містить ряд недоліків, неточностей, суперечностей, є неповним та недостатньо обґрунтованим. 
		Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судову експертизу», судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.
		Згідно з ч. 1 ст. 101 КПК України, висновок експерта Ї це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. 
		Нормою п. 7 ч. 1 ст. 102 КПК України передбачено, що у висновку експерта повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.
		Згідно п. 25 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 підсумки у висновку експерта складаються відповідно до поставлених питань.
		Експерти, відповідаючи на питання слідчого, не дотриались нормативних вимог щодо їх схожості та доцільності, не конструктивно об`єднавши певні питання; зокрема, щодо дооперативної підготовки ОСОБА_14 (питання 3,4) та самого оперативного втручання, динамічного спостереження в післяопераційному періоді. При тому, що на кожному із цих етапів медична допомога ОСОБА_14 надавалась різнии лікарями. Окрім цього, у пункті 42-43 висновку, експерти зазначають, що між проведенням оперативного втручання та настанням смерті ОСОБА_101 відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок. Разом з тим, причинно-наслідкового зв`язку стосується лише питання №11, яке з питаннями 1,3,4,6 експертами не об`єднано.
		Встановлено, що експерти Київського МКБ СМЕ не надали відповіді на питання №1 щодо діагностичного обстеження ОСОБА_14 перед проведенням оперативного втручання, наявності чи відсутності протипоказів до цього. А також ними амбулаторна карта ОСОБА_14 взагалі не вивчалась і наявність чи відсутність протипоказів до операції не досліджувалась.
		 
		На питання 3 «чи правильно і відповідно до нормативних документів проводилось оперативне втручання ОСОБА_14 » у п.1 відповіді теж немає, оскільки експертами не зазначено жодного нормативного документа, відповідно до якого проводилось оперативне втручання.
		У Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики про застосування судами кримінально-процесуального законодавства при призначенні судових експертиз і використання їх висновків у кримінальному судочинстві» №8 від 30.09.2011 зазначено, що експертний висновок не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Водночас у досліджуваному висновку (пункт 42 ) вказано, що «приймаючи до уваги дані наданої медичної документації…. факультативно можна вважати про наявність інфекційного вогнища в організмі ОСОБА_14 ». Експертами не зазначено обґрунтованості такого висновку.
		 
		У відповіді експерта №201-2017/о ( п. 3 (2, 7-11) «Підсумки») вказано: вирішення питання щодо відповідності/не відповідності дій людини (в т.ч. медичного працівника) існуючим в Україні нормативно-правовим актам, не потребує спеціальних знань у галузі судової медицини - не входить до компетенції судово-медичної експертизи. 
		Разом з тим, Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України х розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.10.2015 (справа № 5-2024км15) зазначила,що висновки судово-медичних експертиз щодо причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю лікаря та настанням смерті потерпілого, стосуються встановлених судом фактичних обставин. Разом з тим, встановлення причинно-наслідкового зв`язку між недоліками у наданні медичної допомоги потерпілому з боку лікаря, що знайшли підтвердження у проведених у справі висновках судово-медичних експертиз, та причиною настання смерті потерпілого, яку також підтверджено висновками цих експертиз, відноситься до об`єктивної сторони злочину і встановлюється лише судом на підставі зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказів.
		 
		Таким чином, слід прийти до висновку, що причинно-наслідковий зв`язок має два аспекти: медичний (технічний аспект), при якому встановлюється правильність дій медичних працівників, відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я і належить до повноважень судових експертів; юридичний (нормативний) аспект, при якому встановлюється склад кримінального чи цивільного правопорушення. Цей аспект належить виключно до повноважень суду.
		 
		Відповідно до п.3 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, експертизи у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи проводяться з метою встановлення правильності надання медичної допомоги у випадках притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за «професійні правопорушення». 
		У Постанові Верховного Суду від 27.02.2019 (справа №755/2545/15-ц) зазначається, що «у сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.
		Саме експерти, які проводили означену експертизу, повинні були встановити правильність надання медичної допомоги, тобто відповідність дій лікарів стандартам у сфері охорони здоров`я.
		Відтак, судово-медичний висновок №201-2017/о не приймається судом до уваги, як необґрунтований та такий, що не в повній мірі відповідає обставинам справи.
		 
