Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 743/380/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2024. Зареєстровано: 29.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 29.03.2024
Номер судового провадження: 1-кп/737/11/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022270340002821

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Номер провадження 1-кп/737/11/24        Справа № 743/380/23
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 лютого 2024 року     селище Куликівка
		 
		Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши у порядку спеціального судового провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Куликівка кримінальне провадження за №12022270340002821від 11червня 2022року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кемеровської області, м. Юрга, Російської Федерації, проживаючий в АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил російської федерації, який проходить військову службу у НОМЕР_1 окремій бригаді матеріально-технічного забезпечення 41-ої загальновійськової Червонопрапорної армії (41А, в/ч НОМЕР_2 ) оперативного військового об`єднання ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
		за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
		З 20 лютого 2014 року всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі і вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року №36/103, від 16 грудня 1970 року №2734(ХХV), від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), ст.ст. 1, 2 Конституції України на територію України, а саме на територію півострова Крим розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі - ЗС рф), приховане твердженням керівників російської федерації (далі - РФ) про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території. З того часу РФ продовжує здійснювати ефективний контроль над цією територією.
		Протягом березня та на початку квітня 2014 року, паралельно до подій у Криму, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС рф представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьк створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганськ - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
		Організовані збройні групи «ДНР», «ЛНР» з моменту утворення перебувати під відповідальним командуванням, яке своєю чергою контролювалося і координувалося РФ. Вказані групи, починаючи з квітня 2014 року, систематично брали участь у військових діях проти СБУ, ЗСУ та інших Сил оборони України. Громадяни РФ, які були представниками збройних сил, органів поліції, органів державної безпеки, розвідувальних органів РФ, брали активну участь в організації та керівництві діяльністю незаконних збройних формувань ДНР, ЛНР. На початку квітня 2014 року на території Донецької області України створено непередбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, було озброєне вогнепальною зброєю, вибухівкою, тяжким військовим озброєнням та військовою технікою. В зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «ДНР», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму воєнного стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили та матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Підрозділи вказаного формування 12 квітня 2014 року захопили м. Слов`янськ, м. Краматорськ та низку менших населених пунктів Донецької області. Надалі ці підрозділи дислокувались в різних населених пунктах і місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва. З початком антитерористичної операції 14 квітня 2014 року ці незаконні збройні формування (далі - НЗФ) вступали в збройні сутички з СБУ та ЗСУ за контроль над частинами території України. Зоною проведення антитерористичної операції було охоплено Донецьку і Луганську області (з 14 квітня 2014 року), а також Ізюмський район та м. Ізюм Харківської області. Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року Уряду України вдалося повернути під свій контроль деякі території Донецької та Луганської областей, але з того часу певні частини цих регіонів залишилися непідконтрольними Уряду.
		РФ для забезпечення вказаної діяльності НЗФ навесні 2014 року здійснила концентрацію військової техніки та розгортання відповідної військової інфраструктури та логістичних вузлів РФ біля кордону з Україною. У травні-червні 2014 року підтримувані РФ НЗФ разом із ЗС рф захопили контроль над частиною державного кордону України з РФ і утримують його до цього часу. З 2014 року РФ здійснювала поставку важкої зброї та іншого військового обладнання до НЗФ «ДНР» та «ЛНР», а також фінансування НЗФ «ДНР», «ЛНР». На території РФ були створені навчальні табори для представників НЗФ «ДНР» та «ЛНР». РФ надавала місця позбавлення волі, зокрема СІЗО, лікувальні заклади для досягнення цілей НЗФ «ДНР», «ЛНР». На території РФ відбувається набір та вербування осіб для участі у збройному конфлікті на боці «ДНР», «ЛНР». З серпня 2014 року представники ЗС рф та окремі підрозділи ЗС рф брали безпосередню участь у військових діях на території України, а територія РФ використовується для здійснення безпосередніх нападів на територію України. Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VІІ встановлено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.
		З 30 квітня 2018 по 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» Об`єднаним оперативним штабом ЗСУ проводилася Операція Об`єднаних сил, спрямована на військову протидію діяльності збройних формувань рф та проросійських незаконних збройних формувань на сході України.
		24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку, ЗС рф та інші збройні формування рф здійснили ракетно-артилерійські удари, бомбардування авіацією по всій території України, а також розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території АРК, у якому беруть активну участь також представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців так званих «ДНР» та «ЛНР», створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ. З того моменту Україна здійснює збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Закони та звичаї війни (міжнародне гуманітарне право) застосовуються з моменту виникнення збройного конфлікту або часткової чи цілковитої окупації держави, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив (ст. ст. 2(1), 2(2), 3(1) спільні для Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949, які ратифіковані Україною із застереженнями Указом ПВР УРСР від 03.07.1954 та з подальшим зняттям застережень Законом України № 3413-ІV від 08.02.2006).
		Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України щодо принципу дружнього ставлення до міжнародного права мають враховуватися приписи чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та практику тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абз. третій пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016 у справі № 1-1/2016). Зокрема, на підставі ст. 12(3) Римського статуту Міжнародного кримінального суду заявами від 09.04.2014, 08.09.2015 Україна визнала юрисдикцію цього міжнародного юрисдикційного органу; як держава-член ООН, зважаючи на резолюції 808(1993) від 22.02.1993 та 827(1993) від 25.05.1993, ухвалені Радою Безпеки ООН, Україна визнала юрисдикцію Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчиненні на території Югославії (далі МТКЮ).
