Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 682/3067/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.02.2024. Зареєстровано: 29.02.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.03.2024.
Дата набрання законної сили: 17.07.2024
Результат оскарження 17.07.2024 Хмельницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/682/80/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 682/3067/23
		Провадження № 2/682/80/2024
		 
		                    РІШЕННЯ
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повний текст)
		 
		28 лютого 2024 року м. Славута
		 
		Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі : 
		головуючої судді Матвєєвої Н.В.,
		з участю секретаря судового засідання Дубовка Г.Ю. 
		позивачки  ОСОБА_1 ,
		представника позивачки  адвоката Андрієвського О.А.
		представника відповідача Держава Україна  Дмитришиної В.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, держави російська федерація в особі посольства держави російська федерація у Польщі про відшкодування моральної шкоди, завданої їй порушенням її прав внаслідок військової агресії та окупацією російською федерацією частини території України, порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну, кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності, 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Стислий виклад позицій сторін.
		ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить: стягнути з держави російська федерація на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок експропріації російською федерацією природних ресурсів Українського народу під час незаконної збройної агресії проти України в розмірі 24583718 грн. та моральної шкоди в сумі 25259300 грн., всього 49843018 грн., стягнути з держави Україна одну гривню моральної шкоди, завданої їй порушенням її прав на мир та правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність органів державної влади України в частині добросовісності.
		На обґрунтування свого позову вказала, що Україна є суверенною та незалежною державою. Територіальний імунітет України гарантується міжнародним правом. Загальновідомим є той факт, що з 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії. Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2-15 року №337-VIII, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема Автономної Республіки Крим і Міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
		Друга фаза збройної агресії Російської федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансові спецслужбами Російської Федерації, озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.
		З 24 лютого 2022 року розпочалась та триває ще одна фаза збройної агресії Російської федерації проти України, повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
		Дані дії держави - російська федерація та очевидна бездіяльність держави Україна, яка допустила до військового конфлікту з Російською Федерацією, призвели до порушення права позивачки на мир. Право на мир закріплене Декларацією про виховання народів у дусі миру 1978 року. Декларацією про право народів на мир 1984 року закріплено суверенне право народів на мир. Окрім того, відповідачі порушили похідні права від права на мир, а саме право на безпеку, на суверенітет та цілісність території. Майнова шкода, завдана їй порушенням її прав, розрахована нею з врахуванням завданої співвідповідачем внаслідок експропріації природних ресурсів Українського народу під час незаконної збройної агресії проти України, за принципами пропорційності та розумності.
		Моральна шкода, завдана порушенням її права на мир, розрахована нею за її внутрішнім переконанням з врахуванням рішень ЄСПЛ та норм міжнародного права без будь-якої методики. Водночас у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України вона зазнала душевних страждань, стресу і побоювань за свою безпеку, а споглядання зруйнованих ракетними ударами будівель приносить додатковий дискомфорт, в тому числі і часткову втрату віри в людяність загарбників. Крім того, через збройну агресію російської федерації загинув її рідний брат, який у лавах Збройних Сил України захищав територіальну цілісність України. Війна накопичує в ній систематичний стрес, що призводить до її передчасного старіння. Вона втратила спокійний сон і станом на сьогодні не спить ночами, здригається під час виття сирени повітряної тривоги. Внаслідок війни вона втратила можливість спокійно, з насолодою працювати, вільно спілкуватися, психологічно роздавлена через смерть близької людини, вимушена докладати значних зусиль для подолання цієї апатії. 
		Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, посилаючись на обставини позову.
		Представник відповідача - Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України в судовому засіданні, а також в поданому відзиві проти задоволення позову до Держави Україна заперечувала і просила в його задоволенні відмовити за недоведеністю.
		Представник відповідача  держави російська федерація в судове засідання представника не направив, відзиву не подав, про час та місце слухання справи вважається повідомленим належним чином.
		За таких обставин суд вважає за можливе судовий розгляд справи провести за відсутності представника відповідача  держави російська федерація в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.
		2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 23.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.12.2023.
		Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 24.01.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
		3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією її паспорта, наявною у справі.
