Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/10764/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2024.
Дата набрання законної сили: 26.02.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 755/10764/22
		головуючий у суді І інстанції Коваленко І.В.
		провадження № 22-ц/824/2898/2024
		суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
		 
		ПОСТАНОВА 
		Іменем   України
		 
		07 лютого 2024 року                                                                 м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого судді: Мостової Г.І.,
		суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
		за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Глухенького Сергія Олександровича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня  2023 року
		у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», треті особи: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, 
		в с т а н о в и в :
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі за текстом - ДП «АМПУ»), у якому просив:
		визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновити дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ»;
		стягнути з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 30 серпня 2022 року по день фактичного допуску до роботи з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів;
		стягнути з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 150 000 грн моральної шкоди.
		Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ». Указом Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з веденням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженого з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год. 30 хв. 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		На підставі пункту 1 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року                         № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений йому наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), та згідно з пунктом 2 Наказу призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ», до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		На думку позивача, пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов`язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного з ним.
		Вважає, що він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.
		Також внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин, йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює у 150 000 грн.
		 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 у межах розгляду справи не оскаржується наказ Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року за № 470/37806, з урахуванням якого видано оскаржуваний наказ ДП «АМПУ» № 240-к. А тому, суд дійшов висновку про доведеність того факту, що закриття частини морських портів, таких як Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ, Херсон, яке відбулось саме у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вплинуло на фінансовий стан підприємства, яке згідно зі Статутом діє як державне комерційне підприємство та отримує прибуток від своєї господарської діяльності, одним з видів якої є вантажний морський транспорт, пасажирський морський транспорт, транспортне оброблення вантажів, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду вантажних автомобілів, надання в оренду водних транспортних засобів і т.д.
		Суд першої інстанції вважав доведеним причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією російської федерації проти України та видачею відповідачем наказу «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » від 30 серпня 2022 року № 240-к, а тому дійшов висновку про правомірність оспорюваного наказу.
		А також, що позивачем не подано суду жодного доказу на підтвердження понесених ним моральних переживань внаслідок призупинення дії трудового договору.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Глухенький С.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неналежним чином дав оцінку таким обставинам: 
		на території міста Одеси бойові дії через збройну агресію російської федерації проти України не відбувались;
		адміністративна будівля ДП «АМПУ», розташована за адресою: вул. Ланжеронівська, 1, м. Одеса, у якій розміщене робоче місце позивача, є неушкодженою, у зв`язку з чим позивач мав можливість виконувати роботу та виконує роботу й на теперішній час, передбачену умовами трудового договору, не зважаючи на те, що закрито морські порти Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ та Херсон на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256;
		відповідач застосував обмежувальний та дискримінаційний підхід під час призупинення дії трудового договору з позивачем по відношенню до працівників апарату управління ДП «АМПУ», залишивши їх перебувати в простої, та працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким припинено простій та запроваджено дистанційну роботу;
		зменшення фінансування та отримання менших прибутків ДП «АМПУ» не доводить абсолютну не можливість забезпечувати позивача роботою за його посадовими обов`язками;
		закриття морських портів Бердянськ, Маріуполь, Скадовськ та Херсон на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 не впливало на можливість виконувати позивачем роботу, оскільки він не є працівником Бердянської, Маріупольської, Скадовської та Херсонської філій ДП «АМПУ», які є відокремленими підрозділами підприємства.
		Також представник позивача в апеляційній скарзі зазначає, що дії відповідача щодо прийняття наказу ДП «АМПУ» № 240-к, яким у період дії воєнного стану в Україні з грубим порушенням норм трудового законодавства призупинено дію трудового договору, призвели до порушення прав позивача на оплату праці, у зв`язку з чим на його користь має бути стягнутий середній заробіток за весь час незаконного призупинення дії трудового договору, а саме: з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії трудового договору по 30 квітня 2023 року (день який передував дню відновленню дії трудового договору).
		Апелянт вказує, що незаконними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних та навіть фізичних стражданнях, відчутті постійної тривоги, страху, розчарування, несправедливості, яких він зазнав та продовжує зазнавати у зв`язку з порушенням його конституційного права на працю. Призупинення дії трудового договору позбавило позивача законного заробітку, як єдиного джерела для існування його сім`ї.
		Апелянт зазначає, що призупинення трудового договору є гіршим, ніж звільнення. При призупиненні трудового договору позивач не отримував заробітну плату, за нього не сплачувалось ЄСВ, він був позбавлений можливості працевлаштуватись на нову роботу, стати на облік в центр зайнятості та знову ж таки отримувати виплати. А при звільненні позивач би отримав вихідну допомогу - 3 оклади, міг би стати на облік у центрі зайнятості та мати відповідні засоби для існування. З метою забезпечення себе та своєї сім`ї позивач вимушений вишукувати додаткові засоби існування, братися до роботи, яка не сумісна з його професією, позичати кошти у близьких та знайомих.
		 