		У зв`язку з неотриманням на стадії досудового розслідування чітких та повних відповідей на поставлені питання, органом досудового розслідування 22.01.2019 призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
		Суд не погоджується із доводами захисту щодо недопустимості доказів, виходячи із норми статті 87 КПК України, яка передбачає обставини, за яких доказ визнається судом недопустимим: зокрема, докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. 
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи
		недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно з положеннями ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Сторона захисту подала клопотання про визнання недопустимими наступних доказів: вологого архіву, парафінових блоків, гістологічних зразків, а відтак, і висновків експертів № 15/2017 від 27.01.2017, №106-107/2017 від 23.01.2017, № 16-к від 17.08.2018, № 201-2017/о від 25.10.2018, № 31/19 від 18.11.2019, № 65 від 05.11.2019, № 105 від 19.07.2023, під час яких досліджувались означені гістологічні матеріали. Захист зазначає, що гістологічні матеріали стороні захисту під час надання доступу до матеріалів кримінального провадження не відкривались і не надавались в порядку передбаченому ч.2, ч.3 ст.290 КПК України. Відповідно до ч.5 ст.101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватись на доказах, які визнані судом недопустимими. З огляду на це, захист вважає, що відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», яка гласить, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази отримані з його допомогою, будуть такими ж.
		В судовому засіданні 28.10.20 безпосередньо оглянуто гістологічні препарати зі зрізами внутрішніх органів від трупа ОСОБА_14 , отримані слідчим в ході тимчасового доступу до речей і документів, проведеного 26.01.2018 у ЛОБСМЕ на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22.01.2018. Їх кількість відповідає тим, які було отримано в ході тимчасового доступу та висновку експерта № 65 гістологічного дослідження, проведеного експертами ДУ ГБ СМЕ МОЗ України.
		Судово-гістологічні препарати до висновку експерта ГБСМЕ МОЗ України були в опечатаному експертами стані, а саме, банк з вологим архівом, 11 парафінових блоків з маркуванням 106-107 (що відповідає висновку експерта № 106-107 шматочків внутрішніх органів, складеного експертом - гістологом ОСОБА_74 ) та 20 предметних скелець зі зрізами органів та тканин з маркуванням 106-107.
		Будь-яких розбіжностей у кількості нарізаних, отриманих та досліджених експертами та судом гістологічних препаратів немає.
		Встановлено, що означені гістологічні препарати отримані органом досудового розслідування відповідно до ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 22.01.2018 про тимчасовий доступ з можливістю вилучення речей, які становлять лікарську таємницю, що перебувають у володінні КЗ ЛОР ЛОБСМЕ. 
		Відповідно до протоколу тимчасового доступу від 26.01.2018 вбачається, що слідчим ОСОБА_102 з приміщення КЗ ЛОР ЛОБСМЕ вилучено 11 парафінових блоків, 20 гістологічних зрізів та кусочки внутрішніх органів, фіксовані в 10% розчині формаліну.
		 
		Як вбачається із листа від 26.01.18 № 940/3918 слідчим ОСОБА_102 11 парафінових блоків та 20 гістологічних препаратів зі зразками внутрішніх органів ОСОБА_14 та кусочки внутрішніх органів ОСОБА_14 у пластиковому контейнері надіслано Київському МКБСМЕ.
		05.11.2018 Київське МКБСМЕ листом № 06.08.-332/2086 повернуло «гістологічний архів» шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_14 . 
		В подальшому, гістологічні препарати з трупа ОСОБА_14 скеровувались для проведення експертизи до ДУ «головне бюро СМЕ МОЗ України» листом від 22.01.2019 № 704/16/03-19, які повернулись разом з висновком експерта, матеріалами кримінальної справи; гістологічні препарати у відповідності до висновку експерта № 65- упаковані та опечатані.
		Таким чином, зазначені гістологічні препарати не створювались органом досудового розслідування, є невід`ємною частиною висновку експерта, які лабораторно досліджувались експертами-гістологами. Вказані препарати самі по собі не мають самостійного доказового значення в розумінні процесуального законодавства, не підтверджують чи спростовують винуватість обвинуваченої, а є лише додатком до висновку експерта, який, маючи відповідні медичні знання, досліджує їх на предмет встановлення причин смерті особи.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
		Законодавець установив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто, надає сторонам майбутнього судового розгляду можливість ознайомитися з доказами (в тому числі, речовими) кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватися у змагальній процедурі судового розгляду.
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони ( постанови Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 336/2977/18, від 18 липня 2022 року у справі № 698/937/13-к ; від 30 вересня 2020 року у справі № 332/11/17, провадження № 51-2135км20; від 28 січня 2021 року у справі № 336/2977/18, провадження № 51-5824км19 тощо).
		Із даних протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 22.01.2020 вбачається, що слідчим 22.02.2020 у період часу з 16 год до 17.40 год підозрюваній ОСОБА_11 та її захиснику ОСОБА_103 у приміщенні ГУ НП у Львівській області (м. Львів, вул. Бандери, 1) надано доступ до матеріалів досудового розслідування (у тому числі і до ухвали від 22.01.2018, протоколу тимчасових доступу до гістологічних препаратів від 26.01.2018, опису вилучених гістологічних препаратів, постанови про визнання гістологічних препаратів речовими доказами від 26.01.2018, протоколу огляду речових доказів від 26.01.2018, у яких детально описано ці гістологічні препарати). Захисник та обвинувачена своїми підписами підтвердили ознайомлення з матеріалами розслідування. У протоколі відсутні будь-які інші записи чи відмітки, які б свідчили про зауваження з приводу ознайомлення із матеріалами справи. Цього ж дня захисником ОСОБА_11 подано клопотання про вирішення питання про звернення до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Незважаючи на те, що у протоколі надання доступу до матеріалів досудового розслідування не вказано окремим пунктом ознайомлення з гістологічними препаратами, суд, з врахуванням судової практики, приходить до висновку , що ОСОБА_11 та її захисник ознайомлені з усіма матеріалами досудового розслідування. 
		Встановлено, що після скерування обвинувального акту до суду, 05.03.2020 адвокат ОСОБА_104 зверненувся до прокурора із клопотанням про надання йому доступу та можливості скопіювати або відобразити відповідним чином контейнер з кусочками внутрішніх органів ОСОБА_14 у 10% розчині формаліну, парафінові блоки з кусочками внутрішніх органів, гістологічні зрізи з кусочками внутрішніх органів на предметних скельцях. 
		В задоволенні клопотання 11.03.2020 прокурором було відмовлено з підстав завершення досудового розслідування, та з метою збереження цілісних та якісних характеристик зазначеного контейнера із гістологічними препаратами, як речового доказу. 
		Слід також зазначити, що на даний час не існує методики виготовлення копій із гістологічних препаратів, відповідно не є технічно чи в інший спосіб можливим зробити копію із живих тканин і клітин людини. Кожен гітологічний препарат виготовляється в лабораторних умовах і є зразком живих тканин і клітин взятих у пацієнта для глибокого дослідження в процесі або вже після хірургічного втручання, методом біопсії (за допомогою відщіпування штаточка біоматеріалу) або методом аутопсії, коли фрагменти тканин беруться після розтину вже у померлого. Виготовлення та підготовка гістопрепаратів має складний багаторівневий процес, певні етапи, які виконуються виключно у медичному закладі.
		Як пояснив судовий експерт СМЕ Житомирської обласної ради, експерт ОСОБА_99 , гістологічні препарати у даній справі, зокрема банк з вологим архівом, парафінові блоки з маркуванням, предметні скельця зі зрізами органів та тканин з маркуванням, не можуть бути предметом дослідження, оскільки за терміном зберігання (три роки) не є інформативними. Експертиза проводилась на підставі матеріалів кримінального провадження, в яких містились завірені копії медичних документів, в т.ч., гістологічних препаратів, які окрім того, були вивчені в достатньому об`ємі у попередніх експертизах. 
		Таким чином, з врахуванням наведених доводів, суд приходить до висновку про виконання органом досудового розслідування вимог ст.290 КПК України та дотримання при цьому завдань та загальних засад кримінального провадження щодо захисту особи, прав,свобод та законних інтересів.
		 
