Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 454/3509/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2024. Зареєстровано: 28.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2024.
Дата набрання законної сили: 21.02.2024
Номер судового провадження: 11-кп/811/1120/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021141310000142

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 454/3509/21            Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/811/1120/23    Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		21 лютого 2024 року м. Львів
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника обвинуваченої ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченої ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_8 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 22.09.2023 року щодо 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сокаль Львівської області, зареєстрованої АДРЕСА_1 , проживаючої АДРЕСА_2 , працює на посаді прибиральниці на ТзОВ «Сокальські ковбаси», раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, 
		 
		за участю прокурора ОСОБА_9 
		обвинуваченої ОСОБА_6 
		захисників обвинуваченої  адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 
		потерпілої ОСОБА_10 
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_11 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		оскарженим вироком ОСОБА_6 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено їй покарання за ч.2 ст. 121 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання ухвалено відраховувати з часу набрання вироком законної сили.
		Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 у користь ОСОБА_10 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення, а також 10 000 (десять тисяч) гривень матеріальної шкоди (витрати на поховання) завданої вчиненням кримінального правопорушення та 8 000 (вісім тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
		Вирішено питання речових доказів та арештованого майна.
		 
		Згідно з вироком суду, 17 липня 2021 року близько 00:30 годин між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за місцем їх спільного проживання по АДРЕСА_3 виник конфлікт , в ході якого останній кричав, ображав, шарпав , тягнув за руки і волосся ОСОБА_6 , яка в цей час перебувала на кухні та тримала в правій руці кухонний ніж , яким різала овочі . В ході вказаного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_6 , використовуючи кухонний ніж , який тримала в правій руці, спричинила ОСОБА_12 один удар ножем у живіт. Як наслідок потерпілому ОСОБА_12 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки та загальної жовчної протоки, який від завданого ушкодження близько 04:00 години 19.07.2021 року помер за місцем проживання . 
		 
		Не погоджуючись із оскарженим вироком суду, обвинувачена ОСОБА_6 та її захисники подали апеляційні скарги. 
		 
		Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_8 у апеляційних скаргах просять скасувати оскаржуваний вирок і провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		 
		В мотивах апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_6 зазначає, що в даному випадку мав місце нещасний випадок і ніхто умисне тілесних ушкоджень ОСОБА_12 не спричиняв.
		ОСОБА_12 більше двох днів з моменту отримання тілесних ушкоджень ігнорував отриманням медичної допомоги, зловживав в цей час спиртним, що в кінцевому результаті і привело до летального наслідку через розвиток у нього жовчного перитоніту (запалення очеревини) та прогресуючої поліорганної недостатності, що підтверджується характерними морфологічними ознаками, виявленими при експертизі трупа та результатами судової гістологічної експертизи кусочків органів з його трупа, як вказується в експертному висновку щодо причин його смерті. Зазначає, що під час конфлікту між нею і ОСОБА_12 втрутився раніше неодноразово судимий ОСОБА_13 , який знаходився в хаті та був очевидцем цих подій. З метою припинення таких протиправних дій відносно неї, ОСОБА_13 відштовхнув ОСОБА_12 від себе під час шарпанини, через що він наштовхнувся на ніж, який вона тримала у руці. 
		 
		Адвокат ОСОБА_8 у мотивах апеляційної скарги вказує, що відсутній безпосередній причиновий зв`язок між смертю ОСОБА_12 та діяннями засудженої ОСОБА_6 , оскільки смерть наступила безпосередньо не від отриманого поранення, а за медичними показниками внаслідок ігнорування звернення за медичною допомогою, звернено увагу вище, як і на те, що за формою вини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 КК, можливо лише з прямим умислом, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		У зв`язку із цим просить повторно дослідити обставини, зазначені в апеляційній скарзі, які вказують на незаконність засудження ОСОБА_6 за злочин, якого вона не вчиняла. З метою з`ясування вказаних обставин призначити по справі повторну комісійну судово-медичну експертизу за матеріалами справи, проведення якої доручити Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи та додатково допитати перед цим свідка ОСОБА_13 .
		 
		Захисник обвинуваченої  адвокат ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі просить оскаржений вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 на ст. 124 КК України та призначити покарання в межах санкції ст. 124 КК України.
		 
		В мотивах своєї апеляційної скарги адвокат ОСОБА_7 зазначає, що неправильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України полягає у тому, що стороною обвинувачення не було надано суду переконливих доказів, що обвинувачена діяла з умислом на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_12 , при цьому не здійснюючи свого захисту, від протиправного посягання зі сторони потерпілого. Не наведено мотиві та мети вчинення такого злочину обвинуваченою. Судом не було знайдено підтвердження, що обвинувачена скоїла умисне тяжке тілесне ушкодження, без перевищення меж необхідної оборони. У вироку , як і в самому обвинувальному акті судом формально зазначено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виник конфлікт, однак не зазначено причин виникнення такого конфлікту хто розпочав вказаний конфлікт.
		У формулюванні обвинувачення жодним чином не відображено, зібрані як в ході досудового слідства так і в ході судового розгляду, відомості про те, що в ході конфлікту потерпілим ОСОБА_12 було спричинено тілесні ушкодження ОСОБА_6 , які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 048/2021 від 21.07.2021 року.
		Також вважає, що до показань ОСОБА_14 про те, що він не був присутнім при конфлікті ОСОБА_15 з ОСОБА_16 слід ставитися критично.
		Сукупність фактичних обставин справи, на думку захисника, свідчить про відсутність в діях обвинуваченої ОСОБА_6 ознак складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а наявність в її діях складу злочину, передбаченого ст. 124 КК України, який передбачає кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, оскільки тілесне ушкодження ОСОБА_6 було спричинено за певних обставин, а саме в процесі оборони від насильницьких дій потерпілого ОСОБА_12 .. З зазначеного також випливає, що мотивом діяння - є захист обвинуваченою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
		 
