Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/9938/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2024.
Дата набрання законної сили: 26.02.2024
Номер судового провадження: 61-15733ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/9938/23
		провадження № 61-15733 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ; 
		заінтересовані особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у                                          м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Міністерство оборони України;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, заінтересовані особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у  м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою.
		Заява обґрунтована тим, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, у зв`язку із веденням бойових дій у м. Маріуполі, вона тимчасово виїхала за межі України. З сином ОСОБА_2 спілкувалась телефоном до 02 березня 2022 року, після чого зв`язок був втрачений.
		У квітні 2022 року на сайті Президента України був опублікований Указ від 07 квітня 2022 року № 220/2022 «Про відзначення державними нагородами України», згідно якого за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України солдат ОСОБА_2 нагороджений державною нагородою-орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
		08 вересня 2022 року вона подала заяву до Національної поліції України про зникнення безвісти ОСОБА_2 , відомості щодо якої внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202224300002136.
		20 грудня 2022 року вона отримала сповіщення про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1                         в м. Маріуполі, безпосередньо здійснюючи заходи кругової оборони м. Маріуполя, ОСОБА_2 загинув. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Вказана обставина підтверджується і актом про настання смерті                                     від 04 квітня 2022 року № 0364/БТГр/39.
		Вказувала, що визнання ОСОБА_2 померлим їй необхідно для отримання передбачених законодавством виплат та оформлення спадщини.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд оголосити військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою:                            АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини, вірогідна дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням місця смерті у м. Маріуполі Донецької області. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. 
		Оголошено ОСОБА_2 , військовослужбовця, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши місце смерті у м. Маріуполі Донецької області.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заінтересовані особи не висловили заперечень щодо задоволення заяви та встановлення відповідного факту. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні обов`язків військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявниці як члена сім`ї військовослужбовця, тобто відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявниці, а саме: отримання виплат, передбачених законодавством, та оформлення спадщини.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду 
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Судом першої інстанції правильно враховано положення статті 46 ЦК України.
		Оголошення фізичної особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, в даному випадку, загибелі ОСОБА_2 19 березня 2022 року внаслідок поранення під час оборони м. Маріуполя, що підтверджуються належними та допустимими доказами. 
		Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог частини другої статті 46 ЦК України, вказавши, що шестимісячний строк, передбачений цією нормою, слід обраховувати з моменту настання події, а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У листопаді 2023 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 другої статті 389 ЦПК України), не дослідження судами зібраних у справі доказів та не надання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової  палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 686/9938/23 із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
		 
		У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про наявність правових підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим.
		Зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на цей час, а відтак воєнні дії на території України тривають, що виключає можливість визнання особи померлою в порядку частини другої статті 46 ЦК України, оскільки момент перебігу строку, із яким закон пов`язує можливість оголошувати фізичну особу померлою (день закінчення воєнних дій), ще не настав і, відповідно, перебіг шестимісячного строку, визначений даною нормою права, не розпочався.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_2 , який є сином заявниці ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
		 
		Згідно з актом про настання смерті від 04 квітня 2022 року № 364/БТГр/39, комісія в складі начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , командира батальну морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , начальника штабу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_2 встановила, що солдат батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Маріуполі та безпосередньо здійснюючи заходи бойового розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »                                   від 27 лютого 2022 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 30 хв. загинув внаслідок отримання множинних поранень правого стегна та ділянки тазу з пошкодженням магістральних судин під час бойового зіткнення з противником.
		 
		20 грудня 2022 року Хмельницьким об`єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 направлено сповіщенням, в якому вказано, що солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у                                    м. Маріуполі безпосередньо здійснюючи заходи кругової оборони м. Маріуполя, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби .
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                             є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга Міністерства оборони України задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
		 
		Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		 
		Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України). 
		Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
		 
		Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
		 
		У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5                            від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
		 
		На цьому також наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
		 
		Звернувшись із заявою про визнання ОСОБА_2 померлим, заявниця зазначала, що рішення суду їй необхідне для реалізації права на оформлення спадщини та отримання виплат, передбачених законодавством.
		 
		Верховний Суд зазначає, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті.
		 
		Отже, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
		 
		Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
		 
		За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням положень статті 46 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами,  для оголошення ОСОБА_2 загиблим під час виконання військового обов`язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті        ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Суди правильно виходили з того, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, в даному випадку, загибелі ОСОБА_2 19 березня 2022 року внаслідок поранення під час оборони м. Маріуполя, що підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема актом про настання смерті від 04 квітня 2022 року № 364/БТГр/39, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1                  (а. с. 10).
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої,                   так і судом апеляційної інстанцій.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, у порушення вимог частини другої статті 46 ЦК України передчасно, до спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій, постановив рішення про оголошення ОСОБА_2 померлим, є необґрунтованими, оскільки як встановлено матеріалами справи солдат ОСОБА_2 брав участь в обороні                            м. Маріуполя, під час здійснення якої отримав смертельне поранення 19 березня 2022 року, а тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій, що шестимісячний строк, передбачений вказаною нормою, слід обраховувати з моменту настання відповідної події.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     О. М. Осіян
		                                                                                              О. В. Білоконь
		                                                                                              Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...