		Відповідно до рішення Апеляційної палати МТКЮ у справі щодо ОСОБА_8 від 02.10.1995, збройний конфлікт існує щоразу, коли існує застосування збройної сили між державами (міжнародний збройний конфлікт) або тривале збройне насильство між державними органами влади та організованими збройними групами або між такими групами всередині держави (збройний конфлікт неміжнародного характеру). До моменту досягнення загального миру після припинення військових дій; або, у випадку збройного конфлікту неміжнародного характеру - до досягнення мирного врегулювання міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території воюючих держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка знаходиться під контролем сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії.
		Попри те, що в міжнародному гуманітарному праві (далі - МГП) немає загального визначення «міжнародного збройного конфлікту», МКС, посилаючись на загальну статтю 2 Женевських конвенцій 1949 року та відповідну судову практику МТКЮ вважає «збройний конфлікт міжнародним за своїм характером, якщо він відбувається між двома і більше державами; це поширюється на часткову або повну окупацію території іншої держави незалежно від того, чи натрапляє ця окупація на збройний спротив чи ні».
		Збройний конфлікт, що відбувається на території держави, «може стати міжнародним або, залежно від обставин, мати міжнародний характер поряд із внутрішнім збройним конфліктом - якщо (і) інша держава втручається в цей конфлікт через свої війська (пряме втручання), або (і) деякі учасники внутрішнього збройного конфлікту діють від імені іншої держави (непряме втручання)».
		Щоб визначити, чи підпадає ситуація під ситуацію (іі), МКС дотримується тесту «загального контролю», який був розроблений МТКЮ, відповідно до якого конфлікт є міжнародним, коли іноземна держава «відіграє роль в організації, координації або плануванні військових дій військової групи, на додаток до фінансування, навчання та оснащення або забезпечення оперативної підтримки цієї групи». Це дозволило МКС зробити висновок, що «міжнародний збройний конфлікт існує у випадку збройних дій між державами через їхні відповідні збройні сили або через інших учасників, які діють від імені держави».
		Пряме втручання збройних сил держави або непряме втручання держави, що діє через посередників недержавних сил, може призвести до інтернаціоналізації неміжнародного збройного конфлікту, доки держави протистоять одна одній. Пряме та непряме втручання, яке не призведе до того, що дві держави протистоять одна одній, не зробить неміжнародний конфлікт міжнародним. Що стосується необхідного ступеня контролю іншої держави над недержавними силами, необхідного для встановлення того, чи збройний конфлікт неміжнародного характеру став інтернаціоналізованим, застосовується критерій «загального контролю», за яким держава може здійснювати необхідний ступінь контролю, якщо вона відіграє роль в організації, координації або плануванні військових дій військового угруповання, на додаток до фінансування, навчання та оснащення або надання оперативної підтримки цій групі.
		Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, що набрала чинності для України 24.08.1991, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника, окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
		До моменту досягнення загального миру після припинення військових дій; або, у випадку збройного конфлікту неміжнародного характеру - до досягнення мирного врегулювання міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території воюючих держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка знаходиться під контролем сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії.
		Викладене дозволяє зробити висновок, що з моменту установлення РФ з застосуванням збройних формувань контролю над територією АР Крим та м. Севастополя, включаючи військові об`єкти та органи державної влади, видачу РФ розпоряджень населенню, що проживає на території АР Крим та м. Севастополя та подальшу заміну державної влади на вказаній території російською федерацією, розміщення РФ військових сил на вказаній території з метою забезпечення влади РФ з 20 лютого 2014 року, розпочався міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ і наразі територія Криму знаходиться в стані продовжуваної військової окупації РФ. Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VІІ встановлено, що Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. Факт окупації російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя встановлено і засуджено Генеральною Асамблеєю ООН, зокрема резолюціями 71/205 від 19.12.2016, 72/190 від 19.12.2017, 73/263 від 22.12.2018, 74/168 від 18.12.2019, 75/192 від 16.12.2020 про ситуацію з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь, Україна, а також резолюціями 73/194 від 17.12.2018, 74/17 від 09.12.2019 про проблему мілітаризації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, Україна, а також районів Чорного та Азовського морів. Також Європейським судом з прав людини встановлено, що з 27.02.2014 російська федерація здійснювала ефективний контроль над Кримом (п. 335 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Україна проти Російської Федерації» від 16.12.2020, заяви №№ 20958/14, 38334/18).