		Від представника відповідача ДП «АМПУ» - Сидоренко Д.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Відзив обґрунтовано тим, що чинним законодавством не передбачено обов`язковою умовою для призупинення дії трудового договору безпосереднє ведення бойових дій на території міста, де знаходиться робоче місце працівника, та пошкодження адміністративної будівлі.
		Вказує, що морські порти України постійно піддаються ракетним атакам, що спричиняють знищення портової інфраструктури, пошкодження адміністративних будівель ДП «АМПУ», що унеможливлює забезпечення безпечних умов праці у період призупинення трудового договору з позивачем.
		Відповідач заперечує доводи позивача про обмежувальний та дискримінаційний підхід під час призупинення дії трудового договору з ним, посилаючись на те, що питання призупинення дії трудового договору є правом роботодавця та перебуває у межах його дискреційних повноважень, якими він наділений в умовах воєнного стану.
		Також, заперечуючи обставини дискримінації, відповідач посилається на те, що трудові договори були призупинені не лише з позивачем, а і з рядом працівників підприємства, яких неможливо було забезпечити роботою відповідно до їх посадових обов`язків, зокрема призупинено трудові договори  з працівниками того ж відділу, у якому перебував позивач.
		Зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок наведення фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце.
		Вказує, що часткове зупинення діяльності підприємства призвело до збитків у 2022 році, підприємство не мало можливості розширювати штат, значний час апарат підприємства перебував у простої, такі обставини унеможливили проведення фінансових операцій та публічних закупівель в обсягах до воєнного стану. Тому у ДП «АМПУ» була відсутня у цілому робота, яку відповідно до своїх посадових обов`язків виконував саме ОСОБА_1 . 
		 
		Від представника Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - Лов`як С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Відзив обґрунтовано тим, що ДП «АМПУ» самостійно без залучення коштів державного бюджету здійснює оплату праці працівників підприємства. Такі кошти ДП «АМПУ» отримує від комерційної діяльності, а не з державного бюджету.
		Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги, що спірні правовідносини виникли між позивачем та ДП «АМПУ» у період діючого в Україні воєнного стану, у зв`язку з яким відбулося закриття частини морських портів України, що скоротило обсяг господарської діяльності відповідача та унеможливило забезпечення роботою усіх працівників ДП «АМПУ» відповідно до їх посадових обов`язків.
		 
		Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
		 
		Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Глухенький С.О. у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
		Представника третьої особи Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - Лов`як С.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
		Представник ДП «АМПУ» - Сидоренко Д.О. надіслала на електронну адресу Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 07 лютого 2024 року о 10:45 год., у якому вона посилається на те, що у цей день вона не може бути присутньою у судовому засіданні, оскільки приймає участь у судовому засіданні в Подільському районному суді міста Києва у справі № 758/12816/23, яке призначено на 07 лютого 2024 року о 12:00 год., на підтвердження чого надала копію судової повістки.
		Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
		Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
		Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
		За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
		Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
		Із заяви представника ДП «АМПУ» - Сидоренко Д.О. вбачається, що причиною її неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи.
		Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а їх неявка також не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
		 
		Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів, дійшла висновку про таке.
		Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року перебуває у трудових відносинах з ДП «Адміністрація морських портів України» та працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Дія воєнного стану неодноразово продовжувалася та триває по теперішній час.
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08. год. 30 хв. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Простій не стосується працівників апарату управління ДП «АМПУ», які проходять військову службу за призовом під час мобілізації; залучених до виконання трудової повинності; працюють згідно зі змінним графіком роботи (а.с. 65-66 т.1)
		Підпунктом 3.2 Наказу № 84-к визначено, що залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи за основним місцем роботи (робочому місці) відбувається виключно у разі крайньої необхідності, за погодженням або з ініціативи керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов праці.
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 № 85-к «Про внесення змін до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» внесено зміни до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к. Зокрема, підпункт 3.2 пункту 3 викладено у такій редакції: «3.2. Залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи відбувається виключно у разі крайньої необхідності за їх згодою, за ініціативи керівника підприємства та/або керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов роботи (а.с. 67-68 т.1)
		Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 86-к «Щодо припинення простою для працівників, які залучаються до роботи» установлено, що простій для працівників апарату управління ДП «АМПУ», які залучаються до роботи відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), припиняється виключно на день/дні їх залучення до роботи. (а.с. 69 т.1)
		Наказом ДП «АМПУ» від 31 березня 2022 року № 102-к «Про організацію трудових відносин в апараті управління ДП «АМПУ» в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану в Україні з 01 квітня 2022 року встановлено в апараті управління ДП «АМПУ» нормальну тривалість робочого часу працівників, режим роботи, час початку та закінчення щоденної роботи відповідно до норм, визначених пунктом 4.1.1. розділу ІV «Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна» Колективного договору, пунктами 5.1 та 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (додаток 1 до Колективного договору) за виключенням норми щодо скорочення на одну годину робочого дня напередодні святкових і неробочих днів; не застосовувати норми частин 3-5 ст.67 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1.5 розділу ІV «Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна» Колективного договору щодо перенесення святкових і робочих днів з метою оптимального використання святкових і робочих днів; не застосовувати норми ст.ст.71-75 Кодексу законів про працю України щодо заборони роботи у вихідні дні, виняткового порядку застосування роботи у вихідні, святкові і неробочі дні та щодо компенсації роботи у вихідні, святкові і неробочі дні. З 01 березня 2022 року призупинено дію наказів ДП «АМПУ» щодо встановлення доплат та надбавок працівникам апарату управління; встановлено працівникам апарату управління, які залучаються до роботи або працюють за графіками змінності у період дії воєнного стану в Україні, доплату за роботу в умовах воєнного стану у розмірі 20% посадового окладу за фактично відпрацьований час. (а.с.70-71 т.1)
		Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з із ОСОБА_1 » припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), провідному аналітику консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ОСОБА_1 (а.с. 79-80 т. 1).
		Згідно з пунктом 2 Наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к, призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні (а. с. 79, т. 1).
		05 вересня 2022 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою щодо усунення порушення норм трудового законодавства України та Колективного договору, в якій повідомив відповідача, що він має можливість виконувати роботу у подальшому, а тому призупинення з ним дії трудового договору є незаконним. (а.с.141-144 т.1)
		Наказом ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівникам апарату управління ДП «АМПУ» припинено з 05 вересня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов`язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), працівникам апарату управління згідно з переліком, що додається (пункт 1 наказу); запроваджено з 05 вересня 2022 року дистанційну роботу для працівників апарату управління згідно з переліком, що додається, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункту 2 наказу) (а.с. 72-73 т. 1).
		Згідно з Переліком працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким припиняється простій та запроваджується дистанційна робота з 05 вересня 2022 року, який є додатком до наказу ДП «АМПУ» 01 вересня 2022 року № 264-к, дистанційну роботу запроваджено 46 працівникам апарату управління ДП «АМПУ». Серед працівників, зазначених у цьому Переліку, позивач ОСОБА_1 відсутній (а.с. 74-76 т. 1).
		ОСОБА_1 , з яким з 30 серпня 2022 року припинено простій та призупинено дію трудового договору згідно Наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 240-к, не вказаний.
		Наказом ДП «АМПУ» від 14.04.2023 № 168-к «Про поновлення дії трудових договорів», керуючись статтею 13 Закону України від 15 березня 2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами), враховуючи рапорт з основної діяльності начальника служби аналізу та управління ризиками апарату управління ОСОБА_2 від 10 квітня 2023 року № 174/10-03-10-р, відновлено з 01 травня 2023 року дію трудових договорів, укладених з наступними працівниками апарату управління, зокрема з провідним аналітиком консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками ОСОБА_1 (а.с.180 т. 3)
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		Пунктом 3 цього Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		 
		Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ) визначено особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Частинами першою та другою статті 1 Закону № 2136-ІХ (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин - винесення оспорюваного наказу про призупинення трудового договору) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України визначено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
		Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
		Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Указаний висновок відповідає висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, провадження № 61-292св23.
		У постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22, провадження № 61-5654св23, Верховний Суд виклав висновок про те, що «існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважує, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП України не містить умов за яким трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв`язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо. 
		 
