Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/17669/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.02.2024. Зареєстровано: 28.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2024.
Дата набрання законної сили: 28.03.2024
Номер судового провадження: 2/760/2591/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження № 2/760/2591/24
		Справа № 760/17669/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 лютого 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом  ОСОБА_1  /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до  ОСОБА_2  /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_3 ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Рух справи
		08.07.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 08.07.2021, за підписом позивача, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь:
		- 56 027,00 грн - матеріальної шкоди;
		- 35 000,00 грн - моральної шкоди;
		- 2 270,00 грн - судового збору.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
		Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
		Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13.09.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні). 
		Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило. 
		Оскільки, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
		На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
		 
		Обґрунтування позову
		Позовна заява обґрунтована, зокрема, тим, що у березні 2021 року позивач стала потерпілою від шахрайських дій відповідача, який шляхом обману заволодів її грошовими коштами у розмірі 56 027,46 грн. за наступних обставин.
		Так, позивач вказує, що в інтернет-месенджері «Вайбр» у групі «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_2 розмістив оголошення як майстер по виготовленню та установки меблів. У березні 2021 року позивач звернулась до відповідача, щоб скористатися запропонованими послугами для виготовлення та встановлення кухонних меблів в квартирі, де вона проживає. Домовившись про ціну, 11.03.2021, приблизно о 09 год. рану, разом з відповідачем вона поїхала до магазину «ВІЯР» за адресою: м. Київ, вул. В. Гавела, 16 , де вони обрали необхідні матеріали для виготовлення кухні та разом оформили замовлення у менеджера магазину на загальну суму 26 027,46 грн, оплату по яким позивач здійснювала особисто з власної кредитної картки.
		Зі слів позивача, зазначені замовлення відповідач оформив на своє ім`я, так як являвся постійним клієнтом компанії «Віяр» та мав знижки на послуги магазину у розмірі 20%.
		За твердженнями позивача, потім відповідач запропонував здійснити передоплату у розмірі 30 000,00 грн на замовлення фасадів в іншому місці, на що вона погодилась та надала йому ці грошові кошти готівкою під розписку. При цьому, відповідач пообіцяв виконати свою роботу протягом 3-4 тижнів.
		Позивач зазначає, що протягом двох тижнів вони підтримували телефонний зв`язок і відповідач переконував, що кухня знаходиться в процесі виготовлення.
		Як вказується у позові, 24.03.2021 позивач написала відповідачу у Viber з проханням, щоб він підійшов до нею додому та подивився чи правильно робочі зробили виводи на воду та розетки на кухні, але він написав, що хворіє, а тому зателефонує завтра. Проте, наступного дня відповідач не зателефонував, і з цього часу він припинив виходити на зв`язок. В месенджері «Вайбр» у групі «ІНФОРМАЦІЯ_4» були видалені всі його оголошення про виготовлення меблів. Вдома його також не було.
		Також, у позові зазначається, що після вказаних обставин позивач зателефонувала в компанію «Віяр», де оператор coll-центра повідомила, що замовлення позивача було скасовано 11.03.2021, а грошові кошти спрямовані на оплату іншого замовлення. Як виявилось пізніше, відповідач 11.03.2021, після того, як позивач поїхала додому, повернувся до магазину « Віяр » та через свого знайомого менеджера скасував замовлення, а грошові кошти направив на оплату іншого замовлення.
		Відповідно, яз зазначає позивач, вона зрозуміла, що ОСОБА_2 шляхом обману заволодів її грошовими коштами. Щодо даного факту незаконного заволодіння її грошовими коштами 02.04.2021 до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві позивачем було подано заяву № ЄО-16690 про вчинення кримінального правопорушення. 03.04.2021 на підставі фактів викладених в заяві, слідчим Стеценко І.М. були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, присвоєно номер кримінального провадження № 12021105090000985 та розпочато досудове розслідування. Позивачу надано статус потерпілої в цьому кримінальному провадженні.
		Позивач посилається на те, що в ході досудового розслідування, зокрема під час допиту, ОСОБА_2 підтвердив та визнав всі факти, викладені нею у заяві про кримінальне правопорушення та визнав свою провину. Відповідно, за встановленими під час дізнання обставинами йому було оголошено підозру за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство).