		Організованість незаконних збройних формувань «ДНР», «ЛНР» з моменту утворення та перебування під відповідальним командуванням та інтенсивність участі вказаних формувань у збройних зіткненнях з силами правопорядку та ЗСУ вказує на те, що на початку квітня 2014 року ситуація на Сході України досягла рівня збройного конфлікту. Цей збройний конфлікт був міжнародним, на що вказує здійснення РФ загального контролю над НЗФ «ДНР», «ЛНР». Так, вказані групи, починаючи з квітня 2014 року, систематично брали участь у військових діях проти СБУ, ЗСУ та інших Сил оборони України. РФ визначально здійснювала загальний контроль як над керівниками так званих «ДНР» та «ЛНР», так і над їх незаконними збройними формуваннями, на що вказують участь РФ в організації та плануванні військових операцій недержавних збройних формувань (через участь громадян РФ, які були представниками збройних сил, органів поліції, органів державної безпеки, розвідувальних органів РФ в організації та керівництві діяльністю НЗФ «ДНР», «ЛНР»; концентрацію військової техніки та розгортання відповідної військової інфраструктури та логістичних вузлів РФ біля кордону з Україною навесні 2014 року), фінансування недержавних збройних формувань, забезпечення зброєю та іншим обладнанням (через поставку РФ важкої зброї та іншого військового обладнання до «ДНР» та «ЛНР»; фінансування РФ НЗФ «ДНР», «ЛНР»); навчання членів недержавних збройних формувань, забезпечення операційною підтримкою недержавних збройних формувань (через створення на території РФ навчальних таборів для представників НЗФ «ДНР» та «ЛНР»); поділ спільного кордону з державою, де діють недержавні збройні формування (у травні-червні 2014 року підтримувані РФ НЗФ разом із ЗС рф захопили контроль над частиною державного кордону України з РФ і утримують його до цього часу); надання власної інфраструктури недержавним збройним формуванням (місць позбавлення волі та СІЗО, доступу до фінансової та судової системи, до лікування представників НЗФ «ДНР», «ЛНР» тощо); з серпня 2014 року безпосередню участь у збройному конфлікті беруть представники ЗС рф та окремі підрозділи ЗС рф та інших військових формувань РФ, з серпня 2014 року встановлена безпосередня участь у збройному конфлікті представників ЗС рф; на території РФ відбувається набір та вербування осіб для участі у збройному конфлікті на боці «ДНР», «ЛНР»; територія РФ використовується для здійснення безпосередніх нападів на територію України. Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII встановлено, що окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації), починаючи з 7 квітня 2014 року.
		Факт широкомасштабних збройних зіткнень України з РФ через військове вторгнення РФ на територію України з 24 лютого 2022 року як з території РФ, так і з території Республіки Білорусь визнається РФ як «спеціальна військова операція». Факт вказаного вторгнення встановлено також рішеннями міжнародних організацій (резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ) та інші)».
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвлин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Згідно зі ст. 13 Конвенції положення частини II Конвенції стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Крім того, відповідно до ст. 29 Конвенції сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Відповідно до ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		Крім того, ст. 32 Конвенції визначає, що Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Також відповідно до ст. 33 вказаної Конвенції пограбування та репресії стосовно осіб, які перебувають під захистом, і їхнього майна забороняється.
		Статтею 146 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
		Кожна Висока Договірна Сторона зобов`язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.
		Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею.
		У статті 147 Конвенції зазначається, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) (далі  Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Згідно зі ст. 3 вказаного Протоколу, Конвенції і цей Протокол застосовуються з початку будь-якої ситуації, згаданої у статті 1 цього Протоколу, а саме це  збройні конфлікти, в яких народи ведуть боротьбу проти колоніального панування, іноземної окупації та расистських режимів для здійснення свого права на самовизначення, закріпленого в Статуті Організації Об`єднаних Націй та в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об`єднаних Націй, застосування Конвенцій і цього Протоколу на території сторін, що перебувають у конфлікті припиняється із загальним припиненням воєнних дій, а на окупованій території  після припинення окупації.
		У відповідності до статей 51 і 52 вказаного Протоколу цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападів невибіркового характеру належать напади, не спрямовані на конкретні військові об`єкти, напади при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об`єкти, напади при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 75 Протоколу тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. 
		Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: а.1) вбивство; а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; а.З) тілесні покарання; а.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; с) взяття заручників; d) колективне покарання; е) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		У ході активних бойових дій військовослужбовці Збройних Сил рф 24.02.2022 через Державний кордон України вторглися на територію Чернігівської області, та, починаючи з 24.02.2022, тимчасово зайняли ряд населених пунктів, серед яких село Вишневе, розташоване на території Ріпкинської селищної ради Чернігівского району Чернігівської області, де на той час перебувало цивільне наседення, яке не брало участі у збройному конфлікті.
		У період з 24.02.2022 по 30.03.2022 військовослужбовці Збройних Сил рф, серед яких були і військовослужбовці НОМЕР_1 окремої бригади матеріально-технічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 (41А, в/ч НОМЕР_2 ), в якій проходить військову службу ОСОБА_7 , тимчасово зайняли с. Вишневе Чернігівського району на території якого проживало цивільне населення, яке не брало участі у збройному конфлікті та не могло чинити будь-якого спротиву, а також на території села та поза його межами не розміщені військові об`єкти та підрозділи Збройних Сил України.
		У подальшому 16.03.2022 у період часу з 08 години 00 хвилин до 09 години 00 хвилин ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленим військовослужбовцем ЗС рф прибули на військовому автомобілі марки «КАМАЗ» до приватного господарства, яке разташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 . У порушення вимог статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977, з метою протиправного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_5 , зокрема погрози застосування вогнепальної зброї та фізичної розправи, відкрито заволодів його майном.
		Так, ОСОБА_7 повідомив потерпілому, що забирає його причеп та у випадку протидії він його застрелить з автомата, який висів у нього на плечі. При цьому наказав ОСОБА_5 відійти, на що останній був змушений підкоритись, після чого ОСОБА_7 приєднав до тягово-зчіпного пристрою військового автомобіля марки «КАМАЗ», за кермом якого перебував невстановлений військовослужбовець ЗС рф, тракторний причеп «2ПТС-4», 1992 року випуску, заводський № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 43083 грн, який належить ОСОБА_5 та знаходився у нього на присадибній земельній ділянці та відкрито заволодів ним.
