Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1613/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 28.02.2024. Зареєстровано: 29.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 20.03.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
		E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
		Код ЄДРПОУ 03500004
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28.02.2024                                                                                       Справа №  917/1613/23 
		 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В. розглянувши справу № 917/1613/23
		за позовною заявою    заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області,    вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36014
		в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
		1)    Міністерства освіти і науки України, пр. Берестейський, 10 м. Київ, 01135,
		2)    Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000,
		3)   Департаменту освіти Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000,
		до відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром",                      вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, 
		третя особа,    яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Державний навчальний заклад "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище", вул. Решетилівська, 64 А, м. Полтава, 36007
		про    стягнення    114 641,56 грн -
		 
		Без виклику учасників справи
		 
		ВСТАНОВИВ:
		01.09.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивачі: 1)    Міністерства освіти і науки України, 2) Полтавської міської ради, 3) Департаменту освіти Полтавської міської ради до відповідача ТОВ "Трансгазпром"    про стягнення    безпідставно сплачених коштів у розмірі 114 641,56 грн (вх. №1721/23).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що після укладення договору сторони підписали додаткові угоди, якими безпідставно збільшили ціни на природний газ; ці додаткові угоди укладені з порушенням законодавства та мають є нікчемними в силу закону; вказане призвело до безпідставної сплати бюджетних коштів позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром".
		Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2023 р. прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); залучено до участі у справі Державний навчальний заклад "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог    ст. 165 ГПК України    протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від прокурора, позивачів відповідей на відзив    подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання таких відповідей від прокурора, позивачів з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України; позивачам в строк    до 20.09. 2023 року письмово повідомити суду чи підтримуються ними вимоги прокурора, заявлені у цьому позові; встановлено прокурору та позивачам строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог    ст. 166 ГПК України    5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов; встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову з урахуванням вимог    ст. 168 ГПК України    протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
		19.09.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача 1 надійшли    додаткові пояснення у справі (вх. № 11762, а. см. 167 - 177), де зазначено, що    Міністерство підтримує заявлені прокурором позовні вимоги.
		21.09.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11810, а. с. 186 -  191), відповідно    до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог    в повному розмірі, оскільки  законодавством не  визначено виключного переліку органів, які надають підтвердні документи про коливання ціни природного газу на ринку, а також виключний перелік відповідних підтвердних документів. Відповідач вважає, що заступник керівника Полтавської обласної прокуратури не має повноважень на звернення до суду в інтересах Міністерства освіти і науки України, Полтавської міської ради, Департаменту освіти Полтавської міської ради, оскільки прокурором не надано доказів, які б підтверджували необхідність представництва в суді інтересів держави в бюджетній сфері.
		29.09.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача 1 надійшла відповідь на відзив (вх. № 12352, а. с. 207 - 215), де зазначено, що:
		- у відповіді  від 29.08.2023 року №1/12887-23 на лист в. о. керівника Полтавської обласної прокуратури від 14.08.2023 року №55-114-13885вих23 Міністерство повідомило, що у нього була відсутня інформація  щодо укладення 04.02.2020 рок договору між відповідачем та Державним навчальним закладом "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище", а тому заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства, міністерством не вживалось. Більш того, міністерство провило прокуратури вжити заходів, спрямованих на  захист інтересів держави;
		- ураховуючи необґрунтованість та відсутність документального підтвердження підвищення ціни на природній газ на дату набрання чинності додатковими угодами до договору, останні  укладені з порушенням приписів законодавства та є нікчемними, а сплачені за такими додатковими угодами грошові кошти підлягають поверненню.
		03.10.2023 року до    суду через систему "Електронний суд" (вх. № 12502, а. с. 220 - 223), та 09.10.2023 року засобами поштового зв`язку (вх. № 12828, а. с. 252, 253) від позивача 1 надійшли додаткові пояснення, де зазначено, що міністерство відправило засобами поштового зв`язку (рекомендованими листами) копії відповіді на відзив    учасникам справи, які просить визнати належними доказами про надіслання сторонам відповіді на відзив.
		05.10.2023 року до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № 12650,         а. с. 231 - 237), де зазначено, що    доводи, викладені відповідачем у відзиві є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, адже на протязі року прокуратурою було по 2 разу направлено звернення до кожного з позивачів  щодо необхідності вжиття заходів для стягнення грошових коштів. При цьому, на час звернення з позовом прокурора до суду питання стягнення надміру сплачених коштів залишалось не вирішеним. Відносно укладення додаткових угод прокуратурою зазначено, що при їх укладенні порушено вимоги ЗУ "Про публічні закупівлі", оскільки у довідках, на які посилався відповідач було зафіксовано лише ціну газу, яка склалась на ринку на певну дату  та зовсім не відображено їх коливання у певному періоді. 
		Ухвалою від 23.11.2023 року суд зупинив провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та оприлюднення відповідної постанови.
		15.02.2024 року до суду від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №2026).
		Ухвалою від 19.02.2024 року суд поновив провадження у справі                                 №917/1613/23 та продовжив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
		Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
		Відповідно до частини п`ятої    статті 252 ГПК України    суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
		За ч. 13    ст. 8 ГПК України    розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Відповідно до ч. 2    ст. 233 ГПК України    дане рішення прийнято, складено та підписано    в нарадчій кімнаті.
