Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/148/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано судом: 27.02.2024. Зареєстровано: 28.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2024.
Дата набрання законної сили: 27.02.2024
Номер судового провадження: A/855/406/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/148/23                                                                       Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А.
		                                                                              Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  27 лютого 2024 року                                                                                         м. Київ
		  Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача                                    Вівдиченко Т.Р.
		Суддів                                                      Кузьмишиної О.М.
		                                                                 Ключковича В.Ю.
		За участю секретаря                               Заміхановської Д.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 16.12.2022 р. Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову від 16.12.2022 р., винесену заступником начальника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Інною Якушко, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 163-15 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на користь ОСОБА_1 6006 грн. 80 коп., з яких: 536 грн. 80 коп. - судові витрати по сплаті судового збору; 5470 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у випадку здійснення суб`єктом господарювання розрахунку готівкою протягом одного дня, понад установлену пунктом 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29.12.2017 № 148 граничну суму, посадові особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності відповідно до статті 163-15 КУпАП. При цьому, апелянт вказує, що це є триваючим правопорушенням.
		29 січня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Ебубікірова  Еміля Якубовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. У відзиві представник позивача просить розглянути його заяву про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з переглядом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 761/148/23 в суді апеляційної інстанції у розмірі 5470 грн. 00 коп. (витрати на професійну правничу допомогу адвоката). Також, просить зазначену справу розглядати за відсутності представника позивача та за відсутності позивача.
		Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 жовтня 2022 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» що розташована за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12. За результатами перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 03 листопада 2022 року № 34649/26/15/07/ 30217001 (бланк № 004451).
		Згідно Акту (довідки) фактичної перевірки від 03 листопада 2022 року (бланк акту № 004451), перевіркою встановлено, що в порушення вимоги Постанови правління НБУ від 29.12.2017 р. №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ТОВ ОТК «Європлюс», в магазині за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, ч.н.п. № 1, через ПРРО № 4000162461 проведення розрахунок готівкою протягом одного дня по даному платіжному документу (фіскальний чек) на суму у розмірі більшу за 50000,00 грн., а саме: від 22.06.2022 р., фіскальний чек № txN9f0_HPXY, на суму 56002,00 грн. та від 18.08.2022 р., фіскальний чек № gJycUXAQS_Q, на суму 89584,00 грн.
		В подальшому, 06 грудня 2022 року посадовою особою Головного управління ДПС у м. Києві Павлусенком О.М. складено протокол про адміністративне правопорушення № 18636, згідно якого, головний бухгалтер ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 вчинила порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму. Порушено вимоги п.6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (із змінами та доповненнями). Вказане порушення зафіксовано в Акті фактичної перевірки від 03.11.2022  (бланк акту № 004451), відповідальність передбачена ч. 2 ст. 163-15 КУпАП
		Заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Інною Якушко винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 16 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
		Згідно даної постанови, посадовою особою заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Інною Якушко, розглянувши протокол від 06.12.2022 р. № 18636 і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, акт фактичної перевірки № 34649/26/15/07/ 30217001 від 03.11.2022  щодо ОСОБА_1 , яка є головним бухгалтером ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС (код ЄДРПОУ - 30217001), встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлено граничну суму, чим порушено пункт 6 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 р. №148 (із змінами та доповненнями).
		Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.
		Приписами частини 1 статті 163-15 КУпАП передбачено, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Частиною 2 наведеної статті встановлено, що дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення № 148), яке визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.
		Відповідно до пункту 6 розділу ІІ «Вимоги до організації готівкових розрахунків» Положення № 148, суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно.
		Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
		Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
		Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту (довідки) фактичної перевірки від 03 листопада 2022 року (бланк акту № 004451), перевіркою встановлено, що в порушення вимоги Постанови правління НБУ від 29.12.2017 р. №148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ТОВ ОТК «Європлюс», в магазині за адресою: м.Київ, вул. Верхній Вал, 28/12, ч.н.п. № 1, через ПРРО № 4000162461 проведення розрахунок готівкою протягом одного дня по даному платіжному документу (фіскальний чек) на суму у розмірі більшу за 50000,00 грн., а саме: від 22.06.2022 р., фіскальний чек № txN9f0_HPXY, на суму 56002,00 грн. та від 18.08.2022 р., фіскальний чек № gJycUXAQS_Q, на суму 89584,00 грн (а.с. 19 звор. -21).
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06 грудня 2022 року № 18636, головний бухгалтер ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 вчинила порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму. Порушено вимоги п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (із змінами та доповненнями). Вказане порушення зафіксовано в Акті фактичної перевірки від 03.11.2022  (бланк акту № 004451), відповідальність передбачена ч. 2 ст. 163-15 КУпАП (а.с. 22).
		Пунктом 39 розділу ІV Положення № 148 передбачено, що установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). 
		Положеннями пункту 23 розділу ІІІ Положення № 148 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
		Згідно пунктів 25-26 розділу ІІІ Положення № 148, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим. Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжних ознак та обміну банкнот, розмінних та обігових монет національної валюти України.
		Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.
		У відповідності до пункту 40 розділу IV Положення № 148, касир здійснює записи з касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з п. 18 розділу II Положення № 148, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в п. 31 розділу III Положення № 148. Отже, бухгалтер відповідальний за облік касових операцій і роботу з касовими документами, оскільки до його обов`язків входить виписування та оформлення касових ордерів.
		Згідно п. 33 Положення №148, прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості.
		Бухгалтер (відповідальна особа установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) має право здійснювати реєстрацію касових ордерів і видаткових відомостей за допомогою комп`ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування відповідних касових документів. 
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач, як головний бухгалтер ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС», є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 163-15 КУпАП.
		Матеріали справи свідчать, як підставу для задоволення позову, позивачем вказано, що відповідачем пропущено строк давності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
		З даного приводу, слід зазначити наступне.
		Відповідно до вимог статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). 
		Отже, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
		У відповідності до пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
		Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
		У свою чергу, норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення».
		Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
		Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку (в даному випадку це дата фіскальних чеків 22.06.2022 р. та 18.08.2022 р.).  
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 761/25397/16-а наголосив, що порушення порядку проведення розрахунків є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку.
		Даний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17, від 24 січня 2019 року у справі №203/28/17 (2-а/0203/31/2017).
		Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що порушення, передбачене частиною 2 статті 163-15 КУпАП, є триваючим колегія суддів вважає безпідставними.
		Оскільки правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не носить характер триваючого, на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності (16.12.2022).
		Як наслідок, відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
		Щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача понесених ним у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу в розмірі 5470,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Приписи ч.ч. 1-2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Водночас, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
		При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
		Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Матеріали справи свідчать, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем надано: 
		- Договір про надання юридичних послуг від 01 грудня 2022 року № 1002/23; 
		- акт приймання-передачі наданих послуг №47 від 16 лютого 2023 року;
		- квитанцію до платіжної інструкції від 16.02.2023 №0.0.2862475950.1 на суму 5470,00 грн.
		Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг №47 від 16 лютого 2023 року, позивачу в першій інстанції були надані настуні послуги:
		1. Вивчення, правовий аналіз матеріалів та надання правового висновку щодо визнання протиправною та скасування постанови від 16.12.2022 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 18636 від 06.12.2022 та акту фактичної перевірки № 34649/26/15/07/ 30217001 від 03.11.2022, закрити справу про адміністративне правопорушення - 0,35 год, вартість 1914,50 грн.;
		2. Складення позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови від 16.12.2022 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 18636 від 06.12.2022 р. та акту фактичної перевірки № 34649/26/15/07/ 30217001 від 03.11.2022, закрити справу про адміністративне правопорушення - 0,65 год, вартість 3555,50 грн. Разом 5470,00 грн.
		З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
		Водночас, при визначенні суми компенсації витрат понесених на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, що спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.
		На переконання колегії суддів, заявлений до відшкодування позивачем в суді першої інстанції розмір витрат на правову допомогу у сумі 5 470 грн. є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
		З огляду на зазначене, доводи апелянта про неспівмірність стягнутих судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Також, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить розглянути його заяву про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з переглядом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 761/148/23 в суді апеляційної інстанції у розмірі 5470 грн. 00 коп.
		На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано: 
		- Договір про надання юридичних послуг від 01 грудня 2022 року № 1002/23; 
		- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 24.01.2024;
		- платіжну інструкцію від 26.01.2024 №0.3437929483.1 на суму 5470,00 грн.
		Згідно Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг № 1002/23 від 01.12.2022 р., позивачу було надано наступні послуги:
		1. Вивчення, правовий аналіз матеріалів, надання правового висновку щодо представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції по справі № 761/148/23 при перегляді рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023 р. по справі №761/148/23 - 0,35 год, вартість 1914,50 грн.;
		2. Складення відзиву на апеляційну скаргу від 05.01.2024 р. Головного управління ДПС м. Києва на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023 р. по справі № 761/148/23; складення заяви про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з переглядом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.05.2023 р. по справі № 761/148/23 в суді апеляційної інстанції - 0,65 год, вартість 3  555,50 грн. Разом 5  470,00 грн.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказав наступне: «…Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».
		Аналогічні правила застосовуються у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
		Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що: дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмету доказування; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу є необ`ємним за розміром, наявна стала судова практика.
		Також, колегія суддів звертає увагу, що представником позивача було подано до суду апеляційної інстанції лише відзив на апеляційну скаргу. Крім того, у вказаному відзиві заявлено клопотання про розгляд зазначеної справи за відсутності представника позивача та за відсутності позивача. 
		Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2  500,00 грн.
		Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року залишити без змін.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                      Вівдиченко Т.Р.          
		 
		Судді                                                                                           Кузьмишина О.М.
		 
		                                                                                                            Ключкович В.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...