		Щодо доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), на яку покликається захист у клопотанні про визнання доказів недопустими, то суд зазначає наступне. 
		Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) була сформульована Європейським судом з прав людини у справах:«Гефген проти Німеччини»; «Тейксейра де Кастро проти Португалії»; «Шабельник проти України»; «Балицький проти України»; «Нечипорук і Йонкало проти України»; «Яременко проти України», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними.
		Недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, яка отримана внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14-к (провадження №51-8259км18), згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення є підставою для визнання доказів недопустимими не з будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи. Суд визнаючи доказ недопустимим, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення, а також наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу, хто саме зазнав такого порушення. Також суд має послатися на конкретні норми Конституції чи міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи та які порушені органом досудового розслідування.
		Аналогічна позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2022 (у справі №756/10060/17, провадження № 13-3кс22), згідно з якою невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
		Відповідно до ч.2, ч.3 ст.87 КПК України, передбачається безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
		Таким чином, імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. "с" ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. "d" ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). В кожному з зазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
		З огляду на таке, суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
		При цьому, для визнання недопустимим, кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду - наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим. Стосовно ж визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева», то у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини (Постанова Верховного суду від 04.02.2020 справа №  311/1110/18). 
		Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі частини 1 статті 87 КПК.
		Виходячи з наведеного, суд може визнати висновок експерта недопустимим доказом лише за умови, якщо її проведення призвело до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. При цьому, суд повинен аргументувати, які саме конвенційні чи конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб були знівельовані, звужені чи обмежені та в чому це виразилося.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. а саме: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, або з порушенням його суттєвих умов.
		Відтак, суд не вбачає процесуальних підстав для визнання недопустимими доказів: вологого архіву, парафінових блоків, гістологічних зразків, а відтак, і висновків експертів № 15/2017 від 27.01.2017, №106-107/2017 від 23.01.2017, № 16-к від 17.08.2018, № 201-2017/о від 25.10.2018, № 31/19 від 18.11.2019, № 65 від 05.11.2019, № 105 від 19.07. 2023 (клопотання від 15.11.2023, а.с.108-109,т.5).
		Крім цього, захист просить визнати недопустимими доказами: медичну карту стаціонарного хворого № 31706 на прізвище ОСОБА_14 , заведену у приймальному покої Львівської обласної клінічної лікарні; протокол огляду речей від 12.01.2017; висновок судово-медичного експерта №15/2017 від 27.01.2017 по факту смерті ОСОБА_14 ; а також висновки експертів №201-2017/0 від 25.10.2018, 31/19 від 18.11.2019, №105 від 19.07.2023, оскільки медична картка, на думку адвоката, є тимчасово вилученим майном, на яке повинен був накладатись арешт.
		З такими доводами суд не погоджується з огляду на наступне.
		Згідно ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
		Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
		1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
		2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
		3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;
		4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
		Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. 
		У лікувально-профілактичних закладах будь-якої форми власності і підпорядкування з 01.07.2012 застосовують форми первинної облікової документації, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» від 14.02.2012 № 110.
		Згідно п. п. 2-4 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого №»,   Форма №  003/о є основним медичним документом, що заповнюється на кожного хворого, який влаштовується на стаціонарне медичне лікування, та ведеться в усіх закладах охорони здоров`я, які надають стаціонарну допомогу, та санаторіях. 
		Форма № 003/о містить всі дані щодо стану хворого протягом усього періоду перебування в стаціонарі, організації та проведення лікування, а також дані об`єктивних, функціональних, рентгенологічних, лабораторних та інших методів обстежень.  
		Форма № 003/о ведеться з метою контролю належної організації лікувально-діагностичного процесу та використовується для надання матеріалів за запитами (правоохоронних органів, суду тощо).
		Таким чином, медична документація, зокрема, медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_14 , не є засобом чи знаряддям злочину, не зберігає на собі його сліди, не призначена для фінансування кримінального правопорушення, не є винагородою за його вчинення, не є предметом кримінального правопорушення, не є майном чи доходом від перетвореного майна, не підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Роль огляду медичної документації слідчим, який не володіє необхідним обсягом спеціальних знань, є процесуально нікчемною та не впливає на недопустимість доказів. Таку позицію висловив Верховний Суд у справі № 759/5537/20, зокрема, використав виняток із доктрини заборони використання « плодів отруйного дерева», а саме « нешкідливу помилку», що застосовується , якщо допущені процесуальні порушення при збиранні чи досліджені доказів не впливають на загальну справедливість судового провадження. 
		Відтак, з наведених підстав означені докази (медична карта хворого, протокол огляду речей та висновки експертиз ) не можуть бути визнані недопустимими.
		Долучені стороною захисту відповіді з КНП ЛОР «Львівський обласний центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» та КНП 3-я міська поліклініка м. Львова щодо надання медичної допомоги ОСОБА_14 , журнали реєстрації викликів, журнали реєстрації листків непрацездатності досліджені в судовому засіданні. Однак, дані, які в них містяться (діагноз ОСОБА_14 , звернення до працівників закладу охорони здоров`я тощо) носять інформативний характер, і не впливають на висновки суду у даній справі.
		 