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5    ст. 240 ГПК України).
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд    встановив наступне.
		За результатами вивчення стану законності у бюджетній сфері Полтавською окружною прокуратурою встановлені порушення інтересів держави під час укладення додаткових угод до договору постачання природного газу.
		Полтавською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на вебпорталі електронної системи публічних закупівель "Prozorro", за результатами опрацювання якої встановлено, що Державним навчальний заклад "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" (далі - третя особа, споживач, ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище"),  проведено відкриті торги щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09120000-6 "Газове паливо" в обсягах 180 000 м куб. з очікуваною вартістю 1    118    570,00 грн.
		Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Prozorro - публічні закупівлі" за UA-2019-12-19-001975-с.
		Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСГАЗПРОМ" з остаточною пропозицією 756 000,00 грн з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" з остаточною пропозицією 840   240,00 грн з ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс  Групп ЛТД" з остаточною пропозицією 961 200,00 грн з ПДВ.
		Під час оцінки тендерних пропозицій, яка проводилася автоматично електронною системою закупівель на основі методики оцінки, зазначеної в тендерній документації шляхом застосування процедури електронного аукціону найбільш економічно вигідною пропозицією визнано пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСГАЗПРОМ" (далі - відповідач, постачальник, ТОВ "Трансгазпром").
		За результатом проведення торгів переможцем аукціону визначено ТОВ "Трансгазпром".
		04.02.2020 ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" та ТОВ "Трансгазпром" укладено договір № 19-GAS-2020 про постачання природного газу (далі - договір, а. с. 39 - 44).
		Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник постачає товар згідно коду  ДК 021:2015 (CPV 2008) - 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ) (далі - газ) споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
		Пунктами 2.2 та 2.3 передбачено, що плановий обсяг постачання газу - до 180    000 кубічних метрів. Планові обсяги постачання газу по місцях визначені у додатку 1 до договору, які є   невід`ємною  частиною цього договору.
		Відповідно до п. 2.6 договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання о виконання  зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
		Згідно з пунктом 4.1 договору постачання природного газу  здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. Ціна  природного газу за цим договором визначається за 1000 куб. м  та з 04.02.2020 року становить 3    375,84 грн, без урахування податку на додану вартість та тарифів замовлення (бронювання потужності).  До вартості природного газу додається компенсація вартості послуг замовлення (бронювання) потужності - 148,99 грн за 1000 куб. м., в тому числі ПДВ 24,83 грн. Крім того,  ПДВ (20%) - 700,00 грн. Ціна природного газу до сплати за 1000 куб. м. - 4    200,00 грн (з ПДВ). Загальна вартість договору становить  756    000,00 грн (з ПДВ).
		Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу ТОВ "Трансгазпром" підтвердило при наданні своєї тендерної пропозиції, у якій зазначено, що товариство має можливість та погоджується виконати вимоги Замовника та договору за ціною 756    000,00 грн.
		На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини 3    статті 180 Господарського кодексу України    та    Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).
		Згідно з пунктом 4.4 та п.п.4.4.2. договору, ціна природного газу підлягає зміні з наступних підстав: зміна ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у разі коливання ціни товару  на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.
		Відповідно до п.4.6 договору, будь яка зміна ціни природного газу та/або послуг замовлення (бронювання) потужності повинна бути документально підтверджена. Документ який свідчить про зміну ціни природного газу та/або послуг замовлення  (бронювання) потужності може бути використаний лише один раз та повинен містити інформацію про ціну, яка була дійсна в попередній період (до коливання), ціна, яка дійсна на момент складання документу  та інформацію про відсоток коливання ціни на ринку відповідно до попереднього періоду та періоду складання документу.
		В подальшому сторонами протягом лютого 2020 року - січня 2021 року укладено 10 додаткових угод, якими внесено зміни до договору, а саме:
		Додатковою угодою № 1 від 25.02.2020 (далі - додаткова угода №1, а. с. 45) збільшено ціну за 1 000 м. куб. природного газу з 4    200,00 грн до 4    620,00 грн з ПДВ за 1 000 куб. м, яка набирає чинності з 25.02.2020 року.
		Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з попередньою ціною.
		Як стверджує прокурор,  додаткову угоду № 1 (а. с. 45) укладено, посилаючись на п пункт 2 частини 4 статті 36 Закону  та:
		- лист Української енергетичної біржі  щодо ціни природного газу від 26.02.2020 №26.02-162, в якому вказано, що котирувальна ціна природного газу ресурсу лютого 2020 року на умовах післяплати станом на 25.02.2020 року становить 4308,00 грн/ тис. куб. м. з ПДВ. Даний лист надісланий ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ"  на адресу ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" листом вих. №56-GAS-2020 від 25.02.2020 року (а. с. 49, 50);
		- лист Української енергетичної біржі від 03.01.2020 № 03/01- 06 (в якому вказано інформацію про середньозважену ціну природного газу ресурсу січня станом на 03.01.2020 (5 005,27 грн/тис. куб. м з ПДВ)) та довідка Української енергетичної біржі від 17.02.2020 вих. № 17/02-139 (в якій вказано інформацію, що середньомісячна ціна природного газу ресурсу лютого за результатами електронних біржових тортів станом на 12.02.2020 року складала  5    718,01 грн за тис. куб. м з ПДВ), надіслані листом ТОВ "ТРАНСГАЗПРОМ" від 27.02.2020 року вих. №19- GAS-27/02 (а. с. 46 - 48).