		Отже, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ЗС рф, за попередньою змовою з невстановленим військовослужбовцем ЗС рф, здійснив незаконне заволодіння майном ОСОБА_5 , чим порушив вимоги статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС рф, діючи повторно, 16.03.2022 у період часу з 09 години 00 хвилин до 09 години 30 хвилин прибули на війсковому автомобілі марки «КАМАЗ» з приєднаним до нього тракторним причепом «2ПТС-4» на територію ферми, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , де у порушення вимог статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977, з метою протиправного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_6 , зокрема погрози застосування вогнепальної зброї, відкрито заволодів його майном.
		Так, ОСОБА_7 направив в сторону потерпілого автомат та наказав йому покинути територію біля ангару, де зберігалося належне ОСОБА_6 майно, інакше він його застрелить, після цього ОСОБА_7 всупереч волі власника заволодів 22000 кілограмів мінеральних добрив «TARNOGRAN 21 Nawoz (CaMgS) 3-10-21(6-3-18)», яке було у 440 мішках по 50 кілограмів, вартістю 1468 грн за мішок, на загальну суму 645920 грн, яке належить ОСОБА_6 , завантаживши його на військовий вантажний автомобіль «КАМАЗ» та викрадений до цього у ОСОБА_5 тракторний причеп «2ПТС-4», д.н.з. НОМЕР_4 , який був приєднаний до військового вантажного автомобіля «КАМАЗ» та вивіз мінеральні добрива у невідомому напрямку.
		Отже, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем ЗС рф, за попередньою змовою з невстановленими військовослужбовцями ЗС рф, здійснив незаконне заволодіння майном ОСОБА_6 , чим порушив вимоги статей 27, 31, 32, 33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, статей 51, 52, 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І) від 08.06.1977.
		 
		ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
		Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за сукупністю вчиненного кваліфікуються за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		 
		ІІІ. СПЕЦІАЛЬНЕ ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СПЕЦІАЛЬНЕ СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження (in absentia) за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , який показань суду не надавав, будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		За повідомленням АТ «Укрпошта» з 24 лютого 2022 року пересилання відправлень до російської федерації не здійснюється (а.с. 6-7, т.3).
		Повістки про виклик ОСОБА_7 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України шляхом опублікування повістки про виклик на офіційному сайті Куликівського районного суду Чернігівської області, в газеті «Урядовий кур`єр», а також шляхом опублікування на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, однак у судові засідання обвинувачений ОСОБА_7 не з`явився.
		Постановою слідчого від 28.02.2023 року до участі у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування було залучено перекладача - ОСОБА_9 (а.с. 242, т.2).
		Постановою слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 15.03.2023 року ОСОБА_7 , уродженця Кемеровської області м. Юрга, громадянина РФ, військовослужбовця РФ було оголошено в розшук, за інформацією ВКП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 з 13.03.2023 року перебуває на території РФ (а.с. 19-22, т.3).
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 23.03.2023 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022270340002821 від 11.06.2022 року за підозрою ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (а.с. 35-37, т.3).
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження згідно з ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 08.11.2023 року.
		При цьому, у даному кримінальному провадженні був задіяний захисник, забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Чернігівській області - адвокат ОСОБА_4 , який був захисником обвинуваченого ОСОБА_7 як на стадії досудового розслідування, так і на стадіїї судового розгляду та отримував всі процесуальні документи та повістки, адресовані обвинуваченому.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у допиті свідків та дослідженні письмових доказів, виступав у дебатах.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення (перекладених на російську мову) та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що ОСОБА_7 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав, чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі на захист та доступ до правосуддя.
		Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку України.
		Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що під час досудового розслідування та судового розгляду вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя.
		При цьому суд зауважує, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_7 був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		ІV. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН
		Відповідно до ч. 4 ст. 349 КПК України допит обвинуваченого в судовому засіданні не здійснювався.
		Суд, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного в своїх висновках.
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що 24.02.2022 збройними силами РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію держави Україна.
		Відповідно до положень статті 33 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, пограбування забороняється, а згідно зі ст. 4 цієї ж Конвенції особами, що перебувають під захистом Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів.
		Зокрема, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що між 8 год та 9 год ранку 16.03.2022 він порався на подвір`ї, почув на городі шум автомобіля та побачив російський автомобіль, який під`їхав зі сторони городу. На городі знаходився його тракторний причеп. Він підійшов до них в той час, як один військовий забирав його причеп, а інший сидів в автомобілі. Він запитав російського військового, куди той забирає причеп, на що військовий відповів, що «нам нада». Він почав із військовим сперечатися, на що військовий передьорнув автомат та прогнав його. Військовий зачепив причеп, сів у втомобіль та поїхав в кінець городу, вони там стояли близько 70 метрів в кінці городу, більше він його не бачив. Також ОСОБА_5 пояснив, що раніше цей російський військовий та інші військові ходили до нього по воду, оскільки російські військовослужбовці зупинилися за його городом, а причеп стояв на городі, тому вони бачили цей причеп раніше. Підтвердив, що причеп перебуває в його власності. Також підтвердив, що упізнав по фото особу військовослужбовця, який забирав його причеп, ним виявився ОСОБА_10 . Але в той час він не знав його прізвище, лише ім`я « ОСОБА_11 », яким той називався, коли приходив по воду. Зазначив, що тракторний причеп йому не повернутий, він його більше не бачив.
		Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні надав пояснення, що 24.02.2022 російські війська заїхали на його територію, де він вирощує картоплю та поселилися там. 16.03.2022 він був в смт Замглай, коли до нього близько 09 год зателефонував його син та повідомив, що їх ангар відчинений та російські військові там щось роблять. Він взяв із собою двох чоловік ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та приїхали туди. Приїхавши, побачив, що російські військові грузять на причеп та «Камаз» його добрива. Одного із військовослужбовців він запам`ятав та пізніше упізнав по фото. Він запитав їх, що вони роблять, на що вони відповіли, «що надо, те й робим, ти хто, іди звідси». Він повідомив, що є господарем цієї території, після чого вони його прогнали, пригрозивши зброєю. Він від`їхав автомобілем у центр села та стояв біля магазину. Через годину другу побачив, як російський автомобіль із причепом загружені його добривами проїхали повз нього в сторону м. Городні. В російському автомобілі сиділо троє військовослужбовців. Зазначив, що приміщення ангару знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Також пояснив, що до російських військових він підходив один, а ОСОБА_12 та ОСОБА_13 знаходились біля автомобіля за метрів 30-40 та бачили його розмову із військовослужбовцем. В нього було дві фури добрив це близько 46 тон, залишилась одна фура близько 22 тони. Добриво було польське в мішках по 50 кг, російські військовослужбовці загрузили добриво в причеп та «Камаз». Також зазначив, що особу російського військовослужбовця, який погрожував йому та забирав добрива він упізнав по фото, раніше із цією особою він ніколи не зустрічався. Всього у нього було близько тисячі мішків добрив, недостача була 440 мішків по 50 кг. Вартість добрив йому не відшкодовано. На запитання, чи були особи, які забирали добрива у військовій формі та чи мали якісь шеврони, відповів, що вони всі були у вйськовій формі та мали шеврони із зображенням прапора рф.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні дала покази, що є дружиною потерпілого ОСОБА_5 . 16.03.2022 року зранку вона йшла на виклик до пацієнта, оскільки працює фельдшером та побачила, як їде «Камаз» з причепленим їхнім причепом. Прийшла додому і сказала чоловіку, що мабуть забрали їх причеп, на що чоловік їй відповів, що бачив, як прийшли росіяни, забрали їх причеп, йому сказали не командувати. Пояснила, що впізнала чоловіка, який сидів поруч із водієм «Камазу», він разом із іншими російськими військовослужбовцями приходив до них два рази: по воду та по газовий балон. Згодом впізнала його по фото, ним виявився ОСОБА_7 .
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що працює разом із ОСОБА_6 . ОСОБА_6 займається вирощуванням картоплі, знав про наявність в останнього добрив, оскільки раніше розвантажував ці добрива. В день події ОСОБА_6 зателефонував син та повідомив, що грузять добрива. Він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_16 приїхали до ангару в с. Вишневе та побачили, що російські військовослужбовці грузять добрива в мішках. ОСОБА_6 пішов до них розмовляти, а він із ОСОБА_16 стояли на відстані близько 30 метрів від ангару біля автомобіля. Зазначив, що російських військовослужбовців ідентифікував по військовій формі та шевронах. Одного із тих військовослужбовців він зміг упізнати по фото. Після спілкування із військовими ОСОБА_6 повернувся до автомобіля та вони разом поїхали до магазину, стояли там і через деякий час побачили, що «Камаз» із причепом загружені добривами поїхав в бік с. Тупичева. На запитання, з ким із російських військовослужбовців розмовляв ОСОБА_6 , відповів, що із тим військовослужбовцем, якого він упізнав на фото  ОСОБА_7 . 
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що є сином потерпілого ОСОБА_6 , а також працює разом із ним. В день події він йшов на ферму та побачив, що були відчинені ворота, підійшовши ближче, побачив двох людей у військовій формі із зображенням на ній прапора рф, вони вантажили добрива в мішках в «Камаз» та тракторний причеп. Запитав їх, що вони тут роблять. Вони пригрозивши зброєю прогнали його. Він зателефонував батьку розповів йому про все. Згодом батько приїхав разом із ОСОБА_15 та Фелюстом. Він пішов до магазину, через деякий час батько разом із ОСОБА_15 та ОСОБА_16 також під`їхали до магазину. Згодом він бачив, як «Камаз» з причепом поїхав в сторону м. Городні. На запитання, чи відомо йому про те, що російські військовослужбовці просили у людей по селу продукти, відповів, що про це він нічого не знає, йому відомо лише, що вони взломали продуктовий магазин.
		Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що працював в потерпілого ОСОБА_6 різноробочим. В день події, десь в середині березня 2022 року, точного часу не пам`ятає він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_15 із смт Замглай поїхали у с. Вишневе. Під`їхавши до ангару, ОСОБА_6 пішов говорити із російським військовим, а він із ОСОБА_15 був біля автомобіля за метрів 30 від ангару. Бачив, що на «Камаз» російські військові вантажили добрива, раніше він розвантажував ці мішки, тому знав, що це добрива. Під час розмови ОСОБА_6 із військовим, останній погрожував зброєю. Потім ОСОБА_6 повернувся до автомобіля і вони поїхали до магазину, а згодом бачили, як «Камаз» із причепом проїжджали повз них Він потім упізнав російського військовослужбовця, який розмовляв із ОСОБА_6 по фото. 