		Окрім того, захист вважає, що зібрані у даному кримінальному провадженні докази є недопустимими, оскільки, призначаючи прокурорів у цьому ж кримінальному провадженні постановою від 13.12.2018, перший заступник прокурора Львівської області ОСОБА_105 перебував у відпустці, відтак діяв поза межами наданих йому процесуальних повноважень. 
		 
		Суд, встановив, що у кримінальному провадженні № 120171400400000006 від 03.01.2017 , старшим слідчим СВ Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_106 10.12.2018 прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України, яке постановою заступника прокурора Львівської області від 13.12.2018 скасовано. Проведення подальшого досудового розслідування доручено СУ ГУ НП у Львівській області. Групу прокурорів у даному кримінальному провадженні призначено у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 .
		Забезпечення процесуального керівництва було доручено прокурору ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні пояснила, що кримінальне провадження із постановою про зміну підслідності та визначення групи прокурорів передане їй 28.12.2018 року з відповідною постановою уповноваженого керівника прокуратури, про що внесено відповідні відомості в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. 29.12.2018 матеріали кримінального провадження № 120171400400000006 від 03.01.2017 скеровано до СУ ГУ НП у Львівській області 03.01.2019 (копія витягу приєднана до матеріалів справи) - для здійснення подальшого досудового розслідування слідчими СУ ГУ НП у Львівській області.
		Жодні процесуальні слідчі дії у період з 13.12.2018 по 03.01.2018, в т.ч. по збиранню доказів у кримінальному провадженні не здійснювались.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 214 КПК України, досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджується Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		 
		Зі змісту п. п. 2.1, 2.3 та 3.1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 06 квітня 2016 року, яке діяло на час вчинення кримінального правопорушення, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відбувається на підставі відповідних процесуальних рішень, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства.
		Зокрема, п. 3.1. цього Положення передбачає, що внесення відомостей до Реєстру про призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - здійснюється невідкладно.
		Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України прокурор особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України "Про прокуратуру", та діє у межах своїх повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
		Частиною 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.
		Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
		Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6 ст. 110 КПК України.
		Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у кримінальному провадженні, є обов`язковою, як і підписання відповідною особою, що її винесла.
		Постанова про призначення групи прокурорів підписана особою, яка її винесла, та внесена до ЄРДР 28.12.2018 у встановленому процесуальному порядку.
		Зміст недопустимості доказів (ст.87 КПК України) полягає в істотному порушенні прав та свобод людини, які перешкодили чи не адли можливості в повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в т.ч. Конвенцією про захист права людини та основоположних свобод.
		Істотне порушення прав та свобод людини - оціночне поняття кримінального процесуального права, яке не може бути визначене законодавцем. Воно уточнюється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням конкретної ситуації. Виходячи з цього, неможливо унормувати всі ситуації з істотним порушенням прав та свобод людини, але критеріями їх оцінки слід вважати неможливість, неповноту (перешкоду) в реалізації прав та свобод людини.
		Докази, до прикладу, будуть недопустимими, якщо без дозволу слідчого судді здійснені певні процесуальні дії, порушення права на захист, порушення права на перехресний допит, тощо ( ст.87 КПК України).
		Як суд вже зазначав, в матеріалах досудового розслідування наявна підписана постанова службової особи - керівника відповідного органу прокуратури про призначення групи прокурорів, про що у встановленому процесуальному порядку внесені відомості до ЄРДР 28.12.2018. Всі процесуальні дії проводились СУ ГУНП уЛьвівській області і зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів) після 03.01.2019.
		Допущення описок чи помилок в даті винесення постанови є формальними і по своїй процесуальній суті не є істотними і не призвели до порушень прав та свобод обвинуваченої ОСОБА_11 .
		Частина перша ст. 86 КПК України встановлює юридичну форму даних, що встановлюють обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Порядок отримання доказів, вказаних у ч.2 ст. 84 КПК України, передбачає дотримання наступних вимог: належний суб`єкт оримання доказів; законність процесуального джерела доказів; дотримання процесуального порядку отримання доказів; дотримання правил фіксації і ходу слідчих( розшукових) і негласних слідчих ( розшукових) дій.
		Таким чином, постанова про призначення групи прокурорів, датована 13.12.2018, за умов дотримання порядку отримання доказів та за відсутності істотних порушень прав та свобод обвинуваченої, не є процесуальною підставою для визнання доказів недопустими. Відтак, прокурор ОСОБА_7 має належний обсяг законних повноважень у даному кримінальному провадженні, зокрема на складання та вручення повідомлення про підозру, доручення слідчому ОСОБА_111 про проведення повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження, складання та затвердження обвинувального акту, тощо.
		Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаєозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Відповідно до ч.2 ст.17 КК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		 
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язком, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		 
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. 
		 
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожен доказ у даній справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, і їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконливого висновку про винуватість ОСОБА_11 у вчиненому, оскільки вона, будучи медичним працівником, неналежно виконала свої професійні обовязки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого - смерть потерпілого ОСОБА_14 .
		 
