Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/30790/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 28.02.2024. Зареєстровано: 28.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2024.
Дата набрання законної сили: 17.04.2024
Результат оскарження 17.04.2024 Вінницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/127/3951/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/30790/23
		Провадження № 2/127/3951/23
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 лютого 2024 рокумісто Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області
		в складі: головуючого судді Бойко В.М.,
		при секретарі Поперечної А.О.,
		представника відповідача ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вінницяагропроектбуд» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Свої вимогимотивує тим,що 23.12.2016року позивачбув призначенийна посадузаступника директораТОВ «Вінницяагропроектбуд».Наказом №8від 12.09.2023року ОСОБА_2 було звільненоіз займаноїпосади напідставі п.4ст.40КЗпП України,у зв`язкуіз прогуломбез поважнихпричин.Вважаючи своєзвільнення незаконним,та таким,що невідповідає вимогамзаконодавства,позивач зазначає,що у телефонній розмові 12.09.2023 року він повідомив директора ТОВ Вінницяагропроектбуд ОСОБА_4 про те, що ним ініційоване досудове розслідовання за фактами розкрадання посадовими особами ТОВ Вінницяагропроектбуд сільгосппродукції. Після цього, позивач та його дружина ОСОБА_5 були негайно звільнені з підприємства. 05.09.2023 року позивач отримав вимогу від адміністрації ТОВ Вінницяагропроектбуд про необхідність надання усних та письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі. Однак, зі змісту цієї вимоги неможливо встановити крайній строк надання таких пояснень. У подальшому, 14.09.2023 року позивач отримав лист від адміністрації ТОВ «Вінницяагропроектбуд із завіреною копією наказу №8 від 12.09.2023 року про звільнення за прогул без поважних причин. У наказі відсутня відмітка про знайомлення позивача з наказом, та про отримання ним трудової книжки. Крім того, наказ № 8 від 12.09.2023 року Про звільнення за прогул був винесений без отримання пояснення від заступника директора Демиденка М.Г., що є суттєвим при винесенні дисциплінарного стягнення. Позивач також вказує, що із ним не проведено повного розрахунку заборгованості по заробітній платі та не виплачена компенсація за невикористану відпустку. За таких обставин, просив визнати незаконним та скасувати наказ №8 від 12.09.2023 «Про звільнення за прогул», поновити ОСОБА_2 на роботі в ТОВ «Вінницяагропроектбуд» з дати звільнення на посаді заступника директора, а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.
		Ухвалою суду від 09.10.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків. 
		11.10.2023 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків. 
		Ухвалою суду від 12.10.20223 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. 
		Користуючись своїм правом, 07.11.2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позовної заяви відмовити. Заперечуючи щодо позовних вимог, зазначає, що позивач наказом від 23.12.2016 року №20 призначений на посаду заступника директора у ТОВ «Вінницяагропроектбуд». Однак, починаючи з 29.08.2023 року по 31.08.2023 року позивач не виходив на роботу по місцю роботи за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено акти про відсутність працівника на роботі 29, 30 та 31 серпня 2023 року. Протягом усього часу відсутності на роботі від ОСОБА_2 будь-яких пояснень щодо причин своєї відсутності не надано. Відтак 01.09.2023 ТОВ «Вінницяагропроектбуд» направлено письмову вимогу до ОСОБА_2 про необхідність невідкладно прибути до керівника підприємства для надання усних чи письмових пояснень та/або надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі, надати відповідні документи, які засвідчують причину відсутності. Даний лист був вручений ОСОБА_2 особисто. Після чого ОСОБА_2 було звільнено за прогул, про що останній був повідомлений листом від 12.09.2023 року вих. №20 та надано завірену копію наказу. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає відсутніми підстави для скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Разом з тим, 15.11.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 який вказав, що відповідачем жодним чином не спростовується його доводи щодо незаконності звільнення з роботи та безпідставної невиплати заробітної плати та інших обов`язкових виплат. Позивач не був обізнаний про своє звільнення та продовжував виконувати роботу до 12.09.2023 року. Про те, що складають акти про відсутність позивача на робочому місці, йому повідомив головний агроном ОСОБА_6 . Також ОСОБА_6 повідомив, що приїздив директор ОСОБА_4 і примушував його підписати акти відсутності на роботі позивача, не зважаючи на заперечення агронома ОСОБА_6 . Також позивача поінформував завідуючий складом ОСОБА_7 , що його обманним шляхом заставили підписати акти відсутності ОСОБА_2 на роботі. Своє звільнення позивач пов`язує виключно з упередженим ставленням, можна сказати помстою, співзасновників ТОВ «Вінницяагропроектбуд» ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , в зв`язку з тим, що ним був викритий факт зловживання даними особами своїм службовим становищем та здійснення ними крадіжки в значних розмірах. Крім того, наказ № 8 від 12.09.2023 року Про звільнення за прогул був винесений без отримання пояснення від заступника директора Демиденка М.Г., що є суттєвим при винесенні дисциплінарного стягнення.