		Разом з тим, листи Української енергетичної біржі  щодо ціни природного газу від 26.02.2020 №26.02-162 та від 03.01.2020 № 03/01- 06, а також довідка Української енергетичної біржі від 17.02.2020 вих. № 17/02-139 не підтверджують коливання ціни такого товару на ринку в період з дати початку дії договору (04.02.2020) до дати початку дії Додаткової угоди № 1,    оскільки зазначають:
		- котирувальну ціну  на природний газ станом лише на одну дату - 25.02.2020 року;
		- середньозважену ціну природного газу станом на одну дату (03.01.2020), яка передує даті початку дії договору, а також лише на дату 12.02.2020 року.
		При цьому,  лист Української енергетичної біржі від 03.01.2020 № 03/01- 06 та довідка Української енергетичної біржі від 17.02.2020 вих. № 17/02-139 були направлені на адресу ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" лише 27.02.2020 року, а лист Української енергетичної біржі  щодо ціни природного газу №26.02-162 датується 26.02.2020 року, тоді як додаткова угода була підписана 25.02.2020 року.
		Додатковою угодою № 2 від 30.03.2020 (а. с. 51) збільшено ціну за 1 000 м куб. природного газу з 4    620,00 грн з до 5    082,00 грн з ПДВ за 1 000 куб. м, яка набирає чинності    з 30.03.2020 року.
		Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з попередньою ціною.
		Додаткову угоду № 2 укладено посилаючись на пункт 2 частини 4 статті 36 Закону та на підставі довідки Української енергетичної біржі від 25.03.2020 вих. № 25/03-233 (в якій вказано інформацію, що середньозважена ціна природного газу ресурсу березня за результатами електронних біржових тортів на ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 23.03.2020 року складала  5299,88 грн за тис. куб. м з ПДВ).
		Разом з тим, інформаційна довідка не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку в період    з    дати початку дії Додаткової угоди № 1 (25.02.2020 року) до дати початку дії Додаткової угоди № 2 (30.03.2020 року),    оскільки зазначає середньозважену ціну природного газу ресурсу березня станом лише на одну дату - 23.03.2020 року.
		Додатковою угодою № 3 від 30.06.2020 (а. с. 53)    посилаючись на  пункт 2 частини 4 статті 36 Закону зменшено суму договору на постачання природного газу №19-GAS-2020 від 04.02.2020 року на 137    000,00 грн. Остаточна сума договору становить 445    542,51 грн. При цьому, посилання у додатковій угоді № 3 на п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону  не відповідає умовам фактично внесених змін (зменшення загальної суми договору), чим не дотримано  норми ч. 4  ст.  36 Закону.
		Додатковою угодою № 4 від 30.06.2020 (а. с. 54)     посилаючись на  пункт 2 частини 4 статті 36 Закону зменшено суму договору на постачання природного газу №19-GAS-2020 від 04.02.2020 року на 76    046,79 грн. Остаточна сума договору становить 369    495,72 грн. При цьому, посилання у додатковій угоді № 3 на п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону  не відповідає умовам фактично внесених змін (зменшення загальної суми договору), чим не дотримано  норми ч. 4  ст.  36 Закону.
		Додатковою угодою № 5 від 21.10.2020 (а. с. 55) сторони узгодили, що ціна на природний газ, що буде постачатися з 01.10.2020 року становить 4    658,50 грн, крім того податок на додану вартість  20% - 931,70 грн. Разом: 5    590,20 грн, що в сукупності є загальною вартістю  за 1 000 м куб. природного газу. 
		Також сторони узгодили, що її дія поширюється на відносини, що склалися до моменту її підписання, а саме з 01.10.2020 року на підставі ч.3 ст. 631 ЦК України. 
		Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з попередньою ціною.
		Додаткову угоду № 5 укладено посилаючись на пункт 2 частини 4 статті 36 Закону та на підставі довідки Харківської торгово-промислової палати від 02.10.2020 року №1149/20  (а. с. 57), в якій вказано інформацію, що рівень цін по постачанню природного газу для установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів на умовах оплати після або протягом періоду постачання природного газу  (по факту поставки), згідно з інформацією  від регіональних газопостачальних установ наступних областей: Полтавської, Херсонської та Одеської областей у жовтні 2020 року відповідно складали та зазначені у таблиці (з урахуванням ПДВ, з урахуванням тарифу ТОВ "Оператор ГТС України" на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) склав від 6    200,00 грн до 6    960,00 грн за тис. куб. м. з ПДВ. Вказана  довідка  направлена відповідачем на адресу ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" листом  12.10.2020 року за вих. №12/10-3 (а. с. 56).
		Разом з тим, інформаційна довідка не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку, оскільки зазначає рівень цін по постачанню природного газу щодо окремих споживачів у жовтні 2020 року.
		Додатковою угодою № 6 від 12.11.2020 (а. с. 58) сторони узгодили, що ціна на природний газ, що буде постачатися з 01.11.2020 року становить 6    149,22 грн, з ПДВ за 1 000 м куб. природного газу. 