		Зі слів позивача, в подальшому, прокурором Солом`янської окружної прокуратури міста Києва було складено обвинувальний акт, яким відповідачу було висунуто обвинувачення та надано юридичну кваліфікацію вчиненому ним злочину.
		Зокрема, в ході досудового розслідування, встановлено, що кримінальним проступком ОСОБА_2 , позивачу, як потерпілій, було завдано майнову шкоду в розмірі 56 027,46 грн, про що зазначено в обвинувальному акті. Зазначені матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом були передані до Солом`янського районного суду міста Києва.
		26.04.2021 у порядку спрощеного провадження було розглянуто кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105090000985 від 03.04.2021 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. За результатами розгляду відносно ОСОБА_2 суд ухвалив обвинувальний вирок, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, і призначено покарання у вигляді 200 (двісті) годин громадських робіт. Позивач наголошує, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого відповідачем, їй завдано майнової шкоди у розмірі 56 027,46 грн.
		Як зазначає позивач, вказана сума шкоди підтверджується й іншими письмовими доказами, що додаються до позовної заяви, а саме те, що ОСОБА_2 отримав у неї грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн підтверджується складеною ним 11.03.2021 власноручно розпискою. Факт оплати нею грошової суми у розмірі 26 027,46 грн підтверджується копією чеку, виписки про безготівковий переказ з онлайн-банкінг АТ «РайффайзенБанкаваль» з її картки номер НОМЕР_3 та заявок, що додаються до позову.
		При цьому, позивач звертає увагу, що відповідно до норм ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Пунктом 7 даної статті передбачено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		Позивач вказує на те, що через необізнаність, нею до початку розгляду кримінального провадження, як потерпілою, не було подано цивільний позов. В зв`язку з чим, вона вимушена звернутися до суду в порядку цивільного судочинства за захистом своїх прав.
		Крім того, позивач звертає увагу, що ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Отже, враховуючи те, що факт (подія) спричинення їй, як позивачу, матеріальної шкоди внаслідок скоєного відповідачем кримінального правопорушення, розмір такої шкоди, як і вина відповідача у спричиненні шкоди встановлені чинним вироком суду від 24.03.2021 у справі №760/9967/21, ці обставини є доведеними та обов`язковими для суду при розгляді цивільної справи.
		Відповідно, враховуючи положення ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. 82 ЦПК України, позивач вважає, що існують всі правові підстави для стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 56 027,46 грн.
		Щодо завдання моральної шкоди, позивач вказує наступне.
		Так, разом з матеріальною шкодою їй була спричинена моральна шкода, яка в порядку п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 23, 1167, 1177 ЦК України та ст. 128 КПК України, має бути відшкодована відповідачем.
		Факт заподіяння моральної шкоди позивач обґрунтовує наступним:
		- душевним стражданням пов`язаним з тим, що будучи одинокою вдовою, якій ніхто не допомагає, втратила значну суму грошових коштів, які довго накопичувала важко працюючи, щоб реалізувати мрію на виготовлення кухні. При цьому, вважає за необхідне зазначити, що вартість кухонних меблів зазвичай в ремонті житла складає найбільший бюджет з посеред інших ремонтних робіт, а тому, накопичити їх займає довготривалий час;
		- оскільки їй було завдано значних душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні її життєвих планів, пов`язаних з забезпеченням необхідних меблів у житло, вже довгий час вона проживає в квартирі без необхідного комфорту, за відсутності кухонних меблів, і це створює неабиякі незручності, дискомфорт. У неї до сьогодні не має кухонного гарнітуру. Це змушує докладати багато додаткових зусиль для організації свого життя;
		- у зв`язку з зазначеними обставинами, порушився її психологічний стан здоров`я, оскільки обман відповідача спричинив глибоке потрясіння, душевне хвилювання, недовіру до людей. Зокрема, вона не може реалізувати своє бажання щодо кухні, оскільки недовіряє будь-якому майстру чи підряднику, підозрює їх в тому, що вони її також можуть обманути. Зазначене підтверджується консультацією невролога;
		- моральні страждання, постійний пригнічений стан та депресія в цілому незадовільно відобразились на погіршенні стану її фізичного стану здоров`я, що виразився в головних болях, порушеннях нормального здорового сну, перенесенні гіпертонічного кризу, періодичного нападу паніки, підвищеній тривожності і плаксивості. Вона вимушена була неодноразово звертатись до різних лікарів, приймати ліки та займатися своїм здоров`ям. Зазначене підтверджується висновками лікарів, випискою з амбулаторної карти;