		Ухвалою суду від 07.12.2023 року прийнято заяву про зміну предмету позову. 
		Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Перше судове засіданнясудом було призначено на 08.11.2024 року о 12 год. 20 хв. При цьому, позивач подав заяву про зміну предмету позову 15.11.2024 року, тобто вказана заява подана по закінченню строків, встановлених законом. З огляду на викладе, суд (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) дійшов висновку про залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову.
		В судове засідання, яке призначалося за погодженням із сторонами на 20.02.2024 року о 12 год. 20 хв. позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися. На адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 20.02.2024 року через відділ прийому та реєстрації Вінницького міського суду Вінницької області було особисто подано заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікуванні до 20.02.2024 року. При цьому, будь яки-доказі на підтвердження даного суду не надано. Разом з тим, суд також зауважує, що позивач та його представник неодноразово не з`являлися у судове засідання. Так, на судові засідання, які призначалися 08.11.2024 року на 11 год. 30 хв, 07.12.2023 року на 11 год. 00 хв., 10.01.2024 року на 15 год. 00 хв., 23.01.2024 року на 14 год. 30 хв. ні позивач, ні його представник не з`являлися. Враховуючи вищевикладене, та те, що дана категорія справ підпадає під скороченні терміни розгляду справи (малозначна справа, трудовий спір) суд (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) ухвалив визнати неповажною причини неявки в судове засідання позивача та його представника, та провести розгляд справи у їхню відсутність за наявності наявних у справі доказів, оскільки із позивачем та його представником було узгоджено дату судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.02.2024 року та та розпискою про явку в судове засідання (а.с.115-116). 
		Крім того, без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання залишено без задоволення заяву про допит позивача як свідка від 12.10.2023 року, клопотання про допит ОСОБА_5 як свідка від 12.10.2023 року та про витребування доказів від 12.10.2023 року.
		Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
		Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами трудового законодавства.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 23.12.2016 року прийнятий на посаду заступника директора у ТОВ «Вінницяагропроектбуд» на підставі наказу 23.12.2016 року №20, що підтверджується записом з трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.13-14).
		29.08.2023 року, 30.08.2023 року та 31.08.2023 року 2023 року о 16:45 годині працівниками ТОВ «Вінницяагропроектбуд» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 складені акти про те, що заступник директора ТОВ «Вінницяагропроектбуд» Демиденко М.Г. був відсутній по місцю роботи з 08:00 по 16:45 год. за адресою: АДРЕСА_1 , на момент складення відповідних актів причина неявки на роботу невідома (а.с.53-55).
		31.08.2023 року заступником директора ТОВ «Вінницяагропроектбуд» Грицуном Олександром подана доповідна записка директору товариства та повідомлено, що заступник директора ОСОБА_2 з 29.08.2023 року по 31.08.2023 року не виходив на роботу по місцю роботи за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідні акти. Впродовж всього часу відсутності на роботі заступник директора ОСОБА_2 будь-яких пояснень щодо причин своєї відсутності не надав. Виробничих завдань поза межами робочого місця не доручалося та запропоновано звернутися до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про надання письмових пояснень щодо причин його відсутності на роботі з 29.08.2023 року по 31.08.2023 року та надання відповідних документів, які засвідчують причини відсутності (а.с.56).
