Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/17155/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.02.2024. Зареєстровано: 27.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2024.
Дата набрання законної сили: 26.02.2024
Номер судового провадження: 852/15654/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		26 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/17155/23
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року в адміністративній справі №160/17155/23 за позовом Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» (далі  позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради (далі  відповідач, міська рада), в якому просило: 
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, пл.Соборна, 14 (Соборний район);
		- зобов`язати Дніпровську міську раду у встановлений чинним законодавством спосіб та термін розглянути питання щодо надання КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, пл.Соборна, 14 (Соборний район), з урахуванням висновків суду.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року задоволено заяву позивача - Комунального підприємства Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 160/17155/23, задоволено частково заяву відповідача - Дніпровської міської ради про закриття провадження у справі №160/17155/23, а саме судом: закрито провадження у справі № 160/17155/23 в частині позовних вимог Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" до Дніпровської міської ради про зобов`язання Дніпровської міської ради у встановлений чинним законодавством спосіб та термін розглянути питання щодо надання Комунальному підприємству "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, пл.Соборна, 14 (Соборний район), з урахуванням висновків суду.
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року позовні вимоги задоволені частково, а саме суд: 
		Визнав протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради, яка полягає у не розгляді у встановлений чинним законодавством термін клопотання про надання Комунальному підприємству "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, пл.Соборна, буд.14 (Соборний район).
		У задоволенні решти позовної заяви - відмовив.
		Стягнув з Дніпровської міської ради (пр.Дмитра Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Комунального підприємства "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" (пл.Соборна, буд.14, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 01985423) судові витрати по справі у розмірі 1 342 грн.
		Дніпровська міська рада, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що не звертаючи уваги на відмову позивача від частини позовних вимог, провадження стосовно яких було закрито, 19.09.2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено рішення по справі № 160/17155/23 про задоволення позовної заяви частково, а саме визнано протиправною бездіяльність. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
		Скаржник зазначає, що зі змісту положень ст. 120, 122 КАС України випливає, що строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Застосування інших строків на звернення за захистом прав та інтересів КАС України не містить.
		У даній справі позивачем зазначається, що 15.02.2021 року було подано клопотання до Дніпровської міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14.
		У подальшому позивач звернувся з уточненим клопотанням 26.02.2021 року у якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га, яка розташована за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, 14.
		У відповідності до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. 
		Таким чином, після закінчення місячного терміну з дати подання клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою та відсутності відповіді від міської ради у визначений законодавством термін, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. 
		Однак з даним позовом щодо визнання бездіяльності Дніпровської міської ради та зобов`язання вчинити відповідні дії, позивач звернувся до суду лише 14.07.2023 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.
		Позивачем зазначається, що бездіяльність міської ради носить триваючий характер та наводяться постанови Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 400/1052/19 та від 06.07.2022 року у справі № 500/63/20. Проте, дослідивши вказані позивачем постанови Верховного Суду можливо дійти до висновку, що вони не є подібними з правовідносинами, які є предметом розгляду даної справи, а отже їх застосування не є можливим та доцільним.
		З огляду на зазначене, адміністративний позов по справі № 160/17155/23, який був поданий з порушенням строків на звернення до суду та без надання клопотання про поновлення таких термінів підлягав залишенню судом першої інстанції без розгляду чого здійснено не було чим грубо порушено норми законодавства України.
		Також скаржник зазначає, що у позовні заяві зазначено, що з клопотанням від 15.02.2021 року за № 30/338 Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» звернулося до Дніпровської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 80651 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14.
		Так, клопотання позивача від 15.02.2021 року було розглянуто та надано лист-відповідь Департаментом від 10.03.2021 року, вих. № 7/7-404 з зазначенням зауважень та переліку документів, копії яких необхідно додати до клопотання. 
		04.07.2023 року позивач повторно звернувся до міської ради з проханням внести на розгляд сесії міської ради проект рішення міської ради «Про надання КП «ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА» ДОР», код ЄДРПОУ 01985423, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будівель та споруд лікарні по пл. Соборній, 14 (Соборний район)» на який було надано Департаментом листи-відповіді від 11.07.2023 року № 2/7-95 та від 08.08.2023 року № 2/7-106.