		Показання потерпілих та свідків щодо обставин, викладених в обвинувальному акті узгоджуються між собою, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які в сукупності підтверджують вину ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні.
		Окрім вказаних показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
		- даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувнь від 11.06.2022 року про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правова кваліфікація - ч. 2 ст. 28, ч. 1ст. 438 КК України (а.с. 190, т.1);
		- даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.06.2022 року, відповідно до якого працівником поліції прийнято усну заяву від ОСОБА_5 , який просить відкрити кримінальне провадження відносно військового рф, який за місцем його проживання викрав належний йому тракторний причеп марки «2ПТС-4», заводський номер НОМЕР_3 , 1992 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , темно-коричневого кольору (а.с. 198, т.1);
		- даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.06.2022 року, відповідно до якого працівником поліції прийнято усну заяву від ОСОБА_6 , який просить відкрити кримінальне провадження відносно військового рф, який 16.03.2022 року у ранковий час з території його складу за адресою: АДРЕСА_3 здійснив крадіжку мінеральних добрив загальною вагою близько 22 тони (а.с. 210, т.1);
		- даними протоколу огляду місця події від 15.07.2022 року, відповідно до якого слідчим в присутності понятих, за участю власника приміщення ОСОБА_5 було проведено огляд домогосподарства за адресою; АДРЕСА_2 та зафіксовано місце розташування тракторного причепа (а.с. 226-228, т.1);
		- даними протоколу огляду місця події від 15.07.2022 року, відповідно до якого слідчим в присутності понятих, за участю власника приміщення ОСОБА_6 було проведено огляд території ферми, що розташована за адресою; АДРЕСА_4 та вилучено поліетиленовий мішок білого кольору із вставками зеленого та жовтого кольору із написами «Tarnogran 21 Nawoz (CaMgS) 3-10-21(6-3-18)» «50 кг нетто» без вмісту (а.с. 230-236, т.1);
		- висновком експерта за результатами проведення судової транспортно товарознавчої експертизи від 20.07.2022 року №1237/22-24, відповідно до якого середня ринкова вартість причепа марки «2ПТС-4», 1992 року випуску, заводський № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , темно-коричневого кольору станом цін на 16.03.2022 року складає 43 083,00 грн (а.с. 2-5, т.2);
		- даними свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 , виданного Ріпкинською районною ІДТН від 18.06.2009 року, відповідно до якого власником причепа марки «2ПТС-4», 1992 року випуску, заводський № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , є ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 (а.с. 7, т.2);
		- висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 22.07.2022 року №1250/22-24, відповідно до якого середня ринкова вартість одного мішка мінерального добрива «Tarnogran 21 Nawoz (CaMgS) 3-10-21(6-3-18)» вагою 50 кілограмів, станом на момент вчинення злочину 16.03.2022 року складає 1468,00 грн (а.с. 11-12, т.2);
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2022 за участю потерпілого ОСОБА_5 , в ході якого він впізнав за ознаками зовнішності особу на фото 1, військовослужбовця РФ, який заволодів його тракторним причепом марки «2ПТС-4» д.н.з. НОМЕР_4 (а.с. 21а-22, т.2). Згідно з довідкою слідчого на фото № 1 зображено ОСОБА_7 (а.с. 23, т.2);
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2022 за участю свідка ОСОБА_14 , в ході якого вона впізнала за ознаками зовнішності особу на фото 1, російського військового, якого бачила в кабіні військового автомобіля «Камаз», до якого був приєднаний причеп «2ПТС-4» д.н.з. НОМЕР_4 , що належить її чоловіку (а.с. 49-50, т.2). Згідно з довідкою слідчого на фото № 1 зображено ОСОБА_7 (а.с. 51, т.2);
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2022 за участю потерпілого ОСОБА_6 , в ході якого він впізнав за ознаками зовнішності особу на фото 1, російського військового, який 16.03.2022 вантажив добрива до тракторного причепа, що було в ангарі, власником якого він є (а.с. 58-59, т.2). Згідно з довідкою слідчого на фото № 1 зображено ОСОБА_7 (а.с. 60, т.2);
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2022 за участю свідка ОСОБА_15 , в ході якого він впізнав за ознаками зовнішності особу на фото 1, російського військового, який 16.03.2022 вантажив добрива на тракторний причеп біля ангару за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 73-74, т.2). Згідно з довідкою слідчого на фото № 1 зображено ОСОБА_7 (а.с. 75, т.2);
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.07.2022 за участю свідка ОСОБА_16 , в ході якого він впізнав за ознаками зовнішності особу на фото 1, російського військового, який 16.03.2022 вантажив добрива на тракторний причеп «2ПТС-4», д.н.з. НОМЕР_4 . Дана подія мала місце біля ангару за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 91-92, т.2). Згідно з довідкою слідчого на фото № 1 зображено ОСОБА_7 (а.с. 93, т.2);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 12.08.2022, відповідно до якого у присутності понятих потерпілий ОСОБА_5 розповів та показав всі деталі моменту вчинення кримінального правопорушення, а саме заволодіння належним йому тракторним причепом: місце, де на городі стояв причеп, місце, де відбулася в нього розмова з російським військовослужбовцем в свіло-зеленій формі з червоними стрічками на руках, місце, де стояв автомобіль «Камаз» із позначкою « ОСОБА_18 » (а.с. 126-133, т. 2);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 12.08.2022, відповідно до якого у присутності понятих потерпілий ОСОБА_17 розповів та показав всі деталі вчинення кримінального правопорушення, а саме заволодіння належними йому мінеральними добривами в мішках по 50 кг, вказав місце, де відбувалася його розмова із російським військовослужбовцем, обличчя якого він запам`ятав, вказав на місце розташування автомобіля «Камаз» та тракторного причепа, показав, яким чином військові вантажили мішки з добривами, а також місце розташування свідків (а.