		Також сторони узгодили, що її дія поширюється на відносини, що склалися до моменту її підписання, а саме з 01.11.2020 року на підставі ч.3 ст. 631 ЦК України. 
		Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з попередньою ціною.
		Додаткову угоду № 6 укладено посилаючись на пункт 2 частини 4 статті 36 Закону та на підставі довідки Товарної біржі "Українська енергетична біржа" від 02.11.2020 вих.                  № 02/11-895, в якій вказано інформацію, що середньозважена ціна природного газу ресурсу листопада за результатами електронних біржових тортів на ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 30.10.2020 року складала  6618,83 грн за тис. куб. м з ПДВ (а. с. 59). Вказана  довідка  направлена відповідачем на адресу ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" листом  06.11.2020 року за вих. №12/10-3 (а. с. 60).
		Разом з тим, інформаційна довідка не підтверджує коливання ціни такого товару на ринку оскільки зазначає середньозважену ціну природного газу ресурсу листопада  за результатами електронних біржових торгів  станом лише на одну дату - 30.10.2020 року.
		Додатковою угодою № 7 від 16.12.2020 (а. с. 61)    посилаючись на  пункт 5 частини 4 статті 36 Закону зменшено суму договору на постачання природного газу №19-GAS-2020 від 04.02.2020 року на 52    225,29 грн. Остаточна сума договору становить  317    270,43 грн. При цьому, посилання у додатковій угоді № 7 на п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону  не відповідає умовам фактично внесених змін (зменшення загальної суми договору), чим не дотримано  норми ч. 4  ст.  36 Закону.
		Також при укладенні додаткової угоди №7 від 16.12.2020 року здійснено посилання на п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону.
		Додатковою угодою № 8 від 28.12.2020 (а. с. 62)    посилаючись на  пункт 5 частини 4 статті 36 Закону зменшено суму договору на постачання природного газу №19-GAS-2020 від 04.02.2020 року на 83    889,08 грн. Остаточна сума договору становить  317    270,43 грн. При цьому, посилання у додатковій угоді № 7 на п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону  не відповідає умовам фактично внесених змін (зменшення загальної суми договору), чим не дотримано  норми ч. 4  ст.  36 Закону.
		Також при укладенні додаткової угоди №7 від 16.12.2020 року здійснено посилання на п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону.
		Додатковою угодою № 9 від 28.12.2020 (а. с. 63),    посилаючись на  пункт 6 ст. 41 Закону України від 15.08.2020 року №922-VIII "Про публічні закупівлі", продовжено строк  дії договору на строк, достатній для проведення процедури  з 01.01.2021 року включно.
		Відповідно до ч. 7 розділу  IX Прикінцевих та перехідних положень  Закону процедури закупівель товарів, робіт та послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. 
		Прокурор зазначає, що процедура закупівлі № UA-2019-12-19-001975-с розпочата під час дії Закону в редакції від 01.12.2019 року, який не містить ст.41.
		Додатковою угодою № 10 від 14.01.2021 (а. с. 64) збільшено ціну за 1 000 м куб. природного газу до 6 7464,14 грн з ПДВ, набирає чинності з моменту підписання і її дія поширюється на відносини, що склалися до моменту  її підписання, а саме з 01.01.2021 року, на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України.
		Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з попередньою ціною.
		Прокурор зазначає, що додаткову угоду № 10 укладено посилаючись на пункт 2 частини 4 статті 36 Закону та на підставі довідки ТБ "Українська енергетична біржа" від 29.12.2020 року вих. № 29/12-1091 (в якій вказано інформацію, що середньозважена ціна природного газу ресурсу грудня за результатами електронних біржових тортів на ТБ "Українська енергетична біржа" станом на 28.12.2020 року складала  6329,75 грн за тис. куб. м.  з ПДВ), що  направлена на адресу споживача  листом №12/10-3 від 06.01.201 року. 
		При цьому зазначені довідка та лист не подані прокурором до матеріалів справи.
		Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 10 % у порівнянні з початковою ціною.
		Змінену ціну сторонами застосовано при передачі 83,14639 тис. м. куб. кількості товару (природного газу)  лютий , березень, квітень, листопад, грудень 2020 року та січень 2021 року, що підтверджується актами прийому-передачі  природного газу:  за лютий 2020 року №28 від 16.03.2020 року,  за лютий 2020 року №29 від 17.03.2020 року, за березень 2020 року №76 від 31.03.2020 року, за квітень 2020 року №136 від 25.05.2020 року, за листопад 2020 року №342 від 10.12.2020 року, а також рахунками - актами: №ПГ-0000000№1GAS/02-20 від 25.05.2020 року, №РА-00000019-GAS/12-20 від 24.12.2020 року, №ПГ-00000019-GAS/11-20 від 10.12.2020 року, №РА-000000019GAS/01-21  (переданий природний газ у січні) (а. с. 65 - 70).
		Перерахування споживачем грошових коштів за отриманий природний газ у вищезазначені періоди на загальну суму 463   856,40 грн  підтверджується  платіжними дорученнями №279 від 13.04.2020 року на суму 60    000,00 грн, №224 від 17.03.2020 року на суму 45    571,68 грн, №384 від 25.05.2020 року  на суму 17    111,10 грн, №280 від 13.04.2020 року на суму 8    774,71 грн,  №214 від 16.03.2020 року на суму 32    000,00 грн, № 215 від 16.03.2020 року на суму 10    000,00 грн, №943 від 11.12.2020 року на суму 98    098,51 грн,  № 1005 від 22.12.2020 року на суму 135    282,84 грн, № 130 від 24.02.2021 року на суму                  57    017,56 грн (на підставі рахунку-акту №РА-000000019GAS/01-21) (а. с. 71 - 75).