		- погіршення фізичного та психологічного стану здоров`я позначилося на її роботі, оскільки вона займає посаду головного бухгалтера, відповідно має бути уважною та сконцентрованою, щоб не допустити помилок. Проте, протиправні дії відповідача спричинили такі моральні страждання та порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок чого була порушена її концентрація уваги, вона відчула сильний душевний біль, а тому вимушена була довше виконувати свою роботу, та по декілька разів її переробляти через наявність помилок;
		- душевними хвилюваннями через те, що відповідач визнаючи свою провину в документації кримінального провадження, ухиляється від сплати їй належної компенсації, зокрема, з 08.04.2021 так і не зв`язався з нею, на деякі її смс-повідомлення повернути кошти обіцяв, що зробить це найближчим часом, але в подальшому ігнорує її звернення, наразі не відповідає на дзвінки, і до сьогодні не відшкодував завдану шкоду;
		- вчиненням ряду дій щодо відновлення свого порушеного права: пошуки відповідача, поїздки до нього додому, поїздки до поліції, пошук можливості захистити себе, звернення до лікарів, юристів, до суду тощо;
		- вона вимушена і далі витрачати свої грошові кошти (зокрема, на судовий збір у розмірі 2 270 грн.).
		Позивач вказує, що у сукупності всі зазначені факти завдали їй душевних переживань та страждань.
		Позивач наголошує, що винність дій відповідача була повністю доведена вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 (справа №760/0067/21).
		Тому, враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та заподіяння як матеріальної та моральної шкоди, позивач вважає розумним, виваженим та справедливим визначити розмір моральної шкоди, виходячи із зазначених наслідків та моральних переживань, в розмірі 35 000,00 грн. 
		Враховуючи зазначене, а також наявність шкоди та протиправність дій заподіювача, наявність протиправного зв`язку між шкодою і його протиправним діянням, його встановлену вину, на думку позивача, є всі підстави для відшкодування моральної шкоди у визначеному розмірі. 
		Таким чином, позивач просить задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 56 027,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 35 000,00 грн.
		 
		Щодо правової позиції відповідача
		Відзив на позовну заяву не надійшов.
		Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
		Відповідно до наданої довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим не значиться (а.с. 66). 
		Як вбачається з листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України №6.2-6510/6-22 від 14.10.2022 р., який надійшов на адресу суду 24.10.2022 та зареєстрований за вх. № 44650, за наявною в ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 72).
		Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
		Згідно з п. 5  Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані  протягом 30  календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.
		За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
		Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження з копіями позовної заяви та доданих до неї документів. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.
		Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 69).
		Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, суд 26.10.2022 та 18.05.2023 робив оголошення для відповідача про розгляд даної справи на офіційному сайті судової влади (а.с. 76, 77), https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/gromadyanam/111/1425100/).
		Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.
		Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
		Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
		Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
		Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
		Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання а також шляхом оголошення через сайт судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
		Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
		Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		 
		Встановлені судом фактичні обставини справи
		Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
		Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 ОСОБА_2 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді 200 /двісті/ годин громадських робіт (а.с. 48-50). 
		Вказаним вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 760/9967/21, встановлено наступні обставини:
		«Обвинувачений ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, в інтернет-месенджері «Вайбр» у групі «ІНФОРМАЦІЯ_4» розмістив оголошення щодо виготовлення меблів. У березні 2021 року до нього звернулась ОСОБА_1 , яка попросила виготовити меблі для кухні. Домовившись за ціну виготовлення меблів, ОСОБА_2 , маючи протиправний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , взяв у останньої передоплату в сумі 30 000 гривень.