с. 174-180, т. 2);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.11.2022, відповідно до якого у присутності понятих за участю спеціаліста, свідок ОСОБА_15 показав місце, звідки він бачив в обличчя російського військового, який спілкувався із ОСОБА_6 в день події. Відстань між місцем знаходження свідка ОСОБА_15 та розташуванням ОСОБА_17 в ході слідчого експерименту було вимірято та встановлено, що вона складає 31 метр, крім того, було встановлено, що обличчя осіб, розташованих на такій відстані видно чітко на ясно (а.с. 183-189, т.2);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.11.2022, відповідно до якого у присутності понятих за участю спеціаліста, свідок ОСОБА_16 показав місце, звідки він бачив в обличчя російського військового, який спілкувався із ОСОБА_6 в день події. Відстань між місцем знаходження свідка ОСОБА_16 та розташуванням ОСОБА_17 в ході слідчого експерименту було вимірято та встановлено, що вона складає 31 метр, також було встановлено, що обличчя осіб, розташованих на такій відстані видно чітко на ясно. Крім того, вимірювальною стрічкою було заміряно довжину воріт ангара, що склала 4,5 м (а.с. 192-198, т.2);
		- фактичними даними, які містяться у рапорті старшого оперуповноваженого ВКП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області від 19.07.2022 року за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення осіб, які можуть бути причетні до даного кримінального правопорушення. Так, було встановлено мобільні термінали, які працювали з російськими абонентськими номерами в районі скоєння вказаного кримінального правопорушення. За допомогою соціальних мереж та інших аналітичних заходів вдалося встановити власників відповідних російських абонентів, які можуть бути причетні до обмеження свободи громадян. Серед них ОСОБА_7 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону: НОМЕР_6 , регіон проживання: Кемеровська область, м. Юрга, встановлено його електронну пошту та сторінку соціальної мережі, був зафіксований: Чернігів-Ріпки Городня (а.с. 15-17, т. 2);
		- даними протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 03.11.2022 року, які знаходяться у володінні ТОВ «Лайфселл» (а.с. 148-149, 170-172, т.2);
		- даними протоколу огляду документа від 04.11.2022 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд речі: диску DVD-R марки «АLERUS», наданого представником ТОВ «Лайфселл» та встановлено наявність на диску файлу, при відкритті якого з`являється інформація надана ТОВ «Лайфселл» про абонентський номер НОМЕР_6 та мобільний телефон, який використовує ІМЕІ: НОМЕР_7 . З даної інформації вбачається, що вказаний абонент 26.02.2022 щонайменше п`ять разів підключався до мережі Інтернет, адресами розташування базової станції зазначено: Чернігівська область, Чернігівський район, Городнянська міська громада, с. Сеньківка, пізніше - АДРЕСА_5 , а згодом Чернігівська область, Чернігівський район, смт Ріпки (а.с. 146-147, т.2);
		- даними протоколу огляду документа від 04.11.2022 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд речі: диску DVD-R марки «АLERUS», наданого представником ТОВ «Лайфселл» та встановлено наявність на диску інформації відповідно до радіотехнічного обстеження, тобто проведено вимірювання радіоефіру в мережах зв`язку операторів телекомунікацій ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл» та ПрАТ «ВФ Україна» з метою визначення базових станцій вказаних операторів мобільного зв`язку, через які могли здійснюватися з`єднання на визначеному місці, а саме місце скоєння даного кримінального правопорушення с. Вишневе, вул. Центральна, 78, Ріпкинська селищна рада, Чернігівський район та область, зазначено відповідні базові станції операторів мобільного зв`язку (а.с. 151-153, т.2);
		- даними протоколу огляду інтернет ресурсу від 13.01.2023 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд особистої сторінки у соціальній мережі «VK» ІНФОРМАЦІЯ_4 , особистої сторінки у соціальній мережі «VK» ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також інтернет ресурсів за посиланнями. В ході огляду сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідно до аналітичного профілю на особу, наданого ГУНП в Чернігівській області відділом кримінального аналізу) встановлено, що вона створена на ім`я « ОСОБА_19 » (фото №1), останній вихід в мережу даної сторінки 12.01.2023 о 20:05 годин (фото №2) також наявна інформація про м. Юрга, Російська Федерація, день народження ІНФОРМАЦІЯ_6 (фото №3). В ході огляду сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 (відповідно до аналітичного профілю на особу, наданого ГУНП в Чернігівській області відділом кримінального аналізу) встановлено, що вона створена на ім`я « ОСОБА_20 » (фото №4), на даній сторінці розміщене фото чоловіка у військовій формі ЗС РФ з автоматом в руках, яке було опубліковано 09.11.2012 (фото №5). Крім того, перейшовши за посиланням «106-та окрема бригада МТЗ, в/ч НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 )», встановлено, що 106-та окрема бригада матеріально-технічного забезпечення перебуває у складі НОМЕР_8 загальновійськової армії ІНФОРМАЦІЯ_8 , бригада розташовується у АДРЕСА_1 (а.с. 199-207, т.2);
		- даними протоколу огляду речей від 02.02.2023 року, відповідно до якого слідчим проведено огляд сторінки в соціальній мережі «Facebook» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_9 ». В ході огляду встановлено, що при натискані на фотографію даного аккаунту « ОСОБА_19 » в соціальній мережі за вказаним посиланням відкривається фото повністю в тому вигляді, в якому дане зображення було завантажене. В подальшому після натискання на вкладку «Общие сведенья» відкривається інформація про проживання: м. Юрга, Кемеровська область, та роботу: в/ч НОМЕР_2 (а.с. 212-215, т.2); 
		- даними протоколу огляду інтернет ресурсу від 24.03.2023 року, відповідного до якого було оглянуто посилання на опублікування процесуальних документів та повісток про виклик ОСОБА_7 (а.с. 45-49, т.3).