		Так, враховуючи, що опрацювання документів у земельних правовідносинах належить до компетенції Департаменту, резолюцією міського голови клопотання позивача були спрямовані на департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, який до розгляду адміністративної справи залучений не був ураховуючи навіть триваюче листування та те, що судова справа безпосередньо стосується прав та інтересів зазначеного департаменту.
		Крім того, саме Департамент готує проекти рішень міської ради у сфері земельних відносин, чого вчинено не було у зв`язку з зауваженнями до наданого клопотання позивача та зауваженнями, що були виявлені у процесі візування висловленими директором департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради та секретарем Дніпровської міської ради - бездіяльності міської ради відсутня, оскільки, без підготовленого та поданого проекту рішення - голосування стосовно нього на сесії міської ради не може бути здійснене.
		Так, позивачем не заявлено стороною по справі Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, а судом залишено це поза увагою та також не залучено зазначений Департамент до розгляду даної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, як виконавчий орган Дніпровської міської ради та профільним департамент у сфері земельних відносин. 
		Також скаржник зазначає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.
		Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
		Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.
		Предметом розгляду даної справи є бездіяльність Дніпровської міської ради щодо не розгляду клопотання КП «ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА» ДОР» від 15.02.2021 року №30/338 про надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 8,065 га, що розташована за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14 та зобов`язання вчинити певні дії.
		Дніпровська міська рада має змогу розглядати на сесії не клопотання позивача, а підготовлений проект рішення департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради про надання (чи відмову у наданні) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Разом з тим, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу або вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Дніпровською міською радою проект рішення було оприлюднено у 2021 року на офіційному Інтернет-порталі міської ради та передано на візування посадовими особами виконкому міської ради.
		Під час візування проекту рішення міської ради Про надання КП «ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА» ДОР», код ЄДРПОУ 01985423, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будівель та споруд лікарні по пл. Соборній, 14 (Соборний район) було надано зауваження директором департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради та секретарем Дніпровської міської ради.
		Проект рішення Дніпровської міської ради "Про надання КП "ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА" ДОР, код ЄДРПОУ 01985423, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будівель та споруд лікарні по пл. Соборній, 14 (Соборний район)" розглянуто на засіданні виконкому міської ради 18.07.2023 року.
		На сесії Дніпровської міської ради 19.07.2023 року було прийнято рішення №196/39 "Про надання КП "ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА" ДОР", код ЄДРПОУ 01985423, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будівель та споруд лікарні по пл. Соборній, 14 (Соборний район)".
		Таким чином, оскільки провадження в частині основної позовної вимоги про зобов`язання розглянути питання щодо надання Комунальному підприємству «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14 (Соборний район) - закрито, відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання протиправної бездіяльності Дніпровської міської ради, оскільки її задоволення не призведе до відновлення прав та інтересів позивача.
		Також, судом не враховано, що у такому випадку, при прийнятті рішення, Дніпровська міська рада повинна була керуватись не кільки Земельним кодексом України, але й Законами України «Про запобігання корупції», «Про статус депутатів місцевих рад», Регламентом Дніпровської міської ради, норми яких, у даному випадку наявності конфлікту інтересів, є спеціальними.
		Тож, судом не було враховано наявність потенційного чи реального конфлікту інтересів та не враховано в рішенні суду спеціальних норм права, а саме Закони України «Про запобігання корупції», «Про статус депутатів місцевих рад» та Регламент Дніпровської міської ради.
		Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду прийнято без залучення до судової справи виконавчого органу, як профільного департаменту органу місцевого самоврядуванням у сфері земельних відносин.
		Скаржник зазначає, що оскільки опрацювання документів у земельних правовідносинах належить до компетенції Департаменту, резолюцією міського голови клопотання позивача були спрямовані на департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, який до розгляду адміністративної справи залучений не був ураховуючи навіть триваюче листування та те, що судова справа безпосередньо стосується прав та інтересів зазначеного департаменту.