		За змістом статті 140 КК України, об`єктивна сторона злочину - життя та здоров`я особи, а також установлений порядок виконання медичними і фармацевтичними працівниками своїх професійних обов`язків.
		Об`єктивна сторона злочину характеризується: діянням (дією чи бездіяльністю) - невиконанння чи неналежне виконання медичними і фармацевтичними працівниками своїх професійних обовязків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставленням; наслідками у виді тяжких наслідків для хворого; причиновим зв`язком між вказаними діяннями та наслідками.
		Надання медичної допомоги включає в себе діагностику (оцінка об`єктивних і суб`єктивних даних про стан здоров`я, вибір і прийняття рішення про лікування) та лікування (застосування різного роду процедур, проведення медикаментозної та іншої терапії, виконання хірургічних операцій , тощо).
		Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний або фармацевтичний працівник не вчиняє ці дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний або фармацевтичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, яа цього вимагають інтереси його професійної діяльності .
		ОСОБА_11 , як лікуючий лікар, несучи відповідальність за організацію надання медичної допомоги, забезпечення належної діагностики та лікування хворого ОСОБА_14 , при підготовці до планового оперативного втручання, забезпечення динамічного спостереження у післяопераційному періоді, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення. Зокрема, за наявним протипоказом до оперативного втручання ( ОСОБА_14 хворів на ГРВІ), не зібравши анамнезу, не дочекавшись повного виздоровлення хворого, при загостреному хронічному синуситу, розвитку запалення в пазухах, що є протипоказом до конхопласиики і ринопластики, провела хворому планову операцію в порожнині носа. Дане оперативне втручання спровокувало генералізацію вірусно-бактеріальної інфекції, з розвитком токсикоз-септичного стпану, поліорганнної недостатності, породженої хірургічним втручанням у порожнину носа за наявності гострого запалення слизової оболонки при носових пазух. 
		Заперечуючи свою винуватість, ОСОБА_11 покликається на те, що всі необхідні аналізи перед оперативним втручанням були зроблені, медична карта хворого заповнена невірно медичною сестрою приймального відділення лікарні. Окрім того, анестезіолог не визначив протипоказів до оперативного втручання, а у матеріалах справи немає об`єктивних даних щодо наявності у ОСОБА_14 вірусної інфекції. 
		Однак, наведені доводи обвинуваченої суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
		У дослідженому висновку експерта 31/19 (п.4 «Підсумки») зазначено, що «згідно наданих матеріалів, до оперативного втручання, 1-ї МКЛ ім.Князя Лева гр.Вовчко, не були проведені дослідження коагулограми крові та біохімічний аналіз крові».
		Відповідно до п. 2.18.1 Посадової інструкції завідувача отоларингологічного відділення, затвердженої головним лікарем 1-ї міської клінічної лікарні ім. Князя Лева м. Львова, на ОСОБА_11 , посеред іншого, також покладено обов`язкок по здійсненню контролю за правильним веденням медичної документації.
		Ведення медичної документаціїї врегульовано Інструкцією щодо заповнення форм первинної облікової документації N"003/0 «Медична карга стаціонарного хворого № », затвердженої наказом МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцію щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», якими визначено, що правильність заповнення медичної документації, а саме медичної карти стаціонарного хворого - це обов`язок лікуючого лікаря, а не медичної сестри.
		Доводи обвинуваченої про те, що титульну сторінку історії хвороби ОСОБА_14 заповняла медична сестра приймального відділення, як іншого структурного підрозділу, переписавши скерування, то лікуючий лікар ОСОБА_11 , яка несе відповідальність за правильне заповнення медичної документації, зобов`язана була відкоректувати недоліки документу.
		Відповідно до Інструкції щодо заповнення форм первинної облікової документації № ООЗ-З/о «Передопераційний огляд анестезіологом та Протокол загального знеболення» у формі № ООЗ-З/о передопераційний огляд анестезіологом заповнюється лікарем-анестезіологом за добу до призначеного оперативного втручання та містить інформацію щодо прізвища, імені та по батькові хворого, його віку, даних анамнезу житія, захворювань, алергологічного анамнез, наявності шкідливих звичок, хронічного прийому деяких медикаментів. Висновок містить рекомендації щодо підготовки хворого до операції, премедикації. призначеного знеболення та ступеня операційного ризику. Відповідно до даних, які містяться в медичній документації, ступінь операційного ризику був визначений як ASA II. Відтак, на анестезіолога покладається лише обстеження та збір анамнезу для вибору способу знечулення, його обсягу та запобігання негативним наслідками проведеної анестезії. Анестезіолог не встановлює протипокази до оперативного втручання загалом, а встановлює протипокази лише в частині анестезіологічного забезпечення. 
		В судовому засіданні сторона захисту покликалась на те , що при наданні медичної допомоги ОСОБА_14 анестезіологом було застосовано медичний препарат «дипрофол», який Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 20.12.2019 «Дипрофол» емульсії для ін`єкції серії 180000241 та серії 19000015 заборонений для реалізації та застосування, оскільки були встановлені тяжкі випадки в медзакладах. Судом приєднано до справи подані адвокатом матеріали переписки із структурними підрозділами Міністерства охорони здоров`я та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Із досліджених документів вбачається наступне.
		Зокрема, із листа ДП «Державний експертний центр Міністрества охорони здоров`я України» (Державний експертний центр МОЗ) від 28.02.2020 за №14/45/Б вбачається, що предметом перевірки випадків серйозних побічних реакцій після застосування підозрюваного лікарського засобу «Дипрофол», що були зареєстровані у КНП Кам`янської міської лікарні №9 Дніпропетровської області та Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Вінницької області, був медичний препарат конкретної серії №180000241 та серії №19000015.
		Окрім того, Державний експертний центр МОЗ в цьому ж листі зазначає, що у період з 01.01.2016 по 17.12.2019 (оперативне втручання ОСОБА_14 мало місце 28.12.2016) до Центру не надходила інформація про побічні реакції після застосування лікарських засобів «Дипрофол», які б потребували інформування МОЗ України.
		Згідно відомостей Державного реєстру лікарських засобів України у період 28.12.2016 було зареєстровано та дозволено до медичного застосування лікарський засіб «Дипрофол» виробника ПАТ «Фармак», з реєстраційним посвідченням та з терміном дії до 15.02.2018 (т.2, а.с.184).
		Із приєднаної до справи копії видаткової накладної № Z47184672 від 24.11.2016, вбачається, що Комунальним підприємством «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені князя Лева» централізовано закуплено у ТОВ «БАДМ-Б» препарат «Дипрофол». Емульсія для ін`єкцій 1% по 20 мл. в ампулах №5» серії 16000197, виробництва ПАТ «Фармак» у кількості 10 упаковок. Згідно Сертифікату якості №3 до вказаної партії препарат такий дозволений до реалізації 31.08.2016; придатний до застосування до 05.2019 (т.2, а.с.139-140).
		Відтак, серія закуплених КП «Львівська 1-а міська клінічна лікарні імені князя Лева» та використаних при оперативному втручанні ОСОБА_14 лікарських препаратів відрізняється від тих, що зняті з реалізації та застосування.
		Також слід зазначити, що експертами при дослідженні причин смерті хворого ОСОБА_14 не встановлено обставин, пов`язаних із застосуванням забороненого лікарського препарату. 
		Щодо наявності у ОСОБА_14 вірусної інфекції, то як суд вже зазначав, такі висновки містяться у Висновку експерта №105 (п. 46; «Підсумки» зазначено: «Смерть гр. ОСОБА_14 настала в результаті генералізованої вірусно-бактеріальної інфекції, ускладненої розвитком токсико-септичного шоку та поліорганної недостатності») та у Висновку експерта №31/19 ( п. 1, 2, 29-31, 48-50 «Підсумки» зазначено: «...таким чином, на момент госпіталізації до 1-шої міської лікарні ім. Князя Лева у гр. Вовчка 1.1, мали місце ознаки гострого запалення слизової оболонки ириносових пазух»).
		Як ствердили в судовому засіданні експерти, зокрема, ОСОБА_99 , ОСОБА_112 наявність гострого респіраторного захворювання є загальноприйнятими протипоказаннями для всіх видів планових хірургічних стручань, до яких відноситься і септопластика. В даному випадку, саме хірургічне втручання в порожнині носа за наявності ознак гострого запалення слизововї оболонки приносових пазух, спровокувало генералізацію вірусно- бактеріальної інфекції з розвитком токсикоз-септичного стану і поліорганної недостатності, що й обумовило летальний випадок. Експерти переконані, що жодної терміновості у проведенні оперативного втручання хворому ОСОБА_14 не було. Потрібно було дообстежити пацієнта, оскільки це планова операція. За правильність збору анамнезу, як зазначають експерти, відповідальність несе лікуючий лікар.
		Експерт ОСОБА_92 також ствердив, що кожен лікар при наданні медичної допомоги має діяти, сприаючись на доктринальні джерела та досвід, і такі дії не потребують спеціальних медичних Інструкцій. Аксіомою є те, що ГРВІ є протипоказом до планових оперативних втручань.
		 