		З 2014 року російська федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, як акт збройної агресії.
		Згідно заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VІІІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з тимчасової окупації Кримського півострову, зокрема, Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (перша фаза збройної агресії).
		Друга фаза збройної агресії Російської Федерації проти України розпочалася у квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (7 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Третя фаза збройної агресії Російської Федерації розпочалася 27 серпня 2014 року масовим вторгненням на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації.
		24 лютого 2022 року розпочалася та триває ще одна фаза збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабне вторгнення Збройних Сил Російської Федерації на суверенну територію України.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
		З доказів наданих позивачкою слідує, що вона перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 з 19.07.2009 року, її дошлюбне прізвище  ОСОБА_3 . Батьками позивачки є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Зі свідоцтва про смерть слідує, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 22.09.2023 року слідує, що ОСОБА_6 брав участь з 25.06.2023 року до 21.8.2023 року в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зі сповіщення №295 від 22.08.2023 року слідує, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, захистом Батьківщини.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		Згідно з ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
		При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
		У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. 
		Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок неправомірних дій щодо неї або членів її сім`ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
		У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується потерпілому (позивачеві) одноразовим платежем, а також іншим майном або в інший спосіб.
		У постанові від 22.06.2022 у справі № 311/498/20 Верховний Суд також зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й рф, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету рф у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет рф не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету рф є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет рф не підлягає застосуванню з огляду на порушення рф державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням рф своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом. Отже, рф, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.
		Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
		Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок незаконних (неправомірних) дій державою Україна в особі Кабінету Міністрів України. Також не надано доказів, які б підтверджували вимоги щодо завданої майнової шкоди відповідачем - державою російська федерація в сумі 24583 718,34 грн. 
		За таких обставин, з підстав недоведеності позивачем складу цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності, в задоволенні зазначеної частини позовних вимог слід відмовити.
		Беззаперечно, що кожен громадянин, який проживав в Україні, у тому числі громадяни України, які були вимушені шукати безпечні умови для свого життя та життя своєї родини внаслідок збройної агресії російської федерації, прийняли рішення виїхати на період воєнного стану за межі України, зазнали безумовних моральних страждань. Беззаперечно, що кожен громадянин, який не покинув територію України, не відчуває себе в безпеці після введення в Україні воєнного стану, був позбавлений звичного ритму життя, звичайного спілкування з близькими та друзями. Проте це не позбавляє особу, яка звернулась до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації обов`язку обґрунтувати та довести у суді належними доказами, а суд - обов`язку встановити на підставі наданих доказів елементи правопорушення, що призвело до завдання моральної шкоди (не тільки наявність шкоди, але й те, що вона є наслідком саме діяння держави-відповідача (причинно-наслідковий зв`язок).
		Водночас суд вважає, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 зазнала душевних страждань, стресу і повністю обґрунтованих побоювань за свою безпеку, втратила рідну людину  рідного брата, який загинув захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, тому слід стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією проти України, грошові кошти в сумі 500 000 грн. Вказаний розмір моральної шкоди суд вважає достатнім та справедливим, виходячи із обставин справи та наданих позивачкою доказів.
		5. Судові витрати.
		Оскільки позовні вимоги задоволено лише до відповідача  держава російська федерація, то судовий збір теж підлягає стягненню із вказаного відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог, а саме в сумі 5000 грн. на користь держави, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за вказною категорією справ. 
		Керуючись ст. 23, 1167, 1173,1174 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 81, 82, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 моральну шкоду сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з держави російська федерація судовий збір в сумі 5000 грн. в дохід держави Україна.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
		Повне рішення суду складене 29.02.2024 року.
		 
		Головуючий суддя                        Матвєєва Н. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...