		Так, прокуратура в позові зазначає про те, що з урахуванням зазначених вище обставин, додаткові угоди №1 від 25.02.2020, №2 від 30.03.2022, №5 від 21.10.2020, №6 від 12.11.2020, №10 від 14.01.2021 укладені з порушенням чинного законодавства та є нікчемними в силу закону.
		За договором на постачання природного газу № 19-GAS-2020 від 04.02.2020 з урахуванням додаткових угод використано 83,14639 тис. куб. м. газу та сплачено 463    856,40 грн.
		У той же час, відповідно до договору на постачання природного газу № 19-GAS-2020 від 04.02.2020 без змін, ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 349    214,838  грн. А саме: 83,14639 тис. м3    (використано природного газу) Х на 4    200,00 грн (вартість газу без внесення змін до договору) = 349    214,838  грн.
		Таким чином, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням недійсності оскаржуваних додаткових угод, складає 114    641,562 грн.
		ТОВ "Трансгазпром" зазначені кошти в добровільному порядку не повернув.
		Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі        
		Відповідно до    ст. 131-1 Конституції України     прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Частинами 3. 4    ст.53 ГПК України    передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно з положеннями    ст.23 Закону України "Про прокуратуру"    представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та Інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		У п. п. 3, 4 мотивувальної частини    рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99    зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
		Таку саму позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.
		Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких Інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
		Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1    ст. 131-1 Конституції України    щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2    ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1    ст. 131-1 Конституції України    відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є    Закон України "Про прокуратуру".
		Відповідно до ч.3    ст.23 цього Закону    прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Аналіз положень    ст.53 ГПК України    у взаємозв`язку зі змістом ч. 3    ст.23 Закону України "Про прокуратуру"    дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
		Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.
		Верховним Судом у його постанові від 10.06.2021 по справі №910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями    Закону України "Про публічні закупівлі"    спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
		Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених    Законом України "Про публічні закупівлі"    вимог.
		Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.
		У постанові від 23.09.2021 по справі №910/11608/20 Верховний Суд вказав на ту обставину, що закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.
		Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
		Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст.68 Конституції України).
		Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
		Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.
		Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог    Конституції    та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.
		Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки природного газу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод споживачем фактично отримано менше газу у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
		Належним суб`єктом, який не здійснює захист інтересів держави щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, є Міністерство освіти і науки України, з огляду на таке.
		За    ст. 326 Цивільного кодексу України    у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.
		Згідно зі    ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"    управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
		Частиною 1 ст. 4 вказаного вище Закону визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності, поміж інших, є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління), Фонд державного майна України тощо.
		Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого    постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 16.10.2014, останнє є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		Основними завданнями Міністерства є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (п. 3 Положення).
		Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п. 89 Положення).
		Засновником ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" (споживача за договором) є Міністерство освіти і науки України.
		Згідно з пунктом 1.1 Статуту (а. с. 77 - 87) Державний навчальний заклад "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної освіти та повної загальної середньої освіти.
		Міністерство освіти і науки України, місцевий орган управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених актами законодавства здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства і статуту та приймають відповідні рішення в разі їх порушень (п. 1.9 статуту).
		У пункті 2.2 Статуту вказано, що училище є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
		Відповідно до пункту 6.1 Статуту училище належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно - правовими актами.
		Керівництво діяльністю училищем здійснює директор, який призначається на посаду за результатами конкурсного відбору шляхом укладення з ним контракту Міністерством освіти і науки України відповідно до законодавства (п. 6.2 Статуту).
		За умовами пункту 7.1 Статуту порядок фінансування та матеріально - технічного забезпечення центру визначаються    Бюджетним кодексом України,    Законами України "Про освіту", "Про професійно - технічну освіту", "Про загальну середню освіту" та іншими  законодавчими та нормативно - правовими актами.  Училище  є неприбутковим закладом.
		У пункті 7.4 Статуту зазначено, що відповідно до частини другої    статті 85 Бюджетного кодексу України    училище протягом бюджетного періоду може отримувати видатки на його функціонування одночасно з різних бюджетів, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умовами відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.
		Невжиття Міністерством заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність.
		Полтавською окружною  прокуратурою листом №55-114-15922вих22 від 25.11.2022 року (а. с. 103 - 106) повідомлено Міністерство освіти і науки України про виявленні порушення інтересів держави при укладенні додаткових угоди до договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року та необхідності вжиття заходів реагування до їх поновлення (самостійно звернутися до суду з відповідним позовом).
		У листі - відповіді від 09.12.2022 року за № 1/15124-22 Міністерство освіти і науки України повідомило окружній прокуратурі про те, що у Міністерства відсутня інформація щодо укладення договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року, а тому заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерством не вживалось. Також міністерство просило  прокуратуру вжити заходи спрямовані на захист інтересів держави (а. с. 107).