		Суб' єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, виражається у прямому умислі або злочинній недбалості стосовно неналежного виконання професійних обов`язків. 
		За встановленими обставинами ОСОБА_11 недбало поставилась до виконання своїх професійних обов`язків.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, доведена повністю. 
		Кваліфікація дій ОСОБА_11 по ч.1 ст.140 КК України є вірною, оскільки вона, будучи медичним працівником, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки-смерть потерпілого ОСОБА_14 , причиною якої стала генералізована вірусно-бактеріальна інфекція з розвитком токсикоз-септичного стану, поліорганної недостатності породжена хірургічним втручання у порожнину носа за наявності гострого запалення слизової оболонки приносових пазух. 
		 
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_11 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (нетяжкий злочин); обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винної.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_11 судом не встановлено.
		Щодо характеристики особи, то ОСОБА_11 характеризуються позитивно за місцем праці; раніше до кримінальної відповідальності не притягалась.
		 
		Покарання суд призначає із врахуванням обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, те що вперше притягаються до кримінальної відповідальності. 
		 
		Відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі не бвльше двох років.
		Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 50 КК України  покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.  Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.  Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		 
		Відповідно до статті 65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		 
		Стаття 27 Конституції України гарантує кожній людині невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя.
		Невід`ємні права кожної людини на ці блага за своєю юридичною природою належать до особистих немайнових, які спрямовані на забезпечення її фізичного, соціального та духовного буття і не мають економічного змісту та матеріального вираження. Такі права пов`язані з безумовною цінністю людської особистості самої по собі, а завдана шкода людині в результаті їх порушення фізична та \ або моральна шкода є самодостатнім критерієм для оцінки відповідних протиправних дій як найбільш тяжких.
		Наявність у потерпілої сторони - цивільного права на відшкодування відповідної шкоди шляхом переведення її у грошовий еквівалент не може бути підставою для обмеження кримінальної відповідальності винних залежно від використання чи невикористання цього права і способу його здійснення.
		Компенсація в порядку цивільного судочинства спрямована насамперед на відновлення наскільки це можливо порушеного права потерпілого. Для досягнення зазначеної мети у випадках, коли втрачене людиною благо не може бути повернуто, оцінка шкоди у матеріальному вираженні як мірило відшкодування є необхідним засобом реалізації компенсаційного механізму (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі №301\2178\13к).
		 