		01.09.2023 року ТОВ «Вінницяагропроектбуд» було направлено вимогу ОСОБА_2 про необхідність письмового пояснення причин відсутності на роботі, у зв`язку із тривалою відсутністю на робочому місці у ТОВ «Вінницяагропроектбуд» за адресою: АДРЕСА_1 , з 29 серпня 2023 року та/або невідкладно прибути до керівника товариства для надання усних та письмових пояснень щодо причин відсутності, а також надати документи на підтвердження поважності причин відсутності на роботі з 29 серпня 2023 року (а.с.15).
		Наказом від 12 вересня 2023 року №8 заступника директора ОСОБА_2 звільнено з 12.09.2023 року у зв`язку із прогулом без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, з проведенням остаточного розрахунку, враховуючи, що останнім робочим днем є 28.08.2023 року. Копія даного наказу надіслана ОСОБА_2 листом від 12 вересня 2023 року №20 (а.с.17-19).
		Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір  це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).
		Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
		Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Прогул  це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня (постанова Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц).
		При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).
		Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причин такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
		Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 308/12855/19 (провадження № 61-3130св21).
		Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.
		Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18).
		Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
		Отже для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
		Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно з пунктом 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.
		Як достеменно встановлено судом позивач був відсутній на робочому місці, яким є: АДРЕСА_1 , 29.08.2023 року, 30.08.2023 року та 31.08.2023 року, факт відсутності на робочому місці зафіксовано актами, оформленими працівниками ТОВ «Вінницяагропроектбуд», відповідно у кожен день його відсутності, доповідною запискою заступника дтектора підприємства.
		Суд критично оцінює доводи ОСОБА_2 щодо не встановлення відповідачем поважності причин його відсутності та відсутність вказівки щодо кінцевої дати для можливості надання відповідних пояснень.
		Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17, а також у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-2801цс15).
		Зважаючи на відсутність ОСОБА_2 на робочому місці, відповідач як роботодавець вживав заходів, направлених на отримання від позивача пояснень про причини відсутності, зокрема, шляхом направлення листа, що як не заперечується позивачем ним отриманий. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку для роботодавця щодо встановлення строку для надання письмових пояснень, а відтак не зазначення такого строку ТОВ «Вінницяагропроектбуд» у листі не може свідчити про порушення вимог трудового законодавства. Тобто позивач був обізнаний щодо необхідності як надання письмових пояснень власної відсутності на робочому місці, так і доказів поважності такої відсутності, однак, письмових пояснень роботодавцю не подав. Крім того,суду також не надано доказів поважсноті неявки на роботу у вказаний період.
		За наведеногопозивачем не доведено поважні причини відсутності його на робочому місці з 29 по 31 серпня 2023 року, що є підставою для звільнення відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.
		При цьому суд не бере до уваги твердження позивача, що його звільнення пов`язане з переслідуванням у зв`язку з тим, що ним виявлено факт зловживання даними особами своїм службовим становищем та здійснення ними крадіжки в значних розмірах.
		Щодо відомостей про реєстрацію за заявою ОСОБА_5 від 04.10.2023 року та ОСОБА_3 17.10.2023 року в ЄРДР кримінальних проваджень, то слід зазначити, що вказане не стосується незаконного звільнення позивача, тому суд не приймає дані докази до уваги (а.с.78-79).
		Таким чином, суд дійшов висновку про те, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із прогулом відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, діяв у межах та у відповідності до норм чинного трудового законодавства України, і позивач не довів порушення відповідачем вимог законодавства під час його звільнення.
		Твердження позивача про відсутність у оспорюваному наказі від 12.09.2023 року №8 відмітки про ознайомлення його з наказом та отримання трудової книжки, то такі обставини не можуть бути взяті судом до уваги, оскількине впливають на наявність факту порушення трудової дисципліни позивачем, за що до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
		Враховуючи, щозвільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП Українивідбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Вінницяагропроектбуд» від 12.09.2023 року № 8.
		Вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у даному випадку є похідними вимогами від основної вимоги про визнання наказу відповідача протиправним та його скасування. Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні основної позовної вимоги, похідні вимоги теж не підлягають задоволенню.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати залишити за позивачем.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 29, 40, 84, 139, КЗпП України, Законами України «Про відпустки» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 13, 77-79, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд» про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- відмовити.
		Судові витрати залишити за позивачем. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницяагропроектбуд», м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82, офіс 538, код ЄДРПОУ 35949905. 
		Повний текст судового рішення складено 26.02.2024 року. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...