		Крім того, зважаючи на незалучення до участі у справі Департаменту, суд був позбавлений змоги всебічно та детально встановити всі обставини справи, що, як результат, призвело до неправильного вирішення справи.
		Зважаючи, що саме Департамент готує проекти рішень міської ради у сфері земельних відносин, чого вчинено не було у зв`язку з зауваженнями до наданого клопотання позивача та зауваженнями, що були виявлені у процесі візування висловленими директором департаменту правового забезпечення Дніпровської міської ради та секретарем Дніпровської міської ради - бездіяльності міської ради відсутня, оскільки, без підготовленого та поданого проекту рішення  голосування стосовно нього на сесії міської ради не може бути здійснене.
		Отже, позивачем не заявлено стороною по справі Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, приховано інформацію про тривале листування з Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, а судом залишено зазначене поза увагою та також не залучено вказаний Департамент до розгляду даної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, як виконавчий орган Дніпровської міської ради та профільним департамент у сфері земельних відносин.
		Враховуючи, що саме до повноважень Департаменту віднесено підготовка проектів рішень міської ради у сфері земельних відносин та подання їх на голосування на сесії Дніпровської міської ради, чого у зв`язку з зауваженнями до клопотання позивача здійснено не було, міська рада була позбавлена змоги розглянути питання щодо надання КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14 (Соборний район).
		Дніпровська міська рада розглядає на сесії не безпосередньо клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з доданими документами, а підготовлений департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проект рішення про надання (або про відмову у наданні) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Враховуючи тривале листування та роз`яснення позивачу невідповідність поданого ним клопотання та долучених документів, а також той факт, що Дніпровською міською радою було прийнято відповідне рішення щодо надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 80651 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, 14, клопотання позивача було розглянуто належним чином.
		Крім того скаржник зауважує, що керівником (генеральний директор) Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» та підписантом клопотання від 15.02.2023 №30/338 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є ОСОБА_1 , який одночасно є депутатом Дніпровської міської ради. Таким чином, виникає реальний чи потенційний конфлікт інтересів. У зв`язку з зазначеним, ОСОБА_1 було запропоновано повідомити про конфлікт інтересів.
		Проте, судом зазначені обставини не враховано, у повній мірі проігноровано те, що при розгляді клопотання позивача та ухваленні рішення щодо нього, Дніпровська міська рада зобов`язана керуватись не виключно Земельним кодексом України, але й ураховувати норми Законів України «Про запобігання корупції», «Про статус депутатів місцевих рад», Регламент Дніпровської міської ряди, які, ураховуючи наявність конфлікту інтересів, є спеціальними.
		Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
		15.02.2021 року вих.№30/338 Комунальне підприємство "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" звернулося до Дніпровської міської ради із клопотанням щодо надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою на земельну ділянку площею 80651 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Додатком було надані наступні документи: державний акт; витяг з технічної документації; перелік нерухомого майна; схематичний план земельної ділянки.
		Позивач додатково направив, листом від 26.02.2021 року вих.№30/456 відповідачу до клопотання від 15.02.2021 року наступні документи: лист Дніпропетровської обласної ради щодо нерухомого майна розташованого за адресою пл.Соборна, 14; виписку з Єдиного державного реєстру; карту-схему земельної ділянки; статут КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" ДОР".
		17.03.2021 року за №30/640 позивач направив відповідачу клопотання (додатково до клопотання вх.№36/948 від 15.02.2021 року), в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 8,065 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . Цільове призначення ділянки: Для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги. Додатком до клопотання надано графічні матеріали, що забезпечують відображення всіх елементів та написів, що містить графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.
		Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради 12.11.2021 року вих.№2/7-335 листом "Про стан оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку", за №36/948 від 03.11.2021 року, повідомив позивача про наступне: "На підставі клопотання КП "ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА" ДОР" від 18.03.2021 року вх.№36/948, листів від 15.02.2021 року вх.№36/948, від 26.02.2021 року вх.№36/948 та документів, доданих до них, департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради підготовлено проект рішення міської ради "Про надання КП "ДОКЛ ІМ. МЕЧНИКОВА" ДОР", код ЄДРПОУ 01985423, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будівель та споруд лікарні по пл.Соборній, 14 (Соборний район)". Зазначений проект рішення міської ради 11.05.2021 року оприлюднено на офіційному Інтернет-порталі міської ради та передано на візування посадовим особам виконкому міської ради. Порядок візування проектів рішень міської ради визначаються Регламентом міської ради. Повністю завізований проект рішення буде внесено на розгляд сесії міської ради відповідно до Регламенту міської ради.".