		Цивільний позов заявили потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_14 , просять стягнути з відповідача КНП «Львівське територіальне медичне обєднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», яка є правонаступником КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева», моральну шкоду у розмірі по 1 000 000 грн. на кождного потерпілого, в т.ч. неповнолітного ОСОБА_113 та завдану майнову шкоду.
		Цивільний позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
		 
		Згідно ст. ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		 
		Відповідно до норм ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння
		Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. За моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995
		 
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Завдана матеріальна шкода підлягає відшкодуванню в частині витрат на медичні вироби та лікарські засоби в сумі 6635,12 гривні (шість тисяч шістсот тридцять п`ять грн. 12 коп.), які були придбані згідно з лікарських призначень під час перебування ОСОБА_14 на стаціонарному лікуванні та підтверджуються фіскальними чеками, приєднаними до справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років) На день смерті ОСОБА_14 у нього на утриманні був малолітній син ОСОБА_114 (2008 р.н.).
		Враховуючи те, що ст. 1200 ЦК України не передбачає порядку обрахунку середньомісячного доходу, відтак, користуючись ст. 8 ЦК України (аналогія закону) при обрахунку середньомісячного доходу ОСОБА_14 слід керуватись положеннями абз. 2 ч. 1 ст. 1197 ЦК України, згідно з якою середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці робота, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із вимог абз. 2 ч. 1 ст. 1197 ЦК України, середньомісячний дохід обчислено за дванадцять останніх місяців, які передували дню смерті ОСОБА_14 :11497,56 грн.-січень 2016 р.;10892,76 грн. - лютий 2016 р.; 8241,95 грн. березень 2016 р.;10027,49 грн,- квітень 2016 р.; 12432,62 грн. травень 2016 р.; 8997,37 грн. - червень 2016 р.; 15389,79 грн. - липень 2016 р.; 9053,10 грн. серпень 2016 р.; 11002,39 грн. вересень 2016 р.; 9607,26 грн. - жовтень 2016 р.; 12492,59 грн. - листопад 2016 p.;14654,44 грн. - грудень 2016 р. 11497,56+10892,76+8241,95+10027,49+12432,62+8997,37+15389,79+9053,10+11002,39+9607,26+12492,59+14654.44) : 12 міс = 11190,78 (середньомісячний дохід).
		 
		Оскільки на утриманні ОСОБА_14 був син, інших годувальників у сім`ї не було, а дружина померлого, відповідно до п. 4 ч.І ст. 1200 ЦК України, має право на відшкодування шкоди, якщо вона не працює і здійснює догляд за дитиною до досягнення нею 14 років, відповідно частка доходу кожного становить 1/3 (з врахуванням частки, яка припала на самого ОСОБА_14 ) до досягнення ОСОБА_115 14 років та становитиме 1/2 після досягнення ним 14 років. Отож, виплати у зв`язку з смертю годувальника становлять:
		ОСОБА_114 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ).; на момент смерті батька 8 років і 1 місяць: 
		11190,78 х 1/3 = 3730,26 грн. на місяць
		3730,26x71 міс. (до досягнення 14 років)=264848,46 грн.
		11190,78x1/2=5595,39 грн.
		5595,39x48 міс. (до досягнення повноліття) 268578,72 грн.
		264848,46+268578,72=533427,18 грн. (п`ятсот тридцять три тисячі чотириста двадцять сім грн. 18 кой.).
		ОСОБА_9 до досягнення сином 14 років
		11190,78 х 1/3 - 3730.26 грн. на місяць
		3730,26x71 міс. (до досягнення 14 років) - 264848,46 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім грн. 46 коп).
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати. на поховання, ці витрати. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання - це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована, зокрема, на організацію і проведення поховань померлих, надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Під предметами ритуальної належності законодавець розуміє вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші), а під ритуальними послугами - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання (ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).
		Згідно з роз`яснень, наведених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6. у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати, тому вимога про стягнення витрат на поховання може пред`являтись як особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника, так і сторонніми потерпілому громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. 
		ОСОБА_9 , дружина померлого, понесла витрати на ритуальні послуги, які включають витрати на поховання, облаштування могили, а також на предмети ритуальної належності.
		Сума витрат на поховання ОСОБА_14 , що підтверджена товарним чеком №223 від 03.01.2017 р.) становить 14150,00 (чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень.
		Щодо витрат на спорудження надгробного пам`ятника, то відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. 
		У п. 24 Постанови зазначено, що витрати на виготовлення пам`ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але сума таких витрат не повинна перевищувати граничну вартість стандартних пам`ятників і огорож у цій місцевості. 
		Витрати на спорудження надгробного пам`ятника були понесені ОСОБА_9 в сумі 72965,00 (сімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень.
		Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», суб`єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов`язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством. Питання стандартизації надмогильних споруд врегульоване Державними стандартами України БВ.2.2-35:2013, якими передбачено загальні технічні вимоги до надмогильних споруд та склепів. Пунктом 6.3. Стандарту передбачено виготовлення надмогильних споруд із природного каменю, включаючи граніт та мармур. 
		Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, становить: 892025,76 грн. (вісімсот дев`яносто дві тисячі двадцять п`ять гривень 76 коп.), з них 533427,18 - матеріальна шкода ОСОБА_113 , 358598,58 грн. - матеріальна шкода ОСОБА_9 .
		Заперечуючи частково проти задоволення позову про відшкодування шкоди, цивільний відповідач не спростував доводів позовної заяви та доданих доказів. Вважає завищеною вартість надгробного пам`ятника, однак, заперечення зводяться до голослівного моніторингу вартості пам`ятників у Львівській області і реальною вартістю вважає суму 33800 грн. Цивільний відповідач також мотивовано, із долученням доказів, не спростував, в чому саме полягає завищення розміру моральної шкоди і чому медичний заклад неспроожний її відшкодувати позивачам у зв`язку із смертю рідної їм людини з вини їх працівника.
		Представник цивільного відповідача ставить під сумнів форму і зміст довідки про доходи за 2016 рік, стверджуючи, що вона не може бути доказом, оскільки містить ідентифікаційний номер, який особа втрачає після смерті.
		Довідка видана ГОВ «ТД Технокомплект» є належно оформленою, містить необхідні реквізити юридичної особи, відповідно до форми, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27.08.2004 № 192, містить інформацію про заробітну плату ОСОБА_14 за 2016 p., відтак є належним та допустимим доказом. 
		Представник цивільного відповідача також висловив заперечення і щодо обрахунку середньої заробітної плати, оскільки, на його думку, така повинна обраховуватись, виходячи не із нарахованої суми, а з виплаченої. Такий аргумент не відповідає нормативним вимогам, т.я. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 в редакції чинній на момент подачі позовної заяви: «усі виплати включаються в рахунок середньої заробітної плати» у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі».
		 