		Кримінальними правопорушеннями ОСОБА_7 заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 в розмірі 43 083 грн та потерпілому ОСОБА_6 в розмірі 645 920 грн, яка не відшкодована. 
		Надані суду докази з приводу їх належності, допустимості та достовірності сторонами кримінального провадження не оспорювались. Порушень норм КПК України, які відповідно до ст. 86, 87 КПК України тягнуть за собою недопустимість доказів, в суді не встановлено. Досліджені докази у даному кримінальному провадженні суд визнає належними, допустимими та достовірними, які в своїй сукупності та взаємозв`язку достатні для прийняття процесуального рішення. 
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначені КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Будь яких порушень процесуального закону під час руху кримінального провадження на всіх стадіях процесу, які були би підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, не виявлено.
		Доводи захисника обвинуваченого, які полягають в тому, що обвинувачений не був забезпечений харчуванням та заволодів мінеральними добривами, щоб вижити, суд відхиляє, оскільки вважає їх не обґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами і такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні, 
		Статус особи у збройному конфлікті є відправною точкою для наділення її відповідними правами та обов`язками. В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 є військовослужбовцем РФ і безпосередньо приймав участь у військових діях.
		Вирішуючи питання про правову кваліфікацію дій обвинуваченого, суд враховує, що відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 03.07.1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Згідно з частиною 1 статті 4 Конвенції особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. 
		Згідно зі статтею 13 Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
		Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Згідно зі статтями 31-33 Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Пограбування забороняються.
		Згідно з вимогами статті 147 Конвенції, серйозні порушення охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема, привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08 червня 1977 року до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 51 вказаного Протоколу, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		У відповідності до ч. 1 ст. 52 вказаного Протоколу цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. Цивільними об`єктами є всі ті об`єкти, які не є воєнними об`єктами.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Як встановлено судом, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є цивільними особами і не були учасниками збройного конфлікту, а тому знаходились під захистом зазначених норм міжнародного права.
		Обвинувачений ОСОБА_7 на час вчинення інкримінованого йому діяння, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, був комбатантом, тобто законним учасником міжнародного збройного конфлікту, а тому він не може нести індивідуальну кримінальну відповідальність лише за факт участі у збройному конфлікті. Водночас відповідно до частини 2 статті 44 Додаткового протоколу від 08 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12.08.1949, всі комбатанти зобов`язані додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, і таким чином за воєнні злочини, які є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, комбатанти несуть індивідуальну кримінальну відповідальність. З огляду на особливості об`єктів, якими незаконно заволодів ОСОБА_7 , а саме мінеральні добрива у кількості 22 тонни в мішках та тракторний причеп, в який згодом було завантажено вказані добрива, не вбачається, що таке заволодіння було виправдане воєнною необхідністю.
		Таким чином, дослідивши вказані вище докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_7 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.
		Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку та розглядаючи на підставі ст. 337 КПК України кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_7 у іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тому його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
		 
		V. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
		Призначаючи покарання, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами. При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов`язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого щодо суворості покарання та правом обвинуваченого на справедливе покарання.
		Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання судом не встановлено.
		Обставинами, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою та вчинення злочину повторно.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому  ОСОБА_7 суд увідповідності довимог ст.65КК України виходитьіз загальнихзасад призначенняпокарання,враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким воєнним злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який є військовослужбовцем збройних сил рф, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, і яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		Підстав для застосування ст.75 КК України для призначення покарання обвинуваченому з випробувальним терміном та призначення покарання з застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.
		 
		VІ. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
		 
		VIІ. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають відшкодуванню відповідно до вимог ст. ст. 122, 124 КПК України та складають 2265,24 грн.
		Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України, речі, які не мають матеріальної цінності підлягають знищенню.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 2265 (дві тисячі двісті шістдесяіт п`ять) гривень 24 копійки.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_7 відраховувати з моменту його фактичного затримання.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Речовий доказ: поліетиленовий мішок білого кольору із вставками зеленого та жовтого кольору на якому маються написи «Tarnogran 21 Nawoz (CaMgS) 3-10-21(6-3-18), поміщений до спеціального пакунку WAR 1835503, який зберігається в камері схову речових доказів Чернігівського РУП після набрання вироком законної сили  знищити.
		Речові докази: DVD-R диски марки «АLERUS», обсягом 4,7 gb на яких маються відеозаписи слідчих експериментів та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Речові докази: DVD-R диски марки «АLERUS», обсягом 4,7 gb на яких мається інформація ТОВ «Лайфселл» та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Згідно з ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		Копію вироку вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Інформацію про ухвалений вирок опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Куликівського районного суду Чернігівської області.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...