Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/5409/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 28.02.2024. Зареєстровано: 28.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2024.
Дата набрання законної сили: 27.02.2024
Номер судового провадження: 22-ц/803/3276/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/3276/24 Справа № 204/5409/23   Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2024 року                                м. Дніпро
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді Єлізаренко І.А.
		суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
		за участю секретаря Попенко Ю.К.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данильченка Михайла Сергійовича на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради про захист прав споживача,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП Теплоенерго Дніпровської міської ради про захист прав споживача.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 26 листопада 2021 року він придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 листопада 2021 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною О.В., за номером 5-569. Позивач вказує, відповідно до розрахунку відповідача ним було виявлено заборгованість попереднього власника квартири по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період до 26 листопада 2021 року. Позивач зазначає, у зв`язку з вищевказаними обставинами, він на адресу відповідача направив лист з проханням виключити з обліку по особистому рахунку № НОМЕР_1 за період до 26 листопада 2021 року заборгованість попередніх власників квартири. Однак, станом на день звернення до суду з вказаною позовною заявою заборгованість, яка виникла за період до 26 лютого 2021 року відповідачем не виключена, відповідь на лист не надана. Позивав вказує, він не брав на себе жодних зобов`язань стосовно погашення зазначеної заборгованості попереднього власника, а став новим власником квартири лише 26 листопада 2021 року. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд зобов`язати КП Теплоенерго виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість за послуги теплопостачання попередніх власників квартири, яка утворилася до 26 листопада 2021 року.
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 до КП Теплоенерго Дніпровської міської ради про захист прав споживача.
		В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Данильченко М.С. просить рішення суду від 26жовтня 2023рокускасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		У відзиві на апеляційну скаргу КП Теплоенерго Дніпровської міської ради просить у задоволенні апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данильченка М.С. відмовити, рішення суду від 26 жовтня 2023 року просить залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.
		Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
		Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, позивач  ОСОБА_1 просив суд зобов`язати КП Теплоенерго виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість за послуги теплопостачання попередніх власників квартири, яка утворилася до 26 листопада 2021 року, посилаючись на те, що він став власником вказаної квартири лише 26 листопада 2021 року, він не брав на себе жодних зобов`язань стосовно погашення зазначеної заборгованості попереднього власника.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не оспорюється ціна (вартість, тарифи) комунальних послуг, які надаються відповідачем, а не визнається заборгованість, що рахується на особовому рахунку, який переоформлений на його ім`я, що утворилася до набуття ним права власності на дану квартиру, при цьому відповідачем вимоги щодо погашення даної заборгованості до нього не заявляються, а відтак жодним чином його права не порушуються.
		Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		   Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		   Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		   Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
		   Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
		   Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		   Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
		   Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
		   Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.
		   Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.
		   Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №176/552/22, від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19.
		У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 з 26 листопада 2021 року є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною О.В. 26 листопада 2021 року за реєстровим №5-569 (а.с. 4).
		З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 286996576 від 26 листопада 2021 року вбачається, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , підстава: договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Рівною О.В. 26 листопада 2021 року за реєстровим №5-569 (а.с.5).
		   З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, станом на період часу із жовтня 2016 року до листопада 2021 року заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії становить 39 865 грн. 18 коп. (а.с.7, 55, 56).
		   Тобто, борг за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою зазначеної квартири у вказаному розмірі утворився ще до набуття права власності позивачем ОСОБА_1 на цю квартиру.
		   21 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до відповідача про виключення з обліку по його особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості за послуги теплопостачання попередніх власників квартири (а.с. 6).
		Слід зазначити, у договорі купівлі-продажу квартири від 26 листопада 2021 року, на підставі якого позивач ОСОБА_1 став власником спірної квартири, не міститься застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні). 
		Також, позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг з теплопостачання попередніх власників вказаної квартири. На позивача не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попереднім власникам, тобто до набуття позивачем у власність квартири.
		   Таким чином,діючим законодавствомне передбаченообов`язкупокупця квартирисплачувати боргипопередніх власників(наймачів)квартири заотримані нимираніше житлово-комунальніпослуги,якщо цепрямо неоговорено вдоговорі купівлі-продажу.
		   Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить із наступного.
		   Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		   Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13  на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		   Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.     При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		   Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17; від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц ; від 11 вересня2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19.
		   З урахуванням фактичних обставин цієї справи, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання КП Теплоенерговиключити зобліку поособовому рахунку№ НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованістьза послугитеплопостачання попередніхвласників квартири,яка утвориласядо 26листопада 2021року, є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачами до 26 листопада 2021 року.
		   Такий  правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 15 березня 2023 року у справі№ 176/552/23, від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20.
		   Слід зазначити, відповідач не визнав і активно заперечував щодо задоволення позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку позивача, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.
		   Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21.
		   Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).
		   У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.
		   За таких обставин, враховуючи, що борг за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою вказаної квартири утворився ще до набуття права власності позивачем ОСОБА_1 на цю квартиру, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Данильченка Михайла Сергійовича  задовольнити.
		Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради про захист прав споживача  скасувати.
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради про захист прав споживача  задовольнити.
		Зобов`язати Комунальне підприємство Теплоенерго Дніпровської міської ради виключити з обліку по особовому рахунку  ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість за послуги теплопостачання попередніх власників квартири, яка утворилася до 26 листопада 2021 року у розмірі 39 865 грн. 18 коп.
		   Стягнути із Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) на користь держави судовий збір у розмірі 2684 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя І.А.Єлізаренко 
		 
		 
		 
		Судді  Т.П.Красвітна
		 
		 
		О.В.Свистунова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...