		Також, Полтавською окружною  прокуратурою листом №55-114-13885вих23 від 14.08.2023 року повторно направлено Міністерству освіти і науки України  лист про виявленні порушення інтересів держави при укладенні додаткових угоди до договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року та необхідності вжиття  заходів реагування до їх поновлення (а. с. 108-113).
		У листі - відповіді від 29.08.2023 року за № 1/12887-23 Міністерство освіти і науки України повідомило окружній прокуратурі про те, що у Міністерства відсутня інформація щодо укладення договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року, а тому заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства, Міністерством не вживалось. Також міністерство просило  прокуратуру вжити заходи спрямовані на захист інтересів держави (а. с. 114).
		Отже, у Міністерства, як компетентного органу на управління державним майном, була можливість у розумні строки відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову до суду, проте останнім не здійснено заходів до захисту інтересів держави.
		Належними суб`єктами, які не здійснюють захист інтересів держави щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління,  є  Полтавська міська рада та Департамент освіти Полтавської міської ради з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", Кабінет Міністрів України зобов`язано до 1 січня 2016 року забезпечити передачу в установленому порядку видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах на фінансування з місцевих бюджетів. Установлено, що видатки на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних закладах та інших навчальних закладах, розташованих у містах обласного значення, плануються з 2016 року у відповідних бюджетах міст обласного значення, а на інших територіях - у відповідних обласних бюджетах та бюджеті міста Києва.
		У подальшому, аналогічну норму закріплено у ст. 89 Бюджетного Кодексу України: до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на професійну (професійно-технічну) освіту з бюджетів міських територіальних громад з адміністративним центром у місті обласного значення - обласному центрі (на оплату послуг з підготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти державної та/або комунальної власності, які розташовані на території зазначених територіальних громад).
		З урахуванням викладеного, фінансування Державного навчального закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" у 2020 та 2021 роках загалом, а також безпосередньо зазначеної закупівлі, здійснювалось з місцевого бюджету територіальної громади м. Полтава.
		Відповідно до ч. З ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Згідно із статтею 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.
		У ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наведено визначення поняття права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
		Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
		Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ч. З та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад і саме відповідні ради здійснюють права суб`єкта. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.
		Полтавська міська рада - представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
		Статтею 114 Бюджетного кодексу України також установлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради здійснюють контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет.
		З урахуванням положень ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Державний навчальний заклад "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" підконтрольний Полтавській міській раді з питань цільового та ефективного використання грошових коштів місцевого бюджету, виділених на його утримання.
		Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
		Тобто, Полтавська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громади в особі Полтавської міської ради.
		Статтею 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"        передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються        Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
		Відповідно до п. 3 ч. 2    ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
		Відповідно до п. 1.2 Положення про Департамент освіти Полтавської міської ради (а. с. 89 - 94) Департамент освіти Полтавської міської ради є виконавчим органом Полтавської міської ради, який створений для здійснення функцій і делегованих йому повноважень щодо реалізації на території міста державної політики в галузі освіти, провадження освітньої діяльності.
		Згідно з п. 2.28 департамент здійснює ведення фінансово-господарської діяльності закладів освіти, що належать до комунальної та державної форм власності, контроль за фінансово-господарською діяльністю закладів освіти.
		Департамент у розумінні    ст. 22 Бюджетного кодексу України   є розпорядником бюджетних коштів.
		Враховуючи викладене, Департамент освіти Полтавської міської ради є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
		Невжиття Полтавською міською радою та Департаментом освіти Полтавської міської ради протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави, кваліфікується як бездіяльність.
		Полтавською окружною  прокуратурою листом вих.№55-114-35042вих23 від 24.02.2023 року повідомлено Полтавську міську раду про виявленні порушення інтересів держави при укладенні додаткових угоди до договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року та необхідності вжиття  заходів реагування до їх поновлення (самостійно звернутися до суду з відповідним позовом) (а. с. 115 - 118).
		У листі - відповіді від 10.03.2023 року за вих. № 01-09-01.3.08/942 Департамент освіти Полтавської міської ради повідомив окружній прокуратурі про те, що у заклади професійної (професійно-технічної  освіти) включені до мережі Департаменту освіти, як розпорядники коштів нижчого рівня, та є юридичними особами, що мають самостійний баланс, рахунки в органах держаної казначейської служби. Було повідомлено, що банківський рахунок Державного навчального закладу "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище", який діє з 01.01.2023 року та використовується  для фінансування закладу коштами місцевого бюджету UA358201720344230011000007715. (а. с. 119).
		Також, Полтавською окружною  прокуратурою листом №55-114-13887вих23 від 14.08.2023 повторно направлено Полтавській міській раді лист про виявленні порушення інтересів держави при укладенні додаткових угоди до договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року та необхідності вжиття  заходів реагування до їх поновлення (а. с. 120). Також прокурор просив повідомити з якого бюджету здійснювалося фінансування закупівлі UA-2019-12-19-001975-с та вказати  номер рахунку, з якого  надходили кошти на проведення  ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" закупівлі природного газу на виконання умов договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року.