		Рішенням VIII скликання Дніпровської міської ради від 19.07.2023 року №196/39 вирішено надати Комунальному підприємству "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради", код ЄДРПОУ 01985423, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будівель та споруд лікарні по пл.Соборний, 14.
		Позивач, пов`язує порушення своїх прав з протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у ненаданні КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: м.Дніпро, пл.Соборна, 14 (Соборний район).
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Згідно із частиною першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Приписами частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Стаття 123 ЗК України встановлює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування (в редакції станом на дату спірних правовідносин). За змістом частини першої ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
		Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
		Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
		Згідно із ч.2 ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідно до ч.3 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, і якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду, частина шістнадцята статті 123 ЗК України.
		Колегія суддів звертає увагу на приписи абзацу 1 частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, за нормами якої відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Необхідно зазначити, що суд першої інстанції помилково не дослідив питання дотримання позивачем строку звернення до суду при поданні даного позову та наслідків його пропуску.
		Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.
		Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		За статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Частина друга наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Таким чином, строк звернення до адміністративного суду  це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
		Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
		Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
		Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
		Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова" Дніпропетровської обласної ради" у встановлений чинним законодавством термін дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8,065 га для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за розміщенням об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .
		Суд зазначає, в межах розгляду цієї справи необхідно встановити чи допущено відповідачем протиправну бездіяльність. Одночасно дослідженню підлягають обставини, які підтверджують поважність причин його невиконання.
		Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		Самі по собі строки вчинення певних дій поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають вирішального значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня та 06 грудня 2018 року, 22 серпня 2019 року у справах № 800/426/17, 800/259/17, 9901/986/18 відповідно.
		У постанові Верховного суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 вказано, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: вагомість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. 
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
		Суд зазначає, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухилявся від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) по відношенню до позивача.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує позовні вимоги не розглядом заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою яка була подана 15 лютого 2021 року.
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, відповідачем надавалась відповідь на зазначену заяву з метою надання додаткових документів. Також, за заявою відповідачем опубліковувався проєкт рішення ради.
		Щодо посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 400/1052/19 та від 06.07.2022 року у справі № 500/63/20, суд зазначає, що обставини та підставі у вказаному рішенні є відмінними від спірних правовідносин.
		З огляду на викладене суд не вбачає, що у діях відповідача наявна триваюча бездіяльність.
		Як зазначалось, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, у розглядуваних спірних правовідносинах, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку, позивач повинен був дізнався про порушення свого права, після спливу строку визначеного ст.123 ЗК України на розгляд відповідної заяви.
		Позивач звернувся до суду 14.07.2023 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
		За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
		Верховний Суд у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
		Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
		Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 року у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 року у справі № 360/1870/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, від 27 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.000974, від 21 грудня 2022 року у справі № 0440/6992/18, від 30 березня 2023 року у справі № 420/1640/19, від 05 липня 2023 року у справі № 826/13146/18, від 13 липня 2023 року у справі №200/10431/21.
		Отже, позивачем незазначені обставини які у розумінні законодавства можна вважати поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Положеннями пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
		Як було вказано вище, частиною 3 статті 123 КАС України встановлено обов`язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, при задоволенні позовних вимог неповно з`ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, таким обставинам. Тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та такі вимоги залишити без розгляду. 
		Керуючись статтями 240, 241, 243, 308, 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Апеляційні скарги Дніпровської міської ради, Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 в адміністративній справі №160/17155/23 - задовольнити частково.
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року в адміністративній справі №160/17155/23 за позовом Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» до Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною - скасувати та залишити позов без розгляду.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Головуючий - суддяС.В. Білак 
		 
		 суддяС.В. Чабаненко 
		 
		 суддяІ.В. Юрко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...