		11.03.2021 року приблизно о 09.30 год., ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. В. Гвела, 16 у приміщенні магазину «ВІЯр» оформив замовлення на своє ім`я на суму 26 027,46 гривень, та сказав ОСОБА_1 , що це її замовлення, після чого вона його оплатила.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої, ОСОБА_2 повернувся сам до магазину, та попросив менеджера магазину «ВІЯр» скасувати замовлення, який погодився, і він зміг оплатити інше замовлення.
		Грошові кошти в сумі 30 000 грн., які ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 готівкою, він витратив на власні потреби.
		Таким чином, ОСОБА_2 шляхом обману заволодів грошима ОСОБА_1 на загальну суму 56 027,00 гривень.
		Своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України».
		У вказаному вироку суду також зазначено: 
		«В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
		До обвинувального акта долучено письмову заяву ОСОБА_2 , яка складена за участю захисника Косянчука В.Д., в якій ОСОБА_2 зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.
		Також, у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло суть встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений потім оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.
		Крім того, у цій заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
		Потерпіла ОСОБА_1 також в своїй заяві зазначила про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, обмеженням права на апеляційне оскарження та розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку».
		При винесенні такого вироку судом встановлено та враховано, що: 
		«Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодів чужим майном шляхом обману.
		Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
		ОСОБА_2 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
		При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та фактичні обставини вчинення, те, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, щиро розкаюється у вчиненому, не працює, постійне джерело доходу відсутнє, та вважає за необхідне призначити покарання у виді громадських робіт. Визначена вироком вид та міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень».
		До позовної заяви ОСОБА_1 долучено: копію розписки від 11.03.2021 (а.с. 15), копії заявок від 11.03.2021 на товар (а.с. 16, 17, 18, 19, 20), копію квитанції на суму 26 027,46 грн (а.с. 21), копію виписки з банку про оплату товару на суму 26 027,46 грн (а.с. 22), копію протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.04.2021 (а.с. 23-24), копію рапорту від 02.04.2021 (а.с. 25), копію витягу з ЄРДР від 12.04.2021 (а.с. 26), копію протоколу допиту підозрюваного від 14.04.2021 (а.с. 27-29), копію протоколу допиту потерпілого від 03.04.2021 (а.с. 30-32), копію допиту свідка від 09.04.2021 (а.с. 33-34), копію заяви щодо визнання своєї винуватості (а.с. 35-36), копію повідомлення про підозру від 14.04.2021 (а.с. 37-40), копію обвинувального акту (а.с. 41-44), копію вимоги вих. № 355 від 08.04.2021 (а.с. 45), копію письмових пояснень ОСОБА_2 (а.с. 46-47). 
		 
		Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права 
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
		Вирішуючи спір, суд в кожній справі має з`ясувати характер правовідносин сторін і встановити, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування шкоди при такому виді правовідносин.
		Матеріалами справи підтверджено, позивачу надано статус потерпілої особи в кримінальному провадженні, відомості про яке 12.04.2021 були внесені до ЄРДР за № 12021105090000985 (а.с. 26).
		Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 ОСОБА_2 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні, а саме у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді 200 /двісті/ годин громадських робіт (а.с. 48-50). 
		Вказаним вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №760/9967/21, встановлено обставини заволодіння ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1 шляхом обману на загальну суму 56 027,00 грн та встановлено, що своїми умисними діями ОСОБА_2 скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
		Згідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в межах кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).
		Наведеної правової позиції притримується і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 25.07.2018 у справі № 750/12452/15-ц (провадження № 61-1568зпв18).
		Згідно з положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України факт вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а також вина відповідача ( ОСОБА_2 ) у спричиненні шкоди позивачу ОСОБА_1 у розмірі 56 027,00 грн, що встановлені вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 760/9967/21, - не підлягають доказуванню під час розгляду даної цивільної справи.
		Згідно ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушення шкоди в порядку, передбаченому законом.