		Полтавською окружною прокуратурою листом №55-114-13886вих23 від 14.08.2023 направлено Департаменту освіти Полтавської міської ради лист про виявленні порушення інтересів держави при укладенні додаткових угоди до договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року та необхідності вжиття  заходів реагування до їх поновлення (а. с. 126 - 132). Також прокурор просив повідомити з якого бюджету здійснювалося фінансування закупівлі UA-2019-12-19-001975-с та вказати  номер рахунку, з якого  надходили кошти на проведення  ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" закупівлі природного газу на виконання умов договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року.
		Отже, Міністерством освіти і науки України, Полтавською міською радою та Департаментом освіти Полтавської міської ради  належних та дієвих заходів щодо усунення порушень закону шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою не вжито.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно-було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (правова позиція, викладена у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
		Наявні матеріали справи свідчать, що у даному випадку має місце бездіяльність компетентних органів - Міністерства освіти і науки України, Полтавської міської ради та Департаменту освіти Полтавської міської ради, оскільки останні знали про порушення інтересів держави, але достатніх ефективних заходів для захисту та відновлення порушеного права не вчиняла, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		Позивачі були обізнані з намірами прокурора щодо звернення до суду з даним позовом, адже зверненню прокурора з позовом до суду передувало листування щодо виявленого порушення,  листами прокуратура попередньо повідомила Міністерство освіти і науки України, Полтавську міську раду та Департаменту освіти Полтавської міської ради про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі даних органів шляхом пред`явлення до  суду відповідного позову (посилаючись на ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру").
		Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які неналежно здійснюють повноваження щодо захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі органів уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Міністерства освіти і науки України, Полтавської міської ради та Департаменту освіти Полтавської міської ради.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
		Відповідно до частини 1    статті 175 Господарського кодексу України    майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а момент підписання договору, гарантував його постачання замовнику за цінами згідно з договором.
		Згідно із    статтею 185 Господарського кодексу України    до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
		Статтею 655 Цивільного кодексу України    визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		До договору купівлі - продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі - продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (частини 4, 5    статті 656 Цивільного кодексу України).
		Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює     Закон України "Про публічні закупівлі".
		Метою     Закону України "Про публічні закупівлі"   є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Закон України "Про публічні закупівлі"    передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм    Цивільного кодексу України    та    Господарського кодексу України    з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 36 Закону).
		Статтями    1,    8 Конституції України    також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до    Конституції України.
		У абзаці 2 частини 3    статті 6 Цивільного кодексу України    визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		Відповідно до     статті 13 Цивільного кодексу України, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.
		Договір № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року укладено до моменту введення в дію положень    Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель від 19.09.2019 №114-ІХ, а відтак зміни до даного правочину повинні вноситися у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього     Закону.
		Згідно з пунктами 5 Прикінцевих положень Закону   України "Про публічні закупівлі"     в новій редакції, процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього     Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього     Закону. Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього     Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього     Закону.
		В силу вимог частини 4    статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. 
		Відповідно до пункту 2 частини 4     статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі"     (в редакції чинній на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
		Метою регулювання, передбаченого    статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
		Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми    Закону "Про державні закупівлі"    нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
		Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
		Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
		Крім того, збільшення договірної ціни на газ повинно бути відповідно росту цін на ринку, згідно з принципами публічних закупівель учасники відносин повинні діяти чесно і добросовісно. Абсурдним є теза про те, що при кожному, навіть незначному збільшенні цін на ринку, продавець (постачальник) має право підвищити ціну на товар саме на 10 %.
		Позиція з питання регулювання подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 в аналогічних правовідносинах.
		Відповідно до пункту 7 частини 2    статті 22 Закону "Про публічні закупівлі"    тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.
		Так, проект договору у складі тендерної пропозиції, з яким погодилося товариство та безпосередньо договір передбачає, що умови договору про закупівлю не відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ст. 36 ЗУ "Про публічні закупівлі" (п. 2.6 договору). Зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо (п. 4.4.2 договору).
		Однак сторонами договору при укладенні додаткових угод збільшилася ціна товару більш ніж на 10 % від ціни за одиницю товару, встановленої на день підписання договору.
		Долучені до матеріалів справи інформаційні довідки ТБ "Українська енергетична біржа" та Харківської торгово - промислової палати не містять відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в них відсутній аналіз вартості ціни газу на дату укладення договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 4    статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас, у самих висновках зазначено, що вони мають виключно довідковий характер.
		Отже, вказані листи за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в них не міститься точної інформації про коливання цін на газ станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, даті цих змін, згідно додаткових угод так і на момент підписання спірних додаткових угод.
		При ініціюванні збільшення ціни у договорі постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). 
		Крім того, сторонами як підставу укладення додаткових угод використано не дійсне, а ситуативне подорожчання товару на ринку, що є порушенням принципів закупівлі, зазначених у     ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" (редакції на дату укладення договору), зокрема: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальна економія, ефективність та пропорційність, а також відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель.
		Вказане полягає в тому, що ТОВ "Трансгазпром" під час проведення закупівлі умисно вказав ціну, яку планував підвищувати за рахунок укладення додаткових угод, що дало можливість перемогти у аукціоні та позбавило інших учасників права на добросовісну конкуренцію, ефективності проведення закупівлі, а також відкритості та прозорості на стадії проведення аукціону.