		Потерпіла ОСОБА_10 та її представник  адвокат ОСОБА_11 подали письмові заперечення на апеляційні скарги, у яких просять вирок суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційних вимог сторони захисту відмовити. В судовому засіданні апеляційного суду зазначили, що причиною конфлікту була поведінка обвинуваченої, оскільки батько був спокійною людиною, працюючи столяром заробляв на життя, а тому вважають, що дії обвинуваченої кваліфіковано вірно, а вирок суду є законним та обґрунтованим. 
		 
		Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора ОСОБА_9 , потерпілу ОСОБА_10 та її представника - адвоката ОСОБА_11 , які заперечили проти апеляційних вимог сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисників - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 підлягають до задоволення частково, виходячи із наступного. 
		 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		 
		Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 не дотримано. 
		 
		У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Згідно положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		 
		Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
		 
		Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Частиною 2 ст. 121 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини  умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю щодо настання смерті потерпілого. Разом із цим, питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, їх стосунки.
		 
		Згідно формулювання обвинувачення , яке суд першої інстанції визнав доведеним, 17 липня 2021 року близько 00:30 годин між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за місцем їх спільного проживання по АДРЕСА_3 виник конфлікт , в ході якого останній кричав, ображав, шарпав , тягнув за руки і волосся ОСОБА_6 , яка в цей час перебувала на кухні та тримала в правій руці кухонний ніж , яким різала овочі . В ході вказаного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_6 , використовуючи кухонний ніж , який тримала в правій руці, спричинила ОСОБА_12 один удар ножем у живіт. Як наслідок потерпілому ОСОБА_12 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого поранення передньої черевної стінки з ушкодженням печінки та загальної жовчної протоки, який від завданого ушкодження близько 04:00 години 19.07.2021 року помер за місцем проживання. 
		 
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» при розгляді даної категорії справ суди повинні для вірної кваліфікації дій ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер, локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку обвинуваченого, а так само потерпілого, що передували події, їх стосунки, тощо.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи, обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала про нанесення ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень умисно під час конфлікту, що виник раптово.
		 
		При цьому, суд першої інстанції, визнавши доведеною вину ОСОБА_6 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , що спричинили його смерть, формально пославшись на наявні у справі докази, залишив поза увагою той факт, що органом досудового слідства в обвинувальному акті не конкретизовано, чи ставиться ОСОБА_6 нанесення таких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 умисно.
		 
		В судіапеляційної інстанціїобвинувачена ОСОБА_6 пояснила,що ненаносила ударножем вживіт ОСОБА_12 ,а захищаласявід побиття,вона булав станінеобхідної оборони. ОСОБА_12 сам наштовхнувсяна ніж,що спричинилозавдані йомутілесні ушкодження. Вона не хотіла заподіяти ОСОБА_12 смерть, просила останнього поїхати в лікарню, однак він відмовлявся, ці дні вживав спиртне, відмовляючись від медичної допомоги. 
		 
		Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим показанням.
		 
		Згідно п.5 ч.1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		 
		Таким чином, колегією суддів встановлено, що в обвинувальному акті не викладено належним чином формулювання обвинувачення, у відповідності до вимог кримінального Закону, що у свою чергу перешкоджає обвинуваченій ОСОБА_6 здійснювати ефективно свій захист. 
		 
		Зазначене вище також підкріплюється і різними вимогами апеляційних скарг сторони захисту. Зокрема, обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_8 просять у своїх апеляційних скаргах закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст. 121 КК України, у зв`язку із відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, тоді як другий адвокат обвинуваченої ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі просить перекваліфікувати дії підзахисної на ст. 124 КК України - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що належна реалізація права на захист у кримінальному провадженні є фундаментальним правом, згідно з правовою позицією ЄСПЛ, зокрема п. 262 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду». Також у п. 89 рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2001 року у справі «Кромбах проти Франції» вказано, що «хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду». Разом із тим, потрібно враховувати правові позиції ЄСПЛ, які містяться, зокрема, у таких рішеннях: від 19 лютого 2009 року у справі «Доронін проти України», «Шабельник проти України», від 16 грудня 2010 року у справі «Боротюк проти України», від 03 листопада 2011 року у справі «Балицький проти України», від 24 листопада 2011 року у справі «Загородній проти України», від 12 січня 2012 року у справах «Тодоров проти України», «Довженко проти України», «Іглін проти України», від 15 листопада 2012 року у справі «Єрохіна проти України» та інші.
		 
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок або ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		Згідно ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
		 
		Відтак, неповнота судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущена судом першої інстанції при постановленні оскарженого вироку щодо ОСОБА_6 є підставами для скасування судового рішення. 
		 
		За такихобставин,колегія суддівдійшла висновку,що апеляційніскарги обвинуваченої ОСОБА_6 та їїзахисників -адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 слід задоволитичастково,а оскарженийвирок судупершої інстанції скасуватита призначитиновий розгляду судіпершої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
		 
		При новому судовому розгляді слід врахувати викладене вище, та перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, з використанням наданих процесуальних можливостей, співставити ці доводи із наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6 та захисників обвинуваченої адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 задоволити частково.
		 
		Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 22.09.2023 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_2                 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...