		За змістом статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року працює на посаді провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».
		ДП «АМПУ» обґрунтовує необхідність у призупиненні дії трудового договору із ОСОБА_1 тим, що широкомасштабне вторгнення на територію України військ російської федерації, знищення портової інфраструктури, пошкодження адміністративних будівель ДП «АМПУ», призвело до часткового зупинення діяльності підприємства та збитків, що призвело до відсутності у ДП «АМПУ» роботи, яку відповідно до своїх посадових обов`язків виконував саме ОСОБА_1 .
		У вступній частині оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 від 30 серпня 2022 року № 240-к відповідач посилався на те, що «керуючись Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон), враховуючи наказ Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року № 256 «Про закриття морських портів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року за № 470/37806, а також призупинення діяльності портових операторів в більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання роботи певними категоріями працівників апарату управління ДП «АМПУ».
		Апеляційний суд враховує, що визначене статтею 13 Закону № 2136-ІХ право роботодавця на призупинення дії трудового договору не є абсолютним, а умовами для призупинення дії трудового договору з позивачем є:                                1) неможливість ДП «АМПУ» надати позивачу роботу, 2) неможливість ОСОБА_1 виконати роботу, у тому числі дистанційно.
		З переліку працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким припиняється простій та запроваджується дистанційна робота з 05 вересня       2022 року, який є додатком до наказу ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року              № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівникам апарату управління ДП «АМПУ», вбачається, що дистанційну роботу запроваджено відносно 43 працівників ДП «АМПУ», зокрема і відносно ОСОБА_3 , який працює на посаді аналітика консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками.
		Тобто ОСОБА_3 , відносно якого указаним наказом припинено простій та запроваджено дистанційну роботу, працює у тому ж відділі, що і позивач - відділі аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками ДП «АМПУ».
		Позивач ОСОБА_1 у вказаному переліку відсутній.
		Абзацом 4 частини 1 статті 13 Закону № 2136-ІХ визначено заборону використовувати роботодавцем призупинення дії трудового договору у якості прихованого покарання.
		З урахуванням такої заборони, а також того, що відносно працівника відділу, у якому також працює позивач, припинено простій та запроваджено дистанційну роботу, з метою підтвердження наявності передбачених законом підстав для призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 , відповідач має у такому випадку довести, з прив`язкою до конкретних посадових обов`язків позивача, неможливість обох сторін трудових відносин виконання обов`язків, передбачених трудовим договором ОСОБА_1 .
		Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідачем не надано до суду посадову інструкцію ОСОБА_1 та не обґрунтовано, які саме посадові обов`язки на нього покладено як на провідного аналітика консолідованої інформації відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ», чим його посадові обов`язки відрізняються від обов`язків ОСОБА_3 , який працює у тому ж відділі, але якого забезпечено роботою у дистанційній формі.
		Також апеляційний суд враховує, що листом від 07 вересня 2022 року, який отриманий ДП «АМПУ» 13 вересня 2022 року, позивач повідомив відповідачу про його готовність виконувати свою роботу та просив усунути порушення трудового законодавства відносно нього (а.с. 141-143 т. 1).
		Указані обставини, з урахуванням недоведеності відповідачем наявності у ОСОБА_1 специфічних трудових обов`язків, можливість виконувати які відсутня у зв`язку із збройною агресією проти України, дають підстави суду вважати призупинення дії трудового договору з позивачем несправедливим.
		Суд першої інстанції не звернув належної уваги на такі обставини та дійшов помилкового висновку про законність оспорюваного наказу.
		Суд має у першу чергу з`ясувати, а відповідач довести, неможливість надання та виконання роботи. Сама по собі обставина призупинення діяльності портових операторів в більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість роботодавця забезпечити позивача роботою. 
		У зв`язку з цим, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що у ДП «АМПУ» була відсутня у цілому робота, яку відповідно до своїх посадових обов`язків виконував саме ОСОБА_1 , як такі, що не підтверджені належними доказами.
		 
		Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок).
		Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).
		Відповідно до розрахунку, здійсненого представником позивача - адвокатом Глухеньким С.О. на підставі розрахункових листів, та перевіреного судом апеляційної інстанції, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 4 029 грн 59 коп./день. Відповідачем указаний розрахунок не спростований та не оспорювався (а.с. 191 т. 4).
		Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року № 168-к відновлено з 01 травня 2023 року дію трудових договорів, укладених зокрема з позивачем (а.с.180 т. 3)
		Отже, з урахуванням того, що апеляційний суд дійшов висновку про незаконність наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем та порушення прав позивача у зв`язку з цим, на користь  ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 серпня 2022 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 701 148 грн 66 коп. (4 029 грн 59 коп. * 174 робочі дні).
		Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання про визначенні суми, що підлягає стягненню на користь позивача, вказує суму без відрахування з неї податків і зборів. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків.
		 
		Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
		Відповідно до абз. 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		У пункті 13 вказаної постанови судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Однак, законодавством не передбачена презумпція наявності моральної шкоди. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. 
		Право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
		Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
		Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.
		При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів та час протягом якого відбулось таке порушення.
		Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, апеляційний суд враховує, що у ДП «АМПУ» окрім позивача працюють працівники, які продовжують виконувати свої обов`язки. Присудження на відшкодування моральної шкоди кожному працівнику, щодо якого відповідач не довів абсолютної неможливості забезпечити його роботою надмірних сум, може призвести до подальшого скорочення та зменшення фонду заробітної плати тим працівникам, які продовжують працювати, що на думку апеляційного суду, не буде відповідати загальним засадам цивільного судочинства засадам розумності та справедливості.
		З урахуванням конкретних обставин справи, глибини та часу спричинених позивачу моральних страждань, враховуючи ступінь вини роботодавця, поведінка якого в тому числі була спричинена воєнним станом, колегія суддів вважає, що справедливою сумою для відшкодування такої моральної шкоди є сума у 3000 грн.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. 
		Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
		 
		Щодо судових витрат.
		Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		При зверненні до суду позивачем заявлено одну немайнову вимогу та дві майнові вимоги. За одну немайнову вимогу позивач мав сплатити 992 грн. 40 коп. та за вимоги про відшкодування моральної шкоди та середнього заробітку позивач мав сплатити судовий збір 4036,05 грн.
		Згідно з п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
		Звертаючись із даним позовом до суду позивачем заявлено 3 позовні вимоги:
		немайнову вимоги про визнання незаконним та скасування пункт 2 наказу від 30 серпня 2022 року, за яку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. (а.с. 1 т. 1);
		майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за яку позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»;
		майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, за яку позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 481 грн (а.с. 2 т. 1).
		Позовну вимогу про визнання незаконним та скасування пункт 2 наказу від 30 серпня 2022 року апеляційний судом задоволено повністю, а позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди задоволено частково (на 2 %), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 042 грн 02 коп. (992 грн 40 коп. + 49 грн 69 коп (2 % від судового збору розмірі 2 481 грн) та за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 1 563 грн 03 коп. (1 042 грн 02 коп. * 150 %).
		 
		Позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю, тому, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за таку у силу закону, судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь держави у розмірі 7 011 грн 48 коп. (1 % від 701 148 грн 66 коп.) за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 10 517 грн 22 коп. (7 011 грн 48 коп. * 150 %).
		Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глухенького Сергія Олександровича задовольнити частково.
		 
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23 серпня 2023 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, - задовольнити частково.
		 
		Визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 30 серпня 2022 року № 240-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».
		 
		В частині позовної вимоги про поновлення дії трудового договору - відмовити.
		 
		Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року по 01 травня 2023 року у розмірі 701 148 грн 66 коп. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів) та моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.
		 
		Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
		 
		Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1 042 грн 02 коп. та за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 1 563 грн 03 коп.
		 
		Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь держави судовий збір у розмірі 7 011 грн 48 коп. за розгляд справи у суді першої інстанції та за розгляд справи в апеляційній інстанції у розмірі 10 517 грн 22 коп.
		 
		Повне найменування учасників справи:
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
		 
		Відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів Україні», місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 38727770.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 26 лютого 2024 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                             Г.І. Мостова
		 
		Судді                                                                                               Р.В. Березовенко
		 
		                                                                                                   О.Ф. Лапчевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...