		Разом з тим, відповідно до  п. 4.1  договору ціна природного газу становила за 1   000 м3  - 4   200,00 грн (з ПДВ). Тоді як, відповідно до листа  ТБ "Українська енергетична біржа" від 03.01.2020 № 03/01-06 (а. с. 47) - середньозважену ціна  природного газу ресурсу січня станом на 03.01.2020 склала 5 005,27 грн/тис. куб. м з ПДВ .
		Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Трансгазпром" станом на дату укладення  договору умисно знижено ціну природного газу, що свідчить про їхню недобросовісність.
		Завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, свідомо занизивши відпускну ціну газу порівняно з ринковою, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання  споживачу  за цінами згідно з договором.
		Беручи участь у процедурі публічних закупівель товариство, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування, рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчення та його зберігання.
		Виконання зобов`язань щодо ціни та кількості природного газу товариство підтвердило, при наданні своєї тендерної пропозиції, у якій зазначено, що товариство має можливість та погоджується виконати вимоги замовника на умовах зазначених у їхній пропозиції та тендерній документації. Крім того, товариство погоджується з істотними умовами договору, які викладені в цій документації та проекті договору про закупівлю та у разі визнання їхньої пропозиції найкращою підписати договір у відповідності до їхньої пропозиції.
		Ураховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що ТОВ "Трансгазпром" під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції, умисно занизило ціни на продукцію - природний газ, з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшило ціну з 4     200,00 грн (ціна за договором) до 6     764,14 грн (ціна за додатковою угодою №10), тобто на 2     564,14 грн або на 61% від первинної ціни за договором.
		Відповідно до    статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі"   договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4    статті 36 цього Закону.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 виклав правову позицію про те, що відповідно до частини 1    статті 37 Закону "Про публічні закупівлі"    (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4    статті 36 цього Закону. Визнання додаткових угод до договору недійсними не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Втім, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з`ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є оскаржувані додаткові угоди нікчемними (пункти 50, 51, 52 постанови).
		Із врахуванням наведеного, а саме у зв`язку зі збільшенням ціни газу, обсяги постачання газу зменшилися та склали 83,14639 тис. м3, загальною вартістю 463     856,40 грн з урахуванням додаткових угод, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у   Законі України "Про публічні закупівлі". Відтак, ТОВ "Трансгазпром" не поставлено споживачу природного газу  на суму 114   641,562 грн (із розрахунку 4     200,00 грн за 1000 м3 ), що призвело до недоотримання ДНЗ "Полтавське вище міжрегіональне професійне училище" природного газу, на який розраховував при укладенні вказаного договору.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України    встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до    статті 215 Цивільного кодексу України    підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою    статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Стаття 204 Цивільного кодексу України    визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та    статтею 3 Закону "Про публічні закупівлі"    (висновок Верховного Суду у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
		Ураховуючи необґрунтованість та відсутність документального підтвердження підвищення ціни на природний газ на дату набрання чинності додатковими угодами до договору, а те, що додаткові угоди № 1, 2, 5, 6, 10 укладено з порушенням вимог     Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей     16,     203,     215 Цивільного кодексу України, останні укладені з порушенням приписів чинного законодавства та є нікчемними.
		Статтею 216 Цивільного кодексу України    передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		За змістом частини 2    статті 215 Цивільного кодексу України    нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
		Оскільки, вказані додаткові угоди є нікчемними, то розрахунок за поставлений природний газ повинен здійснюватися за ціною, вказаною в договорі № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року, без врахування змін, а саме: 4    200,00 грн з ПДВ за 1 000 м3    природного газу.
		За договором № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року з урахуванням додаткових угод використано 83,14639 тис. куб. м. газу та сплачено 463    856,40 грн.
		У той же час, відповідно до договору № 19-GAS-2020 про постачання природного газу від 04.02.220 року без змін, споживачу за постачання аналогічної кількості товару підлягало сплаті 349   214,838 грн. А саме: 83,14639 тис. м3  (використано природного газу) Х на 4    200,00 грн (вартість газу без внесення змін до Договору) = 349    214,838 грн.
		Отже, сума надміру сплачених постачальнику грошових коштів, з урахуванням недійсності оскаржуваних додаткових угод, складає 114   641,562 грн (463   856,40 грн (сплачено з урахування змін) 349    214,838 грн (вартість без врахування змін) = 114    641,562 грн ( сума зайво (надлишково) сплачених коштів)).
		ТОВ "Трансгазпром" зазначені кошти в добровільному порядку не повернув.
		Отже, отримана відповідачем оплата в сумі 114    641,56 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини 1    статті 670 Цивільного кодексу України.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 114    641,562 грн.
		Відповідно до приписів    статті 129 Господарського процесуального кодексу України    судові витрати покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями    129,    236 - 241 Господарського процесуального кодексу        України, суд
		ВИРІШИВ:
		1.Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром"                      (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 41334204) на користь Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000) до місцевого бюджету (ГУК у Полтавській обл./тг м. Полтава/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37959255, банк отримувач: казначейство України, номер рахунку (IBAN): UA748999980314030544000016719, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші  надходження)  114    641,56 грн  сплачених коштів.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгазпром"                       (вул. Звіринецька, 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 41334204)        на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060, р/р UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ) 2684,00 грн судового збору.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили. 
		Рішення складено та підписано 28.02.2024 р. 
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2              ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
		 
		Суддя                                                                                             О. М. Тимощенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...