		Відповідно до статті третьої Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Виходячи з норми визначеної п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України захист цивільних прав громадян здійснюється шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		У відповідності ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Пленум Верховного суду України визначає, що під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, може полягати у фізичному, болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Слід привернути увагу до ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою ми маємо право на справедливу сатисфакцію. У цьому контексті варто акцентувати увагу на гіравозастосувальній практиці Європейського суду з прав людини, яка, згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права та підлягає до застосування національними судами України. Так, у справі «Шмалько проти України» (2004) Європейський суд з прав людини вказав на таке: «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».
		Внаслідок неналежного виконання медичним працівником цивільного відповідача, обвинуваченою ОСОБА_11 , своїх професійних обов`язків, настали тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_14 , що призвело до заподіяння істотної моральної шкоди дитині покійного, матері та дружині, якими моральну шкоду оцінено у розмірі по 1000000,00 грн. з розрахунку на кожного із позивачів.
		Задовольняючи заявлені позовні вимоги в повному об`ємі, суд вважає такі обґрунтованими, такими що відповідають глибині та характеру страждань, які близькі люди померлого змушені відчувати і до сьогодні, втративши найдорожчу людину. 
		Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 05.12.2018 р. справа № 210/5258/16-ц, визначив основоположні засади для формування компенсаторного механізму, зазначивши, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимог розумності і справедливості.
		З позиції доктрини природного права, осердям якого і є принципи справедливості, розумності й добросовісності, а також визнання житгя людини і людської гідності найвищими спільними цінностями справедливим слід вважати присудження найбільших компенсацій саме у зв`язку з моральною шкодою, завданою каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи. Європейський суд з прав людини стоїть на позиції, що можливість людини реалізувати своє природне право на одержання  компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні особисті немайнові блага, слід розцінювати як один із виявів верховенства права.
		Втрата сина, батька, чоловіка, поза усяким сумнівом, завдала сім`ї ОСОБА_116 неймовірних глибоких моральних страждань, які мають довічний характер.
		Цивільний відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне обєднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» покликається на відсутність коштів на компенсаторні виплати, оскільки стягнення значної суми з закладу охорони здоровя вплине на виплату заробітної плати працівникам.
		Однак, слід врахувати, що відповідно до ст. 55 Бюджетного кодексу України, оплата праці працівників є захищеними видатками, тому стягнення відшкодування моральної шкоди не може позначитись на виплаті заробітної плати працівників закладу охорони здоров`я.
		Європейський суд з прав людини у своїх правових позиціях, неодноразово ставав на захист права особи на відшкодування шкоди (наприклад, у справах «Сілка проти України», «Доніченко проти України», «Знайкін проти України», «Парінцев та інші проти України»). 
		Європейський суд з прав людини стоїть на позиції, що можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один із виявів верховенства права.
		Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних виог в повному розмірі.
		Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 323, 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_11 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на два роки.
		 
		На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_11 звільнити від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності.
		 
		Цивільний позов задоволити. 
		Стягнути з КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» на користь ОСОБА_8 - 1 000 000 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) моральної шкоди.
		 
		Стягнути з КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» на користь ОСОБА_117 - 1 000 000 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) як відшкодування моральної шкоди.
		 
		Стягнути з КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» на користь ОСОБА_9 - 1 000 000 грн. (один мільйон грн. 00 коп.) як відшкодування моральної шкоди.
		 
		Стягнути з КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» на користь ОСОБА_117 533 427,18 грн. (п`ятсот тридцять три тисячі чотириста двадцять сім гривень 18 коп) відшкодування матеріальної шкоди.
		 
		Стягнути з КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги» на користь ОСОБА_9 - 358 598,58 грн. (триста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот девяносто вісім гривень 58 коп.) відшкодування матеріальної шкоди.
		 
		Стягнути з ОСОБА_11 процесуальні витрати в сумі 17 233, 56 грн в дохід держави за проведення комісійної судово-медичної експертизи. 
		 
		Речові докази: чотири медичні історії хвороби ОСОБА_14 №31706, №10424, №33393, копію «журналу запису оперативних втручань у стаціонарі», два СД-диски залишити при матеріалах криінального провадження; «гістологічний архів» шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_14 - знищити. 
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.    
		  
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...