		Як передбачено у ч. 1 ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		У відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільний позову в кримінальному процесі, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		З письмових матеріалів справи вбачається, що розгляд обвинувального акту проводився без виклику сторін та цивільний позов в такому, потерпілою ОСОБА_1 не заявлявся. 
		Тому, враховуючи те, що в межах розгляду кримінального провадження позивач не зверталась із відповідним цивільним позовом, вона звернулась в порядку цивільного судочинства із позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, оскільки їй була заподіяна така шкода, внаслідок протиправних дій відповідача.
		За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Згідно положень ст. 1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
		Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 144/1847/21 (провадження № 61-10953св22):
		«Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
		Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
		При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди)».
		Статтею 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
		Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (див., зокрема, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 761/5084/16-ц, провадження № 61-10049 св 18).
		В даному випадку, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.
		Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Матеріальні збитки позивача становлять 56 027,46 грн., що підтверджується вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 760/9967/21 (а.с. 48-50); копією долученої до позовної заяви розписки, складеної 11.03.2021 (а.с. 15), з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримав в якості авансу за виготовлення кухні 30 000,00 грн; копією чеку та виписки про безготівковий переказ з онлайн-банкінг АТ «РайффайзенБанкаваль», з яких підтверджується факт оплати позивачем грошових коштів у розмірі 26 027,46 грн.
		При цьому, на підставі вироку суду, який набрав законної сили, суд встановив факт, що 11.03.2021 ОСОБА_2 шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 на загальну суму 56 027,00 грн. 
		Як стверджує позивач, відповідна шкода відповідачем у добровільному порядку не відшкодована. Відповідач зазначеного не спростував. 
		Враховуючи викладене, вбачається правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків.
		 
		Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21):
		«Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
		По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
		Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».
		Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
		Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
		У постанові Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок про те, що: «будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом».
		Як зауважив Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі № 572/3209/17, розмір грошового відшкодування моральної шкоди становить предмет оціночної діяльності суду та визначається залежно від визначених Цивільним кодексом України критеріїв з урахуванням вимог розумності та справедливості, а не на підставі висновку експертизи.
		Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		На думку суду, безспірним є той факт, що внаслідок протиправних дій відповідача, який шляхом обману заволодів грошовими коштами позивача, що встановлено вироком Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/9967/21, остання зазнала моральних страждань.
		Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд приймає до уваги обсяг душевних й психічних страждань, які перенесла позивач від дій відповідача, оскільки судом встановлено, що неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача потерпілій (позивачу) завдано немайнових втрат. Спричинена неправомірними діями відповідача моральна шкода полягає у душевному хвилюванні, руйнуванні життєвих планів, створення незручності та дискомфорту, порушенні звичних зв`язків тощо, крім того, через такі дії відповідача позивач втратила свої заощадження, була змушена докладати зусиль для відновлення свого попереднього стану.
		За таких обставин, суд дійшов висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачу.
		При визначенні моральної шкоди, суд враховує те, що протиправні дії відповідача спричинили погіршення фізичного та психологічного стану позивача, що підтверджується наданими суду копіями: консультативного висновку лікаря від 12.04.2021 (а.с. 51), консультацією невролога від 22.06.2021 (а.с. 52), витягом з декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 19.06.2921 (а.с. 53), випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12.04.2021 (а.с. 54-55, 56-57).
		Враховуючи наведене, внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , позивач беззаперечно зазнала душевних та моральних страждань.
		При цьому, суд бере до уваги, в т.ч. тривалість душевних страждань позивача, а також те, що відповідачем в добровільному порядку суму завданої ним матеріальної шкоди позивачу відшкодовано не було. 
		З урахуванням обставин даної конкретної справи, виходячи з принципів справедливості, виваженості та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.
		Суд враховує, що як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		 
		Щодо судового збору
		Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З урахуванням задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 270,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 58).
		 
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 206, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2  ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП:  НОМЕР_2 , адреса реєстрації:  АДРЕСА_2 ; адреса проживання:  АДРЕСА_3 ), на користь  ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ):  
		- 56 027,00 грн (п`ятдесят шість тисяч двадцять сім гривень) матеріальної шкоди;
		- 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень) моральної шкоди;
		- 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
		 
		Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя Л. Л. Зуєвич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...